Іпотечне кредитування в Україні

ВСТУП

       Необхідність створення та розвитку цивілізованого іпотечного ринку в нашій країні є об'єктивною реальністю обумовленою сучасним етапом становлення ринкових відносин в Україні. Формування і налагодження функціонування іпотечного ринку відкриває нові фінансові можливості і стимули для економічного і соціального розвитку країни шляхом включення в ринковий оборот такого виробничого ресурсу як нерухомість і в першу чергу землі й активізації на цій основі механізмів довгострокового кредитування вітчизняної економіки.

       Іпотека – це важливий фінансово-економічний інструмент ринкового господарства, який сприяє активізації інвестиційної діяльності суб'єктів підприємництва та одночасно забезпечує надійний захист інтересів кредитора. У міру поглиблення ринкових відносин в Україні сфера застосування застави нерухомості постійно розширюється. Однак в умовах кризи, яку переживає наша країна, ще й сьогодні значно підвищується ризик невиконання боржником своїх зобов'язань, хоча неплатоспроможність та недобропорядність боржників існує і в умовах стабільної економіки. Саме тому кредитору необхідні гарантії. В усьому світі застава майна вже не одне століття є одним із найнадійніших способів забезпечення зобов'язань та залучення іноземних інвестицій в країну.

       Запровадження в Україні іпотечного ринку пов'язано з вирішенням значних проблем політичного, соціально-економічного та правового характеру. Розв'язання цих проблем має грунтуватися на науковому підході до їх вирішення. Це потребує формування ряду важливих теоретичних положень, пов'язаних з формуванням та функціонуванням іпотеки, додаткової розробки і глибшого осмислення її сутності з метою відшукання оптимальної національної моделі іпотечного ринку та шляхів його розвитку в Україні.

       Теоретичні аспекти іпотечних відносин та іпотечного кредитування досліджуваних багатьма зарубіжними і вітчизняниминауковцями та практиками.

       Основні  проблеми розвитку іпотечних відносин та іпотечного ринку досліджено в працях відомих зарубіжних вчених: С. Роуза, М. Левіна, Д. Ван-Хуза, Р. Страйка, І. Телгарського, М. Равіса, Дж. Фрідмана, Н. Ордуея, Ф. Фабоцці, російських економістів Н. Зелєнкової, Г. Циліної, А. Ужегова, В. Кудрявцева, О. Кудрявцевої, М. Логінова та ін.  Вивченню проблеми іпотечного кредитування присвячені дослідження українських вчених, таких як О. Євтух, В. Кравченко, В. Лагутін, К. Паливода, П. Єщенко, С. Кручок, І. Пучковська, М. Дем’яненко та багато інших. Ними вивчено сутність іпотеки та іпотечного ринку, функції та роль основних суб’єктів іпотеки, моделі організації іпотечного кредитування, страхування ризиків, притаманних іпотечному кредитуванню тощо. Однак деякі питання, пов’язані з функціонуванням ринку іпотечного кредитування досліджені ще не у повній мірі. Це стосується проблем використання іпотечних продуктів для підвищення рівня ліквідності комерційних банків, обгрунтування шляхів удосконалення іпотечного кредитування посткризовий період тощо.

У цьому зв¢язку дослідження питань щодо проблеми іпотечного кредитування та перспектив його розвитку в Україні набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень з цього питання.

Метою дослідження є теоретико-методолігічне обгрунтування механізму іпотечного кредитування та розробка практичних рекомендацій щодо його удосконалення.

Відповідно до поставленної мети в роботі вирішуються такі завдання:

• розкрити теоретико-методологічні аспекти іпотечного кредитування;
• дослідити стан функціонування ринку іпотечного кредитування в Україні;
• обгрунтувати проблеми функціонування ринку іпотечного кредитування на основі вивичення вітчизняного та зарубіжного досвіду;
• проаналізувати фінансовий стан та фінансові результи діяльності АКБ «Аркада»;
• охарактеризувати організацію іпотечно житлового кредитування на базі АТ ХК «Київміськбуд» та АКБ «Аркада»;
• розробити пропозиції щодо удосконалення механізмуіпотечного кредитування.

Об¢єктом дослідження є процес функціонування ринку іпотечного кредитування в Україні.

Предметом дослідження  є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів функціонування ринку іпотечного кредитування в Україні.

Методами дослідження  є дієлектичний метод пізнання соціально-економічних явищ і процесів в ринкових умовах з використанням системного та ситуаційного підходів. При написанні даної магістерської роботи, зокрема, застосовувались наступні методи та прийоми економічних досліджень: абстрактно-логічний, статистико-економічний, розрахунково-конструктивний, монографічний та інші.

Інформаційною базою  дослідження є статистичні матеріали Міністерства аграрної політики України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, нормативні документи, аналітичні матеріали НБУ, наукові публікації, праці вітчизняних та зарубіжних науковців, вчених та фахівців  з проблем дослідження, звітність окремих комерційних банків, первинні матеріали власних досліджень та ін.

Дипломна   робота складається з чотирьох розділів. У першому розділі роботи розглядаються теоретичні поняття, функції, класифікація іпотеки та іпотечного ринку; правові основи ефективного функціонування іпотечного кредитування в Україні; проблеми функціонування іпотечного кредитування в Україні; моделі і механізм іпотечного кредитування в Україні.

 У другому розділі роботи аналізується сучасний стан іпотечного кредитування в Україні, фінансовий стан АКБ „Аркада” чи особливості організації іпотечно житлового кредитування на базі АТ ХК «Київміськбуд» та АКБ «Аркада».

У третьому розділі роботи обгрунтовуються напрями удосконалення механізму іпотечного кредитування в Україні; наукові рекомендації щодо використання іпотечних продуктів для підвищення рівня ліквідності комерційних банків; пропонуються заходи щодо можливості  застосування  зарубіжного досвіду з іпотечного кредитування в Україні.

У четвертому розділі  роботи розглядаються питання охорони праці у комерційному банку; нормативно-правове забезпечення і  правильна організація охорони працівників комерційного банку; досліджується функціонування заходів з охорони праці на прикладі АКБ „Аркада”.

       Дипломна робота включає 4 розділи, має    сторінок тексту,    таблиці,   рисунків,    літературних джерел і     додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІПОТЕЧНОГО

КРЕДИТУВАННЯ

       1.1.  Поняття, функції, класифікація іпотеки та іпотечного ринку

       Іпотека  в сучасному визначенні – це  спосіб визначення виконання  зобов’язань, за яким нерухоме майно, що є предметом застави, залишається у заставодавця або в третьої  особи. Іпотечні відносини мають багатовікову історію. Вони є невід'ємною складовою сучасних економічних систем.

       Більшість дослідників при визначені терміну "іпотека", пов'язують її сутність із позиковим капіталом. Зокрема, на думку Кручок С. І. іпотека є "кредитом, одержаним під заставу нерухомості" [27, с. 42]. Вчені Грищук Н. В., Крилова В. В., Набок Р. М., Незнамова А. С., Шитко О. П. під іпотекою розуміють "заставу нерухомого майна (землі, приміщення та ін) для одержання позики (кредиту)" та "фінансовий інструмент, який полягає в наданні кредиту під заставу нерухомості" [17, с. 35].

       Щодо системи іпотечного кредитування, то, на нашу думку, доцільно її розглядати як сукупність взаємопов’язаних складових елементів (об’єктів, суб’єктів, інструментів) іпотечного кредитування, які функціонують на основі іпотечних принципів та нормативно-правового забезпечення.

       Об’єктом іпотечного кредитування є іпотечна нерухомість промислового, аграрного та житлового сектора національної економіки. При іпотечному кредитуванні довгостроковий кредит надається позичальнику на будівництво або придбання у власність предмета іпотеки з подальшим підприємницьким його використанням. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про іпотеку” предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна за таких умов:

      - нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

       - нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності [51].

       Досить широкий перелік предметів іпотеки дозволяє зацікавити банки у видачі кредиту. В Україні право оренди також може бути предметом іпотеки в якості забезпечення виконання зобов’язань орендаря перед третіми особами. Право оренди може передаватись в заставу банку або іншим спеціалізованим організаціям, які здійснюють заставні операції. При заставі права оренди орендар зберігає орендні права (право користування орендованою нерухомістю) на весь термін дії іпотечних відносин відповідно до умов договору оренди. Крім того, орендар має можливість відчужувати свої права оренди з переведенням свого боргу за зобов’язаннями, що забезпечені заставою, на набувача орендних прав. Про своє рішення орендар повинен попередньо повідомити орендодавця.

       Таким чином, речові права на нерухомість можуть використовуватись в якості забезпечення виконання зобов’язань.

       Об’єкти іпотечного кредитування тісно взаємопов’язані із суб’єктами іпотечних відносин. Використовуючи об’єкти іпотечного кредитування як предмет застави, суб’єкти іпотечного кредитування вступають в іпотечні відносини. Суб’єктами вітчизняної іпотеки будемо вважати осіб (учасників), які діють в системі іпотечного кредитування. Їх можна розділити на дві групи: основні і допоміжні (ті, які обслуговують іпотеку).

       До основних суб’єктів належать:

       - позичальник (іпотекодавець) – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника) (ст. 1 Закону України “Про іпотеку”) [51];

       - кредитор (іпотекодержатель) – особа, яка надає позичальнику у встановленому законом порядку іпотечний кредит. Кредиторами виступають іпотечні банки, спеціальні іпотечні компанії, комерційні банки;

       - інвестори – особи, які проводять перерозподіл фінансових ресурсів через механізм купівліпродажу цінних паперів, забезпечених заставними.

       Допоміжними суб’єктами іпотечних відносин в Україні пропонуємо вважати:

       - державну іпотечну установу, основним завданням, якої є сприяння подальшому розвитку іпотечного кредитування в Україні, зокрема шляхом рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ), які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів, та запровадження ефективних механізмів підвищення рівня їх ліквідності;

      - страхові компанії – здійснюють обов’язкове страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування (відповідно до ст. 8 Закону України “Про іпотеку” [51]), страхування якості земельних ресурсів, титульне страхування, особисте страхування позичальників, страхування цивільно-правової відповідальності учасників іпотечних відносин.

       Безперечно, що суб’єкти іпотечного кредитування зобов’язані діяти на підставі законодавчо встановлених норм та принципів іпотечного кредитування. Функціонування системи іпотечного кредитування в Україні базується на загальних кредитно-фінансових, спеціальних кредитно-фінансових, соціально-правових та соціально-економічних принципах.

       Законом України "Про іпотеку" досліджувану категорію визначено як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами [51].

       З цього приводу слід зазначити, що право заставодержателя на задоволення своїх вимог у разі невиконання зобов'язань заставодавця за рахунок реалізації заставленого майна дають й інші види забезпечення, зокрема рухомим майном. Тобто, забезпечення повернення кредиту не є характерною рисою виключно іпотеки. Іпотека характеризує тільки вид забезпечення - нерухоме майно.

       Основні особливості іпотечного кредиту, як основної форми зобов'язання під заставу нерухомого майна, що зумовлені його специфікою:

       По-перше, іпотечний кредит - це кредит під чітко визначену заставу, предметом якої є нерухоме майно. Законом України "Про іпотеку" нерухомим визначено майно, до якого відносять земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а також повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти;

       По-друге, більшість іпотечних позик має цільове призначення і спрямовуються на фінансування придбання, будівництва, модернізації, переобладнання житлових та виробничих споруд, а також освоєння та купівлі землі. Практика зарубіжних країн свідчить, що кредити під заставу нерухомого майна видаються і на фінансування поточних потреб суб'єктів господарювання. Це особливо притаманно початковому етапу розвитку іпотечних відносин, коли в силу відсутності ліквідної рухомої застави, нестійкого фінансового стану, застава нерухомого майна є єдиним шляхом одержання короткострокових кредитів на фінансування поточної діяльності підприємства, в першу чергу сільськогосподарського товаровиробника.

       По-третє, розмір іпотечного кредиту є значно більшим, а можливий термін кредитування значно тривалішим, порівняно з іншими видами банківського кредиту. Як відомо нерухоме майно є товаром, який дорого коштує, що дає змогу залучити кредити у розмірі, який становить 50-80% його заставної вартості. Забезпечення зобов'язань перед кредиторами у вигляді ліквідної нерухомості вважається високо надійною заставою, оскільки іпотека суттєво полегшує контроль за об'єктами застави і знижує ризик її втрати, тим самим створюючи передумови для одержання кредиту на тривалий строк.

       По-четверте, іпотечним кредитам притаманна специфіка ризиків. Для кредитів, забезпечених нерухомим майном є менший ризик нецільового використання кредитів та втрати застави. Адже нерухоме майно як вид забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою з одного боку суттєво полегшує кредитору контроль за збереженням об'єктів застави, які не піддаються територіальному переміщенню.

       Із  вищезазначеного можно зробити  загальне визначення іпотеки та її трактування з юридичного та економічного погляду. Загальному вигляді іпотека - це спосіб забезпечення зобов'язань, за яких кредитор купує право у випадку невиконання боржником зобов'язань отримати компенсацію за рахунок вартості заставного об'єкта переважно перед іншими кредиторами.

       Із юридичного погляду іпотека - це обтяження прав власності на предмет чужої власності, яке полягає в переважному задоволенні основної вимоги із власності заставного предмета.

       З економічних позицій іпотека - це спосіб залучення фінансових ресурсів для розвитку матеріального виробництва та невиробничої сфери. Вона забезпечує господарський обіг майнових прав на об'єкти нерухомості у випадках, коли інші форми відчуження (купівля-продаж, обмін та ін) економічно неможливі чи юридично недоцільні. Іпотека сприяє відриву фіктивного капіталу від реального виробничого капіталу шляхом випуску первинних, вторинних та третинних заставних, обіг яких на ринку цінних паперів може іноді перевищувати вартість об'єкта нерухомості, що забезпечує зобов'язання. Водночас залучені грошові кошти за рахунок вторинного ринку заставних дають можливість певною мірою знизити ризик кредиторів.

    Важливе значення  для кращого розуміння іпотеки  має її класифікація. Види іпотек, які використовується в сучасному  законодавстві різних країн, наведені  на рис. 1.1.

Залежно від предмета іпотеки виділяють:

• іпотека житла (житлова іпотека) – надання кредиту банком на купівлю квартири під заставу цієї ж самої квартири;
• іпотека земельних ділянок (іпотека землі) – надання кредиту банком на купівлю певної земельної ділянки під її ж заставу;
• іпотека комерційної нерухомості (комерційна іпотека) – надання кредиту банком на купівлю устаткування, складів, цехів тощо, які мають застосовуватись в виробничих цілях і приносити прибуток.

За часовим критерієм  або черговістю виникнення іпотеки  бувають:

• старша (перша) – застава нерухомості, яка раніше не заставлялася або вона чиста від попередніх зобов`язань нерухомості. Перша іпотека дає заставодержателю переважне заставне право, тобто право першочергового задоволення вимог;
• наступна (друга) – це передача в заставу нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім договором іпотеки.

Рис 1.1. Класифікація  іпотеки за видами

Залежно від кількості  предметів застави та заставодавців:

• об`єднана – коли забезпечення зобов`язання здійснюється шляхом одночасної передачі в іпотеку двох або кількох об`єктів нерухомого майна, що належить одному заставодавцеві;
• спільна – коли зобов`язання забезпечується шляхом передачі в іпотеку двох або кількох одиниць нерухомого майна, що належать різним особам;
• на користь третьої особи – забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, що належить третій особі.

       Загальне визначення іпотеки, що подано в Законі України «Про іпотеку», пропонуємо подати так: іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника, враховуючи ранг іпотеки.

        Банківська іпотека, як застава нерухомого майна, що реалізує на практиці один із найважливіших принципів кредитування–принцип забезпеченості, стала основою для розвитку сфери іпотечного кредиту.

        В економічній літературі під іпотечним кредитом розуміють довготермінову позику під заставу нерухомого майна. Терміни «кредит» і «позика» є практично тотожними поняттями, тому це визначення не розкриває змісту категорії «іпотечний кредит».

     Для розуміння  сутності іпотечного кредиту як економічної категорії, слід розглядати його підсистеми – кредит та іпотеку. З одного боку, під кредитом розуміємо сукупність економічних відносин, що виникають між кредитором та позичальником з приводу руху позиченої вартості. З іншого – іпотека передбачає чіткий правовий механізм, що реалізує принцип забезпеченості кредитних зобов’язань нерухомим майном, супроводжується виникненням прав кредитора на таке нерухоме майно та порядок їх реалізації. Тому пропонуємо визначити категорію «іпотечний кредит» так: іпотечний кредит – це економічно-правові відносини, які виникають між кредитором та позичальником з приводу руху позикових коштів, що супроводжуються встановленням умовної іпотеки на користь кредитора.

        У цьому визначенні застосовуємо поняття умовної або договірної іпотеки, оскільки за іпотечного кредитування іпотека виникає на підставі іпотечного договору між кредитором та позичальником, що оформляється одночасно з кредитним договором. Тобто іпотечний кредит – це та ж банківська (кредитна) іпотека, яку потрібно розглядати більшою мірою щодо грошових відносин, а не щодо нерухомого майна. Звідси житловий іпотечний кредит – це іпотечний кредит, виданий на цілі купівлі, будівництва чи оновлення (ремонту) нерухомості житлового призначення.

       Нагальним питанням для кожної країни, в тому числі і для України, є створення дієвої іпотечної системи. Поняття іпотечної системи різні автори розуміють як «економічну і юридичну системи, які включають і укладання іпотечного договору і порядок визначення стану володіння нерухомістю і боргів по ньому послідовно на кожний момент», або як «взаємозв’язок структурних елементів іпотеки, принципів її організації, нормативної бази, що забезпечують ефективний рух вартості в різних її формах упродовж тривалого часу». Ефективність іпотечної системи залежить від характеру взаємозв’язку усіх структурних елементів іпотеки, якими у даному випадку, на думку О.І. Костюкевич, є суб’єкти іпотечного механізму (учасники), об’єкти іпотеки, інструменти та ринки іпотеки [28,с.45].

       Процес становлення іпотечної системи є результатом взаємодії чинників політичного, правового, економічного, історичного та іншого характеру. А також слід наголосити на тому, що правового аналізу саме системи іпотечного кредитування як такого раніше не проводилося. Переважно дослідження поняття та структури системи іпотечного кредитування мало суто економічний характер, що проілюстровано посиланнями по статті на деякі з джерел в галузі економіки. Безумовно економічний аспект даного питання є важливим і його необхідно враховувати в процесі дослідження даної теми, проте для аналіз системи іпотечного кредитування з правової точки зору такі дослідження можуть слугувати лише у якості теоретичного підгрунтя. Теоретичну основу даного дослідження склали наукові праці вітчизняних та іноземних науковців у галузі економіки та юриспруденції, зокрема: В.А. Кудрявцева та Е.В. Кудрявцевої, О.Т. Євтуха, В.Г. Першина, В.В. Меркулова, К.В. Паливоди, В.І. Савича, О.С. Любуня.

       За своєю суттю система іпотечного кредитування передбачає два види діяльності. По-перше, це безпосередня видача іпотечних кредитів юридичним та фізичним особам. По-друге, це продаж іпотечних кредитів на вторинному ринку рефінансування з метою додаткового залучення ресурсів для кредитування. Іпотечна система володіє певною структурою, властивостями і функціями.

      Робота системи іпотечного кредитування забезпечується за допомогою іпотечного механізму, через який об’єднується робота фінансових ринків і ринку нерухомості. Визначення поняття іпотечного механізму надане О.Т. Євтухом, а саме він визначає його як взаємозв’язок різних суб’єктів та об’єктів ринку на основі певних принципів, соціально-економічних важелів, методів, норм і процедур, які забезпечують прибутковий рух ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомості, яка залишається в користуванні заставодавця або третьої особи. У разі працюючої системи іпотечного кредитування зі всіма її елементами формується іпотечний ринок (або ринок іпотечного капіталу в «широкому» значенні). В той же час, сама система іпотечного кредитування складається з окремих підсистем і взаємодіє з внутрішнім і зовнішнім середовищем. Вважаємо, що структуру системи іпотеч-ного кредитування можна відобразити схематично у вигляді, поданому на рис. 1.2.

       Під внутрішнім іпотечним кредитуванням розуміються відносини між первинними суб’єктами іпотечного кредитування іпотечним позичальником і кредитором іпотекодержателем. Але не виключене і залучення іншого кредитора у випадку переходу позичальника на обслуговування до другого кредитора, коли останній сплачує першому кредитору кошти за іпотечним кредитом, а перший кредитор, у свою чергу, передає всі права за договором другому кредитору.

       Під зовнішнім іпотечним кредитуванням розуміються відносини між кредитором і учасниками вторинного іпотечного ринку (спеціалізована іпотечна установа, інвестори тощо) та взаємовідносини між учасниками вторинного іпотечного ринку. Тут можливі 2 варіанти: (позначений на рис. 1.2 як № 1) кредитор сам виступає емітентом іпотечних цінних паперів або оформляє заставну і безпосередньо співпрацює з інвесторами. Тобто, інвестори купують випущені кредитором цінні папери, відсотки (дивіденди), за якими кредитор зобов’язаний виплачувати інвесторам. Другий варіант (позначений на рис. 1.2 як № 2), коли у якості посередника між кредитором і інвесторами виступає спеціалізована іпотечна установа, що випускає іпотечні цінні папери, які купують інвестори і виплачує їм дивіденди.

        Правове регулювання здійснення банками кредитування можна умовно поділити на зовнішнє і внутрішнє. Внутрішнє правове регулювання здійснюють внутрішні (локальні) нормативні документи певних конкретних банків, які визначають схему їх діяльності по іпотечному кредитуванню, а зовнішнє – всі чинні нормативно-правові акти, що здійснюють правове регулювання сфери іпотечного кредитування. Нормативно-правове регулювання є одним із найважливіших важелів розвитку іпотечного кредитування і може мати як позитивний, так і негативний вплив на цей процес.

       Поняття система є одним з ключових філософсько-методологічних і спеціально-наукових понять. Термін “система” (від грецького – поєднання, утворення) – сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв’язок чи взаємодія. Зміст системи визначається якісними характеристиками елементів, що її утворюють.

Рис. 1.2. Схема системи іпотечного кредитування

       Щодо системи іпотечного кредитування, то, доцільно її розглядати як сукупність взаємопов’язаних складових елементів (об’єктів, суб’єктів, інструментів) іпотечного кредитування, які функціонують на основі іпотечних принципів та нормативно-правового забезпечення. В цілому ефективність функціонування системи іпотечного кредитування залежить від взаємозв’язку та взаємного впливу усіх цих складових елементів (рис. 1.3).

       Чільне місце в системі іпотечного кредитування займають об’єкти.

Рис. 1.3. Система  іпотечного кредитування

        Отже, під системою іпотечного кредитування необхідно розуміти єдність

взаємопов’язаних між собою елементів (суб’єктів іпотечного кредитування), які взаємодіють за допомогою механізму функціонування іпотечних кредитних відносин (іпотечного механізму), основною метою якого є здійснення іпотечного кредитування.

       1.2. Провові основи іпотечного кредитування в Україні

       В Україні для ефективного розвитку системи іпотечного кредитування важливе значення має правове, нормативне та інформаційне забезпечення, яке впливає на всі складові елементи системи іпотечного кредитування. Необхідним чинником є наявність законодавства, яке на комплексній основі забезпечило б створення належної правової бази для розвитку іпотечних відносин.

       На даний час в Україні набули чинності такі основоположні документи в галузі іпотечного кредитування: Земельний кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України “Про іпотеку” Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, Закон України “Про оцінку земель”, Закон України “Про охорону земель”, Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”, Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Закон України “Про організацію формування та обігу кредитних історій”, Закон України “Про іпотечні облігації”, постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 року № 1330 “Деякі питання Державної іпотечної установи”, постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 “Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек”, постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422 “Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року № 559-р “Про схвалення Концепції створення національної системи іпотечного кредитування”.