Аналіз структури безробіття в Київський області

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

 «Київський  Національний Економічний Університет  імені Вадима Гетьмана» 
 
 
 

                                Індивідуальна робота на тему:

 «Аналіз  структури безробіття в Київський  області» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                    Виконав студент 3 курсу, 

                                                             спец. 6601/1 5 групи

                                                Кривоус І.В. 

                                                              Перевірив викладач :

                                                  Турчина В.М.  
 
 
 
 
 

                                                  Київ 2011

План:

     Вступ….…………………………………………………………….....….3

1. Сутність безробіття  та його вплив на економіку країни...……….……4

2. Аналіз структури  безробіття в Київський області……………………..7

3. Шляхи подолання  проблем безробіття в Україні……………………..12

    Висновок…………………………………………………………………15

    Список  літератури………………………………………………………16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ:

    Актуальність  теми . З переходом до ринкової економіки питання безробіття все гостріше виступають на порядку денному. Безробіття – невід’ємний елемент ринку праці, соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. У реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом.

   Одним із найважливіших показників функціонування ринку праці є рівень безробіття. Разом із інформацією про стан економічної системи безробіття є базою  для оцінки та аналізу макроекономічної ситуації в країні. Високий рівень безробіття призводить до економічних втрат, соціальної напруги і погіршення рівня життя людей. Безробіття несе в собі економічні, демографічні та соціальні втрати для суспільства.

    Проблеми  функціонування ринку праці, механізму  його дії, причини виникнення безробіття знайшли висвітлення в працях науковців майже всіх економічних шкіл. Але навіть зараз відсутні методологічні положення щодо  проведення статистичного аналізу безробіття за екстенсивним та інтенсивним направленнями. Нерозв’язаною на сьогоднішній день є проблема виокремлення якісно однорідних регіональних зон безробіття.

    Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, прикладні аспекти виникнення і аналізу структури безробіття в Київській області.

    Об'єктом дослідження є структура безробіття в Київській області.

    У процесі підготовки використано  матеріали виконавчих органів влади України, публікації фахових видань, газетні статті,  методи економічних досліджень тощо.  
 
 

1. Сутність безробіття  та його вплив  на економіку країни

    Головною  проблемою яка завжди була актуальна  серед економістів є аналіз причин виникнення безробіття. Одне із самих ранніх пояснень виникнення безробіття було дано в праці англійського економіста-священика    Т. Мальтуса (кінець 18 століття ) “Досвід про закон народонаселення”. Мальтус помітив, що безробіття викликає демографічні причини, у результаті яких темпи росту народонаселення перевищують темпи зростання виробництва. Досить ретельно досліджував безробіття К. Маркс у “Капіталі” (друга половина 19 століття). Він відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів виробництва, що приходяться на одного працівника. Це приводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. Маркс допускав і інші причини, зокрема, циклічність розвитку ринкового господарства, що робить її постійним супутником розвитку ринкового господарства.

    Виведення безробіття з циклічного розвитку економіки  стало після Маркса стійкою традицією  в економічній теорії. Якщо економіка  розвивається циклічно, коли підйоми  і спади переміняють один одного, наслідком цього стає вивільнення  робочої сили і згортання виробництва, збільшення армії безробітних.

    Заслуга Кейнса в розробці теорії безробіття в тім, що він представив логічну модель механізму, що розкручує економічну нестабільність і її інтегральну складову - безробіття. Кейнс помітив, що в міру росту національного господарства в розвитому ринковому господарстві в більшості населення не весь прибуток споживається, визначена його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони перетворилися в інвестиції необхідно мати визначений рівень так названого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції.

При падінні  стимулів до інвестування, виробництво  не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.

    В економічній теорії використовується два показники, що можуть показати  об'єктивну картину економічної  нестабільності на ринку праці. Це рівень безробіття і середня її тривалість.

    Показник  рівня безробіття використовується для виміру масштабів безробіття і виміряється як частка офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності зайнятих у виробництві. Тривалість безробіття характеризує середній час перерви в роботі.

    Розрізняють безробіття фрикційне, структурне, інституціональне, циклічне, добровільне.

    Фрикційне безробіття показує плинність кадрів, зв'язану зі зміною робочих місць, місця проживання. Структурне безробіття власне кажучи є розширенням фрикційного. З часом у структурі споживчого попиту та у технології відбуваються важливі зміни, що , у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна. Наприклад, неповна інформація про вакантні робочі місця. Циклічне безробіття викликає спад виробництва під час промислової кризи, депресії, спаду, тобто фаза економічного циклу, що характеризується недостатністю загальних, чи сукупних, витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття росте. З переходом до пожвавлення і підйому число безробітних зазвичай стає менше. Добровільне безробіття викликане тим, що в будь-якім суспільстві існує прошарок людей, що по своєму психічному складу або з інших причин не хочуть працювати.

    Поняття “повна зайнятість” не означає повної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття зовсім неминучим, отже, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття.

    Іншими  словами, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Рівень безробіття при повній зайнятості називається природним рівнем безробіття. Наприклад, у 60-их роках у США природним безробіттям вважалися 4% від зайнятої робочої сили. Сьогодні цей рівень піднявся до 5-6%, що зв'язано зі зміною демографічного складу робочої сили й інституціональних змін.

    Сьогоднішня інформація про масштаби безробіття, надана Держкомстатом, занижує справжній  рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу  і без того нестабільній економіці  України.

Тут самий  час ознайомитися з методикою, розробленою  міжнародною організацією праці (МОП), і зокрема з досвідом, накопиченим  у цій області США.

    Не  зайнятих у суспільному виробництві  і не прагнучих одержати роботу осіб не враховують при визначенні чисельності  робочої сили (тобто економічно активного  населення). Багато людей з цієї категорії  можуть трудитися, але не роблять  цього в силу тих чи інших причин. Це студенти денних відділень, пенсіонери, домогосподарки. Автоматично виключаються з категорії економічно активного  населення діти у віці до 16 років  і ув'язнені, що відбувають покарання  у в'язниці. Особливу категорію представляють військовослужбовці. Крім того, у число зайнятих не включаються працюючі діти до 16 років, незалежно від того, чи одержують вони заробітну плату за працю чи працюють безкоштовно.

    Проте методологія Міжнародної організації  праці не може перебороти деяких неточностей, зв'язаних з виміром рівня безробіття, у зв'язку з чим офіційне визначення норми безробіття можна критикувати  як за зменшення справжнього числа  безробітних, так і за його перебільшення. Одним зі способів запобігання неясностей є зіставлення офіційного визначення безробітного з поняттями "непрацюючий" і "нездатний знайти роботу". 

2. Аналіз структури  безробіття в Київський  області

      Після аналізу безробіття Київської області структуру зміни безробіття можна відобразити наступним чином :

     У січні-грудні 2010 року у пошуках роботи в службі зайнятості Київщини зареєструвалось 36,6 тис. незайнятих громадян, що на 2,0 тис. осіб менше, ніж у 2009 році (38,6 тис. осіб).

     Збільшення  обсягів реєстрації по відношенню до 2009 року відбулося у 11 центрах зайнятості із 28 (на 1,1-26,8%). Найбільше зростання  зафіксовано у Іванківському (на 26,8%), Рокитнянському (на 19,9%), Таращанському (на 16,4%), Володарському (на 9,2%) та Березанськомуцентрах зайнятості (на 8,3%).

     Загалом у січні-грудні 2010 року на обліку в  службі зайнятості перебувало 53,9 тис. осіб, що на 19,8% менше порівняно з 2009 роком (67,2 тис. осіб).

     З метою підбору підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні незайнятих та безробітних громадян службою  зайнятості проводилась робота по збору  вакансій. У 2010 році роботодавцями було заявлено 42,1 тисячу вакансій, з них 18,4 тисячі, або 43,7%  укомплектовано за направленням служби зайнятості.

     Станом  на 1 січня 2011 року в базі даних зареєстровано 3192 вакансії. На зазначену дату на одну вакансію в середньому по області  претендувало 5 осіб з числа незайнятих громадян, у 2009 році – 8 осіб.

     У сільськогосподарських районах  області, через обмежену потребу  підприємств у робочій силі, навантаження на одне вільне робоче місце значно перевищує середній показник по області. Зокрема, у Тетіївському районі наприкінці грудня навантаження становило 42 особи, Володарському - 36 осіб, Ставищенському – 27 осіб, Згурівському та Яготинському – 18 осіб.

     Працівники  служби зайнятості протягом року здійснювали  реєстрацію договорів між найманими  працівниками та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, яких зареєстровано 12094, що майже на 18,7% більше ніж за 2009 рік (10186 договорів).

     За  січень-грудень 2010 року при сприянні служби зайнятості працевлаштовано 19200 незайнятих та безробітних громадян, в тому числі 1316 осіб шляхом надання дотацій роботодавцям та 369 осіб - за рахунок виплати одноразової допомоги по безробіттю для заняття підприємницькою діяльністю.

     Рівень  працевлаштування по області склав 35,6%, що на 7,5 в.п. більше порівняно з 2009 роком (28,1%).

     Найвищого рівня працевлаштування досягнуто  такими центрами зайнятості як: Славутицький – 49,5%, Сквирський – 45,3%, Броварський – 44,9%,Ржищівський – 43,4%, Вишгородський – 41,3%.

     Працевлаштування  безробітних на запропоновані роботодавцем вакансії досить часто потребувало  додаткового професійного навчання, підвищення кваліфікації або стажування на виробництві. У 2010 році за направленням служби зайнятості професійне навчання проходило 5430 осіб, або на 491 особу  більше ніж за 2009 рік.

     Рівень  охоплення безробітних цим видом  послуг у 2010 році збільшився проти 2009 року на 3,7% та становить 12,4%.

     Безробітні  громадяни в період пошуку підходящої роботи та ті, у яких скінчився термін виплати допомоги по безробіттю активно  залучались до оплачуваних громадських  робіт.

     Упродовж 2010 року участь у громадських роботах  приймало 9795 осіб з числа незайнятих та безробітних громадян, у 2009 році – 8637 осіб. Рівень охоплення громадськими роботами збільшився із 12,8% до 18,2% та на 1,0% перевищив середній по Україні.

     Профорієнтаційними  послугами у 2010 році охоплено 50,4 тисячі незайнятих громадян, або 93,5% від загальної  чисельності.

     Особлива  увага службою зайнятості приділялась  працевлаштуванню соціально незахищених  верств населення, які не можуть на рівні з іншими конкурувати на ринку праці, в тому числі людям  з обмеженими фізичними можливостями.

     У 2010 році послугами служби зайнятості скористалися 7368 осіб, які підпадають під п’ятивідсоткову квоту, що становить 13,7% від загальної чисельності  незайнятих. Протягом звітного періоду  за сприяння служби зайнятості працевлаштовано 1904 особи даної категорії, рівень працевлаштування цієї категорії осіб становив 25,8% (у 2009 році -19,8%).

     Протягом  січня-грудня 2010 року на обліку в службі зайнятості перебувало 860 осіб з обмеженими фізичними можливостями, з них  допомогу по безробіттю отримувало 698 осіб. Із числа інвалідів за цей  період працевлаштовано 198 осіб.

В тому числі шляхом надання дотацій роботодавцям – 19 осіб та надання одноразової виплати для зайняття підприємництвом – 12 осіб. Рівень працевлаштування цих осіб становив 23,0%.

     Особи з обмеженими фізичними можливостями в період перебування на обліку залучались до активних форм сприяння зайнятості, зокрема 66 осіб проходили професійне навчання та 64 особи брали учать  у оплачуваних громадських роботах.

     На  кінець грудня 2010 року на обліку залишилось 17,1 тис. осіб, з них 16,5 тис. осіб мали статус безробітного. Серед безробітних 54,0% (8,9 тис. осіб) становили жінки; 43,2% (7,1 тис. осіб) – молодь віком до 35 років; 46,1% (7,6 тис. осіб) – особи, які  до реєстрації в службі зайнятості займали робочі місця; 36,8% (6,1 тис. осіб) - посади службовців.

     З числа безробітних допомогу по безробіттю отримувало 12,5 тис. осіб (75,7%). Середній розмір допомоги по безробіттю у грудні 2010 року збільшився проти минулого року на 9,8%, або на 80,0 грн. і склав 890,8 грн., що становить 37,6% від розміру  середньомісячної заробітної плати  за листопад 2010 року (2371,8 грн.).

   Якщо  порівняти дані по безробіттю на кінець 2010 року з динамікою безробіття у 2001-2002 році побачимо : 

     За  матеріалами щоквартальних вибіркових обстежень з питань економічної  активності населення у 2002 році чисельність  зайнятого населення зросла у  порівнянні з 2001 роком на 189,1 тис.осіб (0,9%) і становила 20,4 млн. осіб. Рівень зайнятості підвищився з 55,8% до 56,3%. Зростання цього показника відбулося як серед сільських, так і серед міських мешканців.

     Чисельність безробітних (за методологією МОП) у 2002 році становила 2,3 млн. осіб та у порівнянні з 2001 роком скоротилася на 202,9 тисячі осіб (8,1%).

     Рівень безробіття (за визначенням МОП) становив 10,2% економічно активного населення у віці 15-70 років (у 2001 році – 11,1%). Серед осіб працездатного віку цей показник знизився на 0,9 відсоткового пункту та становив 10,9% економічно активного населення відповідного віку. Зниження рівня безробіття спостерігалося у переважній більшості регіонів як серед жінок, так і серед чоловіків, а також, як серед сільських так і міських мешканців.

     У Київській області безробіття склало 12,4% від загально рівня що дорівнює  31,35 тис. осіб. Що на 22,55 тисяч менше ніж у 2010 році. Це показує що 2001-2002 роки  для України мали кращі показники по рівню зайнятості в цілому по країні так по окремим областям. В цілому показники 2010 року свідчать про скорочення рівня безробіття порівняно з попередніми роками , хоча ці показники ще досить високі, що є наслідком економічної кризи 2008 року. Також можна відмітити збільшення  рівня середніх виплат по безробіттю : 890,8 грн.у 2010 році що є більше ніж мінімальний прожитковий мінімум (у 2010 році) 888,1 грн.   

3. Шляхи подолання  проблем безробіття  в Україні 

    Суть  у тім, що діюча політика зайнятості повинна в нинішніх умовах має мати попереджуючий характер і включати цілий комплекс мір державного регулювання, що запобігають ріст безробіття і її перехід у застійну форму. Немаловажно при цьому спиратися на світовий досвід регулювання безробіття.

    Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає: розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму  додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день. Державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили. Залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони зі стійким рівнем безробіття.

    Регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєднання України до міжнародного ринку праці. Стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку робочих місць; збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти. Заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес.

    Механізм  соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва  й організації праці стипендії  на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю. Система соціального захисту населення у сфері зайнятості повинна охоплювати три взаємопов'язаних рівні – макрорівень, регіонально-галузевий і первинний - з властивими для них функціями і механізмами реалізації їх.

    Розширення  зайнятості в майбутньому залежить і від іноземних інвестицій. У цілому інвестиції в реконструкцію і технологічне переоборудование підприємств будуть мати працезберігаючий  ефект. Але збільшення капітальних вкладень означає створення нових робочих місць.

    Рішення проблеми "осередкового" безробіття в районах, де в місті знаходиться 1-2 підприємства, буде здійснюватися  через стимулювання інвестицій і малого бізнесу на рівні регіонів і реалізацію регіональних програм сприяння зайнятості.

    Значно  скоротити кількість незайнятих можна за рахунок структурних  змін в оборонній промисловості. Процес конверсії має великий  потенціал для збільшення зайнятості, ходячи навіть її стабілізація сьогодні буде великим

     Не  можна шкодувати засобів на боротьбу з безробіттям. Тому що її запобігання  на початку зажадає набагато менше  витрат, чим у майбутньому.

    Боротьба з безробіттям може бути досить ефективної. Наприклад, кредитування державою додаткових робочих місць у США в 1977-78 р. зовсім не було киданням грошей на вітер.

    При тім, що заробітна плата кредитувалася  не більше чим на 2%, а абсолютна  величина кредиту не перевищувала 100 тисяч доларів, багато корпорацій змогли створити до 50 нових робочих місць.

    Фінансова стабілізація неможлива без продуманого запобігання її негативних наслідків і, як ми вже переконалися, приводить до дефіциту держбюджету, для скорочення якого вона і створювалася.

    За  останні десять років безробіття придбало вид великого макроекономічного явища, перетворивши в самостійний фактор розвитку економіки. Проте на Україні дотепер не вироблено такої політики в області зайнятості, що сприяла б успішності реформ. Сьогодні ясно, що роль безробіття як неминучого наслідку фінансової стабілізації була недооцінена.

    У світі накопичений великий теоретичний  і практичний досвід по регулюванню  ринку праці.

    Україна ж має потребу в особливому, комплексному підході. Сьогодні результативна  політика зайнятості повинна йти  ледве перед реального розвитку ринку праці і превентивно  усувати ті перешкоди, що можуть підхльоснути безробіття.

    Схоже, що ще кілька років нам доведеться миритися з високим рівнем безробіття. Сьогодні основна мета - знизити  безробіття вже якщо не в середньостроковому, то в довгостроковому періоді.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновок :

    Виходячи  з вищевикладеного, мабуть, що проблема безробіття є ключовим питанням у  ринковій економіці, і, не вирішивши  його неможливо налагодити ефективну  діяльність економіки. Особливо гостро проблема безробіття коштує зараз перед Україною, що не дивно, тому що стан економіки України зараз обтяжуюче. Величезний економічний спад, враховуючи результати фінансової кризи, розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці.

    Проаналізувавши структуру ринку праці в Київській  області, можемо зробити висновок, що рівень безробіття має тенденцію  до зниження в абсолютних величинах  за останні 3 роки. У свою чергу підвищується рівень працевлаштованих громадян всіх вікових категорій. Хоча ситуація має гірший стан ніж у 2001-2002 роках, коли економіка України була у до кризовому становищі і показувала економічне зростання по багатьох показниках.

    Але не можна робити однозначні висновки про реальну динаміку безробіття в Україні по аналізу даних  однієї області. Слід враховувати той  факт, що в даній роботі були використані  дані з офіціальних джерел, на яких відображається рівень офіційно зареєстрованих громадян в державних центрах  зайнятості. Одночасно не враховується рівень збільшення цін, та дефляція гривні при визначенні рівня виплат по безробіттю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  літератури:

1.Статистичні дані Державної служби зайнятості  http://www.dcz.gov.ua.

2.Статистичні дані Державної служби статистики http://www.ukrstat.gov.ua/

3.Статті в періодичних виданнях (в електронному варіанті) http://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini-rekordno-znizivsya-riven-bezrobittya.html

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2339282.html

4. «Ринок  Праці» Волкова О.М. , Київ  2008

5. «Економіка праці та соціально трудових відносини» підручник А.М. Колот КНЕУ 2009.711с.