Митний постаудит

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МИТНОГО ПОСТАУДИТУ 7

1.1. Митний постаудит  як форма контролю за додержанням 

законодавства з питань митної справи 7

1.2. Поняття, мета, об’єкти  і суб’єкти митного постаудиту 10

1.3. Завдання, принципи, функції  та методологія митного постаудиту 15

1.4. Нормативно-правове та організаційне забезпечення митного

постаудиту 22

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОГО

ПОСТАУДИТУ НА ПРИКЛАДІ  ЯГОДИНСЬКОЇ МИТНИЦІ 33

2.1. Організаційно-економічна  характеристика Ягодинської митниці 33

2.2. Механізм відбору  об’єктів митного постаудиту 38

2.3. Планування перевірочних  заходів 45

2.4. Етапи митного постаудиту 48

2.5. Проблеми та перспективи  розвитку митного постаудиту  в Україні 69

ВИСНОВКИ 74

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 78

ДОДАТКИ 83

ВСТУП

В сучасних умовах глобалізації та інтеграції, розвитку міжнародної торгівлі надзвичайно  актуальними стали проблеми вдосконалення  методів управління зовнішньоекономічною діяльністю. Перш за все, це обумовлено тим, що характер і масштаби зовнішньоекономічної діяльності та її соціально-економічне значення вимагають внесення суттєвих змін практично до всіх сфер митної справи.

Крім того, обраний  Україною стратегічний курс до європейської інтеграції передбачає поступове наближення її митного законодавства до міжнародних  норм, правил і стандартів, що ставить  перед митною службою нові завдання.

Особливе місце  серед стандартів належить Міжнародній  конвенції про спрощення і  гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 р. [1], яка регулює поведінку держав у митних відносинах. Нею вперше запропоноване поняття митного контролю після випуску товарів у вільний обіг (так званий митний постаудит) як принципово нової форми контролю митних органів за зовнішньоекономічними операціями суб’єктів господарювання.

Фактичне впровадження митного постаудиту нашою державою розпочалось після приєднання України  у 2006 році до даної конвенції і  надає можливість:

• прискорити процедури митного контролю в момент переміщення товару через митний кордон та доставку товару до місць безпосередньої торгівлі;
• перейти від всеохоплюючого митного контролю за переміщенням товарів до посиленого контролю порушників митних правил;
• донараховувати митні платежі до бюджету;
• реалізувати концептуальний підхід “Митниця довіряє чесним суб’єктам”, забезпечуючи підтримку потоку легальних товарів;
• реалізувати превентивний і виховний вплив на правопорушників, що в подальшому сприятиме розвиткові чесних та відкритих відносин між митними органами та суб’єктами господарювання.

Відповідно  до вищезазначеного, здійснення митного  контролю після випуску товарів  у обіг є одним з найперспективніших заходів забезпечення ефективності контролю за дотриманням митного  законодавства України, що зумовлює актуальність дослідження і викликає необхідність теоретичного осмислення сутності та механізму здійснення митного  постаудиту, особливо його проблемних питань.

Митний постаудит, будучи новим і перспективним  напрямом митної справи, перебуває  в центрі уваги багатьох дослідників, серед яких Пашко В.П., Вакульчик О.М., Івашова Л.М., Єдинак Т.С., Єдинак В.Ю., Книшек О.О., Гончарук О.А., Борисенко О.П., Йова К.В., Копцева Л.О. та ін.

Отже, метою  випускної роботи є визначення особливостей сучасного стану і виявлення актуальних проблем запровадження в Україні митного постаудиту як однієї з форм митного контролю.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

• розкрити теоретичні основи митного постаудиту в умовах адаптації митної справи України вимогам сьогодення;
• проаналізувати існуючу нормативно-правову базу митного постаудиту;
• систематизувати і охарактеризувати механізм проведення митного контролю із застосуванням технології митного постаудиту;
• розкрити вплив результатів контрольно-перевірочної діяльності митних органів на виконання дохідної частини бюджету;
• виявити проблеми функціонування діючої системи митного постаудиту;
• розробити пропозиції щодо напрямів вдосконалення системи митного постаудиту.

Об’єктом випускної роботи виступає митний постаудит як специфічна форма митного контролю.

Предметом дослідження  є теоретичні, методичні та практичні  аспекти здійснення митного постаудиту.

У процесі написання  роботи були використані різні наукові  методи: методи діалектичної та формальної логіки, такі як аналіз і синтез, порівняння, індукція та дедукція, аналогія, історичні та логічні, а також специфічні методи економічного дослідження, зокрема економіко-аналітичні.

Інформаційну  базу дослідження, яка використовувалась  під час написання роботи, склали нормативно-правові акти, що регулюють  здійснення постмитних перевірок митними органами, документи, що при цьому складаються, журнали, наукові статті, навчальні посібники з даної теми, статистичні матеріали митниці тощо.

Робота складається  із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з 40 найменувань. Загальний обсяг становить 105 сторінок друкованого тексту, включає 9 таблиць, 13 рисунків, 8 додатків на двадцяти трьох сторінках.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ МИТНОГО ПОСТАУДИТУ

1.1. Митний постаудит як форма контролю за додержанням законодавства з питань митної справи

Суспільство живе та розвивається за певними законами і не може функціонувати без постійного контролю, який ним використовується як основний засіб зворотного зв’язку, оскільки суспільство як в цілому, так і окремі його частини, у тому числі й суб’єкти господарювання, є системами різного управління.

Як відмічає Павлович Т.П., контроль належить до об’єктивно необхідних явищ громадського життя  людського суспільства. Його наявність  і особливості прояву породжені  комплексом соціально-економічних  чинників, що відображають закономірності соціального розвитку суспільства  в конкретні періоди часу [40, с. 12].

Оскільки будь-яка  держава (суспільство) вимагає наявності  управління, а отже, здійснення контролю, це реалізується у формі державного контролю. Такий контроль є основною функцією органів управління, яка  полягає у систематичній  перевірці  об’єктів контролю, виявленні відхилень, що допущені в процесі виконання  управлінських рішень, та виявленні  причин їх виникнення [26, с. 32]. У науковій літературі можна зустріти поняття економічного, господарського, адміністративного, технічного та фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль стосується забезпечення законності фінансової дисципліни економічних  суб’єктів і її доцільності при  мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів та матеріальних цінностей.

Визнання митних органів суб’єктом державного фінансового  контролю законодавчо закріплено постановою КМУ 1156 [12], де зазначається, що означений контроль здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади та контрольно-ревізійними підрозділами, що функціонують у структурі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Також даним  нормативним документом визначено, що  одним з основних напрямів реалізації державної політики у  сфері державного фінансового контролю є посилення дієвості митного  контролю шляхом закріплення за митними  органами права проводити перевірки  фінансово-господарської діяльності юридичних осіб з питань дотримання митного законодавства та з інших  питань, що стосуються митної справи, в  тому числі після завершення митного  оформлення товарів поза митним контролем.

Проте вираз  “поза митним контролем” наводить на думку, що фінансовий контроль, який здійснюється митними органами, не є митним контролем. А це йде врозріз з положенням Митного Кодексу [2], закріпленим у ст. 1, де наведено визначення митного контролю як сукупності усіх заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення  додержання законодавства з питань митної справи.

Податковим  кодексом (ст. 61) визначено наступне: “Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю” [4].

До того ж  ст. 41 Митного Кодексу України [2] серед форм митного контролю виділяє перевірку системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України. Така перевірка, цілком зрозуміло, проводиться після факту завершення митного оформлення і випуску товарів у обіг, що і враховано у п. 2 постанови 1159 [12]. Таким чином, спостерігаємо юридичну колізію, що потребує законодавчого врегулювання.

Вирішенням  даної проблеми, на наш погляд, може стати розподіл процесу митного  контролю на етапи. Розмежовуючою ознакою вважатимемо момент здійснення контролю по відношенню до факту митного оформлення.

Деякі автори (Гончарук О.А., Івашова Л.М., Єдинак Т.С., Єдинак В.Ю.) [31, с. 165; 24, с.14] виділяють два етапи митного контролю: під час та після факту здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів. Однак, постановою КМУ 1030 [7] визначено, що посадовими особами митних органів здійснюється попередній документальний контроль шляхом перевірки та аналізу інформації, яка міститься в товаросупровідних (товаротранспортних) документах, та інших документах, поданих перевізником або експедитором, переліку товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю), у разі переміщення їх через митний кордон України та Єдиній автоматизованій інформаційній системі ДМСУ.

Інакше кажучи, надання документів до фактичного ввезення (вивезення) дозволяє здійснити попередній відбір для перевірки, визначити  об’єкти, які вимагають особливої  уваги, а також допомогти співробітнику  митного органу в прийнятті рішення  по випуску товару до їх фактичного ввезення на територію країни. Документальна  перевірка дає інформацію про  переміщення товарів, яка використовується для перевірки відповідності  операції профілю ризику.

Підсумовуючи  вищесказане, отримуємо наступну картину  процесу митного контролю (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Етапи  митного контролю

Таким чином, в  процесі митного контролю виділено окремий етап − митний постаудит, який є різновидом загальнодержавного фінансового контролю, що здійснюється спеціальними органами державної влади  – митними органами після завершення процедури митного оформлення і  випуску товарів у вільний  обіг.

1.2. Поняття, мета, об’єкти і суб’єкти митного постаудиту

На сьогодні в науковій літературі є різні  варіанти назви процедури контролю після митного оформлення: митний постаудит, постмитний аудит, постаудит, постконтроль, постмитний контроль, постаудитконтроль, постімпортна перевірка або контрольно-перевірочна діяльність митних органів. В іноземній літературі також немає єдиного терміну, натомість зустрічаються: “post-customs audit”, “post-customs control”, “postclearance audit”, “post-clearance control”, “post-entry audit” [34, с. 72]. Однак, незважаючи на різноманітність категоріального визначення, сутність таких понять зводиться до того, що постмитний аудит розуміють як зведення до мінімуму “пропускних” митних процедур та здійснення митного контролю через подальше поглиблення перевірки суб’єкта ЗЕД після факту митного оформлення товарів і транспортних засобів.

З огляду на різноманітність  термінів, що застосовуються щодо процедури  контролю після митного оформлення, пропонується використовувати один узагальнюючий – “митний аудит”, що знаходить відображення у наказі ДМСУ від 05.01.2012 р. № 16 “Про затвердження Примірного положення про відділ (сектор) митного аудиту регіональної митниці, митниці” [20]. Вищеозначений термін відображає сутність постмитного контролю і усуває суперечки щодо використання термінів.

На жаль, на даний момент в Україні немає жодного нормативно-правового акта, що надав би визначення терміну “митний постаудит” чи розкрив би його сутність.

В офіційних  документах натомість фігурують  поняття “перевірка платників податків” чи “перевірка суб’єктів ЗЕД”. Таким чином, за відсутності нормативного трактування було розглянуто визначення митного постаудиту, надані різними дослідниками.

Єдинак Т.С. вважає, що “основу постмитного аудиту становить сукупність дій і прийомів, спрямованих на визначення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності суб’єкта господарювання та відповідність здійснених ним фінансово-господарських операцій вимогам чинного законодавства України” [33].

Вакульчик О.М., Книшек О.О. у своїй роботі трактують митний постаудит як систему заходів, методів та прийомів, які використовують посадові особи митних органів при організації та проведенні на основі методів аудиту контролю законності, повноти й достовірності відображення зовнішньоекономічних операцій у системі бухгалтерського обліку і звітності, правильності нарахування та своєчасності сплати митних податків і платежів підприємствами – суб’єктами ЗЕД до державного бюджету. Також вони зазначають, що митний постаудит можна розглядати як різновид податкового аудиту “в частині перевірки сплати належним чином митних платежів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності”. Проте, на нашу думку, контрольно-перевірочна діяльність митних органів має свою специфіку і знаходиться не в межах поняття “податковий аудит”, а поряд, на одному рівні підпорядкування поняттю державного контролю [27].

Копцева Л.О. вважає, що митний аудит містить у собі два напрямки: митний постаудит та митний аудит. Митний постаудит проводиться після завершення митного оформлення з метою перевірки діяльності осіб, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності. А митний аудит починається з розробки аудиторських щорічних програм на підставі профілю ризиків. На нашу думку, запропоноване розмежування є недоцільним з практичної точки зору, адже йдеться про єдиний процес, виконавці якого протягом здійснення чи то планування, чи то перевірок не змінюються [37].

Пашко П.В. зазначає, що “митний пост-аудит контроль – це метод контролю економічних операторів шляхом перевірки їх рахунків, обліку та систем. Митний пост-аудит контроль має розглядатись в контексті, прискорення процедур митного контролю в момент переміщення товару через митний кордон та доставки товару до місць безпосередньої торгівлі” [39, с. 12].

Гончарук О.А. розглядає поняття митного постаудиту як систему обов’язкових контрольних дій (із застосуванням методів документального та фактичного контролю) з перевірки законності, доцільності, достовірності інформації наданої суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, що перевіряється, під час здійснення митного контролю, а також законності та правильності дій посадових осіб (представників) суб’єкта ЗЕД [31, с. 165].

Івашова Л.М., Єдинак Т.С., Єдинак В.Ю. вважають, що митний постаудит – це одна з форм митного контролю, у вигляді документальної виїзної перевірки посадовими особами митних органів підприємства-суб’єкта ЗЕД, який проводиться у плановому та позаплановому порядку, у чітко визначених законодавством випадках за ініціативою митного або податкового органу, та полягає в систематичній перевірці систем звітності та обліку товарів суб’єкта ЗЕД після їх митного оформлення [24, с. 19].

Відповідно  до визначення Е3 у додатках до Кіотської  конвенції, “контроль на основі методів аудиту – сукупність заходів, за допомогою яких митна служба переконується у правильності заповнення декларацій на товари та достовірності зазначених у них даних, перевіряючи наявні у причетних до декларування осіб відповідні книги обліку рахунків, документи, облікову документацію та комерційну інформацію” [1].

Проаналізувавши численні підходи до визначення митного  постаудиту, можна дійти висновку, що саме вище наведене є базовим  для всіх інших. Таким чином, підсумовуючи розглянуте, можемо визначити митний постаудит як форму митного контролю, що являє собою систему здійснюваних митними органами після випуску  товарів контрольних дій щодо перевірки відповідності діяльності учасника ЗЕД митному та іншому законодавству. При цьому перевіряється законність, повнота й достовірність відображення зовнішньоекономічних операцій у системі бухгалтерського обліку і звітності, правильність нарахування та своєчасність сплати митних податків і платежів підприємствами – суб’єктами ЗЕД до державного бюджету.

Процедури контролю, пов’язані з аудитом, є ефективним засобом для здійснення митного  контролю в зв’язку з тим, тому що дають всебічну картину операцій, які відображаються в бухгалтерських книгах та облікових записах учасників  зовнішньоекономічної діяльності.

Так як кожна  господарська операція на підприємстві, включаючи і зовнішньоекономічні  операції, оформлюється цілим пакетом документів (зовнішньоекономічним контрактом, вантажною митною декларацією, інвойсом, платіжними дорученням на сплату податків і зборів тощо), то виникає так званий “аудиторський слід” - певна інформація, що міститься в документах, щодо визначення митної вартості товарів, доходів від реалізації товарів, витрат на виробничі та інші потреби, бази нарахування мита, акцизного збору, ПДВ, митних зборів, стану їх сплати, розрахунків з іноземними постачальниками тощо.

Проаналізувавши таку інформацію, можна дослідити  достовірність документів шляхом зіставлення  одних і тих же відомостей про  операцію в декількох різних документах підприємства або порівняння відомостей у документах взаємопов’язаних сторін. Порівняння даних різних примірників  одного й того ж документа дає  можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями  окремих реквізитів у документах суб’єкта ЗЕД чи складанням підставних документів, заміни ними дійсних документів.

Таким чином, мета митного постаудиту – сприяння розвитку зовнішньоекономічних відносин та захист економічних інтересів держави шляхом прискорення митних процедур на кордоні та проведення подальшої поглибленої перевірки законності та повноти відображення у системі обліку та звітності підприємств суб’єктів ЗЕД обсягів зовнішньоекономічної діяльності та податків і платежів після факту митного оформлення товарів та транспортних засобів.

Як і у  кожного виду контролю, у митного  постаудиту є свої суб’єкти, тобто  особи, що здійснюють контроль, і об’єкти, тобто те, на що спрямований контроль, те, що перевіряється. Суб’єкти і об’єкти  митного постаудиту можна розглядати на мікро- і макрорівні (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Суб’єкти і об’єкти митного постаудиту

Суб’єктами  макрорівня є Державна митна служба України, мікрорівня – її спеціалізовані підрозділи та посадові особи, які уповноважені здійснювати контроль із застосуванням методів аудиту [24, с. 22]. Об’єктами митного постаудиту є підприємства – суб’єкти ЗЕД та зовнішньоекономічні операції, які вони здійснюють, що зафіксовані у документах митного оформлення, відображені у системі обліку і звітності та підлягають перевірці.

1.3. Завдання, принципи, функції та методологія митного постаудиту

Слід зазначити, що поняття митний постаудит використовується в практичній діяльності контролюючих органів та науковців, але в нормативно-правових актах України переважно застосовується поняття “перевірка”. Взагалі перевірка – це комплекс заходів направлених на виявлення порушень встановлених норм діючого законодавства. Відповідно перевірка митних органів передбачає виявлення порушень митного законодавства.

Завданнями  митного постаудиту є перевірка:

• установчих документів підприємства з метою визначення законності здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
• наявності ліцензій та інших дозвільних документів на здійснення ЗЕД та операцій з валютними цінностями;
• наявності зовнішньоекономічних контрактів, їх реєстрації;
• визначення достовірності та обґрунтованості взаємних зобов'язань сторін за контрактами, відповідності юридичного оформлення контрактів вимогам чинного законодавства;
• правильності документального оформлення операцій;
• правильності та достовірності визначення митної вартості товарів;
• дотримання підприємством податкового законодавства, правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів, які справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
• законності надання пільг;
• форм розрахунків з нерезидентами, що застосовуються суб’єктом ЗЕД, та своєчасність виконання цих розрахунків;
• перевірка цільового використання товарів, стосовно яких надано пільги в оподаткуванні;
• законності операцій з купівлі-продажу валюти для проведення розрахунків з іноземними партнерами;
• ведення бухгалтерського обліку експортно-імпортних операцій, їх відображення в облікових регістрах, а також звірка залишків по рахунках по кожному контракту;
• правильності застосування курсу валюти в обліку;
• правильності визначення курсових різниць;
• правильності відображення зовнішньоекономічних операцій та їх результатів у звітності;
• виявлення помилок і порушень, винних осіб та міри відповідальності;
• визначення розміру завданих збитків та порядку їх відшкодування;
• розробка заходів щодо профілактики та попередження таких порушень у майбутньому.

Принципи митного  постаудиту, яких мають дотримуватися  посадові особи митних органів під  час перевірок суб’єктів ЗЕД, було розглянуто лише авторами Івашовою Л.М., Єдинак Т.С., Єдинак В.Ю. [24, с. 21]. Вони виділяють наступні принципи:

• пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров’я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;
• підконтрольність і підзвітність митного органу (суб’єкта контролю) Державній митній службі України;
• рівність прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;
• гарантування прав суб’єкту господарювання;
• об’єктивність та неупередженість митного постаудиту;
• наявність законних підстав для здійснення перевірки;
• відкритість, прозорість, плановість й системність перевірок;
• неприпустимість дублювання повноважень державних органів під час митного постаудиту;
• невтручання митного органу у статутну діяльність суб’єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;
• відповідальність митного органу та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб’єкту господарювання;
• дотримання умов міжнародних договорів України;
• незалежність митних органів від політичних партій та будь-яких інших об’єднань громадян.

На наш погляд, деякі з наведених  принципів є надто загальними і потребують конкретики щодо саме митного постаудиту, а деякі вбирають у себе декілька окремих принципів, не пов’язаних між собою. З огляду на це пропонуються чітко і лаконічно  представити принципи митного постаудиту у вигляді схеми (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Принципи митного постаудиту

Функції митного  постаудиту досліджувались у двох працях. Вакульчик О.М., Книшек О.О., виділяють специфічні функції митного постаудиту: контрольну, інформативну, економічну, регулівну, а також загальні функції митного контролю: фіскальну й захисну. На наш погляд, до загальних функцій митного контролю належить і контрольна функція, а інформативна не обмежується визначенням профілів ризику [27, с. 48].

Івашовою Л.М., Єдинак Т.С., Єдинак В.Ю. запропоновано такі фукціїї:

• регулююча – митний постаудит є засобом регулювання відносин, що виникають між державою та суб’єктами ЗЕД;
• профілактична полягає у викритті та наступному попередженні різного роду порушень та помилок у сфері ЗЕД;
• фіскальна полягає у забезпеченні реалізації результатів митного постаудиту у разі виявлення порушень митного законодавства шляхом донарахування недоотриманих податків та платежів спрямованих на поповнення Державного бюджету України;
• інформативна передбачає використання отриманої під час митного постаудиту інформації для прийняття відповідних рішень митними та іншими державними органами (ДПСУ, СБУ, Державним комітетом фінансового моніторингу, Державною службою експортного контролю, судово-прокурорськими органами тощо);
• мобілізуюча спрямована на використання результатів перевірок для покращення системи обліку та звітності фінансово-господарської діяльності у суб’єкта ЗЕД [24, с. 20].

Остання функція, на нашу думку, є зайвою, а інформативна також, як і в попередньому випадку обмежена. До того ж не було вказано контрольної функції, що є очевидною.

Проаналізувавши сутність постмитного аудиту, а також  беручи до уваги наведені функції  та виявлені недоліки, запропоновано  наступні функції  митного постаудиту (рис. 1.4):

• захисна – є способом захисту економічних інтересів держави;
• контрольна – є формою митного контролю за додержанням законодавства України з питань митної справи;
• превентивна (профілактична) – здійснює виховний вплив на правопорушників і означає попередження протиправних дій в подальшому;
• фіскальна – повертає недоотримані податки в бюджет;
• інформативна – передбачає подальше використання зібраної під час контролю інформації, наприклад, для визначення профілів ризику для окремих напрямів постмитного контролю або для передачі до відому іншим органам державного контролю.

Рис. 1.4. Функції  митного постаудиту

Одним із найважливіших  елементів митного постаудиту є  відповідні методи його здійснення, оскільки саме за допомогою методів втілюється в життя та реалізуються на практиці суб’єктами контролю і функції, і  завдання, і принципи.

Під методами митного  аудиту слід розуміти як способи дослідження  аудитором (із застосуванням статистичної, обліково-звітної, нормативної документації, організаційної, комп'ютерної техніки, інструментів та інших засобів інформації) об’єктів митного постаудиту, збору, обробки та акумулювання фактичних  даних, які відображають законність джерел і обсяги доходів, витрат платника податків, нарахування і сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), накопичення  матеріалів перевірки, формування оцінки та обґрунтування висновків, які  відображають стан виконання платником  зобов’язань перед державою. Слід зазначити, що методичні прийоми  митного постаудиту збігаються з  тими, що застосовуються під час, наприклад, фінансового контролю чи внутрішнього контролю на підприємстві.

Методи отримання  й обробки даних, узагальнення результатів перевірок, обґрунтування висновків та здійснення інших операцій досліджень платників податків слід поділити на дві групи: загальнонаукові та прикладні. До загальнонаукових відносяться методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, моделювання, абстрагування, конкретизації, аналогії та інші.

Прикладні методи дослідник Єдинак Т.С. [33, с. 90] пропонує поділяти на фактичні (органолептичні) та документальні.

До перших належать такі методи: