Розвиток в Україні ринкової інфраструктури

  ВСТУП 

    Розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської діяльності.

    Будь-яке  підприємство, починаючи процес виробництва  або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

    Основний  фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

    Доходи  і витрати можуть розглядатися як відносно самостійні об’єкти управління, аналіз складу та динаміки яких дозволяє оцінити відповідність змін, що відбулися у звітному періоді, стратегічним намірам підприємства. Загальний аналіз прибутку передбачає попередній розподіл доходів за джерелами їх утворення, а витрат – за напрямами витрачання коштів відповідно до змісту операційної, інвестиційної або фінансової діяльності, наслідком якої є утворення тієї чи іншої складової прибутку.

    Тема  дипломної роботи: „Методика і  організація обліку та аналізу доходів, витрат, фінансових результатів операційної  діяльності підприємства”.

    Актуальність теми зумовлена тим, що основною метою підприємства в умовах ринку стає одержання максимального прибутку при мінімальних витратах з паралельним підвищенням якості обслуговування споживачів. Засобом досягнення цієї мети є максимізація товарообігу, валового доходу та оптимізація витрат обігу.

    На  підставі вищезазначеного метою  виконання дипломної роботи є  вивчення організації та методики обліку доходів, витрат та фінансових результатів операційної діяльності підприємства.

    Відповідно  мети у дипломній роботі поставлені та підлягають розв’язанню наступні завдання:

    - розглянути фінансові результати  як складову господарської діяльності  підприємства;

    - дослідити нормативно-правове регулювання  та провести огляд спеціальної літератури з обліку доходів, витрат та фінансових результатів;

    - розглянути організаційно-економічну  характеристику базового підприємства;

    - дослідити методику бухгалтерського  обліку доходів, витрат та фінансових  результатів на базовому підприємстві;

    - визначити та обґрунтувати напрямки  удосконалення методики обліку доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві.

    В процесі проведення досліджень і  при оформленні їх результатів використана  чинна нормативно-законодавча база з питань юридичного стану підприємств, організації фінансово-аналітичної роботи, формування кінцевих результатів діяльності, порядку обліку і звітності підприємств.

    При підготовці дипломної роботи використані  праці провідних вітчизняних  та зарубіжних економістів, статті у  періодичних виданнях з питань організації обліку доходів, витрат та фінансових результатів. Виробнича діяльність підприємства пов’язана з ризиком вкладень у цю сферу. Для мінімізації цього ризику потрібен суровий контроль процесу виробництва, детальний його облік та виявлення факторів, які впливають на сам процес виробництва і витрати, необхідні для його здійснення. Тому для кожного підприємства даної галузі важливий поглиблений аналіз витрат і ефективне управління ними для досягнення високого економічного результату.

    Чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.

    Управління  витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат.

    Як  основний метод дослідження у  дипломній роботі застосований системний  підхід до вивчення економічних процесів у їх взаємозв’язку та взаємозалежності з урахуванням причинно-наслідкових  зв’язків. Зокрема, фінансові результати підприємства розглядаються як організована врегульована система, що покладена в основу господарської діяльності і є необхідною умовою забезпечення стабільного фінансового стану суб’єкта господарювання.

    Об’єктом  дослідження визначені доходи, витрати та фінансові результати діяльності ВАТ „Київський завод „Радар” .

    Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями і включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список використаної літератури та додатки. 
 
 

      РОЗДІЛ І

     ЕКОНОМІЧНА  СУТНІСТЬ ДОХОДІВ І ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СКЛАДОВИХ ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ, ПОРЯДОК ВИЗНАННЯ ТА ОЦІНКА. 

    1.1 Поняття та класифікація витрат операційної діяльності підприємства, порядок їх визнання та оцінка 

    Існують різні теорії трактування  сутності витрат діяльності підприємства за своєю економічною сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками, які відображені в таблиці 1.1.

    Таблиця 1.1

    Визначення  поняття витрат підприємства

Продовження табл. 1.1

    З проведеного дослідження визначення витрат підприємства можна сформулювати таке визначення витрат підприємства. Витрати підприємства – це грошова форма витрачених за певний період задіяних чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності.

    Витрати за їх економічним змістом групуються за наступними елементами (рис. 1.1.):

    Витрати:

• Матеріальні витрати
• Витрати на оплату праці
• Відрахування на соціальні заходи
• Амортизація основних фондів і нематеріальних активів

    Також у практиці західних підприємств  витрати класифікують в залежності від обсягу товарообігу. Це поділ  витрат на змінні, постійні, напівзмінні, напівпостійні.

    Якщо  розглядати витрати з точки зору оцінки запасів можна згрупувати їх за такими ознаками - вичерпані та невичерпані. 

Рис.1.1. Класифікація витрат за економічними елементами 

    Витрати, за якими приймаються рішення, можна згрупувати за такими ознаками:

• релевантні і нерелевантні витрати, тобто ті що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень, і ті що не залежать від прийняття рішень;
• дійсні та можливі витрати (можливі виникають внаслідок прийняття альтернативного рішення);
• маржинальні (граничні), інкрементні (приростні) - це додаткові витрати, які з’являються внаслідок продажу додаткових товарів. Маржинальні - це ті, які розраховуються на одиницю товару.

    Витрати, за якими здійснюється контроль і  регулювання, групуються за ознаками – контрольовані та некотрольовані витрати.

    Вся діяльність підприємства поділяється  на звичайну і надзвичайну. У свою чергу, звичайна діяльність включає  в себе операційну, інвестиційну, та іншу звичайну діяльність.

    У зв'язку з цим, усі витрати поділяються на операційні, інвестиційні, фінансові та інші витрати звичайної діяльності, а також надзвичайні витрати (рис. 1.2).

    Основну частину  витрат підприємства складають операційні витрати. Тому  далі ми зосередимо увагу на розгляді саме цього виду витрат. 

Рис.1.2. Класифікація доходів, витрат, прибутків і збитків 

     Операційні  витрати – витрати пов’язані з операційною діяльністю.

     Їх  поділяють на :

1. собівартість реалізованої продукції;
2. адміністративні витрати;
3. витрати на збут;
4. інші операційні витрати.

     Вони  є витратами звітного періоду  і включаються до Звіту про  фінансові результати.

     Адміністративні витрати – це загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу з відрахуванням на соціальне страхування і в пенсійний фонд, канцелярські, телефонні, телеграфні витрати, утримання легкового транспорту, утримання приміщення офісу, витрати на службові відрядження адмінуправлінського персоналу і т. д.).

      До  них належать:

      -загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

      -витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

      -витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

      -винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

      -витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

      -амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

      -витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки,

      -збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

      -плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

      -інші витрати загальногосподарського призначення.

     Витрати на збут – витрати, пов’язані з  реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

     До  них відносять:

      - витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

      - витрати на ремонт тари;

      - оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

      - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

      - витрати на передпродажну підготовку товарів;

      - витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

      - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

      - витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

      - витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

      - інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

       До інших операційних витрат відносять:

• витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”;
• собівартість реалізованої іноземної валюти, що визначається перерахуванням іноземної валюти на грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати пов’язані з продажем іноземної валюти;
• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їхньої облікової вартості та витрат, пов’язаних з їхньою реалізацією;
• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від операційної курсової різниці;
• визнані штрафи, пені, неустойки;
• інші витрати операційної діяльності.

    Класифікація  витрат за різними класифікаційними групами подано  на рис.1.3.

    Непрямі витрати - витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до певного  об'єкта витрат і розподіляються спеціальними методами (амортизація, витрати на опалення й освітлення, тощо).

    Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так  і від ступеня економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі, характеру виробленої продукції, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів,  можливості  прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість виробів.

    До  змінних витрат належать витрати, розмір яких збільшується із збільшенням обсягу продукції і знижуються з його зменшенням.

    Постійні  витрати - це витрати, розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно  не змінюється. До них належать постійні загально виробничі витрати, які пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

    Поточні - це витрати, періодичність яких менше  одного місяця.

    Довгострокові - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору, який не планується закінчити раніше, ніж через дев’ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

    Одноразові - це витрати, які здійснюються один раз (періодичністю більше місяця) і  спрямовуються на забезпечення процесу  виробництва протягом тривалого часу.

    Продуктивні витрати - це витрати, які передбачені  технологією і організацією виробництва.

    Непродуктивні - необов'язкові витрати, які виникають  в результаті конкретних недоліків  організації виробництва, порушення  технології.

    В цілях  управління вони поділяються за принципом: різні витрати для різних цілей.

    З цією метою виділяють такі три  напрямки класифікації витрат (рис. 1.3).

    - оцінка запасів, визначення фінансових  результатів;

    - прийняття рішень;

    - контроль.

    Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу  звітного періоду.

    Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів  у процесі поточної діяльності для  отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

    Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати - у  звіті про фінансові результати.  
 

    Рис. 1.3 Класифікація витрат з точки зору управлінського обліку 

    Загальні  фактори, що визначають розмір та рівень поточних витрат підприємства  наведені на рисунку 1.4

    На  внутрішні фактори в певній мірі може впливати керівництво підприємства своїми рішеннями. При стабільній економіці  в країні саме внутрішні фактори є визначальними для рівня витрат підприємства.

    Саме  тому знання факторів, що впливають  на розмір і рівень витрат підприємства, дає змогу визначити резерви  зниження витрат, що є складовим  елементом системи управління витратами  підприємства.

    Таким чином, ми розглянули економічну сутність витрат, їх визнання в бухгалтерському  обліку у відповідності до П(С)БО 16 . Класифікація витрат, яка наведена з точки зору фінансового та управлінського обліку, дає можливість формувати  собівартість та управляти витратами. 

       Рис. 1.4 Загальні фактори, що визначають розмір і рівень  поточних витрат підприємства 

      Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. [4] Витрати – це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють затрати втрачених можливостей, тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання.

    Також витрати можливо згрупувати за класифікаційними ознаками (рис. 1.5)

    Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю  ресурсів порівняно з кількістю  варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тільки конкретні витрати ресурсів.

    Далі  розглянемо дуже важливу частину  обліу витрат, а саме які витрати не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку згідно нового законодавства.

    Не  включаються до складу витрат –  витрати на:

1. організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 Податкового Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності)

    Ці  обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

    - організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

    - придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

2. - фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 Податкового Кодексу [20]; організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 Податкового Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності)