Екопсихологія як наука

     Екологічна  психологія, екопсихологія (від греч. “oikos” оточення, середовище; “psyche” – душа; “logos” – наука, учення) – це напрям психологічної науки, що сформувався в Європі і США в 60-і роки ХХ сторіччя. Екопсихология стрімко розвивається в останнє десятиліття на стику екології, екології людини (деякі дослідники навіть схильні відносити екопсихологію до однієї з галузей екології людини, що не зовсім коректно), різних сфер психології, психотерапії, педагогіки, філософії, інших наукових дисциплін і пов'язана, перш за все, з іменами відомих психологів Сергія Дмитровича Дерябо, Вітольда Альбертовича Ясвіна, Віктора Івановича Панова.

     Оскільки  екологічною психологією займаються фахівці з різних областей науки  і практики (психологи, екологи, лікарі, педагоги і ін.) не існує її єдиного визначення. Фахівці різних сфер в розумінні даного напряму використовують власний понятійний апарат. Приведемо деякі визначення.   

  Екологічна  психологія це психологія екологічної свідомості, у відповідність з чим ключовою проблемою екологічної психології є дослідження індивідуальної і групової екологічної свідомості як сукупності екологічних уявлень, існуючого відношення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею [1]. 1.       Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. − Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1996.  

   Екологічна  психологія – це мультидисциплінарна наука, яка займається екологічним благополуччям психічного здоров'я нації, народу, вивчає роль і вплив шкідливих людських чинників на інших людей: їх психіку, мозок, поведінку і наслідки, що виникають при цьому.3.       Панов В.И. Экологическая психология: из опыта построения методологии. М.: Наука, 2004.  

  Екологічна  психологія наука, що вивчає характер і особливості психологічних дій на людину з боку природного, соціального і антропогенного оточення, пов'язаних з цим переживань, внутрішніх станів людини і суспільства. Область екологічної психології  це не просто віддзеркалення середовища органами чуття і не просто відношення до оточення, а вплив середовища, що спричиняє за собою зміни комплексного характеру  від емоцій і настроїв до мотивів діяльності, устремлінь, ціннісних орієнтацій, вчинків, переваг, волевиявлень [18]. Скребец….  

  За  підсумками другої Російської конференції з екологічної психології (12-14 квітня 2000 р.) було відмічено, що в свідомості російських психологів вже формується загальне розуміння області досліджень і практики екологічної психології. В зв'язку з цим дано наступне розуміння терміну «екологічна психологія» [19]:  

  Екологічна  психологія це:

  1) спеціальна область  психологічних досліджень, що займається  вивченням психологічних  аспектів взаємодії  людини з різними  видами навколишнього  природного і соціального  середовища (физико-хімічною, просторовою, освітньою, інформаційною, міською і ін.), включаючи вплив средовых чинників і умов на психіку людини, а також типи екологічної свідомості, що виражає відношення людини до природного середовища (миру природи);

  2) конкретно-методологічний підхід до вивчення психічних явищ. Наприклад, екологічний підхід до зорового сприйняття [8];

  3) своєрідна соціальна  заклопотаність представників  психологічної науки  і практики негативним  впливом антропогенного  середовища (наприклад,  інформаційною, міською і інший) на стан і розвиток психіки людини.  

  Сучасний  німецький психолог, який до 1996 р. очолював Міжнародну психологічну асоціацію, керівник міжнародної програми по екологічній психології Курт Павлик в кінці минулого сторіччя дав наступне визначення екологічної психології:   

  «...экологическая психологія (або: экопсихология) означає вивчення психічних процесів, тобто переживання і поведінки, в тих умовах навколишнього середовища, при яких переживання і поведінка відбуваються «самі по собі», без втручання дослідника або психолога-випробувача. У екологічній психології робиться вивчення людського переживання і поведінки в нерозривному зв'язку з навколишнім середовищем і спроби їх теоретичного обгрунтування. Екологічна перспектива в психології ув'язується з двома принципово протилежними, проте в усякому разі видами впливів, що тісно переплітаються, взаємодіючими: впливом навколишнього середовища на людське переживання і поведінку і дією цих переживань і поведінки на це ж середовище (селекційні або перетворюючі заходи людини щодо дії на навколишнє середовище). З цієї точки зору, екологічна психологія досліджує людське переживання і поведінку в їх «природних», репрезентативних контекстах» [22].  

  Як  можна бачити, загальним для вищенаведених  визначень екологічної психології є те, що як початкова підстава виступає відношення «Чоловік   Навколишнє середовище», «Людина-Природа» (поняття «Навколишнє людину  середовище», «природа» аналізуються в попередніх темах). Тому можна дати коротше визначення екологічної психології:_  

  Екологічна  психологія   це наука, яка займається дослідженням психологічних аспектів системи «Людина-Природа».  

      Якими ж напрямами представлена вітчизняна экопсихология на сучасному етапі? Як основні, тобто що вже достатньо сформувалися у вітчизняній і зарубіжній психології, можна назвати: психологічну екологію, екологічний підхід до сприйняття Дж. Гібсона, психологію глобальних змін, психологію сприйняття природного середовища, психологію навколишнього середовища (об'єднує декілька напрямів: психологію средовых впливів, екстремальну психологію, психологію охорони навколишнього середовища). Характеристика перерахованих напрямів дається в таб. 5.  
 

   ВСТУП 

  Екологічна  психологія — наука про психологічні ефекти взаємодії людини з середовищем.

  Екологічна психологія почала розвиватися тільки в 60-х рр. XX ст., в основному в роботах зарубіжних дослідників. У 1970-х рр. цей напрям бурхливо розвивався в США і країнах Західної Європи. З'явилися спеціальні журнали, асоціації, почали проводитися наукові конференції, пов'язані з проблемами екологічної психології (у англомовній літературі вона фігурує під назвою environmental psychology).

  Не  дивлячись на велику кількість робіт, що проводяться в нашій країні в рамках екопсихологічної проблематики (Абраменко, Абрамова, Авдєєва, Базилевіч, Дерябіна, Дерябо, Іванников, Звєрєв, Кавторадзе, Ковальов, Кульпін, Леонова, Ліхачов,  Мар’ін, Панов, Плюснін, Рубцов, Скребець, Слободчиков, Черепанова, Ясвін і багато інших), «екопсихологія» («екологічна психологія») як науковий термін ще не знайшла у вітчизняній психології свого загальноприйнятого розуміння.

  За  визначенням одного з керівників найбільшої міжнародної програми по екологічній психології Курта Павлика, «екологічна психологія (або: екопсихология) означає вивчення психічних процесів, тобто переживання і поведінки, в тих умовах навколишнього середовища, при яких переживання і поведінка відбуваються «самі по собі», без втручання дослідника або психолога-випробувача. У екологічній психології робляться вивчення людського переживання і поведінки в нерозривному зв'язку з навколишнім середовищем і спроби їх теоретичного обгрунтування. Екологічна перспектива в психології ув'язується з двома принципово протилежними, проте, в усякому разі взаємодіючими видами впливів, які тісно переплітаються: впливом навколишнього середовища на людське переживання і поведінку і дією цих переживань і поведінки на це ж середовище (селекційні або перетворюючі заходи людини щодо дії на навколишнє середовище). З цієї точки зору, екологічна психологія досліджує людське переживання і поведінку в їх «природних», репрезентативних контекстах». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Так Дерябін і Ясвін розуміють  під екологічною психологією власне психологію екологічної свідомості, відповідно до чого ключовою проблемою екологічної психології вони вважають дослідження індивідуальної і групової екологічної свідомості як сукупності екологічних уявлень, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею. [панов].

  На думку Аракелова: “екопсихологія займається екологічним благополуччям психічного здоров'я нації, народу. Це мультидисциплінарна наука, яка вивчає роль і вплив шкідливих людських факторів на інших людей: їх психіку, мозок, поведінку і  виникаючі при цьому наслідки.”

  Екологічна психологія – наука, яка вивчає характер і особливості психологічних впливів на людину з боку природного, соціального та антропогенного оточення, пов'язаних з цим психічних переживань, внутрішніх станів людини і суспільства.

  Екологічна психологія - новий науковий напрямок, що складається в загостреній екологічній обстановці кінця ХХ століття на основі інтеграції наукових знань суміжних соціологічних, медичних, філософських, психолого-педагогічних наук.

  Екологічна психологія має і свою відмінну особливість, яка полягає в її безпосередньому взаємозв'язку з психологічною наукою. Вся справа в тому, що сама психологічна наука постійно намагається розширити свої кордони і в даному випадку з'ясувати особливості поведінки людини в реальному світі. Відмінністю екологічної психології від інших галузей психологічної науки є її орієнтованість на нетрадиційні галузі досліджень, які не можна вивчати в лабораторних умовах.

  Основною причиною виникнення екологічної психології стало різке загострення соціальних проблем, що виникли в суспільстві, де, з одного боку, розвиток цивілізації, суспільний прогрес стимулювали якісно новий стрибок у пізнанні природи, суспільства, самої людини, а з іншого - виявились всі ті згубні наслідки, які несе цивілізація. Зазначене протиріччя і послужило стимулом для виникнення і розвитку екологічної психології, яка була покликана відповісти на багато питань, пов'язаних зі сприйняттям людиною навколишнього світу, природи, визначенням специфіки її ставлення до природи, дослідженням своєрідності екологічної свідомості та екологічних уявлень, виробленням психологічно обгрунтованих напрямів вирішення екологічних, етичних, економічних проблем взаємодії людини з природою і соціальним середовищем.

  В даний час під терміном екологічна психологія мається на увазі спеціальна область психологічних досліджень, що займається вивченням психологічних аспектів взаємодії людини з різними видами навколишнього природного та соціального середовища (фізико-хімічної, просторової, освітнього, інформаційного, міський), включаючи вплив средовых факторів та умов на психіку людини , а також типи екологічної свідомості, що виражає ставлення людини до природного середовища (світу природи).

  Як  соціальні передумови виникнення екологічної  психології, як ми вже відзначили, виступили  проблеми, пов'язані зі взаємодією людини з навколишнім середовищем, загроза екологічної катастрофи. Етичною передумовою стало розуміння необхідності гармонізації взаємин людини з природою, вироблення нової екологічної етики. Як економічні причини - проблема значних витрат при впровадженні нових технологій, хоча і сприяючих прогресу, але що порушують оптимальний баланс взаємодії людини з природою. Не можна заперечувати значущість власного розвитку науки. До цього часу психологія досягла значних успіхів в розумінні законів сприйняття, мислення, структури відносин, що стимулювало прорив до нових рівнів дослідження. Як і будь-яка інша наука, що виникає на стику різних дисциплін, екологічна психологія характеризується міждисциплінарним підходом, прагненням комплексно охопити багато, здавалося б, різнопланових методів і теорій.

  Згідно Дерябо і Ясвіну, предметом екологічної психології є екологічна свідомість, що розглядається в соціогенетичному, онтогенетичному і функціональному аспектах.

Екологічна  психологія – це розділ психології, змістом якого є вивчення особливостей психічних явищ, пов'язаних зі взаємодією людей і природно-антропогенного макросередовища, а також використання результатів цього вивчення для вирішення практичних завдань, які породжуються екологічними проблемами.

Під природно-антропогенним  макросередовищем розуміється вся  сукупність природних і штучних  умов, в яких здійснюється життєдіяльність  великої кількості  людей. До цих  умов  відносяться всі як не займані людиною, так і змінені єю продні утворення і об'єкти (земля, атмосфера, тваринний і рослинний світ), клімат, магнітні поля, потоки випромінювань різного типу, населені пункти, агротехнічні і виробничі комплекси, транспортні магістралі. Соціальне середовище в екопсихології не розглядається, але її вплив враховується.

  Основними екологічними проблемами, що послужили поштовхом до виникнення екопсіхологіі, є наступні:

• демографічний вибух, тобто, різке збільшення темпу зростання населення Землі, яке поставило під загрозу ту збалансовану взаємодію людини з природним середовищем, яка існувала до ХХ століття;
• протиріччя між домінуючим у сучасному суспільстві споживчим ставленням населення до природи і об'єктивною потребою зміни такого ставлення на «партнерське»;
• забруднення і виснаження природного середовища як у відносно локальних, так і в глобальних масштабах; необхідність, у зв'язку з цим, вжити заходів по збереженню, по-перше, здоров'я сучасного покоління людей і, по-друге, нормальних умов життя для наступних поколінь;
• значне збільшення частки штучного середовища в загальному середовищі проживання людини; необхідність приведення її у відповідність з психологічними установками, естетичними та іншими духовними потребами людей;
• зростання кількості і збільшення масштабів техногенних і природних катастроф, істотно погіршуючих макросередовище і піддають небезпеці всі великі маси людей.

  В даний час термін "екологічна психологія " застосовується в науковій літературі для позначення ряду близьких, але не тотожних областей досліджень: психологічної екології, психології навколишнього середовища, екологічного підходу в психології і власне екологічній психології (психології екологічної свідомості), які мають самостійні предмети досліджень, свої задачі і методологічні особливості.

  Предметом дослідження в  екологічній психології є екологічна свідомість, що розглядається в соціогенетичному, онтогенетичному і функціональному аспектах.

  Екологічна  психологія характеризується двома  основними методологічними особливостями, що відрізняють її від близьких областей досліджень: по-перше, в ній розглядається взаємодія людини тільки з природою, а не зі всім навколишнім його середовищем, по-друге, об'єктом досліджень є не "природне середовище ", а "світ природи ".

  У екологічній психології існують  чотири основні напрями досліджень: екологічної свідомості в цілому, а також трьох його підструктур - екологічних уявлень, суб'єктивного відношення до природи, стратегій і технологій взаємодії з нею. 

  Перед екологічною психологією стоять наступні задачі: створення технології, аналіз розвитку в процесі соціогенезу і онтогенезу, вивчення механізмів формування і функціонування, індивідуальної і групової специфіки, розробка принципів і методів діагностики, - які розв'язуються в рамках кожного з чотирьох напрямів досліджень, а також задача вивчення функцій, які може здійснювати взаємодія людини з світом природи.

Экологическая психология - это относительно новое  направление в современной науке, возникшее в 60-е годы XX столетия на стыке двух наук - экологии и психологии, параллельно с ней развивалось  и такое направление, как поведенческая география. Для этих двух дисциплин - социальной экологии и поведенческой географии - характерны общие особенности. Во-первых, они имеют дело со средой непосредственного окружения, которая определяется человеком и управляется им. Во-вторых, развитие этих дисциплин обусловливается остротой социальных проблем, возникших в мировом обществе. В-третьих, их объединяет междисциплинарный статус и соответствующие ему подходы к исследованиям.

Однако экологическая  психология имеет и свою отличительную особенность, которая заключается в ее непосредственной взаимосвязи с психологической наукой. Все дело в том, что сама психологическая наука постоянно пытается расширить свои границы и в данном случае выяснить особенности поведения человека в реальном мире. Отличием экологической психологии от других отраслей психологической науки является ее ориентированность на нетрадиционные области исследований, которые нельзя изучать в лабораторных условиях.

В.А.Скребец, характеризуя экологическое сознание в целом, отмечает, что это высший уровень психического отражения природной и искусственной среды, своего внутреннего мира, рефлексия места и  роли человека в биологическом, физическом и химическом мире, а также саморегуляция данного отражения. Автор отмечает, что экологическое сознание выступает как непрерывно меняющаяся совокупность чувственных и мысленных образов, непосредственно отражаемых в аналитически создаваемых категориях и явлениях, непосредственно фиксирующих индивидуальный, либо общественный экологический опыт, который предвосхищает экологическую практику. Таким образом, преодолеваются первоначальные попытки сведения экологического сознания только лишь к знаниям. Автор выявил структурно-временной аспект взаимосвязи мышления и эмоций как единиц экологического сознания. При этом, что особенно важно подчеркнуть, он обращает внимание на предвосхищающе-прогностическую функцию экологического сознания. 
 

4.1. Экологическая психология как научное направление,

возникшее на стыке различных научных дисциплин  

     Экологическая психология, экопсихология (от греч. oikos − окружение, среда; psyche − душа; logos − наука, учение) − это направление психологической науки, сформировавшееся в Европе и США в 60-е годы ХХ столетия. Оно имеет свои корни в российской психологии и педологии первой трети нынешнего столетия (Лев Семенович Выготский). В современной России экопсихология стремительно развивается в последнее десятилетие на стыке экологии, экологии человека (некоторые исследователи даже склонны относить экопсихологию к одной из отраслей экологии человека, что не совсем корректно), различных сфер психологии, психотерапии, педагогики, философии, других научных дисциплин и связана, прежде всего, с именами известных психологов Сергея Дмитриевича Дерябо, Витольда Альбертовича Ясвина, Виктора Ивановича Панова.

     Поскольку экологической психологией занимаются специалисты из разных областей науки и практики (психологи, экологи, врачи, педагоги и др.) не существует ее единого определения. Специалисты разных сфер в понимании данного направления используют собственный понятийный аппарат. Приведем некоторые определения.   

  Экологическая психология − это психология экологического сознания, в соответствие с чем ключевой проблемой экологической психологии является исследование индивидуального и группового экологического сознания как совокупности экологических представлений, существующего отношения к природе, а также соответствующих стратегий и технологий взаимодействия с ней [1].  

   Экологическая психология – это мультидисциплинарная наука, которая занимается экологическим благополучием психического здоровья нации, народа, изучает роль и влияние вредоносных человеческих факторов на других людей: их психику, мозг, поведение и возникающие при этом последствия [3].   

  Экологическая психология − наука, изучающая характер и особенности психологических воздействий на человека со стороны природного, социального и антропогенного окружения, связанных с этим переживаний, внутренних состояний человека и общества. Область экологической психологии − это не просто отражение среды органами чувств и не просто отношение к окружению, а влияние среды, влекущее за собой изменения комплексного характера − от эмоций и настроений до мотивов деятельности, устремлений, ценностных ориентации, поступков, предпочтений, волеизъявлений [18].  

  По  итогам второй Российской конференции по экологической психологии (12-14 апреля 2000 г.) было отмечено, что в сознании российских психологов уже формируется общее понимание области исследований и практики экологической психологии. В этой связи дано следующее понимание термину «экологическая психология» [19]:  

  Экологическая психология − это:

  1) специальная область психологических исследований, занимающаяся изучением психологических аспектов взаимодействия человека с различными видами окружающей природной и социальной среды (физико-химической, пространственной, образовательной, информационной, городской и др.), включая влияние средовых факторов и условий на психику человека, а также типы экологического сознания, выражающего отношение человека к природной среде (миру природы);

  2) конкретно-методологический подход к изучению психических явлений. Например, экологический подход к зрительному восприятию [8];

  3) своеобразная социальная озабоченность представителей психологической науки и практики отрицательным влиянием антропогенной среды (например, информационной, городской и иной) на состояние и развитие психики человека.  

  Современный немецкий психолог, который до 1996 г. возглавлял Международную психологическую ассоциацию, руководитель международной программы по экологической психологии Курт Павлик в конце прошлого столетия дал следующее определение экологической психологии:   

  «...экологическая психология (или: экопсихология) означает изучение психических процессов, т.е. переживания и поведения, в тех условиях окружающей среды, при которых переживание и поведение происходят «сами по себе», без вмешательства исследователя или психолога-испытателя. В экологической психологии предпринимается изучение человеческого переживания и поведения в неразрывной связи с окружающей средой и попытки их теоретического обоснования. Экологическая перспектива в психологии увязывается с двумя принципиально противоположными, однако во всяком случае тесно переплетающимися, взаимодействующими видами влияний: влиянием окружающей среды на человеческое переживание и поведение и воздействием этих переживаний и поведения на эту же среду (селекционные или преобразующие мероприятия человека по воздействию на окружающую среду). С этой точки зрения, экологическая психология исследует человеческое переживание и поведение в их «природных», репрезентативных контекстах» [22].  

  Как можно видеть, общим для вышеприведенных определений экологической психологии является то, что в качестве исходного основания выступает отношение «Человек − Окружающая среда», «Человек-Природа» (понятия «окружающая человека  среда», «природа» анализируются в предыдущих темах). Поэтому можно дать более короткое определение экологической психологии:   

  Экологическая психология − это наука, которая занимается исследованием психологических аспектов системы «Человек-Природа».  

      Какими же направлениями представлена отечественная экопсихология на современном этапе? В качестве основных, т.е. уже достаточно сформировавшихся в отечественной и зарубежной психологии, можно назвать: психологическую экологию, экологический подход к восприятию Дж. Гибсона, психологию глобальных изменений, психологию восприятия природной среды, психологию окружающей среды (объединяет несколько направлений: психологию средовых влияний, экстремальную психологию, психологию охраны окружающей среды). Характеристика перечисленных направлений дается в таб. 5.  

Таблица 5

Основные  направления экологической  психологии (по В.И. Панову, 2004)