Аналіз та планування трудових показників

    Міністерство  освіти і науки України

    Національний  авіаційний університет

    Інститут  економіки та менеджменту 

    Факультет економіки та підприємництва

    Кафедра економіки 
 
 
 
 

    Контрольна  робота

    з дисципліни: “Економіка праці”

    на  тему: “Аналіз та планування трудових показників” 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                           Склала:студентка 

                                                                                            Гр.319 ФЕП

                                                                                            Шеховцова О.О.

                                                                                            №6109241

                                                                                            Прийняла:Руденко Л.А. 
 
 
 
 
 
 

    Київ 2011 
Зміст домашнього завдання 

    

1. Розрахувати:

• планову чисельність працівників підприємства;

• чисельність основних робітників – відрядників;
• чисельність робітників, зайнятих контролем спостереженням за агрегатами; чисельність льотного складу екіпажів.

 
    

2. Розрахувати продуктивність праці при визначенні її за валовою, чистою, умовно-чистою, нормативно-чистою продукцією

 
    

3. Розрахувати приріст продуктивності праці за рахунок окремих та усіх факторів підвищення продуктивності праці

 
    

4. Розрахувати частку приросту обсягу робіт за рахунок  зростання продуктивності праці

 
    

5. Розрахувати фонд оплати праці з застосуванням  нормативного методу

 
    

6. Розрахувати співвідношення темпів підвищення середньої  заробітної плати з темпами зростання  продуктивності праці

 
    

7. Визначити суму економії або перевитрати фонду  заробітної плати на основі індексного методу

 

    Вихідні дані

 

    1. Дані до розрахунку звітного  і планового балансу робочого  часу одного середньо облікового  працівника  наведені в дод. 2. 

    У розрахунках звітного і планового балансу робочого часу прийняти:

• кількість календарних днів 365;
• святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято) – 10;
• вихідних (субота, неділя) – 104;
• відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами у плановому періоді збільшується на 10%;
• невиходи у зв’язку з хворобою у плановий період передбачається скоротити на 20 % за рахунок профілактик-них заходів;
• час, необхідний для виконання державних та громадських обов’язків у плановому періоді прийняти на рівних відсотках у загальному номінальному фонді робочого часу у звітному році.

 

    2. Дані до розрахунку чисельності  працівників та основних робітників  наведені в дод. 3. 

    3. Дані до розрахунку продуктивності  праці наведені в дод. 4. 

    4. Дані до розрахунку приросту  продуктивності праці за рахунок окремих усіх факторів підвищення продуктивності  праці та частки приросту обсягу робіт за рахунок зростання продуктивності праці наведені в дод. 5. 

    5. Дані до розрахунку фонду оплати  праці, співвідношення темпів  підвищення середньої заробітної плати з темпами зростання продуктивності праці та суми економії (перевитрати) фонду заробітної плати наведені в дод. 6.

 

1. Розрахувати:

 

    Скласти звітний і плановий баланси одного середнього облікового робітника:

    В плані з праці плановий баланс робочого часу розраховується за окремими елементами. Приклад форми балансу робочого часу наведені у табл. 1.

    Баланс  робочого часу одного середньооблікового робітника (при п’ятиденному робочому тижні)

    Таблиця 1 

 

    Складання планового балансу робочого часу включає:

• розрахунок реального фонду робочого часу в днях (явочного часу);
• визначення середньої тривалості робочого часу;
• визначення планового реального або ефективного фонду робочого часу.

    Розрахунок  реального фонду робочого часу в  днях в плановому періоді починається з визначення календарного і номінального фондів робочого часу.

    Календарний фонд робочого часу – це кількість календарних днів у плановому році (у році 365 або 366 днів, у кварталі – 90, 91 і 92 дня і так далі).

    Номінальний фонд робочого часу – це календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів.

    В перервних (періодичних) виробництвах номінальний фонд робочого часу визначається шляхом відрахування кількості вихідних і святкових днів із календарного фонду робочого часу.

    В безперервних виробництвах при розрахунку номінального фонду робочого часу із календарного фонду робочого часу виключаються невиходи за графіком змінності.

    Плановий  реальний фонд робочого часу – це різниця між номінальним фондом робочого часу і кількістю плануючих невиходів.

    До  плануючих невиходів відносяться  невиходи на роботу у зв’язку з  черговими і додатковими відпустками, додатковими відпустками для  учнів, відпустками у зв’язку  з вагітністю і пологами, у зв’язку  з хворобою, а також у зв’язку  з виконанням службових і державних обов’язків.

    Тривалість  чергових і додаткових відпусків  планується згідно з діючим законодавством на основі показників кількості працівників  за категоріями і тривалості відпустки  окремих груп.

    Середня тривалість додаткових відпусток учням визначається як середня арифметична величина.

    Відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами плануються на основі звітних даних  базисного періоду і планової зміни частки жінок у загальній  чисельності всього персоналу.

    Неявки, пов’язані з виконанням державних і громадських обов’язків, плануються на рівні їх відсотка у загальному номінальному фонді робочого часу у звітному році.

    Невиходи  через хворобу в плановому  балансі визначаються на підставі звітних  даних з урахуванням поліпшення санітарно-виробничої гігієни, медичного обслуговування працюючих, впровадження заходів з техніки безпеки і охорони праці, а також поліпшення культурно-побутових та житлових умов і зниження завдяки цьому хвороб.

    Загальна  кількість невиходів в періоді, що планується визначається підсумовуванням регламентованих законом невиходів.

    У звітному балансі, щоб установити фактичну кількість робочих днів у році до перелічених вирахувань необхідно  додати також втрати часу, з дозволу  адміністрації, цілодобові прогули  і цілодобові простої.

    Середня номінальна тривалість робочого дня розраховується на основі даних про кількість або питому вагу робітників, які мають різну тривалість робочої зміни встановленої у відповідності з діючим законодавством про робочий час.

    При цьому враховується, що середня тривалість робочого часу у передсвяткові дні зменшується на 1 годину у робітників, у яких при шестиденному робочому тижні тривалість робочого дня складана сім годин. 

    Середня тривалість робочого дня ( ) визначається: 

    

 

    де  t₁ , t₂ – тривалість робочої зміни відповідно вісім і сім годин, год; К₁, К₂ – питома вага робітників, які мають тривалість робочої зміни за графіком відповідно вісім і сім годин, год; n_св – кількість днів, що чергуються зі святковими та не робочими, в яких тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному робочому тижні зменшується на 1 годину, дн; N_ном – номінальна кількість робочих днів у році, дн.

    На  зменшення середньої тривалості робочого дня впливають встановлені  законом перерви жінкам, які годують дітей. Розмір цих втрат у плані визначається на основі звітних даних минулого року, скоригованих на коефіцієнт зміни частки жінок у загальній чисельності персоналу, змін народжуваності.

    У звітний баланс включаються втрати через внутрішньозмінні простої, які визначаються за «простійними» листками. Тривалість простоїв у балансі розраховується так: за простійними листками підсумовується кількість годин, одержана сума ділиться на середньооблікову кількість робітників.

    Помноживши  фактичну тривалість робочого дня за звітом і за планом, одержимо реальний (ефективний) робочий час на одного робітника в годинах.

    Реальний (ефективний) фонд робочого часу на одного середньооблікового робітника визначається як добуток реального фонду робочого часу в днях на фактичну середню тривалість робочого дня у плановому періоді.  

        - планову чисельність працівників підприємства: 

    Планування  персоналу є складовою частиною плану з праці і заробітної плати.

    Основна задача планування чисельності персоналу  є визначення його мінімальної чисельності, яка необхідна для безперервного виробничого процесу.

    При укрупнених розрахунках загальна потреба  підприємства в кадрах ( ) визначається:

    

 

    де  Ч^баз – середньооблікова чисельність працюючих у базисному періоді, чол; І_Q – індекс зростання обсягу виробництва у плановому періоді; І_пп – індекс зростання продуктивності праці. 

      

    

 

    - чисельність основних робітників відрядників 

        Розрахунок чисельності основних робітників – відрядників (Ч^пл_{о.р. від}) за трудомісткістю виконується за формулою:  

    Ч^пл_{о.р. від} = Т_пл/Ф_пл К_в.н , 

    де  Т_пл – планова трудомісткість виробничої програми нормо-год.; Ф_пл – плановий реальний фонд робочого часу одного середньо облікового робітника, год. В розрахунках прийняти рівним 1750 годин;; К_в.н – плановий коефіцієнт виконання норм часу. 

    

 

    - чисельність робітників, зайнятих контролем  спостережень за  агрегатами. 

    Метод використовується на апаратурних і агрегатних роботах для розрахунку чисельності основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами. Чисельність основних робочих визначається за нормами обслуговування:

    

    де  А – кількість робочих агрегатів, одиниць устаткування, од; З – кількість змін за добу; Н_о – норма обслуговування на одного робітника, од., - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

     

    

 

    - чисельність льотного  складу екіпажів. 

    Чисельність льотного складу (ЛС) авіакомпаній визначається на підставі надходжень нових типів повітряних суден (ПС), підвищення продуктивності польотів ПС, які експлуатуються, зміни структури парку ПС та поліпшення організації праці, впровадження наукової організації праці.

    При визначені потреби в льотному складі на плановий період окремо розраховується чисельність основних робітників (ЛС екіпажів – командири кораблів, пілоти, бортінженери, бортмеханіки, штурмани, бортпровідники та чисельність командно-льотного складу (командири льотних загинів, авіаескадрилій, інструктори-пілоти, інструктори-бортінженери та ін).

    Потрібна  чисельність робітників екіпажів на плановий період по кожному типу ПС ( ) визначається:

    

    де  - норматив екіпажів на одне ПС, ек.; – нормативна чисельність та склад екіпажу за типами ПС з урахувавнням умов роботи, чол; - плановий експлуатаційний наліт годин за типами ПС, год; - плановий (нормативний) річний наліт годин на один екіпаж, год.

    Планова чисельність бортпровідників визначається на основі нормативів кількості бортпровідників  на одне ПС, складу бригад, планової норми  льотного часу, кількості рейсів за планом з урахуванням типу ПС (класу обслуговування) типу повітряної лінії.

    

 

     2. Розрахувати продуктивність праці при визначенні її за валовою, чистою, умовно-чистою, нормативно-чистою продукцією. 

    В залежності від способу визначення обсягу виготовленої продукції, розрізняють такі методи вимірювання продуктивності праці:

• натуральний;
• умовно-натуральний;
• вартісний;
• трудовий.

 

    Вартісний метод визначення продуктивності праці. Обсяг виробленої продукції обчислюється в вартісному вимірюванні, як добуток обсягу продукції на ціну одиниці продукції. Метод ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції: валова, товарна продукція, валовий оборот, реалізована, чиста, умовно-чиста, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки, валовий дохід. 

    Валова  продукція (ВП) = 1560 

    Величина  чистої продукції (ЧП) розраховується як різниця між обсягом валової продукції і матеріальними витратами: 

    ЧП = ВП – В_мат

    або

            ЧП = В_зп + В_с.з + ПР, 

    де  ВП – обсяг валової продукції, грн; В_мат – матеріальні витрати, грн.; В_зп – витрати на оплату праці персоналу, грн.; В_с.з – відрахування на соціальні заходи, грн.; ПР – прибуток підприємства, грн. 

    ЧП = 1560 - 1070 = 490 

    У галузях з високим рівнем технічного забезпечення для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який на відміну від чистої продукції містить також амортизаційні відрахування. 

    Умовно-чиста  продукція (УЧП) визначається: 

    УЧП = В_зп + В_с.з  + А_м + ПР   ,

    де  А_м - амортизаційні відрахування, грн. 

    УЧП = ЧП + А_м 

          УЧП = 490 + 160 = 650 

    Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається як добуток обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику на норматив і підсумовування отриманих результатів: 

    

, 

    де  Q_і – плановий обсяг і-того виду продукції, од; і – вид продукції, n – кількість видів продукції; Н_чп – норматив чистої продукції на і-ий вид, грн/од.

                         

    або 

    

  (1 + К_сп) + ПР_н 

    

150(1+1,11) +300 = 616,5 
 

    Вартісний метод вимірювання продуктивності праці є найпоширенішим і застосовується на підприємствах з різноманітною  продукцією. 
 

 

     3. Розрахувати приріст продуктивності праці за рахунок окремих та усіх факторів підвищення продуктивності праці. 
 

Підвищення  технічного рівня  виробництва: 

    

• підвищення  продуктивності польотів експлуатованих повітряних суден (ПС):

    

 

де Е_пп- відносна економія чисельності льотного складу, чол.; W _екс– обсяг робіт, який необхідно виконати на ПС даного типу, ткм; П_пс1, П_{пс2 –}продуктивність польотів ПС відповідно у базисному і плановому періоді, ткм/год; Ч_ек1 – середньооблікова чисельність екіпажу у базисному періоді чол; t_ек1 – середньорічний наліт годин на екіпаж у базисному періоді, год; Т_то1 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.; t_еф– річний ефективний (реальний) фонд часу одного працівника; зайнятого на технічному обслуговуванні ПС, год. прийняти рівним 1750 год: 

    

 
 

    

• впровадження  більш продуктивних ПС:

 

    

    де  П_пс1, П_пс2 – продуктивність польотів відповідно експлуатованого і нового ПС, ткм/год; t_ек1, t_ек2 – середньо-річний наліт годин на екіпаж відповідно експлуатованого і нового ПС, год; Ч_ек1, Ч_ек2 – середньо-облікова чисельність екіпажу відповідно експлуатованого і нового ПС, чол; Т_то1, Т_то2 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.; 
 

    

 

    

• впровадження  нової техніки, технології, модернізації обладнання:

 

    

 

    де  Е_{нов.тех} – відносна економія чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання, чол.; t₁ і t₂ – трудомісткість виготовлення одиниці продукції на діючому та модернізованому обладнанню (або за старою та новою технологіями), год/од; У_р.н – питома вага робітників, що зайняті на цьому обладнанні (користуються технологією) від загальної чисельності працівників у базовому періоді, %; Ч_вих – вихідна (умовна) чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб; 

    

 

    

• підвищення  кваліфікації робітників (при незмінних нормах виробітку і інших незмінних умовах):

    

 

    де  Е_кв – відносна економія чисельності працівників за рахунок підвищення кваліфікації, чол.; У_н.в – частка робітників, які підвищили рівень виконання норм виробітку (часу), у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %; Р_н.в – планове підвищення рівня виконання норм виробітку, %. 

    

 

Удосконалення управління, організації виробництва  та праці: 
 

    

• поліпшення  використання робочого часу за рахунок скорочення цілодобових і  внутрішньозмінних втрат:

 

    

 

    де  Е_вт – відносна економія чисельності працівників за рахунок поліпшення використання робочого часу, чол; В_б, В_пл – відповідно втрати робочого часу в базисному , плановому періоді, %; У_ч.р – частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %; 

    

 

    

• зміна фонду робочого часу в результаті скорочення непродуктивних витрат:

    

 

де Е_{непр.вт} – відносна економія чисельності працівників за рахунок скорочення непродуктивних витрат, чол; Ф_пл, Ф_баз – фонд робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника) відповідно у плановому і базисному періоді, год; Прийняти рівним у плановому році 1750 год, у базисному1670 год; 

    

 

    

• спеціалізація виробництва і збільшення обсягу кооперованих поставок:

 

    

 

    де  Е_кооп – відносна економія чисельності працівників завдяки спеціалізації виробництва і збільшенню обсягу кооперованих поставок, чол.; П_пл, П_баз – частка кооперованих поставок відповідно у плановому і базисному періоді, %.