Діяльність зарубіжних фондових бірж

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівська державна фінансова  академія

Кафедра міжнародної економіки  та теорії фінансів

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з навчальної дисципліни «Біржова справа»

на тему: «Діяльність зарубіжних фондових бірж»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                    Виконала:

                                                                                              ст. 305-Ф групи

                                                                                        Кміть Марта

                                                                                       Перевірила:

                                                                                     Петик Л.О.

Львів 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………...……

1. Суть, функції та основні операції фондової біржі………….……...……
2. Загальна характеристика розвинених зарубіжних фондових бірж
1. Нью-Йоркська фондова біржа………………………………………
2. Токійська фондова біржа………………………………………………
3. Лондонська фондова біржа…………………………………………….

Висновки………………………………………………………………….….

Список використаної літератури ………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Фондова біржа – це спеціалізований заклад, який створюється з ціллю забезпечення постійно діючої торгівлі цінними паперами. Ця ціль досягається за допомогою узгодження попиту та пропозиції на нього, а також наданням місця та коштів, як для розміщення, так і для оберту цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Суть, функції та основні операції фондової біржі

Фондова біржа – це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

На фондових біржах, як правило, продаються і купуються цінні папери авторитетних емітентів, які займають вагоме місце  в функціонуванні економічного механізму  країни і показники діяльності яких мають велике значення для багатьох господарюючих або фінансових суб'єктів. Звідси й вимоги до таких емітентів, а також критерії, яким вони повинні відповідати, є підвищеними.

Фондова біржа виконує такі основні функції:

• відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;
• є важливим координатором розміщення державних цінних паперів;
• забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу;
• виступає своєрідним економічним барометром ділової активності.

Основними операціями, які здійснює фондова біржа, є:

• перевірка якості та надійності цінних паперів;
• обмін цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни;
• встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента;
• оформлення угод щодо купівлі-продажу цінних паперів;
• виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів;
• забезпечення централізованого інформування (гласності біржових операцій) і курсового контролю;
• правове оформлення угод.

Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів фондові  біржі сприяють накопиченню капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується  близько 200 фондових бірж, об'єднаних у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона та Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі акціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Загальна характеристика розвинених зарубіжних фондових бірж
1. Нью-Йоркська фондова біржа

Нью-Йоркська фондова біржа є  найбільшою у світі за кількістю цінних паперів, які котируються на біржах і по яких укладаються угоди. Не дивлячись на те, що фактично вона існує з 1792 року, формально її статут був прийнятий у 1817 році і початково вона називалась «Нью-Йоркська Рада по цінних паперах та їх обміну». Сучасна назва біржі з'явилась у 1863 році.

На Нью-Йоркській фондовій біржі  котирується понад 2000 акцій і  понад 3500 облігацій. Основними критеріями, на основі яких здійснюється допуск цінних паперів до котирування, є показники  активів, прибутків, одержуваних емітентом  від господарчої діяльності, а також регулярність одержання прибутків акціонерами. Включення до списків цінних паперів, допущених до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі, є визнанням того, що емітент-інститут досяг зрілості та статусу передової корпорації у своїй галузі.

Основні показники, на основі яких здійснюється включення, наприклад, акцій до списків  біржі, розрізняються залежно від  того, емітентами якої країни вони випущені – США чи іншої. Акції американських корпорацій можуть бути включені до списків фондової біржі, якщо кількість власників 100 і більше акцій становить 2000; загальна кількість акціонерів – 2200; середньомісячний продаж акцій за останні 6 місяців досяг 1 000 000; прибуток емітента до вирахування федеральних податків – 2 500 000 доларів; за останній фінансовий рік – 2 000 000 доларів; за останні 3 роки – 6 500 000 доларів, усі три роки мають бути прибутковими.

У відповідності з Правилами  включення і вилучення цінних паперів зі списків Нью-Йоркської  фондової біржі, окрім цих показників, також враховується і ряд інших. Наприклад, корпорація має бути діючою, а не такою, що готується до ліквідації, звертається увага на характер ринку  її продукції, відносну стабільність становища  емітента в галузі, перспективи розвитку галузі та корпорації.

Сукупна ринкова вартість акцій, випущених  корпорацією, має бути не менше 5 млн. доларів, емітент повинен бути спроможним виплачувати відсотки по всіх своїх  зобов'язаннях.

Акції іноземних компаній можуть бути включені до списків фондової біржі, якщо кількість власників 100 і більше акцій становить 5000 у всьому світі; ринкова вартість їх досягає 100 млн. доларів у всьому світі; прибуток до вирахування податків – 100 млн. доларів за останні три роки, з них мінімум 25 млн. доларів протягом одного з трьох років.

Цінні папери, що перебувають в  обігу на Нью-Йоркській фондовій біржі, котируються в одному (офіційному) режимі. Інших режимів котирування не існує. До теперішнього часу основною формою торгівлі є аукціони «з голосу». Котирування курсів, а також клірингові та розрахункові операції виконуються за допомогою комп'ютерних засобів.

Торгівлю на фондовій біржі мають  право здійснювати тільки члени  біржі. Учасники торгів можуть виступати  як фахівці, дилери по купівлі та продажу  неповних лотів, комісійні брокери, брокери операційного залу, зареєстровані  торговці.

Фахівці становлять близько 25 відсотків  усіх учасників біржової торгівлі. Вони представляють собою певні центри аукціонної торгівлі, головне завдання яких полягає у тому, щоб забезпечувати ліквідність цінних паперів і послідовність цін на них. Звичайно фахівець торгує акціями 12-14 емітентів. Він повинен мати достатньо велику суму власних, а не позикових грошей (приблизно 500 тис. доларів) або таку суму, яка дозволяє йому придбати 5000 акцій одного емітента, якщо вартість таких акцій вище 500 тис. доларів. Фахівець також повинен мати необхідну професійну підготовку.

Фахівці на Нью-Йоркській фондовій біржі виконують дві основні  функції. Вони надають брокерські послуги  брокерам, які виконують лімітні  та спеціальні накази клієнтів, і є  дилерами відносно вищезгаданих акцій 12-14 емітентів. В останньому випадку  з метою забезпечення ліквідності  фахівці зобов'язані їх купувати, якщо попит на них падає, і продавати вказані акції, якщо попит на них підвищується.

Дилери, торгуючі неповними лотами, здійснюють купівлю або продаж акцій  у тих випадках, коли в пакеті менша, ніж звичайно, їх кількість. Звичайним  пакетом акцій на Нью-Йоркській  фондовій біржі вважається пакет, що дорівнює 100 акціям або числу, кратному 100 акціям. Торгівлю неповними лотами акцій на вказаній біржі почали здійснювати в 1976 році; до цього її здійснювали в спеціальній палаті.

Як комісійні брокери на біржі  виступають службовці брокерських фірм, які є членами Нью-Йоркської фондової біржі. Комісійні брокери працюють в операційному залі й виконують доручення клієнтів своєї фірми. Замовлення клієнтів на придбання або продаж акцій надходять до комісійних брокерів від службовців, працюючих в офісі брокерської фірми.

Брокерами операційного залу є учасники фондової біржі, які не є службовцями  брокерської фірми, що працює з інвесторами, але які допомагають комісійним брокерам виконувати замовлення, якщо ті одержують їх одночасно у великій кількості. Брокери операційного залу, таким чином, надають послуги іншим брокерам, торгуючим на фондовій біржі, і не працюють з інвесторами.

Зареєстровані торговці представляють  собою таких учасників фондової біржі, яким дозволено продавати  і купувати цінні папери за свій рахунок. Ця категорія учасників  біржової торгівлі діє на торгах на свій страх і ризик. Торговці не приймають  і не виконують доручень клієнтів. Вважається, що зареєстровані торговці своїми діями сприяють підвищенню ліквідності цінних паперів, оскільки вони знаходяться в операційному залі, мають доступ до інформації щодо поточних курсів і можуть швидко реагувати на зміни останніх.

 

 

 

2. Токійська фондова біржа

Токійська фондова біржа виникла  в 1878 році, проте в сучасному вигляді існує з 1949 року. На вказаній біржі котируються акції близько 1500 емітентів, а також облігації. Учасниками її є 94 організації. Торги цінними паперами проводяться у двох формах: шляхом аукціону «з голосу» та в електронному режимі. Цінні папери котируються тільки офіційно. На Токійській фондовій біржі існує два операційних зали: один - для аукціону «з голосу», другий — для комп'ютерних торгів.

Аукціонна торгівля «з голосу» здійснюється щодо близько 200 акцій, що найбільш активно  купуються і продаються. Торги  з іншими акціями, включаючи іноземні, проводяться в електронному режимі. В операційному залі, у якому відбувається торгівля «з голосу», також, як і на Нью-Йоркській фондовій біржі, знаходяться пости фахівців (Saitory posts) і брокерські місця. Saitory і брокери є основними учасниками біржової торгівлі «з голосу». Обидві категорії учасників виконують функції, аналогічні тим, які здійснюються, відповідно, фахівцями та комісійними брокерами Нью-Йоркської біржі.

В операційному залі електронної торгівлі знаходяться тільки комп'ютери, засоби зв'язку та Saitory. Інші учасники фондової біржі фізично під час торгівлі в цьому залі не присутні. Брокерські фірми-учасники фондової біржі запитують необхідну інформацію, надсилають замовлення та укладають угоди в електронному (комп'ютерному) режимі, не виходячи із своїх офісів, розташованих поза будівлею біржі. Замовлення надсилаються за допомогою пристрою для зчитування карток замовлень, встановленого в офісі брокерської фірми, а повідомлення про приймання замовлення одержують через спеціальний принтер. Saitory, які знаходяться в залі електронної торгівлі, зіставляють введені до комп'ютерної мережі замовлення на придбання і продаж, що висвітлюються у них на дисплеї комп'ютера. Потім вони приймають рішення про те, які замовлення та в якій мірі мають бути виконані. Підтвердження про укладання угоди передаються Saitory брокерським фірмам також у комп'ютерному режимі. У випадках, коли замовлення на купівлю співпадає із замовленням на продаж, угода укладається автоматично, без втручання Закон. Saitory також може задати програму комп'ютеру так, щоб замовлення на придбання і продаж цінних паперів за цінами з різницею у п’ятдесят ієн теж виконувались в автоматичному режимі. У цей час у режимі електронної торгівлі близько 50 відсотків угод здійснюються комп'ютерами без участі Saitory.

Електронна торгівля цінними паперами на Токійській фондовій біржі здійснюється за допомогою комп'ютерної системи  надсилання та виконання замовлень. Вказана система була введена в дію у 1982 році, і її використання дозволило значно скоротити період між моментом подачі замовлення і підтвердженням угоди. Раніше на це гайнувалося 15-30 хвилин; із введенням цієї системи даний період скоротився до 30 секунд.

3. Лондонська фондова біржа

Лондонська біржа була створена в 1770 році. До 1980 року на ній здійснювалось  єдине котирування - офіційне, починаючи  з 1980 року було введено три офіційних  і одне неофіційне.

У теперішній час на вказаній біржі  котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. Акції, що офіційно котируються, поділені на три групи. До першої групи входять  акції, що мають найбільший попит; друга  група є найбільш численною і  до неї включені акції добре відомих  емітентів, на які існує постійний  попит; нарешті, третя група охоплює  компанії, акції яких звичайно користуються не таким великим попитом, як акції  перших двох груп, і обсяги продажів яких звичайно є меншими в порівнянні з обсягами продажів двох інших груп.

У неофіційному котируванні перебуває  близько 300 акцій. В основному це акції малих та середніх компаній, які мають певну перспективу  розвитку та хотіли б набути іміджу визнаної фірми.

Процедура допуску до неофіційного котирування є простішою. Зокрема, статутний фонд таких компаній повинен  бути не менше 50 тисяч фунтів стерлінгів; компанія повинна мати задовільні показники господарчої діяльності та фінансового становища; для допуску надається тільки один звіт про 3-річну діяльність.

Неофіційне котирування дає  можливість вивчити перспективність цінних паперів, простежити, чи існує на них достатній попит, чи зможуть вони в майбутньому бути переведені в одне з відділень офіційного котирування.

У середині 1980-х років життєдіяльність  Лондонської фондової біржі була відзначена двома важливими подіями: по-перше, припиненням проведення аукціонів «з голосу» та введенням замість них електронної торгівлі цінними паперами і, по-друге, злиттям вказаної біржі з іншим інститутом-регулятором - Організацією по регулюванню міжнародних цінних паперів.

До 1986 року центральною фігурою  у торгівлі «з голосу» на біржі  був джоббер, який виконував функції, аналогічні функціям фахівця або Saitory , відповідно, на Нью-Йоркській і  Токійській фондових біржах. По суті, джоббер  представляв собою ділера, який мав  у операційному залі пост і здійснював купівлю і продаж певних цінних паперів  брокерам, які працювали в операційному залі біржі та виконували замовлення клієнтів. Брокери мали право продавати  або купувати цінні папери один в  одного тільки через джобберів. Наявність  численності джобберів надавала ринковій взаємодії безперервного  та постійного характеру. Брокер не мав  необхідності очікувати годинами або  днями, поки хтось запропонує для  купівлі чи продажу необхідні  цінні папери. Подійшовши до поста  джоббера, він міг практично в  будь-який час або придбати їх, або  продати. У цьому розумінні біржова  система торгівлі, що засновується на послугах джоббера, мала певні переваги. У брокерів також була можливість обирати, у кого саме з джобберів  їм було вигідно купувати потрібні цінні папери або продавати.

Проте в цілому ефективність аукціонної торгівлі «з голосу» на Лондонській  біржі поступово почала знижуватись. У 1960-1970-х роках податкові та інфляційні фактори змушували індивідуальних інвесторів вкладати наявні в них грошові кошти в пенсійні та ощадні фонди, що давало можливість інституційним інвесторам поступово витискати їх з ринку цінних паперів. У свою чергу, інституційні інвестори, залишившись практично єдиною категорією інвесторів, почали втрачати інтерес до посередницьких послуг брокерів, оскільки прийшли до висновку, що укладання угод купівлі-продажу цінних паперів без участі брокерів є більш дешевим. Як наслідок, ринок цінних паперів Великобританії поступово почав перетворюватись у позабіржовий. Одночасно для інституційних інвесторів більш привабливими стали угоди на фондових біржах інших країн.

Виникла потреба в проведенні реформи  біржової торгівлі, і в 1986 році Лондонська біржа стала проводити торги  за допомогою системи автоматичного котирування. Колишні джоббери перестали бути такими та перетворились у макет-мейкерів, яким було дозволено здійснювати введення до комп'ютерної системи своїх цін на купівлю чи продаж певних цінних паперів. Користувачами системи, але з іншими правами, стали також брокери, емітенти, інвестиційні інститути, менеджери інвестиційних фондів. Брокерам було дозволено укладати угоди між собою без участі макет-мейкерів, а також виконувати ділерські функції. Визначившись із тим, якими цінними паперами слід торгувати, макет-мейкери стали вводити до системи свої параметри: кількість, курс, за яким вони згодні були купити або продати акції чи облігації, свої реквізити. Згідно з новими правилами, про всі угоди учасники зобов'язані були повідомляти фондову біржу упродовж п'яти хвилин з моменту її укладення. Макет-мейкери під час торгівлі перебувають в операційному залі фондової біржі.

Брокери, які працювали на біржі, одержували замовлення з офісу своєї  фірми, викликали на своєму дисплеї  необхідну сторінку даних цінних паперів і переглядали, хто з  макет-мейкерів ними торгує, за якою ціною  та в якій кількості. Далі вони йшли до макет-мейкера й укладали угоду.

Якщо брокер, що був користувачем системи SЕАQ, перебував поза операційним  залом, то він зв'язувався з макет-мейкером по телефону та укладав угоду в телефонному режимі. У цих випадках телефонні переговори фіксувались на магнітофонній плівці.

Наприкінці 1986 року відбулося злиття Лондонської фондової біржі з SEAQ.

SЕАQ представляла собою саморегульовану  організацію, учасниками якої були ділерські фірми, торгуючі у Великобританії іноземними цінними паперами. Вказана організація виникла внаслідок того, що Британська держава після прийняття закону про фінансові послуги (1985) стала проводити більш сувору політику щодо учасників ринку цінних паперів, включаючи позабіржовий сектор торгівлі іноземними цінними паперами. SЕАQ повинна була здійснювати інституційний контроль за поведінкою фірм-учасниць, укладати та надсилати до Ради по цінних паперах та інвестиціях, яка виконує функції комісії по цінних паперах, звіти та інформацію про даний сектор британського ринку.

Проте Лондонська фондова біржа  і SЕАQ домовились про злиття, внаслідок  чого на біржі була додатково створена система автоматичного котирування  іноземних цінних паперів. Остання  представляє собою самостійну комп'ютерну систему, яка функціонує аналогічно вищезгаданій системі SЕАQ. У межах SЕАQ іптегпаїіопаї укладаються угоди винятково з іноземними цінними паперами.

У зв'язку із введенням нової системи  Лондонська фондова біржа була перетворена  на Лондонську міжнародну фондову біржу.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

1. Фондова біржа  - організація, яка створюється  без мети отримання прибутку  та займається виключно організацією  укладання угод купівлі та  продажу цінних паперів та  їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

2. Фондову біржу  може бути створено не менш  як 20 засновниками - торговцями цінними  паперами, які мають дозвіл на  здійснення комерційної і комісійної  діяльності по цінних паперах  за умови внесення ними до  статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян.

3. Основна функція  фондових бірж полягає в тому, щоб на основі котирування  цінних паперів у процесі біржової  торгівлі сприяти визначенню  справедливих і об'єктивних цін  на вказані цінні папери.

4. Встановлення  на Українській фондовій біржі  офіційного та позаофіційного  режимів котирування є наслідком  вивчення досвіду функціонування  деяких зарубіжних фондових бірж. Зокрема, такі системи котирування  існують на Паризькій фондовій  біржі (Франція), Франкфуртській  фондовій біржі (Німеччина), Лондонській  фондовій біржі (Великобританія).

5. При здійсненні  комп'ютерних торгів, фондові біржі  дотримуються певних правил. Зокрема,  курс акцій, що формується, повинен  забезпечувати реалізацію найбільшої  їх кількості, тобто найкращим  чином зрівнювати попит та  пропозицію на конкретні акції. 

6. УФБ бере на  себе відповідальність за об'єктивність  відомостей щодо акцій та емітентів, які допущені до офіційної торгівлі, і не відповідає за інформацію емітентів, акції яких знаходяться в позаофіційному обігу на біржі.

7. Фондова біржа  може вимагати від емітента  подання інших документ з метою  оцінки стану його справ та  визначення доцільності допуску  його акцій до офіційного котирування. 

8. Брокерські контори  при УФБ являють собою товариства  з обмеженою відповідальністю  або закриті акціонерні товариства, створені з метою здійснення  операцій з цінними паперами, включаючи акції, на Українській  фондовій біржі. Учасники акціонерного  товариства «Українська фондова  біржа», тобто члени УФБ, можуть  відкривати брокерські контори  при УФБ, зареєструвавши їх  у правлінні біржі. 

9. У 2001 році фондовою  біржею продовжувалась науково-методична,  просвітницька та видавнича діяльність, робота по підготовці кадрів  для національного ринку цінних  паперів, поглибленню зв’язків  із зарубіжними фондовими біржами,  міжнародними фінансовими організаціями. 

10. Цінні папери, що перебувають в обігу на  Нью-Йоркській фондовій біржі, котируються в одному (офіційному) режимі. Інших режимів котирування не існує. До теперішнього часу основною формою торгівлі є аукціони «з голосу». Котирування курсів, а також клірингові та розрахункові операції виконуються за допомогою комп'ютерних засобів.

11. Фахівці на  Нью-Йоркській фондовій біржі  виконують дві основні функції.  Вони надають брокерські послуги  брокерам, які виконують лімітні  та спеціальні накази клієнтів, і є дилерами відносно вищезгаданих  акцій 12-14 емітентів. В останньому  випадку з метою забезпечення ліквідності фахівці зобов'язані їх купувати, якщо попит на них падає, і продавати вказані акції, якщо попит на них підвищується.

Висновки

На ринку цінних паперів відбувається торгівля цінними  паперами між нерезидентами та торгівля фондовими цінностями, вираженими в  інших, не національних валютах. Критерій "міжнародності" визначається тим, що капітал перетікає з однієї країни в іншу, а інвестиційні ресурси  перетинають національні кордони.

Важливим для  аналізу міжнародного ринку цінних паперів є його поділ на первинний  і вторинний.

Первинним ринком цінних паперів  є економічний простір, який цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. Економічним цей простір називається тому, що на ньому діють емітент та інвестор, він раціонально організований, виконує певну економічну функцію і тільки в межах цього простору емітент може одержати необхідний йому капітал.

На первинному ринку  міжнародними позичальниками розміщуються нові випуски боргових інструментів, зазвичай при допомозі великих інвестиційних  інститутів (інвестиційного банку чи інвестиційного підрозділу універсального банку) або їх синдикату.

На вторинному ринку цінних паперів продаються і купуються вже випущені запозичення між різними закордонними інвесторами. Вторинний ринок для боргового інструменту розвивається там, де відбувається перевищення попиту міжнародних інвесторів на ризик даного позичальника над пропозицією запропонованих цим позичальником своїх боргових інструментів на первинному ринку.

Вторинний ринок  цінних паперів може бути неорганізованим, або позабіржовим, та організованим, а бо біржовим.

Позабіржовий (неорганізований) ринок цінних паперів характеризується такими особливостями:

* чисельністю продавців  цінних паперів;

* відсутністю єдиного  курсу на однакові цінні папери (питання про курс будь-якого  цінного папера вирішується під  час переговорів між його продавцем  і покупцем);

торгівля цінними  паперами відбувається в різних місцях і в різний час;

немає єдиного центру, який організовує цю торгівлю і відпрацьовує її методологію (на відміну від біржі). Торгівля відбувається як відповідно до чинного законодавства, так і  з порушенням його.

Фондова біржа -- це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона виконує такі основні функції:

відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;

є важливим координатором  розміщення державних цінних паперів;

забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери  діяльності в іншу;

виступає своєрідним економічним барометром ділової  активності.

Як особливий  інститут вторинного ринку цінних паперів  фондові біржі сприяють накопиченню  капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується  близько 200 фондових бірж, об'єднаних  у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові  біржі Нью-Йорка, Лондона та Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового  обсягу торгівлі акціями.

Провідне положення  на міжнародному ринку цінних паперів  займає Нью-Йоркська фондова біржа, в складі якої налічується 1366 членів, близько 140 з яких діють від свого імені. Це -- найбільший у світі вторинний ринок цінних паперів, де продаються і купуються 1500 акцій, майже 1000 корпоративних облігацій, біля 400 конвертованих облігацій і більше 200 конвертованих привілейованих облігацій.

У Великій Британії провідне місце на міжнародному ринку  цінних паперів займає Лондонська міжнародна фондова біржа, яка концентрує понад 60% всіх операцій з цінними паперами у країні. Тут у біржових торгах беруть участь цінні папери близько 3000 компаній, більше 500 з яких - іноземні, причому 190 з них також пройшли лістинг і на Нью-йоркській біржі.

Головною особливістю  Лондонської біржі є те, що понад  половини її торговельних операцій припадає на цінні папери закордонного походження, оскільки Лондон продовжує виконувати роль одного з провідних світових фінансових центрів.

Токійська фондова біржа займає за обігом цінних паперів третє місце у світі після Нью-Йоркської і Лондонської фондових бірж. Значення Токійської біржі почало стрімко зростати з середини 60-х років, коли японський капітал відновив свої позиції всередині країни і почав успішно конкурувати з американським і західноєвропейським капіталами. Крім цього, розгортанню біржових операцій в Японії сприяли високі темпи зростання економіки, які адекватно відображалися на курсах цінних паперів і високій нормі грошових заощаджень.