Експертиза товарів

Зміст

 

1. Специфічні вимоги  до маркування……………………………………..….….3

2. Міжнародні організації  торгово-промислових палат……………….…...…..8

3. Принципи, особливості,  переваги штрихового кодування……………...….10

4. Особливості і порядок  проведення експертизи кисломолочних продуктів……………………………………………………………………..…..16

5. Практичне завдання………………………………………………………..…19

Список використаних джерел……………………………………………..……23

Додатки……………………………………………………………………..……24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Специфічні вимоги до маркування

 

Маркування – текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упаковування і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення інформації до споживача про виготовлювачів (виконавців), кількісні і якісні характеристики товару.

Основними функціями  маркування є:

• інформаційна;
• ідентифікаційна;
• мотиваційна;
• емоційна.

Інформаційна функція маркування як одного із засобів товарної інформації є основною. Це визначає співвідношення між різними видами інформації – основоположною, споживчою та комерційною. Найбільша питома вага припадає на основоположну й споживчу інформацію, менше – на комерційну. При цьому основоположна інформація на маркуванні дублює той же вид інформації у ТСД. Розбіжність даних основоположної інформації на маркуванні й у ТСД може бути наслідком фальсифікації товарів.

Ідентифікаційна, вказівна, рекомендаційна та обмежувальна функції маркування забезпечують простежування товарних партій на усіх ланках логістичного ланцюга та дозволяє реалізувати основні логістичні функції: додержання технологічного процесу товаропросу-вання та зберігання товарів, управління запасами, розподіл та споживання товарів, додержання та оптимізація процесу виробництва товарів та ін.

Емоційна, пропагандистська і мотиваційна функції маркування взаємозв'язані. Яскраво оформлене маркування, що пояснює тексти, застосування узвичаєних символів викликають у споживача позитивні емоції і служать важливою мотивацією для прийняття рішення про придбання товару. Це дуже добре знають виготовлювачі імпортних товарів, барвисте маркування яких приваблює покупців, особливо, якщо ці товари купуються вперше.

Вимоги до маркування вказують в кожному стандарті для всіх видів продовольчих та непродовольчих товарів, а також існують такі нормативно-технічні документи, як: ГОСТ 14192-96 «Маркировка грузов» та ГОСТ 19433-88 «Предупредительная маркировка»

Звичайно маркування товарів та пакування містить  основні, додаткові та інформаційні надписи, маніпуляційні знаки по вантаженню, перевезенню, а також додаткові вказівки, які характеризують країну-виробника. Залежно від місця нанесення розрізняють маркування виробниче й торговельне.

Виробниче маркування – текст, умовні позначення або малюнок, нанесені виготовлювачем на товар і (або) упаковування та (або) інші носії інформації.

Торговельне маркування – текст, умовні позначення або малюнок, нанесені продавцем на товарні або касові чеки, пакування і (або) товар.

Вимоги до виробничого  маркування встановлюються в основному  стандартами на маркування й упаковування, а також загально-технічними умовами стандартів на продукцію.

Окремі вимоги до торгового  маркування встановлюються Правилами  продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів. Прийнятий  нещодавно Закон України "Про  якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" чітко визначив умови маркування харчових продуктів.[6]

До маркування висуваються  загальні для товарної інформації та специфічні для маркування вимоги. Загальні вимоги регламентуються законом "Про захист прав споживачів" та включають найважливіші з них, які звичайно називаються вимогами "трьох Д" – достовірність, доступність та достатність.

Специфічні вимоги для  маркування:

• чіткість тексту та ілюстрацій;
• наочність;
• однозначність тексту, його відповідність споживчим властивостям товару;
• наведені на маркуванні відомості не повинні вводити покупця й споживача в оману щодо кількості, якості, виробника, країни походження;
• для маркування слід використовувати незмивні, стійкі до впливу зовнішнього середовища фарби, які дозволені органами Держсанепідслужби.

Носіями виробничого  маркірування можуть бути етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи, кольєретки й ін.

Етикетки наносяться друкарським або іншим засобом на товар або пакування, крім того, вони можуть бути самостійним носієм інформації, що приклеюється або що прикладається до товару (зразок №1). Наприклад, більшість пакованих у виробничих умовах продовольчих товарів мають на пакуванні етикетку, на якому текст, малюнки й інша інформація нанесені друкарським способом.

Етикетування консервних банок здійснюється шляхом приклеювання паперової етикетки або нанесення  її літографським способом.

Іноді етикетка наноситься безпосередньо на товар (наприклад, маркування на дні посуду, на електропобутових товарах та ін.):

Етикетки відрізняються  значною інформаційною ємністю. Крім тексту, вони часто містять  зображення, символи. З усіх носіїв маркування відомості на етикетках  є найбільшими за кількістю характеризованих ознак. Маркування на етикетках може вміщувати пояснювальні тексти.

Кольєретки – етикетки особливої форми, що наклеюються на шийку пляшок. Кольєретки не несуть великого інформаційного навантаження, а виконують в основному призначення естетичного оформлення пляшок: вони застосовуються разом з основною етикеткою на пляшках для алкогольних, безалкогольних напоїв і пива, і самостійного значення не мають.

На кольєретці можуть бути зазначені найменування напою, виготовлювач, рік виготовлення або  інформаційні знаки. Іноді на кольєретках  взагалі відсутня інформація (зразок № 2).

Вкладиші – це різновид етикеток, що відрізняється спрямованістю товарної інформації і призначені для повідомлення стислих відомостей про найменування товару, виготовлювачів (найменування організації, номера зміни). Іноді вкладиші можуть містити стислу характеристику споживчих властивостей товару, у першу чергу функціонального призначення. Тоді вкладиш набуває додаткових функцій рекламного листка або проспекту, але на відміну від останніх рекламна функція не є основною, а реалізується через характеристику товару (зразок №3).

Найчастіше застосовуються вкладиші для кондитерських виробів – цукерок, печива, пряників у коробках; для парфумерно-косметичних і лікарських засобів, товарів побутової хімії.

Ярлики й бирки – носії маркування, що приклеюються, прикладаються або підвішуються до товару. Для них характерна менша інформаційна ємність, обмежений перелік відомостей, відсутність малюнків.

Бирки відрізняються  від ярликів меншою інформативністю. Бирки можуть бути дуже лаконічними і вказувати тільки найменування або фабричну марку, або тільки назву фірми-виготовлювача (зразок №4).

Ярлики, звичайно містять найменування товару, фірми виготовлювача, його адресу, сорт, ціну, дату випуску, а також  низку ідентифікуючих відомостей. Так, на ярликах, що підвішуються до одягу, вказуються артикул виробу, номер моделі, розмір, дата випуску. Ярлик може містити фірмовий і товарні знаки, інші необхідні знаки й умовні позначення.

Контрольні стрічки – це носії стислої товарної інформації, що дублює, розташованої на стрічці невеличкого розміру і призначеної для контролю або відновлення відомостей про товар у випадку втрати етикетки, бирки або ярлика, вони можуть застосовуватися як додаток.

Відмінна риса контрольних  стрічок – переважання цифрової або символічної інформації, метою якої є позначення артикулу виробів, номера моделі, розміру, сорту, іноді артикулу тканин, експлуатаційних знаків та ін.

Контрольні стрічки  найчастіше застосовуються для одяго-взуттєвих товарів, причому у взуття відомості контрольної стрічки частіше наносяться на підкладку або внутрішню частину.

Клейма й штампи – носії інформації, призначені для ідентифікуючих умовних позначень на товари, пакування, етикетки, які наносяться за допомогою спеціальних пристосувань установленої форми.

Розрізняють клейма й  штампи залежно від:

• місця нанесення – виробничі і торгові;
• призначення – ветеринарні, товарознавчі, карантинні й ін.;
• форми – овальні, прямокутні, квадратні, трикутні, ромбовидні.

Таврування й штампування  як засіб маркування застосовується для окремих продовольчих і непродовольчих товарів. Для м'яса й м'ясопродуктів, включаючи субпродукти й жир-сирець, ветеринарне таврування м'яса є обов'язковим (зразок №5). Найцінніше м'ясо клеймують круглим тавром (1 категорія), менш вгодованих тварин клеймують квадратним тавром (2 категорія); жирну свинину  (3 категорія) клеймують овальним тавром; м'ясо, яке не дозволяють реалізувати у торгівельну мережу (4 категорії) клеймують трикутним тавром; м'ясо молочних поросят (5 категорії) клеймують круглим тавром, яке наносять на бірочку, яку прикріплюють до задньої ніжки і ставляють букву «М».

 Для інших видів продовольчих товарів таврування й штампування носить рекомендаційний характер. Штампи проставляються на дні металевих консервних банок і на металевих кришках скляних банок, упаковці з полімерних і комбінованих матеріалів для соків, напоїв, вина, молока, кисломолочних продуктів, етикетках, на пляшках і банках, сирах, яйцях.

Тавруванню піддаються м'ясні туші забійних тварин і тушки  птиці. Штампи й тавро на непродовольчих товарах або їхній упаковці зустрічаються рідше. До таких товарів відносять тканини, у яких клеймо наноситься на хазові кінці з виворітного боку. Крім того, штампи, виконані виробничим засобом, наносяться на окремі комплектуючі деталі товарів (двигуни автомобілів, холодильні агрегати та ін.)

Таврування й штампування товарів і упакувань здійснюється такими способами:

• нанесенням за допомогою клейма або штампа незмивної фарби, дозволеної органами Держсанепідслужби;
• випалюванням за допомогою електротавра,
• витискання за допомогою штампів;
• утискування пластмасових або казеїнових цифр, букв у продукт.

Найпоширеніший спосіб – нанесення тавра або штампа незмивною фарбою. Випалювання за допомогою електротавра застосовується в основному для тушок птиць.

Рельєфне маркірування шляхом витискування букв, цифр, інших  умовних позначень зустрічається  на металевих консервних банках, рідше  на кришках скляних банок. Крім того, цей спосіб, поширений для маркування двигунів автомобілів, а також деяких товарів складно технічного призначення.

Рельєфне маркування зустрічається і на скляній упаковці (пляшках, банках), іноді на скляному посуді (наприклад, на дні гранчастих стаканів).

Утискання пластмасових або казеїнових цифр застосовується Для сирів.

До клейм і тавр висовуються такі вимоги:

• чіткість відтисків клейм,
• збереженість незалежно від зовнішніх впливів (для м'яса під час холодильної обробки й зберігання):
• безпека застосовуваних способів таврування й штампування,
• збереження товарного вигляду продуктів і виробів, що піддаються тавруванню й штампуванню;
• дотримання встановлених правил таврування й штампування.

 

 

Зразок №1                                            Зразок №2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зразок №3                                                    Зразок №4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зразок № 5

 

 

 

 

 

 

2 Міжнародні організації торгово-промислових палат

 

У світі найбільшими  міжнародними об'єднаннями щодо торгових палат є: Міжнародна торгова палата та Асоціація Європейських торгово-промислових палат.

Міжнародна торгова  палата (МТП) – авторитетна і найбільша організація підприємницьких кіл світу. Створена у червні 1919 року в Парижі.

Відповідно до Статуту  МТП, її основні цілі полягають у  тому, Щоб захищати інтереси всіх секторів економіки, сприяти діловим контактам, вирішенню міжнародних економічних проблем та кращому взаєморозумінню між діловими колами та організаціями різних країн. [5]

Згідно із Статутом Міжнародної  торгової палати членство у цій організації  має декілька градацій:

- зі статусом національного комітету, який представляє підприємців з усіх головних економічних секторів країни та за умови, що керівництво країни дотримується ринкових принципів управління економікою;

- зі статусом "прямого  члена", який діє на національному,  регіональному, місцевому, галузевому рівнях як промислові, торгові, транспортні союзи або об'єднання, торгові палати, банківські та страхові установи, окремі компанії.

Різниця у статусах національного  комітету та "прямого члена" полягає  головним чином у тому, що комітети ширше представлені в організаційній структурі Міжнародної торгової палати й тому більше впливають на прийняття рішень її керівних органів. При цьому вони сплачують значно більше, ніж "прямі члени" фінансові внески до бюджету Організації.

Органи МТП – Конгрес (скликається раз у три роки), Рада (у складі представників усіх національних комітетів та певного числа "прямих членів") на чолі з Президентом МТП, Виконавчий комітет (у складі представників найвпливовіших національних комітетів). Фінансовий комітет, Міжнародний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем.

Конкретна робота щодо вивчення аспектів економічної діяльності ведеться у межах технічних комісій (рад, комітетів, груп). Вони розробляють  такі проблеми: міжнародна торгова  політика, фінансові послуги, страхування, навколишнє середовище, маркетинг і реклама, транспорт, міжнародна комерційна практика тощо.

Автономними органами Міжнародної  торгової палати є: Міжнародний арбітражний  суд, Всесвітня промислова рада з  питань навколишнього середовища, Інститут міжнародного ділового права та практики, Бюро щодо питань боротьби з шахрайством та економічними злочинами, а також Міжнародне бюро торгових палат (МБТП).

МБТП являє собою  орган, покликаний виражати у рамках МТП інтереси власне торгово-промислових палат та займається питаннями міжпалатного співтовариства.

Конкретні галузі діяльності Бюро:

• участь у проведенні семінарів, реалізації програм технічного сприяння;
• сприяння розвитку співпраці між палатами країн Заходу, країн, що розвиваються, країн з економікою перехідного періоду;
• забезпечення системи функціонування АТА (тимчасове безмитне ввезення товарів).

Міжнародна торгова  палата займається також виданням та розповсюдженням цілої низки  спеціальних видань таких, як довідники  торгових термінів, міжнародні арбітражні правила, транспортні документи тощо.

Асоціація європейських торгово-промислових палат (скорочена офіційна назва - "Єврошамбр") – регіональне об'єднання торгово-промислових палат західноєвропейських країн. Заснована у 1958 році під назвою Постійна конференція торгово-промислових палат Європейського економічного співтовариства. Штаб-квартира "Єврошамбр" розташована у Брюсселі (Бельгія).

Офіційні цілі Асоціації  полягають у розробці узгодженої позиції її членів щодо проблем укріплення західноєвропейської інтеграції та доведення її до відома основних інститутів ЄС (комісії, Європарламенту, Ради) перш за все щодо питань промислової і торгової політики та у сфері послуг. Єврошамбр, як лобіруюча організація, бере участь у роботі ряду консультативних комітетів у рамках Комісії ЄС та спеціалізованих комісій Європарламенту. Асоціація представлена також у Раді Європи, маючи там статус неурядової організації.

Єврошамбр займається організацією конференцій, нарад та семінарів  щодо внутрішньорегіонального співтовариства торгових палат і сприяє підготовці і публікації економічних доповідей та досліджень, інформаційних бюлетенів та довідників; здійснює стажування та навчання спеціалістів з програм, що фінансуються з бюджету ЄС.

Членами Асоціації більшістю є національні федерації (союзи) торгово-промислових палат західноєвропейських та деяких інших країн. Розрізняють повні члени (по одному з кожної країни-члена ЄС), асоційовані члени (від більшості країн-членів ЕАСТ та ряду середземноморських країн, що уклали з ЄС угоду про соціально-економічне співтовариство), члени-кореспонденти.

Різниця між повними, асоційованими членами та членами-кореспондентами  полягає перш за все у повноті  прав, якими вони користуються у  межах Єврошамбр, і відповідно, у  ступені їх участі в її Діяльності, роботі керівних органів, розмірі внеску до бюджету Асоціації.

Фінансові ресурси Єврошамбр  складаються з членських внесків, Що встановлюються верховним органом  Асоціації, а також прибутків, отриманих  завдяки діяльності підприємств, якими вона володіє. [7]

Структура Єврошамбр – Генеральна асамблея (скликається два рази на рік у складі всіх членів Асоціації), Виконавчий комітет (у складі керівників палат-членів Єврошамбр), Правління (у складі представників окремих палат-членів, займається координацією діяльності робочих груп), секретаріат, робочі групи (транспорт та зв'язок, навколишнє середовище, підготовка кадрів, оподаткування, туризм).

3 Принципи, особливості, переваги штрихового кодування

 

Штрихове кодування – один із видів автоматичної ідентифікації об'єктів, за якого використовується метод оптичного зчитування інформації. На міжнародному рівні штрих-коди застосовують у виробництві та збуті продукції, торгівлі, для митного контролю, у маркетингу, статистиці тощо.

Сьогодні у США близько 90% основних товарів мають штрихові коди, у Німеччині – 80%, у Франції – більш ніж 70%, у Швеції – близько 45%.

Штриховий код виконує майже  ту саму роль, що й поштовий індекс, який ми пишемо стилізованими цифрами  на конверті. Штрихові коди наносять на упаковку поліграфічною технікою, матричними, лазерними і струминними принтерами. Штрихове кодування винайшов Давид Коллінз (США) 1970 року, а 1973-го у США з'явився "Універсальний товарний код" (UPC — Universal Product Code) для використання у промисловості і торгівлі.

У Західній Європі для ідентифікації  споживчих товарів 1977 року почали використовувати  аналогічну систему під назвою "Європейський артикул" (EAN – European Article Numbering). Європейська система кодування є різновидом UPC. Кодове позначення може складатися з восьми (EAN-8) або тринадцяти (EAN-13) цифр. Скорочений код (EAN-8) використовується для кодування товарів малих розмірів. Система EAN спочатку мала структуру 7/5 (сім цифр – префікс і реєстраційний номер підприємства, п'ять цифр – номер продукції в межах підприємства) і контрольний розряд:

• дві цифри – префікс (код) національної організації країни – члена EAN;
• пять цифр – реєстраційний номер підприємства, який визначається національною організацією EAN;
• п'ять цифр – номер продукції в межах підприємства;
• одна цифра – контрольний розряд, який вираховується на основі попередніх дванадцяти цифр.

У міру зростання кількості  країн – членів системи EAN стало не вистачати двох цифр для позначення коду (префікса) країни. Тому 14 травня 1998 року на міжнародній зустрічі в Сан-Паулу (Бразилія) Правлінням EAN International було прийнято рішення про перехід на структуру 9/3 (дев'ять цифр – префікс і реєстраційний номер підприємства, три цифри – номер продукції в межах підприємства).

Уже з другої половини 1998 року всім новим членам EAN International надавались тризначні префікси (коди), наприклад, Росія – 460, Білорусь – 481, Україна – 482, Молдова – 484, Бразилія – 789 та ін. Усі підприємства – члени EAN International, які раніше отримали семизначні реєстраційні номери, продовжують працювати з ними (отримувати нові реєстраційні номера або змінювати штрихові коди на своїх товарах не вимагається).

Система EAN тепер має таку структуру:

• три цифри – префікс (код) національної організації країни – члена EAN;
• шість цифр – реєстраційний номер підприємства, який визначається національною організацією EAN;
• три цифри – номер продукції в межах підприємства;
• одна цифра – контрольний розряд, який вираховується на основі попередніх дванадцяти цифр.

Наведемо технологію розробки штрих-коду: перша частина коду EAN International для кожної країни визначається Міжнародною асоціацією з кодування виробів; код підприємства визначається під час його реєстрації; частину коду, що характеризує товар, визначає сам виробник і ним стає порядковий номер продукції підприємства. Таким чином, штриховий код EAN надається товарові безпосередньо виробником, оскільки перші дев'ять цифр майбутнього коду йому відомі.

На рис. 3.1 наведено зміст штрихового коду – кожному символу, що входить до алфавіту системи кодування, відповідає комбінація з кількох темних і світлих смуг, а внизу штрихового зображення наведено сам символ у звичайному (цифровому) напису. Це значно поліпшує "читання" коду людиною, оскільки штрихове зображення зручне для "читання" лише спеціальним технічним пристроєм. Крайні штрихи (подовжені) – знаки початку і кінця символу, що визначають його межі. Подовжені штрихи в центрі символу поділяють його на дві частини (ліву і праву).

 

Рис. 3.1 – Розподіл символів коду EAN, їх призначення

 

Кожному виду виробу надається  свій код, який складається з 13 цифр: три перші цифри (482), якщо читати зліва направо, визначають країну – виробника товару, у нашому випадку – Україна (табл. 3.1), наступні шість цифр (300090) означають фірму-виробника, ще три наступних (165) – номер продукції в межах підприємства, остання цифра 0 – контрольний розряд, який використовується для перевірки достовірності зчитування попередніх цифр коду системою сканування.

Таблиця 3.1 – Перелік префіксів країн – членів EANInternational

Префікс	Регіон світу	Префікс		Регіон світу
000-139	США і Канада	629		О.А.Е.
200-299	Внутрішня нумерація	640-649		Фінляндія
300-379	Франція	690-695		Китай
380	Болгарія	700-709		Норвегія
383	Словенія	729		Ізраїль
385	Хорватія	730-739		Швеція
387	Боснія та Герцеговина	740		Гватемала
400-440	Німеччина	741		Сальвадор
450-459 490-499	Японія	742		Гондурас
460-469	Росія	743		Нікарагуа
470	Киргизія	744		Коста-Рика
471	Тайвань	745		Панама
474	Естонія	746		Домініканська Республіка
475	Латвія	750		Мексика
476	Азербайджан	759		Венесуела
477	Литва	760-769		Швейцарія
478	Узбекистан	770		Колумбія
479	Шри-Ланка	773		Уругвай
480	Філіппіни	775		Перу
481	Білорусь	777		Болівія
482	Україна	779		Аргентина
484	Молдова	780		Чилі
485	Вірменія	784		Парагвай
486	Грузія	786		Еквадор
487	Казахстан	789-790		Бразилія
489	Гонконг	800-839		Італія
500-509	Великобританія	840-849		Іспанія
520	Греція	850		Куба
528	Ліван	858		Словаччина
529	Кіпр	859		Чехія
531	Македонія	860		Югославія
535	Мальта	865		Монголія
539	Ірландія	867		Північна Корея
540-549	Бельгія, Люксембург	869		Туреччина
560	Португалія	870-879		Нідерланди
569	Ісландія	880		Південна Корея
570-579	Данія	884		Камбоджа
590	Польща	885		Таїланд
594	Румунія	888		Сінгапур
599	Угорщина	890		Індія
600-601	Південна Африка	893		В'єтнам
608	Бахрейн	899		Індонезія
609	Маврикій	900-919		Австрія
611	Марокко	930-939		Австралія
613	Алжир	940-949		Нова Зеландія
616	Кенія	955		Малайзія
619	Туніс	958		Макао
621	Сирія	977		Періодичні видання
622	Єгипет	978	Книги
624	Лівія	979	Книги і ноти
625	Йорданія	980	Поворотні квитанції
626	Іран	981-982	Валютні купони
627	Кувейт	990-999	Купони
628	Саудівська Аравія

 

Контрольний розряд коду EAN International розраховується за таким алгоритмом:

1) пронумеровати всі  розряди справа наліво, починаючи  з позиції контрольного розряду  (1-й);

2) починаючи з 2-го, додати значення всіх парних  розрядів;

3) отриману суму помножити  на 3;

4) починаючи з 3-го, додати значення всіх непарних розрядів;

5) додати результати, що отримані в 3-му і 4 кроках – значення контрольного розряду є найменше число, яке в сумі з величиною, отриманою у кроці 5, дає число, кратне 10.

Приклад вирахування (перевірки) контрольного розряду для номера 482000057011К

 

У підсумку отримуємо  код EAN-13 = 4820000570114.

Причинами широкого поширення  ШК є його переваги перед іншими засобами АІ:

• оперативність передачі інформації про товар по системі електронного зв'язку;
• однозначність інформації, що обумовлює високу захищеність алгоритмів кодування від помилок (при зчитуванні ШК);
• порівняно невисока вартість завдяки використанню дешевого носія інформації — паперу.

ШК на відміну від  багатьох інформаційних знаків виконує  не тільки загальні функції інформаційного характеру, що ідентифікують, але і  низку додаткових функцій. До них  відносяться:

• автоматизована ідентифікація товарів за допомогою машинозчитувальних пристроїв;
• автоматизовані рахування і контроль товарних запасів;
• оперативне керування процесом товаропросування, відвантаження, транспортуванням і складуванням товарів (продуктивність праці для забезпечення товаропросування підвищується на 30%, у деяких випадках – до 80%);
• підвищення швидкості та культури обслуговування покупців;
• інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.

Застосування ШК із використанням ЕОМ забезпечує оптимізацію таких процесів:

• виготовлювачам – підрахунку кількості зробленої продукції, її сортування і роздільне складування різних видів, найменувань, сортів, підрахунок товарних запасів, формування замовлень шляхом підбирання необхідних товарів у потрібній кількості та відправлення в торгівлю;
• оптовим посередникам – приймання товарів за кількістю й асортиментом, підрахунок і контроль товарних запасів на складі, відвантаження в роздрібну торгівлю, транспортним організаціям – приймання решти товарів;
• роздрібним продавцям – приймання товарів за кількістю й асортиментом розміщення на складі, підрахунок і контроль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових залах), контроль за цілістю товарів, забезпечення ритмічного поповнення запасу товарів у міру їхньої реалізації.