Зчеплення трактора Т-150 К

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент науки  і освіти Харківської облдержадміністрації

Первомайський професійний  ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПИСЬМОВА 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНА РОБОТА

 

На тему: ЗЧЕПЛЕННЯ ТРАКТОРА Т-150К

 

 

Учня групи: №35

 

ПІБ: Хитрухін Олександр Юрійович

 

Професія: тракторист-машиніст с/г (лісогосподарського) виробництва (категорії «А», «В»); слюсар з ремонту с/г машин та устаткування І – ІІ розряду; водій автотранспортних засобів (категорії «С»)

 

Викладач: Д.І. Орєхов

 

Майстер в/н: А.В. Лукінов

 

 

2013

 

 

 

ЗМІСТ:

1. ВСТУП:…………………………………………………………………..стор. 3 – 5

 

2. БУДОВА. ПРИЗНАЧЕННЯ. ПРИНЦИП ДІЇ ЗЧЕПЛЕННЯ                                                     ТРАКТОРА Т-150К: ……………………………………………………….….стор. 6 – 20

 

3. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ: ………………………………….. стор. 21 – 23

 

4.  ОСНОВНІ НЕСПРАВНОСТІ ТА СПОСОБИ ЇХ УСУНЕННЯ:…….стор. 24 – 26

 

5. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ:………………………………..……………. ... ..стор. 27 – 37

 

6. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:………………………………………стор. 38 - 39

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

 

 

 На сьогодні Україна без  власного виробництва сучасної високопродуктивної, економічно обґрунтованої сільськогосподарської техніки, харчової та переробної промисловості не може успішно конкурувати на світовому ринку сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Використання раціональної агротехніки та прогресивних технологічних процесів на всіх етапах вирощування і переробки сільськогосподарської продукції — один із напрямів виходу з кризи в агропромисловому комплексі. Тому технічне переоснащення аграрного сектора економіки повинне забезпечувати виконання сучасних вимог до технологій сільськогосподарського виробництва. Насамперед це дотримання оптимальних строків та якісного виконання технологічних операцій, досягнення високої продуктивності агрегатів та зменшення питомих енергетичних витрат на виконання сільськогосподарських робіт за рахунок розширення використання ресурсоощадних технологій виробництва, збалансованих технологічних комплексів машин, альтернативних джерел енергії та зниження технологічного навантаження на довкілля, створення комфортних умов для роботи механізаторів.

Трактори є основними  енергетичними засобами виконання технологічних операцій у різних галузях виробництва. Вони широко використовуються у сільському господарстві, зокрема, у землеробстві і тваринництві. Сьогодні, коли державні, колективні і фермерські господарства мають різноманітну вітчизняну і зарубіжну сільськогосподарську техніку, подальше зростання виробництва продукції, зміцнення економіки України залежать від рівня кваліфікації механізаторських кадрів.

Тракторист-машиніст повинен  досконало знати конструкцію трактора, його вузлів, кваліфіковано та своєчасно виконувати регулювальні роботи і технічне обслуговування, вміло виявляти та усувати несправності в процесі експлуатації.

Тракторобудування — галузь машинобудування, підприємства якої виробляють для застосування у сільському, лісовому та водному господарстві, будівництві та вантажно-розвантажувальних роботах різні види тракторів, тракторні самохідні шасі, тракторні та комбайнові двигуни, вузли, агрегати, запасні частини та деталі до тракторів. За допомогою тракторів можна механізувати багато робіт; це стосується зокрема сільського господарства, в якому наслідком зростання продуктивності праці частина працівників може відходити в промисловість.

Трактор - безрейковий транспортний засіб, використовуваний як тягач. Відрізняється низькою швидкістю і великою силою тяги. Широко застосовується в сільському господарстві для орення землі і переміщення несамохідних машин та знарядь. Трактор може бути обладнаний навісними і напівнавісними знаряддями.

Два основні типи тракторів  — колісні і гусеничні. Обидва типи мають переваги і недоліки.

Колісні трактори можна використовувати на дорогах загального користування, вони можуть розвивати велику швидкість. Проте їх сила зчеплення з ґрунтом обмежена, а отже, обмежена і сила тяги. На рихлому ґрунті такі трактори можуть пробуксовувати. Для усунення цього недоліку були створені трактори з приводом на всі колеса, проте такі машини відрізняються великою вагою і при русі по полю вони дуже сильно ущільнюють землю. Для зниження тиску на ґрунт ширина шин тракторів останнім часом збільшується.

Гусеничні трактори мають більшу силу тяги, ніж колісні. Основний недолік більшості гусеничних тракторів — неможливість переміщення по асфальтованих дорогах без руйнування покриття, виняток становлять трактори з гумовотросовими гусеницями. Невеликі швидкості руху гусеничних тракторів (30—40 км/год.) компенсуються зменшеним тиском на ґрунт внаслідок великої площі контакту з ґрунтом, за такої ж маси, що і у колісного трактора. Гусеничні трактори широко застосовуються в сільському господарстві, на слабо несущих ґрунтах і в промисловості із-за своєї непримхливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БУДОВА. ПРИЗНАЧЕННЯ. ПРИНЦИП ДІЇ  ЗЧЕПЛЕННЯ Т-150К

 

 

 

 

 

 

 

Загальні  відомості

Трансмісією називаються  вузли і механізми, які передають  крутний момент і обертання від  колінчастого вала дизеля до ведучих  коліс (зірочок) трактора, а також  до робочих органів машин і  знарядь, з якими агрегатується  трактор.

Крім передачі обертання  і крутного моменту, трансмісія забезпечує:

• швидке відокремлення двигуна від ведучих коліс;
• паливне з’єднання двигуна з ведучими колесами;
• обмежує максимальний крутний момент, який передається від ведучих коліс до двигуна;
• зміни обертання і крутного моменту за величинами і напрямом;
• відокремлення ведучих коліс від дизеля при тривалих зупинках трактора;
• передачу крутного моменту і обертання під кутом 900 відносно осі колінчастого вала;
• обертання лівих і правих ведучих коліс з різною частотою обертання при поворотах, а також несприятливих дорожніх умовах;
• зміну частоти обертання робочих органів машин і знарядь.

Трансмісії тракторів  розрізняються за принципом дії (механічні, електричні і комбіновані) і характером зміни обертання  ведучих коліс (ступінчасті, безступінчасті і комбіновані). На сільськогосподарських  тракторах, в яких застосовують механічні, та гідромеханічні трансмісії, в яких забезпечується ступінчаста зміна  обертання ведучих коліс (див.рис.№1).

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок №1: «Класифікація трансмісій тракторів»

 

 

 

 

 

 

Трансмісія колісних тракторів з колісною формою 4×4 складається з роздавальної коробки, карданну передачу, головну передачу, диференціал, кінцеву передачу передніх ведучих коліс. У тракторів Т-150К обертання від роздавальної коробки передається до головної передачі задніх ведучих коліс через два карданні вали. Між цими валами встановлено проміжну опору. Кінцевою передачею в цих тракторах є кінцевий планетарний редуктор. Обертання від роздавальної коробки трактора Т-150К передається через додаткову карданну передачу з проміжною опорою до механізму відбору потужності, він забезпечує обертання вихідного валу при двох значеннях частоти обертання.  У тракторів Т-150К використовується коробка передач з гідропідтискними муфтами, які виконують автоматичне переключення передач від І до ІV одного діапазону на ходу, без зупинки трактора.

Призначення механізмів трансмісії

Муфта зчеплення – забезпечує швидке відокремлення двигуна від коробки передач; короткочасне роз’єднання двигуна і трансмісії, необхідне для переключення передач і поступове плавне з’єднання двигуна з трансмісією; захист двигуна і трансмісії від поломок при швидкій зміні навантаження.

Коробка передач – забезпечує тривале відключення двигуна від трансмісії; зміну швидкості руху і тягового зусилля трактора при сталій частоті обертання колінчастого вала двигуна; задній хід трактора при незмінному напрямку обертання колінчастого вала двигуна.

Карданна  передача і проміжне з’єднання призначені для передачі обертання між валами механізмів трансмісії, співвісність яких порушується під час складання трактора, під дією нерівностей дороги (поля) чи внаслідок деформації рами. Проміжне з’єднання встановлюється між муфтою зчеплення і коробкою передач трактора ЮМЗ-6.

Гідротрансформатор  – забезпечує плавне зрушення трактора з місця і плавний розгін його під навантаженням; автоматичну і безступінчасту зміну швидкості руху трактора залежно від тягового навантаження; захист двигуна і трансмісії від поломок при швидкій зміні навантаження.

Підсилювач  крутного моменту – полегшує зрушення трактора з місця; забезпечує зміну швидкості руху і тягового зусилля в 1,25 рази на ходу трактора без переключення передач.

Роздавальна коробка – передає обертання і крутний момент до передніх ведучих коліс трактора.

Головна передача – забезпечує зменшення частоти обертання і збільшення крутного моменту; передачу обертання під кутом 90⁰ до осі колінчастого вала дизеля.

Диференціал – розподіляє обертання і крутний момент між правим і лівим ведучими колесами, а також забезпечує їх обертання з різною частотою при поворотах трактора або несприятливих доріжних умовах.

Кінцева передача – зменшує частоту обертання і збільшує крутний момент.

Піввісь – вал, який з’єднує головну передачу або диференціал з маточиною ведучого колеса.

 

 

 

 

 

 

 

Будова та робота фрикційних муфт зчеплення

Муфти зчеплення повинні  відповідати таким експлуатаційним  вимогам:

• можливість передавання максимального крутного моменту дизеля з певним запасом;
• мати чисте вимикання і плавне вмикання;
• для забезпечення без ударного перемикання шестерень в коробці передач мати невеликий момент інерції або гальмівний пристрій;
• бути простими і надійними в експлуатації, легкокерованими.

За принципом дії муфти  зчеплення поділяють на фрикційні, гідродинамічні та електромагнітні. На сільськогосподарських тракторах  застосовують фрикційні муфти зчеплення. Передача крутного моменту в них  здійснюється за рахунок сил тертя, які утворюються при стискуванні ведучих і ведених дисків.

Фрикційні муфти зчеплення  класифікують:

• за типом натискного механізму – постійно замкнуті з натискними пружинами і не постійно замкнуті з важільним натискним механізмом;
• числом ведених дисків – одно -, дво - і багатодискові;
• видом тертя дисків – сухі і мокрі;
• кількістю незалежно діючих муфт, з’єднаних в одному механізмі – одинарні й подвійні.

 

 

 

 

 

 

Одинарна муфта відключає дизель від трансмісії, а подвійна складається з двох незалежних муфт; одна відключає дизель від трансмісії, а друга керує валом або механізмом відбору потужності.

На сільськогосподарських тракторах застосовують одно- і дводискові муфти як головні муфти зчеплення, а багатодискові — як муфти повороту (керування) гусеничних тракторів.

Муфта зчеплення тракторів  типу Т-150К суха, постійно замкнута, дводискова, одно потокова, з пружинним  натискним механізмом і механічним приводом керування з пневматичним підсилювачем.

Зчеплення трактора Т-150К  відрізняється від зчеплення  тракторів Т-150 і ДТ-75С довжиною вала, наявністю додаткового корпуса, який з'єднує корпус муфти зчеплення з корпусом коробки передач, і конструкцією корпуса зчеплення.

Корпус 48 (рис. №2) зчеплення болтами прикріплений до блока циліндрів дизеля. У верхній частині корпуса 48 знаходиться люк, закритий кришкою 21, яка кріпиться до корпуса болтами. Через люк регулюється зчеплення і маститься упорний кульковий підшипник 43 відводки 26 через маслянку 24. З внутрішнього боку до корпуса 48 болтами прикріплений кронштейн 27, в отвір якого вільно встановлений порожнистий пал зчеплення 28. На носку вала — кульковий підшипник 1 і сальник 2, розміщені між валом 28 і маховиком 6. Підшипник 1 змащується солідолом через маслянку 51 і канал у корпусі маховика. На передній частині вала 28 виконуються шліци, на яких встановлено ведені диски 10. Хвостовик вала 28 мас шків, виготовлений разом з валом. На внутрішній поверхні шківа є шліци, з ними входять у зачеплення шліци первинного вала 31 коробки передач. Порожнистий вал 31 центрується відносно вала 28 виступом носка. Між валом 31, ущільненим сальником 35 і втулкою 34, та корпусом 48 розміщено кронштейн 29 і кульковий підшипник 30.

В отворах валів 28 і 31 вільно встановлений вал 53 привода ВВП. На носку вала 53 виконано шліци, що входять у зачеплення зі шліцами фланця 54 колінчастого вала, тому вал 53 привода вала відбору потужності обертається постійно при роботі дизеля. Обертання передається до розподільної коробки (трактор Т-150К) або до коробки передач.

До маховика 6 болтами кріпиться стальний штампований кожух 12 зчеплення. Між маховиком 6 і кожухом 12 встановлено передній 8 і задній 9 чавунні натискні диски, а між маховиком 6 і натискним диском 8 та між натискними дисками 8 і 9 розташовані ведені диски 10. По зовнішньому колу натискних дисків 8 і 9 — чотири прямокутні виступи, встановлені в пази виступу маховика 6. У виступах дисків 8 і 9 та маховика 6 виконано гнізда і вмонтовано чотири пари пружин 7. При виключенні зчеплення вони встановлюють передній натискний диск 8 в середнє положення між маховиком 6 і заднім натискним диском 9.

Ведені диски 10 складаються з маточини 3, обмежуючих дисків 52, підтримуючих дисків 50 і фрикційних накладок. Маточина 3, обмежуючий диск 52 і підтримуючий диск 50 з'єднані між собою сталевими заклепками. Між маточиною 3 і підтримуючим диском 50 та між маточиною 3 і обмежуючим диском 52 встановлені прокладки 4. Відносно маточини 3 диски центруються виступом маточини. Між обмежуючим диском 52 і підтримуючим диском 50 встановлено вісім демпферних пружин 5. Фрикційні накладки прикріплено до підтримуючих дисків алюмінієвими заклепками.

На зовнішній поверхні заднього натискного диска 9 є виступи 47 і 11. На двадцять виступів 47 встановлюються пружини 46, між якими і диском 9 та отворами кожуха 12 розміщено тарілки 45 і 49. На чотирьох виступах 11 встановлено відтискні важелі 14 па осях 13; на кінцях важелів є бойки.

На важелях 14 виконано отвори, в які та отвори вилок 16 встановлені осі 15. На задній частині вилок 16 є нарізка, на яку нагвинчується спеціальна гайка 19. Виступ гайки 19 взаємодіє з гніздом кожуха 12, відносно якого гайка 19 фіксується стопорною пластинчастою пружиною 18 з болтами 17. На осях 15 встановлено дротяні пружини 20. Один кінець пружини взаємодіє з кожухом 12, а інший дротяним кільцем 22 прикріплений до бойка важеля 14. Цим же кільцем 22 до бойків приєднано також упорне кільце 23, яке рівномірно і одночасно передає зусилля від відводки 26 до важелів 14.

Корпус відводки 26 вільно встановлений на кронштейні 27. Між виступами корпуса розташований упор 25 і кульковий підшипник 43. Упор 25 взаємодіє з упорним кільцем 23. Герметичність внутрішнього об'єму відводки 26 з підшипником 43 забезпечується манжетою 44. На бокових поверхнях корпуса відводки є два круглих виступи 33, що входять у прорізи вилок 32. Вилки стяжними болтами кріпляться на вал 42, встановлений в отворах корпуса 48.

На вал 42 також встановлено вилки 41, зафіксовані болтами 40 і з'єднані зі штоком 39 гальмівної колодки 37. До гальмівної колодки прикріплена фрикційна накладка 36, що взаємодіє зі шківом вала 28 зчеплення. На обох кіпцях вала 42 із зовнішнього боку корпуса 48 встановлені важелі. До важеля з правої сторони корпуса приєднується шток слідкуючого пристрою (сервомеханізму) приводу зчеплення, до важеля зліва—шток пневматичної камери підсилювача привода зчеплення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок №2: «Зчеплення тракторів типу Т-150К:

 

1, 30, 43 - кулькові підшипники; 2, 35 - сальник; 3 -  маточина: 4 - прокладка; 5 - демпферні пружини; 6 -  маховик; 7, 20, 38, 46 - пружини; 8 - передній натискний диск; 9 - задній натискний диск; 10 - ведені диски; 11, 33, 47- виступи; 12 - кожух; 13, 15 - вісь; 14 - важіль; 16, 32,41 - вилки; 17, 40 - болт; 18 - стопорна пружина; 19 - гайка; 21- кришка; 22, 23 - кільця; 24, 51 – маслянка, 25 - упор; 26 - відводка; 27, 29 - кронштейни; 28 - вал зчеплення; 31, 42, 53 - вали; 34 - втулка: 36 - фрикційна накладка; 37 - гальмівна колодка;      39 - шток; 44 - манжета; 45, 49 - тарілки; 48 - корпус; 50 - підтримуючі диски; 52 — обмежуючі диски; 54 – фланець»

 

 

 

 

 

Зчеплення працює так. При включеному зчепленні пружини 46 розтиснуті, а пружини 7 — стиснуті. Диск 8 притискує передній ведений диск 10 до маховика 6, а диск 9 притискує задній ведений диск 10 до натискного диска 8.

Маховик 6, кожух 48, ведені диски 10, натискні диски 8 і 9 обертаються як одне ціле. Обертання від ведених дисків 10 через їх маточини 3, вал 28 передає на первинний вал 31 коробки передач.

При виключенні зчеплення вал 42 обертається проти стрілки годинника. Його зусилля через вилки 32, виступи 33 відводки, відводку 26, підшипник 43, упор 25, упорне кільце 23 передається важелям 14. Бойки важелів 11 зміщуються до дизеля, а зусилля від бойків (через осі 15) направляється на вилки 16 і вони притискують виступи гайок 19 до гнізд кожуха 12. Важелі 14 обертаються навколо осей 15,верхні плечі важелів 11 зміщуються від дизеля. Ці зусилля через осі 13, виступи 11 передаються до натискного диску 9 і він переміщується вправо. Пружини 16 стискуються, а пружини 7 розтискуються, при цьому натискний диск 8 також переміщується вправо, а ведені диски 10 від поверхні маховика 6 і натискного диска 8. Зчеплення виключається.

Синхронно з вилками 32 в тому ж напрямку зміщується вилка 41, її зусилля через шток 39 передасться до гальмівної колодки 37. При цьому стискується пружина 38 штока. Гальмівна колодка 37 прямує до шківа вала 28, а фрикційна накладка 36 взаємодіє з поверхнею шківа. Вал 28 гальмується і зупиниться остаточно в момент повного відключення зчеплення.

При вмиканні зчеплення пружини 46 і 38 розтискуються, а пружини 7 стискуються. Зчеплення вимикається і гальмо вимикається, деталі зчеплення переміщуються в протилежних напрямках. Диски 8 і 9 притискують ведені диски 10 до маховика 6, від якого обертання передається до первинного вала 31 коробки передач.

 

 

 

Механізм керування зчепленням тракторів Т-150К з пневматичним підсилювачем наведено на рисунку №3.

 

Рисунок №3: «Механізм керування зчеплення тракторів Т-150К:

1— подушка педалі; 2, 9, 23 — важелі; 3 — тяга; 4 — слідкуючий пристрій (сервомеханізм); 5, 12 — повітропроводи; 6 — відводка; 7, 17, 19, 36 — осі; 8, 18, 35,42 — вилки; 10 — вал; 11 — корпус зчеплення; 12 — додатковий корпус; 14, 16,33,37,41 43 — гайки, 15 — корпус коробки передач; 20, 30, 47, 48 — пружини; 21— планка; 22—підлога кабіни; 24 — пневматична камера; 25 — кронштейн; 26 — штуцер; 27 — кришка; 28 — діафрагма; 29 — жорсткий центр; 31, 44 — корпус; 32 — болт; 34 — шток; 38 — клапан; 39 — манжета; 40 — сальник; 45 — плунжер; 46 — фільтр; 49 — перехідна гайка»

 

 

 

 

 

 

 

На осі 17 встановлено педаль керування зчепленням. Вона складається з двох важелів 2 і подушки педалі 1, з'єднаних між собою болтами. Важіль 2 встановлений в отвір підлоги кабіни 22. До важеля 2 прикріплена планка 21, з якою з'єднана зворотна пружина 20 педалі, інший кінець якої кріпиться до корпуса 15 коробки передач.

В отвори важеля 2 і вилки 18 встановлено вісь 19. Вилка 18 нагвинчується на нарізку носка тяги 3 і фіксується гайкою 16. Хвостовик тяги 18 вкручується у гвинтовий отвір перехідної гайки 49 слідкуючого пристрою 4 і також фіксується гайкою 14.

Слідкуючий пристрій складається  із корпуса 44, плунжера 45 і клапана 38. У передній частині корпуса є отвір з нарізкою, куди вкручена перехідна гайка 49 і встановлена прокладка. Хвостовик перехідної гайки 49 виконаний у вигляді виступу. Між ним і виступом клапана 38 розташована пружина 48, яка притискає клапан 38 до виступу, перекриваючи перехідний отвір у виступі.

З іншого боку корпуса 44 також є отвір з двома виступами. На хвостовику отвору виконано нарізку з регулювальною гайкою 41. Носок гайки має виступ, що взаємодіє з плунжером 45. Переміщення гайки 41 відносно корпуса 44 обмежується виступом корпуса. Гайка 41 фіксується відносно корпуса 44 контргайкою 43. В отвір гайки 41 вільно встановлений шток плунжера 45, між ними — сальник 40.

Плунжер 45 має складну конструкцію. На виступі плунжера 45, між виступом корпуса 44 і плунжером 45, встановлено пружину 47; що забезпечує зазор між виступом плунжера 45 і клапаном 38 в межах 1,8±0,1 мм. Хвостовик плунжера виконаний у вигляді штока. В торцевій поверхні штока є отвір з нарізкою, в який вкручено носок вилки 42. Середня частина плунжера має проточку змінного профілю, за якою — дві кільцеві канавки з манжетами 39. В передній частині плунжера є два отвори, з'єднані між собою. Осьовий отвір виконаний у плунжері та його виступі, а радіальний — на початку проточки середньої частини плунжера. Осьове переміщення плунжера 45 відносно корпуса 44 обмежується виступом корпуса і виступом гайки 41.

У корпусі 44 зроблено три радіальних отвори: один для встановлення сітчастого фільтра 46, два інші, з нарізкою, призначені для вкручування в них штуцерів повітропровідників 5 і 12.

В отвори вилки 42 і отвір важеля 9 встановлено вісь 7. Важіль 9 клемовим затискачем і шпонкою зафіксований на валі 10 вилок 8 відводки 6. З іншого боку корпуса зчеплення 11 на валі 10 таким же чином встановлений важіль 23, віссю 36 з'єднаний з вилкою 35, яка нагвинчується на шток 34 пневматичної камери 24. Відносно штока 34 вилка 35 фіксується гайкою 37.

Пневматична камера складається  із кришки 27 і корпуса 31, з'єднаних між собою. В нарізний отвір кришки 27 вкручено штуцер 26. До нього пригвинчена гайка повітропроводу 5. Між кришкою 27 і корпусом 31 встановлено еластичну діафрагму 28 для герметичності об'єму А пневматичної камери. До діафрагми 28 за допомогою жорсткого центра (двох шайб) 29 фіксується шток 34. Між корпусом 31 і жорстким центром 29 на штокові 34 встановлено пружину 30. Шток 34 вільно встановлений в отвір корпуса 31, тому у пневматичній камері Б між діафрагмою і корпусом 31 атмосферний тиск становить 0,1 МПа. В корпусі 31 виконано два отвори, за допомогою них, болтів 32 і гайок 33 пневматична камера кріпиться до кронштейна 25, а кронштейн до корпуса зчеплення 11.

Механізм керування  працює так. При натисканні трактористом на подушку педалі 1 важіль 2 обертається навколо осі 17, при цьому пружина 20 розтягається. Зусилля від важеля 2 через вісь 19, вилку 18 і тягу 3 передається до корпуса 44 слідкуючого пристрою. Корпус 44 разом з плунжером 45 і вилкою 42 переміщується вправо. Зусилля від вилки 42 через вісь 7, важіль 9, вал 10, вилки 8, виступи та корпус відводки 6, її підшипник і упор передається на упорне кільце натискних важелів зчеплення. Цього зусилля недостатньо для подолання опору натискних пружин зчеплення. Тому при подальшому натисканні трактористом на педаль упорне кільце, відводка 6, вилки 8, вал 10, важіль 9, вилка 42 і плунжер 45 не переміщуються, а корпус 44 продовжує пересуватись вправо відносно нерухомого плунжера 45. При цьому пружина 47 стискується, виступ плунжера 45 діє на клапан 38 і він переміщується вліво, стискаючи пружину 48. Стиснуте повітря з повітряного ресивера гальмівної системи трактора трубопроводом 12 надходить у порожнину А слідкуючого пристрою і отвір Б корпуса 44. Далі стиснуте повітря (0,8 МПа) повітропроводом йде до пневматичної камери.

Стиснуте повітря діє на діафрагму 28, яка переміщується вправо, стискаючи пружину 30. Зусилля від діафрагми 28 через жорсткий центр 29, шток 34, вилку 35, вісь 36, важіль 23, вал 10, вилки 8, відводку 6 передається до упорного кільця натискних важелів. Під дією цього зусилля муфта зчеплення виключається.

При вмиканні зчеплення тракторист поступово відпускає педаль. Пружина 20 стискується, повертаючи педаль у початкове положення, а пружина 48 розтискується і притискує клапан 38 до виступу корпусу 44. Повітря з порожнини А слідкуючого пристрою до отвору Б корпуса 44 не надходить, а пружина 47 розтискається. Між торцями клапана 38 і виступу плунжера 45 утворюється зазор. Стиснуте, повітря з порожнини А пневматичної камери повітропроводом 5, через отвір Б корпуса 44, внутрішні канали В плунжера 45, отвір у корпусі 44 викидається в атмосферу. При цьому пружина 30 розтискається і повертає діафрагму 28 в початкове положення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗЧЕПЛЕННЯ

 

 

 

Технічне обслуговування — це комплекс заходів, які дають  змогу уникнути передчасного спрацювання (зносу) і поломки техніки, тобто  це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання аварійним  поломкам, порушенням регулювання, що істотно підвищує продуктивність і  якість робіт. Під час ремонтів усувають несправності, які вже сталися.

Планово-запобіжна система  технічних обслуговувань і ремонтів тракторів передбачає виконання  таких заходів: обкатка нових  і відремонтованих машин, змінне техобслуговування (ЗТО), періодичні техобслуговування (№1, 2 і 3 або ТО-1, ТО-2 і ТО-3), сезонні  техобслуговування (СТО), поточні ремонти, капітальні ремонти, періодичний огляд  і зберігання тракторів. Ці заходи проводять  через чітко встановлений період роботи:  ТО-1 — через 125 год., ТО-2 — 500 год., ТО-3 — 1000 год., ПР — 2000 год., КР — 6000 год.

Тривала і надійна робота муфти зчеплення залежить від  правильного користування муфтою, своєчасного  мащення підшипників і періодичного регулювання механізму вмикання і гальмівця. Для зменшення спрацьовування тертьових поверхонь деталей муфту необхідно вмикати швидко, а вимикати плавно. Підшипники муфти треба змащувати згідно з таблицею мащення за інструкцією заводу експлуатації трактора. При роботі трактора потрібно постійно перевіряти і підтягувати різьбові з’єднання, своєчасно усувати виявлені несправності. Під час проведення ТО-3 перевіряють і при необхідності регулюють муфту зчеплення.

При незадовільному стані  муфти зчеплення спочатку перевіряють  вільний хід педалі. При відхиленні вільного ходу від допустимого значення регулюють зазор між відтискними  важелями та підшипником або втулкою  відводки, вільний і повний хід  педалі, а також вмикання гальмівця.

Вільний хід педалі муфти  зчеплення – це величина переміщення  подушки педалі від нейтрального положення до початку натискання поверхні віджимного підшипника (втулки) на віджимні важелі (кільце), а повний хід педалі – це величина переміщення  педалі від нейтрального положення  до моменту повного виключення муфти  зчеплення.