Економічні ризики

КЛАСИФІКАЦІЯ  РИЗИКІВ

Принципи та критерії.

Поняття ризику охоплює практично всю  діяльність господарюючого суб'єкта, і, отже, існує різноманіття ризиків, що виникають у роботі компанії.

Питання класифікації цих ризиків являють  собою досить складну проблему. Це підтверджується вже тим, що саме поняття "класифікації ризиків" виникло одночасно з появою поняття "ризик".

Класифікація  ризиків - основні принципи

Під класифікацією  розуміють систему супідрядних  понять якої-небудь галузі знання або  діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями. Таким чином, класифікація ризиків означає систематизацію безлічі ризиків на підставі якихось ознак і критеріїв, дозволяють об'єднати підмножини ризиків в більш загальні поняття.

Питаннями пошуку оптимальних критеріїв займаються до цих пір. Так, одним з перших класифікацією ризиків зайнявся Дж.М.Кейнс. Він підійшов до цього питання з боку суб'єкта, що здійснює інвестиційну діяльність, виділивши три основні види ризиків:

· підприємницький ризик - невизначеність отримання очікуваного доходу від вкладення коштів;

· ризик "Позичальника" - ризик неповернення кредиту, що включає в себе юридичний  ризик (ухилення від повернення кредиту) і кредитний ризик (недостатність  забезпечення);

· ризик  зміни цінності грошової одиниці - ймовірність втрати коштів у результаті зміни курсу національної грошової одиниці (ринковий ризик). 

Кейнс зазначає, що вказані ризики тісно  переплетені - так позичальник, беручи участь у ризиковому проекті, прагне отримати якомога більшу різницю між відсотком за кредиту і нормою рентабельності; кредитор ж, з огляду на високий ризик, прагне також максимізувати різницю між чистою нормою відсотка і своєї процентної ставкою. У результаті ризики "накладаються" один на одного, що не завжди помічають інвестори.

На даний  момент практично в кожній книзі, присвяченій питанням ризику наводиться один з варіантів класифікації ризиків. У більшості випадків вибрані  критерії не дозволяють охопити всі  безліч ризиків, проте ряд основних ризиків у економічній літературі фігурує. Виходячи з цього, досить частими є спроби класифікувати підмножини ризиків, що входять в ці загальні поняття. 

Так, переважна  більшість зарубіжних авторів виділяє  наступні ризики:

· операційний ризик (operational risk);

· ринковий ризик (market risk);

· кредитний ризик (credit risk).

Подібного підходу дотримуються провідні західні банки, фахівці Базельського комітету, розробники систем аналізу, вимірювання та управління ризиками, а також російські фахівці.

До цих базових ризикам додають ще кілька варіантів, що зустрічаються в тій чи іншій послідовності:

· діловий ризик (business risk);

· ризик ліквідності (liquidity risk);

· юридичний ризик (Legal risk);

· ризик, пов'язаний з регулюючими органами (regulatory risk).

Як було сказано раніше, останні 4 ризику фігурують не у всіх розробках. Так, ризик, пов'язаний з регулюючими органами найбільш актуальний для банківських організацій, тому він частіше зустрічається у сферах, пов'язаних з банківською діяльністю. Ризик ліквідності деякі автори включають до поняття ринкових ризиків.

Специфікою  західній класифікації ризиків є  те, що в цих країнах існує стійка банківська система, а також розвинуті  ринки: валютний і цінних паперів. Таким  чином, більшість робіт, присвячених  питанням ризику нерозривно пов'язано із зазначеними інститутами, а також органами, їх регулюючими.

Таким чином, вже на початковому етапі  можливо перший розподіл ризиків  на ризики, властиві фінансовим інститутам і ризики, їм невластиві.

Проблематика  і методологія ризиків, властивих банкам і банківським організаціям, пророблена за кордоном досить ретельно. Основні документи, якими керуються ризик-менеджери західних компаній, розробляються Базельським комітетом з банківського нагляду (Basle Committee on Banking Supervision). Найбільш повно що класифікують ризики є "Основні положення з управління ризиками деривативів "(Risk Management Guidelines for Derivatives). Відповідно до цим документом, організація зустрічається з такими видами ризиків:

· Кредитний  ризик (включаючи ризик погашення).

· Ринковий ризик.

· Ризик  втрати ліквідності.

· Операційний  ризик.

· Юридичний  ризик.

Під операційним  ризиком розуміється ризик, пов'язаний з недоліками в системах і процедурах управління, підтримки та контролю.

Кредитний ризик - Ризик того, що учасник-контрагент не виконає свої зобов'язання повною мірою або на необхідну дату, або в будь-який час після цієї дати.

Ринковий  ризик -- ризик втрат, зафіксованих на балансових та позабалансових позиціях, з-за зміни ринкових цін; це ризик  зміни значень параметрів ринку, таких як процентні ставки, курси валют, ціни акцій або товарів, кореляція між різними параметрами ринку і мінливість (волатильність) цих параметрів.

Ризик втрати ліквідності - ризик того, що фірма не зможе в конкретний момент погасити свої зобов'язання наявними капіталом.

Юридичний ризик - ризик того, що відповідно до діючого на даний момент законодавством партнер не зобов'язаний виконувати свої зобов'язання за угодою.

Кожен з вищезазначених ризиків включає  в себе значну кількість конкретних ризиків, наприклад: операційний ризик - ризик обману, ризик аварій, ризик стихійних лих; кредитний ризик - ризик неповернення основної суми кредиту, ризик позичальника; ринковий ризик - процентний ризик, валютний ризик і пр.

Найчастіше  вказані ризики тісно переплітаються - яскравим прикладом може служити ситуація з сумно відомим англійським банком "Barings" - недоліки систем внутрішнього контролю (операційний ризик) і, як наслідок, гра на біржі одного з співробітників призвели до неможливості закриття ф'ючерсних позицій на SIMEX (ризик втрати ліквідності) через неправильне прогнозування цін (ринковий ризик).

Використовуючи  вищезазначених класифікацію, враховуються і комерційні та фінансові ризики, які "розкидані" по всіх категоріях.

Класифікація  ризиків підприємства

Специфікою  банківської організації є те, що об'єктом її діяльності є фінансові  кошти і потоки. Для підприємства ж дана класифікація може бути кілька урізаною, оскільки в ній в неповній мірі враховані так звані промислові, виробничі ризики, які часто виділяють в окрему категорію [7. C. 24]. Трохи осібно стоять інвестиційні ризики, які в Через свою специфіку включають значну частину вищевказаних ризиків.

Таким чином, очевидно, що чітко розробленої  класифікації ризиків не існує. Більше того, налічується більше 40 різних критеріїв ризиків і більш як 220 видів ризиків, так що в економічній літературі немає єдиного розуміння в цьому питанні.

Однак, відштовхуючись від вищезазначених критеріїв, можна побудувати базову класифікацію ризиків в залежності від того, в якій сфері діяльності вони проявляються. Формуючи таку класифікацію, поняття операційних ризиків ділиться на 2 частини: ризики, пов'язані з виробництвом (вони формують поняття виробничих ризиків) і ризики, пов'язані з невиробничою діяльністю компанії. Разом, це дозволяє виділити наступні ризики:

1. Організаційні ризики: в цей пункт можна включити ризики, пов'язані з помилками менеджменту компанії, її співробітників; проблемами системи внутрішнього контролю, погано розробленими правилами робіт тощо, тобто ризики, пов'язані з внутрішньою організацією роботи компанії. Найкращим прикладом подібного ризику була "проблема 2000 "(Millennium Bug), яка могла призвести до значних втрат.

2. Ринкові ризики - це ризики, пов'язані з нестабільністю економічної кон'юнктури: ризик фінансових втрат через зміну ціни товару, ризик зниження попиту на продукцію, трансляційний валютний ризик, ризик втрати ліквідності і пр.

3. Кредитні ризики - ризик того, що контрагент не виконає свої зобов'язання в строк. Ці ризики існують як у банків (класичний ризик неповернення кредиту), так і підприємств, що мають дебіторську заборгованість і організацій, що працюють на ринку цінних паперів

4. Юридичні ризики - це ризики втрат, пов'язаних з тим, що законодавство або не було враховано взагалі, чи змінилося в період угоди, ризик невідповідності законодавств різних країн, ризик некоректно складеної документації, в внаслідок чого контрагент у змозі не виконувати умови договору і пр.

5. Техніко-виробничі ризики - ризик нанесення шкоди навколишньому середовищу (екологічний ризик); ризик виникнення аварій, пожеж, поломок; ризик порушення функціонування об'єкта внаслідок помилок при проектуванні та монтажі, ряд будівельних ризиків і пр.

Дана  класифікація найбільш повно охоплює  безліч ризиків і, відповідно, дозволить найбільш грамотно підійти до проблеми виявлення ріскообразующіх факторів і дослідження ризиків.

Інші  критерії класифікації ризиків

Крім  вищенаведеної класифікації, ризики можна класифікувати за іншими ознаками.

За наслідками прийнято розділяти ризики на три категорії:

· допустимий ризик - це ризик рішення, в результаті нездійснення якого підприємству загрожує втрата прибутку; в межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони не перевищують розмір очікуваного прибутку;

· критичний  ризик - це ризик, при якому підприємству загрожує втрата виручки, інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які свідомо перевищують очікуваний прибуток і в крайньому випадку можуть призвести до втрати всіх коштів, вкладених підприємством у проект;

· катастрофічний ризик - ризик, при якому виникає  неплатоспроможність підприємства; втрати можуть досягти величини, що дорівнює майновому стану підприємства. Також до цієї групи відносять будь-який ризик, пов'язаний з прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.

Основою для наступної класифікації ризиків  також є характер впливу на результати діяльності підприємства. Так, ризики поділяються на два види:

· чисті - означають можливість отримання збитку або нульового результату;

· спекулятивні - Виражаються в ймовірності отримати як позитивний, так і негативний результат.

Очевидно, що вищенаведені класифікації взаємопов'язані  між собою, причому другий несе більш загальний характер.

Існує велика кількість класифікацій в  залежності від специфіки діяльності компанії. Окремо класифікуються інвестиційні ризики, ризики на ринку нерухомості, ризики на ринку цінних паперів та ін.

Резюмуючи вищесказане, слід зазначити, що проблемою ризиків та їх класифікації економісти займаються давно. Сталих критеріїв, що дозволяють однозначно класифікувати всі ризики, не існує з ряду причин: специфіці діяльності господарських суб'єктів, різних проявах ризиків та їх різних джерелах. Тим не менше, теорія ризику дозволяє виділити найбільш загальні групи ризиків:

1. Організаційні  ризики

2. Ринкові  ризики

3. Кредитні  ризики

4. Юридичні  ризики

5.Техніко-виробничі  ризики

В тій  чи іншій мірою вони присутні в  діяльності всіх господарюючих суб'єктів. Дана базова класифікація доповнюється приватними класифікаціями, які базуються на специфіці господарюючих суб'єктів.

Важливе значення для одержання всебічної  характеристики ризиків має їх науково-обґрунтована класифікація. В економічній літературі, а саме підручниках і посібниках з управління фінансами, фінансового менеджменту та інших ризики класифікуються по-різному, що свідчить про існування різноманітних підходів до створення класифікаційних схем. Також в деяких підручниках наводяться різні види ризиків без певних ознак.

З наведених  видів ризику, що виділені за джерелами  виникнення, найбільш керованим та передбачуваним є господарський  ризик.

Господарський ризик пов’язаний з веденням господарської  діяльності, а тому в деяких підручниках він також називається підприємницьким. У загальному випадку всі підприємницькі ризики можна розподілити на:

маркетингові  ризики;

ризики  зміни законодавства;

ризики  неплатоспроможності;

ризики  інфляційних процесів.

Маркетинговий ризик є одним з ключових в  умовах ринкових відносин. Він зумовлений невизначеністю попиту на продукцію та ставить під загрозу саме існування підприємства. Прорахунки у прогнозуванні попиту можуть виявитися фатальними, адже:

вироблену продукцію не буде продано, а отже, активи, вкладені у її виробництво, не відшкодуються взагалі або відшкодуються лише частково (наприклад, за рахунок продажу продукції за цінами нижчими фактичної собівартості);

Рис. 1. Класифікація ризиків

буде  упущено прибуток від реалізації тієї продукції, на яку існує реальний попит.

Не менш небезпечним є ризик зміни  цін. Однак, якщо у втратах підприємства від відсутності попиту на продукцію, що випускається, винним цілком і повністю можна вважати саме ж підприємство, то втрати від коливання цін часто  пов’язані з об’єктивними і не передбачуваними процесами в економіці країни або ряду країн. Ризик зміни цін може проявлятися при:

зростанні рівня цін на основні комплектуючі та послуги інших господарюючих  суб’єктів, у той час як рівень цін на продукцію підприємства залишається незмінним або знижується;

зниженні  рівня цін на продукцію підприємства при незмінних або зростаючих цінах на основні матеріали або  сировину.

Комерційний ризик пов’язаний з можливими  ускладненнями при здійсненні фінансово-господарських  комерційних операцій. До нього можна віднести потенційні втрати підприємства від несумлінності контрагентів або неплатоспроможності постачальників і покупців.

Ризик втрати майна ґрунтується на тому, що матеріальні втрати підприємства можуть бути викликані двома причинами:

дією  непереборної сили будь-яких стихійних  лих та техногенних аварій;

порушеннями в процесі виробництва, експлуатації основних засобів, зберігання матеріальних цінностей.

Ризик зміни законодавства за ступенем впливу схожий з маркетинговим ризиком. В умовах перманентного законодавства цей вид ризиків набуває особливої важливості. Нові законодавчі акти, а також численні зміни, що вносяться до вже існуючих, часом ставлять під загрозу саме існування підприємства, а в більшості випадків спонукають підприємство до додаткових витрат. Також є небезпечним постійні зміни податкового законодавства – традиційний фактор збільшення витрат підприємства.

Ризик неплатоспроможності пов’язаний з  неможливістю швидкого здійснення розрахунків. У процесі діяльності будь-якого  підприємства можливі випадки тимчасової відсутності високоліквідних активів (наприклад, грошових коштів) у необхідній кількості. Щонайменше це може призвести до втрати часу, щонайбільше – спричинити додаткові витрати (наприклад, через тимчасову відсутність грошових коштів може бути упущено вигідний контракт з постачальником або виникає необхідність залучення кредитів).

Ризик інфляційних процесів пов’язаний із знеціненням активів підприємства та в сучасних умовах супроводжує  будь-яке підприємство.

Існують й інші види ризиків, серед яких є ризики, пов’язані з криміногенним регулюванням ринку; ризик підроблення фінансової документації тощо.

Причини можливих негативних фінансових результатів  діяльності підприємства виникають  на трьох рівнях – операційному, інвестиційному та фінансовому. На цих рівнях виникають відповідно операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Сукупний (господарський або підприємницький) ризик розраховується як сумарна величина ризиків за всіма видами діяльності. Рівень сукупного ризику підприємства знаходиться під впливом багатьох факторів (рис. 2).

Рис. 2. Фактори, що впливають на рівень сукупного ризику

Операційні  ризики можуть призвести до отримання  збитків від основної діяльності підприємства. Вони є наслідком прорахунків  у виробничій сфері, постачанні та збутовій політиці.

Під інвестиційним  ризиком слід розуміти ймовірність  виникнення фінансових втрат в процесі  здійснення інвестиційної діяльності підприємства.

Серед інвестиційних ризиків виділяють  два основних види:

ризик фінансового інвестування (ризики на ринку цінних паперів);

ризик реального інвестування (проектні ризики).

Крім  того, інвестиційні ризики можна класифікувати  за рівнем оцінки, причинами виникнення, видами втрат.

Зазначений  ризик за рівнем оцінки поділяється  на:

загальнодержавний;

галузевий;

підприємства;

фінансового стану окремого інвестора тощо.

Загальнодержавний, або загальноекономічний, інвестиційний  ризик пов’язаний з політичною та економічною ситуацією в країні, в якій здійснює свою діяльність підприємство-емітент. Цей вид ризику визначається підприємницьким кліматом, створеним у державі, регіоні.

Галузевий ризик оцінюється в ході індустріального  аналізу, за результатами якого приходять  до висновку про ризик, що несе інвестор, інвестуючи свої кошти в підприємства, які займаються цим видом діяльності.

Інвестиційний ризик на рівні підприємства оцінюється при експортному аналізі фінансового  стану підприємства-емітента цінних паперів шляхом:

оцінки  масштабу і характеру діяльності підприємства;

визначення  основного напряму діяльності підприємства, напряму диверсифікації, обсягів виробництва, продаж, витрат і прибутку та тенденцій зміни цих показників у часі;

аналізу рівня виробництва і менеджменту  підприємства, його репутації;

розрахунку  основних фінансових коефіцієнтів і формулювання висновку про фінансовий стан підприємства.

Ризик, пов’язаний з індивідуальним фінансовим станом інвестора підприємства, аналізується, як правило, за двома позиціями:

правами, які надаються інвестору, - рівнем дивідендів, періодичністю виплат, правом голосу при вирішенні найважливіших питань стратегії, пріоритетністю вимог інвестора в порівнянні з власниками інших цінних паперів даного підприємства;

ринковою  позицією даної акції – її популярністю, обсягом випуску, додатковими і  наступними випусками, історією обігу на ринку.

За результатами комплексного аналізу приходять  до висновку про інвестиційну привабливість  даного виду вкладень в порівнянні з альтернативними варіантами з  позиції галузевого, внутрішньофірмового  та індивідуального ризику інвестора. Оскільки такий аналіз потребує значних витрат часу, він виконується не завжди, а лише при вирішенні стратегічних задач інвестування (наприклад, при купівлі права контролю над відкритим акціонерним товариством, рейтинговій оцінці).

За видом  втрат інвестиційні ризики можна поділити на:

ризики  втраченої вигоди – ризики настання непрямого фінансового збитку (не отриманого прибутку) в результаті нездійснення будь-якого заходу;

ризики  зниження доходності, які можуть виникнути  в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів за портфельними інвестиціями;

ризики  прямих фінансових втрат – представляють  загрозу повної або часткової  втрати інвестованого капіталу в  результаті неправильного вибору вкладення  капіталу.

На рівень цього ризику впливають такі фактори, як ліквідність, прибутковість, склад, структура та інші параметри інвестиційного портфеля. У зарубіжній економічній літературі під операційними та інвестиційними ризиками досить часто розуміються ділові ризики. Основними інструментами зниження рівня ділового ризику є диверсифікація інвестицій, виробництва та асортименту продукції, що виробляється.

Ризики, що супроводжують фінансову діяльність суб’єкта господарювання, виділяються  в особливу групу – фінансові  ризики, які характеризуються ймовірністю  виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходів, капіталу чи ліквідності. Фінансові ризики виникають у зв’язку з рухом фінансових потоків і проявляються, в основному, на ринках фінансових ресурсів.

У широкому розумінні фінансові ризики найчастіше пов’язують з операційними, інвестиційними ризиками та ризиками структури капіталу; у вузькому –з ризиками, джерелом яких є фінансова діяльність підприємства, в результаті якої змінюються склад та структура капіталу (пасивів) підприємства.

Сутність фінансових ризиків слід розглядати через призму існування двох подій: А і В (див. рис. 3).

Таким чином, фінансові ризики належать до групи спекулятивних ризиків, в  результаті реалізації яких можуть бути як втрати, так і виграш.

Рис. 3. Сутність фінансових ризиків

Отже, операційний  та інвестиційний ризики характеризують ризик отримання збитків на вкладений  капітал, під вплив якого підпадає інвестор.

Фінансовий  ризик – це також ризик того, що суб’єкт господарювання, який залучив  фінансові ресурси, виявиться неспроможним вчасно погасити зобов’язання, строк сплати яких настав, в результаті чого він може виявитися банкрутом.

На практиці вказані ризики тісно переплітаються і представляють собою складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Така природа ризиків формує підхід, згідно якого до фінансових ризиків належать не лише ті ризики, що випливають з фінансової діяльності, а й операційний та інвестиційний ризики. Тому під терміном “фінансовий ризик” розуміють сукупний ризик підприємства. А відтак, фінансові ризики відіграють найбільш важливу роль в загальному портфелі підприємницьких ризиків. Проте, при дослідженні економічної сутності ризиків слід враховувати джерела їх походження – операційну, інвестиційну чи фінансову діяльність підприємства, а також надзвичайну їх рухомість.

Зростання ступеню впливу фінансових ризиків  на результати фінансової діяльності підприємства і в цілому на результати виробничо-господарської діяльності пов’язане зі швидкою зміною економічної  ситуації і кон’юнктури фінансового  ринку, розширенням сфери фінансових відносин підприємства, появою нових фінансових технологій, фінансових інструментів та іншими факторами.

Фінансові ризики мають об’єктивну природу  через невизначеність зовнішнього  середовища по відношенню до підприємства. Зовнішнє середовище містить в собі об’єктивні економічні, соціальні і політичні умови, за наявності яких підприємство здійснює свою діяльність і до динаміки змін яких воно змушене пристосовуватись.

Причин  виникнення фінансових ризиків дуже багато (рис. 4).

Рис. 4. Причини виникнення фінансових ризиків

Першопричини  їх виникнення знаходяться у площині  структури капіталу. Адже фінансовий ризик зумовлений нераціональним співвідношенням  власних і позикових коштів. Велика частка позикових коштів у капіталі підприємства нерідко знижує їх ефективність. Це пов’язано зі значними витратами на обслуговування кредитів, які можуть перекрити вигоди від їх залучення. Такі ризики іноді називають ризиками структури капіталу: при незадовільній структурі капіталу виникає ризик того, що підприємство залучатиме кошти за ризиковою ставкою і врешті-решт стане неплатоспроможним і, як результат, збанкрутує.