Економічні системи А. Сміта і марксистсько-ленінська
Міністерство інфраструктури України
Українська державна академія залізничного
транспорту
Кафедра «Економіка, організація та управління підприємством»
Контрольна робота
з дисципліни «Вступ до фаху»
на тему: «Економічні системи А. Сміта і марксистсько-ленінська»
Харків 2012
Зміст
1. Введення
2. Економічні системи А. Сміта і марксистсько-ленінська
2.1. Економічні вчення А. Сміта
2.2. Марксистсько-ленінська економічна система
3. Висновки
4. Список літератури
Введення
Слово "економіка" уперше стали вживати в Древній Греції в IV ст. до н. е Тоді воно означало вчення про домашнє господарство
В економічній літературі та словниках термін "економіка" прийнято
характеризувати як "мистецтво ведення домашнього господарства".
Протягом більш як двох тисячоліть зміст поняття "економіка" значно
збагатився й змінився. У це слово тепер вкладається набагато більше, ніж
спочатку заклав грецький філософ-мислитель Ксенофонт, якого вважають
автором популярного терміна.
Економіка — це вчення про те, як виробляються і розподіляються всі
необхідні нам товари та послуги, або як наші обмежені виробничі ресурси
використовуються для задоволення людських потреб і бажань. З іншого
боку, економіка — це вчення про те, як змусити краще працювати систему
виробництва та розподілу, тобто це економічна політика.
Економіка, як наука вивчає закони і специфіку виробничих відносин у певній галузі або сфері суспільного виробництва (економіка транспорту, економіка праці та ін.); категорії виробництва, обміну і споживання; методи та форми організації управління господарством.
Багато наукових діячів вивчали та досліджували економіку, тим самим сприяли подальшому розвитку економічної науки. І кожен з вчених мав свою точку зору на регулювання господарчої діяльності, економічні стосунки та проблеми (і рішення їх) в економіці.
В цій контрольній роботі розглянуті економічні системи Адама Сміта та марксистсько-ленінська економічна система.
2. Економічні
системи А. Сміта і
Починаючи з епохи капіталізму, процес інтернаціоналізації господарської, а потім і усьому громадському життю поступово перетворює розвиток економічної думки на єдиний світовий процес. Вже роботи класиків буржуазної політекономії А. Сміта і Д. Рікардо користувалися широкою популярністю у багатьох країнах світу. А розвиток марксистсько-ленінської економічної теорії набув достовірно всесвітнього характеру.
2.1. Економічні вчення А. Сміта
Основоположником класичної школи в економічній науці є Адам Сміт
(1729 - 1790 рр.). Основна його праця - "Дослідження про природу і причини
багатства народів" (1776 р.). Центральна ідея - ідея лібералізму в економіці
- мінімальне втручання
держави, ринкове
Сміт стверджував: "Для того, щоб підняти державу з найнижчого ступеня варварства до вищого ступеня добробуту, потрібні лише в міру легкі податки і терпимість в управлінні: усе інше зробить природний хід речей".
А. Сміт заклав основи трудової теорії вартості (але не був послідовним її прибічником), показав значення розподілу праці як умови підвищення його продуктивності, чітко сформулював принципи раціонального оподаткування. Економічна система А. Сміта базувалася на погляді, що капітал є запасами, призначеними для подальшого виробництва.
Виключно велике значення А. Сміт надавав накопиченню капіталу. Він говорив, що, зберігаючи значну частину прибутків і розширюючи виробництво, власник підприємства дає роботу додатковій кількості робітників і сприяє росту багатства усього суспільства.
У його представленні накопичення капіталу відбувається через перетворення додаткової вартості на змінний капітал, споживаний робітниками. А громадський капітал цілком складається зі змінного, тобто в руках робочих є заробленою платою.
На відміну від меркантилістів, які вважали, що багатство породжується обміном, і фізіократів, які пов'язували його з сільським господарством, Сміт чітко формулює першоджерело багатства — працю.
Зростання продуктивності праці в результаті її розподілу зумовлюється: 1) збільшенням вправності; 2) збереженням часу, який витрачається при переході від одного виду праці до другого; 3) винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дозволяють одному робітникові виконувати працю кількох.
Надаючи величезного значення розподілу праці, Сміт, проте, не розумів його причин. Розподіл праці у нього породжується схильністю до обміну. «...Схильність до обміну і була тим, що споконвіку породило розподіл праці»^. Але насправді не схильність до обміну породжувала розподіл праці, а, навпаки,— розподіл праці виступає передумовою обміну.
Не можна погодитись з заявами дослідників, які услід за Марксом зауважували, що Сміт змішує розподіл праці в мануфактурі і суспільстві. Дійсно, Сміт починає аналіз з поетапного розподілу праці в мануфактурі по виробництву голок і через фаховий розподіл, аналіз економічних функцій класів він виходить на суспільний поділ праці. Так як у Сміта саме можливість обміну веде до розподілу праці, то ступінь останнього, пише він, завжди повинна обмежуватись розмірами ринку. Саме розвиток ринку, розвиток шляхів сполучення сприяють тому, що «промисли всякого роду починають природно ділитись і вдосконалюватись».
А.Сміт про теорію вартості.
Найважливішою заслугою Сміта є те, що за допомогою узагальнення історичного досвіду розвитку товарного виробництва і за допомогою логічного аналізу він усебічно розвинув ідею про працю як джерело вартості. Сама ж праця при цьому характеризувалася по-різному, - як праця, втілена в товарі, обмінювана на товар і набуваюча форми прибутків.
Раціональним зерном в концепції вартості А. Сміта стало розуміння того, що величина вартості визначається не фактичними витратами праці окремого товаровиробника, а тими витратами, які в середньому потрібні для цього стану виробництва. Він відмічав також, що кваліфікована і складна праця створює в одиницю часу більше вартості, чим некваліфікована і проста, і може бути зведена до останнього за допомогою коефіцієнтів.
А.Сміт про 4 –ри принципи раціонального збирання податків.
Чотири правила стягування податків :
- пропорційність
- визначеність (чітка сума і час)
- мінімальність податку (повинен покривати тільки найнасущніші потреби)
- зручність для платника
На його думку, самим
відповідним об'єктом для
земельна рента, податок з прибутку - неефективний, податок на зарплату
- недоцільний.
2.2. Марксистсько-ленінська економічна система
Початкове положення марксистської ідеології, створеної К. Марксом і Ф. Енгельсом в 40-і рр. XIX ст., це погляд на історію людства як історію боротьби класів. Під класами Маркс і Енгельс розуміли великі групи людей, пов'язані загальним відношенням до засобів виробництва, місцем в громадському розподілі праці, способом отримання прибутків, - словом, пов'язані загальним економічним станом.
Інше початкове положення марксизму - визначальна роль економіки в житті людей. Згідно з цим принципом економіка утворює базис суспільства, на якому зростає його політична, правова, духовна надбудова : держава, політичні інститути, право, інші форми суспільної свідомості, включаючи релігію і ідеологію.
Помітне місце в марксизмі займає критика капіталізму, буржуазного суспільства, створених їм політичних інститутів, витікаюча з цієї критики теорія соціальної революції. Цей розділ марксистської ідеології містить конкретні практичні установки з питань боротьби за скинення капіталістичного ладу, завоювання влади пролетаріатом і його союзниками, побудови нового суспільства. У цьому сенсі можна говорити про політичну доктрину марксизму.
У марксизмі розроблено такі стрижневі політичні ідеї: істинне народовладдя можливе тільки за умови подолання приватної власності на засоби виробництва, їх усуспільнення; досягнення в суспільстві цілковитої соціальної справедливості; визначальними в політичному розвитку суспільства є матеріальне виробництво, стан продуктивних сил і виробничих відносин, взаємодія базису й надбудови; головною умовою перемоги революції є диктатура пролетаріату; авангардом робітничого класу має бути комуністична партія; держава - механізм економічно наймогутнішого класу; право - зведена в закон воля панівного класу; комуністична суспільно-економічна формація складається з двох фаз - соціалізму та комунізму; в комуністичному суспільстві не буде приватної власності, експлуатації людини людиною, держава й права поступово відімруть, поступившись громадському управлінню не людьми, а речами й виробничими процесами; на найвищій фазі комуністичної формації людство здійснить стрибок із царства необхідності до царства справжньої свободи, де вільний розвиток кожного стане передумовою вільного розвитку всіх.
Марксизм швидко поширився в Європі, і не лише в ній. Великий вплив він придбав в Росії.
Позиції і вплив марксизму ще більше зміцнилися з перемогою Жовтневої революції 1917 р., виникненням Радянського Союзу, його економічним і соціальним зростанням. У нових історичних умовах марксизм в СРСР, увібрав в себе ряд нових положень, установок, в основі яких лежали досвід Жовтневої революції і практика будівництва соціалістичного суспільства, дані громадських і природних наук. Оновлена ідеологія стала характеризуватися як марксистсько-ленінська, оскільки вклад В. І. Леніна в її розвиток, так само як і в її застосування в практиці здійснення соціальної революції і будівництва нового суспільства, був величезний.
Марксизм-ленінізм - самовизначення правлячих ідеологій в країнах соціалізму в 20 столітті.
У структуру марксизму-ленінізму традиційно входили ортодоксальний марксизм, ленінізм і зв'язані вчення регіональних ідеологічних апостолів, що постійно трансформуються на користь еліти, що володарює в той або інший момент. Політичні доктрини марксизму-ленінізму - один із напрямів політичної думки Новітнього Часу.
Політичні концепції марксизму здобули свій розвиток в теоретичній і практичній діяльності В. Леніна, зокрема в його поглядах на оновлення суспільства через соціалістичну революцію.
Згідно з Леніним, соціалізм - це влада робітників; робітників має вести партія; партія має бути меншістю; меншість повинна бути найкраще організованою частиною робітничого класу, чим і є комуністична партія. Партія може успішно виконувати свою керівну роль лише за умови, що вона озброєна єдиною теорією.
З теоретичних положень, що характеризували внесок Леніна в соціально-політичну теорію марксизму, необхідно назвати вчення про роль революційної теорії в робітничому русі, про гегемонію пролетаріату в демократичній революції і про революційно-демократичну диктатуру пролетаріату та селянства як перехідну форму влади в період між буржуазно-демократичною і соціалістичною революціями, розкриття революційних можливостей селянства в боротьбі проти капіталізму. Ленін зробив також висновок про можливість перемоги соціалістичної революції спочатку в кількох або навіть в одній країні. Предметом особливого інтересу Леніна було вчення про державу, котрому він присвятив спеціальну працю "Держава і революція"
Марксизм-ленінізм поставив національне питання у зв’язок з революційною класовою боротьбою пролетаріату, у зв’язок з боротьбою за нове і справедливе безкласове суспільство - комунізм. Ленін, побачивши наростання російського шовінізму в Радянській країні, вдарив на сполох й оголосив йому "бій не на життя, а на смерть.
Мета марксистсько-ленінської ідеології:
- усунення від влади буржуазно-націоналістичних, антисоціалістичних сил і перехід всієї повноти влади в державі до Рад депутатів трудящих;
- рішуча зміна політичного курсу країни, відновлення регулювання економічних і соціальних процесів в інтересах народу і припинення капіталізації суспільства;
- відновлення соціалістичного характеру розвитку суспільства, що базується на усуспільненій власності на засоби виробництва і відповідає корінним інтересам трудящих, потребам всебічного прогресу країни;
- забезпечення виходу країни із всеохоплюючої кризи і поліпшення на цій основі життя трудящих, реальне зміцнення громадського порядку і законності;
Висновки
В XVIII-XIX ст. політична економія розвивалася як наука про багатство, тому виглядає цілком природно, що в якості початкового пункту своєї доктрини А.Сміт вибрав розподіл праці. Разом з тим, він не розрізняв товарну і натуральну вартості, вважав працю єдиним джерелом споживчої вартості, бачив у людині природну схильність до обміну і т.д.
Не дивлячись на ці недоліки, А.Сміт досяг у своєму аналізі закономірностей капіталізму вельми значних результатів: йому вдалося виявити загальний принцип економічної системи капіталізму - вартість і дати їй своє знамените визначення, як дійсного мірила мінової вартості всіх товарів.
Він вніс свій вклад і в розвиток методології: поряд із аналізом і індукцією, широко використовував синтез і дедукцію, тобто йшов на основі раніше сформульованих положень, від простого до складного, і далі к цілому.
Головною заслугою А.Сміта, економіста мануфактурного періоду, стало створення цілісної економічної системи на основі знань, які були одержані на той час суспільного розвитку. Розглядаючи роботи А.Сміта з висоти сучасності, ми віддаємо належне тій грандіозній роботі, яку він зробив, і плодами, якої ми користуємося до цього часу.
Але А.Сміт не завершує розвинення
класичної школи. Він виступив із
своїм головним економічним творінням
безпосередньо перед
Дуже коротко можна
охарактеризувати вчення Адама Сміта
двома словами laisser faire, що в перекладі
з французької означає
Якщо меркантилісти і представники класичної школи звертали первинну увагу на формування багатства, то марксизм переніс основну увагу на взаємини основних соціальних груп - найманих робітників і капіталістів.
Марксизм-ленінізм виробив колосальне багатство ідей щодо національного питання.
Марксизм-ленінізм, підпорядкувавши національну справу загальнопролетарській справі, справі революції і комунізму, тим самим не применшив, а збільшив її значення й вагу, оскільки ясно встановив, що без справедливого її розв’язання неможливе суспільство справедливості – комунізм.
Також варто відзначити,
що з іншої сторони марксизм-
Будучи перехідним етапом між капіталізмом і комунізмом, соціалізм, за визначенням К. Маркса, несе на собі відбиток старого, буржуазного суспільства. Усунувши найгостріші суперечності капіталізму, в тому числі між класами, соціалізм не ліквідував соціальну неоднорідність суспільства. А це неминуче призводило до існування, поряд з загальними інтересами, специфічних інтересів різних соціальних груп.
Список літератури
3. Курс економічної теорії / Під ред. Рузавина Г. І. - М.: Издат.
об'єднання ЮНИТИ, 1994.
Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономика. М., 2003
Самуэльсон П.Э., Нордхаус В.Д. Экономика. М., 2003
Ніколенко Ю. В.
Основи економічної теорії.
_Підручник_
302 с
Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов. М.: ИНФРА-М, 1999.
Блуг М. Экономическая мысль в ретропективе. М.: «Дело Лтд», 1994.
Самуэльсон П. Экономика. М.: Алгон, 1992.
- Економічні системи та відносини власності
- Економічні ситеми
- Економічно активне населення України
- Екопсихологія як наука
- Екопсихологія як наука
- Екосистема. Чим вона характеризується
- Екскурсія оглядова
- Економічні кризи: аналіз та тенденції
- Економічні організації майбутнього і планування їхньої діяльност
- Економічні потреби суспільства
- Економічні потреби та інтереси - головна рушійна сила соціально-економічного прогресу
- Економічні потреби та інтереси - головна рушійна сила соціально-економічного прогресу
- Економічні потреби та інтереси. Економічна система. Способи і типи суспільного виробництва
- Економічні ризики
