Дебіторська і кредиторська заборгованість і шляхи їх скорочення на прикладі ВАТ «ЗАлК»

     Індивідуальне завдання  
 
 

       «Дебіторська і кредиторська заборгованість

     і шляхи їх скорочення на прикладі ВАТ «ЗАлК»» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     м. Запоріжжя 2010 р

Зміст

1. Поняття  та аналіз стану дебіторської  заборгованості підприємства………3

2. Поняття, склад і показники кредиторської заборгованості ……………......10

3. Порівняльний  аналіз дебіторської та кредиторської  заборгованості……...15

4. Управління  дебіторською і кредиторською  заборгованістю………………18

5. Література…………………………………………………………………......20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Поняття та аналіз стану дебіторської  заборгованості підприємства  

     У сучасних у мовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та складнощів реалізації та збуту продукції підприємства продають її , використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість.

     Дебіторська заборгованість – це суми, заборговані  покупцями і замовниками.

     Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості, як і невиправдане збільшення дебіторської заборгованості, призводить до створення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо.

     Природно, що підприємства  зацікавленні  продавати продукцію замовникам, які своєчасно оплачують рахунки, незалежно  від контролюючих заходів, розроблених підприємством з метою запобігання збутові продукції неплатоспроможним покупцям і замовникам. Ці рахункові реєстри містять необхідну інформацію для аналізу якості дебіторської заборгованості. На основі відомості цілеспрямовано здійснюють ранжування цієї заборгованості за термінами оплати рахунків. Метод ранжування допомагає керівництву підприємства раціонально керувати дебіторською заборгованістю (активами) й усіма розрахунковими операціями.

     Аналіз  дебіторської заборгованості має особливе значення в періоди інфляції, коли така іммобілізація власних оборотних  коштів стає особливо невигідною.

     В залежності від розміру дебіторської заборгованості, кількості розрахункових документів та дебіторів аналіз її рівня можна проводити як суцільним, так і вибірковим методом. Загальна схем контролю і аналізу, як правило, включає в себе декілька етапів.

     Етап 1. Задається критичний рівень дебіторської заборгованості; всі розрахункові документи, віднесені до заборгованості, перевищуючої критичний рівень, перевіряються в обов’язковому порядку.

     Етап 2. Із залишившихся розрахункових документів проводиться контрольна вибірка. Для  цього використовуються різні способи.

     Етап 3. Перевіряється реальність сум  дебіторської заборгованості в відібраних розрахункових документах. В окремих  випадках, можуть направлятися листи  контрагентам з проханням підтвердити  реальність проставленої в документі чи в обліці суми.

     Етап 4. Оцінюється значимість виявлених  помилок. При цьому можуть використовуватися  різні критерії [1].

     Особливу  увагу слід приділяти аналізу  даних про резерви сумнівних  боргів і фактичним втратам, пов’язаних із непогашенням дебіторської заборгованості. В нашій країні ще не накопилося досвіду з вирахування резерву сумнівних боргів. В економічно розвинутих країнах компанії в процесі підготовки звітності частіше всього начисляють резерв в відсотках по відношенню до загальної суми дебіторської заборгованості, при цьому варіації можуть бути дуже значними.

     Бухгалтерська звітність має давати повне достовірне уявлення про фінансове становище організації, фінансові результати її діяльності і зміни у фінансовому становищі. Достовірною і повною вважається бухгалтерська звітність, сформована відповідно до правил, установлених нормативними актами з бухгалтерського обліку. Підтвердження вірогідності бухгалтерської звітності дають в аудиторському висновку, якщо вона, згідно з чинним законодавством, підлягає обов’язковому аудиту.

     При аналізі поточних активів особливе місце посідає вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків  існування і давності створення  дебіторської заборгованості.

     Негативно впливає на фінансовий стан підприємства збільшення дебіторської заборгованості. За виключенням випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів.

     Прискорити  погашення дебіторської заборгованості можна шляхом:

     - ознайомлення з фінансовим станом  покупця та набуття впевненості  щодо його подальшої платоспроможності;

     - своєчасне оформлення розрахункових  документів;

     - застосування попередньої оплати;

     - застосування вексельної форми  оплати;

     - удосконалення розрахунків і  т. д [2].

     Аналіз  складу і структури дебіторської заборгованості на прикладі ВАТ «ЗАлК» наведено в таб. 1. 
 

     Таблиця 1    Склад і структура дебіторської заборгованості ВАТ «ЗАлК»

     За  аналізований період загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 226821 тис. грн. У складі дебіторської заборгованості найбільшу питому вагу мають розрахунки з бюджетом, хоча на кінець року їх частка і зменшилась на 14,56%.

     Значна  частка простроченої дебіторської заборгованості погіршує платоспроможність підприємства.

     Таке  становище свідчить про ускладнення  розрахункової дисципліни і про  значне відволікання коштів з обороту. Це досить негативно впливає на фінансовий стан агрофірми.

     Треба приділяти увагу тій дебіторській заборгованості, яка буде повернута, і тій, яка не буде повернута. З цією метою визначається процент повернення заборгованості. Важливим є вивчення якості і ліквідності дебіторської заборгованості. Якість дебіторської заборгованості – це ймовірність її отримати в повній сумі.

     Для цього виявляють термін дебіторської заборгованості. Практика показує, що чим більший термін дебіторської заборгованості, тим менша ймовірність  її отримання. З цією метою аналізується вік дебіторської заборгованості. Але  можна розглядати інші інтервали часу прострочення дебіторської заборгованості (наприклад, дні). Крім того, доцільно аналізувати вік дебіторської заборгованості в розрізі конкретних дебіторів. Визначається також питома вага простроченої заборгованості [3].

     Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості. Вона розраховується за формулою: 

     Тдз=СЗ*Дн/ДО  (1). 

     де, Тдз – тривалість надходження  коштів в дебіторській заборгованості, дні;

     СЗ  – середні залишки заборгованості по розрахунках дебіторів;

     Дн  – дні аналізованого періоду;

     ДО  – сума дебетового обороту по розрахунках  дебіторів.

     Окремо  підраховують суму збитків підприємства від несвоєчасної сплати дебіторської заборгованості. Як правило, суму простроченої дебіторської заборгованості помножують на ставку банківського процента за цей період і потім віднімають суму отриманої пені.

     Узагальнюючим показником дебіторської заборгованості є її оберненість. Розраховується фактична та очікувана обіговість на разі умов договорів. Оберненість виступає взагалі  показником ліквідності і якості дебіторської заборгованості, вона розраховується як відношення відвантаженої продукції за реалізаційними цінами до середньої дебіторської заборгованості за аналізований період: 

     Кобдз=ОВП/СДЗ (2) 

     де, Кобдз – коефіцієнт оберненості  дебіторської заборгованості, раз;

     ОВП – обсяг відвантаженої продукції  за реалізаційними цінами;

     СДЗ – середня дебіторська заборгованість за аналізований період.

     Цей коефіцієнт показує, скільки раз  дебіторська заборгованість створюється  на підприємстві і надходить йому за аналізований період.

     Оберненість дебіторської заборгованості можна  розрахувати в днях. Цей показник розраховується в два способи:

• як відношення кількості днів в аналізованому періоді до коефіцієнта обіговості:

     Одз=Дн/Кобдз (3) 

     де, Одз – оберненість дебіторської заборгованості;

     Дн  – дні аналізованого періоду;

     Кобдз – коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості, раз;

• як відношення додатка суми заборгованості на кінець періоду і тривалості аналізованого періоду до обсягу відвантаження продукції за реалізаційними цінами:

     Одз=ДЗк*Дн/ОВП (4) 

     де, Одз – оберненість дебіторської заборгованості;

     Дн  – дні аналізованого періоду;

     ДЗк – сума дебіторської заборгованості за аналізований період;

     ОВП – обсяг відвантаженної продукції  за реалізаційними цінами.

     Для аналізу дебіторської заборгованості також визначають період погашення  дебіторської заборгованості: 

     Длдз=Т/Кдз (5) 

     де, Длдз – тривалість погашення дебіторської заборгованості;

     Т – дні;

     Кдз – коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості.

     Чим триваліший період погашення, тим більший  ризик її неповернення. Цей показник необхідно розглядати по юридичним  та фізичним особам, видам продукції, умовам розрахунків, тобто умовам заключення договорів.

     Доля  дебіторської заборгованості в загальному об’ємі оборотних засобів розраховується за формулою: 

     Удз=ДЗ/СО*100 (6) 

     де, Удз – питома вага дебіторської заборгованості в загальному об’ємі оборотних засобів, %;

     ДЗ  – середня величина дебіторської заборгованості;

     СО  – об’єм оборотних засобів.

     Чим вищий цей показник, тим менш мобільна структура майна підприємства.

     Доля  сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості розраховується за формулою: 

     Усдз=СЗ/ДЗ*100 (7) 

       де, Усдз – питома вага сумнівної заборгованості в складі дебіторської;

     СЗ  – сумнівна заборгованість.

     Цей показник характеризує «якість» дебіторської заборгованості. Тенденція його росту  свідчить про зниження ліквідності [4].

     На  практиці ВАТ „ЗАлК” середня дебіторська  заборгованість складає:

       (68472+137883)/2= 103177,5(тис. грн.)

     Обсяг відвантаженої продукції дорівнює 1594364 тис. грн.

     Кобдз=1594364/103177,5=15,45.

     Тривалість  одного обороту в днях: 360/15,45=23 (дня)

     Показники оберненості дебіторської заборгованості можна порівнювати в динаміці, із середніми по галузі тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Поняття, склад і показники кредиторської заборгованості 

     Кредиторська  заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють  нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою

     Економічна  сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина  майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї.

     З урахуванням відзначених ознак  кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов'язань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації - балансоутримувача.

     У тих випадках, коли організація-дебітор  не приймає ніяких заходів щодо  добровільного повернення боргів, у  кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської  заборгованості здійснюється одним із двох способів: 1) у судовому чи 2) у позасудовому порядку.

     Поняттям  кредиторської заборгованості охоплюються  боргові зобов'язання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служить одним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора, неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться, природно, по кожнім кредиторі окремо ("розрахунки з кредиторами" чи просто "кредитори"), а в узагальнюючих показниках відбивають загальну суму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.

     За  діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і  звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних  указують зведення "про наявність  на початок і кінець звітного періоду  окремих видів кредиторської  заборгованості". До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

     - постачальники і підрядчики;

     - векселя до сплати;

     - заборгованість перед дочірніми  і залежними суспільствами;

     - заборгованість перед персоналом  організації;

     - заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

     - заборгованість учасникам (засновникам)  по виплаті доходів;

     - аванси отримані;

     - інші кредитори.

     У залежності від юридичної природи  і правового режиму зазначені  позиції можуть бути зведені до трьох  груп.

     Перша - це заборгованість організації перед  бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

     Друга група - заборгованість організації  перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

     Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і  корпоративних зобов'язаннях: борги  по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

     Планування  погашень по зобов'язаннях здійснюється фінансовими менеджерами чи безпосередньо центрами фінансової відповідальності по статтях бюджету, установлених регламентом. У рамках своєї компетенції і доцільності фахівці можуть визначати можливі варіанти планування заборгованості, використовуючи як прогнози "Розрахунки з постачальниками", визначаючи відстрочки платежів по конкретних контрактах і "Кредиторська заборгованість минулих періодів", установлюючи графіка погашення заборгованості по клієнтах, так і на основі бізнес-прогноз "Графік фінансування", що є спрощеною формою формування кредиторської заборгованості.

     Прогноз призначений для планування величини кредиторської заборгованості і кількості днів її рівномірного погашення, суми авансів і відстрочки поточних платежів по статтях і елементам бюджету.

     Основою для складання видаткової частини  бюджету руху коштів повинні бути операційні бюджети всіх напрямків  діяльності компанії і графік погашення заборгованості, що визначають наступні групи платежів, встановлені в прогнозі "Графік фінансування":

       - планові платежі по усіх видах податків і зборів перед бюджетом і позабюджетними фондами;

       - обслуговування кредитів, що містять план виплат по основному боргу і відсоткам;

       - витрати по оплаті праці;

       - зобов'язання перед постачальниками за матеріали, що поставляються, забезпечення енергоресурсами;

       - зобов'язання перед замовниками за виконані роботи;

       - фінансування управлінських і комерційних витрат; 

       - графік інвестиційних виплат за придбання і модернізацію основних засобів; 

       - інші витрати [5].

     По  визначенню, кредиторська заборгованість - це тимчасово притягнуті підприємством  і підмети поверненню фізичним і  юридичним особам кошти. Кредиторська заборгованість відбиває вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин і визначається, як: 

     Кз = РАС x Оп / Р,  (8) 

     де РАС - матеріальні витрати + величина відкладених виплат стороннім організаціям;

     Оп - відстрочка платежів у днях,

     P - тривалість періоду в днях.

     Для планування кредиторської заборгованості на короткостроковий період можна умовно приймати, що погашення заборгованості виробляється рівними частками протягом запланованої кількості днів додатково до поточного платежам, з урахуванням суми виданих авансів. При розрахунку витрати коштів сума платежу поділяється на кількість днів місяця і зміщається щодо місяця в обсязі, що приходиться на період відстрочки.

     Прогнозний  розрахунок кредиторської заборгованості є одним з основних етапів формування бюджету руху коштів і прогнозного балансу, а також для виконання фінансового аналізу.

     Для аналізу стану кредиторської  заборгованості використовуються коефіцієнти  оборотності кредиторської заборгованості, що відносяться до групи показників ділової активності.

     Коефіцієнт  оборотності кредиторської заборгованості, що виражається в числі оборотів за період, можна розрахувати: 

     Кокз = Рп / Кз,    (9) 

     де  Рп - вартість реалізованої продукції (собівартість);

     Кз - середньорічна кредиторська заборгованість.

     Період  обороту (погашення) кредиторської  заборгованості, розраховується в днях: 

     Покз = 360/ Кокз  (10) 

     Важливість  аналізу і керування кредиторською  заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності [6].  
 
 
 

3. Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості 

     Значна  питома частка в складі джерел коштів підприємства, як знаємо, належить позиковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати разом із дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

     Передовсім  слід перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської  заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов’язання підприємства.

     У процесі аналізу необхідно дати оцінку умовам заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

     Аналіз  власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми 1 „Баланс”.

     Для цього розраховують питому частку кожного  виду кредиторської заборгованості у загальній сумі. Такі показники  обчислюються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для врегулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.