Аналіз тваринництва України та прогноз його подальшого розвитку

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Національний  авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки та підприємництва 
 
 
 
 

ДОМАШНЯ РОБОТА

з дисципліни «Національна економіка»

на тему:

«Аналіз тваринництва України та прогноз його подальшого розвитку» 
 
 
 
 
 
 
 

                                            Виконала:

                                             студентка 320 групи  ФЕП

                                             Глистюк Надія 

Київ 2011 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика сільського господарства України ………...4

РОЗДІЛ 2. Аналіз показників тваринництва……………………………..………11

РОЗДІЛ 3. Перспективи та прогноз розвитку тваринництва в Україні………...18

Висновки…………………………………………………………………………....26

Список  використаних джерел…………………………………………….……….28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика сільського господарства

України

     Сільське  господарство — галузь матеріального виробництва, що займається вирощуванням культурних рослин та розведенням домашніх тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Воно включає дві взаємопов'язані великі галузі — рослинництво і тваринництво. Рослинництво і тваринництво, в свою чергу, поділяються на менші галузі, підгалузі, виробництва.

     Сільське  господарство є первинною ланкою агропромислового комплексу (АПК) і разом із харчовою та деякими галузями легкої промисловості (текстильною, шкіряною, хутровою) становить його основу.

     Розвиток  сільського господарства залежить від  природно-географічних і соціально-економічних передумов. До перших належать земельно-ґрунтові й агрокліматичні ресурси, які загалом дуже сприятливі в Україні.

     Основу  сільськогосподарського виробництва  складають земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь. Сільськогосподарські угіддя займають на земній кулі приблизно 1/3 суші, або 4,5 млрд. га. Угіддя складаються з ріллі (засів та пар, включаючи городи), перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень. У складі оброблюваних земель на ріллю у світі припадає близько 1,4 млрд. га, на багаторічні насадження – до 0,4 млрд. Га.

     Сільськогосподарські  угіддя України займають 42 млн. гектарів, або 70% загального фонду країни. Структура сільськогосподарських угідь така: 79% — орні землі (рілля) і багаторічні насадження, 13% — пасовища, 8% — сіножаті. Найвища частка орних земель — у степових районах (70–80%) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах рік лісової і лісостепової зон.

     Сільське  господарство належить до найдавніших видів господарської діяльності людини. На території України на рубежі V і ІV тисячоліть до н. е. розвинулося осіле землеробство (трипільська культура). З давніх часів Україна відома своєю сільськогосподарською продукцією серед інших народів і країн. І зараз сільське господарство належить до важливих галузей міжнародної спеціалізації нашої держави.

     Тривалий  час сільськогосподарське виробництво  розвивалося екстенсивним шляхом, тобто за рахунок залучення до нього додаткових земельних площ, особливо ріллі, збільшення поголів'я худоби. Площа орних земель приростала за рахунок зменшення площ інших сільськогосподарських угідь (це негативно впливало на кормову базу тваринництва), а також внаслідок проведення водної меліорації — зрошення та осушення земель. Зрошувальні землі розташовані на півдні України (їх площа — 2,2 млн га). У перезволожених і заболочених районах Полісся і північного лісостепу під осушення залучено 3,3 млн га земель.

     У сучасних умовах екстенсивний шлях ведення  сільськогосподарського виробництва має поступитися інтенсивному — отриманню більших врожаїв сільськогосподарських культур внаслідок поліпшення обробітку земель, внесення добрив, використанню отрутохімікатів та ін., піднесенню продуктивності худоби за рахунок селекції, поліпшення кормової бази тощо. Важливо встановити правильні пропорції між рослинництвом і тваринництвом, які забезпечили б виробництво кормів.

     Агропромисловий комплекс України дає 95% продовольчих ресурсів, і за рахунок його продукції  формується більше двох третин фонду народного споживання.

     Національна програма розвитку АПК в Україні  спрямована на пошуки і підтримку  оптимального співіснування господарств  різних форм власності і розмірів, кожне з яких в конкретних природнокліматичних  умовах має свої переваги і засоби ефективного функціонування.

     Україна має всі умови для розвитку сільського господарства, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості  у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських і лісових угідь.

     Так, Полісся займає близько 20% площі України і вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібно контурність, подрібненість, землекористування. Тут переважають дерново-підзолисті ґрунти (до 70% території). На Поліссі обробляється близько 35% земельної площі.

     Лісостеп  – найбільша зона країни: близько 30% площі. Враховуючи високу освоєність (76%) та розораність (65,9%), значну частину земель складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та зсуви, що розділяють орні масиви. Ґрунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного ведення сільського господарства. В лісостепу переважають типові чорноземи та сірі опідзолені ґрунти.

     Степова зона розділяється на дві підзони: Північну та Південну. Північна частина степу  займає більше 25% території. Південний  степ – 1/7 частину, але освоєність та розораність земель тут дещо нижчі, ніж у Північному степу.

     Гірський  Крим займає невелику територію, що вирізняється підвищеною лісистістю, а орні землі становлять тут лише 21,8%.

     Українські  Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою сільськогосподарською освоєністю земель.

     На  Прикарпатті переважають кислі, дерново-підзолисті, глейові та суглинкові ґрунти. Ці фактори несприятливо впливають на розвиток сільського господарства.

     Сільське  господарство України складається з двох великих, взаємопов’язаних комплексів – рослинництва та тваринництва. До рослинництва належать виробництво зерна, буряку, льону-довгунця, соняшнику, картоплі, овочів, плодів, ягід, винограду тощо. У складі тваринництва переважають скотарство, свинарство, вівчарство, бджільництво, конярство, звіроводство, рибоводство.

     У рослинництві України переважають зернові культури. Вони за питомою вагою у структурі посівних площ перевищують інші культури. У степовій зоні зернові займають більше половини посівних площ, у Лісостепу, Поліссі, Карпатах цей показник трохи нижчий. Найбільша кількість зерна виробляється у центральних областях Лісостепу, а також на більшій частині Степу. Менше зерна виробляється у поліссі, Карпатах. Значна відмінність спостерігається у показниках врожайності зернових культур. На Поліссі та в Карпатах врожайність пшениці у 1,5 – 2 рази нижча, ніж у центральних та південних областях. Середня врожайність Зерових значно поступається аналогічним показникам західноєвропейських та північноамериканських країн, що за наявних природних умов недопустимо. При цьому є ареали, де врожайність пшениці сягає світового рівня.

     У структурі посівів зернових переважає  озима пшениця – 43%, яровий ячмінь – 21, кукурудза – 13, зернобобові  – 7, овес – 5, озиме жито – 4,6, просо  – 2,5, озимий ячмінь – 1,5, гречка  -   1,5%. Інші культури (ярова пшениця, рис, сорго) мають невелику питому вагу – менше половини відсотка.

     Озима пшениця вирощується майже скрізь, але найвища її концентрація –  у степових та лісостепових районах. Ярова пшениця культивується у Лісостепу.

     Яровий  ячмінь поширений у північному Степу, Лісостепу та у передгір’ї  Карпат. Озимий ячмінь останнім часом з'явився  в Степу.

     Озиме жито вирізняється високою холодо- та посухостійкістю. Невибагливе воно й до піщаних ґрунтів, осушених земель, і навіть засолених ґрунтів. Основне  виробництво озимого жита зосереджене  на Поліссі, де воно є другою культурою після озимої пшениці.

     Кукурудза належить до пізніх ярових культур. Вона вельми вимоглива до родючості ґрунтів, боїться приморозків. Найбільш сприятливі для кукурудзи ґрунти та клімат –  у районах Лісостепу та Степу, і тому основні посіви цієї культури на зерно зосереджені саме тут. А більше за все кукурудзи виробляють центральні райони Полтавської, Дніпропетровської, Донецької областей, Північні райони Запорізької та Луганської областей, південні райони Вінницької та Одеська область. Висока врожайність кукурудзи (понад 30 ц / га) характерна для лісостепової зони та окремих районів Степу, Закарпаття, Полісся. Проте найвищі врожаї (понад 110 – 130 ц / га) можна одержати тільки на зрошуваних землях півдня Степу, але їх у країні мало.

     Значне  місце серед зернових культур  займають круп'яні: просо, гречка, рис. Найбільші площі серед них  займає просо, що як посухостійка культура поширене у Степу та Південних  районах Лісостепу. Найбільші врожаї збирають у Лісостепу, особливо у  Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській областях.

     Гречка  має короткий вегетаційний період, тому її використовують для пересівання  загиблих від морозів озимих культур, а також як повторну культуру. Найбільш поширена вона у Лісостепу та на Поліссі. Найвищі врожаї збирають у Лісостепу, північному та центральному Степу.

     Рис культивується у нас порівняно  нещодавно. Його вирощують у п’ятьох  районах Криму, у зоні Північно-Кримського каналу, у двох районах Одеської та трьох – Херсонської області. Вирощування рису пов’язане з пов’язане з будівництвом нових зрошувальних систем.

     Тваринництво  України — це цінні висококалорійні продукти (молоко, м'ясо, сир, яйця, рибу, мед)і сировину для харчової та легкої промисловості (шкіру, вовну, шовк).При цьому воно використовує кормові культури польового та лучно-пасовищного виробництв, відходи від харчової промисловості та харчування людей, комбікорми.

     До  найважливіших галузей належить скотарство (розведення великої рогатої  худоби). Воно дає найбільший обсяг  тваринницької продукції — молока і м'яса. За співвідношенням виробленої продукції розрізняють декілька напрямків спеціалізації скотарства: молочне, м'ясне, м'ясо-молочне, молочно-м'ясне. Молочне скотарство розвивається переважно там, де є пасовища із соковитими травами (Полісся), або навколо великих міст, де є значний споживач свіжого молока.

     У районах інтенсивного землеробства з високою часткою посівних площ кормових культур, а також сінокосів  і пасовищ, переважає молочно-м'ясне скотарство (лісостеп, південь Полісся).

     М'ясо-молочне скотарство поширене у тих районах, де у кормовій базі переважають висококалорійні комбікорми. Це — степова, посушлива зона, де трави влітку висихають.

     М'ясне скотарство розвивається в усіх природних  зонах навколо великих центрів  харчової промисловості, відходи від якої є кормами для худоби.

     У загальному поголів'ї великої рогатої  худоби в Україні (9,4 млн. у 2000 р.) на корів  припадає більше половини. Порівняно  із західноєвропейськими країнами, що мають подібні природно-кліматичні умови, продуктивність молочного стада в Україні все ще низька. Продуктивність інших галузей тваринництва також невисока.

     Важливою  галуззю тваринництва України є  свинарство, яке виробляє понад третину  усього м'яса. Воно орієнтується на райони високорозвиненого зернового господарства і картоплярства, виробництва цукрових буряків і соняшнику, на приміські зони великих міст і центри харчової промисловості (використання відходів). В Україні поширене повсюдно, найбільша концентрація — у лісостепу і степу. Свинарство має м'ясо-сальну і сальну спеціалізацію. У степу, де в кормах висока частка концентратів, переважають сальні породи свиней, в інших регіонах — м'ясо-сальні.

     Вівчарство  поширене у степу та в Карпатах. На степових ділянках переважає вовняне, насамперед тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, а в Карпатах — грубововняне, смушкове і молочне вівчарство. Традиційним у високогір'ї Карпат є виробництво бринзи — сиру з овечого молока.

     Птахівництво  розвинене на всій території України, але найбільша концентрація птиці (гусей, качок, індиків, курей) поблизу великих міст, у головних зернових районах степу та лісостепу.

     На  всій території України відроджується  конярство, яке колись було важливою галуззю тваринництва. Нині поголів'я  коней становить близько 0,5 млн. голів. Коней розводять повсюдно, найбільше — у Карпатах, Закарпатті, на Поділлі та Поліссі. У спеціалізованих господарствах Луганської, Полтавської та Тернопільської областей розводять племінних коней.

     Давні традиції в Україні має бджільництво. Однак інтенсивне вирубування лісів, розорювання земель, використання дешевого штучного воску, а пізніше й застосування отрутохімікатів призвели до занепаду цієї галузі. Зараз бджільництво поширене в усіх регіонах, а найбільше — на Поліссі та в лісостепу.

     У багатьох районах України поширене кролівництво, найбільше — на Поліссі та у лісостепу.

     Зона  Полісся займає зону мішаних лісів  і прилеглі до неї райони лісостепової природної зони. В умовах рівнинної  території з достатнім або  надмірним зволоженням, із дерново-підзолистими грунтами, значними площами пасовищ та сіножатей сформувалась така спеціалізація сільського господарства: молочно-м'ясне скотарство, свинарство, льонарство, картоплярство, зернове господарство (жито, пшениця, гречка).

     Сільськогосподарська  зона Лісостеп майже повністю співпадає з однойменною природною зоною. Родючі, переважно чорноземні, грунти і достатнє зволоження сприяли спеціалізації сільськогосподарського виробництва на буряківництві, зерновому господарстві (пшениця, кукурудза), м'ясо-молочному скотарстві і свинарстві. Розвинене також садівництво.

     У зоні Степу, яка майже збігається з такою самою природною зоною, родючі чорноземні грунти і недостатнє зволоження зумовили розвиток зернового  господарства (пшениця, рис, кукурудза) і вирощування олійних культур, розвиток овочівництва, баштанництва, виноградарства, м'ясного скотарства, свинарства і вівчарства, а також птахівництва.

     Своєрідну спеціалізацію сільського господарства мають передгір'я і гірські  райони. Для Карпат — це скотарство і вівчарство, вирощування льону, картоплі і пшениці; для Закарпаття — кукурудзи, овочів, фруктів і винограду. У передгір'ях Кримських гір вирощують зернові, овочі, фрукти, а на Південному березі Криму — ефіроолійні культури, виноград, цитрусові.

     Навколо великих міст сформувалися приміські сільськогосподарські райони зі спеціалізацією на виробництві продукції, яка погано транспортується, — молока, м'яса, яєць, овочів, картоплі, фруктів.

     Сільське  господарство України потребує системного реформування.  Місією курсу реформ повинні стати якісні перетворення ключових системоутворюючих галузей сільського господарства, поетапне технологічне і технічне переоснащення, поступове досягнення аграрним бізнесом економічної незалежності від державних дотацій та субсидій. Ці реформи вписано у програму діяльності Уряду України.

     Пріоритетами реформування є:

        По-перше, ключові аграрні галузі – рослинництво (зернові, зернобобові, технічні та кормові культури), свинарство, молочне скотарство. Саме ці галузі найбільше впливають на продовольчу безпеку України, її експортний потенціал, екологічний стан навколишнього середовища, розвиток інших галузей сільськогосподарського виробництва.

        По-друге, аграрна освіта та аграрна наука, які потребують реформ, оскільки сьогодні кількість випускників, яких щорічно випускає система агроосвіти значно перевищує реальні потреби сільського господарства, а програми навчання зовсім не орієнтовані на освоєння майбутніми фахівцями новітніх технологій. Аграрна наука втратила  зв’язок з реальними практичними потребами сільського господарства та стала захисником неефективних шляхів господарювання.

        Третім основним напрямом реформування має стати державне управління сільським господарством, оскільки нині потрібно створити  систему партнерських взаємовигідних, взаємовідповідальних стосунків держави та агарного бізнесу. В Україні відсутня система стабільних, прозорих, зрозумілих правил здійснення державного управління.

        Під кожну реформу повинні бути визначені чіткі механізми, інструменти, заходи та фінансові розрахунки. Впровадивши їх, ми отримаємо якісно нове, високопродуктивне та конкурентоспроможне сільське господарство.

РОЗДІЛ 2. Аналіз показників тваринництва

     Для того, щоб побачити реальний стан тваринництва в Україні необхідно проаналізувати його чисельні показники за останні роки та визначити характерні тенденції до змін.

     За  попередніми даними Державного комітету статистики України в 2009 р. обсяг  виробництва продукції тваринництва в порівнянні з 2008 р. збільшився на 4%, в т.ч. у господарствах населення  – на 0,5%, а в сільськогосподарських підприємствах – на 7,44%. У структурі реалізації худоби та птиці на забій сільськогосподарськими підприємствами частка птиці всіх видів становила 66% (у 2008 р. – 62%), великої рогатої худоби – 14% (17%), свиней – 20% (21%).

     Обсяг вирощування худоби та птиці в аграрних підприємствах у 2009 р. перевищив аналогічний показник 2008 р. на 10%, в т.ч. свиней – на 13%, птиці – на 11%, а великої рогатої худоби – зменшився на 4%. У той же час відношення обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій в аграрних підприємствах склало 108% (у попередньому році – 103%).

     У 2009 р. через збільшення поголів'я  корів на 7% зросло виробництво молока.  Надій молока на середнє поголів'я корів склав 3926 кг і в порівнянні з 2008 р. зріс на 12%.

     Таблиця 1. Виробництво продукції тваринництва за січень-грудень 2008-2009 рр.

Таблиця 2. Чисельність худоби та птиці на 1 січня 2010 р.

     На  початок 2010 р. населення утримує 66,9% загальної чисельності великої  рогатої худоби (станом на 1 січня 2009 р. – 66,1%), в т.ч. корів – 78,1% (78,1%), свиней – 53,7% (58,2%), овець та кіз – 82,6% (82,6%), птиці всіх видів – 47,7% ( 50,5%).

     Станом  на 1 січня 2010 р. в аграрних підприємствах (крім малих), що займалися тваринництвом, було в наявності кормів усіх видів 32556,2 тис. ц кормових одиниць, що на 12,1% менше, ніж на 1 січня 2009 р., в т. ч. концентрованих кормів – 13344,9 тис. ц к.од. (на 20,6% менше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припадало по 7,7 ц к.од.кормів усіх видів, у т.ч. концентрованих – по 3,1 ц к.од. (на 1 січня 2009 р. – відповідно 9,5 ц та 4,3 ц к.од.).

     Таблиця 3. Поголів’я худоби та птиці

     (на  кінець року, тис.голів)

     Щоб наочніше побачити динаміку зміни поголів’я худоби та птиці доцільно побудувати графік. 

       Поголів’я худоби та птиці  в 2003-2010 рр

     Поголів’я худоби та птиці напряму впливає на обсяги виробництва продукції тваринництва. Можна прослідкувати динаміку змін у виробництві основних видів продукції тваринництва побудувавши графік на основі статистичних даних за останні роки.  

Таблиця 4. Виробництво основних видів продукції тваринництва за 1990-2010рр (тис.т)

     Виробництво м'яса усіх видів за 2003-2010рр (тис. т)

     По  даному виду продукції тваринництва помітним є незначний спад в 2004-2005 роках, але загалом можна відмітити стабільність, відсутні різкі спади чи підйоми. В порівнянні з 2003 роком, обсяг виробництва збільшився на 19,38% (з 1724,7 тонн до 2059,0 тонн). 
 
 
 
 

     Виробництво молока всіх видів (тис. т)

     З даного графіка очевидним є повільний спад у виробництві молока, що напряму пов’язано зі значним зменшенням кількості великої рогатої худоби, в тому числі корів. В 2010 році обсяг даного виробництва скоротився на 21,45% в порівнянні з 2003 роком. 

     Виробництво яєць від птиці всіх видів, млн. шт.

     На  даному графіку можна побачити позитивну  тенденцію. Якщо у 2003 році виробництво  по даному продукту тваринництва склало 11477,1 млн. шт., то у 2010 році ця цифра дорівнювала 17052,3 млн. шт., що означає приріст  у 48,57%. В останні кілька років відмічається стабільне й впевнене зростання, що є позитивним для всієї галузі в цілому.   

     Виробництво вовни всіх видів (т)

     Після незначного спаду в 2004-2005 роках спостерігається достатньо значний приріст в порівнянні з 2003 роком – 25% (з 3353 до 4192 тонн). 

     Обсяги  державної фінансової підтримки  на розвиток сільського господарства обсяги виробництва сільськогосподарської  продукції

     На  даному графіку можна побачити, що обсяги виробництва продукції тваринництва залишаються на одному і тому ж рівні на протязі останніх років, що все ж свідчить, що галузь залишається досить стабільною. За 4 роки збільшилися обсяги державної підтримки на розвиток сільського господарства, а також регулювання спеціальних режимів оподаткування ПДВ, що має позитивний характер. 

     Рівень  рентабельності сільськогосподарської  продукції

     За  статистичними даними, у 2007 році 28% сільськогосподарських підприємств закінчили господарський рік зі збитками в сумі 2,2 млрд. грн., прибуткові підприємства одержали прибуток у сумі 9,1 млрд. гривень. Відповідно, у 2008 році 17,9 відс. сільськогосподарських підприємств отримали збитки в сумі 2,1 млрд. гривень.