Удосконалення фінансової роботи в бюджетних установах

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

Кафедра     Фінанси   

 

 

 

Студентка заочної форми навчання    курсу гр    

 

Спеціальність 7.050.104 «Фінанси»

 

«Допускається до захисту в ДЕК» Зав. кафедрою фінансово-економічних дисциплін  д.е.н., професор _________________

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Удосконалення фінансової роботи в бюджетних установах

 

Консультант		Науковий керівник
к.е.н. доцент		д.е.н., професор
(посада, науковий ступінь, вчене  звання)		(посада, науковий ступінь, вчене  звання)
(підпис)                (прізвище, ім’я по батькові)		(підпис)                (прізвище, ім’я по батькові)

 

Студент __________________________

(підпис)

 

 

Луганськ  - 2013

 

РЕФЕРАТ

 

СТОРІНОК	РИСУНКІВ	ТАБЛИЦЬ	ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	ДОДАТКІВ
125	21	21	107	10

 

 

ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: організація фінансової роботи КП «Щастинська теплова енергетична компанія»

 

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: дослідження теоретичних аспектів та розробка рекомендації удосконалення організації фінансової роботи в бюджетних установах             

 

МЕТОДИ: Системний та структурний методи, математично-статистичні методи, графічний метод табличний аналіз.       

 

 

РЕЗУЛЬТАТИ: Запропоновано  у КП «Щастинська теплова енергетична компанія» створення системи взаємодії фахівців фінансово-облікової служби у єдиному електронному просторі, для забезпечення якісної взаємодії фахівців в єдиному електронному просторі і підвищення якості та ефективності фінансово-аналітичної роботи. Розробка та впровадження проекту системи автоматизованого обміну інформацією між відділами КП «Щастинська теплова енергетична компанія»  у електронному вигляді коштуватиме 17264 грн. Тривалість проекту 56 днів.             

 

 

КЛЮЧОВІ СЛОВА: бюджет, бюджетна установа, фінансова робота, фінансова діяльність, кошторис, фінансова служба, аналітична робота, фінансування, фінансові потоків           

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах економічної кризи ефективне витрачання бюджетних коштів стає необхідною умовою діяльності бюджетних установ. Нестача бюджетних ресурсів змушує до пошуку шляхів найбільш раціонального та ефективного їх витрачання. У контексті останніх подій та курсу керівництва держави на оптимізацію кількості бюджетних програм питання ефективності їх виконання набувають особливої актуальності.

Враховуючи це, основним напрямком підвищення ефективності бюджетної політики в Україні є реструктуризація вже наявних ресурсів, з метою спрямування їх на інвестиції в матеріальну базу та людський капітал. Однак щоб ідея спрацювала, треба підвищити самостійність місцевих органів влади, посиливши їхні стимули до переорієнтування бюджетної сфери з утримання інфраструктури на підвищення якості послуг, що надаються громадянам. Тому питання організації фінансової роботи в бюджетних установах є актуальним.

Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань організації фінансової роботи в бюджетних установах можна назвати праці: Н.Альвіанської, С.Бейлі, Ш.Бланкарта, О.Богачової, Л.Дробозіної, У.Еванса, А.Ігудіна, Л.Павлової, Г.Поляка, В.Родіонової, П.Самуельсона, В.Танзі.

Проблеми розробки теоретичних основ фінансової роботи у бюджетних установах досліджувались у працях вітчизняних вчених: Й.Бескида, М.Білик, С.Буковинського, С.Булгакової, О.Василика, С.Гасанова, А.Даниленка, М.Долішнього, А.Єпіфанова, Т.Єфименко, В.Зайчикової, О.Кириленко, В.Кравченка, І.Лук’яненко, І.Луніної, В.Опаріна, К.Павлюк, Д.Полозенка, Г.П’ятаченка, І.Сала, С.Слухая, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та інших.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних аспектів та розробка рекомендації удосконалення організації фінансової роботи в бюджетних установах.

Для досягнення мети у роботі поставлені та вирішені наступні завдання:

навести характеристику діяльності бюджетних установ, як об’єкта фінансового управління;

дослідити фінансування бюджетних установ;

розглянути  організацію фінансової роботи в бюджетній установі;

навести характеристику досліджуваної бюджетної установи; 

провести аналіз доходів бюджетної установи;

провести аналіз видатків бюджетної установи;

визначити шляхи вдосконалення фінансових потоків бюджетної організації;

запропонувати удосконалення організації фінансової роботи.

Об’єктом дослідження  є КП «Щастинська теплова енергетична компанія».

Предметом дослідження є методи та прийоми організації фінансової роботи в бюджетних установах та її удосконалення.

У роботі застосовано сукупність методів і підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний методи, математично-статистичні методи, графічний метод табличний аналіз.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансово-бюджетної політики в Україні, матеріали Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України, фінансова звітність КП «Щастинська теплова енергетична компанія», вітчизняна і зарубіжна література з питань регулювання міжбюджетних відносин.

 

 

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

 

 

1.1. Характеристика діяльності  бюджетних установ як об’єкта  фінансового управління

 

 

Згідно з Бюджетним кодексом України, бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими [1].

Розглянемо особливості українських бюджетних організацій: організація визначена Конституцією України або створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або організаціями самоврядування; повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету або місцевих бюджетів; є неприбутковою; для забезпечення діяльності організації і виконання покладених на неї функцій складається кошторис доходів і витрат. Установи та організації, які діють за рахунок коштів бюджету, для забезпечення своєї діяльності, виконання функцій складають кошторис доходів і витрат (надалі - кошторис) [1]. На сучасному етапі основним документом, регламентуючим питання складання і виконання кошторисів бюджетних організацій, є Порядок складання, розглядання, затвердження і основні вимоги відносно складання кошторисів, доходів і витрат бюджетних установ і організацій, затверджений постановами КМУ від 28.02. 2002 р. № 228. Кошторис бюджетної установи є основним плановим документом. Кошторис складається з двох частин: загального і спеціального фондів. Загальний фонд кошторису включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл витрат. Спеціальний фонд кошторису включає надходження зі спеціального фонду бюджету і розподіл витрат. Спеціальний і загальний фонди кошторису складаються з доходної і витратної частини [15].

Установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок коштів державного бюджету, надають органам Державного казначейства України та головним розпорядникам бюджетних коштів звітність про виконання кошторисів доходів і витрат, податкову і статистичну звітність. При складанні звітності про виконання кошторисів доходів і витрат бюджетних організацій використовуються наступні документи: Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.06. 99р. № 996- XIV зі змінами і доповненнями [4]; Порядок представлення фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 419 (надалі Порядок № 419); Інструкції про порядок складання у відповідному році звітності. Головні вимоги, відносно порядку складання фінансової звітності, наведено в Порядку № 419. Фінансова звітність із використання бюджетних асигнувань, отриманих з державного бюджету, надається органам Державного казначейства.

Установи і організації, основна діяльність яких фінансується з бюджету і які знаходяться на казначейському обслуговуванні кошторисів, фінансову звітність погоджують з органами Державного казначейства і надають її органам, до сфери управління яких вони відносяться, тобто, наприклад, для навчального закладу, - це Міністерство освіти і науки України.

Будь-які установи і організації, отримуючи кошти державного бюджету, надають наступні форми: № 2 мд „ Звіт про виконання кошторису установи”; № 4-1 мд „Звіт про надходження і використання засобів, отриманих як плата за послуги, надаваних бюджетними установами”; № 4-2 мд „Звіт про надходження і використання засобів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ”; № 4-3 мд „Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду”; № 7 мд „Звіт про заборгованість бюджетних установ”; № 8 мд „Звіт про фінансові обов’язки бюджетних установ” [23, c. 125].

Нормативно-правовими актами класифікацію бюджетних установ не визначено, однак Бюджетним кодексом України від 21.06.2001 №2542-ІІІ [1] передбачені видатки, які здійснюються з Державного бюджету України (рис. 1.1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Класифікація бюджетних установ згідно Бюджетного кодексу

 

Колектив вітчизняних авторів (М. Афанасьев, И. Кривогов) класифікують бюджетні установи:

за функціональною ознакою;

за ієрархічною системою вертикальних зв'язків [20, с. 129].

І. Д. Ватуля, М. І. Ватуля, З. М. Левченко досліджують бюджетні установи за галузевою приналежністю та функціями [59, с. 65 ].

Всі вищезазначені класифікації бюджетних установ є неповними. Використовуючи метод класифікацій, бюджетні установи можна класифікувати за такими ознаками (рис. 1.2.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

:

 

Рис. 1.2  Запропонована класифікація бюджетних установ

 

Таким чином, діяльність бюджетних установ є одним із найважливіших об'єктів державного фінансового аудиту і потребує більш детального дослідження.

Досліджуючи поняття «діяльність бюджетної установи», слід з'ясувати сутність поняття «діяльність» взагалі.

Чередніченко Т.В. Мельник, Т. Г. визначає «діяльність» як процес, у ході якого людина творчо перетворює природу як суб'єкт діяльності. Явища природи, які перетворює людина, є об'єктом діяльності [97, с. 114].

Поняття «діяльність» визначено складовою галузевого стандарту вищої освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 14.10.2004 №476. Відповідно до цього стандарту, діяльність — це динамічна система взаємодії людини з всесвітом, в якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб [12].

Інтегруючи різноманітні визначення поняття «діяльність», діяльність можна визначити як сукупність дій, які суб'єкт спрямовує на об'єкт з метою досягнення певних цілей. Одним з таких суб'єктів є система управління бюджетною установою.

Виходячи з мети створення бюджетної установи, можна зробити висновок, що діяльність бюджетної установи — це сукупність дій системи управління бюджетної установи, спрямованих на використання економічних ресурсів для досягнення соціально-економічних цілей, визначених суспільством.

Слід зауважити, що кожна бюджетна установа здійснює певну діяльність, яка притаманна саме їй. Наприклад, бюджетна установа сфери освіти здійснює освітню діяльність. Проте всі бюджетні установи здійснюють економічну діяльність, доказом чого є те, що бюджетні установи використовують робочу силу, засоби та предмети праці.

Класифікатором видів економічної діяльності (затверджений Наказом Держкомстату України від 26.12.2005 №375) та Методологічними положеннями щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства (затверджені Наказом Держкомстату України від 14.12.2006 №607) економічну діяльність визначено як процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів [11].

Зовсім інше тлумачення економічної діяльності пропонується в Методологічних рекомендаціях з прогнозування показників таблиць «витрати-ви пуск» (міжгалузевого балансу), затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.2005 №483. Економічна діяльність — це процес об'єднаних дій з метою одержання відповідного набору продукції чи послуг [11].

В економічно-правових джерелах інформації не існує однакової думки щодо сутності поняття «економічна діяльність». Також у вищезазначених джерелах відсутнє поняття «економічна діяльність бюджетної установи». Тому під економічною діяльністю бюджетної установи пропонується розуміти сукупність дій системи управління, спрямованих на використання робочої сили, засобів і предметів праці, результатом яких є надання необхідних соціально-економічних послуг суспільству. Отже, бюджетна установа є суб'єктом економічної діяльності.

При дослідженні економічної діяльності бюджетної установи доцільно розглянути поняття «господарської діяльності», яке визначено Господарським кодексом України. Господарська діяльність — це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Слід зауважити, що ст. 2 п. 1 Господарського кодексу України [1] передбачено те, що органи державної влади та місцевого самоврядування як учасники відносин у сфері господарювання можуть бути наділені господарською компетенцією. Також ст. 3 п. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів є діяльність негосподарюючих суб'єктів, яка спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання.

Згідно з Господарським кодексом України, бюджетні установи в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування мають можливість здійснювати негосподарську діяльність.

Бюджетним установам теж притаманна звичайна діяльність, тому що вони, як і підприємства, здійснюють свою діяльність відповідно до розпорядчих документів і положень.

З вищезазначеного випливає, що звичайна економічна діяльність бюджетної установи — це економічна діяльність, яка здійснюється бюджетною установою відповідно до свого положення (розпорядчих документів), використовуючи при цьому робочу силу, засоби та предмети праці з метою надання необхідних соціально-економічних послуг суспільству.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 № 1550-ІІІ та Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13.07.2000 №1908-ІІІ органам державної влади та місцевого самоврядування надаються повноваження, які необхідні для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, функціонування національної економіки, захисту конституційного ладу при виникненні «надзвичайного стану»  чи «надзвичайної екологічної ситуації» [11].

Таким чином, окрім звичайної економічної діяльності, бюджетна установа може здійснювати надзвичайну економічну діяльність (НЕД).

НЕД бюджетної установи пропонується визначати як сукупність дій системи управління бюджетної установи, які непередбачені її положенням (установчими документами), з використанням робочої сили, засобів та предметів праці, результатом яких є надання необхідних соціально-економічних послуг суспільству при надзвичайному стані чи надзвичайній екологічній ситуації.

Слід зауважити, що нормативними джерелами інформації визначено поняття «операційна діяльність», «фінансова діяльність» та «інвестиційна діяльність».

Так, згідно з ПСБО 4, операційна діяльність — це будь-яка основна діяльність підприємства, що приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційними чи фінансовими [17].

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» визначає фінансову діяльність як діяльність, що призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [17].

Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-ХІІ передбачено, що інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, а інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [6].

Зазначені поняття операційної, фінансової та інвестиційної діяльності стосуються лише підприємств що здійснюють виробничо-комерційну діяльність.

Однак практика підтверджує, що оборотні активи та власний капітал є розділами балансу бюджетної установи. Також у звіті про виконання кошторису міститься інформація щодо поточної діяльності, операцій з розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках банків (при їх наявності), капітальних видатків.

З метою визначення найбільш суттєвих ризиків виникнення порушень діяльності бюджетної установи постає необхідність класифікації її звичайної економічної діяльності.

Використовуючи метод класифікацій, пропонується класифікувати звичайну економічну діяльність бюджетної установи на три види [23, с. 19]:

поточна діяльність;

фінансова діяльність;

інвестиційна діяльність.

Види діяльності бюджетної установи зображені на рис. 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3 Види діяльності бюджетної установи

 

Поточна діяльність бюджетної установи включає операції, які виникають при здійсненні нею поточних видатків:

операції із заробітною платою та нарахування на неї;

операції з виплати допомоги і нарахування на неї;

застосування процедур при закупівлі товарів, робіт і послуг;

операції, пов'язані з повнотою оприбуткування, станом збереження та використання придбаних необоротних активів і товарно-матеріальних цінностей.

Інвестиційна діяльність бюджетної установи включає операції, пов'язані з реалізацією капітальних і фінансових інвестицій, а також з виконанням бюджетних програм.

Фінансова діяльність бюджетної установи включає операції, пов'язані з формуванням, зберіганням і використання фінансових активів бюджетної установи (кошти та дебіторська заборгованість).

В ході проведеного дослідження встановлено, що діяльність бюджетної установи — це сукупність дій системи управління бюджетної установи, спрямованих на використання економічних ресурсів для досягнення соціально-економічних цілей, визначених суспільством. Діяльність бюджетної установи включає в себе економічну діяльність, яку можна поділити на звичайну та надзвичайну. З метою підвищення ефективності проведення фінансового аналізу в бюджетних установах звичайну економічну діяльність бюджетної установи запропоновано класифікувати на поточну, фінансову та інвестиційну.

 

 

1.2. Фінансування бюджетних установ

 

 

Бюджетне фінансування — це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів й забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій [27, с. 102].

Розглядаючи поняття “кошторисне фінансування”, більшість вітчизняних учених трактують його з погляду забезпечення витрат бюджетних установ за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. На нашу думку, зазначений підхід недостатньо повно відображає сучасну практику функціонування таких закладів, оскільки ринкові засади передбачають принципово інші, ніж раніше, підходи до організації фінансового забезпечення діяльності бюджетних установ, що характеризується поєднанням бюджетного фінансування з розвитком послуг і виконанням робіт за договорами з підприємствами та організаціями на платній основі.

Таблиця 1.1

Методичні підходи до тлумачення сутності кошторисного фінансування

Автор (джерело)	Визначення
Чередніченко Т.В.[101, с. 200]	Забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління
А. О. Єпіфанов, [93, с. 16]І. І. Дьяконова, І. В. Сало	Фінансування видатків бюджетних установ за рахунок видатків відповідних бюджетів
В. М. Опарін [28, с. 29]	Забезпечення витрат за рахунок зовнішнього фінансування
Ю. В. Пасічник [62, с. 25]	Фінансування бюджетних установ на основі кошторису
Словник бюджетної термінології [79]	Виділення коштів на утримання закладів, установ і організацій, виконання певних програм і реалізацію певних заходів на підставі спеціального фінансового документа – кошторису

 

 

Зміни у фінансовому забезпеченні дозволяють бюджетним установам:

на власний розсуд використовувати матеріальні та частину фінансових ресурсів, що перебувають в їх розпорядженні. Так, бюджетні заклади отримали право здавати в оренду іншим підприємствам і організаціям будівлі та споруди, транспортні засоби, інші матеріальні цінності;

надавати послуги на платній основі;

установлювати ціни на послуги таким чином, щоб вони відповідали завданню самоокупності та самофінансування.

Тому за своїм змістом кошторисне фінансування охоплює не тільки ті кошти, що надаються з бюджетів, але й ті, які надходять за рахунок проведення господарської діяльності. На наш погляд, під кошторисним фінансуванням слід розуміти покриття витрат бюджетних установ з метою виконання ними функцій та завдань, спрямованих на досягнення суспільних благ за рахунок бюджетного фінансування і позабюджетних коштів, які надходять у результаті надання платних послуг та отримання спонсорської допомоги.

Отже, потреби бюджетних закладів лише частково задовольняються шляхом безпосереднього надання коштів з бюджету, які утворилися внаслідок перерозподілу валового внутрішнього продукту, за джерелом походження дійсно бюджетні – це кошти загального фонду бюджету.

Нині зростає роль позабюджетних джерел фінансування в забезпеченні функціонування закладів бюджетної сфери. Позабюджетні надходження грошових коштів і доходів у матеріальній чи нематеріальній формі, які отримує бюджетний заклад, є результатом його самостійної фінансово-господарської діяльності. Основні джерела позабюджетних коштів – це кошти за надання платних (договірних) послуг та спонсорські кошти, які останнім часом широко використовуються. Однією з форм фінансування соціальних проектів і цільових програм бюджетних установ може бути фандрайзинг, що являє собою спеціально організований процес збирання коштів на реалізацію проектів неприбуткових організацій.

Фінансування бюджетних установ на основі фандрайзингу здійснюється за допомогою таких інструментів [78, с. 101]:

гранту – добродійного пожертвування (внеску), що надається донорською організацією для реалізації неприбуткового проекту або програми;

безпроцентної поворотної фінансової допомоги (поворотного гранту), що надається неприбутковій організації для реалізації проектів, які припускають отримання доходів у результаті діяльності щодо проекту. Поворотна фінансова допомога припускає повне або часткове повернення наданого фінансування;

оплати послуг на договірній основі з приводу проведення семінарів, досліджень для неприбуткової організації фандрайзинговими компаніями.

Некомерційна діяльність бюджетних установ і організацій не має на меті отримання прибутку і здійснюється в загальнодержавних інтересах для залучення додаткових фінансових ресурсів.

Основні джерела формування і напрямки використання коштів бюджетних установ подано на рис. 1.4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.4 Джерела формування і напрямки використання коштів бюджетних установ [94, с. 105] 

 

Реалізація кошторисного фінансування здійснюється на основі принципів плановості, цільового характеру, виділення коштів залежно від фактичних показників, підзвітності.

Плановість означає, що фінансування відбувається на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис, в якому розраховано й затверджено планові витрати на відповідний плановий період чи відповідні заходи. Для розрахунків планових витрат використовують, як правило, нормативний метод [94, с. 109].

Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом. При цьому в окремих випадках може надаватися право певного перерозподілу коштів між окремими статтями. Цільове призначення асигнувань дає змогу організації, що здійснює фінансування,  контролювати їх раціональне й ефективне використання.

Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень показників діяльності.

Підзвітність передбачає звітність організацій та установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед організаціями, котрі фінансують. При цьому встановлено відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування. 

Слід зазначити, що кошторисне фінансування як метод фінансового забезпечення має і переваги, і недоліки. Переваги кошторисного фінансування полягають у тому, що за допомогою даного методу забезпечується відповідність доходної та видаткової частин кошторису, тобто фінансування планових витрат бюджетної установи  відбувається в повному обсязі. Окрім того, кошторисне фінансування передбачає чіткий та постійний фінансовий контроль за витрачанням грошових коштів [100, с. 48].

Одночасно кошторисне фінансування має значні недоліки, пов’язані з тим, що даний метод не передбачає достатніх стимулів для раціонального й ефективного господарювання і взаємозв’язку між рівнем фінансування бюджетної установи та результатами її діяльності. Відповідно здійснюється фінансування лише мережі бюджетних установ, а не наданих ними послуг. До того ж законодавством закріплено зв’язок джерел надходження коштів спеціального фонду з напрямками їх використання, і заклад не може вільно, на власний розсуд розпоряджатися заробленими коштами, тобто фактично відсутня фінансова автономія бюджетних установ.