Дистанційна освіта. Актуальність, проблеми та перспективи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ України, молоді та спорту україни

Національний  авіаційний університет

Інститут  заочного та дистанційного навчання

Контрольна  робота

з дисципліни:

“Вища освіта та Болонський процес”

^{(повна  назва дисципліни)}

Виконав:

Студент ІЗДН  5  курсу

      Кривенко  Юлія Олександрівна 

^(П.І.Б.)

напрям   8.03050401-1 Мз 

        ^{(шифр  і назва напряму)}

група №  ЕП-501 Мз 

№ зал. книжки  11.1297 

Прийняв:

        ст. в. Добротвор О. В. 

^{(посада, прізвище, ініціали)}

Київ 2011

Тема: Дистанційна освіта. Актуальність, проблеми та перспективи.

План

1. Сутність дистанційної освіти 3

2. Переваги та недоліки дистанційної освіти 7

3. Сучасний стан та перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні 9

Список використаної літератури 14

     1. Сутність дистанційної освіти

     Дистанційне навчання ― це форма навчання, що передбачає використання комп’ютерних та телекомунікаційних технологій завдяки яким відбувається взаємодія між викладачем та студентом під час виконання завдань на різних етапах навчання, а також самостійну роботу студента з матеріалами інформаційної мережі.

     На  даний час Інтернет-технології охоплюють все більше аспектів нашого життя, таким чином прискорюються темпи розвитку суспільства та долаються географічні бар’єри. Те ж саме стосується і освіти. На сьогодні для успішного навчання вже не обов’язково знаходитися поряд з викладачем. Вже протягом достатньо довгого періоду часу існує заочна форма навчання, але її можливості досить обмежені. Проте Інтернет дає змогу збільшити їх та зробити заочне навчання дійсно повноцінним.

     Дистанційне навчання охоплює такі заходи:

1. засоби надання учбового матеріалу студенту;
2. засоби контролю успішності студента;
3. засоби інтерактивної співробітництва вчителя та студента;
4. можливість швидкого доповнення курсу новою інформацією, коригування неточностей.

     У наш час на ринку праці надзвичайно  цінуються знання, досвід і навички  працівника. Ідеальний фахівець двадцять першого століття ― це людина, що досконало володіє навичками роботи на сучасних електронних та інформаційних пристроях, слідкує за новинками в своїй області знань і постійно вдосконалює власні навички, підвищує кваліфікацію та професійний рівень. Прагнення до отримання нових знань і навичок в епоху інформаційного суспільства значно полегшує можливості самореалізації та сприяє кар’єрному зростанню. Однією з головних перешкод для тих, хто прагне продовжити навчання (адже більшість з них має роботу, сім’ю), є брак часу. Саме тому таку популярність нині отримало дистанційне навчання, адже навчатися можна в вільний час та навіть в різних навчальних закладах світу.

     На  Заході така форма навчання набула вже достатньо високого рівня популярності через ті економічні показники та навчальну ефективність. Дистанційну освіту називають також “освітою на протязі всього життя”, через те, що навчаються в основному дорослі люди, яким через деякі причини необхідно продовжити навчання, здобути нові знання і навички для роботи.

     Без навчання протягом усього життя у  сучасному світі не обійтись, але  час спеціалістів розписаний по хвилинах. Дистанційна освіта допомагає вирішити цю проблему з часом. Крім того, дистанційна освіта коштує дешевше, і для декого є оптимальним способом отримання освіти. Також суттєво важливим є і те, що дистанційна освіта вирішує проблему підвищення кваліфікації тих, хто проживає і працює у регіонах і для кого переїзд до іншого міста пов’язаний з багатьма проблемами.

     У системі дистанційного навчання виділяються чотири типи суб’єкта:

     Студент ― той, хто навчається.

     Викладач ― той, хто навчає.

     Організатор ― той, хто планує навчальну діяльність, розробляє програми навчання, займається розподіленням студентів за групами і навчальним навантаженням на викладачів, вирішує різні організаційні питання.

     Адміністратор ― той, хто забезпечує стабільне функціонування системи, вирішує технічні питання, слідкує за статистикою роботи системи.

     Важливим  елементом дистанційного навчання є дистанційний курс. Ще до початку навчання викладачі розробляють дистанційний курс за своїми предметами. В процесі навчання курси можуть змінюватися і доповнюватися. Кожний викладач має змогу сам вирішувати, як буде виглядати дистанційний курс і які мультимедійні елементи в ньому будуть застосовуватися. Міра і спосіб використання комп’ютерних технологій при підготовці дистанційний курс значно впливає на ефективність його засвоєння. Світовий досвід показує, що використання динамічних об’єктів для створення наочних моделей процесів, адаптивне моделювання студента в багатьох випадках значно підвищує навчальний ефект.

     Курс  розбивається на розділи, які потрібно проходити у визначений час. За матеріалом розділів викладачі створюють і призначують тести і завдання, які також потрібно вчасно проходити. Викладач має можливість призначувати спеціальні перевірочні тести за відповідними розділами курсу. Викладач може призначувати завдання для підгруп студентів, тоді завдання вирішується колективно. Взаємодія між суб’єктами системи дистанційного навчання здійснюється за допомогою системи індивідуальних гостьових книг, форумів, чатів та електронної пошти.

     Електронні  версії підручників, що стали основою  для створення дистанційних курсів, як і традиційні підручники, не вирішують проблеми самостійної діяльності студентів в одержанні знань. Ці програмні продукти тільки створюють так зване віртуальне навчальне середовище, в якому і проходить дистанційне навчання. Але тут уже виникають такі психологічні проблеми, як відсутність досвіду самостійної роботи (насамперед, для студентів першого курсу), недостатня вольова саморегуляція, вплив групових установок тощо.

     Тому  розроблювачам курсів варто звернути особливу увагу (на початковому етапі курсу) на необхідність детального планування навчальної діяльності, її організації, чіткої постановки цілей і завдань навчання. Студенти повинні розуміти призначення запропонованих курсів. Від змісту матеріалу, що визначає структуру й рівень їхніх пізнавальних інтересів (загальних або спеціальних) значною мірою залежить ефективність навчального процесу студентів.

     Пізнавальні процеси студентів безпосередньо  впливають на засвоєння навчального матеріалу. Звідси випливає, що розробляючи учбово-методичні матеріали для дистанційного навчання, необхідно брати до уваги психологічні закономірності сприйняття, пам’яті, мислення, уваги, а також вікові особливості студентів. Врахування цих особливостей сприяє підвищенню рівня сприйняття інформації й засвоєння навчального матеріалу тими, хто вчиться в системі дистанційного освіти.

     Психологічний комфорт в процесі навчання досягається зворотним зв’язком між студентом і викладачем у системі дистанційного навчання. Суть зворотного зв’язку полягає в тому, що в міжособистісному спілкуванні процес обміну інформацією начебто подвоюється. І тепер, з’являється нова психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами цього спілкування ― комунікативний бар’єр. Якщо такий бар’єр виникає, то інформація спотворюється або змінюється її зміст і тоді комунікативний бар’єр може перерости й у бар’єр відносин. А це вже феномен сугубо психологічний, коли почуття недовіри й ворожості поширюється й на пропоновану їм інформацію.

     Таким чином, особистісні характеристики викладачів у системі дистанційного навчання мають важливе значення для забезпечення відповідного, психологічного комфорту тим, хто вчиться. Але яким би чином не був організований зворотний зв’язок, дуже важливо забезпечити його регулярність відповідно до графіка, щоб учні мали поняття про систему вивчення курсу.

     Одним з важливих аспектів навчання є мотивація. Мотивацію поділяють на зовнішню й внутрішню. І тоді, в окремих  випадках, комунікативний бар’єр виступає захистом від психологічного впливу іншої людини, що виникає в процесі обміну інформацією між учасниками спілкування. Отже, необхідно враховувати те, що будь-яка інформація, що надходить до реципієнта, впливає на його поводження, мислення, установку. А так як, самостійна робота в системі дистанційного навчання є основним елементом навчальної діяльності, то необхідно акцентувати увагу на розвиток здібностей студента самостійно працювати з інформацією.

     Визначальними мотивами самостійної діяльності можуть виступати учбово-пізнавальні й професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, страх відрахування тощо. Різні по змісту мотиви по-різному впливають на якість навчальної діяльності. Інший показник мотивації до електронного навчання - зручність, яку воно пропонує (наприклад, можливість пройти курс навчання практично в будь-який момент і практично в будь-якому місці). Це значно легше, ніж намагатися включити процес навчання в щільний графік зайнятості.

     Дистанційні курси пропонують студентові елементи керування, які неможливо реалізувати при підготовці у звичайному режимі (аудиторні заняття).

     Електронне  навчання дає право проходити  весь курс у власному темпі. Це дозволяє уникати пропусків у процесі  вивчення, у випадках, якщо студент  повинен відірватися від курсу через зовнішні проблеми або просто не вловлює зміст сказаного викладачем. Елемент “власний темп” ― одна з тих особливостей, що робить дистанційне навчання таким ефективним.

     2. Переваги та недоліки дистанційної освіти

     Не  рекомендовано здобувати дистанційно  базову освіту. Якщо це перша освіта, краще пройти повну програму за очною  формою навчання. До дистанційної освіти зручно звертатися при отриманні другої вищої освіти, проходженні додаткових курсів підвищення кваліфікації, у деяких випадках - при отриманні MBA, особливо, якщо ви зупинили свій вибір на західній бізнес-школі, а часу та можливості їхати навчатися за кордон просто немає.

     Дистанційна освіта має такі переваги:

1. навчатися у відповідності до свого темпу, особистісних особливостей та освітніх потреб.
2. зручність ― можливість навчання у зручний час, у певному місці, здобуття освіти без відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі для засвоєння матеріалу.
3. використовувати під час процесу навчання сучасні технології, тобто, паралельно засвоювати навички, які згодом знадобляться під час роботи.
4. самостійно планувати час та розклад занять, а також перелік предметів, що вивчаються.
5. навчатися у найбільш приємній та сприяючій продуктивності обстановці, створюючи для себе сприятливу атмосферу.
6. гнучкість ― можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки, здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань – підказок тощо.
7. актуальність ― можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок.
8. модульність ― розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які вивчаються у міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи загалом.
9. економічна ефективність ― метод навчання дешевший, ніж традиційні, завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів та мультидоступу до них;
10. можливість одночасного використання великого обсягу навчальної інформації будь-якою кількістю студентів.
11. відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу.

     Серед недоліків дистанційної освіти можна  виділити:

1. відсутність особистісного спілкування між викладачем та студентом (відбувається менш ефективна, безособистісна передача знань). Також не вистачає спілкування з колегами-студентами для обміну досвідом.
2. необхідність наявності у студента сильної особистісної мотивації, вміння навчатися самостійно, без постійної підтримки та підштовхування з боку викладача, а його результат залежить від самостійності і свідомості слухача.
3. відсутність можливості негайного практичного застосування отриманих знань із наступним обговоренням виниклих питань з викладачем і роз’яснення ситуації на конкретних прикладах. А коли поряд не має людини, яка могла б емоційно викладати знання, це значний мінус для процесу освіти. Складно створити творчу атмосферу в групі студентів;
4. студенти не завжди можуть забезпечити себе достатнім технічним обладнанням ― мати комп’ютер та постійний вихід у Інтернет.
5. вчитель, який не має певного досвіду, не вміє створювати електронний матеріал.
6. високі вимоги до постановки задачі згідно навчання, адміністрування процесу, складність мотивації слухачів.
7. однією з ключових проблем дистанційної освіти залишається проблема ідентифікації користувача при перевірці знань. Оскільки дотепер не запропоновано оптимальних технологічних рішень, більшість дистанційних програм як і раніше припускає очну екзаменаційну сесію. Неможливо сказати хто на іншому кінці дроту.
8. висока вартість побудови системи дистанційної освіти, самих курсів та придбання технічного забезпечення.

     Відеокасети - цей унікальний засіб для дистанційного  навчання практично по будь-якій дисципліні. Не вимагаючи великих витрат на тиражування навчальних відеоматеріалів, відеомагнітофон отримав широке розповсюдження у всіх країнах. Відеокасети використовуються звичайно як компоненти наборів навчальних матеріалів, частково замінюючи традиційні лекції.

     Електронна  пошта економічно і технологічно є найефективнішою технологією, яка може бути використана в процесі навчання для доставки змістовної частини учбових курсів і забезпечення зворотного зв’язку студента з викладачем. В той же самий час вона має обмежений педагогічний ефект через неможливість реалізації "діалогу" між викладачем і студентами, прийнятого в традиційній формі навчання. Проте, якщо студенти мають постійний доступ до персонального комп’ютера з модемом і телефонного каналу, електронна пошта дозволяє реалізувати гнучкий і інтенсивний процес консультацій.

     Оперативний доступ до інформаційних ресурсів, що розділяються, дозволяє отримати інтерактивний доступ до видалених баз даних, інформаційно-довідковим системам, бібліотекам при вивченні конкретної дисципліни. Даний режим доступу дозволяє протягом декількох секунд здійснити передачу необхідного учбового матеріалу, комп’ютерних програм за допомогою комп’ютерних систем з великих науково-педагогічних центрів, і з локальних вузлів мережі Інтернет.

     3. Сучасний стан та перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні

     Треба зазначити, що сучасний розвиток інформатизації освіти потребує постійного впровадження нових форм і методів навчання.

     Дистанційна освіта дуже актуальна для України, бо за допомогою її можна не тільки навчатися, але й підвищувати кваліфікацію та займатися перекваліфікацією. Слід відмітити, що при інтеграції України в Євросоюз дистанційна освіта буде економічно вигідною, бо на підготовку фахівця витрачається 60% коштів порівняно з очною формою освіти. Поширення дистанційної освіти дозволить отримувати навчання не тільки в вітчизняних вузах, а й за кордоном, що підвищить авторитет вітчизняних фахівців.

     Важливо розвивати систему дистанційного навчання, яка суттєво розширить можливості і підвищить конкурентоздатність вітчизняного ринку освітніх послуг, збільшить доступність до них різних соціальних груп та категорій населення, створить передумови для прискорення розвитку всіх стратегічно важливих сфер нашого суспільства і полегшить повноцінне входження України у світовий інформаційний простір, зберігаючи при цьому високоякісний людський капітал.

     Необхідно розглядати розвиток системи дистанційного навчання у контексті створення єдиного національного освітньо-наукового інформаційного середовища, що дозволить Україні приєднатися до Європейських освітньо-наукових комп’ютерних мереж та інформаційних ресурсів і зробить побудову системи дистанційного навчання у державі більш ефективною і менш затратною у використанні кадрових, матеріальних і фінансових ресурсів.

     З метою забезпечення розвитку системи  дистанційного навчання Міністерством освіти і науки України проведено певну роботу. Зокрема, розроблено Програмку розвитку системи дистанційного навчання, яку затверджено Кабінетом Міністрів України, розроблено і зареєстровано у Міністерстві юстиції Положення про дистанційне навчання, підготовлено і розглянуто на засіданні державної акредитаційної комісії і прийнято за основу проект Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за дистанційною формою навчання, розроблені проект Положення про регіональні центри системи дистанційного навчання та проект Норм часу для планування і обліку навчальної роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, які забезпечують навчання за дистанційною формою.

     Для організаційного забезпечення з  розвитку системи дистанційного  навчання при Міністерстві освіти і науки України, створено Координаційну раду на основі Українського центру дистанційної освіти створено Український інститут інформаційних технологій в освіті Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”, формується перша черга мережі регіональних центрів системи дистанційного навчання (СДН). Крім цього, здійснюються педагогічні експерименти, що дозволило набути досвіду з питань впровадження дистанційного навчання широким колом ВНЗ, зокрема, такими як Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, Сумський державний університет, Харківський національний університет радіоелектроніки, Хмельницький національний університет, Херсонський державний університет, Міжнародний університет фінансів, Науково-виробничий комплекс “Академія дистанційної освіти”, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” та інші.

     Продовжується формування трьохрівневої системи  телекомунікаційних мереж, що використовуються навчальними закладами для інформаційної  взаємодії під час організації навчального процесу та керування ним. На нижньому рівні всі з опитуваних вищих навчальних закладів створили локальні мережі, а також на їх базі регіональні, відомчі, корпоративні та інші мережі і забезпечили їх вихід безпосередньо у Інтернет-мережу першого рівня телекомунікаційної взаємодії. Другий ― національний ― рівень телекомунікаційної взаємодії продовжує формуватися на основі науково-освітньої мережі URAN, вузли якої вже є у 18 регіонах, разом з іншими науково-освітніми мережами.

     Суттєві зміни відбуваються у забезпеченні дистанційного навчання у вищих навчальних закладах. Усі вищі навчальні заклади засвідчили мінімально необхідний рівень оснащеності комп’ютерною технікою, щоб забезпечити впровадження дистанційного навчання або його елементів, а у понад 50 вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації різних регіонів практично сформовано центри дистанційного навчання, що мають відповідне технічне, програмне, методичне та кадрове забезпечення.

     У багатьох вищих навчальних закладів заявило про використання ними спеціального програмного забезпечення дистанційного  навчання ― платформ, які забезпечують комплексне управління дистанційним навчанням або його елементами. Серед них платформи загальновідомих світових виробників, адаптовані та інтегровані пакети спеціалізованого програмного забезпечення національних розробників, а також програмне забезпечення власного розроблення.

     У напрямі кадрового забезпечення дистанційного навчання зусиллями  декількох провідних вищих навчальних закладів (Національний технічний університет України “КПІ”, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, Харківський національний університет радіоелектроніки. Київський національний економічний університет. Дніпропетровський національний університет, Національна академія державного управління при Президенті України, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України та інші) розгорнуто підвищення кваліфікації професорсько-викладаць-кого складу. На поточний момент на спеціальних підготовчих курсах з основ дистанційного навчання підготовлено понад 3300 фахівців різної спеціалізації з навчальних закладів різних рівнів акредитації усіх регіонів України - розробників дистанційних курсів, програмістів, системних адміністраторів, методистів, менеджерів тощо.

     Розпочато роботу з впровадження дистанційного  навчання у загальноосвітніх та інших професійних навчальних закладах. Зокрема, формується телекомунікаційна мережа з виходом в Інтернет для обслуговування системи загальної середньої освіти. Вже зараз у кожному регіоні є, як правило, не менше чотирьох опорних шкіл, які підключені до Інтернету. Розроблено декілька дистанційних курсів, частина з яких розраховані на викладачів, що супроводжують навчальні комп’ютерні комплекси, які постачаються у школи за програмою інформатизації.

     Фінансове забезпечення дистанційного навчання у вищих навчальних закладах відбувається, в основному, за рахунок їх спеціальних коштів.

     Найбільш  динамічно розвивається дистанційне  навчання у системі післядипломної освіти.

     Незважаючи  на позитивні тенденції у розвитку системи дистанційного навчання, Україна суттєво відстає у  цій сфері від розвинутих країн  і не в повній мірі задовольняє  освітнім потребам суспільства.

     Таке  відставання зумовлено наступними проблемами та необхідністю їх вирішення:

     1. Запровадження інформаційно-комунікаційних  технологій в освіті і науці, включаючи систему дистанційного навчання, не визнано на державному рівні як одного з пріоритетних напрямів розвитку освіти, не координується і не розвивається на єдиній системній основі. Зокрема, відсутня координація і методичне забезпечення дистанційного навчання для різних рівнів освіти: загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної. Відсутня система підготовки кадрів для СДН. Не розроблені єдині вимоги та рекомендації до спеціалізованого програмного, дидактичного і методичного забезпечення дистанційного навчання.

     2. Відсутність комплексного підходу  до створення національного освітньо-наукового інформаційного середовища України, яке б включало телекомунікаційну інфраструктуру, інформаційні ресурси освіти та науки, мережі електронних бібліотек, інформаційно-аналітичні системи управління освітою і наукою, що робить розвиток системи дистанційного навчання малоефективним і високо витратним, не сприяє приєднанню до європейських освітньо-наукових комп’ютерних мереж (GEANT, GEANT 2) та інформаційних ресурсів.

     3. Відсутність бюджетного фінансування  розвитку системи дистанційного  навчання та інших складових  освітньо-наукового інформаційного  середовища. Не впроваджені механізми  комплексного багатоканального  фінансування інформаційно-комунікаційних технологій у сфері освіти і науки.

     4. Несформованість та недосконалість нормативно-правової бази дистанційної форми навчання. 

Список  використаної літератури

1. Бордовская  Н. В., Реан А. А. Педагогика. Учебник  для вузов - СПб: Изд-во “Питер”, 2008. - 304 с.
2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В. Г. Кременя. - К.: Освіта, 2004. - 384 с.
3. Включене дистанційне навчання англійської мови студентів вищих технічних закладів освіти: побудова курсу, методика навчання та результати / Іноземні мови. - 2000. - № 2. - С. 27-30.
4. Дистанційний навчальний курс іноземної мови: проблеми розробки / Теоретичні питання освіти та виховання: 36. наук. пр. - К.: КДЛУ, 2000. - Вип. 7. - с. 96-98.
5. Драйден Г., Вос Дж. Революція в навчанні. М., ООО "Паривне", 2003. - 672 с.
6. Журавський В. С., Згуровський М. З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2003. - 200 с.
7. Методика викладання у вищій школі: Практикум / Уклад.: С. М. Романова. - К.: НАУ, 2008. - 37 с.
8. Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес / За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 326 с.
9. Електронне джерело: www.edu-m.ru
10. Електронне джерело: www.topcareer.ru