Облік, аналіз і аудит у страхових компаніях

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

 

 

Вікторія Бєлоусова

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

“Облік, аналіз і аудит  у страхових компаніях”

 

подається на здобуття

освітньо кваліфікаційного рівня „Спеціаліст”

Спеціальність „Облік і  аудит”

Спеціалізація „Облік і аудит”

 

 

                                      До захисту допущено:

 

                                       Завідувач кафедри фінансів

                                                  та міжнародного підприємництва,

           к.е.н., доц.

 

 

                                                             _________________Мойеєнко І.П.

 

 

                                                    Науковий керівник, викладач

 

 

                                                             _________________Чабанюк О.М.

 

 

                                                  Виконано студенткою групи

                                          Ін 6-03-03-СзОА(3,0 дс)

                              

                               Рукопис закінчено   

 

 

Львів 2006

 

 

 

З М І С Т

 

		Стор
Вступ		3
Розділ 1	Організація бухгалтерського обліку у страхових компаніях
	1.1. Завдання та форми обліку страхової діяльності	7
	1.2. Облік доходів страхової діяльності	12
	1.3. Облік витрат страхових  компаній	22
	1.4. Формування страхових резервів та фінансових результатів	34
Розділ 2	Фінансова звітність  страховика
	2.1. Основи підготовки, мета і складання фінансової звітності	45
	2.2. Елементи фінансової звітності	49
	2.3. Фінансова надійність страховика	63
Розділ 3.	Аудит страхових організацій
	3.1. Сутність та значення аудиту страхових компаній	67
	3.2.Аудит операцій зі страхування та перестрахування	79
	3.3. Аудит формування та розміщення страхових резервів	85
	3.4. Аудит балансу та  оцінка фінансового стану страхової компанії	90
	Висновки	96
	Список використаних джерел	102
	Додатки	107

 

 

 

 

 

Вступ

Страхування — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які вплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, пожеж, крадіжок, страхування життя та ін.). З іншого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату.

Сучасне законодавство України дає таке визначення страхування: Страхування - вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

В умовах планової економіки  та монополії державної власності  страхування проводилось державою. Створення страхових фондів, отримання страхових платежів, виплата страхових відшкодувань здійснювались із залученням коштів державного бюджету, тому основні методи діяльності, які притаманні сучасному комерційному страхуванню, не застосовувалися. З трансформацією форм власності та втратою державної монополії на здійснення страхування в Україні почали діяти незалежні суб’єкти підприємницької діяльності, виключним видом діяльності яких є надання страхових послуг. Встановлення нових економічних відносин між такими суб’єктами підприємницької діяльності, а також між ними та державою стало поштовхом для розробки відповідної нормативної бази. Формування законодавчої бази страхування та становлення національного страхового ринку незалежної України відбувалося у складних макроекономічних умовах на фоні знецінення заощаджень населення за договорами страхування в установах колишнього Держстраху, зменшення довіри населення до фінансових установ унаслідок їх банкрутства. Тому тема дослідження є актуальною.

Метою дипломної роботи є:

• вивчення правильності ведення бухгалтерського обліку у страхових  компаніях;
• вивчення економічної суті фінансової звітності у сучасних умовах страхування;
• дослідження діючої методики й практики складання фінансової звітності;
• проведення аудиту у страхових компаніях;
• вивчення форм і видів контролю в умовах ринкової економіки.

Виходячи з поставленої  мети визначені наступні завдання:

• ведення бухгалтерського обліку у страхових компаніях;
• критично оцінити складання фінансової звітності підприємств;
• запропонувати напрямки впровадження аудиту та контролю фінансової звітності на підприємствах в умовах трансформації бухгалтерського обліку в Україні.

Завданням бухгалтерської фінансової звітності є насамперед правдиве й достовірне висвітлення  інформації про стан підприємства, намагання довести доступним шляхом до споживачів цієї інформації.

За роки ринкових перетворень  змінилися економічні функції держави  у сфері страхування та відбулася трансформація державної страхової монополії у страховий ринок.

Учасниками страхового ринку є страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі, страховики, перестраховики, товариства взаємного страхування, страхові та перестрахові брокери, страхові агенти, актуарії, аварійні комісари, а також професійні об’єднання страховиків, страхових посередників та інших учасників страхового ринку.

Страхування - одна з галузей економіки, в якій за останні роки спостерігається зростання основних показників.

Динаміка основних параметрів за останні роки свідчить про зміцнення  тенденції до зростання обсягів  страхового ринку. Серед позитивних чинників – стійке зростання капіталу та обсягів активів, поліпшення структури і якості активів страховиків, зменшується їх кредиторська заборгованість та підвищується фінансова надійність, реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування, структурні зміни на користь добровільного страхування і його довгострокових видів. Зростає загальна сума страхових платежів, отриманих страховиками України. Збільшується кількість договорів страхування (перестрахування), укладених за сприяння страхових брокерів, зростання величини сформованих страхових резервів. Страховики здійснюють інвестиції власних коштів, в тому числі коштів страхових резервів, головним чином через розміщення їх у цінні папери, грошові кошти на рахунках в банках, у банківські метали, в економіку України за визначеними законодавством напрямами.

Законодавче забезпечення страховикам, утвореним за участю іноземних  інвесторів, однакових умов діяльності з вітчизняними страховиками сприяло  відкритості українського страхового ринку, зростанню іноземних інвестицій у цей ринок та створення конкурентного середовища.

Утворення державної  комісії з регулювання ринків фінансових послуг сприяло державному регулюванню, здійсненню нагляду за страховою діяльністю та формуванню адекватних основ законодавчого регулювання розвитку страхового ринку. Однак недостатнє технічне та ресурсне забезпечення, зокрема забезпечення кваліфікованими кадрами, обмежені можливості використання інформаційних технологій на страховому ринку, ускладнюють проведення оперативного аналізу діяльності страховиків та оцінки рівня їх ризику.

Запровадження значної  кількості обов’язкових видів страхування не відповідає існуючій практиці розвинених країн.

Недосконалим залишається  нормативно-правове врегулювання діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів.

Проблематичне є питання  доступу до національного страхового ринку філій іноземних страховиків-нерезидентів. Такий допуск має відбуватися  поступово та з урахуванням його подальшого впливу на стан національного страхового ринку, оскільки це може призвести до неефективного перерозподілу акумульованих страховиками ресурсів на міжнародні фінансові ринки, витіснення з ринку національних страховиків та страхових посередників.

Отже, ринок страхових  послуг набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності та за своїми інституційними і функціональними характеристиками не відповідає завданням розвитку національної економіки і тенденціям світових страхових ринків, що зумовлює його істотне відставання у глобальному процесі формування світової фінансової системи.

Об’єктом дослідження  є бухгалтерський облік у страховій компанії «ТАС» Західній Регіональній дирекції.

Дипломна робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 129 сторінках друкованого тексту, містить рисунки, схеми, таблиці, формули. Список використаних джерел налічує 55 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Організація бухгалтерського  обліку у страхових компаніях

 

1.1.Завдання та форми обліку страхової діяльності

 

Бухгалтерський  облік у страхових компаніях  регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999р., Законом України „Про страхування" від 7 березня 1996р., Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та іншими нормативно-правовими документами.

Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна визначити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік має як науковий (теоретичний), так і практичний (прикладний) бік.

З погляду теорії облік  має зміст і форму. Зміст охоплює  те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема вивчення предмета, методу, техніки, форм і організації бухгалтерського обліку (те, що становить зміст теорії бухгалтерського обліку). До форми належать особливості практичної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих галузях народного господарства, виходячи із специфіки їхньої діяльності.

Основними завданнями обліку страхової діяльності є такі як:

1. Збір, обробка та відображення первинних даних у здійсненні страхових операцій.
2. Систематизація даних з метою узагальнення для отримання підсумків результатів про господарську діяльність страхової компанії.
3. Забезпечення страховика необхідними даними для здійснення контролю за госпрозрахунковою діяльністю та режимом економії.
4. Контроль за дотриманням кошторисної, фінансової та платіжної дисципліни страховою компанією.
5. Своєчасне та достовірне складання звітності страховиком та подання у вищестоящі організації.

Особливості обліку у  страхових компаніях випливають із такого:

• страхові компанії реалізують на ринку особливий товар, а саме: страховий захист, за що отримують певну плату. При цьому страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, і лише після цього зазнає витрат, пов’язаних з компенсацією збитків за укладеними договорами страхування, тобто існує розрив в часі між моментом одержання доходів і моментом надання страхової послуги;
• страхові компанії мають свої особливі доходи, які формуються за рахунок страхових внесків, а також доходів від інвестування коштів страхових резервів;
• витрати страховика пов’язані з необхідністю виплати страхових відшкодувань і страхових сум, а також із проведенням самого страхування;
• фінансові результати страховика формуються окремо за ризиковими видами страхування та страхування життя;
• для забезпечення платоспроможності та виконання своїх зобов’язань перед страхувальниками страхові компанії формують страхові резерви та здійснюють перестрахувальні операції.

План рахунків бухгалтерського обліку в страхуванні  складений відповідно до єдиного плану рахунків, затвердженого Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 року, з урахуванням особливостей діяльності страхових компаній. При цьому враховані зміни та доповнення до плану рахунків бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2002 року.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком  рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської  діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому  за десятковою системою наведені коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку.

Під формою бухгалтерського обліку слід розуміти технологію та організацію облікового процесу з відповідними способами, технікою документування та облікової реєстрації.

У страхових  компаніях можуть застосовуватися  такі форми бухгалтерського обліку як:

• меморіально-ордерна;
• журнально-ордерна;
• комп'ютерна.

При меморіально-ордерній формі бухгалтерського обліку основою записів у карточках, відомостях, балансах є меморіальний ордер.

Меморіальний  ордер - це спеціальний бланк, на якому відображається зміст операції, бухгалтерська проводка та сума операції.

Завершені меморіальні  ордери в хронологічному порядку  реєструються в журналі, в якому вказується порядковий номер, дата заповнення та сума меморіального ордера. Реєстраційний журнал забезпечує контроль за повнотою охоплення бухгалтерським обліком господарських операцій і відображенням їх на синтетичних рахунках.

Після реєстрації меморіальних ордерів проводиться  запис бухгалтерських проводок в головній книзі з дебету та кредиту відповідних рахунків.

Аналітичний облік при цій формі обліку ведеться на карточках або в книгах за всіма рахунками паралельно синтетичному. На основі даних аналітичного обліку щомісячно складаються оборотні відомості за аналітичними рахунками в межах синтетичних.

Існує певна  черговість записів та їх звірка при меморіально-ордерній формі обліку.

Журнально-ордерна  форма обліку побудована на використанні системи групувальних та нагромаджувальних облікових реєстрів - журналів-ордерів та допоміжних відомостей до них.

Записи в  журнали-ордери здійснюють на підставі первинних документів протягом місяця, а у випадку наявності великої кількості первинних документів їх групують у відповідних відомостях, а місячні підсумки з них переносять у журнали-ордери.

За своїм  змістом журнали-ордери є реєстрами, призначеними для кредитових записів за окремими наперед визначеними балансовими рахунками. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер:

• журнал-ордер № 1 "Каса";
• журнал-ордер № 2 "Банк";
• журнал-ордер № 3 "Підзвітні особи";
• журнал-ордер № 4 "Розрахунки з робітниками та службовцями;

- журнал-ордер № 5 "Інші операції".

Журнали-ордери побудовані за кредитовим принципом, тобто всі господарські операції відображають у кредиті даного синтетичного рахунку в розрізі рахунків, що кореспондують з ним за дебетом.

Записи в  журнали-ордери здійснюються з первинних документів в хронологічному порядку їх надходження та опрацювання. На документах проставляють номер журналу-ордера та порядковий номер запису.

У журналах-ордерах  здійснюється синтетичний облік операцій. Аналітичний облік при даній формі обліку здійснюється у відомостях аналітичного обліку за рахунками 904 "Виплати страхового відшкодування та страхових сум" та 76 "Страхові платежі". За всіма іншими синтетичними рахунками ведуться оборотні відомості встановленої форми. Аналітичний облік касових операцій ведеться у касовій книзі.

Місячні підсумки журналів-ордерів переносять у головну книгу, яка є систематичним реєстром синтетичного обліку. Вона призначена для щомісячного узагальнення даних поточного обліку, взаємної перевірки правильності записів за рахунками синтетичного обліку та складання балансу.

Для кожного  синтетичного рахунку у головній книзі відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів за кожним рахунком - окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів переносять у головну книгу загальним підсумком, а дебетові обороти записують окремими сумами з різних журналів-ордерів. За кожним синтетичним рахунком в кінці місяця у головній книзі виводять залишок (сальдо), який записують в окрему графу. На підставі даних головної книги складають баланс. При журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку має місце певна черговість записів і їх звірка.

Комп'ютерна форма бухгалтерського обліку в  страхових компаніях набула значного розвитку в кінці 90-х років XX століття.

При вказаній формі бухгалтерського обліку застосовуються спеціальні програми. В теперішній час найбільш популярною бухгалтерською програмою є 1С: Бухгалтерія.

Програма 1С:Бухгалтерія  оперує десятками видів специфічних платіжних документів, може виконувати величезну кількість професійних операцій. Ця програма є придатною до користування і страховими компаніями, так як кількість бухгалтерських проводок, статей доходів та витрат коштів є незначною порівняно з великими підприємствами та організаціями. Це дозволяє забезпечити комп'ютерну обробку даних обліку страхових операцій, результатом якої є складання різних реєстрів бухгалтерського обліку та звітів.

В теперішній час досить популярною є система 1С:Підприємство, яка може бути використана для автоматизації різних ділянок економічної діяльності страхових компаній, в тому числі бухгалтерського обліку.

Основною  особливістю системи 1С:Підприємство є її конфігурентність. Власне система 1С:Підприємство є сукупністю механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об'єктів предметної галузі. Конкретний набір об'єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми обробки інформації визначає конкретна конфігурація.

Бухгалтерський  облік, реалізований в конфігурації, відповідає сучасній методології бухгалтерського та податкового обліку в Україні та забезпечує надання інформації про страхову організацію зовнішнім користувачам, інвесторам, кредиторам, податковим органам.

Конфігурація  включає

• план рахунків, який містить типові налагодження аналітичного, валютного та кількісного обліку;
• довідник валют, який використовується при здійсненні валютного обліку;
• набір довідників для формування первинних документів та ведення списків об'єктів аналітичного обліку;
• набір перерахувань для організації аналітичного обліку з регламентованим набором значень;
• набір документів, які призначені для введення, зберігання та друку первинних документів та для автоматичного формування бухгалтерських проводок;
• набір констант, які використовуються для налагодження загальних параметрів ведення обліку в конкретній організації;
• список коректних проводок, який дозволяє відслідковувати правильність введення бухгалтерських проводок та прискорити введення кодів рахунків в документах та операціях;
• набір стандартних звітів, які дозволяють одержувати дані бухгалтерського обліку в різних розрізах по будь-яких рахунках та об'єктах аналітики;
• спеціалізовані звіти по конкретних розділах бухгалтерського обліку.

 

1.2.Облік доходів страхової діяльності

 

Страхова діяльність належить до сфери фінансових послуг.

Головною особливістю  діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Така своєрідна "плата наперед" дозволяє страховикові накопичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефективного управління.  

Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійснення страхової  та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

-  доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування);

• доходи від інвестиційної та фінансової діяльності, тобто пов'язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);
• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій.

Доходи від страхової  діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату. Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування. Тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків) договір страхування набирає чинності, якщо інше не передбачено угодою сторін. Своєчасне внесення страхових премій - один з найважливіших обов'язків страхувальника щодо страховика. Саме надходження страхової премії приводить у дію механізм страхового захисту. Страхувальники мають право сплачувати страхові премії як готівкою, так і безготівковим шляхом. Страхові премії на території нашої країни сплачуються лише валютою України за винятком тих випадків, коли страхувальником є нерезидент. Він може сплачувати премію як валютою України, так і іноземною вільно конвертованою валютою.

Термін "страхова премія" - загальноприйнятий у світовій практиці. У практиці українських страховиків  і в українському законодавстві  частіше використовується термін "страховий  платіж" або "страховий внесок". Усе це - синоніми. Але за радянських часів у практиці Держстраху СРСР термін "страхова премія" не використовувався. Плата за страховку за договорами страхування життя мала назву "страховий внесок", що підкреслювало зворотний характер сплачуваних коштів. Плата за страховку в загальних видах страхування мала назву "страховий платіж". Використання перелічених термінів зберігається і досі, хоча слід зазначити, що інтеграція у світовий страховий ринок потребує додержання певних стандартів, зокрема й у визначенні понять. З огляду на це вважається за доцільніше вживати термін "страхова премія".

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається  договір страхування (страхової  суми), і страхового тарифу (страховий  тариф ще називають ставкою страхової премії). Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів - це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги.

Ціна страхової послуги (страхова премія) у більшості випадків обчислюється за формулою:

Страхова премія = Страхова сума * Страховий тариф.  (1)

Страхова сума, згідно із Законом України "Про страхування", - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це та сума, на яку укладається договір страхування. Вона відбиває максимальний обсяг відповідальності страховика перед страхувальником у грошовому виразі за конкретним страховим договором. Виплата відшкодування в максимальному розмірі, тобто в розмірі страхової суми, здійснюється, наприклад, у тому разі, коли застраховане майно повністю знищене. Коли ж воно не знищене, а пошкоджене чи коли знищеною є лише частина майна, розмір відшкодування також становитиме  лише частину його вартості, тобто буде меншим від розміру узгодженої страхової суми за цим договором.

Отже, адекватне визначення страхової суми є підґрунтям фінансових взаємовідносин між сторонами страхової угоди і має дуже важливе значення як для страховика, так і для страхувальника. Для страховика - оскільки, по-перше, від розміру страхової суми при незмінному страховому тарифі залежить сума його доходів у вигляді страхових премій; по-друге, страхова сума дає уявлення про максимальний розмір зобов'язань страховика за конкретними договорами страхування. Для страхувальника - оскільки, по-перше, залежно від розміру страхової суми він сплачує страхові премії; по-друге, він може претендувати на той чи інший розмір страхового відшкодування в межах страхової суми.

Розглядаючи доходи страховика, слід з’ясувати  їх склад та джерела. Доходи страховика формуються від основної (страхової) діяльності, від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів від  інших операцій (рис. 1.1.).

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" доходи від страхової діяльності відображаються у складі доходів від операційної діяльності.

 

 

 

 

Рис.1.1. Склад доходів страховика

 

До доходів від страхової діяльності відносять (рис. 1.2.):

• страхові премії за договорами страхування та перестрахування;

 комісійні винагороди  за перестрахування;

Рис. 1.2. Склад доходів страховика від основної діяльності

• частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
• повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів;
• повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.