Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності

Дипломна  робота

Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування 
зовнішньоекономічної діяльності

ЗМІСТ

ВСТУП

Розвиток і  поглиблення інтеграції України  у світове господарство ґрунтується  перш за все на тих об'єктивних умовах, які притаманні нашій країні. До них насамперед належить природничо-ресурсний, економічний та науково-технічний потенціали, наявність висококваліфікованих кадрів, сприятливе географічне положення країни, транспортні та водневі комунікації.

Серед численних  форм зовнішньоекономічних зв'язків  провідне місце належить зовнішній торгівлі, особливо експортному виробництву, від якого значною мірою залежить ефективність економіки. Україна традиційно впродовж багатьох років посідала провідне місце у розвитку експортного виробництва.

Важливими формами  зовнішньоекономічних відносин, що сприяють інтегруванню України в систему світового господарства є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, спільними комерційними банками, центрами з підготовки спеціалістів різного профілю зі знанням ринкового механізму, систем менеджменту і маркетингу. Це і визначило актуальність обраної теми.

Наявність різноманітних  видів міжнародного кредиту обумовлює  використання на практиці різних за своїм  змістом і специфікою механізмів здійснення міжнародних кредитних операцій.

В Україні використання оптимальних за структурою механізмів міжнародних банківських кредитних  операцій забезпечуватиме стимулювання експорту, що є важливим для розвитку національної економіки.

Огляд літератури з теми дослідження. Значний внесок у вивчення питань кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств зробили такі українські вчені як І. Бобров, С. Бровко, О. Дзюблюк, В. Денисенко, Б. Івасів, 3. Луцишин, С. Руденко та інші.

Серед російських авторів слід в першу чергу, назвати  Л. Красавіну, О. Лаврушина, Я. Мірки.

Значне місце  в дослідженні питання кредитування міжнародної діяльності підприємств  належить і вченим західних країн, зокрема, Д. Мак Нотон, Д. Брігхем, П. Роуз та інші.

В працях вищезазначених вчених досліджуються теоретичні аспекти реалізації кредитних стосунків при організації зовнішньоекономічної діяльності підприємств, але недостатньо досліджені особливості функціонування кредитного процесу в міжнародній діяльності українських підприємств. Тому питання міжнародного кредитування підприємств України потребує подальших досліджень і розробок, зокрема, актуальним є розробка як теоретичних пропозицій, так і практичних рекомендацій стосовно вдосконалення кредитного процесу при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємствами, як корпоративними , так і представниками малого і середнього бізнесу.

Власне це і  обумовило необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і практичних рекомендацій з проблем  вдосконалення кредитних послуг українських банків для здійснення підприємствами своєї зовнішньоекономічної діяльності.

Мета  та задачі дослідження. Метою даної магістерської роботи є обґрунтування теоретичних основ організації кредитування міжнародної діяльності підприємств, оцінка сучасного стану кредитної діяльності банків в валюті, удосконалення методики аналізу кредитоспроможності підприємства-позичальника при виконанні ним зовнішньоекономічного контракту, а також оцінка рівня кредитного ризику при наданні підприємствам кредитів в інвалюті.

Для досягнення поставленої мети передбачено постановку, формулювання і вирішення наступних задач:

1. дослідити сутність і складові зовнішньоекономічної діяльності 
   підприємств України в умовах ринкової економіки;
2. визначити  сутність  та  різновиди  кредитних  послуг,  що їх 
   надають вітчизняні банки для здійснення підприємствами своєї 
   зовнішньоекономічної діяльності;
3. обґрунтувати і визначити місце і роль валютного кредитування 
   в діяльності підприємств;
4. дати  аналітичну  оцінку діючої практики банківського кредитування    підприємств    при    здійсненні    ними    своєї міжнародної діяльності;
5. проаналізувати тенденції, виявити проблеми та обґрунтувати 
   напрямки удосконалення кредитного процесу у міжнародних 
   стосунках підприємств Україні.

Об'єкт  і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є сфера економічних стосунків що виникають між кредитор (банком) і позичальником (підприємством) з приводу перерозподілу вартості в грошовій (валютній) і товарній формах в процесі здійснення суб'єктами ринку своєї зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом дослідження є діяльність банківських установ спрямована на кредитування підприємств в процесі здійснення ними своєї експортно-імпортної діяльності.

Методологічна основа та інформаційна база дослідження. На основі діалектичного методу пізнання проведено вивчення та визначення напрямків удосконалення кредитування підприємств в інвалюті. Для дослідження стану кредитних взаємовідносин підприємства та банківських установ, а також при вивченні кредитоспроможності позичальників використані статистичні, математичні методи, техніко-економічного і фінансового аналізу і спостереження.

Статистичну і  фактологічну основу дослідження складають  Закони України, Постанови та декрети  Кабінету Міністрів, нормативні документи  Національного Банку України.

Наукова новизна роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному вирішенні комплексу питань пов'язаних з удосконаленням організацій    банківського    кредитування    зовнішньоекономічної   діяльності підприємств. Зокрема, безпосередньо в процесі дослідження одержано такі наукові результати:

1.  при наданні кредитів гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самої корпорації, так і її партнерів може бути компаративний комплексний аналіз фінансового стану, рентабельності та ділової активності корпорації. Якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно здійснити фінансово-майновий аналіз його діяльності, який передбачає:

• компаративний комплексний аналіз фінансового стану, рентабельності 
  та ділової активності підприємства;

• аналіз грошового потоку підприємства;
• визначення якості майна під заставу;

2. аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два основні напрями: оцінку бізнес-ризику і фінансово-майновий аналіз позичальника.

Для оцінки бізнес-ризику необхідно проаналізувати такі фактори:

- зовнішнє ринкове середовище фірми; я

- кість управління фірми;

характер взаємовідносин з клієнтами фірми;

2. кінцева рейтингова оцінка повинна містити всі найважливіші показники фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності загалом. При її визначенні використовують дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів, стан і розміщення коштів, їх джерела та інші показники;
3. проблеми модернізації зовнішньоекономічного сектору є нагальними і потребують максимальної концентрації ресурсів на ключових напрямках. З огляду на це доцільно розробити механізм, який би поєднував адміністративні та ринкові важелі. Зважаючи на провідні позиції банківських установ у структурі національної фінансової системи на сучасному етапі її формування, саме їх кредитна діяльність має опосередковувати зазначені процеси;
4. використання позичок в іноземній валюті пов'язане для позичальників із ризиками високих трансакційних витрат, які загрожують звести нанівець цінові переваги цих кредитів та втратами внаслідок валютного ризику. Отже, зменшити вплив ефекту внутрішнього відпливу капіталу на формування валютної структури кредитного портфелю можна шляхом стабілізації валютного курсу та зниження інфляційних очікувань суб'єктів економіки.
5. Серед механізмів зниження ризиків, пов'язаних із наданням довгострокових ресурсів, доцільно ширше використовувати у вітчизняній практиці механізми спільного кредитування.

Подальшого дослідження потребує проблема об'єктивної обмеженості потенціалу ФПГ саме у вирішенні проблем структурних зрушень у зовнішньоекономічному секторі вітчизняної економіки, де вже склалася усталена спеціалізація, й інтереси українських ФПГ пов'язані саме з нею.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони можуть використовуватись к у процесі вдосконалення кредитної політики і кредитних відносин банківських установ з підприємствами при розробленні методичних підходів до аналізу кредитоспроможності позичальників, удосконаленні форм забезпечення повернення банківських кредитів.

Структура та зміст роботи. Магістерська робота складається зі вступу, З розділів, висновків, списку використаних джерел.

В першому розділі  роботи розглядається організація міжнародного бізнесу в Україні та кредитування підприємств, зокрема, сутність та особливості організації міжнародного бізнесу та місце банківських кредитів в організації зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

В другому розділі роботи проведений аналізу практики здійснення 
міжнародного кредитування при обслуговуванні         банками

зовнішньоекономічної  діяльності підприємств.

Третій розділ магістерської роботи присвячений  проблемам кредитування міжнародної  діяльності підприємств в сучасних умовах та шляхам вирішення цих проблем.

В роботі зроблені висновки до кожного розділу роботи та загальні висновки до магістерської  роботи.

Повний обсяг  магістерської роботи - ___ сторінок, у тому числі робота містить ___ таблиць, ___ ілюстрацій, список використаних джерел зі ___ найменувань.

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ  ТА КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

1.1.Сутність  та особливості організації міжнародного  бізнесу. Місце банківських кредитів  в організації зовнішньоекономічної  діяльності підприємств

Розвиток і  поглиблення інтеграції України  у світове господарство ґрунтується  перш за все на тих об'єктивних умовах, які притаманні нашій країні. До них насамперед належить природничо-ресурсний, економічний та науково-технічний  потенціали, наявність висококваліфікованих кадрів, сприятливе географічне положення країни, транспортні та водневі комунікації. Так, маючи площу країни, що становить 0,4% площі загальної світової суші, і чисельність населення 0,8% загальносвітової його чисельності. , Україна виробляє 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. За показниками обсягів виробництва чавуну, сталі, прокату Україна посідає п'яте місце у світі після США, Японії, Росії та Китаю. Вона має конкурентоспроможні технології у аерокосмічній галузі, ракето - та літакобудуванні.

Україна як індустріально-аграрна  держава Східної Європи має розвинену  галузеву і територіальну структуру  господарства. Провідною і найважливішою  виробничою сферою є промисловість, яка складається з таких галузей, як паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна, лісова, легка і харчова. Україна має також розвинений агропромисловий комплекс, головне місце в якому належить сільському господарству з родючими ґрунтами.

Перспективним в Україні вважається також розвиток курортного і туристичного господарства.

Серед численних  форм зовнішньоекономічних зв'язків  провідне місце належить зовнішній  торгівлі, особливо експортному виробництву, від якого значною   мірою   залежить   ефективність   економіки.   Україна   традиційно впродовж багатьох років посідала провідне місце у розвитку експортного виробництва.

Важливими формами  зовнішньоекономічних відносин, що сприяють інтегруванню України в систему  світового господарства, є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, спільними комерційними банками, центрами з підготовки спеціалістів різного профілю зі знанням ринкового механізму, систем менеджменту і маркетингу.

У регіональному  аспекті важливе місце в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України  посідає прикордонне співробітництво та створення економічних зон. Йдеться передусім про економічні, науково-технічні й природоохоронні зв'язки західних областей України з прикордонними районами Польщі, Словаччини, Угорщини, Молдови та Румунії. Проте обсяги прикордонної торгівлі в загальному експортно-імпортному особо роті поки що невеликі й мають загалом місцево обмежене значення. Більш перспективним напрямом є створення вільних економічних зон.

Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України  ґрунтується передусім на кардинальних змінах у структурі національної економіки, її удосконалення і оптимізація  сприятимуть інтегрованості нашої  країни до світової економічної системи.

Завдання зовнішньоекономічної політики України на найближчу перспективу:

- забезпечення  переходу до активної експортоорієнтованої  стратегії економічного розвитку  на базі цілеспрямованого формування  експортного потенціалу в пріоритетних  галузях економіки;

- послідовна  лібералізація сфери зовнішньоекономічних зв'язків, створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності різних форм власності й управління з ефективним регулюючим впливом держави в цій сфері при переважному використанні ринкових засобів такого регулювання (йдеться про активне використання валютних, податкових, кредитних, страхових та інших ринкових важелів;

- динамізація  інтегрованого входження України  у світове господарство на  основі повної відповідності  правових та інституційних засад зовнішньоекономічної діяльності в Україні загальновизнаним принципам ООН та спеціалізованих організацій;

- удосконалення регіонального спрямування зовнішньоекономічної політики, виходячи з об'єктивної історичної взаємозалежності економік постсоціалістичних країн. Це потребує відновлення розірваних господарських зв'язків, ліквідації економічно необґрунтованих митних і платіжних перешкод для здійснення експортно-імпортних операцій, радикальної перебудови співробітництва в галузі виробничої та науково-технічної кооперації, фінансово-промислових структур, розвитку спільних об'єктів інфраструктури, взаємодії на ринках третіх країн на засадах взаємної вигоди та економічної доцільності;

- проведення  послідовної політики розширення  економічних зв'язків країни з  метою забезпечення їх гарантованої стабільності, розширення ринків збуту та постачання на основі співробітництва з різними країнами світу;

- надання пріоритету  тим зарубіжним країнам, які  вбачають в Україні рівноправного  партнера зі співробітництва  в галузях високих технологій, виявляють готовність сприяти інвестиціям у найважливіші переробні галузі промисловості, сільське господарство,  транспорт,  зв'язок  та  інші  об'єкти,  від яких залежать піднесення економічного потенціалу країни та добробут населення.

Наявність різноманітних  видів міжнародного кредиту обумовлює  використання на практиці різних за своїм  змістом і специфікою механізмів здійснення міжнародних кредитних  операцій. Розглянемо механізми міжнародного банківського кредиту, який в сучасних умовах переважає в сфері зовнішньоекономічних зв’язків. Банки виступають як одні з головних організаторів зовнішньоекономічної діяльності своїх клієнтів.

В Україні використання оптимальних за структурою механізмів міжнародних банківських кредитних  операцій забезпечуватиме стимулювання експорту, що є важливим для розвитку національної економіки. Експортери на світовому ринку сьогодні, по суті, не можуть продати своїх товарів без відстрочки платежу і відповідного банківського кредитування імпортерів. У зовнішньоторговельній діяльності за поставки експортера імпортери розплачуються, як правило, коштами, одержаними від банку.

Приватні міжнародні позики (позики приватних банків, банківських  синдикатів) надаються найчастіше підприємствам (фірмам), тих країн-позичальників, які отримують кредити МВФ або Світового банку.

Банки надають  експортні та фінансові міжнародні кредити. Експортний кредит надається  банком країни-експортера банку країни-імпортера (чи безпосередньо імпортеру) для  кредитування зовнішньоторговельних  угод. Особливістю експортного кредиту є його “зв’язний” характер: позичальник зобов’язаний використовувати дану позику тільки для купівлі товарів у країні кредитора. Фінансовий кредит дає змогу імпортеру здійснювати купівлю товарів на ринку будь-якої іншої країни. Зрозуміло, що фінансовий кредит створює більш вигідні умови для імпортерів товарів. Експортер кредитує імпортера у формі виставлення переказного векселя-тратти. Імпортер кредитує експортера при оплаті товарів  авансом (при попередній оплаті).

Банки можуть відкривати кредитні лінії для іноземних постачальників на оплату закуплених товарів (послуг) або проведення робіт. Розрізняють міжнародні кредитні лінії загального призначення та спеціальні. Кредитні лінії загального призначення відкриваються на певну суму і дозволяють кредитувати різних імпортерів у країні, що отримала даний кредит. Механізм спеціальних (або проектних) кредитних ліній передбачає кредитування певних конкретних інвестиційних проектів.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є сферою господарської діяльності, пов'язаною з міжнародною виробничою інтеграцією і кооперацією, експортом та імпортом продукції і послуг, виходом підприємства на зовнішній ринок. Будучи складовою всієї роботи підприємства, зовнішньоекономічну діяльність здійснюють, як правило, на основі валютної сукупності, тобто відшкодування валютних витрат підприємства за рахунок валютних доходів.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства має суттєві  відмінності від внутрішньогосподарської  діяльності. До них, зокрема, відносять: валютну основу зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання, систему світових цін, діючих на зовнішньому ринку. Зовнішньоекономічну діяльність реалізують як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств. У першому випадку зовнішньоекономічну діяльність спрямовують держава на встановлення міжнародних основ співробітництва, створення правових і торгово-політичних механізмів, що стимулюють розвиток і підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків. У другому випадку зовнішньоекономічна діяльність полягає в укладанні та виконанні підприємством контрактів з іноземними партнерами.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства може мати ряд  напрямків, пов'язаних з обміном  товарів, науково-технічним співробітництвом, спеціалізацією і кооперуванням, наданням економічного і технічного сприяння створенню спільних підприємств, фінансово-кредитними відносинами та іншими   формами   співробітництва.  

Банки можуть відкривати кредитні лінії для іноземних постачальників на оплату закуплених товарів (послуг) або проведення робіт. Розрізняють міжнародні кредитні лінії загального призначення та спеціальні. Кредитні лінії загального призначення відкриваються на певну суму і дозволяють кредитувати різних імпортерів у країні, що отримала даний кредит. Механізм спеціальних (або проектних) кредитних ліній передбачає кредитування певних конкретних інвестиційних проектів.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є сферою господарської  діяльності, пов'язаною з міжнародною  виробничою інтеграцією і кооперацією, експортом та імпортом продукції і послуг, виходом підприємства на зовнішній ринок. Будучи складовою всієї роботи підприємства, зовнішньоекономічну діяльність здійснюють, як правило, на основі валютної сукупності, тобто відшкодування валютних витрат підприємства за рахунок валютних доходів.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства має суттєві  відмінності від внутрішньогосподарської  діяльності. До них, зокрема, відносять: валютну основу зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання, систему світових цін, діючих на зовнішньому ринку. Зовнішньоекономічну діяльність реалізують як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств. У першому випадку зовнішньоекономічну діяльність спрямовують держава на встановлення міжнародних основ співробітництва, створення правових і торгово-політичних механізмів, що стимулюють розвиток і підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків. У другому випадку зовнішньоекономічна діяльність полягає в укладанні та виконанні підприємством контрактів з іноземними партнерами.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства може мати ряд  напрямків, пов'язаних з обміном  товарів, науково-технічним співробітництвом, спеціалізацією і кооперуванням, наданням економічного і технічного сприяння створенню спільних підприємств, фінансово-кредитними відносинами та іншими   формами   співробітництва.   Однак,   основу   зовнішньоекономічної діяльності становить зовнішня торгівля, тобто продаж і придбання товарів на зовнішньому ринку.

Техніко-економічне співробітництво включає сприяння у галузі промислового і цивільного будівництва, надання послуг науково-технічного характеру.

Зовнішньоекономічна діяльність у сфері науково-технічного співробітництва - це обмін досягненнями науки й техніки та спільне  здійснення науково-дослідних і  дослідно-конструкторських робіт.

Основним з  напрямків зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоторгова діяльність, яка  становить собою обмін товарами в матеріально-речовій формі і  послугам, пов'язаними із здійсненням  товарообороту.

В основі зовнішньоторгової діяльності лежать зовнішньоторгові операції. Зовнішньоторгова операція - це комплекс дій контрагентів, тобто іноземних партнерів у зовнішньоторговій операції, спрямованих на здійснення товарного обміну, які забезпечують його. До комплексу, який характеризує зовнішньоторгову операцію, можуть входити: вивчення ринку конкретного товару, його реклама, створення збутової мережі, пророка комерційних пропозицій, проведення переговорів, укладання і виконання контрактів.

У міжнародній  торгівлі здійснюють чотири види зовнішньоторгових операцій, а саме:

а) експортна  операція  -  продаж   іноземному   контрагенту  товару  з 
вивезенням його за кордон;

б) імпортна операція - придбання у іноземного контрагента товару з 
ввезенням його з-за кордону;

в) реекспортна операція - продаж з вивезенням за кордон імпортного 
товару, який не переробляли;

г) реімпортна операція - придбання з ввезенням із-за кордону раніше 
експортованого товару, який не піддавали переробці.

У даний час  поглиблено комплексний характер операцій у всіх видах зовнішньоекономічних зв'язків. Так, наприклад, купівлю-продаж товарів може супроводжувати купівля-продаж ліцензій, а поставку комплексного устаткування ведуть поряд зі здійсненням дослідно-конструкторської роботи.

Необхідною  передумовою і обов'язковою умовою зовнішньоекономічної діяльності підприємства є виконання ряду операцій, пов'язаних із забезпеченням просуванням товарів від виробника-продавця до покупця: транспортних, транспортно-експедиторських і страхових, а також операцій, пов'язаних з веденням міжнародних розрахунків. Таким чином, зовнішньоекономічні операції охоплюють широкий комплекс економічного, валютно-фінансового і правового характеру.

Зовнішньоторгові  операції здійснюються на основі укладання  угод. Під міжнародною торговою угодою розуміють договір між двома або кількома фірмами-партнерами, які є різних країнах, щодо поставки товару або надання послуг відповідно з погодженими умовами.

Міжнародну  торгову угоду характеризує також  і те, що її виконання супроводжує  платіж в іноземній валюті стосовно до однієї або обох сторін. Однак цього принципу можна і не дотримуватися, наприклад, при товарообмінних операціях.

Усі підприємства-виробники  конкурентоспроможної продукції мають  право самостійного здійснення експортно-імпортних  операцій. У зв'язку з цим у господарський діяльності будь-якого підприємства-виробника, яке виходить на зовнішній ринок, суттєве значення може мати зовнішньоторгова діяльність. Вихід на зовнішній ринок підприємства можуть здійснювати самостійно і через зовнішньоторгові організації-посередники, тобто спеціалізовані зовнішньоторгові організації. У міжнародній практиці ці підприємства, як правило, реалізують на світовому ринку продукцію малих і середніх підприємств, але інколи до їх послуг вдаються і великі підприємства, які не мають свого зовнішньоторгового апарату.