Аналіз ринку безалкогольних напоїв України

План

1. Аналіз товарної структури ринку безалкогольних напоїв України
2. Аналіз учасників ринку безалкогольних напоїв
3. Аналіз споживачів ринку безалкогольних напоїв
4. Аналіз маркетингових можливостей
5. Аналіз товару з позицій маркетингу

Вступ

Останнім часом все  більше збільшується асортимент безалкогольних напоїв. Найчастіше виробники для  того, що б знизити собівартість продукції, розробляють різні технічні умови, за якими надалі випускають продукцію.

Так само збільшується на всьому ринку безалкогольних напоїв сегмент  солодкої газованої води, який є  найбільш важливим. І за часту за отриманням більшого прибутку, виробники  розробляють ТУ для економії собівартості продукції. Тому метою курсової роботи є оцінка якості безалкогольної продукції, а так само які чинники впливають на якість цієї продукції.

Безалкогольні напої –  це велика група смакових товарів, використовуваних в основному для утамовування спраги. До складу більшості напоїв входять цукор і екстрактні речовини, що поступають разом з соками, морсамі, екстрактамі, настоямі і ін., а також  мінеральні речовини, органічні кислоти, фарбувальні, ароматичні речовини, вуглекислота і ін., завдяки яким безалкогольні  напої являються продуктами високої  смакової цінності.

Деякі з них містять  вітаміни та легкозасвоюваний цукор, наприклад  соки, предназначені для дитячого, дієтичного і лікувального харчування. Ринок безалкогольних напоїв можна підрозділити на наступні группи:

-негазовані безалкогольні напої, соки;

-газовані безалкогольні мінеральні води;

- газовані безалкогольні «солодкі» води.

В данній роботі проведено  аналіз товарної структури ринку безалкогольних напоїв України, аналіз учасників ринку безалкогольних напоїв, аналіз споживачі, аналіз маркетингових можливостей та аналіз товару з позицій маркетингу.

1. Аналіз товарної структури ринку  безалкогольних напоїв

Ринок безалкогольних напоїв можна поділити на такі основні сегменти:

-ринок мінеральної води;

- ринок „солодкої” води;

- ринок соків. 

Перші два сегменти є тісно  взаємопов’язаними, оскільки, з однієї сторони продукція кожного із сегментів конкурує між собою (тобто, мінеральна вода та „солодка” є в певній мірі взаємозамінними товарами), з іншої сторони – і ті, і інші товари можуть вироблятися на одному підприємстві.

 Ця  група об'єднує  різноманітні по сировині, складу, властивостям і технології отримання  напої, які угамовують спрагу  і надають освіжаючу дію. До безалкогольних напоїв відносяться мінеральні води і плодово-ягідні безалкогольні напої. Вони володіють певною харчовою цінністю. Харчову цінність безалкогольним напоям додають цукристі речовини; біологічну — вітаміни, мінеральні речовини; освіжаючу дію — вуглекислота і органічні кислоти, що додаються або утворюються в процесі приготування напоїв. Багато безалкогольних напоїв володіють профілактичною або лікувальною дією.

 Спожиті людиною безалкогольні  напої  повинні враховуватися  як джерело  енергії. Наприклад,  одна пляшка (0,33 л) напоїв Фанти,  пепсі-коли містить близько 40 г цукру, що практично відповідає  добовій нормі споживання цукру  людьми помірної фізичної праці.  Безалкогольні напої не повинні  бути джерелом неврахованого  цукру, оскільки останній вважається  передумовою для виникнення ряду  захворювань організму (цукрового  діабету, карієсу зубів,ожиріння  і ін.).

 У зв'язку з цим  безалкогольна галузь розвиває  випуск низькоцукристтих виробів,  виробів на цукрозамінниках, з  використанням вторинної молочної  сировини (пахта, сироватка). Асортимент  напоїв останнім часом значно  розширений за рахунок використання  для їх виробництва компонентів-напівфабрикатів. Зарубіжні фірми-постачальники доводять компоненти-напівфабрикати до вищого ступеня готовності, що дозволяє випускати продукт з найменшими витратами і високої якості.

 Мінеральні  води. До  них відносять воду із загальною  мінералізацією більше 2 г/л, змістом  0,25 г розчинених газоподібних  продуктів. За своєю природою  вони можуть бути природні (природні) і штучні; негазовані і газовані (природно або штучно).

 Природні  мінеральні  води ділять на питні лікувальні (містять розчинених мінеральних  речовин 10—15 г/дм3 і більш) і  питні лікувально-столові з мінералізацією  від 1 до 10 г/дм3. Лікувально-столові  води можуть уживатися безпосередньо  як спрагоутоляючі напої, лікувальні, — тільки за призначенням лікаря. По мінеральному складу всі  води ділять на гідрокарбонатні,  хлоридні, сульфатні, води складного  складу і води,що містять біологічно  активні речовини. До лікувально-столових  вод відносять: Миргородську, Трускавецьку, Моршинську, Свалявську. До лікувальних:  Єсентуки № 17, Арзні, Боржомі.  Україна багата мінеральними  джерелами, багато яких освоєно  і використовуються. Мінеральна  вода кожного джерела відповідно  до свого складу обумовлює  їх певні смакові особливості.  Вуглекислий газ (природний або  введений) надає воді кислуватого  смаку, столова і хлористо-водородна  солі — солоний, лужні з'єднання  — солено-гіркий смак, сірчанокислі  — гіркий, залізисті — злегка  терпкий, сірчані — неприємний  запах тухлості.

 Штучні  мінеральні  води готують додаванням деяких  солей в питну воду. До них  відносять Содову і Зельтерську.  Вони є слабкими водними розчинами  сумішей хімічно чистих нейтральних  солей натрію, кальцію, магнію, насичених  вуглекислотою. 

 Мінеральні  води поступають  в реалізацію в пляшках по 0,5 л, в пляшках з поліетилентерефталату  ємкістю 1—2 л. Мінеральні води  повинні бути безбарвними (або  з відтінком від жовтуватого  до зеленуватого), прозорими, без  сторонніх включень, з незначним  природним осадом мінеральних солей, мати смак і запах, характерні для комплексу розчинених у воді речовин, відповідати санітарно-бактериологічним і фізико-хімічним вимогам. На кожну пляшку з мінеральною водою наклеюють етикетку з вказівкою найменування води і її групи; номери свердловини або найменування джерела; мінералізації (г/дм3); призначення води (лікувальна, лікувально-столова); свідчень по лікувальному застосуванню відповідно до діючого стандарту; рекомендацій по зберіганню, дати розливу; терміну зберігання; номери бригади або браківника, позначення стандарту.

 Зберігати мінеральні  води потрібно в сухих, добре   провітрюваних, темних приміщеннях  при  температурі 5 - 20°С в   горизонтальному положенні (щоб  уникнути витоку газу). Термін  зберігання залізистих вод 4 міс,  останніх — до року. Поява на  кронепробках окремих плям іржі, що не порушують герметичність  укупорювання, допускається діючими  стандартами.

 Плодово-ягідні безалкогольні  напої готують з плодово-ягідної  сировини і ділять на негазовані  і газовані. Негазовані плодово-ягідні  напої об'єднують плодово-ягідні  соки, сиропи, екстракти, морси, холодні,  гарячі сухі напої.

 Плодово-ягідні соки  мають високу харчову цінність, містять цукор, розчинні білки,  амінокислоти, органічні кислоти,  вітаміни, мінеральні солі, пектинові,  дубильні, фарбувальні, ароматичні  речовини. Соки по сировині, з  яких їх отримують, підрозділяють  на плодові (яблучний, вишневий, полуничний), овочеві(морквяний, буряковий, з  ревеню, капустяний) і деревинних (березовий,  кленовий). По рецептурному складу  вони можуть бути натуральні, зокрема марочні, і купажовані. Виділяють соки освітлені, неосвітлені,  з м'якоттю, пастеризовані, спиртовані, асептичної консервації, газовані, концентровані, сублімаційної сушки  . За призначенням соки можуть  бути для загального споживання (круг споживачів не обмежується), соки для дитячого і дієтичного  харчування, для промислової переробки. 

 Натуральні  соки готують  з одного виду сировини. Вони  бувають освітлені (прозорі) і  неосвітлені. До них відносяться:  Яблучний, Вишневий. Серед натуральних соків можна виділити сортові, або марочні, наприклад, сік яблучний з Антонівки, виноградний з сорту Шасла.

 Натуральні  соки за  якістю виробляють вищого і  1-го сортів. Вони повинні мати  натуральні, добре виражений смак  і запах, властиві використаній  сировині, в 1-му сорті вони  можуть бути слабкіше виражені, але без сторонніх присмаку  і запаху. Колір — властивий  плодам, з яких сок виготовлений. У світлих соках допускаються  темніші відтінки. Освітлені натуральні  соки повинні бути прозорими,  незначний осад може бути тільки  в 1-му сорті. Для неосвітлених  соків прозорість необов'язкова, невеликий осад допускається  вже у вищому сорті. Вміст  сухих речовин в натуральних  соках — 8,5—14%, він конкретний  по кожному найменуванню. До того  ж в соках 1-го сорту сухих  речовин на 1,5—2% менше, ніж в  однойменних соках вищого сорту.  Показником якості соків є  вміст етилового спирту. У соках  вищого сорту його не більше 0,3%, в 1-му — 0,5. Кислотність  на сорт соку не впливає,  вона індивідуальна тільки по  найменуванню.

 У виробництві  харчових  продуктів та напоїв у січні  2010р. проти січня 2009р. обсяги  випуску  продукції збільшились  на 24,8% (у січні 2010р. проти грудня 2009р. зменшились на 22,8%).

 На  підприємствах  із перероблення овочів та  фруктів збільшилось виробництво   фруктових та овочевих соків,  нектарів на 19,5%, однак зменшилось  виробництво  натуральних консервованих  овочів – на 37,4%.

 У виробництві  напоїв  збільшилися обсяги випуску безалкогольних  напоїв в 4,3 раза, натуральних  мінеральних негазованих вод  в 2,1 раза. Водночас скоротилось  виробництво натуральних мінеральних  газованих вод на 52,9%. 

В 2009 році українська безалкогольна  промисловість виробила 1241 млн літрів безалкогольних напоїв. При цьому  розвиток ринку склав 8%. За перше  півріччя 2009 року обсяг виробництва безалкогольних напоїв склав 628,14 млн літрів (в зрівнянні з аналогічним періодом 2008 року розвиток можна назвати незначним – приблизно 0,6%).

За останні декілька років  вітчизняним виробникам вдалось  значно потіснити виробників іноземних  брендів та імпортерів. Так, якщо декілька років тому компанія «Кока-Кола Беверіджиз Україна» значно перевищувала обсяги виробництва інших виробників (в 1999 році її частка на ринку безалкогольних напоїв складала 25%), то в 2009 році ця ситуація змінилась: загальна частка всіх імпортних  брендів склала менше 17%. В той же час ринок напоїв за 3 роки зріс майже вдвічі.

2. Аналіз учасників ринку безалкогольних напоїв

Щодо внутрішньогалузевих  конкурентів, то їх досить багато.

Основний обсяг виробництва  безалкогольних напоїв становлять 15 ведучих  підприємств. В 2007 році лідери ринку займали 68,1% ринку, вже в 2008 році вони займають майже 80%. Це пояснюється тим, що все більше покупців віддають перевагу безалкогольним напоям видатних марок.

В першому півріччі 2008 року безалкогольні напої виробляли 236 українських підприємств, в 2009 році – 252, в 2010 році – 311. Зменшення кількості підприємств під час зростання обсягів виробництва відображає високу конкуренцію на ринку, яку не витримують маленькі виробництва. Також на ринку відбувається процес концентрації виробництва між 5 – 6 лідерами ринку. В 2009 році відбувся перерозподіл сил між головними виробниками. Деякі підприємства не витримали натиску конкурентів, інші допустилися помилок, наприклад, неналагоджена маркетингова система.

Лідером ринку безалкогольних напоїв є компанія «Кока-Кола Беверіджиз Україна» (місто Київ). Однак у  компанії протягом останніх років простежується  тенденція зменшення ринкової частки. Сьогодні компанія виробляє більш 15 млн  декалітрів (дал) безалкогольних напоїв (за винятком мінеральної води), однак  її частка в 2008 році склала приблизно 14%.

Українські виробники  – компанія «СЕСА» та ЗАТ «Ерлан»  вже майже наздогнали по своїм  обсягам лідера українського ринку.

ТОВ «СЕСА» (Харківська область) працює на ринку безалкогольних напоїв вже сьомий рік та має сильні позиції  у східному регіоні країни. В 2009 році «СЕСА» збільшила випуск продукції на 42,45% в зрівнянні з 2008 роком, при цьому частка компанії в загально-галузевому випуску зросла з 7,8% в 2009 році до 10,7%. В 2010 році сили компанія спрямувала на створення інноваційних продуктів та вивчення нових можливостей ринку збуту.

В кінці 2008 року ситуація серед головних виробників ринку безалкогольних напоїв значно змінилась. В середині квітня «Ерлан» використав нове виробництво з виготовлення безалкогольних напоїв та соків, чим отримав немалу частку ринку.

Деякі великі компанії дещо зменшили свої позиції. Наприклад, на 0,6% зменшив виробництво напоїв завод  «Оболонь» (місто Київ). В 2008 році ЗАТ «Ново – московський завод Мінеральних вод» (Дніпропетровська область) зменшив обсяги майже на 12%.

Сьогодні підприємства концентруються на покращенні якості товару, побудові збутових організацій, випуску продукції  різних цінових сегментів та категорій, популяризації торгівельних марок.

В зв'язку з тим, що на українському ринку просліджується дефіцит високоякісної  вуглекислоти, її власне виробництво  дає серйозні конкурентні переваги. Сьогодні власна вуглекислота є тільки у двох компаній: «Ерлан» (99,99% з природного газу) та «Кока-Кола Беверіджиз Україна». Інші підприємства використовують вуглекислоту з продукту переробки основної сировини або закупають за кордоном.

Лідерами смако-ароматизованої групи є смаки «кола» та цитрусові: лимон, лайм, апельсин. Все більшу популярність здобувають смаки-мікси: «Тропік», «Мультіфрут» і т.д.

В 2009 році лідерами продажу були традиційні солодкі лимонади – зі смаком апельсину, лимону та тропічних фруктів. На їх частку прийшлось приблизно 35 – 40% продажів.

На рисунку показано динаміку виробництва солодкої газової води.

Рис. 2.1 Динаміка виробництва  солодкої газової води

Асортимент напоїв, які  випускають підприємства, достатньо  великий. Однак є безмовні смакові  «фаворити» виробничого асортименту.

В асортименті кожного  великого виробника обов'язково є  кола-вмістовний напій. Незважаючи на зростаючу зацікавленість споживачів до напоїв на травах та соках, ще декілька років виробники будуть продовжувати випуск кола-вмістовних напоїв.

Рис. 2.2 Динаміка обсягу експорту солодкої газової води

Як бачимо, у 2008р. найбільший експорт солодкої газової води 15480 тис. дал.

Рис. 2.3 Регіональна структура  експорту солодкої газованої води за межі України

Найбільша частка експорту припадає на Російську Федерацію  і складає 26%.

Українські виробники  розширюють асортимент дієтичними версіями своїх популярних напоїв, наприклад, «Росинка» випустила напої «Лимон-Light» та «Апельсин-Light». ЗАТ «Ерлан» в кінці 2008 року випустив серію низькокалорійних напоїв «Джага», продажі яких вже в перші місяці становили приблизно 3 млн літрів щомісячно.

Ємкість українського ринку  соку складає 350 млн літрів на рік.

На ринку соків України  існує приблизно 400 виробників, з  них 30 великих. На українському ринку  соків вже декілька років простежується  зріст приблизно на 20% щорічно. Однак  в першому півріччі 2010 року ріст становив 30% (обсяг ринку досяг 200 млн літрів).

Однією з головних тенденцій  розвитку українського ринку соків  – зріст ємкості низького цінового сегменту. В 2009 році частка низького цінового сегменту зросла з 18,8% до 31,8% та продовжує зростати. Існує декілька видів напоїв, які відносяться до соків. Це соковмісні негазовані напої, нектари и самі соки. Натуральні соки в свою чергу, діляться на фреші, соки з концентрата та 100%-ві соки.

Конкуренція на ринку соків  призвела до зміни лідерів. У 2005-2010 рр. найпотужнішими компаніями були: 1) «Сандора» (ТМ «Sandora», «Дар», «Садочок», «Natural drinks», «Сандорик» тощо) (Миколаївська обл.); 2) «Вітмарк-Україна» (ТМ «Jaffa», «Sokko» «Наш сік», «Соковита» тощо) (Одеська обл.); 3) «Ерлан» (ТМ «Соки Біола») (м. Дніпропетровськ); 4) «Вінніфрут» (ТМ «Вінні»); 5) «Нідан+» (Закарпатська обл. Компанія забезпечує 96% розливу соків в області); 6) Одеський КЗ дитячого харчування (м. Одеса); 7) «Вімм-Білль-Данн» (Київська обл.).

Лідерами з виробництва  яблучного соку є ВАТ «Вінніфрут» (27% від загального обсягу ринку), ТОВ  «Сандора» (22% ринку) та ВАТ «Адамс». Найбільшими виробниками томатного  соку являються ТОВ «Сандора» (36%), Садовський філіал ЗАТ «Чумак» (15%) та ЗАТ «Одеський консервний завод» (12%), на частку інших виробників приходиться 37%.

Лідерами в виробництві  персикового соку є фірма «Вісма» (49% ринку соків) та ТОВ «Сандора» (47% ринку).

ТОВ «Сандора» є лідером  у виробництві вишневого соку – підприємство виробило 76% від загального обсягу виробництва. Разом з тим збільшує свої обсяги у виробництві вишневого соку і фірма «Вісма», частка якої складає 21%.

Єдиним лідером у виробництві  виноградного соку також є ТОВ  «Сандора» (80%), на частку фірми «Вісма»  приходиться 18,9%.

Рис. 2.1 – Географічна структура концентрації виробницв соку в Україні по областях

Як показує графік рис. 2.1, ближче до півдня країни, дислокуються вітчизняні сокові гіганти – ТОВ «Сандора» (Миколаївська обл.), СП «Вітмарк-Україна» (Одеська обл.) та ЗАТ «Ерлан» (Дніпропетровська обл.). Локальні осередки виробництва соків розміщені в центрі та на заході України. В центрі помітний розвиток сокозаводів Житомирської та Вінницької областей. Західний дивізіон представлений регіональними виробниками – закарпатські, хмельницькі, чернівецькі, львівські підприємства. Серед регіоналів помітні соковики з високим потенціалом: компанія «Майбел» (Сімферополь, Крим), херсонські овочеконсервні заводи.

Біля 92% українського ринку зосереджено  в руках трьох консорціумів. Залишившийся сегмент ринку розділяють між  собою декілька десятків гравців (імпортери  в тому ж числі), які оперують більш  як півсотнею «соковитих» марок.

ТОВ «Сандора» (Миколаїв) – безумовний соковий лідер, контролюючий 47% сокового ринку. Найбільш відомі бренди: «Сандора Ексклюзив», «Сандора Морс», «Сандора Мультиактив», «Сандора Класика», «Сандорик», «Садочок», «Дар».

СП «Вітмарк-Україна» (Одеса) – другий гравець в ринковому табелі рангів, який займає 23% сокового ринку України. Найбільш відомі бренди: «Джаффа», «Соковита» та «Чудо Чадо».

Частка ЗАТ «Ерлан» (ТМ «Соки  Біола» (Дніпропетровськ) тримається в  межах 20%.

Спільна частка компаній «Рідна марка» (Київська обл.), «Вінніфрут» (Вінницька  обл.) та «Нідан +» (Закарпаття) складає  близько 7%.

Рис. 2.2 Розподіл об’ємів випуску соків в Україні між групами виробників

В Україні сік поки не став продуктом  першої необхідності, якщо споживання цих напоїв у Західній Європі становить  у середньому 40–50 л на людину за рік, у Росії – 22 л, то середній український споживач щорічно за даними 2010 року випиває лише 16–17 л. Цей напій і так досить дорогий для мінімального споживчого кошика. А інфляція робить його ще дорожчим.

Основна причина зростання цін  – подорожчання закордонної сировини та упаковки. Навіть у випадках, коли в доларах розцінки падають на 25–30%, гривневі ціни все одно підвищуються. У результаті попри всі зусилля  сокових виробників стримувати зростання  цін, соки й нектари подорожчали в середньому на 15%.

В країнах ЄС приріст ринку  питної фасованої води в останньому десятиріччі щорічно ставить 8% на півночі та 14% на півдні Європи. Також  дуже популярна негазована вода –  становить 75% ринків. Слабо газована на всіх ринках присутня в невеликих  кількостях.

Підприємства контролюють  майже половину вітчизняного ринку  мінеральної води, фізична ємкість  якого оцінюється приблизно в 100 млн дал на рік, а в грошовому  еквіваленті – 1 млрд грн. (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Найбільші виробники мінеральної  води в Україні в 2010

Особливості збуту мінеральної  води в останні п'ять років  значних змін не зазнали. Незважаючи на активний розвиток виробництва, масовий  споживач віддає перевагу мінеральній  воді свого регіону.

Відповідно, на Сході переважають  марки: «Золотий колодязь», «721»; на Півдні – «Куяльник»; в Центрі – «Знаменівська». В Київ прагнуть потрапити практично  всі великі виробники вод.

3. Аналіз споживачів ринку безалкогольних напоїв

Українські споживачі довгий час  були, і більшою мірою залишаються, прихильниками фруктово-ягідних  напоїв власного приготування, яких споживають щороку, за даними Держкомстату України, понад 600 млн. л., тобто до 50% обсягу соків, які випущені заводами – виробниками у 2010 році. Проте активізація здорового образу життя, формування культури споживання сокової продукції, дозволяє розраховувати на переорієнтацію уподобань споживачів щодо напоїв на користь соків.

90% сокової продукції споживає  міське населення, близько 50% якого  вживає соки щонайменше раз  на півроку. Вподобання споживачів  щодо соків грунтуються сьогодні, насамперед, на їх купівельних  можливостях, а не на прихильності  до тих чи інших видів напоїв. Тож бажання споживати та реальне  споживання з цієї причини  не співпадають.

Як свідчать результати маркетингових  досліджень, основними споживачами  соку є молоді люди віком 25–34 років, які проживають у містах. І хоча соки як продукт цінують однаковою  мірою й чоловіки та жінки, проте  за кількістю споживачів все ж  таки переважають жінки.

Основні мотивації споживання соків  серед міського населення розподіляються наступним чином:

• як джерело вітамінів – 48,3%
• як натуральний продукт – 26,1%
• як смачний напій – 8,6%
• як вітчизняний продукт – 3,4%
• як напій, що втамовує спрагу – 3,0%

Дослідження купівельної  поведінки споживачів свідчать про  невисокий ступінь їх прихильності до певної торгової марки. Були визначені  такі типи покупців стосовно їх ставлення  до торгових марок:

1. Покупці, які орієнтовані на одну марку – 6,7%.
2. Покупці, які орієнтовані на 2–3 визначені марки – 41,4%.
3. Нестійкі споживачі – 34,1%.

Щодо смакової прихильності споживачів, то найбільшу перевагу українські споживачі надають апельсиновому, томатному, яблучному, персиковому, ананасовому, мультивітамінному, абрикосовому соковим  смакам.

Різноманітний асортимент і правильне  ціноутворення є не тільки додатковими  перевагами в боротьбі за покупця, але  й дозволяють підприємству гнучко реагувати на ринкові зміни, що так необхідно на сьогоднішній день.

Сьогодні, асортиментний ряд зроблених  в Україні і завезених соків (включаючи нектари та напої) представляють  кілька десятків найменувань, які поділяються  на 14 основних сортів (смаків): абрикос, ананас, апельсин, береза, виноград, вишня, грейпфрут, манго, мультивітамін, (8–11 тропічних фруктів), персик, слива, смородина, помідор, яблуко.

Смакові переваги українського споживача, що п'є сік дома, торік дослід-жувала маркетингова компанія Gf-USM, а результати вийшли такі. Лідирує сік апельсина, що п'ють 51,1% українських любителів  соків. На другому місці – традиційний  для України яблучний сік з  показником (40,4%). Третє місце також  за традиційним соком – томатним (31,1%). На четвертому місці персиковий (30,0%), а замикає п'ятірку лідерів  – виноградний (26,2%). Далі в рейтингу смакових переваг за версією Gf-USM соки: мультивітамінний (22,0%), ананасовий (21,8%), абрикосовий (19,2%), змішаний із двох чи трьох плодових культур (мікс) (18,1%), грейпфрутовий (9,8%), лимонний (9,3%), порічковий (8,4%), сливовий (8,0%), малиновий (7,7%), грушевий (7,4%), банановий (7,0%), вишневий (6,5%), березовий (5,5%), морквяний (4,3%), гарбузовий (1,4%).

Рис. 3.1. Структура продажу соків залежно від смаку (2009–2010 роки)

За оцінками операторів сокового ринку  перша п'ятірка смаків забезпечує майже  дві треті обсягу продажу (рис. 3.1). Апельсиновий сік названо операторами незмінним лідером у рейтингу смакових переваг. Друге і третє місця яблуко і томат розділяють зі змінним успіхом, оскільки влітку самий популярний яблучний, узимку – томатний. Останнім часом зростає популярність мультивітамінного соку. Зокрема, за даними компанії «Тетра – Пак Україна», мультивітамін за обсягами виробництва (виробництва в упакуванні «Тетра – Пак», але не споживання) в Україні може уступати тільки томату, яблуку й апельсину. Здобувають популярність також персиковий, ананасовий і абрикосовий.

Цікаво, що в залежності від пори року споживчі переваги міняються. Улітку найбільшою популярністю користаються «легкі» і менш солодкі соки: березовий, яблучний і виноградний. Зате узимку збільшуються обсяги продажів апельсинового, томатного і персикового. Попит  же на екзотичні соки залишається  більш-менш стабільним протягом усього року.