Форми обслуговування одиноких непрацездатних людей в територіальних центрах

 Міністерство  праці і соціальної політики

 Житомирської  обласної  ради

 Житомирське вище професійне училище-інтернат 
 
 
 
 
 
 

 Дипломна  робота 

 На  тему: « Форми обслуговування одиноких непрацездатних людей в 

 територіальних  центрах»  
 
 
 
 

 Виконала  учениця групи ОСР21

 Бєлих Дар’я 
 

 Перевірила: Єнько О.М. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 м. Житомир 2012 р. 

       ЗМІСТ  
 
 

1. Вступ. Що таке соціальна робота. Для чого вона потрібна. 3
2. Основна частина.

1. Види  спеціальних установ для інвалідів та одиноких           4

непрацездатних  людей похилого віку. Їх функції.

2. Форми обслуговування людей. Відділи та основні послуги      7 

територіального центру.

3. Старість та її види. Геронтологія,геронтогігієна.                                                 20

4. Основні  проблеми людей похилого віку.                                24

5. Права та обов’язки  соціального працівника при роботі з клієнтом.                 26

6. Професійна етика соціального  працівника.

7. Висновок                    

8. Список використаної літератури           

9. Додатки                     

10. Рецензія керівника 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

       Соціальна робота – вид професійної діяльності, що передбачає надання державної  та недержавної підтримки людині з метою забезпечення індивідуальної допомоги особам, що потребують її, сім'ї або групі осіб, коли виникає загроза для них або вони потрапляють у складну та небезпечну ситуацію.

В Україні на тлі масової бідності населення, проблема самотності літніх людей стоїть особливо гостро. Проблема самотності літніх людей проявляється як незатребуваність, відчуженість, їх у суспільстві, відчутті своєї непотрібності, марності. У зв'язку з цим, пошук ефективних форм і методів соціальної роботи, спрямованих на подолання самотності в літньому віці є актуальною проблемою на сьогоднішній день. Трансформація соціально-економічних відносин і політичних умов життєдіяльності українського суспільства зажадала нової соціальної політики держави і розвитку у зв'язку з цим нових видів професійної діяльності та підготовки кваліфікованих кадрів, які забезпечують її реалізацію. Одним з нових видів професійної діяльності стала соціальна робота, пов'язана з наданням соціальної підтримки та допомоги різним соціально-демографічними та віковими групами населення, в тому числі й людям похилого віку, як найменш економічно захищеною і чисельно зростаючої частки українського населення. Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Вона покликана створювати необхідні умови не лише для соціального забезпечення окремих індивідів, груп, громад, а й для розвитку їхньої спроможності вибудовувати своє життя, мобілізовувати внутрішні ресурси для подолання життєвих криз. 

У суспільному  житті більшості країн світу  соціальні працівники відіграють важливу роль у плануванні, реалізації, оцінюванні та науковому вивченні соціальних програм, розрахованих на підтримку найрізноманітніших груп населення. У своєму розвитку соціальна робота набуватиме сутнісних ознак технології сприяння формуванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил людини. 
 
 

Види  спеціальних установ  для інвалідів  та одиноких        

непрацездатних  людей. Їх функції.

Будинки-інтернати.

Будинок-інтернат системи соціального захисту  — стаціонарна соціально-медична  установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.  Завданнями будинку-інтернату є:  матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку та інвалідів, створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх, організація догляду, надання їм медичної допомоги, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію, організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров'я, забезпечення інвалідів і старих, які того потребують, протезуванням і немоторними засобами пересування, проведення культурно-масової роботи.

Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома. Практично в кожному місті та районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються непрацездатними громадянами (порівняно з 1997 р. їх кількість у 2002 р. збільшилася з 530 до 753). Вони обслуговують понад 402 тис. осіб, у тому числі 36 тис. інвалідів війни. Органи праці та соціального захисту населення обслуговують близько 260 тис. одиноких інвалідів, з них майже 137 тис. отримують послуги в територіальних центрах. Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає послуги громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності. Територіальні центри мають у своїй структурі: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально-побутової реабілітації; відділення гуманітарної та благодійної допомоги; відділення організації харчування; відділення денного перебування; лікувально-оздоровчий комплекс; відділення медично-соціальної реабілітації; стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання; спеціальні житлові будинки для самотніх непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні сільські господарства, у тому числі на госпрозрахунковій основі; дієтичні їдальні. Територіальний центр утримують за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету на соціальний захист населення, інших надходжень, у тому числі у вигляді прибутку від діяльності підсобних сільських господарств, спеціальних цехів і дільниць центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань тощо. Напрямки роботи територіального центру: якісне надання різних видів (до 40) побутових, медично-соціальних послуг громадянам похилого віку відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування; придбання та доставка товарів з магазину або ринку за рахунок обслуговуваних громадян, приготування їжі, доставка гарячих обідів, годування, у тому числі у пунктах харчування, їдальнях тощо; виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих в закладах охорони здоров'я, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації, госпіталізація, консультування у лікарів та інших спеціалістів; створення умов для посильної праці, у тому числі навчання і трудової перекваліфікації громадян похилого віку; надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо); оплата платежів; читання вголос преси; обробіток присадибних ділянок; оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату, будинку для ветеранів тощо; організація надання різних видів протезно-ортопедичної допомоги; оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним обслуговуванням підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, колективними сільськогосподарськими підприємствами тощо; встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями, де колись працювали підопічні, для надання їм допомоги.

Підприємства  Українського виробничого  протезного концерну "Укрпротез"

     Протезно-ортопедичними  підприємствами за індивідуальними замовленнями виготовляються протези верхніх і нижніх кінцівок, рати, тутори, ортези, корсети, ортопедичне взуття та специфічні засоби реабілітації. Наприклад, крісла-коляски для інвалідів різних типів можна придбати у Львівському підприємстві засобів пересування і протезування.

     Харківське  протезно-ортопедичне підприємство виготовляє засоби реабілітації та малої  механізації: манеж-ходунки різних модифікацій, стільці туалетні, підставки  туалетні, столики приліжкові, умивальники  пересувні та ін. Для придбання протезно-ортопедичних виробів, у тому числі за новими технологіями, ортопедичного взуття, інших засобів реабілітації інвалід має звернутися до медичного відділу одного з протезно-ортопедичних підприємств концерну "Укрпротез". Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються пансіонати, велика увага приділяється оздоровленню населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Враховуючи  обмеженість фінансування, пріоритет  надається санаторно-курортному лікуванню осіб, І категорії (інвалідів), які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей з хронічними захворюваннями, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Так, на санаторно-курортне лікування дітей-інвалідів у 2003 р. було передбачено 15,2 млн. грн., що дало можливість оздоровити всіх бажаючих цієї категорії постраждалих. Санаторно-курортний етап реабілітації дітей-інвалідів проводиться місцевими та дитячими санаторіями, підпорядкованими безпосередньо Міністерству охорони здоров'я, за такими спеціалізаціями: для дітей з дитячим церебральним паралічем, порушенням опорно-рухового апарату, хворих на туберкульоз.

Територіальні центри соціального обслуговування. Їхні відділення та послуги.

Основними завданнями територіального центру є:

1.виявлення одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового обслуговування та допомоги, обстеження разом з представниками закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних підприємств, громадських організацій їх матеріально-побутових умов проживання і визначення потреб в необхідності надання різних видів послуг;

2.встановлення зв'язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання допомоги непрацездатним громадянам.

Територіальний  центр через свої підрозділи забезпечує якісне надання різних видів соціально-побутових  послуг непрацездатним громадянам відповідно до висновків лікарів про ступінь  втрати здатності до самообслуговування, а саме: Веде облік надходження заяв, формує та веде особові справи пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та в 10-ти денний термін з дня надходження заяви проводить обстеження матеріально-побутових умов проживання даної категорії, організує своєчасне надання необхідної допомоги; створює комп'ютерну базу даних одиноких непрацездатних громадян району, ветеранів війни та праці усіх категорій та забезпечує її достовірність; організовує придбання та доставку продовольчих, промислових та господарських товарів за рахунок обслуговуваних громадян, приготування їжі, доставку гарячих обідів, годування, в тому числі у пунктах харчування, їдальнях, доставку книг, газет, журналів тощо; виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я; допомогу в прибиранні приміщення, пранні білизни; організацію надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо); оформлення документів на отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг, оплату платежів; читання преси, написання листів; допомогу в обробітку присадибних ділянок; оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (пансіонату), психоневрологічного інтернату тощо; організацію надання необхідних видів протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення милицями, палицями, окулярами; оформлення замовлень та організацію контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури тощо; встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями для надання шефської допомоги одиноким непрацездатним громадянам;

Вирішення за дорученням обслуговуваних громадян різних питань у державних та інших підприємствах, установах і організаціях, об'єднаннях громадян, контроль за наданням встановлених пільг;організація відпочинку (відвідання лекцій, участь в екскурсіях, самодіяльних художніх колектива; гуртках і т. п.), проведення ко Територіальний центр приймає в підрозділи на обслуговування пенсіонерів, інвалідів І і II групи незалежно від віку, одиноких непрацездатних громадян, дітей-інвалідів до 18 років та інших соціально незахищених громадян (далі - непрацездатні громадяни), які потребують соціально-побутової допомоги, на підставі картки медичного огляду, акта обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви. нсультацій у сп Відділення соціальної допомоги вдома приймає на обслуговування одиноких непрацездатних громадян (пенсіонерів), в тому числі одинокі (бездітні) подружні пари та інвалідів І і II груп незалежно від віку, які частково, або значно втратили здатність до самообслуговування і за висновками медичного закладу потребують соціально-побутового обслуговування та догляду в домашніх умовах.

В окремих випадках відділення може приймати на обслуговування: непрацездатних громадян, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, але з поважних причин не мають можливості здійснювати за ними догляд (проживають в іншому населеному пункті або окремо, і за станом здоров'я або через територіальну віддаленість не можуть надавати допомогу батькам (знаходяться у відрядженні на лікуванні та інше). У таких випадках непрацездатні громадяни, які отримують пенсію в розмірі більшому від мінімального, вносять плату в розмірі 5 відсотків від одержуваної пенсії. У відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги беруться на облік і обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, які відповідно до акта обстеження матеріально-пооутових умов проживання потребують грошової та різних видів натуральної допомоги (продуктами харчування, організації харчування в їдальнях або вдома, забезпечення одягом, взуттям, білизною та їх лагодженні, предметами першої необхідності, допомоги у виконанні різних видів ремонтних робіт квартир, вікон, дверей, санвузлів, дахів, парканів, побутової техніки, перукарських послуг, допомоги в обробітку присадибних ділянок, придбанні палива і розпилюванні дров тощо); спеціалістів з різних питань.

Відділення соціальної допомоги вдома. Обслуговування вдома одиноких непрацездатних громадян(пенсіонерів), в тому числі одинокі(бездітні) подружні пари та інвалідів 1-2 групи незалежно від віку, які частково або значно втратили здатність до самообслуговування та за висновками медичного закладу потребують соціально-побутового обслуговування та догляду в домашніх умовах – безкоштовно.

відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченним непрацездатним громадянам.

Надання малозабезпеченим  непрацездатним громадянам, які досягли пенсійного віку - чоловіки 60 років, а жінки 55 років та непрацездатним інвалідам І та ІІ групи) при кількості не менше ніж 500 чоловік, які потребують за актами обстеження матеріально-побутових умов проживання, грошової та різних видів натуральної допомоги.

  Територіальний центр надає  :

• Соціально – побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем , гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально –  побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, ремонт одягу та взуття, перукарські послуги тощо; психологічні послуги – надання консультацій з питань психічного здоров’я  та поліпшення відносин з оточуючим соціальним середовищем,  психологічної корекції, методичних порад; соціально – педагогічні послуги  - виявлення та сприяння розвитку  різнобічних інтересів і потреб громадян, яких обслуговує територіальний центр, організація їх дозвілля;

• соціально – медичні послуги  - консультації щодо запобігання та розвитку можливих органічних розладів, збереження, підтримка здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально – оздоровчих заходів, працетерапія. Соціально – економічні послуги – надання натуральної чи грошової допомоги; юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, захист прав та інтересів громадян, яких обслуговує територіальний центр.

Інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги) розповсюдження просвітницьких і культурно – освітніх знань (просвітницькі послуги), поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг.

     Територіальний  центр забезпечує безоплатне в обсягах  визначених державними стандартами  соціальне обслуговування (надання  соціальних послуг) : громадян похилого віку , інвалідів (які досягли 18 – річного віку ) хворих  ( з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності,  але не більш як чотири місяці ) які не здатні до самообслуговування , і не мають рідних , які повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Також територіальний центр  надає платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) громадянам , які  нездатні до самообслуговування   в зв’язку з похилим віком , інвалідністю, хворобою і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Обслуговування таких громадян здійснюється за плату, відповідно  до тарифів на платні соціальні послуги.

Відділення  соціальної допомоги вдома обслуговує 1080 одиноких громадян.           Соціальні робітники надають такі соціально – побутові послуги :

Приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе, інших закладів (підприємств) ресторанного господарства; придбання  та  доставка товарів  з магазину або базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;

виклик  лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних  медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я , організація консультацій лікарів та інших спеціалістів;

допомога  у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, виконанні  різних видів дрібних ремонтних  робіт у приміщенні, ремонті одягу  та взуття, забезпеченні паливом; оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово – комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів;читання преси ; допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не більш як 0,02 га); оформленная документів на санаторно – курортне лікування , влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення територіального центру, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів; сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами  реабілітації; оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв’язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, сільськогосподарськими підприємствами тощо; створення умов для посильної праці, організації трудової терапії  вдома; вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються , питань, у державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях; інші соціальні послуги.

Вимоги до соціального працівника

       По-перше, соціальний працівник взаємодіє з великою кількістю джерел інформації, причому не якоїсь конкретної однієї галузі, а багатьох: отримує юридичну інформацію, економічну, медичну, соціальну, педагогічну.Соціальний працівник мусить володіти фаховими знаннями з психології, соціології, психіатрії, знати законодавство, правові аспекти соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати “мережу допомоги” та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.

Обов'язки працівника соціальної роботи

3. Спеціаліст соціальної роботи наділений різноманітними посадовими обов'язками. Основні з них такі:
4. володіти основами пенсійної справи, соціального захисту сімей з дітьми, інвалідів, одиноких та інших соціальне незахищених громадян;
5. виявляти на підприємствах, в мікрорайонах, селах сім'ї окремих осіб, які потребують соціально-медичну, юридичну, психолого-педагогічну, матеріальну й іншу допомогу, охорону морального, фізичного і психічного здоров'я;
6. встановлювати причини виникаючих у них труднощів, конфліктних ситуацій, в т.ч. за місцем роботи, навчання і т.д., допомагати їм у розв`язанні існуючих проблем, працевлаштуванні, соціальному захисті;
7. сприяти інтеграції діяльності різних державних і громадських організацій та установ по наданню необхідної соціально-економічної допомоги населенню;
8. проводити психолого-педагогічні та юридичні консультації з питань сім`ї і шлюбу, виховну роботу серед дітей, схильних до правопорушень;
9. надавати допомогу в укладанні угод про надомну працю батькам що мають неповнолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам;
10. виявляти і надавати підтримку дітям та дорослим, яким потрібна опіка і піклування, влаштування в лікувальні й учбово-виховні заклади, матеріальна, соціально-побутова та інша допомога;
11. організовувати громадський захист неповнолітніх правопорушників при необхідності - брати в ньому особисту участь;
12. сприяти створенню і діяльності центрів соціальної служби для молоді, допомоги сім'ї (всиновлення, опікунство, піклування), юнацьких, підліткових, дитячих об'єднань, асоціацій, клубів за інтересами;
13. допомагати організації і виховній діяльності інтернатів, притулків для інвалідів, людей похилого віку, бездомним та ін.;
14. брати участь в роботі по соціальній адаптації і реабілітації осіб, які повернулися з спеціальних навчально-виховних установ і місць позбавлення волі, розв'язанні інших гострих соціальних проблем.

Вимоги  до соціального працівника

По-перше, соціальний працівник взаємодіє з великою  кількістю джерел інформації, причому  не якоїсь конкретної однієї галузі, а  багатьох: отримує юридичну інформацію, економічну, медичну, соціальну, педагогічну.

Соціальний працівник  мусить володіти фаховими знаннями з  психології, соціології, психіатрії, знати  законодавство, правові аспекти  соціального захисту, теорії та методи соціальної роботи, наявні ресурси  та методи їх використання; уміти спілкуватися та надавати інформацію, оцінювати потреби та представляти інтереси людини, підвищувати її можливості та сприяти розвиткові, створювати “мережу допомоги” та керувати процесом допомоги. Таким чином значно розширюється кругозір, чи, навіть, збільшується простір існування особи.

По-друге, дуже важливим є морально-психологічне задоволення  від праці. Коли працюєш зі слабшими, стаєш сильнішим сам. Зрештою, це просто цікаво – знайомитися зі сферами життя, про які лише чув, і не просто знайомитися, але і допомагати людям звільнитись.

Соціальна робота невідривна від суспільства і  спрямована на усі його проблемні  прошарки. Тому необхідність у соціальній роботі існуватиме доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації.

Обов’язки працівника соціальної роботи.

Спеціаліст  соціальної роботи наділений  різноманітними посадовими обов'язками. Основні  з них такі:

1. володіти основами пенсійної справи, соціального захисту сімей з дітьми, інвалідів, одиноких та інших соціальне незахищених громадян;
2. виявляти на підприємствах, в мікрорайонах, селах сім'ї окремих осіб, які потребують соціально-медичну, юридичну, психолого-педагогічну, матеріальну й іншу допомогу, охорону морального, фізичного і психічного здоров'я;
3. встановлювати причини виникаючих у них труднощів, конфліктних ситуацій, в т.ч. за місцем роботи, навчання і т.д., допомагати їм у розв`язанні існуючих проблем, працевлаштуванні, соціальному захисті;
4. сприяти інтеграції діяльності різних державних і громадських організацій та установ по наданню необхідної соціально-економічної допомоги населенню;
5. проводити психолого-педагогічні та юридичні консультації з питань сім`ї і шлюбу, виховну роботу серед дітей, схильних до правопорушень;
6. надавати допомогу в укладанні угод про надомну працю батькам що мають неповнолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам;
7. виявляти і надавати підтримку дітям та дорослим, яким потрібна опіка і піклування, влаштування в лікувальні й учбово-виховні заклади, матеріальна, соціально-побутова та інша допомога;
8. організовувати громадський захист неповнолітніх правопорушників при необхідності - брати в ньому особисту участь;
9. сприяти створенню і діяльності центрів соціальної служби для молоді, допомоги сім'ї (всиновлення, опікунство, піклування), юнацьких, підліткових, дитячих об'єднань, асоціацій, клубів за інтересами.
10. допомагати організації і виховній діяльності інтернатів, притулків для інвалідів, людей похилого віку, бездомним та ін.;
11. брати участь в роботі по соціальній адаптації і реабілітації осіб, які повернулися з спеціальних навчально-виховних установ і місць позбавлення волі, розв'язанні інших гострих соціальних проблем.

Соціальний працівник  відіграє активну роль в плануванні, узгодженні дій різних систем соціальної допомоги населенню. Він справляє безпосередній вплив на особу чи групу людей. Це не стільки виховний, словесний, як діяльний процес, створення умов для розвитку особи чи системи, просування до наміченої мети з допомогою відповідних засобів і методів. Цей процес - взаємодія (інтеракція), тобто вплив на свідомість клієнта соціального працівника та інших факторів, його прихильне і правильне сприймання і відповідне реагування, ставлення до суб'єктів впливу, тобто зворотна дія, координування, коригування взаємних зусиль.

У етичних стандартах соціально-педагогічної роботи виокремлено  п’ять груп. Стандарти етичної поведінки:

1. Прагнення зрозуміти унікальність кожної людини і тих умов, котрі визначають поведінку людини та характер допомоги, яка їй надається.
2. Затвердження професійних цінностей, удосконалення знань та навичок, не здійснення вчинків, які можуть ушкодити пристижу професії.
3. Не переоцінювати свої особистісні та професійні можливості.
4. Всебічно використовувати знання, уміння та методи наукового пізнання в вирішенні проблем, що постійно виникають.
5. Використовувати свій професійний досвід при розробці основних напрямків політики та соціальних програм, які служать покращенню якості життя суспільства.
6. Виявляти соціальні потреби, природу і характер особистих, групових, спільнотних, національних та міжнародних соціальних проблем та пояснювати їх.
7. Ясно та чітко, у доступній формі пояснювати всі свої настанови або дії як у якості окремої людини, так і у якості представника професійної асоціації або організації

Взаємовідношення з клієнтами.

Ставити на перше  місце обов’язки по відношенню до своїх клієнтів, але у рамках поваги до етичних установок інших людей.

 Обстоювати права клієнтів на взаємодовіру, на таємницю та конфіденційність, на відповідальне використання інформації. Збір та передача інформації робиться тільки у рамках професійної діяльності, здійснюється в інтересах клієнта, якого попереджують про необхідність таких дій. Ніяка інформація не повідомляється без попередження і згоди клієнта, крім тих випадків, коли клієнт не може бути відповідальним за свої вчинки або коли це може бути небезпечним для інших людей. Цінити та поважати особистісні устремління, ініціативу та індивідуальні особливості клієнтів. У рамках соціального середовища клієнта професіонал допомагає клієнту бути відповідальним за свої дії; завжди може прийти на допомогу клієнту. Надавати допомогу клієнтам (окремій людині, групі, спільноті, суспільству) з метою досягнення ними самореалізації та максимального розвитку особистісних потенційних можливостей, ознак із дотриманням прав інших людей.