Сім’я у системі цінностей студентської молоді

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ НАУК

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

 

 

СІМ’Я ЯК ЦІННІСТЬ ТА СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА

 

ДИПЛОМНА  РОБОТА

 

з спеціальності 0301 - соціологія

на  здобуття академічного звання спеціаліст

7.03010101- соціологія

Студент-виконавець:

V курс, 51-С група

денна форма  навчання

Середюк Ірина Василівна

 

Науковий  керівник:

доктор соціологічних  наук, професор

Сокурянська Людмила Георгіївна

Допущено до захисту:

 

«__»_________2013 р. зав. кафедри                       проф. Кондратик Л.Й.

Рецензент:

_______________________________

_______________________________

_______________________________

_______________________________

 

ЛУЦЬК-2013

План

Вступ ………………………………………………………………………………

Розділ 1. Теоретично-методологічні засади соціологічного аналізу ціннісних орієнтацій студентської молоді……………………….......................................

1.1. Цінності та ціннісні орієнтації як предмет соціологічного аналізу……….

1.2. Типологія цінностей у контексті соціологічного знання…………………..

1.3. Студентська молодь як об’єкт соціологічного дослідження……………….

Розділ 2. Ціннісна свідомість сучасного студентства: чинники динаміки……..

2.1. Динаміка ціннісних орієнтацій студентської молоді початку ХХІ сторіччя……………………………………………………………………………..

2.2. Сімейні цінності і фактори їх формування та актуалізації………………….

Розділ 3. Сім’я у системі цінностей студентської молоді………………………

3.1. Сімейні установки молодого покоління: гендерна специфіка……………...

3.2. Сімейні цінності сучасного українського студентства (за результатами якісного дослідження)……………………………………………………………

Висновки

Список  літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сім’я є пріоритетною цінністю будь-якої сучасної держави, зацікавленої у збереженні свого народонаселення, зміцнення міжнародного статусу і всіх соціокультурних інститутів. Стан та тенденції розвитку сім’ї виступають важливим соціальним індикатором, що розкриває не тільки процеси зміни поколінь, а й реальні перспективи конкретного суспільства.

Зміни, що відбуваються в сучасному українському суспільстві, накладають істотний відбиток на ціннісну свідомість особистості, різних соціальних груп, у тому числі молоді. У силу віку та умов проходження соціалізації дана соціальна група найбільш сприйнятлива до ціннісних змін, у тому числі в сімейній сфері. З одного боку, для молоді сім’я є однією з найбільш актуальних і актуалізованих цінностей, адже переважно в цьому віці відбувається вибір шлюбного партнера, створення сім’ї, народження дітей, а з іншого боку, світ сімейних цінностей і норм формується особистості молодої людини став більш мінливий і суперечливий, що вимагає пильної уваги до вивчення ціннісних орієнтацій молоді у сфері сім’ї.  

Актуальність  теми даної роботи зумовлена ​​необхідністю вивчення змісту та характеру змін ціннісних уявлень молоді про сім’ю в сучасному українському суспільстві з притаманними йому сьогодні труднощами і суперечностями. Вивчення особливостей ціннісного ставлення до сім'ї у студентів має особливе значення, є актуальним, оскільки дозволяє визначити духовний потенціал молодого покоління. При цьому слід мати на увазі, що процес ціннісного самовизначення в студентських групах, що представляють собою інтелектуальний потенціал суспільства, є складним і в силу фактора вищої освіти, розширення кругозору особистості, і, отже, збільшення свободи вибору.

 Ціннісне  ставлення особистості до сім'ї  формується під впливом цілого  ряду об'єктивних і суб'єктивних  факторів соціалізації, серед яких  важливу роль відіграє ставлення до сім'ї в суспільстві, модель взаємин у батьківській сім'ї, соціальна належність, стать, індивідуальні особистісні особливості та ін Виникає необхідність у комплексному науковому вивченні впливу цих факторів на стан сім'ї в системі ціннісних орієнтацій особистості, що сприятиме кращому розумінню механізмів формування системи ціннісних орієнтацій особистості в цілому.

Об’єкт дослідження - сімейні цінності сучасної української молоді

Предмет дослідження - специфіка сімейних цінностей сучасної української молоді та фактори, що впливають на їх формування та розвиток

Мета - аналіз сімейних цінностей сучасної молоді та їх факторної обумовленості. Це передбачає вирішення наступних завдань:

1. аналіз теоретико-методологічних  підходів до вивчення сім’ї та сімейних цінностей;

2. здійснення  теоретичної та емпіричної інтерпретації  понять «сім’я», «сімейні цінності», «сімейні установки»;

3. розгляд специфіки  та тенденцій розвитку сучасної  української сім’ї;

4. вивчення сімейних  цінностей та сімейних установок молоді в контексті ціннісного підходу;

5. розгляд сім’ї в системі інших соціальних цінностей сучасної української молоді;

6. вивчення сімейних  цінностей сучасного української  студентської молоді та факторів  їх формування та актуалізації  на основі аналізу результатів емпіричних досліджень.

Гіпотези:

1. батьківська  сім’я є визначальним чинником формування сімейних цінностей сучасної молоді України;

2. молодь як  один з найбільш активних споживачів  мас-медійної продукції схильна  до значного впливу західних сімейних цінностей;

3. серед молоді поширене  позитивне ставлення до феномену  консенсуального шлюбу;

4. сімейні цінності сучасної  молоді є гендерно зумовленими.

Методи дослідження. У  рамках дипломної роботи були використані  такі методи збору соціологічної інформації, як аналіз документальних джерел, результатів масових анкетних опитувань, сфокусоване групове інтерв’ю. Серед методів обробки даних використовувалися порівняльний аналіз кількісних даних, метод змістовного аналізу якісної інформації.

Теоретико-методологічною базою  дипломної роботи стали теорії сім’ї О.Конта, Е. Дюркгейма, М. Вебера, П. Сорокіна, Р. Мертона, Т. Парсонса.

Емпіричну базу дипломної  роботи складають результати досліджень «Вища школа як суб’єкт соціокультурної трансформації», здійсненого у 2002-2004 рр.. у вузах України та Білорусії, «Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних трансформацій» (2005-2006 р.р., за репрезентативною вибіркою опитано 3057 студентів, 31 ВНЗ України) (керівник проектів - проф. Сокурянська Л.Г. ); фокусованих групових інтерв’ю «Сімейні цінності сучасної студентської молоді», проведених автором.

Структура роботи

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (35), додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретично-методологічні засади соціологічного аналізу ціннісних орієнтацій студентської молоді

1.1. Цінності та ціннісні орієнтації як предмет соціологічного аналізу

Сукупність  ціннісних орієнтацій є елементами внутрішньої структури особистості. Це насамперед: спрямованість, мета індивіда, механізм індивідуальної взаємодії. Вони є найважливішими елементами внутрішньої структури особистості, які закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань. Ціннісні орієнтації відокремлюють значуще, суттєве для певної людини від незначущого, несуттєвого. Наявність життєвих цінностей у свідомості людини залежить як від вікового етапу, на якому знаходиться індивід, новоутворень цього періоду, так і рівня розвитку суспільства загалом. Ієрархічно організовані уявлення про цінності лежать в основі рішень, прийнятих особистістю в численних ситуаціях соціального вибору, беруть активну участь у формуванні внутрішньої програми її дій як у повсякденних, так і в критичних ситуаціях життя, «вбудовують» індивіда певним чином у суспільне життя.

Процес формування ціннісної  свідомості особистості не слід розглядати тільки як процес однобічного засвоєння  індивідом готових, надіндивідуальних  стандартів, зразків, ціннісних критеріїв, присутніх в громадській, груповій свідомості. Особистість здатна більш-менш адекватно усвідомлювати власні потреби та інтереси, зв’язок між ними і природними, соціальними умовами своєї життєдіяльності, критично ставиться до «готових» ціннісних уявлень, перевіряти їх істинність власним життєвим досвідом. Ціннісна свідомість особистості, відтак, не проста проекція ціннісних уявлень суспільства, групи на внутрішній світ людини. Це складний, багатошаровий, багатовимірний духовний феномен, в якому присутні як загальнопоширені ціннісні уявлення, «верифіковані» особистим досвідом, власні оцінки, власні ціннісні судження.

Одним з основних елементів  духовної структури особистості  є «ціннісна орієнтація». Вона не збігається з усією сукупністю властивих конкретному індивіду уявлень про цінне. Ціннісна орієнтація особистості – це системно пов’язані ціннісні уявлення про світ, його процеси і відносини, які ієрархізують його певним чином і реально детермінують вчинки і дії людини, що визначають якісну своєрідність її життєдіяльності в цілому або приватних її аспектів. Ціннісні орієнтації дають уявлення про стійку спрямованість інтересів. [9 с. 91]

Норми і цінності – це те, що в соціальному житті ми відчуваємо не фізично, а психологічно. Соціологи називають їх нематеріальною культурою. Норми – правила поведінки, цінності – це загальні уявлення, що їх поділяє більша частина суспільства, щодо того, що бажано, правильно і корисно.

«Цінність» – термін, широко використовуваний у філософській і соціологічній літературі для вказівки на людське, соціальне і культурне значення певних явищ дійсності. Важливий елемент ціннісних відносин у суспільстві – система ціннісних орієнтацій особистості.

Слід зазначити, що з цінностями пов’язане філософське питання про ставлення людини до дійсності: цінність – не всяка значимість, а лише та, яка в кінцевому рахунку пов’язана з соціальним прогресом. [3 с.55 –56]

Ретроспективний аналіз ціннісної  проблематики у творчості таких  видатних представників філософської та соціологічної думки ХХ століття, як Вебер і Швейцер, Шпенглер і Хайдеггер, Ортега-і-Гассет і Ясперс, Фрейд і Юнг, Сартр і Камю, Хейзінга і Тойнбі, Томас і Знанецький, Клакхон і Парсонс, Адлер і Інглехарта і багатьох інших вчених свідчить про їх глибоке проникнення в сутність змін, що відбуваються в світі людських цінностей.

Незважаючи на те, що проблема цінностей в її сучасній постановці своїм корінням сягає у філософію  І. Канта, короткий екскурс в історію  та сучасність філософського та соціологічного осмислення аксіологічних проблем  людства нам представляється доцільним почати з наукової спадщини Макса Вебера.

На думку  М.Вебера, виникнення і інституалізація  ціннісної системи були детерміновані  потребою впорядкування людської практики. Це спричинило за собою поділ сфери  сущого, тобто реального світу, і  належного, відповідального ціннісно-нормативному порядку. Усвідомлюючи дистанцію, яка існує між цими двома сферами, індивід будує стратегію своєї поведінки, співвідносить цілі діяльності з легітимними засобами їх досягнення, керуючись при цьому адекватними їм цінностями.

Аксіологічний інтерес М.Вебера був, в тому числі, зосереджений на аналізі  ціннісної системи сучасного  йому суспільства. Застосовуючи культурологічний підхід до аналізу суспільних явищ, М. Вебер був вельми стурбований актуальним станом і подальшою спрямованістю духовних зусиль людства. Він першим звернув увагу на ті причини, які зумовили кризову ситуацію в системі основних людських цінностей на рубежі XІX – ХХ століть. М. Вебер показав, як згубно впливає зростаюча політична активність на всі без винятку суспільні цінності. Саме політика з її насильством, ослабленням культурних основ суспільства, його інтелектуальним і емоційним виснаженням стає, на думку німецького вченого, чинником, що обумовлює аксіологічно кризову ситуацію. Бо саме в політиці мета і засоби діяльності набувають потворний вигляд, саме тут втрачається зв’язок між здібностями особистості та її просуванням вгору по сходах влади.

Осмислюючи  сформовану соціокультурну ситуацію, М. Вебер приходить до висновку про  те, що в сучасній йому Європі на зміну таким людським цінностям, як мораль, мистецтво, наука, віра, любов та ін, приходять нові цінності: вигода, прибуток, престиж, успіх , корисність і т.д. У ціннісній системі особистості все більш важливе місце займає розсудливість, витісняючи чесність, совість, порядність, милосердя та інші моральні якості. [1. с. 77–79]

Цінність – феномен, який об’єктивно, за своєю природою є благом для особистості, спрямованим на утвердження її в бутті, реалізацію її творчих можливостей [7 с. 331 – 332] переконання, які розділяються в суспільстві (групі) щодо цілей, до яких люди повинні прагнути, і основних засобів досягнення їх. [4 с.455]

Поняття «цінність» як і ціннісний (аксіологічний) підхід до розуміння суспільного життя займає в сучасній соціологічній науці одне з центральних місць. Його формування пов’язане з розробкою теорії соціальної поведінки соціологами, які в першій половині XX століття не прийняли характерну для позитивізму натуралістичну орієнтацію, виражаються в нівелюванні відмінностей між природною і соціальною реальністю, в прагненні звільняти соціальні науки від апріорних концепцій і добиватися максимальної об’єктивності, що розуміється як відповідність теорії виражає об’єктивну реальність даними. Ціннісна проблематика знову вийшла на перший план на рубежі 1960 – 1970-х років у дослідженнях представників «критичної соціології» (Ч. Р. Міллс, А. Гоулднер, Е. Гідденс та ін.) Гоулднер спростовував «поширений міф про ціннісні нейтральності соціології» і характеризував тезис «свободи від ціннісних суджень» як домінуюча професійна помилка соціологів.

Хоча перший імпульс до соціологічного аналізу проблеми цінностей прийшов у соціологію від Дільтея і неокантіанців (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт), облік «ціннісного підходу» до пізнання соціальної реальності не зводиться тільки до традицій неокантіанської філософії і до «розуміючої соціології» М. Вебера. У розвитку основ теорії цінностей важливу роль зіграв Е. Дюркгейм. На значущість аналізу цієї сторони його теоретичної спадщини на початку 1990-х років звернув увагу А. Б. Гофман. Дюркгейм – один із засновників розуміння суспільства як ціннісно-нормативної системи, що став згодом центральною ідеєю при формуванні Т. Парсонсом структурно-функціональної концепції.

За життя  французького соціолога ця сторона  його наукової творчості залишалася практично непоміченою. Крім того, безліч значень, які надавав Дюркгейм поняттю «суспільство», за оцінкою Р. Арона, розкриває «якщо не внутрішнє протиріччя, то, принаймні, різні тенденції у вченні Дюркгейма». З одного боку, він явно дотримувався позитивістської орієнтації, коли прагнув аналізувати соціальні факти «ззовні», «як речі», і пояснювати їх подібно тому, як пояснюють природні феномени натуралісти. Але, з іншого боку, в його вченні «присутні і уявлення про те, що суспільство є одночасно зосередженням ідеального і реальним об’єктом моральної і релігійної віри».

Інтерес Дюркгейма  до ціннісної проблематики проявлявся протягом всієї його творчої діяльності. Разом з тим, формування понять теорії цінностей відноситься до пізнього етапу, починаючи з етико-педагогічних робіт про механізми виховання, духовно-інтелектуального формування індивіда. Мова йде про його роботу «Моральне виховання», написану в 1902 – 1903 роки та опубліковану посмертно в 1923 р. Дослідження походження моралі і права, а також соціальної ролі моралі і релігії стало центральною темою його обширної праці «Елементарні форми релігійного життя» (1912р.). Позиція Дюркгейма з проблеми соціальних цінностей представлена ​​в його доповіді на Міжнародному філософському конгресі в Болоньї, прочитаної 6 квітня 1911 і опублікованої в «Revue de Metaphysique et de Morale» 3 липня 1911 під титулом: «Ціннісні судження і судження про реальність» (в російському перекладі – «Ціннісні» та «реальні судження»). Розробка «соціологічної теорії цінності» (термін належить Дюркгейму) дозволила йому з нових позицій розглянути взаємовідносини між індивідом і колективом. У доповіді проглядається відхід від колишнього «жорсткого соціологізму» в трактуванні того, що таке «соціальний факт» і як він впливає на поведінку індивідів, пов’язуючи їх в єдине співтовариство.

 Якщо на ранніх етапах наукової діяльності Дюркгейм, підкреслюючи зовнішній і примусовий характер соціальних фактів, звертався переважно до демографічних і соціально-економічних факторів, до соціального середовища, то в більш пізніх роботах він апелює до почуття обов’язку, морального авторитету й інших явищ духовного порядку. Ці явища виступають у нього як символічних (культурно-ціннісних, ідеальних) посередників між суспільством і особистістю. При цьому Дюркгейм враховує те, що соціальні факти впливають на індивідуальну свідомість не безпосередньо, а через механізми їх інтеріоризації, що дієвість колективних норм і цінностей як регуляторів поведінки визначається не тільки їх примусовістю, але і бажаністю з боку індивідів, які не існують поза соціальним цілим.

Фактично мова у французького соціолога йде про ціннісно-смисловий світ людини (певної картини світу, уявної моделі світу), крізь призму якої і сприймається навколишній світ. Таке уявлення утвердилося в сучасній науці. За допомогою цінностей, кожна культура створює для людини осмислену і певною мірою впорядковану картину світу. Поряд з цінностями, в картину світу входять образи і уявлення про світ і місце людини в ньому; уявлення про взаємини людини з природою, суспільством та ін.. У кожного народу, етносу, соціальної групи і індивіда складається власна картина світу, крізь призму якої і сприймається реальний світ.

При цьому людині не дано вибирати – мати або не мати ідеали. Як істота соціальна, людина не може без них обійтися: «Якщо ж людина сприйнятлива до ідеалів, якщо вона не може навіть обійтися без того, щоб представляти їх собі і слідувати їм, то це тому, що вона – істота соціальна. Саме суспільство штовхає або зобов’язує її до того, щоб піднестися таким чином над самим собою; воно ж забезпечує її кошти для цього»[34].

У соціології цінності відносяться до елементів культури, поряд з поняттями і нормами. Вони являють собою внутрішній стрижень культури, концентроване духовне вираження потреб та інтересів соціальних спільнот, центри мотивації людської поведінки. «Відмінності в цінностях є ключем до розуміння культур».

Цінністю для  людей стає будь-яке явище і предмет навколишньої дійсності, будь-яка людська якість, якщо вона набуває значення для задоволення їхніх потреб та реалізації інтересів. Цінності можна розглядати з двох сторін: предметної (значимі властивості реальних об’єктів) і нормативної (вимоги до поведінки людей). Цінностями є не самі по собі предмети навколишнього світу, а їх властивості, важливі для людей. У першому значенні цінності – це «об’єкти, що викликають благоговійне ставлення» (Т. Парсонс), у другому – «загальноприйняті переконання щодо цілей, до яких людина повинна прагнути» (Н. Смелзер), і коштів, які вона може використати для досягнення цих цілей.

У другому значенні цінності поділяються на термінальні (цінності-цілі) та інструментальні (цінності-засоби). В предметній формі цінності транслюються з покоління в покоління і складають елемент традиції. В особистісному втіленні вони являють собою засвоєні людиною соціальні стандарти мислення та поведінки. Парсонс називає цінності вищими принципами соціальної дії, які забезпечують об’єднання індивідів у спільноту і згоду всередині цієї спільноти. Структура і характер цінностей, прийнятих у конкретному співтоваристві, залежать від панівних у ньому уявлень (понять). Поняття обгрунтовують цінності. Система цінностей одночасно інтегрує і диференціює людей, сприяючи виникненню соціальних класів, верств, етнічних груп, націй і народів. Вона формує «колективний портрет» будь-який з цих спільнот, обумовлює їх своєрідність, відмінність один від одного. Те, що прийнятно для одних спільнот, виявляється неприйнятним для інших. Цінності виражають специфіку способу адаптації соціальних спільнот до умов зовнішнього середовища, способу їх виживання і відтворення.

Разом з тим, існують і співпадаючі зразки поведінки представників різних народів (загальнолюдські цінності). Але навіть ці загальні стандарти поведінки займають різне місце в системах соціальних пріоритетів різних народів. Точно так само загальні для культури конкретного народу цінності займають різні місця в системах соціальних пріоритетів (субкультурах) класів і верств, з яких цей народ складається. Субкультури включають специфічні уявлення, цінності і норми, що відрізняються від загальноприйнятих.

Цінності обгрунтовують норми – правила поведінки людей в співтоваристві, дотримання яких забезпечується за допомогою санкцій. Перетворення предметної форми цінностей в особистісну здійснюється в процесі соціалізації (від лат. Socialis – суспільний): освоєння індивідом існуючих у суспільстві інститутів, уявлень, цінностей, норм, ролей і навичок. Вона дає людям «можливість взаємодіяти і забезпечує збереження суспільства в ході зміни поколінь». У підсумку соціалізації соціально значущі об’єкти стають предметами індивідуальних прагнень – ціннісними орієнтаціями, сукупність яких складає основу мотивації поведінки людей в будь-якій сфері суспільного життя.

Процес інтеріоризації цінностей пов’язаних з поняттями первинної та вторинної соціалізації. Первинна соціалізація починається в родині і завершується в школі (початковій, середній, вищій). Тут формуються базові якості людей, які в подальшому житті можуть лише модифікуватися, доповнюватися, уточнюватися в процесі освоєння нових знань, норм, цінностей і навичок (ресоціалізації). Н. Смелзер підкреслює, що соціалізація – безперервний процес, триває все життя. Вторинна соціалізація (соціалізація дорослих):

1) змінює головним  чином зовнішню поведінку, а  не базові орієнтації;

2) здійснюється  на основі критичної оцінки  норм поведінки, а не механічного їх засвоєння;

3) передбачає  розуміння соціальних пріоритетів,  а не просте наслідування зразкам;

4) пов’язана з виробленням спеціальних навичок, а не загальної мотивації поведінки. Причиною періодичної ресоціалізації є циклічні економічні, соціальні та політичні кризи, а також втрата людьми відчуття ідентичності (тотожності) з застарілими цінностями та переорієнтація на нові цінності, відповідні зміни соціальної ситуації. У той же час у кожного народу і класу існує набір базових цінностей, які зберігаються в різних ситуаціях і утворюють специфіку його культури (субкультури). При вивченні цінностей в сучасній соціології зазвичай використовують дві методики масових опитувань:

1) виявлення  ставлення населення до слів, що виражає певні цінності, наприклад: «сім’я», «стабільність», «порядок», «свобода», «демократія» і т. д.;

2) виявлення  ступеня згоди або незгоди  з оціночними судженнями найчастіше  протилежного характеру, наприклад: «свобода людини – те, без чого його життя втрачає сенс» – «важливе благополуччя, а свобод – це друге питання для людини»; «головне в житті – турбота про своє здоров’я і благополуччя» – «головне в житті – знайти і реалізувати себе, навіть на шкоду своєму здоров’ю та добробуту» [33].

Між тим, з нашої – точки зору, вивчення ціннісної складової особистісної свідомості доцільно здійснювати, насамперед, звертаючись до якісних методик соціологічних досліджень, що дозволяє виявити і описати ціннісні уявлення особистості або групи в їх суб’єктивних інтерпретаціях, що ми і спробували реалізувати в нашому дослідженні сімейних цінностей студентської молоді. В цілому сім’я і шлюб традиційно належать до числа пріоритетних цінностей людини. Соціологи відзначають, що:

• Цінності сім’ї – найважливіший елемент сім’ї як соціального інституту і малої групи;

• Цінності сім’ї включають в себе всі людські властивості і якості;

• Сім’я і сімейні цінності – один з елементів фундаменту культури;

• Цінності сім’ї унікальні, більшість з них реалізуються в основному в сфері шлюбно-сімейних відносин;

• Різні сім’ї мають свій набір цінностей, проте багато з яких повторюються;

• Число цінностей  залежить від ряду факторів: потреб і цілей членів сім’ї, стажу подружнього життя, ступеня важливості тих чи інших цінностей, національних і релігійних особливостей і т.п.;

• Сімейні цінності впливають один на одного, чим істотніше  взаємозв’язок цінностей, тим міцніше цілісніть сім’ї (і навпаки);

• Сім’я відтворює цінності не тільки для себе, але і для суспільства

[3 с. 57].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Типологія цінностей у контексті соціологічного знання

Світ моральних  цінностей неймовірно різноманітний. Науковий аналіз цього різноманіття неодмінно передбачає його систематизацію. Впорядкувати моральні цінності можливо  за багатьма підставами. Диференціюючи  цінності за суб’єктами і носіям, виділяють цінності суспільства в цілому, соціальної групи (наприклад, молоді), колективу, індивіда.

В центрі уваги даного дослідження  – моральні, сімейні цінності такого соціального суб’єкта, як молодь, зокрема, студентська. Передбачається аналіз динаміки ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності студентів, однак такий аналіз можливий за умови змістовної класифікації цінностей, їх типологізації.

Дана робота не претендує  на настільки об’ємний аналіз, тому можна зупинитися лише на цінностях, які соціологи називають базовими. Вони складають стрижень ціннісної (у нашому випадку – моральні) свідомості особистості, зумовлюючи її вчинки в різних сферах життєдіяльності. Якщо співвіднести їх з потребами, як це робили і продовжують робити багато дослідників, то число цінностей може бути досить невеликим. Як відомо, З. Фрейд звів їх до двох, а А. Маслоу – до п’яти потреб-цінностей. Муррей склав список з 28 цінностей. Рокич нарахував 18 термінальних і близько сотні інструментальних цінностей [15]. Таким чином, базових цінностей особистості (або соціальної групи) виявляється не так вже й багато. Проте їх типологізація є необхідним елементом наукового аналізу.

Типологізація, тобто побудова ідеальних моделей як засобу угруповання  схожих між собою, однорідних в змістовному плані об’єктів, у кінцевому рахунку, в «ідеалі» повинна відображати структуру досліджуваного об’єкту Процедура типологізації є невід’ємним компонентом, необхідним етапом будь-якого теоретичного, в тому числі соціологічного аналізу конкретних соціальних феноменів

Звернення до типології моральних  цінностей, в тому числі і перш за все до типології вказаних цінностей  студентської молоді, зумовлено метою  даної роботи – аналіз чинників динаміки моральних цінностей та пріоритетів молодого покоління, визначення напряму ціннісної динаміки студентської свідомості, виявлення тих чинників, які детермінують перехід від одного типу ціннісних орієнтацій вузівської молоді до іншого.

Звернувшись до теоретичної  і емпіричної типологізації моральних цінностей, природно, враховувати досвід аксіологічної типології, сконцентрований в численних теоретичних і емпіричних дослідженнях західних і вітчизняних соціологів [16, с.190-191; с. 186-187].

Однією з  найпоширеніших і узагальнюючих  типологій цінностей є їх поділ на цінності-цілі та цінності-засоби. Фундамент цієї типології закладено етичною концепцією німецького вченого М. Шелера, який по праву вважається одним з засновників аксіології. Аксіолóгія (від грец. Αξια – цінність) – наука про цінності, учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв’язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини [11вікіпедія].

В роботі «Формалізм в етиці і матеріальна етика  цінностей» він пише: «Серед цінностей  є такі, які зберігають свій ціннісний  характер незалежно від всіх інших  цінностей і до суті яких належить феноменальна співвіднесеність з іншими цінностями, без якої останні не можуть бути «цінностями» . Перші я називаю «самостійними», другі – «похідними цінностями» (наведено за:[17, c. 321]). «Перехідними цінностями» або «цінностями –засобами» М. Шелер називає феномени, які служать для переходу від одного типу названих вище цінностей до іншого.