Международные научно-технические отношения

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ОЛЕСЯ  ГОНЧАРА 
 
 

«Допущено до захисту

дипломної роботи»

Завідувач кафедри 

економіки та управління

національним  господарством                                         «       » червня 2011 року

д.е.н., проф. Тимошенко Л. М.                                       ___________________ 
 
 
 

МІЖНАРОДНІ  НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ВІДНОСИНИ  І ЇХ ВПЛИВ НА

  ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ 

Дипломна  робота на здобуття

освітньо-кваліфікаційного рівня 

«бакалавр з міжнародних економічних відносин»  
 
 
 

Науковий керівник,

к. е. н., доц.                      ______________       Стеблянко Ірина Олегівна 

Студентка групи

ВМ-07-3                          _______________        Недзельська Ніна Олександрівна  

Рецензент,

к. е. н., доц.                     _______________        Федорова Валентина Андріївна 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011

АНОТАЦІЯ

     Недзельська Н. О. Міжнародні науково-технічні відносини та їх вплив на економіку України. – Рукопис: 58 с., 4 рис., 4 табл., 34 джерел.

    Бакалаврська  робота на здобуття кваліфікаційного рівня «міжнародні економічні відносини». – Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, 2011.

       Об’єкт  дослідження: напрямки міжнародного технологічного обміну та результати участі в ньому України.

    Мета  роботи: здійснення аналізу сучасного стану національного науково-технічного потенціалу та перспектив залучення його до міжнародних науково-технічних зв’язків.

    Одержані  висновки та їх новизна: досліджений  стан науково-технічного потенціалу України, розроблено рекомендації щодо ефективного його використання та подальшого розвитку на міжнародній арені.

    Результати  дослідження можуть бути застосовані  в роботі органів виконавчої влади України та органів місцевого самоврядування.

    Перелік ключових слів: НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС, НАУКОВО-ДОСЛІДНІ ТА ДОСЛІДНО КОНСТРУКТОРСЬКІ  РОБОТИ, ІННОВАЦІЇ, НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ.

ANNOTATION

    Nedzelska N.O. International scientific and technical relations and their impact on the economy of Ukraine. - Manuscript: 58 pp., 4 ill., 4 table, 34 sources.

    Bachelor work for the qualification of «Bachelor of International economic relations». - Dnepropetrovsk National University Oles Gonchar, Dnepropetrovsk, 2011.

    Object of study: identify key areas of international technical exchange and results of participation in the Ukraine.

    Aim: attempt to analyze the current state of the national scientific and technological potential and prospects of bringing it to the international scientific and technical ties.

     The obtained conclusions and innovation: investigated the state of scientific and technical potential of Ukraine, developed recommendations for effective use and further development in the international arena.

    The results can be applied in the work of the executive power of Ukraine and local authorities.

    List of key words: SCIENTIFIC AND  TECHNICAL PROGRESS, RESEARCH AND WORK EXPERIMENTAL

    DESIGN, INNOVATION, SCIENTIFIC AND TECHNICAL POTENTIAL.

ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………………………………………………3 
 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНА  СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ 

ВІДНОСИН 

1. Науково-технічний  прогрес у світогосподарських

зв’язках………………………………………………………………………….6

2. Україна в науково-технічних відносинах…………………………………...12

РОЗДІЛ 2

УКРАЇНА ЯК СУБ’ЄКТ МІЖНАРОДНИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ 

ВІДНОСИН 

2.1. Формування  науково-технічного комплексу і 

       науково-технічний потенціал…………………………………………………..21

2.2. Участь  України у великих міжнародних  

       науково-технічних програмах………………………………………………….33 
 

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВА ПОГЛИБЛЕННЯ УЧАСТІ В МІЖНАРОДНИХ 

НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ  ЗВ’ЯЗКАХ  

3.1. Обмін  технологіями як фактор економічного  зростання…………………….39

3.2. Інноваційно-інвестиційна  діяльність………………………………………….43 
 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….50 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………........52 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………....55 
 
 

       ВСТУП 

       Науково-технічний  прогрес (НТП) - поступальний та взаємопов'язаний розвиток науки і техніки, характерний  для великого машинного виробництва. Неперервність НТП залежить насамперед від розвитку фундаментальних досліджень, які відкривають нові якості і закони природи та суспільства, а також прикладних досліджень та дослідно-конструкторських розробок, що дають змогу втілити наукові ідеї в нову техніку і технологію. НТП здійснюється у двох взаємообумовлених формах: 1 - еволюційній, яка означає порівняно повільне і часткове вдосконалення традиційних основ науки і техніки; 2 - революційній, яка відбувається у вигляді науково-технічної революції (НТР) і породжує принципово нову техніку і технологію, викликає докорінні перетворення продуктивних сил суспільства.

       Революційний  шлях - головний шлях розвитку техніки  і технології в епоху НТР. Його визначальною особливістю є бурхливий розвиток науки, перетворення її в безпосередню продуктивну силу. Наука перетворюється на провідну ланку системи "наука-техніка-виробництво". З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли поняття "наукомісткі виробництва" або "виробництво високих технологій". До них належать галузі індустрії, що вирізняються високими витратами на наукові дослідження при плануванні нових видів продукції.

       Високі  темпи науково-технічного прогресу в другій половині ХХ століття призвели до того, що протягом останніх десятиріч  для світової торгівлі характерно залучення в товарообіг особливого товару науково-технічних досягнень та спостерігається активізація обміну технологіями.

       Сучасний  НТП веде до того,що конкурентоспроможність компаній та країн дедалі більше залежить від результатів науково-дослідних  та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і технологічних інновацій. Економічне зростання при цьому визначається, насамперед, ресурсами людського капіталу, який виступає як сукупність знань, професійно-кваліфікаційних навичок, творчих здібностей особистості. Відбувається зменшення споживання багатьох видів сировини, заміна натуральних матеріалів на штучні, що призводить до зниження попиту на ці види товарів на світовому ринку. НТП зменшує важливість ще одного фактору, що традиційно визначає порівняльні переваги країн, що розвиваються, - дешевої робочої сили. Інформаційні технології, електронизація, роботизація виробництва, забезпечуючи різне підвищення продуктивності праці, зменшує колишнє значення низької заробітної плати. Гнучкість, динамізм сучасного виробництва, постійна перебудова його технологічних структур відображає в числі інших факторів його все більшу орієнтацію на швидко зростаючий індивідуальний попит. Наочним прикладом змін у порівняльних перевагах країн, що розвиваються, стало відносне уповільнення в кінці 80-х – на початку 90-х рр. зростання в країнах, що розвиваються, працеємких офшорних виробництв. Автоматизація напівпроводникового виробництва в розвинених країнах робить проблематичним нове переміщення з них до офшорних зон цих типів підприємств.

       Таким чином, актуальність обраної теми дослідження  є незаперечною, адже за сучасних тенденцій  НТР розвиток технологічних підприємств  та наукових кадрів - це головний напрямок виходу України з економічної кризи. Тим паче, що Україна має для цього дуже багатий науково-дослідний потенціал. Дійсно співробітництво України з іншими країнами в науково-технічній сфері, міжнародний обмін технологіями, використання власних наукових розробок і в той же час певні обмеження, слабкі місця, навіть небезпеки досліджені в працях Бражко О. В., Сирінського Р., Федулової Л. І., Лапко О. О., Бондаренко А.Ф., Пархоменко В. Д., Рогача О. І., Тульчинської С. О., Шнипко І. С., Шовкуна І А., Яцківа Я. С. та інших.

       Об’єктом  дослідження є визначення головних напрямків міжнародного технологічного обміну та результатів участі в ньому  України.

       Мета  дослідження полягає у спробі здійснити аналіз сучасного стану  національного науково-технічного потенціалу та перспектив залучення його до міжнародних науково-технічних зв’язків.

      Відповідно  до мети були намічені наступні задачі дослідження:

• дослідження сутності та економічного змісту визначених процесів
• наукове обґрунтування науково-технічних процесів
• виявлення соціально-економічних та політичних передумов виникнення та тенденції їх подальшого поглиблення
• виявлення певних проблем в процесі співробітництва та можливі шляхи рішення цих проблем
• визначення основних сфер діяльності та подальший розвиток країни.

      Для вирішення поставлених завдань  були комплексно використані статистичні методи, що складають 3 стадії: збір первинної інформації, статистичні зведення і обробка первинної інформації, узагальнення та інтерпретація інформації.

      У ході виконання дослідження були використані такі методи: аналітичний  – використовується при виявленні  шляхів покращення стану науково-технічної  ситуації в країні, а також відносин між Україною та іншими країнами; статичний  – використовується при аналізі  залучення іноземних інвестицій та нововведень на виробництвах; динамічний – використовується при аналізі  динаміки покращення якості продукції та розвитку підприємств в цілому.

      Теоретичну  основу роботи склали наукові праці  вітчизняних та зарубіжних вчених –  спеціалістів з проблем дослідження  науково-технічних відносин України з іншими країнами. Інформаційною базою для написання роботи стали: державні нормативні акти, аналітичні дослідження та прогнози вчених.

       Практичне значення одержаних результатів  полягає в тому, що положення та висновки даного дослідження можуть бути використані у діяльності органів виконавчої та законодавчої влади при залученні іноземних інвестицій для покращення роботи підприємств та оснащення їх інноваційним обладнанням, а також при підвищенні якості та удосконаленні виробництва продукції завдяки науково-технічному прогресу. 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 1

       ТЕОРЕТИЧНА  СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ 

       НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ  ВІДНОСИН 

1.   Науково-технічний прогрес у світогосподарських зв’язках

         Міжнародне науково-технічне співробітництво  - один з напрямків зовнішньоекономічної діяльності, які найбільш динамічно розвиваються, та включає спільну розробку науково-технічних проблем, обмін науковими результатами і виробничим досвідом, спільну підготовку кваліфікованих кадрів. Сфера міжнародне науково-технічне співробітництво охоплює широкий спектр проблем, починаючи з фундаментальних досліджень і закінчуючи рішенням практичних завдань освоєння надр Землі, Світового океану, космосу. Різноманіття форм співробітництва (взаємні консультації, розробка наукових прогнозів, кооперування при проведенні наукових досліджень, співробітництво в галузі науково-технічної інформації, патентної справи, винахідництва, стандартизації та інше) дозволяє країнам вибирати ті з них, к-які найбільшою мірою відповідають їх національним інтересам і особливостям економічного розвитку. 

        Науково-технічний  прогрес – це поступальний рух  науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання та освоєння зовнішніх сил природи. Це – об’єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.  
                  Науково-технічний прогрес у своєму розвитку проявляється в двох взаємозв’язаних і взаємозалежних формах – еволюційній та революційній. 
В залежності від виробничих та інших соціальних потреб, рівня розвитку конкретних розділів науково-технічних знань в різні періоди на перший план висувалися ті або інші напрямки НТП. В сучасних умовах пріоритетними напрямками є: комплексна механізація і автоматизація виробництв, широке застосування промислових роботів, систем автоматизованого проектування, створення безлюдних виробництв; комп’ютеризація та електронізація, які забезпечують розробку і широке застосування в економіці, науці, промисловості, освіті, побуті, інформаційно-обчислювальній і мікропроцесорній техніці; розвиток енергетики, в першу чергу, атомної, а також пошук і використання нових джерел енергії; створення нових засобів транспорту і зв’язку; широке застосування хімізації виробництва.  
Досягнення НТП сприяють ресурсозбереженню, зниженню матеріало- і енергоємності продукції, тобто виступають новою технологічною формою організації виробництва. 
                 НТП – основа науково-виробничого прогресу, що включає удосконалення виробництва в цілому, в тому числі робітника як головної виробничої сили, форм і методів управління, господарчого механізму.   
                 Сучасне виробництво характеризується не лише матеріальними, а й духовними факторами, поєднанням науки й виробництва. Обов’язковими елементами виробництва виступають результати науково-технічних досліджень, нові технології, наукові програми, плани та прогнози, автоматизовані системи управління, системи наукової організації праці тощо. Дедалі зростаючу роль у виробництві відіграє наука, яка забезпечує теоретичну, духовну сторону практичної виробничої діяльності. 
                 НТП – це процес відкриття та використання нових знань в господарському житті. Найбільш активно застосовуються ці знання не стільки в розподілі, обміні та споживанні товарів і послуг, скільки в їх виробництві.  
Сучасну організацію управління виробництвом, нову технологію, тобто сукупність виробничих процесів, і особливо нову техніку, а це – машини, устаткування та прилади, часто називають науково-технологічним прогресом. Звідси зрозуміло, чому науково-технічним прогресом називають технологічний прогрес, хоч це лише один із його елементів.   
                 Також важливим елементом науково-технічного прогресу є наукові дослідження, а саме: науково-дослідницькі та експериментально-конструкторські роботи, що є каталізатором впровадження нової техніки і технологій у виробництво. 
                 Науково-технічний прогрес відіграє важливу роль в розвитку і інтенсифікації промислового виробництва. Він охоплює всі ланки процесу, включаючи фундаментальні, теоретичні дослідження, прикладні винаходи, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння та промислове виробництво, а також впровадження нової техніки в народне господарство. Тому відбувається оновлення матеріально-технічної бази промисловості, зростає продуктивність праці, підвищується ефективність виробництва.        

• Особливо можна виділити науково-технічне співробітництво, яке здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідних груп фахівців чи організацій. 
              Найбільш раціональними й ефективними формами цієї співпраці є: 
          - Створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;  
         - Спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми; 
          - Спільні дослідження та вивчення зарубіжного досвіду в галузі організації виробництва і праці;  
          - Поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики; 
          - Організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу. 
  Технічна цінність характеризується рівнем технічних характеристик (надійності, довговічності, продуктивності тощо), конкурентоспроможністю, значенням для співробітництва країн і фірм.  
               Прикладна цінність виражається в можливості та сфери застосування результату в народному господарстві або на фірмі, масштабів впровадження, наявність побічних результатів. Перспективність заходу оцінюється часом, протягом якого можна ефективно використовувати результат.

       На  сучасному етапі науково-технічний  прогрес (НТП) створює глибокі зміни  в структурі виробничих сил міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорціях в національних господарствах окремих держав та світового господарства в цілому. Стратегія промислових галузей, на яких протягом довгого періоду часу базувалась економічна могутність провідних країн світу, переміщення ряду традиційних промислових виробництв із індустріальних країн в нові регіони світу - всі ці процеси ведуть до динамічних та глибоких змін в світовому господарстві, міжнародному поділі праці (МПП). Нові технології приводять в дію якісно нові господарські зв’язки, спрямовані на економію ресурсів, індивідуалізацію і спеціалізацію виробництва та споживання. Застосування нових технологій має важливе значення для світогосподарських відносин. Фронт світової науки і техніки розширюється і розвивається стрімкими темпами, це призводить до того, що нині жодна країна світу не взмозі самотужки вирішити всі питання НТП, а тим паче бути лідером у всіх його напрямках. Це призводить до інтенсивного процесу формування міжнародного інтелектуального поділу праці. Відбувається міжнародна спеціалізація наукових та дослідно-конструкторських центрів, налагодження стійкої кооперації між ними. Змінюється характер МПП, оскільки новітні форми автоматизації позбавляють країни що розвиваються в зростаючій кількості видів господарської діяльності ряду переваг, пов’язаних з наявністю значної дешевої робочої сили, що впливає на традиційні стимули до вивозу капіталу. Вони зміщуються від економії на затратах праці до економії на витратах, пов’язаних з найбільш низькими стандартами по екологічній чистоті та безпеці праці, на що йдуть країни що розвиваються задля індустріалізації національних економік. В доповнення до експорту товарів та капіталу промислово розвинених країн в зростаючих масштабах використовують експорт науково-технічної інформації та науково-технічних послуг для утвердження та розширення своїх позицій на світовій арені. Комплексний характер сучасних наукових і технічних проблем, глобальні процеси інтернаціоналізації господарського та суспільно-політичного життя стимулюють процес інтеграції інтелектуальних національних ресурсів. Ці процеси створюють нову світову структуру і транснаціональний науково-технічний потенціал.

       Важливими видами міжнародних науково-технічних  зв’язків є  [14,с.100]:

• Патентні відносини і відносини з приводу патентування технічних рішень і винаходів з міжнародним визнанням виключного права власника патенту на його використання і передачу за плату чи іншу еквівалентну їй форму відшкодування права іншим юридичним особам можливості тимчасового використання даного патенту.
• Ліцензійні відносини і найголовніша комерційна форма, в якій реалізуються міжнародні науково-технічні відносини. Вони являють собою договори між власником ліцензії (ліцензіаром) і контрагентом (ліцензіатом) та використання в певних межах патентних прав. Ліцензія передається на обумовлений строк, фіксуються межі використання (обсяги виробництва, з правом чи без права передачі третім особам) і встановлюється певна плата.

       Міжнародні  науково-технічні зв’язки - це міжнародні відносини з приводу трансферу (обміну результатами) науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт НДДКР; спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільних розробок; використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією.   
             Після здобуття незалежності Україна успадкувала значний науково-технічний потенціал у провідних галузях виробництва. Саме в Україні під час перебування у складі СРСР було створено найбільші наукові центри, відомі у всьому світі. Україна мала всі складові для залучення національного науково-технічного потенціалу у міжнародні науково-технічні зв’язки. Але після дев’яти років незалежності через несприятливі економічні умови, а саме зменшення державного фінансування науки, недоліки в організації наукової діяльності, значний податковий тиск, Україна втратила більше половини власного науково-технічного потенціалу.

            Загалом міжнародне співробітництво  здійснюється в 10 головних технологічних галузях:

• Біотехнологія - медичне та промислове застосування передових генетичних досліджень, спрямованих на створення нових ліків, гормонів та інших лікувальних продуктів для використання в медицині та сільському господарстві.
• Технології наук про життя людини застосування наукових досягнень у медицині (інших ніж біологічних). Наприклад, досягнення медичних технологій у сферах відображення ядерного резонансу, ехокардіографії, найновіших хімічних технологій, пов'язаних з виробництвом ліків, які формують нові продукти, що дозволяють лікувати і запобігати хворобами.
• Оптоелектроніка - розвиток електронних продуктів і компонентів, які проводять світло та реагують на нього. Наприклад, оптичні сканери, оптичні компакт-диски, сонячні батареї, фотоелементи, лазерні принтери.
• Комп'ютери і телекомунікація - розвиток продуктів, що оброблюють зростаючий обсяг інформації за короткий проміжок часу. Наприклад, факсимільні машини, апарати телефонної комутації, радари, супутники зв'язку, сервери, комп'ютери та відповідна апаратна периферія, а також програмні продукти.
• Електроніка - розвиток електронних компонентів (без опто-електронних компонентів), таких як інтегральні схеми, плати, рідкі кристали та інші подібні компоненти, завдяки яким значно удосконалюються і розвиваються основні функції, а також мініатюризуються вироби.
• Комп'ютеризоване виробництво - розвиток технологій для автоматизації промислового виробництва. Наприклад, роботів, машин і апаратів з числовим програмним управлінням, автоматизованих засобів транспортування, завдяки чому можна значно підвищити гнучкість виробництва і зменшити включеність людини в технологічний процес.
• Нові матеріали - удосконалення і створення матеріалів, таких як напівпровідники, оптичні фібер-кабелі, відеоднеки тощо, які дозволяють удосконалити застосування інших передових технологій.
• Аерокосмічні технології - виробництво більшості військових цивільних вертольотів, літаків і космічних апаратів (без супутників зв'язку), реактивні авіаційні двигуни, літальні тренажери та автопілоти.
• Озброєння - розвиток технологій військового застосування для виробництва звичайного озброєння, ракет, бомб, мін, торпед, ракетних стартових комплексів тощо.
• Атомні технології - розвиток обладнання атомних електростанцій, зокрема атомні реактори і їх частини, обладнання для розчеплення ізотопів, виготовлення твелів тощо (обладнаній для медичного застосування більше відносять до груші науки про життя людини).

2. Україна в науково-технічних  відносинах

       Науково-технічне співробітництво відіграє велику роль як у розвитку науки і техніки країн-учасниць, так і в розвитку їх економік у цілому. Це співробітництво здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи організацій.  
                  Найбільш раціональними й ефективними формами цього співробітництва є:  
           - створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;  
             - спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми; 
             - спільні дослідження та вивчення закордонного досвіду в області організації виробництва і праці;  
             - поточна координація та консультації з питань науково-технічної  політики; 
          - організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу.

       Україна має міжнародні угоди з міжнародного співробітництва з такими 
країнами ВАГИ: Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією, Молдовою, 
Росією, Казахстаном, Республікою Киргизія, Таджикистаном, Туркменістаном 
та Узбекистаном. Співпраця з країнами Євросоюзу і асоційованими країнами 
Основою тактики НТ співробітництва між Євросоюзом та Україною є: 
           - Європейська стратегія добросусідства.

       В Угоді про партнерство і співробітництво (УПС) від 1 квітня 1998р. ЄС і Україна  зобов’язалися налагодити партнерство, яке сприятиме ближчим політичним та взаємовигідним торговельним й інвестиційним відносинам одночасно з економічною, соціальною, фінансовою, науковою, технологічною та культурною співпрацею.  

          - План спільних дій.

           Україна та    ЄС    погодилися   інтенсифікувати   політичні,  безпекові,  економічні   та   культурні   відносини,    включаючи  транскордонне   співробітництво   та  спільну  відповідальність  у  запобіганні та врегулюванні конфліктів.

  Цей План дій є важливим новим кроком  у цьому  процесі.  Він охоплює  часові  рамки у  три роки.

        - Угода між Україною та країнами Європейського Союзу в галузі науки і технології.

   Співробітництво може здійснюватися в галузі наукових досліджень, включаючи фундаментальні, технологічного розвитку та демонстраційної діяльності, за наступними напрямками:

   - дослідження навколишнього середовища  та клімату, включаючи спостереження земної поверхні;

   - біомедичні дослідження та дослідження в галузі охорони здоров'я;

   - дослідження в галузі сільського  господарства, лісового господарства  та рибальства;

   - промислові та виробничі технології;

   - матеріалознавство та метрологія;

   - неядерна енергетика;

   - транспорт;

   - технології інформаційного суспільства;

   - дослідження в галузі соціальних  наук;

   - науково-технологічна політика;

   - навчання та обмін науковими  кадрами.

        Інші напрями можуть додаватися до цього переліку після розгляду та рекомендацій спільного комітету Україна - Співтовариство, що згадується в статті 6 цієї Угоди.

        Україна бере участь в широкому спектрі НТ співробітництва на основі двосторонніх угод. Головний пріоритет надається НТ співпраці на основі Угоди з Європейським Співтовариством, підписаним 4-го липня 2002 року, яке визначило основу для розвитку та зміцнення співробітництва вчених і угод з країнами Євросоюзу відповідно до лінії сприяння Україні Євросоюзом. Був підтриманий План спільних дій Євросоюз-Україна EU-Ukraine в галузі науки і технологій. Створені робочі групи відповідно до пріоритетів програми РП7.

       МОНУ координує наукове співробітництво України з більш ніж 50 країнами, включаючи держави Євросоюзу, асоційовані країни і для деяких з них підписало договори двостороннього співробітництва, що знаходяться в дії. Міжурядові угоди з НТ співпраці підписані з 19 країнами: Німеччиною, Францією, Італією, Грецією, Польщею, Угорщиною, Словенією, Болгарією, Словаччиною, Естонією, Латвією, Литвою, Австрією, Іспанією, Португалією, Фінляндією, Хорватією і Македонією. З 1992 року Україна фінансували такі програми Євросоюзу та установи: INTAS, FP6, FP7, STCU, EUREKA, УНТЦ а також Проект НАТО. У загальному цілому, на фінансування від країн Євро-у припадає близько 15% рівня держбюджетного фінансування науки.

       Ракетно-космічна підгалузь представлена такими науково-дослідними організаціями та підприємствами машинобудування як: Національна Академія Наук України, НДІ "Аеропружних систем", НДІ "Квант", міжгалузевий НДІ проблем механіки "Ритм", державне КБ "Південе" ім.Янгеля, один із найбільших ракетних заводів світу - дніпропетровський "Південмаш", ВО "Топаз", ВО "Комунар".

       Підприємства  галузі мають високий науково-технічний  та експортний потенціал у сфері  ракетобудування та приладобудування: міжконтенентальні балістичні ракети, ракетоносії типу "Зеніт" та "Циклон", космічний комплекс радіоелектронної розвідки "Цілина", народногосподарські космічні апарати "Ресурс" та "Океан", системи керування ракетами та орбітальними станціями "Мир", оптико-електронні системи, прилади ракет, устаткування для виробництва композиційних волокон. Сьогодні загальновизнано, що ДКБ «Південне» і виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод" - це один із найбільших у світі центрів розробки і виробництва ракетно-космічної техніки. Спільно з італійською фірмою "Fiat-Avio" розробляється великий проект "Цик-лон-4", який передбачає впровадження на базі ракети "Циклон" нової триступінчатої ракети.

       Авіаційна промисловість представлена такими підприємствами машинобудування як: асоціація державних авіапідприємств "Укравіа", авіаційним науково-технічним комплексом (АНТК) "Антонов", НДІ "Аеропружних систем", київським ВО ім. Артема, ВАТ "Мотор-Січ", київським заводом "Авіант", Харківським авіаційним заводом, Харківським агрегатним конструкторським бюро, Жулянським машинобудівним заводом. У всьому світі відомі сьогодні українські літаки конструкторського бюро "Антонов". їм належить багато світових рекордів як за вантажопідйомністю, так і за дальністю перельотів. Україна пропонує на авіаційний ринок нові типи літаків, зокрема сучасний економічний пасажирський літак Ан-140. Але найбільше науково-технологічних досягнень зосереджено у літаку Ан-70, розробка якого завершена в Україні. Це літак XXI століття, який перевозить до 35 т вантажу; завдяки принципово новим двигунам української розробки він найбільш економічний у своєму класі. Підгалузь має практично всі виробництва і таку інфраструктуру, яка дозволяє проектувати, виготовляти і експлуатувати найсучасніші високоефективні літаки, двигуни, радіоелектронне та інше обладнання. Літаки Ан-22 "Антей" і Ан-124 "Руслан" свого часу були найпотужнішими в світі. А велетенському Ан-225 "Мрія" й досі немає рівних.