Фінансові ресурси та ефективність діяльності
ТЕМА 11. фінансові ресурси та ефективність діяльності
Питання для теоретичної підготовки
1. фінансові ресурси підприємства
2. фінансовий план (бюджет) І Баланс
- фінансові результати
- фінансовий стан та ефективність виробництва
- аналіз потоку платежів
Ключові терміни і поняття | |
|
|
Теоретичні положення теми
11.1 фінансові ресурси підприємства
Фінансові ресурси підприємства грошові кошти, що знаходяться в його розпорядженні й призначені для здійснення поточних витрат, витрат по розширеному відтворенню, платежів по фінансових зобов'язаннях та економічного стимулювання працівників. Фінанси спрямовуються також на утримання і розвиток об'єктів невиробничої сфери, споживання, нагромадження, створення спеціальних резервних фондів тощо.
Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок внутрішнього і зовнішнього фінансування. Внутрішнє фінансування проводиться за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, грошових коштів, одержаних від продажу майна, стійких пасивів та інших коштів, одержаних від діяльності підприємства. Зовнішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів що мобілізуються на фінансовому ринку (продаж акцій, облігацій; кредит; проценти і дивіденди за цінними паперами інших емітентів), кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу (державні бюджетні субсидії;страхові відшкодування тощо).
Первісне формування фінансових ресурсів відбувається у момент створення підприємства, коли утворюється статутний капітал — майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників. Фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, виторгу від реалізації майна, сталих пасивів, різних цільових надходжень, пайових внесків членів колективу.
Важливою формою фінансування є грошовий кредит — надання відповідних грошових сум у борг на певний час за відповідну плату. Крім грошового, використовується майновий кредит — передача в борг нерухомості або інших матеріальних цінностей у формі оренди або лізингу.
Оренда — засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння та користування природними ресурсами, будівлею, транспортом, обладнанням, майном та ін. матеріальними цінностями. Розрахунок між суб'єктами оренди ведеться у формі орендної плати –регулярних платежів орендодавачу за здані в оренду майно, яке використовується протягом терміну оренди. Орендна плата включає в себе амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна і орендний процент.
Лізинг — особливий вид оренди рухомого і нерухомого майна виробничого призначення фінансується за відповідним договором між орендодавцем і орендарем. Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг. Оперативний лізинг передбачає надання орендарю права користування матеріальними цінностями орендодавця на термін їхньої повної амортизації з обов'язковим збереженням права власності орендодавця на орендоване майно та його обов'язкове повернення. Фінансовий лізинг передбачає придбання орендодавцем майна на замовлення орендаря і передачу його орендарю в користування на термін, не менший, ніж термін повної амортизації, з обов'язковою наступною передачею права власності на майноорендарю. Амортизація в оперативному лізингу нараховуються орендодавцем, а у фінансовому лізингу —орендарем і використовуються на відновлення наданих в оренду основних фондів.
Значні фінансові ресурси
Акція — цінний папір, який засвідчує право його власника на частку майна і прибутку акціонерного товариства. Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрації акцій, куди вносяться відомості про акцію, її власника, час придбання, кількість акцій в акціонера. Прості акції дають право участі в управлінні товариством, але не гарантують певних дивідендів. Привілейовані акції забезпечують власникові одержання фіксованих дивідендів, а також пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.
Облігація — кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової суми і зобов'язання повернути номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого проценту.
Цінні папери, що випускаються підприємством, постійно знаходяться в обігу, продаються і купуються за ринковим курсом.
Курс акцій залежить від становища підприємства на ринку, фінансової стабільності, рентабельності, величини дивідендів:
Ка =
де Да — величина дивіденду на одну акцію;
R — ставка дисконту (рівень позичкового проценту), %.
Курс облігацій визначається з урахуванням доходу, одержуваного її власником, і наступного відшкодування номінальної вартості облігації:
Кобл =
де Т — період часу до моменту погашення облігацій, років;
Добл — річний дохід від облігації, грн.;
Вобл — номінальна вартість облігації, грн.
Нематеріальні активи — це об'єкти інтелектуальної власності: винаходи, конструктивні вирішення; товарні знаки, твори науки, літератури і мистецтва, комп'ютерні програми,"ноу-хау", посібники, порадники, формули, незапатентовані винаходи; комерційна таємниця.
Юридичний захист об'єктів інтелектуальної власності полягає у забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника. Право власності засвідчує патент — виданий державним органом охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт власності. Правова охорона здійснюється на підставі державної реєстрації, результатом якої є видача відповідного свідоцтва. Передача права власності на використання нематеріальних активів іншим суб'єктом здійснюється у формі ліцензійної угоди .
Ліцензія — це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду у формі:
• роялті — періодичних відрахувань протягом дії ліцензійної угоди;
• пашуальної виплати — фактичної ціни ліцензії, одноразової винагороди за право користування об'єктом ліцензійної угоди.
Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов'язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання і використання доходів, відносин з контрагентами, постачальниками, покупцями і споживачами, працівниками підприємства, страховими організаціями, банківською системою, керівними управлінськими структурами, державними органами.
фінансовий план І баланс
Основним інструментом управління фінансами є фінансовий план (бюджет) підприємства. Основна мета фінплану — узгодження доходів з витратами у плановому періоді. У фінплані вирішуються завдання вибору форм фінансування та їхнього оптимального співвідношення, структури й напрямків використання капіталу, збалансування надходжень і видатків, забезпечення своєчасності розрахунків, підтримання необхідної ліквідності. Цей план є підсумковим розділом бізнес-плану. Він складається з наступних розділів.
Рис.11.2 - Складові фінансового плану підприємства
Головним елементом фінансового плану є баланс, що складається з метою надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
В Україні з 2000 р. введено в дію нову форму балансу, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання (ПСБО 2 “Баланс”, затверджений Мінфіном України 31.03.1999 р. № 87).
Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі балансу відображається все, чим володіє підприємство на момент складання балансу. Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу.
У Балансі відбивають активи, зобов'язання і власний капітал підприємства. Актив відбивається у балансі за умови, що оцінка його може бути вірогідно визначена й очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням, а зобов'язання — якщо існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому в результаті його погашення. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу.
Актив балансу
I розділ “Необоротні активи”.
До них відносять “Нематеріальні активи”, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) і утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.
Нематеріальний актив зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків та витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, в якому він придатний для використання.
Щорічно підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Переоцінена первісна вартість і зношення об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості їхнього зносу та індексу переоцінки. Знос визначається нарахуванням амортизації, яка здійснюється протягом терміну їхнього корисного використання. Метод амортизації вибирається підприємством самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод.
Індекс переоцінки визначається розподілом справедливої вартості переоцінюваного об'єкта на його залишкову вартість.
Нематеріальний актив списується з балансу у разі його вибуття або в результаті продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством надалі економічних вигод від його використання.
Стаття "Незавершене будівництво" відбиває вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію; придбання необоротних активів, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.
"Основні засоби" — вартість власних і отриманих на умовах фінансового лізингу або орендованих об'єктів та ін. необоротних матеріальних активів. Розраховуються первісна і залишкова вартість та сума зносу. У підсумок балансу включається залишкова вартість, розрахована як різниця між первісною (переоціненої) вартістю основних засобів і сумою їхнього зносу на дату балансу.
"Довгострокові фінансові інвестиції" — інвестиції, залучені на період більше одного року, а також такі, що не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент; фінансові інвестиції, які враховуються за методом участі в капіталі інших підприємств; інші фінансові інвестиції.
Фінансові інвестиції первинно оцінюються і відбиваються у балансі за собівартістю фінансової інвестиції, яка складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та ін. витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.
Суми амортизації дисконту, премії і собівартості фінансових інвестицій нараховуються за методом ефективної ставки відсотка одночасно з нарахуванням доходу від фінансових інвестицій. Фінансовий дохід інвестора складають дивіденди, відсотки, роялті та рента.
У статті "Відстрочені податкові активи" сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах в результаті тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки.
II розділ “Оборотні активи”.
"Виробничі запаси" — вартість запасів сировини, матеріалів, палива тощо, призначених для споживання в операційному циклі.
Витрати на незавершене виробництво, роботи, напівфабрикати власного виробництва відносять до статті "Незавершене виробництво".
Стаття "Товари" відбиває вартість товарів, придбаних для продажу.
“Готова продукція” – запаси виробів на складі, обробка яких закінчена і котрі відповідають технічним умовам і стандартам.
"Векселя отримані" — заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи і надані послуги, що забезпечені векселями.
Юридичних і фізичних осіб, які заборгували підприємству визначені суми коштів або інших активів називають, “дебітори”, а суму заборгованості — “дебіторська заборгованість”. Поточна дебіторська заборгованість виникає у ході нормального операційного циклу і погашається протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Вона визнається активом і оцінюється за первісною вартістю. Дебіторська заборгованість, що не виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, відноситься до довгострокової дебіторської заборгованості (необоротний актив).
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (послуги), щодо якої існує непевність її погашення боржником, є сумнівним боргом.
"Поточні фінансові інвестиції" — інвестиції на термін, що не перевищує року і можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
"Грошові кошти та їхні еквіваленти" — кошти у касі, на рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти коштів.
III розіл “Витрати майбутніх періодів” — витрати, що мали місце протягом поточного періоду, але стосовні до наступних звітних періодів.
Пасив балансу
I розділ «Власний капітал” складає:
Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.
Пайовий капітал — сума пайових внесків членів союзів та інших підприємств, передбачена установчими документами.
Додатковий вкладений капітал — сума капіталу, що вкладений засновниками понад статутний капітал.
Інший додатковий капітал — вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу;
Резервний капітал — сума резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
Неоплачений капітал — сума заборгованості власників (учасників) по внесках у статутний капітал. Вилучений капітал — відбиває фактичну собівартість акцій власної емісії або часток викуплених в учасників.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
II розділ Забеспечення наступних витрат і платежів.
У статті Забезпеченя виплат персоналу відбивають нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі персоналу підприємства.
III розділ Довгострокові зобов’язання
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути вірогідно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Довгострокове фінансове зобов’язання підлягає погашенню у термін, що перевищує дванадцять місяців від дати балансу.
"Довгострокові кредити банків.
Відстрочені податкові зобов'язання.
Інші
довгострокові фінансові зобов'
IV розділ Поточні зобов'язання.
Суму поточних зобов'язань підприємства перед банками по отриманих позиках – Короткострокові кредити банків. Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях – сума довгострокових зобов'язань, що підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Векселі видані — це заборгованість, на яку підприємство видало векселя для забезпечення постачань (робіт, послуг) та кредиторів.
Заборгованість постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги відноситься до статті кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.
Поточні зобовязання за розрахунками :
з одержаних авансів — відбивають суму авансів, отриманих від інших осіб у рахунок наступних постачань продукції, виконання робіт (послуг);
з бюджетом — показують заборгованість підприємства по всіх видах платежів у бюджет, включаючи податки з працівників підприємства;
з позабюджетних платежів — заборгованість по внесках у позабюджетні фонди, передбачені чинним законодавством;
з страхування — заборгованість по відрахуванням у Пенсійний фонд, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування працівників;
з оплати праці — заборгованість підприємства по оплаті праці, включаючи депоновану заробітну плату.
з учасниками — заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивідендів) і формуванням статутного капіталу;
внутрішніми розрахунками — заборгованість підприємства сторонам і кредиторська заборгованість за внутрішньовідомчими розрахунками.
V розділ “Доходи майбутніх періодів” – доходи, отримані в поточному (попередньому) періоді, що належать до наступних періодів.
11.3 фінансові результати
Основним результатом діяльності є дохід (виручка) — сума отриманих коштів за вироблену і реалізовану продукцію (роботу, послуги).
Валовий дохід – це грошове вираження тієї частини валового продукту, яка залишається на підприємстві після відрахування матеріальних витрат і використовується на відтворення виробництва. Сума валового доходу розраховується як різниця між виручкою та матеріальними витратами і амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції
Дв = Вр – Мв – Ам,
де Дв – валовий дохід;
Вр –
виручка від реалізації
Мв –
матеріальні витрати у складі
собівартості продукції (
Ам – амортизаційні відрахування у складі собівартості.
Рис. 11.3 - Формування доходу та прибутку виробника
З погляду відтворення валовий дохід розподіляється на оплату праці і на чистий дохід. Чистий дохід — перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і зарплати, або різниця між валовим доходом і зарплатою
Дч = Вр – Мв – Ам – Зп, або Дч = Дв – Зп.
Як найважливіше джерело фінансових ресурсів підприємств і держави чистий дохід реалізується у вигляді прибутку – фінансового результату діяльності підприємства за умов, що валовий дохід від реалізації продукції (послуг) перевищує валові витрати.
Фінансовий результат є нульовим, якщо валовий дохід підприємства дорівнює його валовим витратам (собівартості). Від’ємний фінансовий результат, коли валові витрати (собівартість) перевищують виручку від реалізації (валові доходи), підприємство отримує збитки, що ставить його у скрутне фінансове становище з ризиком банкрутства.
Виручку від реалізації продукції (послуг) розраховують множенням загального обсягу корисно відпущеної води (відведених стічних вод) на тариф за один м3 , без відрахування податків:
Д= Ор Ті,
де Ор — загальний обсяг реалізованої продукції (послуг), тис.грн.,
Тi — середній тариф на реалізовану продукцію (послуги), грн. /м3,
і — група споживачів;
або Д = С + Пр ,
де: С — собівартість води (стічних вод), тис.грн.;
Пр — прибуток, тис.грн.
Інші доходи від операційної діяльності, від участі в капіталі, інші фінансові доходи підприємства включають доходи від операційної оренди активів, курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, реалізації оборотних активів, реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів тощо. Дохід, що виникає в результаті використання активів підприємства, визнається у вигляді відсотків, роялті й дивідендів.
Позареалізаційні доходи і витрати, тобто такі, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції обумовлені процесом роздержавлення і утворення різноманітних форм власності — орендних, акціонерних, спільних та інших підприємств.
Фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток.
Прибуток — це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншими видами діяльності.
Рис. 11.4 - Структурно-логічна схема формування прибутку
1. Балансовий (валовий) прибуток — загальний прибуток, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу; різниця між чистим доходом від реалізації продукції (послуг) і її собівартістю.
2. Операційний прибуток (збиток) — прибуток від операційної діяльності, визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
3. Чистий прибуток – сума прибутку від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. З чистого прибутку сплачуються борги, проценти за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання, фонд нагромадження.
4. Прибуток від реалізації продукції або прибуток від операційної діяльності визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без ПДВ і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.
5. Прибуток від звичайної діяльності до оподатковування визначається як сума прибутку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та ін. витрат (збитків).
6. Прибуток від звичайної діяльності — різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподатковування і сумою податків із прибутку.
7. Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних і нематеріальних активів, цінних паперів тощо; — різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта.
9. Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти з реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, доходи від володіння борговими зобов'язаннями, роялті.
На підприємствах водопостачання та водовідведення прибуток (Пр) розраховують за формулою
Пр = Д - С + Пі + Пл + Ппз ,
де Д — дохід від оплати споживачами фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за тарифами;
С — собівартість реалізованої продукції та наданих послуг;
Пi — інший прибуток;
Пл — прибуток від оплати перевитрат лімітів водоспоживання промисловими підприємствами;
Ппз — позареалізаційний прибуток — суми штрафних санкцій, отриманих за порушення господарських договорів та ін.
Рентабельність — відношення суми прибутку до визначеної бази: собівартості реалізації води, вартості виробничих фондів і т.ін.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховують як відношення прибутку (Пр) до суми власного капіталу (ВК):
Рн =
Аналогічно, залежно від цілей оцінки, розраховують показник рентабельності: операційних активів, валової реалізованої продукції, маржинальної рентабельності реалізованої продукції, операційних витрат, інвестицій, підприємства тощо.
Фінансові результати підприємства залежать від зовнішніх і внутрішніх чинників бізнесу. Зовнішні чинники бізнесу не залежать від виробничо-експлуатаційної діяльності підприємства. До них відносяться: економічна політика держави, державні регульовані ціни на виробничі ресурси, податкове законодавство, ринкові умови, соціально-економічні, природно-географічні, демографічні, транспортні, місцеві та ін. умови.
Важливими чинниками росту фінансових результатів, що залежать від діяльності підприємства, є обсяг виробленої продукції, обсяг продаж, собівартість продукції, тарифи, умови праці, якість продукції, технічний рівень виробничих фондів, продуктивність праці, організація виробництва й управління.
11.4 Фінансовий стан та ефективність виробництва
Об'єктивна оцінка фінансового стану необхідна для пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності, доходності та прибутковості підприємства. Мета аналізу фінансового стану — пошук резервів підвищення рентабельності виробництва для забезпечення спроможності виконання підприємством своїх зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами, споживачами і постачальниками.
Загальними показниками оцінки фінансового стану підприємства є показники прибутковості (доходності) та рентабельності (їхній рівень, тенденції і фактори, що на них впливають).
Рис. 11.5 - Класифікація показників фінансового стану
Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного валового доходу.
1. Коефіцієнт прибутковості власного капіталу:
Пк.вл =
де Пр.ч — чистий прибуток підприємства, грн.;
2. Коефіцієнт прибутковості активів, Пакт;
Пакт =
- Фінансово-господарська діяльність ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»
- Фінансово-економічний стан підприємства: суть та основні підходи
- Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні
- Фіскально-регулюючі аспекти податкової політики в Україні
- Флора Юловского пруда и его окрестностей
- Флористика.Хризантема
- Ф.М. Достоевский в Семипалатинске. Ссылка, служба и изменение взглядов
- Фінансовий аспект забезпечення матеріальними засобами ЗСУ
- Фінансовий лізинг в Україні
- Фінансовий менеджмент у комерційних банках на прикладі АКБ Правексбанк
- Фінансовий стан підприємства (2)
- Фінансовий стан підприємства та шляхи його покращення
- Фінансові важелі управління державним боргом
- Фінансові ресурси
