Удосконалення управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями підприємства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ

ІМЕНІ АДМІРАЛА МАКАРОВА

ХЕРСОНСЬКА ФІЛІЯ  

 

 

      

                                                                Кафедра економіки

“Допущений до захисту”  

завідуючий кафедрою

____________________

“____” ________ 2009 р. 

 

 

  

 

Д И П Л О  М Н А   Р О Б О Т А 

 

 

 

на тему:  

 

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ПІДПРИЄМСТВА  

 

 

  

 

Робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня 

спеціаліста з економіки

за спеціальністю “Економіка підприємства”

за кваліфікацією - “спеціаліст з економіки” 

 

 

  

 

Науковий керівник

дипломної роботи                   ___________  

 

 

 

Здобувач-студент                    ___________  

 

 

  

 

 

 

Херсон 2009 

 

ЗМІСТ 

 

ВСТУП                                                                                                                 6

1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ  ЗАБОРГОВАНІСТЮ 

ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ПІДПРИЄМСТВА                                                     9

1.1 Сутність і види дебіторської  заборгованості та зобов’язань                          10

1.2. Класифікація дебіторської  заборгованості та зобов’язань                           17

1.3. Управління дебіторською  заборгованістю та зобов’язаннями              23

1.4. Нормативно-правова база  аналізу дебіторської заборгованості 

та зобов’язань                                                                                                      29

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО”             34

2.1. Коротка характеристика  підприємства                                                    35

2.2. Загальна оцінка фінансового  стану міського комунального 

підприємства  „Херсонтеплоенерго”                                                                  38

2.3. Аналіз ліквідності  та платоспроможності підприємства                      48

2.4. Аналіз дебіторської  заборгованості та зобов’язань  міського комунального підприємства    „Херсонтеплоенерго”                                              55

2.5. Оцінка ділової активності  підприємства                                                   61

3 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ  ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ТА  ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО”               69

3.1. Заходи з управління дебіторською заборгованістю                                   70

3.2. Розробка заходів з  оптимізації розмірів дебіторської заборгованості міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго”                                   76

3.3. Організація управління  кредиторською заборгованістю                    83

4. ОХОРОНА ПРАЦІ                                                                                      91

4.1. Цілі, завдання та функції  відділу охорони праці 

міського комунального підприємства   „Херсонтеплоенерго”                   92

4.2. Аналіз потенційно  небезпечних та шкідливих факторів

в приміщенні відділу кадрів                                                                                   95

4.2.1 Мікроклімат виробничих  приміщень                                                       95

4.2.2 Освітлення виробничих  приміщень                                                        97

4.2.3. Захист від шуму  та вібрацій                                                                          98

4.2.4 Електрична та пожежна  безпека                                                        100

4.3. Розрахунок штучного  приміщення відділу кадрів                            102

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО  СЕРЕДОВИЩА                             105

5.1. Вплив комунального  господарства на довкілля                                       107

5.1.1. Будівництво                                                                                    108

5.1.2. Відходи                                                                                                    109

5.1.3. Забруднення стічними  водами                                                           111

5.2. Заходи боротьби зі  шкідливим впливом на довкілля                                  112

ВИСНОВКИ                                                                                               116

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                  121

ДОДАТКИ                                                                                                 127 

 

ВСТУП 

 

Розрахунки між підприємствами й організаціями - один із необхідних складників розширеного відтворення. Вони опосередковують розподіл і  перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми  у грошову і навпаки. Розрахунки ґрунтуються на економічній базі кругообігу коштів у процесі виробництва  і є суспільним визнанням того, що підприємство виконало свої зобов’язання й намічені цілі. У загальній сумі дебіторської заборгованості на розрахунки з покупцями припадає 80 - 90%.

Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, ухвалюючи  рішення, мали достовірну інформацію про  фінансовий стан підприємства, про  стан дебіторської заборгованості та зобов’язань, про законність та обґрунтованість  господарських операцій, в результаті яких вона виникла. Дебіторська заборгованість істотно погіршує фінансовий стан підприємства, вона є іммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниження темпів виробництва і результативних показників діяльності підприємства, оскільки прострочена дебіторська заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства. Зобов’язання, хоча є тимчасовим джерелом залученням позикових засобів, в результаті негативно впливають на стан підприємств, оскільки наявність зобов’язань зменшують їх фінансову стійкість та викликають ризик втрати платоспроможності.

Метою дипломної роботи є  поглиблений аналіз фінансових показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, визначення факторів, що негативно  впливають на діяльність підприємства, та розробка заходів щодо їх усунення. При цьому основна увага приділяється аналізу дебіторської заборгованості та зобов’язанням підприємства. Об’єктом аналізу обране міське комунальне підприємство „Херсонтеплоенерго”. Для досягнення поставленої мети було вирішено ряд завдань:

В процесі виконання дипломної  роботи було використано ряд існуючих методів дослідження. Серед основних видів аналізу, що були використані  при написанні роботи, можна виділити вертикальний, горизонтальний аналіз і аналіз коефіцієнтів. Також були використані такі методи економічного аналізу як метод групування, метод  середніх величин, індексний метод, метод ланцюгових підстановок та інші.

В першому розділі наведені теоретико-методологічні основи управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями підприємства: розкрита сутність дебіторської заборгованості та зобов’язань, розглянуті їх види та класифікація, досліджені аспекти  управління дебіторською заборгованістю та зобов’язаннями, наведена нормативно-правова  база аналізу дебіторської заборгованості та зобов’язань.

В другому розділі проведене  дослідження показників фінансового  стану міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго”, що включає в себе коротку характеристику підприємства, загальну оцінку фінансового стану, аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, аналіз дебіторської заборгованості та зобов’язань та оцінку ділової активності підприємства.

В третьому розділі розроблені заходи з оптимізації розмірів дебіторської заборгованості МКП „Херсонтеплоенерго” та визначені методи організації управління кредиторською заборгованістю.

В четвертому розділі визначені  цілі, завдання та функції відділу  охорони праці МКП „Херсонтеплоенерго”, здійснено аналіз шкідливих та небезпечних факторів приміщення відділу кадрів підприємства, розглянуті заходи щодо мінімізації їх впливу на працівників, а також проведений розрахунок штучного освітлення приміщення відділу кадрів.

В п’ятому розділі розглянута нормативно-правова база в галузі охорони навколишнього середовища, визначений ступінь негативного  впливу МКП „Херсонтеплоенерго” на екологічний стан міста й описаний плани заходів з охорони довкілля та раціональному використанню природних ресурсів.

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ  ЗАБОРГОВАНІСТЮ ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ  ПІДПРИЄМСТВА 

 

1.1. Сутність і  види дебіторської заборгованості  та зобов’язань 

 

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами, банківськими установами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, отриманням коштів, товарів тощо. У зв’язку із цим у підприємства виникає дебіторська заборгованість та зобов’язання. Розглянемо кожну з цих категорій окремо, визначивши цьому ознаки та види дебіторської заборгованості та зобов’язань підприємства.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну  дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували  підприємству грошові кошти, їх еквіваленти  або інші активи. За даними бухгалтерського  обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Традиційна класифікація дебіторської заборгованості передбачає її розподіл за правовим критерієм  на строкову або прострочену. До строкової  відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов’язана з нормальними  строками розрахунків, визначеними  в угодах. Прострочена дебіторська  заборгованість - це заборгованість з  порушенням договірних термінів, або  заборгованість, що пов’язана з  помилками в оформленні розрахункових  документів. Окремо необхідно виділити безнадійну дебіторську заборгованість - рахунки, які покупці не оплатили. Такі борги списуються на збитки по закінченні строку позовної давності.

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді  кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є  запис в бухгалтерських книгах і  рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити  себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які  поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів належать стан рахунків в країні, рівень інфляції, вид продукції (товарів та послуг) до внутрішніх - грошово-кредитна політика підприємства, види розрахунків тощо (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. Фактори, що визначають розмір дебіторської заборгованості 

 

Зовнішні фактори практично  не залежать від діяльності підприємств  і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки  фінансові менеджери фірми володіють  навичками управління дебіторською заборгованістю.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 10 дебіторська  заборгованість поділяється на довгострокову  і короткострокову. Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в  ході нормального операційного циклу  і буде погашена після 12 місяців  з дати балансу [11].

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

- заборгованість орендаря  за фінансовою орендою, яка  відображається в балансі орендодавця;

- надання позик іншим  підприємствам;

- надання позик фізичним  особам;

- заборгованість, що виникає  при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

У П(С)БО 2 „Баланс” дається визначення операційного циклу - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною [7]. Таким чином, довгострокова заборгованість - це в основному заборгованість, не пов’язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Якщо заборгованість, що виникла, не пов’язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками], але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною. Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду. У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

З наведених вище визначень  довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив’язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами  її погашення. Якщо виявиться, що до терміну  погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову  заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

Наприклад, у балансі станом на 31 березня числиться заборгованість працівника за наданою йому позикою, термін погашення якої - 10 травня наступного року. У звітності за перший квартал  поточного року така заборгованість повинна відображатися як довгострокова, оскільки вона буде погашена через 13 місяців  і 10 днів після дати балансу (31 березня). Але у звіті за другий квартал  поточного року заборгованість повинна  бути визнана короткостроковою, оскільки її погашення передбачається через 10 місяців і 10 днів після дати балансу (30 червня).

В сучасній господарській  практиці виділяють наступні види дебіторської заборгованості [19, с. 328]:

- дебіторська заборгованість  за товари, роботи та послуги,  термін сплати якої не настав;

- дебіторська заборгованість  за товари, роботи та послуги,  неоплачені у визначений термін;

- дебіторська заборгованість  за векселями отриманими;

- дебіторська заборгованість  за розрахунками з бюджетом;

- дебіторська заборгованість  за розрахунками з персоналом;

- інші види дебіторської  заборгованості.

Зобов’язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок  минулих подій та погашення якої, як очікується, призведе до зменшення  ресурсів підприємства, що втілюють у  собі економічні вигоди. Зобов’язання являє собою обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає  тільки тоді, коли актив отримано, або  коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив. Зобов’язання підприємства можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні - зобов’язання поставити товари (надати послуги) визначеної кількості та якості. Зобов’язання підприємства поділяються на чотири види, а саме: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов’язання (див. рис. 1.2).

Зобов’язання, на яке нараховуються  відсотки та яке підлягає погашенню  протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був  більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності  існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове. Довгострокове зобов’язання за кредитною  угодою (якщо угода передбачає його погашення на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, прийнято вважати  довгостроковим, якщо:

- позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

- не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання підприємства, на які нараховані відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою  вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

Відповідно до П(С)БО 2. „Баланс” поточні зобов’язання - зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Вони відображаються в балансі за сумою погашення [7].

Забезпечення створюються  для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат  на:  виплату  відпусток  працівникам,  додаткове  пенсійне

 

Рис. 1.2. Види зобов’язань  підприємства

 

забезпечення, виконання  гарантійних зобов’язань, витрат на реструктуризацію, виконання зобов’язань  щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами. Забезпечення створюється  при виникненні внаслідок минулих  подій зобов’язання, погашення якого  ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахункове визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх  збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення створюються  для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток  працівникам, додаткове пенсійне забезпечення працівників підприємства, виконання  гарантійних зобов’язань, реструктуризацію, виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень  визнаються витратами.

Згідно П(С)БО 11 непередбачені  зобов’язання - це [12]:

- зобов’язання, що може  виникнути внаслідок минулих  подій та існування якого буде  підтверджено лише тоді, коли  відбудеться одна чи більше  невизначених майбутніх подій,  над якими підприємство не  має повного контролю;

- теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих  подій, але не визнається, оскільки  малоймовірно, що для врегулювання  зобов’язання потрібно буде використати  ресурси, які втілюють у собі  економічні вигоди, або оскільки  суму зобов’язання не можна  достовірно визначити.

Непередбачені зобов’язання є частиною зобов’язань підприємства та відображаються на позабалансових рахунках за обліковою оцінкою. Необхідно  враховувати подібність непередбачених зобов’язань та забезпечень, так  як їх принципова різниця полягає  саме в достовірності оцінки суми заборгованості, а це досить суттєво  може вплинути на фінансові результати діяльності підприємства. Оскільки суми створених забезпечень визнаються витратами звітного періоду, вони є об’єктом податкового обліку та потребують адекватного відображення у фінансовій звітності.

Окремі різновидності  зобов’язань характеризуються наступним  чином:

1. Довгострокові зобов’язання.

1.1. Довгострокові кредити  банків - заборгованість підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.

1.2. Інші довгострокові  фінансові зобов’язання - довгострокові заборгованості підприємства щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки (довгострокові векселі видані, зобов’язання за облігаціями).

1.3. Відстрочені податкові  зобов’язання - нараховані податки, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування.

1.4. Інші довгострокові  зобов’язання - довгострокові зобов’язання з фінансової оренди, реструктуризована податкова заборгованість, фінансова допомога на зворотній основі.

2. Поточні зобов’язання.

2.1. Короткострокові кредити  банків - поточні зобов’язання підприємства перед банками за отриманими від них позиками, строк повернення яких не перевищує 12 місяців.

2.2. Поточна заборгованість  за довгостроковими зобов’язаннями - довгострокові зобов’язання, які  переведені із складу довгострокових  і підлягають погашенню протягом  дванадцяти місяців.

2.3. Векселі видані - заборгованість, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

2.4. Кредиторська заборгованість  за товари, роботи, послуги -заборгованість постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

2.5. Поточні зобов’язання  за одержаними авансами - аванси, одержані від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (надання послуг) тощо.

2.6. Поточні зобов’язання  із розрахунків з бюджетом - заборгованість  підприємства за всіма видами  платежів до бюджету, включаючи  податки з працівників підприємства.

2.7. Поточні зобов’язання  з позабюджетних платежів - заборгованість  за внесками до позабюджетних  фондів, передбачених чинним законодавством.

2.8. Поточні зобов’язання  зі страхування - сума заборгованості  за відрахуваннями до пенсійного  фонду, на соціальне страхування,  страхування майна підприємства  та індивідуальне страхування  його працівників.

2.9. Поточні зобов’язання  за розрахунками з учасниками - заборгованість підприємства його  учасникам (засновникам), пов’язана  з розподілом прибутку (дивіденди  тощо) і формуванням статутного  капіталу.

2.10. Поточні зобов’язання  із внутрішніх розрахунків - заборгованість  підприємства пов’язаним сторонам  та кредиторська заборгованість  з внутрішньовідомчих розрахунків. 

2.11. Інші поточні зобов’язання - зобов’язання, що пов’язані з  активами, які виникають у ході  нормального операційного циклу. 

2.12. Доходи майбутніх періодів - доходи, отримані протягом поточного  або попередніх звітних періодів, які належать до наступних  звітних періодів. До доходів  майбутніх періодів відносяться,  зокрема, доходи у вигляді одержаних  авансових платежів за здані  в оренду основні засоби (авансові  орендні платежі, передплата на  газети, журнали, періодичні та  довідкові видання, виручка за  вантажні перевезення, виручка  від продажу квитків транспортних  і театрально-видовищних підприємств,  абонентна плата за користування  засобами зв’язку тощо [12]. 

 

 

 

1.2. Класифікація  дебіторської заборгованості та  зобов’язань 

 

Управління дебіторською заборгованістю, крім з’ясування сутності, потребує також здійснення її класифікації. Серед науковців щодо цього немає  єдиного погляду. Воднораз від правильної класифікації дебіторської заборгованості, а також від правильно обраних  класифікаційних ознак залежатиме не лише порядок її обліку взагалі  чи окремого її складника, а й ефективності управління нею.

Проблеми, пов’язані з  класифікацією дебіторської заборгованості в сучасних умовах, вже розглядалися у працях Т.А. Бутинця, Н.М. Малюги та інших науковців. Проте як раніше, так і нині усі намагання детальніше класифікувати дебіторську заборгованість та ґрунтовніше відображати її суперечили думці, що збільшення кількості статей в активі балансу підприємства призведе до того, що звітна форма стане громіздкою і не зрозумілою [10, с. 208].

Слід наголосити, що при  наявності різних ознак класифікацій дебіторської заборгованості класифікація її найчастіше здійснюється за однією певною ознакою в межах рахунків відповідно до єдиного Плану рахунків. Це зумовлено чинним порядком обліку, що має місце в Україні, де дії  бухгалтера жорстко регламентовані, на відміну від країн із ринковою економікою, де рішення про порядок  розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та ступінь  деталізації цих статей приймає  фірма, а тому у кожної з них  склад і структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними. При складанні фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

- зв’язок із нормальним операційним циклом;

- термін погашення;

- об’єкти, щодо яких  виникли зобов’язання дебіторів;

-своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.

Запропонована П(С)БО класифікація дебіторської заборгованості містить  об'єктний її склад. Водночас слід зауважити, що важливе значення має класифікація дебіторської заборгованості за контрагентами. Для аналізу недостатньо виділяти чинним планом рахунків бухгалтерського  обліку тільки заборгованість вітчизняних  та іноземних постачальників. Для  правильної оцінки фінансового стану  підприємства необхідно здійснювати  деталізований аналітичний облік  дебіторської заборгованості, що стало  можливим при запровадженні комп’ютеризованого обліку. Саме останній дасть змогу  правильно оцінити фінансовий стан і стати базою для ефективного  управління дебіторською заборгованістю.

При класифікації за нормальним операційним циклом і терміном погашення  дебіторська заборгованість, як вже  зазначалося поділяється на довгострокову  та поточну. Слід наголосити, що в Україні  такий поділ дебіторської заборгованості обов’язковий, це обмежує права підприємств. Доцільним було б вітчизняним підприємствам надати такі права, які мають фірми країн з ринковою економікою. Там фірма самостійно приймає рішення про необхідність диференційованого відображення у звітності довгострокової і поточної заборгованостей. З огляду на це цікавою є класифікація дебіторської заборгованості в країнах англо-американської системи обліку, де дебіторська заборгованість класифікується за такими групами:

- рахунки до отримання (вид дебіторської заборгованості, який виникає при продажу товарів за „відкритим рахунком”, без письмового зобов’язання покупця оплатити рахунок;

- векселі до отримання;