Бухгалтерський облік. 4

ЗМІСТ

1 ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ……………………...3

2 АКТИВ БАЛАНСУ, ЙОГО СТРУКТУРА……………………………...……11

3 ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ…………………………………..…22

4 ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ………………………………………...……..28

5 ОБЛІК ВИДАТКІВ  НА ЗБУТ………………………………………..…….....33

6 ОБЛІК СОБІВАРТОСТІ  РЕАЛІЗАЦІЇ……………………………………….37

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………….……….40

1 ПРЕДМЕТ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод (методологію). Наукове дослідження бухгалтерського обліку — це процес цілеспрямованого вивчення об'єкта з використанням наукових методів. Об'єкт — це те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предмет — власне те, що вивчається і досліджується. Об'єкт і предмет як основні наукові категорії пов'язані між собою як ціле та його частина, множина і її одиниця, система і її елемент, поняття, явище та його властивість чи ознака тощо.

Предмет бухгалтерського обліку в  широкому розумінні — все те, що пов'язане з отриманням необхідної інформації про суб'єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов'язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень. Таке визначення предмета відповідає сутності бухгалтерського обліку, задеклароване і законодавчо закріплене та відображає технологічний процес інформаційного забезпечення, метою якого є надання користувачам правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

У вітчизняній економічній літературі трактування предмета бухгалтерського  обліку різне. Таке розмаїття викликано  тим, що господарську діяльність підприємства, його ресурси, факти, дії і події, що відбуваються в його межах, вивчають і досліджують представники різних наук, зокрема економісти, юристи, управлінці, статистики, фінансисти, але кожен зі свого боку. Бухгалтерський облік і фахівці, які його здійснюють, забезпечують важливий процес отримання достовірних даних і складання звітності для потреб управління, що є, безперечно, і предметом цієї науки.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це суб'єкт господарювання в особі підприємства, організації, установи, особи тощо. Варто зазначити, що предмет і об'єкти обліку обмежуються рамками суб'єкта господарювання, бухгалтерський облік є локальним процесом продукування інформації про об'єкти обліку, її використання в управлінні підприємством.

Отже, вивчення того, як здійснюється бухгалтерський облік як процес послідовного отримання і використання інформації на підриємстві для потреб управління, розкриває зміст бухгалтерського обліку, його предмет, а вивчення питань ведення обліку, способів і прийомів його здійснення розкриває його метод. Методологія бухгалтерського обліку включає сукупність як загальнонаукових, так і спеціальних, притаманних лише цій науці методів, що застосовуються для здійснення процедури обліку і розкриваються в окремих методиках.

Суб'єкт господарювання, як правило, наділений засобами, майном, здійснює господарську діяльність, направлену на отримання фінансового результату і зобов'язаний відповідно до чинного  законодавства вести бухгалтерський облік і складати звітність. Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та його рух в процесі відтворення. Об'єктом обліку є також факти, дії і події господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів, процеси придбання засобів виробництва продукції та її збуту, розрахункові відносини підприємства з юридичними та фізичними особами, фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним  змістом та призначенням можна об'єднати в три групи:

1. господарські засоби (майно);
2. джерела господарських засобів;
3. господарські процеси.

Об'єкти предмета бухгалтерського  обліку зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Об'єкти бухгалтерського обліку

Для поглибленого вивчення об'єктів  бухгалтерського обліку, якими є  господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів  за двома ознаками:

1. за складом і розміщенням;
2. за джерелами утворення (формування).

Майно підприємства — це основні й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами.

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі:

1. за формами функціонування;
2. за характером участі у процесі обороту;
3. за ступенем ліквідності.

За формами функціонування господарські активи поділяють на такі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові активи.

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Нематеріальні актива — це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і основні засоби переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх функціонування шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.

Фінансові активи — це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед конкретним підприємством за відвантажену їм продукцію, товари чи надані послуги. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими (з терміном повернення понад рік) і поточними (з терміном повернення до року). Фізичних та юридичних осіб, які мають заборгованість перед цим підприємством, називають його дебіторами.

За характером участі у процесі  обороту господарські засоби (активи) поділяють на необоротні та оборотні активи.

Необоротні активи — це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку.

У практиці бухгалтерського обліку до власних джерел відносять власний  капітал та забезпечення.

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий та додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, забезпечення та цільове фінансування, доходи майбутніх періодів.

Статутний капітал формується за рахунок  сукупності вкладів засновників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (статутом). Розмір статутного капіталу може змінюватися лише за рішенням засновників (акціонерів) за рахунок додаткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства. Аналогічно формується і пайовий капітал, наприклад у кооперативах.

Резервний капітал є джерелом коштів, призначених для покриття передбачуваних у майбутньому можливих видатків, резервів на списання прострочених боргів, гарантійних зобов'язань, збитків тощо.

Додатковий капітал формується за рахунок емісійного доходу, дооцінки активів, безоплатно одержаного майна  тощо.

Фінансування є джерелом коштів за рахунок державного бюджету та інших фізичних і юридичних осіб. Фінансування діяльності підприємства з державного бюджету називають бюджетним фінансуванням. Якщо кошти підприємству з тією чи іншою спеціальною метою (науково-дослідні роботи, підготовка кадрів, соціальні потреби) надає організація, установа чи спонсор, то таке фінансування називають цільовим.

Прибуток підприємства є безпосереднім  джерелом поповнення господарських  засобів і відповідних резервів. У бухгалтерському обліку відображають не тільки формування прибутку, а й  розподіл прибутку між власниками (нарахування  дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання.

Власний капітал і зобов'язання відображають у балансі з правої сторони і називають пасивами.

У процесі господарської діяльності господарські засоби перебувають у постійному русі, здійснюють постійний кругооборот, змінюючи при цьому форму і вартість, тобто проходять операційний цикл. Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Основними стадіями кругообороту господарських  засобів є такі процеси: постачання (купівлі), виробництва (витрачання/зберігання), реалізації (продажу).

Самі господарські процеси в узагальненому вигляді — це взаємодія трьох складових: засобів праці (будівлі, станки, обладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо, енергія), живої праці (робоча сила).

Господарський процес як частина кругообороту господарських засобів складається  з первинних елементів — господарських операцій. Під терміном господарська операція розуміють дію або подію, яка викликає зміни у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства. Більшість господарських операцій є наслідком вольових дій юридичних та фізичних осіб, які укладають угоди, здійснюють технологічні операції. Разом із тим господарські операції можуть мати місце в результаті певних подій, скажімо явищ реальної дійсності, що трапляються незалежно від волі людини (стихійне лихо, моральний знос, інфляційний вплив тощо).

Процес постачання (купівлі) — стадія кругообороту, на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси  праці. Підприємство в результаті забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами. При цьому об'єктами обліку тут  є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.

Рис. 1.2. Взаємозв'язок господарських процесів:

Г — початкова (стартова) сума капіталу в грошовій формі на початок господарської діяльності підприємства; вартість закуплених (придбаних) засобів праці (Зп), предметів праці (Пп) і авансованого капіталу на робочу силу (Рс) у формі виплати заробітної плати персоналу підприємства;

В — виробництво, де відбувається взаємопов'язане використання факторів виробництва, результатом якого є готовий продукт; 
 Т1 — готовий продукт, вартість якого перевищує поточні витрати на величину заново створеної вартості у формі додаткового продукту; 
 Г1 — приріст раніше авансованої вартості у формі прибутку від реалізації продукції.

Процес виробництва — стадія кругообороту, на якій створюють блага  шляхом поєднання засобів виробництва  з робочою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Виготовлений продукт доставляють до споживача. Тут об'єктами обліку є витрати (засоби праці в розмірі зношеної частини, сировина, паливо, енергія, праця та її оплата), собівартість продукції, наявність та рух готової продукції.

Процес реалізації — стадія кругообороту, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, і остання набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу кругообороту капіталу. В процесі реалізації об'єктами обліку є витрати, пов'язані з відвантаженням та реалізацією продукції, обсяг відвантаження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продукції, розрахунки з покупцями та за зобов'язаннями з податковими та іншими органами.

Отже, процеси постачання, виробництва  і реалізації є важливими об'єктами бухгалтерського обліку.

2 АКТИВ БАЛАНСУ, ЙОГО СТРУКТУРА

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Він складається  з активу та пасиву, має розділи.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Статті Балансу згруповані в  розділи — чотири в Активі Балансу та п’ять у Пасиві Балансу.

Особливістю Балансу є рівність підсумкових сум Активу та Пасиву, тобто підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань і власного капіталу.

Актив Балансу — активи, тобто  ресурси, контрольовані підприємством  у результаті минулих подій, використання яких призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Вони мають три форми свого  прояву: право володіння, право користування і право розпорядження (останнє  не розповсюджується на орендовані основні  засоби).

Визначення активів містить  поняття:

1. виникнення у результаті минулих подій — тобто господарська операція, що забезпечує контроль, вже відбулась (придбання, виробництво, безоплатне одержання). Але слід зазначити, що надмірно придбані запаси не визнаються активами;
2. здійснення контролю підприємством випливає з права управління ресурсами та контролювання майбутньої вигоди, що очікують при використанні ресурсів;
3. майбутня економічна вигода — це потенціал, що сприяє надходженню, прямо чи непрямо, грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство. Цей потенціал може існувати у формі запасів готової продукції та незавершеного виробництва.

Особливості оцінки в Балансі необоротних  активів 

Перший розділ активу Балансу називається  “Необоротні активи”. Він включає  в себе:

Нематеріальні активи —  немонетарний актив, який не має матеріальної форми, і може бути відокремлений від підприємства та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (чи операційного циклу, що становлять понад один рік) для виробництва торгівлі в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведуть за групами:

1. права користування природними ресурсами;
2. права користування майном (право користування земельною ділянкою, майном);
3. право користування на об'єкти промислової власності (винаходи, ноу-хау, сорт рослин);
4. право на знаки для товарів і послуг (торговельні знаки, марки);
5. авторські права;
6. гудвіл;
7. інші нематеріальні активи (право використання економічних привілеїв).

Нематеріальні активи відображаються в Балансі, якщо існує ймовірність отримати у майбутньому економічну вигоду від його використання й оцінка достовірно визначена.

Не визнаються активами:

1. витрати на дослідження;
2. організаційні витрати (реєстр підприємства, емісія цінних паперів);
3. витрати на перебазування чи реорганізацію підприємства;
4. витрати на підготовку кадрів;
5. витрати на рекламу.

Ці витрати відображають у складі витрат періоду, де вони мали місце.

Оцінка нематеріальних активів.

1. Первісна оцінка  нематеріальних активів здійснюється за собівартістю їх придбання чи створення (ціна, за якою придбано з урахуванням знижок, мита, податків, що не відшкодовуються, інші витрати понесені із доведенням нематеріальних активів до стану, в якому вони використовуються).

Якщо був обмін НА, то оцінюємо за справедливою вартістю отриманого активу з урахуванням доплат під час обмінної операції.

2. Справедлива вартість нематеріальних  активів — це сума, за якою  актив може бути обміняний  чи отриманий в операції між  незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Якщо безоплатно отримано нематеріальні  активи, то його вартість дорівнює ринковій вартості на дату прийняття на Баланс.

Якщо нематеріальний актив створено на підприємстві, то вартість складається  з усіх витрат на виробництво та доведення до стану, придатного для використання.

3. Наступна оцінка  балансової вартості нематеріальних  активів може відрізнятися від  його собівартості, якщо були  здійснені додаткові витрати,  в результаті яких очікується  збільшення притоку майбутніх економічних вигод на підприємство.

Розкриття інформації про нематеріальні  активи у примітках до Балансу:

1. вартість нематеріальних активів (первісна чи переоцінена);
2. методи амортизації, термін використання;
3. наявність руху у звітному році;
4. первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів і сума Зносу (амортизація) на початок звітного року;
5. сума Зносу (амортизація) у первісної (переоціненої) вартості та Знос (амортизація), результат переоцінки;
6. сума нарахованої амортизації;
7. сума втрат від зменшення корисності, відображена у звіті про фінансовий результат у звітному періоді;
8. інші зміни вартості;
9. первісна (переоцінена) вартість і сума Зносу (амортизація) на кінець звітного періоду.  

Поняття і склад оборотних  коштів  

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Оборотні кошти (поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу. 

До складу оборотних  коштів входять:

1. грошові кошти;
2. короткострокові фінансові інвестиції;
3. дебіторська заборгованість;
4. запаси.

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Короткострокові фінансові  інвестиції – високоліквідні активи, які утримуються підприємством  з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для  інвестора та вільно конвертуються  у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих  подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів на певну дату.

Розрізняють поточну та довгострокову  дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка  виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка  не виникає в ході нормального  операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість не включається до складу оборотних коштів.

Запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської  діяльності;

перебувають у процесі  виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси включають:

1. сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
2. незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
3. готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
4. товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
5. малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
6. молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

Аналіз оборотних коштів

Одним з критеріїв ефективності використання оборотних коштів є  величина оборотних коштів, яка залежить від:

1. оборотності поточних активів (швидкість обороту окремих елементів поточних активів);
2. структури оборотних коштів (яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і яким чином ресурси розподілені в операційному циклі).

Аналіз стану оборотних  коштів (загальної величини й розмірів окремих поточних активів), а також  показників оборотності дозволяє:

1. оцінити ефективність використання ресурсів в оперативній діяльності підприємства;
2. визначити ліквідність балансу підприємства, тобто можливість вчасно погасити короткострокові зобов'язання;
3. з'ясувати, у що вкладаються власні оборотні кошти підприємства протягом фінансового циклу з метою оцінки локального надлишку чи нестачі окремих видів оборотних коштів.

Величина й структура поточних активів повинна відповідати  потребам підприємства, що відбиті  в бюджеті.

Одним із загальних критеріїв ефективності використання оборотних коштів є наступний:

Поточні активи повинні  бути мінімальні, але достатні для  успішної й безперебійної роботи підприємства.

Структура оборотних коштів - це пропорції  розподілу ресурсів між окремими елементами поточних активів.

Структура оборотних коштів показує також, яка частина поточних активів фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових кредитів, а яка - за рахунок позикових, включаючи короткострокові кредити банків.

Для аналізу оборотних  коштів необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської й кредиторської заборгованості).

Облік витрат майбутніх періодів

Його суть полягає в тому, що заробітна плата в межах норм нараховується робітникам за прийнятими документами. Нарахування заробітної плати понад норми здійснюється за спеціально виписаних документів - листками на доплату, нарядами на виконання робіт, не передбачених технологією, листків обліку простоїв, нарядів на виправлення браку. Відхилення по заробітній платі робітників, що оплачуються почасово, виявляють при розподілі нарахованих сум пропорційно нормативним ставками зіставленням фактично нарахованої заробітної плати з нормативною сумою.

Для контролю за відхиленнями із заробітної плати доцільно по пятидневка і декадах  складати відомість (машинограм) на відхилення. У підлягає машинограмі вказують причини відхилень (несправність і невідповідність обладнання; заміна сировини та матеріалів; відсутність і несправність інструментів і пристроїв; виконання операцій, не передбачених технологічним процесом; виправлення браку та ін), а в присудок - винуватців (ініціаторів) відхилень. В організаціях, як правило, використовують галузеву номенклатуру причин та винуватців відхилень.

Основну частину витрат майбутніх  періодів в організаціях становлять витрати на підготовку і освоєння виробництва. Крім того, до витрат майбутніх періодів відносять витрати з ремонту основних засобів в сезонних галузях промисловості (коли не створюється ремонтний фонд), витрати, що відносяться частково на майбутні періоди, і ін

Облік витрат майбутніх  періодів здійснюють по дебету активного рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів» з кредиту відповідних матеріальних, розрахункових та інших рахунків (10, 70, 69, 76 та ін.) Щомісяця або в інші терміни враховані на дебет рахунку 97 витрати списують в дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 44 «Витрати на продаж» та ін  Терміни списання витрат майбутніх періодів, а також відповідні витрати або інші джерела, на які списуються зазначені витрати, регламентуються законодавчими та іншими нормативними актами або визначаються самими організаціями. Наприклад, витрати з ремонту основних засобів, враховані на початку року на рахунку 97, списують щомісячно або пропорційно обсягу виробництва по місяцях, або пропорційно плановим витратам на ремонт основних засобів, або рівномірно по місяцях.