Структурно-семантична характеристика фразеологічних одиниць з колірним компонентом в англійській та українській мовах

ЗМІСТ

 

ВСТУП .......................................................................................................................4                                                                        

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ ........................................8

1. Фразеологія як наука та її предмет дослідження .........................................8
2. Природа фразеологізмів та їх компонентів ................................................12
3. Структурна характеристика фразеологічних одиниць  О.В. Куніна .......18

1.3.1. Субстантивні фразеологічні одиниці. Лексичні, граматичні

          та квантитативні варіанти ..................................................................18

1.3.2. Ад’єктивні фразеологічні одиниці ....................................................22

          1.3.3. Адвербіальні фразеологічні одиниці .................................................24

          1.3.4. Дієслівні фразеологічні одиниці. Граматичні, синтаксичні,  

                    морфолого-синтаксичні, позиційні і квантитативні варіанти .........27

4. Феномен кольору. Особливості сприймання .............................................29

Висновки до розділу 1 ............................................................................................32

РОЗДІЛ 2

СТРУКТУРНА  І СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА   ФО

З   КОЛІРНИМ КОМПОНЕНТОМ В АНГЛІЙСЬКІЙ  І

УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ .....................................................................................34

2.1.   Структурна   характеристика   ФО  з   колірним   компонентом   в

         англійській і українській мовах ...................................................................34

         2.1.1. Субстантивні   фразеологізми   з  колірним   компонентом   в

                   англійській і українській  мовах ........................................................34

         2.1.2. Ад’єктивні    фразеологізми   з  колірним   компонентом   в 

                   англійській і українській  мовах ........................................................36

       2.1.3. Дієслівні фразеологізми з колірним  компонентом в

                   англійській і українській мовах .........................................................37

2.2.   Ідеографічно-семантична класифікація ФО з колірним компонентом в 

         англійській і українській мовах ....................................................................43

Висновки до розділу 2 ..........................................................................................50

ВИСНОВКИ ..........................................................................................................53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................................55

ДОДАТКИ .............................................................................................................59

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

        Дипломна робота присвячена аналізу структурно-семантичних особливостей фразеологічних одиниць з колірним компонентом black / white, чорний / білий в англійській та українській мовах типу not so black as one is painted,  as   white as a ghost, прощатися з білим світом, чорна меланхолія. Прибрати!

        Сфера фразеології привертає увагу лінгвістів і не втрачає своєї актуальності. Проблеми фразеологічної номінації були предметом розгляду в роботах С.С. Алешкевич, О.І. Глазунової, Д.А. Жоржоліані, Н.Д. Петрової, Ю.В. Шувалової, фразеологічної семантики – у дослідженнях   А.І. Федорова,

Е.М. Позднякової, з позицій фразеологічної стилістики мовні одиниці роглядалися   в   працях   С.К.   Батиєвої,   В.В. Виноградова,   Г.О. Винокура,

М.М. Шанського. Вагомий   внесок   у   розвиток теорії фразеології зробили

Л.Г. Авксентьєв, Н.М. Амосова, А.М. Баранов, С.Н. Денисенко,  О.В. Кунін, Ю.Ф. Прадід, О.О. Селіванова, Ю.П. Солодуб, В.М. Телія, О.Б.   Ткаченко,

І.І. Чернишова, W. Chafe, A. Cutler, A. Makkai, P. Howarth, P. Prinz, J. Strassler. Серед зіставних фразеологічних досліджень останніх десятиліть слід відзначити роботи О.Ф. Арсентьєвої, Д.О. Добровольського, О.Ф. Кудіної,  О.А. Куцик, О.О. Рогач.

        У фразеології виявляються не тільки структурно-семантичні особливості словосполучень, але й національно-культурна специфіка мови: “Культурна роль фразеології будь-якої мови полягає в тому, що вона широко використовує й обігрує культурно значущі для своїх носіїв матеріальні й духовні реалії і цінності” (Рябцева 1999, с. 138). У лінгвістичних дослідженнях на часі простежується інтерес до вивчення фразеологічних одиниць із погляду їхнього зв’язку з національною культурою мовного співтовариства. Національно-культурна специфіка одиниць різних рівнів мови аналізувалася    в    роботах     Б.М. Ажнюка, С.С. Єрмоленка, О.А. Зубач, В.Г. Костомарова, Г.М. Яворської, А.М. Шамоти.

        Отже, у фразеології зібраний багатий фактичний матеріал, що дозволяє розглядати питання фразеологічної номінації глибше й грунтовніше. Однак слід зазначити, що у фразеологічній науці ще не  одержали адекватного опису

одиниць, зокрема ФО з колірним компонентом. ФО, до складу яких входить колірний компонент, демонструють експресивність, образність і стилістичну розмаїтість. Актуальним є те, що порівняльні розвідки слів, як одиниць мови, які безпосередньо відображають позамовну дійсність, сприяють розв’язанню таких складних проблем, як з’ясування механізму взаємодії мови й культури, виявленню спільного й відмінного у зіставлюваних системах, оскільки в кожній мові поряд із загальними засобами збагачення мовних картин світу існують і свої специфічні засоби, зумовлені їх типологічними і структурними особливостями.

        Актуальність роботи зумовлена комплексним підходом до зіставлення й характеристики структурно-семантичних особливостей ФО  з колірним компонентом в англійській і українській мовах. Такий аналіз досліджуваних ФО дає цінний матеріал, що дозволяє інтерпретувати національно-культурну специфіку образного світосприйняття мовного співтовариства.

        Об’єктом роботи є фразеологічні одиниці, до складу яких входить компонент   black / white,   чорний / білий  в   англійській і українській мовах.

        Предметом дослідження постають структурно-семантичні особливості ФО з компонентом black / white, чорний / білий в англійській і українській мовах.

        Мета праці – характеристика і опис структурно-семантичних особливостей ФО з колірним компонентом у зіставному аспекті, виявлення спільного і відмінного у даних ФО в англійській і українській фразеології.

        Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

– уточнити місце фразеології у лінгвістичній науці;

– дослідити   предмет вивчення фразеології;

– поділити досліджувані ФО за структурною класифікацією, запропонованою

   О.В. Куніним;

– виокремити фразео-семантичні групи в англійській та українській мовах;

– виявити   спільне   та  відмінне   в семантиці  та  структурі  ФО   з  колірним  

   компонентом в англійській та українській мовах;

– охарактеризувати структурно-семантичні особливості досліджуваних ФО в  

  англійській і українській мовах.

        Матеріалом дослідження слугували 295 ФО з компонентом black / white, чорний / білий (200 в англійській мові й 95 – в українській). Ми    користувалися  Новим тлумачним словником української мови  В. Яременка,

Фразеологічним словником української мови  В.М. Білоноженка,  Англо-українським фразеологічним словником К.Т. Баранцева, Англо-російським фразеологічним словником О.В. Куніна,   Великим   тлумачним   словником сучасної   української   мови В.Т. Бусла.

        Методи дослідження зумовлені метою, завданнями й аналізованим матеріалом: зіставний метод – для виявлення спільного та відмінного в семантиці та структурі ФО з колірним компонентом; метод компонентного аналізу, за допомогою якого встановлюється семантичний обсяг ФО з колірним компонентом сучасних англійських і українських мов; метод фразеологічної ідентифікації й фразеологічного опису залучено для визначення фразеологічності певного стійкого словесного комплексу; метод польового аналізу – для виокремлення фразео-семантичних груп.   Все-таки не треба.      

        Практична цінність дипломної роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані в курсі „Порівняльної лексикології англійської і української мов” (розділ “Фразеологія”), „Лінгвокраїнознавства”, у спецкурсах з „Фразеології”, у практиці викладання англійської мови, при укладанні фразеологічних, лінгвокраїнознавчих та інших словників, написанні навчальних посібників, курсових, дипломних робіт, довідників відповідної тематики. Семантико-структурна класифікація ФО з колірним компонентом слугує базою для подальшого пошуку оптимальних способів тлумачення ФО в словниках різних типів.

        Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (44 найменування), додатків. Загальний обсяг роботи – 58 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Основні положення теорії фразеології

Великими  літерами

1.1. Фразеологія як наука та її предмет дослідження

 

        В західноєвропейській і американській лінгвістичній літературі немає жодної праці спеціально присвяченої теорії фразеології, хоча значний фразеологічний матеріал міститься в багаточисельних словниках і довідниках. Питання фразеології трактуються переважно в граматиках, працях зі стилістики,   лексикографії,    історії    мови   і   загальномовознавчих   працях.

        Швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі ввів термін phraseologie. Він включив фразеологію в склад стилістики. Питання про фразеологію як про лінгвістичну дисципліну було вперше поставлено видатним вітчизняним лінгвістом проф. Є.Д. Полівановим. Є.Д. Поліванов стверджував, що лексика вивчає індивідуальні лексичні значення слів, морфологія – формальні значення слів, синтаксис – формальні значення словосполучень. „Власне виникла необхідність в особливому розділі, який співвідносився б з синтаксисом, але в той же час мав на увазі не лише загальні типи, а індивідуальні значення даних окремих словосполучень, подібно до того, як лексика має справу з індивідуальними лексичними значеннями окремих слів” [.., с. 8].

        Питання про фразеологію як про лінгвістичну дисципліну ставив також В.В. Виноградов. В своїх працях він сформулював вчення про фразеологічні одиниці в російській мові і розділив їх по семантичних групах. Праці вітчизняного вченого сприяли появі багатьох робіт з фразеології різних мов. Однак після їхнього опублікування фразеологія не стала лінгвістичною дисципліною і не вийшла за межі одного з розділів лексикології. Це пояснювалося тим, що основні поняття фразеології як лінгвістичної дисципліни не були опрацьовані В.В. Виноградовим. До таких понять в першу чергу   відносяться: метод   вивчення ФО,   їх стійкість і системний характер.

        Б.А. Ларін був першим вченим після Є.Д. Поліванова і В.В. Виноградова, який поставив питання про фразеологію, як про лінгвістичну дисципліну. „Фразеологія як лінгвістична дисципліна знаходиться в стадії „прихованого розвитку”,    але  вона  ще   не   сформувалася    як   зрілий    плід”  [.., с . 10].

        Таким чином, вітчизняним вченим належить приоритет у виділенні фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни.

        Єдиного тлумачення термінів “фразеологія” та “фразеологізм” не існує. А ті, що існують можуть суперечити одне одному. Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну “фразеологія” (гр. phrasis – “вираз, зворот”, logos – “слово, вчення”): це 1) сукупність фразеологізмів певної мови;  
2) розділ  мовознавства,   який вивчає  фразеологічний склад мови [..., с. 148].             Більш вузьке тлумачення терміну зустрічаємо у О.В. Куніна: “фразеологія – це наука про фразеологічні одиниці, тобто про стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, які не утворюються за структурно-семантичними   моделями   змінних   сполучень,   що   їх   утворюють” [.., с. 5].

     “Оксфордський словник” подає зовсім узагальнене значення: „фразеологія – вибір слів, формулювання” [.., с. 639]. У “Вебстерському словнику” даний термін пояснюється як “спосіб вживання та систематизація слів” [.., с. 753]. У вітчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеології, як “розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми”

[..,c.701]. 
        Отже, як бачимо, в англомовних виданнях фразеологія навіть не розглядається, як наука, галузь лінгвістики (на відміну від лексикології: лексикологія – наука про походження та значення слів). О.В. Кунін також звертає увагу на те, що в англо-американській лінгвістичній літературі фразеології присвячена невелика кількість досліджень. Однак в них немає ґрунтовного розгляду основних питань фразеології [..., с. 8]. Таким чином, в нашому дослідженні ми спираємось переважно на праці вітчизняних дослідників. Існування великої кількості робіт, присвячених фразеології саме в нашій країні, значно полегшує здійснення пошуку в межах обраної теми. 
        Не можна залишити по за увагою сам термін “фразеологізм”, оскільки він, по-перше, є предметом фразеології як науки, а, по-друге, – об’єктом нашого дослідження. Різні лінгвісти вживають різноманітні терміни (фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, ідіома, фразеологічний зворот, стійке словосполучення та ін.) для позначення одного і того ж поняття. 
        Як правило, поняття “фразеологічна одиниця” та “фразеологізм” ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці у класифікаціях ФО). В межах стійких зворотів О.І. Смирницький, наприклад, розрізняє фразеологічні одиниці (стилістично нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили ії) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі). Н.М. Амосова виділяє фраземи та ідіоми. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту.

        В англо-американській лінгвістиці термін “фразеологізм” не вживається взагалі. Англійський фразеолог Л.П. Сміт використовує слово idiom, яке вживає в його вузькому значенні, “для визначення таких особливостей мови, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки” [..., с. 10].

        Слід також зазначити, що серед розмаїття ФО існують загальні фразеологізми та індивідуально-авторські. Якщо перші включені в словники, то другі, як правило, до словників не потрапляють. Деякі лінгвісти вважають за доцільне створити словники індивідуально-авторських вживань ФО [.., с. 101].

        Деякі автори схильні приписувати фразеологізму лексичне значення або ж розглядати фразеологічне значення на рівні слова. Як зазначає Л.Г. Авксентьєв “ФО і слово можуть бути близькими семантично, тобто виражати спільне поняття”, однак така спільність є відносною. Фразеологізм і слово якісно відрізняються. Ця відмінність закладена в їх різній природній основі. “Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність” [..., с. 44]. Тут ми безпосередньо стикаємось із теорією еквівалентності. З одного боку, і слово, і ФО є мовними знаками. Мовний знак, в свою чергу, пов’язує поняття і акустичний образ. Отже, змінюючи акустичний образ, мовний знак змінюється лише частково, адже поняття залишається незмінним. Швейцарський лінгвіст Ш. Баллі стверджував, що ознакою фразеологічного звороту є можливість або неможливість підставити слово-ідентифікатор [.., с. 12]. В.В. Виноградов також схиляється до думки, що слова та ФО тотожні. Підтвердження цьому знаходимо у визначеннях типів ФО: “основною ознакою фразеологічного зрощення є його семантична неподільність…, воно  являє  собою  семантичну  одиницю,  однорідну  зі     словом [.., с. 124]. 

        Існує  ще  один  арґумент  на  підтвердження теорії еквівалентності. Як слова, так і фразеологізми вносяться у мовлення в готовому вигляді. Але з іншого боку, ототожнюючи слово і фразеологізм, ми мимоволі відносимо останній до сфери лексикології. Але, як було з’ясовано вище, ФО належать скоріше до суперсинтаксичного рівня. Це визначається специфічними властивостями їх семантики та її узагальнено-абстрагуючим характером. Значення фразем формується у процесі складного перегрупування денотативно-конотативних елементів у семантичній структурі слів-компонентів фразеологізму й остаточно завершується інтеґрацією цих переосмислених лексичних значень із граматичними значеннями відповідних синтаксичних моделей [.., с. 46]. Як доводить практика, багато ФО не мають слів-ідентифікаторів, а можуть ідентифікуватися лише за допомогою змінних словосполучень. В той же самий час фразеологізми надають мовленню емоційного забарвлення.

        В.М. Мокієнко  особливо акцентував увагу на експресивності, як характерній ознаці ФО [.., с. 5]. Як правило, рідко знаходиться слово-еквівалент, яке б такою ж мірою передавало ту виразність, що притаманна фразеологізмам. 
        Таким чином, ми схиляємось до думки, що термін “співвіднесеність фразеологізму і слова”, запропонований О.В. Куніним, якнайкраще передає специфіку фразеологічних зворотів і у нашій роботі визначаємо фразеологічну одиницю, як стійке сполучення лексем з повністю або частково переосмисленим значенням [ ]. Говорячи про значення ФО, не можна залишити по за увагою поняття внутрішньої   та  зовнішньої   форми,   які О.О.   Потебня   розрізняв  у   слові [., c. 175, c. 183]. Ці дві форми наявні і у фразеологізмові. Зовнішня – це окремий звук, а внутрішня – це і є значення.   

        Зміст    внутрішньої     форми      фразеологізму    детальніше  розкриває

 Л.Г. Авксентьєв: вона “становить собою взаємодію семантики вільної сполуки із семантикою переосмисленого на її основі фразеологізму і зумовлюється семантичною структурою виразу вцілому” [..., с. 44]. О.В. Кунін пропонує таке визначення внутрішньої форми: “внутрішня форма – це мотивуюча образність мовної одиниці, яка базується на дериваційних   зв’язках її значення зі значенням   прототипа”  [..., с. 149]. Відповідно, розтлумачуючи поняття “значення фразеологізму”, фразеолог бере до уваги різні аспекти плану змісту і плану функціонування фразеологізмів і слів. На відміну від значення слова, “фразеологічне значення – це інваріант інформації, яка виражається семантично ускладненими, нарізнооформленими одиницями мови, які не утворюються за породжуючими структурно-семантичними   моделями   змінних сполук   слів”  [..., с. 121].

 

1.2. Природа фразеологізмів та їх компонентів

 

        Природа фразеологізмів та компонентів, що входять до їх складу, складна і суперечлива. Спробуємо з’ясувати деякі аспекти, пов’язані з цим питанням. 
З проблемою усталеності (стійкості) ФО пов’язане питання фразеологічного прототипу. На думку В.М. Мокієнка, проблема стійкості фразеологізмів є однією з найгостріших. Узагальнюючи дослідження різних лінгвістів у сфері фразеології, український мовознавець М.П. Кочерган зазначає такі ознаки ФО як     структурно-семантична   стійкість    та   відтворюваність   [..., с. 149].

        Фразеологічна стійкість – це “об’єм інваріантності, який властивий різним аспектам ФО, який обумовлює їх відтворюваність в готовому вигляді” [,c. 43]. Пояснити це визначення можна таким чином: словосполучення стає фразеологізмом лише тоді, коли воно регулярно відтворюється в мовленні різних людей і зустрічається в багатьох контекстах. Передумовою виникнення фразеологізму є іноді несподіване сполучення слів. З цим пов’язане поняття фразеологічного прототипу, під яким ми розуміємо мовні одиниці, сполучення слів, що стали підґрунтям для утворення ФО. В.М. Мокієнко також стверджує, що більшість фразеологізмів першопочатково були вільними сполученнями

[.., с. 16]. Внутрішня форма ФО визначена її прототипом. Шлях, який проходить  зворот,    що  є  фразеологізмом, – це становлення   його   сталості

[.., с. 46].

        Поняття “цільнооформленість” та “нарізнооформленість” були запропоновані О.І. Смирницьким. Зовнішньою ознакою, яка вирізняє слово і ФО,  є   “цільнооформленість слова   і   нарізнооформленість фразеологізму”

[..., с. 10]. Під нарізнооформленістю слід розуміти особливу будову синтаксичної єдності, яка полягає в тому, що її складові є окремими словами. Цільнооформленість полягає в загальному граматичному оформленні всіх складових елементів [..., с. 52]. Найчастіше доведеться посилатися на цю теорію при аналізі системних зв’язків, а зокрема при розгляді фразеологічних варіантів.

        Незважаючи на те, що компоненти фразеологізму, в силу своєї деактуалізації позбавлені основних ознак слова, вони так чи інакше беруть участь в утворенні фразеологічного значення. Внаслідок цього вони наділені певною долею семантичної самостійності. Словами, але специфічно вжитими, вважає компоненти ФО і О.І. Смирницький [..., с. 207]. Механізм втрати словом у складі ФО свого первинного значення та процес деактуалізації можна описати наступним чином: “виступаючи складовою частиною вільного словосполучення, слово являє собою самостійну лексичну одиницю, тоді як у структурі фразеологізму воно втрачає зв’язок зі своєю сферою семантичних та синтаксичних функцій, позбавляється самостійного значення і, стаючи компонентом ФО, деактуалізується внаслідок метафоричного переосмислення виразу вцілому” [.., с. 45-46]. Отже, загалом компоненти не мають свого реального номінативного значення. Втім, вони не повністю втрачають свою семантику і “якоюсь мірою впливають” на загальне значення фразеологічного звороту [.., с. 46]. Від ступеня втрати компонентами власне словесних особливостей і залежить цілісність значення фразеологізму. В залежності від характеру значення лексем О.В. Кунін виділяє 4 типи компонентів: 
1) реальні слова, тобто лексеми з буквальним значенням компонентів. До реальних слів відносяться майже всі перші компоненти стійких порівнянь. 
2) потенційні слова, тобто лексеми з послабленим лексичним значенням і послабленими синтаксичними функціями. Потенційні слова зустрічаються в складі повністю або частково переосмислених мотивованих ФО. 
3) “бувші” слова – переосмислені компоненти фразеологічних зрощень. 
4) псевдолексеми – такі, які насправді в мові не існують, а запозичені з інших мов шляхом фонетичного наслідування [..., с. 71-72].

        Розглядаючи фразеологізми, не можна залишити по за увагою їхні основні риси – образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні   особливості і відрізняють сталі звороти від слів. За висловом

В.М. Мокієнка, підґрунтям цього феномену є “здатність створювати наочно-чуттєві образи предметів і явищ. Сила образу полягає в його конкретності, тісному зв’язку з контекстом у широкому розумінні слова. Найбільшу схильність до фразеологізації виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні   явища   матеріальної    дійсності,   пов’язані   з  життям  людини” [..., с. 162-163]. Фразеологізми, що підлягають аналізу в даному дослідженні, досить образні. Колір, лексеми на позначення якого входять до складу ФО, що аналізуються, безпосередньо впливає на людські відчуття. 
        На думку Л.П. Сміта, експресивність, притаманна фразеологізмам, відіграє в мовленні не останню роль: “ідіоми особливо потрібні в емоційному, схвильованому мовленні: образність та метафоричність надають їм виразності, енергії”. Англійський фразеолог також додає: “вони (ідіоми) виконують необхідну функцію в мові. Ця функція полягає  в тому, щоб повернути поняття від чистої абстракції до відчуттів, що їх породили, знову втілити їх в зорових образах і перш за все в динамічних відчуттях людського тіла” [..,с. 162,172].

        Теоретичне обґрунтування понять образності та експресивності знаходимо у О.В. Куніна. Вчений зазначає, що “образність мотивованої ФО створюється в результаті двопланового сприйняття ФО та значення її прототипа. Чим далі один від одного порівнювані об’єкти, тим яскравіший образ” [..., с. 159]. Поняття експресивності значно ширше, воно включає і інші категорії: “експресивність – це обумовлені образністю, інтенсивністю чи емотивністю  виражально-зображальні   якості слова   чи фразеологізму” [..., с. 154]. Отже, на основне значення ФО накладаються і інші конотативні значення, які сприяють більш влучному вживанню фразем у мовленні. 
        Існують різні підходи щодо принципів класифікування фразеологізмів: структурно-семантичний,       граматичний,        функціонально-стилістичний.   

        Найбільш     поширеною    є      структурно-семантична     класифікація

В.В. Виноградова. Він виділяє 3 типи фразеологізмів: фразеологізми- зрощення,  фразеологічні  єдності і фразеологічні   сполуки.

        В.В. Виноградов у перших спробах класифікації фразеологізмів застосовував принцип зв’язку між складовими частинами сполучення. Цей  зв’язок розглядався структурно від складного до простого і від стійкого до нестійкого, а  формальні характеристики   замінювалися   інтуїцією.

        Як складова частина відчизняних досліджень, з’явилася грунтовна класифікація В.В. Виноградова, в якій розглядалося три типи фразеологізмів:

– фразеологічні зрощення – найскладніші стійкі сполучення; їх нероздільне значення не залежить від значення окремих компонентів: a battle of the books “учений диспут”;

– фразеологічні єдності – це сполучення, у яких зберігається ознака семантичної роздільності складових частин, а звідси, і часткова умотивованість загального значення: bit by bit “мало-помалу”, angelic patience “ангельське терпіння”.

– фразеологічні сполучення – це звороти, які утворені внаслідок поєднання фразеологічно зв’язаних значень слів: baking weather “спека”, a balmy voice “медовий голос(ок)”.

        Наведена  класифікація    довго  вважалася  провідною   у   мовознавстві.

Н.М. Амосова вперше звернула увагу на відсутність у цій класифікації єдиного принципу розподілу. Справа в тому, що В.В. Виноградов  не наводив критерії розмежування одиниць, а тому зрощення і єдності він розрізняв за ступенем умотивованості, тоді як сполучення, виділяв за ступенем поєднання складових частин у загальному значенні словосполучення. Серед багатьох спроб удосконалити класифікацію В.В. Виноградова були класифікації типологічні, структурно-семантичні, контекстологічні, на основі методів оточення, граматичні, генетичні, тематичні, функціонально-стильові. 

        П.Г. Єрченко, наприклад, класифікує фразеологізми за смислорозрізнювальною функцією компонента на ФО з нормативним смислом,    проміжні    ФО,   ФО  з  ідіоматичним   смислом   та   ілюстративні

[.., с. 8-13]. Цікаві спостереження щодо загальної характеристики ФО висловлені у дослідженні Л.Я. Лебедєвої. Фразеологічні сполучення вона розглядала у двох планах: дії, що її означає вислів, і наслідку цієї дії. Звідси фразеологізми можуть вказувати на два наслідки дії:

а) позитивний :   to  turn over  a   new leaf “почати нове життя, виправитись”;

б) негативний: leaves without figs “пусті обіцянки”. 
        У   О.В. Куніна   знаходимо   розподіл  фразем  у  відповідності з трьома розділами,     на      які   автор    поділяє   фразеологію:  власне     ФО,     або  ідіоми, ідіофразеоматизми та фразеологізми неідіоматичного характеру, але з ускладненим значенням. Цей розподіл ґрунтується на різних типах значення фразеологізмів:   від  більш    ускладнених   до   менш   ускладнених [.., с. 26]  
        Існує     декілька     класифікацій    за     джерелами     походжень    фразем.

Л.А.     Булаховський      виділяє     такі      типи:   1)    прислів’я    і   приказки;

2) професіоналізми; 3) усталені вислови  з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати  з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вислови письменників;