Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом

 

 

 

 

Кафедра теорії та методики вищої професійної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформаційне  забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом

 

 

Спеціальність 8.000009. Управління навчальним закладом

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми – 2011

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..3

Розділ 1 Використання інформаційних технологій в загальноосвітньому навчальному закладі як управлінська проблема……. 7

1.1. Теоретичні аспекти використання інформаційних технологій в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом……………………………….7

1.2. Інформаційна культура керівника загальноосвітнього навчального закладу………………………………………………………………………………15

1.3. Аналіз сучасних інформаційних засобів, що використовуються в освітніх закладах….………………………………………………………………..28

Розділ 2 Практичні аспекти використання інформаційно-комунікаційних технологій в управлінській діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу.…………………………………….37

2.1. Специфіка  управління інформаційними ресурсами  в загальноосвітньому навчальному  закладі………………………………………...37

2.2. Регіональні аспекти інформаційного забезпечення управління загальноосвітніми навчальними закладами    ……………………………………43

2.3. Засоби запровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в управлінській дільностікерівника КУ Сумської СШ №2 ім. Д.Косаренка……………………………………………………… ………………..50

Висновки ……………………………………………………………….…...64

Список використаних джерел……………………………………..……...67

Додатки………………………………………………………………………74

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Особистість, освіту, інформацію й теоретичне знання визнано стратегічними ресурсами та найістотнішими цінностями в Україні. Серед національних пріоритетів державної освітньої політики інформатизації визначено створення інфраструктури, інформаційних ресурсів, нових інформаційних технологій, інформаційних систем, автоматизованих баз даних і використання засобів інформаційно-комунікативних технологій з метою забезпечення вільного доступу до ресурсів комп’ютерних мереж, які детермінують зміст і структуру, вибір форм, методів, засобів і технологій управління загальноосвітнім навчальним закладом. Розв’язання проблеми інформаційного забезпечення управління ЗНЗ як складової інформатизації освіти є не лише фактором розвитку інформаційного суспільства в Україні, а й необхідністю щодо забезпечення вищого рівня ефективного управління ЗНЗ та якості освіти учнівської молоді на основі створення інформації та інформаційних ресурсів, впровадження інформаційних управлінських систем, нових інформаційних технологій, інформаційно-комунікативних технологій.

Проблемам класифікації, ідентифікації, використання інформаційних ресурсів у процесі управління, структурування інформаційних масивів, удосконалення інформаційних потоків в управлінні, визначення інформаційних проблем керівників і споживачів інформації в соціальній сфері, зокрема в освіті, присвячено чимало робіт вітчизняних і зарубіжних науковців, таких як А.Б.Антопольський, О.В.Артюшків, В.Ю.Бодряков, В.В.Бойко, Г.І.Бритченко, Н.О.Вербицька, А.Є.Вікторов, В.В.Годін, А.В.Голованов, І.К.Корнєєв, Б.Л.Казанєвич, К.К.Колін, С.П.Кудрявцева, А.Н.Мартинов, А.Д.Урсул та ін.

Разом з тим, аналіз  нормативно-правових документів чинного законодавства засвідчує , що для реалізації інтелектуального потенціалу нації та міжнародної конкурентоспроможності держави рівень комп’ютерної та інформаційної грамотності, впровадження сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій, наукоємних і інформаційних технологій в управління соціальною сферою, здійснення фундаментальних та прикладних досліджень є недостатнім. Нами встановлено, що при безумовній важливості проведених з даної проблеми досліджень, поза увагою дослідників залишилися важливі аспекти теоретико-методологічних і технологічних основ інформаційного управління ЗНЗ. Зокрема, це стосується практичних аспектів здійснення інформаційної діяльності, розвитку інформаційної компетентності керівників шкіл і організації процесу її підвищення. Крім того, аналіз наукової літератури з даної проблеми свідчить, що, незважаючи на досить вагомі результати наукових пошуків, вони не отримали форми цілісного узагальнення в контексті наукового обґрунтування системи інформаційного забезпечення управління ЗНЗ та підтверджує недостатній ступінь відпрацювання предмета нашого дослідження.

У процесі теоретичного аналізу основних аспектів обраної  проблеми  нами виявлено низку суперечностей, що породжують ряд проблем теоретичного і практичного характеру, які гальмують розвиток загальної середньої освіти нової якості та впровадження новітніх інформаційно-комунікативних технологій в управління загальноосвітнім навчальним закладом. Основні з них:

- між вимогами  суспільства щодо підвищення  ефективності управління у сфері  освіти і наявним рівнем загальнодоступної  інфраструктури, ступенем розробки  інформаційних систем, ІКТ, автоматизованих  систем управління та їх практичним  використанням керівниками ЗНЗ;

- між теоретичним  станом розробки питання упровадження  інформаційних технологій в управління  ЗНЗ та відсутністю методичної  системи їх практичної реалізації;

- між бажанням  керівників ЗНЗ до інформатизації  управління школою та рівнем  їх комп’ютерної грамотності, реальним станом володіння основами сучасних ІКТ.

Необхідність  усунення вказаних протиріч і обумовила  вибір теми курсової роботи „Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом”.

Об’єкт  дослідження – засоби забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Предмет дослідження – інформаційні технології в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом.

Мета  дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні пріоритетності інформаційних технологій як засобу модернізації управління  загальноосвітнім навчальним закладом.

У відповідності  з метою роботи нами поставлено наступні завдання:

1. Здійснити  аналіз теорії та практики  застосування сучасних інформаційних  технологій в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом.

2. Виявити умови  успішної інтеграції інформаційних  технологій у навчальний процес  ЗНЗ.

3. Удосконалити  модель раціонального і ефективного  використання інформаційних технологій  в управлінні загальноосвітнім  навчальним закладом.

4. Розробити методичні рекомендації стосовно використання інформаційних технологій в управлінській діяльності та забезпеченні функціонування навчально-виховного процесу.

Відповідно  до визначених завдань було використано  такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз наукової, публіцистичної літератури, періодичних видань з метою порівняння та співставлення альтернативних поглядів стосовно проблеми дослідження; розгляд теоретичних питань з метою визначення основних теоретичних понять;

- емпіричні:  спостереження, бесіди, інтерв’ювання, анкетування, метод експертних оцінок.

Теоретичне  значення результатів дослідження  полягає у збагаченні теорії використання інформаційних технологій в управлінській  діяльності керівника ЗНЗ.

Апробація результатів  дослідження здійснювалась на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю „Інноваційні освітньо-виховні стратегії в сучасному світі: змістовий та технологічний аспект»(17-18 листопада, м. Суми, СОІППО). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ВИКОРИСТАННЯ  ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ЯК УПРАВЛІНСЬКА ПРОБЛЕМА

 

1.1. Теоретичні аспекти використання інформаційних технологій в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом

 

У науковій літературі зустрічається  як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні [3].

У розширеному  розумінні прийняття рішень ототожнюється  з усім процесом управління. Розширене  розуміння охоплює не лише процес прийняття рішень, але й його виконання  та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення.

У вузькому розумінні  прийняття рішень розглядається  лише як вибір кращого рішення  з чисельних альтернатив. У процесі  аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

Зважаючи на це можна запропонувати таке визначення категорії “прийняття управлінського рішення”: прийняття рішення – це процес, який розпочинається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації [22, c. 17-20].

На процес прийняття  управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших  зпоміж них належать такі:

- Ступінь ризику  – розуміється, що завжди існує  ймовірність прийняття неправильного  рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, під час прийняття рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності.

- Час, який  відводиться менеджерові для  прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

- Ступінь підтримки  менеджера колективом – цей  фактор враховує те, що нових  менеджерів сприймають не відразу.  Якщо порозуміння і підтримки  інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

- Особисті якості  менеджера – один з найбільш  важливих факторів. Незалежно від  того, як менеджери приймають  рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати правильні рішення.

- Політика організації  – у даному випадку враховується  суб’єктивний фактор при прийнятті  рішення. Статус, влада, престиж,  легкість виконання – усе це  може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом  прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий  елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації  за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське  рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

В теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

- класична модель;

- поведінкова  модель;

- ірраціональна  модель.

Класична модель спирається на поняття “раціональності” у прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення має бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії у процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Отже, основні  характеристики класичної моделі такі:

- особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;

- особа, яка  приймає рішення, має повну  інформацію щодо ситуації прийняття  рішення;

- особа, яка  приймає рішення, має повну  інформацію відносно всіх можливих  альтернатив і наслідків їх  реалізації;

- особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

- мета особи,  яка приймає рішення, завжди  полягає у тому, щоб зробити  вибір, який максимізує результат  діяльності організації.

Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення мають бути достатньо визначеними. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають чисельні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.

Поведінкова модель. На відміну від класичної, поведінкова модель має такі основні характеристики:

- особа, яка  приймає рішення, не має повної  інформації щодо ситуації прийняття  рішення;

- особа, яка  приймає рішення, не має повної  інформації щодо всіх можливих  альтернатив;

- особа, яка  приймає рішення, не здатна  або не схильна (або і те, й інше) передбачити наслідки  реалізації кожної можливої альтернативи.

Ірраціональна модель грунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а) для вирішення  принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

б) для вирішення  проблем в умовах дефіциту часу;

в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо  влади, аби нав’язати своє рішення.

В теорії прийняття  рішень виділяють два основних напрямки досліджень: нормативний та описовий [1].

Представники  нормативного підходу концентрують увагу на розробці організаційних, інформаційних та методологічних засад  прийняття раціонального рішення. Нормативний підхід опрацьовує “правила руху” в управлінській роботі, дотримання яких має забезпечити прийняття раціонального рішення.

Описовий підхід спрямований на емпіричне дослідження  поведінки окремих осіб та груп людей  в процесі прийняття рішень. Він має на меті визначити закономірності формування в процесі взаємодії вихідних параметрів проблеми, що вирішується, та характеристик суб’єкта, який приймає рішення.

У рамках нормативного підходу перш за все досліджується  процедура прийняття управлінських рішень.

Найпростішою  технологією прийняття рішень є  інтуітивна, яку у спрощеному схематичному вигляді подано на рис.1.1.

 

 

 

Рис. 1.1. Модель інтуітивної технології прийняття рішення

Зміна стану  висуває проблему, необхідність усунути яку й вимагає прийняття рішення. За інтуітивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління й визначає саме рішення. Отже, якщо у минулому накопиченому досвіді суб’єкта управління не було прийнято аналогічних рішень, ймовірність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуітивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основний недолік – у значній імовірності помилки.

           Спрощена модель раціональної  технології прийняття рішень наведена на рис.1.2. 

 

 

Рис.1.2. Раціональна технологія прийняття та реалізації управлінських рішень.

У наведеній  моделі подано логіку реалізації раціональної технології прийняття рішень, але  не відображено конкретний порядок  проходження окремих етапів. У  процесі підготовки рішення часто виникає необхідність уточнення або коригування результатів попередніх етапів.

Нині  у жодній галузі   діяльності не можна приймати правильні рішення, що базуються  виключно на багаторічному досвіді  й інтуїції керівників. Це пояснюється  тим, що, по-перше, суспільство в цілому стало досить складним і будь-яка галузь, у якій безпосередньо зайнята та чи інша людина, має різноманітні зв’язки з усіма галузями людської діяльності. По-друге, темпи розвитку суспільства стрімко зросли, внаслідок чого виникла гостра необхідність завчасно передбачити шляхи і результати цього розвитку [1].

Процес розробки рішень може розглядатися як цілеспрямована переробка „інформації стану”  в „командну інформацію”, яка  визначає хто, що і коли має робити. Інформація використовується для коригування і адаптації всієї системи в умовах, що склалися, для розробки нової мети і завдань [12].

Для розробки рішень використовується різна за характером інформація: про події, які відбуваються; періодична; повторна, отримана у результаті аналітичної обробки вихідних даних; вихідна; вибіркова; отримана унаслідок використання лише частини зібраних даних; повна; вичерпна; графічна; семантична, що відноситься до знакових систем, змістовної сторони слів і виразів.

Робота з  інформацією супроводжує і пронизує весь процес прийняття рішень і контролю, а відповідно, являється невід’ємною частиною управління. Необхідною передумовою прийняття правильного управлінського рішення є оптимальний об’єм і якість наявної інформації. Важливого значення набуває також методика аналізу інформації і синтез, що формує уяву про можливі рішення. Кожен варіант рішення є комплексом інформації про можливі відповіді на певні запитання, зібраний в єдино логічне ціле і має певну цілеспрямованість.

Для оцінки ситуації і підготовки управлінського рішення керівник має бути забезпечений повною і своєчасною інформацією [39]. Зміст процесу управління полягає у перетворенні інформації зворотного зв’язку на інформацію управлінських рішень. Зворотній зв’язок дає змогу коригувати помилки відхилення, регулювати виробничі й управлінські процеси.

Для прийняття  управлінського рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова, наукова, та інша інформація. Незалежно від виду, вона має бути точною, повною, достовірною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки. Носіями для прийняття рішень може бути документ, креслення, схеми, графіки, газети, журнали, книги, кінофільми, записи на електронних носіях та інше. Важливими джерелами інформації є особисті спостереження, бесіди зі спеціалістами й працівниками, опитування експертів. Крім того, створюються комісії чи творчі групи для вивчення питання, проведень анкетних опитувань, інтерв’ювання тощо.

Інформація  розповсюджується через ієрархічні канали, з допомогою різних циркулярів, інструкцій, рішень, проведення конференцій, зборів, нарад, охоплює різноманітну й численну сукупність рішень. Це дані оперативного обліку, статистичної звітності, матеріали перевірок, спеціальних обстежень. Особливу цінність має інформація, зібрана  власноруч керівником у процесі контролю й особистих контактів з підлеглими, оскільки він з'ясовує суб’єктивні думки, оцінки, побажання працівників [1, с. 4-6].

Цінним джерелом отримання інформації можуть слугувати  матеріли різноманітних екскурсій. Досить важливо, щоб керівники навчальних закладів, вчителі, заступники директора в обов’язковому порядку відвідували інші навчальні заклади. Кожному такому відвідуванню має передувати розробка детальної програми з переліком питань, з якими слід познайомитися, відповідями на них і пропозиціями, що необхідно зробити в своєму навчальному закладі.

Однією із труднощів  в управлінській діяльності є  рішення в умовах невизначеності або неповних даних про можливі  післядії накреслених дій. Керівник   завжди стоїть перед дилемою : або зменшити невизначеність перед тим, як приступити до дій, або здійснити ті чи інші операції за відомого рівня невизначеності.  Ймовірно, що вирішальну роль тут має відіграти фактор часу. За наявності ресурсів часу прийняттю рішення завжди має передувати аналіз і пошук даних, що знижують невизначеність результату   рішень, які приймаються. Заслуговує уваги порядок організації системи інформації, за якого сигнали поступають тоді, коли це необхідно керівнику. Нажаль, у більшості навчальних закладів діючі інформаційні системи не забезпечують цієї вимоги, оскільки формальна комунікаційна структура закладу в більшості випадків не має необхідного комплексу правил, що регулюють передачу, розповсюдження і використання інформації.

Ураховуючи  значний об’єм інформації, що використовується у процесі розробки рішення, й великі затрати, пов’язані з її збором і переробкою, заслуговує на увагу методологія управління “за відхиленнями”, суть якої полягає в тому, що в системі фіксується не вся інформація, а лише дані по відхиленнях об’єкту від заданої програми. Це дозволяє розвантажити інформаційні канали, своєчасно виявити перебої у процесі навчання й орієнтувати керівників і спеціалістів на вузькі місця в роботі. Прийняття рішення за відхиленнями на перший план висуває завдання щодо визначення допустимих значень відхилень явища або процесу, за яких рішення не приймаються, широкого впровадження нормативних методів планування, обліку й аналізу змінних факторів, які впливають на результати дій у рамках системи, що розглядається. [22, с.10]

Велике значення в процесі підготовки й прийняття  рішень має достовірність інформації, що виключає її перекручення. Найбільш часто перекручена інформація має  місце у процесі передачі її від  однієї управлінської інстанції  до іншої (від безпосереднього виконавця до керівника підрозділу, а від нього до керівника вищого рівня). Інколи ці перекручення є результатом різного відображення в свідомості людей (в залежності від їх психологічної характеристики) одних і тих самих фактів.

Інформація  повинна надаватись в упорядкованій  формі й послідовності, задовольняти певні якісні показники по змісту, рівню узагальнення і т.д. Форма  подання інформації залежить від  призначення, її використання, ієрархічного рівня управління і грамотності, потреб інформації. В окремих випадках ефективними можуть бути візуальні засоби, такі як графіки, схеми, діаграми, в іншому – таблиці і т. д. Проте завжди рівень показників має підвищуватися за переходу від нижчого до більш високого рівня управління.

Розробка інформаційної системи не може відділятися від стилю управління. У той же час не можна орієнтуватися на досить розповсюджений стиль управління, який передбачає його надмірну централізацію; керівник вирішує незначні питання і є споживачем надто великих об’ємів інформації.

Інформаційна  система має бути спрямована на раціональну  систему розподілу повноважень  і рішень між рівнями управління, а також керівниками і спеціалістами  апарату управління. Найважливіша вимога до інформаційної системи полягає  в тому, що вона має бути   організована так, щоб кожен рівень управління й кожен працівник отримував інформацію, необхідну тільки йому для успішного виконання обов’язків передбачених положенням або службовою інструкцією.

  Практикою  встановлено, що від якості  управлінських рішень залежить ефективність усього навчального  процесу. Своєчасно прийняте, науково обґрунтоване рішення стимулює підлеглих і, навпаки, запізніле або ж передчасне, необдумане рішення може знизити результати праці колективу або окремих виконавців [37].

 

2. Інформаційна культура керівника загальноосвітнього навчального закладу

 

Кінець ХХ століття і початок ХХІ стали початком Ери інформатизації. Відбувається формування нового типу суспільного устрою –  інформаційного суспільства. Інформація у наш час означає все. Інформація та поінформованість, у першу чергу, для управлінця – це ключ до перемоги.

Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій дозволив створити безпрецедентні засоби передачі інформації, які спричиняють докорінні зміни  в усіх сферах людської діяльності. Такий бурхливий розвиток інформатизації суспільства одержав назву інформаційної революції, яка, без сумніву, сприяючи прогресивному розвитку суспільства, породила значну кількість проблем [1], обумовлених ключовою роллю інформації в житті суспільства. У сучасних умовах саме інформація є стратегічним ресурсом, який визначає рівень розвитку держави.

Відбувається  зміна способів виробництва, світогляду людей, міждержавних відносин. Інформаційні технології, що з кожним днем набувають  все ширшого застосування, кардинально змінюють повсякденне життя людей. Усвідомлення природи цих змін – необхідна передумова для розв’язання практично будь-якого прикладного завдання.

Держава набуває  в інформаційному суспільстві нових  рис, нового значення [2]. Саме тому державні службовці, менеджери, керівники різних ланок повинні усвідомити цінність інформації як товару, як необхідної складової управлінської діяльності, як основного елемента аналізу та прогнозування. Саме інформація виходить на основні позиції у формуванні перспективного розвитку в будь-якій сфері діяльності.

Значна кількість  науковців підтримує ідею необхідності впровадження інформаційних технологій в управлінні: „основними заходами підвищення ефективності діяльності органів  управління соціальними системами в цілому є наступне вдосконалення їх організації, починаючи з низових ланок: перебудова методів і методик планування і контролю за діяльністю органів і підрозділів, запровадження нових інформаційних технологічних процесів підтримки та прийняття управлінських рішень “ [3].

Серед вітчизняних  досліджень проблеми інформатизації управлінської  діяльності слід відзначити праці Р.А. Калюжного, М.Я. Швеця, В.С.Цимбалюка, В.Д. Гавловського, В.М. Брижка, І.О. Здеби, В.А. Саницького, В.М. Глушкова, а також  зарубіжних учених О.А Гаврилова, Н.С. Польового, Г.Г. Абрамкіна,        В.С. Кудрявцева та Ю. Хаяші, якими, фактично, було сформульовано поняття „інформаційне суспільство” [4].

Зазвичай проблема доступу до інформації звучить так: “час – інформація”, тобто коли на отримання інформації затрачено мінімум часу. У діяльності управлінця,як і будь-якого іншого спеціаліста, важливе значення має спілкування з іншими спеціалістами, в тому числі й з інших міст, країн. Використання комп’ютерних мереж зв’язку, глобальної мережі Інтернет, внутрішніх корпоративних електронних мереж дозволяє у максимально можливому ритмі здійснювати управління процесами, контролювати їх виконання, регулювати напрям акценту виконання управлінського рішення у конкретний час.

Таким чином, інформаційне забезпечення діяльності управлінця має велике, якщо не визначне значення, і воно повинно бути зовсім іншим, ніж „довга паперова тяганина”, а також має відповідати наведеним нижче вимогам.

По-перше, інформація повинна доходити до управлінця в  той же момент, коли вона з’явилася, коли зафіксовано якусь подію чи юридичний факт, наприклад, з того моменту, коли вийшов той чи інший нормативний документ або коли виникла нагальна потреба в отриманні даної інформації для аналізу, прогнозу чи іншої управлінської дії. По-друге, це має бути достовірна і перевірена інформація з надійних джерел, якими, наприклад, є офіційні видання державних органів. По-третє, інформація має бути конкретною і доступною в будь-який необхідний момент, а також подана у зручному вигляді. Не можна уявити керівника, менеджера високого рівня, який не працює з комп’ютером, не використовує можливості інформаційних систем. Тому при підготовці керівників усіх рівнів необхідно враховувати такий важливий аспект, як інформаційна культура. Необхідність підготовки управлінців нового інформаційного суспільства передбачає зовсім новий підхід. В інформаційному суспільстві найбільш гостро піднімається проблема вміння швидко та правильно знаходити потрібний обсяг інформації, систематизувати, аналізувати його і, беручи до уваги можливі ризики, в потрібному напрямі готувати управлінське рішення.