Експрес-оцінка фінансового стану підприємства

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської  справи

Національного банку  України»

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

Розрахункова робота

за результатами тренінгу з фінансів

на тему:

«Експрес-оцінка фінансового  стану підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

                                                           Виконала: студентка 3 курсу, групи Ф-01

Керівник тренінгу: Семеног А. Ю.                                                                      

 

 

 

 

Суми – 2013 рік

ЗМІСТ
ВСТУП	3
1. Вихідна інформація про результати діяльності підприємства	4
2. Розрахунок показників експрес-оцінки фінансового стану підприємства	6
3. Висновки за результатами експрес-оцінки фінансового стану підприємства	8
4. Використана література

 

 

 

ВСТУП

 

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на підприємствах  відіграє аналіз фінансового стану  підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають  на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень.

Загальні питання аналізу фінансового стану висвітлювались у працях вітчизняних і зарубіж- них учених, таких як: Петрович Й. М., Будіщева І. О., Устінова І. Г., Мазарак А. А., Мних Є. В., Міщенко В. Я., Ковальова В. В., Шеремет А. Д., Савицької Г. В., Волкової О. М. та ін.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом  взаємодії всіх елементів системи  фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Метою оцінки фінансового  стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва  і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу  фінансового стану є: дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства, дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами, об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів [1].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Аналіз фінансового  стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність. Фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів[2].

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному  середовищі є стабільність (стійкість). Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої

зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним [3].

Фінансовий стан –  найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами. Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, які можна визначити на основі офіційної фінансової звітності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вихідна інформація  про результати діяльності підприємства

Баланс

 

 

Звіт про фінансові  результати

 

 

 

 

 

 

2. Розрахунок показників  експрес-оцінки фінансового стану підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Висновки за результатами експрес-оцінки фінансового стану підприємства

 

Дане дослідження фінансового  стану підприємства складається  з 5 основних етапів:

• аналіз майнового стану підприємства;
• аналіз ліквідності підприємства;
• аналіз фінансової стійкості;
• аналіз ділової активності підприємства;
• аналіз рентабельності підприємства.

Аналізуючи майновий стан підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів. З  цією метою розраховують такі показники: - коефіцієнт зношення основних засобів; - коефіцієнт оновлення основних засобів, - коефіцієнт вибуття основних засобів.

Виходячи з наведених  розрахунків, можна зробити висновок, що на аналізованому підприємстві коефіцієнт зношення основних засобів протягом аналізованого періоду зменшується до 0,042 у II періоді,і дещо збільшується до значення 0,288, що на 0,165 одиниць більше ніж у I періоді . Збільшення цього коефіцієнта в динаміці є ознакою покращання стану матеріально-технічної бази підприємства. Загалом значення коефіцієнта зношення понад 50% є небажаним,а отже ми маємо незначне зношення на аналізованому підприємстві.

Найбільш жорстким критерієм  платоспроможності підприємства є  коефіцієнт абсолютної ліквідності (обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства можебути сплачена негайно

Коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства за результатами III періоду у порівнянні з I періодом збільшився на 0,038 і становив 0,121. Це свідчить, що підприємство здатне в мінімальний термін оплатити 12,1 % короткострокової заборгованості за кошти абсолютно ліквідних засобів, тобто грошових коштів. Але, зазначимо, що в умовах інфляції багато підприємств заради збереження своєї фінансової стійкості намагається не тримати великих

сум у грошовій формі.

При оцінці ліквідності підприємства необхідно приділяти увагу показнику  величини чистого оборотного капіталу та його динаміці, який розраховуєтьсяяк різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями. Його наявність і величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточнізобов’язання та розширювати подальшу діяльність.У свою чергу чистий оборотний капітал в порівнянні з I періодом збільшився на 7034,5 тис. грн, що є позитивним фактором у діяльності підприємства.

Коефіцієнт  покриття відповідає нормативу і  показує, що дане підприємство теоретично має достатню кількість ресурсів, які можуть бути використані для погашення зобов’язань. Також можна стверджувати, що даний показник мав тенденцію до збільшення  за аналізований період  і у III періоді становив 1,237,що на 0,176 більше ніж у I періоді.

За аналізований період значення коефіцієнту швидкої ліквідності коливалося в рамках граничних значень .Коефіцієнт швидкої ліквідності за аналізований період  зменшився на 0,051 і становив 0,623. Це значить, що 62,3 % поточних зобов'язань можуть бути погашені за кошти абсолютно ліквідних та швидко реалізованих активів. Таким чином, платіжні можливості підприємства щодо оплати поточних зобов’язань у короткий період є не досить великі.

Проаналізувавши дані та тенденції  змін можна стверджувати, що спроможність сплачувати свої поточні зобов’язання у підприємства не досить висока. Підсумовуючи, зазначимо, що завжди необхідно пам’ятати — на практиці фактичні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, і за цими показниками не можна робити відразу негативні висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, що усі кредитори підприємства водночас пред’являть свої боргові вимоги.

Під фінансовою стійкістю  підприємства розуміють його платоспроможність  в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами.

Коефіцієнт фінансової незалежності, нормативне значення якого  складає 0,5 в нас він становить 0,55 у I періоді і зростає до значення 0,6 у III періоді. Це характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів.

Коефіцієнт фінансування за I-III періоди відповідають нормативним значенням, але в динаміці спостерігається тенденція до зменшення.В даному випадку, результати свідчать про потенційну загрозу фінансовій стійкості зазначених підприємств.

Коефіцієнт фінансової стікості відповідає нормативному значення і зростає протягом усього дослідження,і  у III періоді склав 1,5,що на 0,278 більше ніж у I періоді. Зростання коефіцієнта фінансової стійкості в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства, а, отже, й втрату фінансової незалежності. Хоч зазначений показник відповідає своїм граничним значенням, але наявність тенденції до їх збільшення характеризує загрозу можливої фінансовій незалежності.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами у I періоді становить 0,057 і є негативним показником оскільки рекомендований рівень становить більше 0,1. Це свідчить про те, що неможливе перетворення активів у ліквідні кошти. Значення показника покращилося в наступні періоди,і вже у  II періоді досягла нормативного значення, у III періоді становило 0,162, що на 0,135 більше  ніж у I періоді. Тобто, за результатами III періоду на 1 грн. власного капіталу припадає 0,192 грн. власних поточних активів.

Нормативне значення коефіцієнту маневреності власного капіталу має бути більше 0,3. Відзначаємо позитивну динаміку показника. Але, навіть зі зростанням рівня виробництва у минулому звітному році і наявністю прибутку, значення показника не досягло норми. З цього можна зробити висновок, що частка власних обігових коштів у власному капіталі на разі

незначна і не відповідає потребам динамічного розвитку. Знову  ж таки, робити якісь довгострокові висновки, пов’язані з впливом цього фактору зараноз впливом цього фактору на фінансовий стан підприємства зарано.

Ділова активність підприємства в широкому розумінні – це господарська діяльність суб’єкта господарювання, сукупність його дій, спрямованих на забезпечення динамічності свого розвитку. Розглядаючи ділову активність для її оцінки слід застосовувати якісні і кількісні критерії. Для підвищення ділової активності підприємство обирає деякі стратегії: підвищення ефективності господарської діяльності підприємства та підвищення ефективності використання підприємством усіх наявних ресурсів; орієнтація на здійснення заходів з підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, застосування дієвих фінансових важелів.

Коефіцієнт оборотності  активів зменшився і є досить незначним, тобто можна зробити висновок, що наявні ресурси, використовуються підприємством досить неефективно. Виходячи з даних можна зробити висновок, що у III періоді заборгованість збільшилася, про це свідчить ріст коефіцієнта заборгованості на 0,017, що склав 0,138. Також говорить про те, що швидкість обертання кредиторської заборгованості зменшується , що в свою чергу призводить до зменшення швидкості розрахунків з постачальниками, які обслуговують поточну діяльність підприємства в частині придбання. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зріс на 0,031, а отже в стільки ж разів збільшилися протягом періоду обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок боргових прав.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів на протязі всього аналізовано періоду становить в середньому 0,115, що говорить про те, що продукція підприємства не користується стабільним попитом на ринках збуту. Коефіцієнти оборотності основних засобів збільшуються,а власного капіталу зменшуються в ІІІ періоді  в порівнянні з І, що свідчить про неефективне використання капіталу та основних засобів на підприємстві.

Рентабельність –  це індикатор, який характеризує ефективність фінансово-економічного механізму та прибутковість діяльності підприємства в умовах жорсткої ринкової конкуренції, а також світової економічної кризи. він відображає адекватність системи управління та доцільність управлінських заходів у процесі функціонування торгового підприємства. Оцінка рентабельності підприємств відбувається за допомогою системи показників, які використовуються для аналізу багатьох аспектів діяльності підприємств. Існує багато показників, що розроблені та вдосконалені вітчизняними і зарубіжними вченими, кількість яких залежить від глибини аналізу та об’єктів, які необхідно оцінити підприємство. Проаналізуємо: - коефіцієнт рентабельності активів, - коефіцієнт рентабельності власного капіталу, - коефіцієнт рентабельності діяльності; - коефіцієнт рентабельності продукції.

Рентабельність активів показує, скільки одиниць чистого прибутку припадає на кожну гривню майна (активів). У порівнянні з І періодом  знизився на 2,8% і сягнув значення 1,7 %. Це означає, що на 1 грн. майна(активів) припадає 1,7 % чистого прибутку.

Такі показники, як рентабельність власного капіталу,рентабельність діяльності,рентабельність продукції в динаміці за аналізований період знизилися. Так рентабельність власного капіталу знизилась,на 5,2%,і склала 2,8% у 3-ому періоді.Загальна рентабельність продукції зменшилась  на 8,9 % і склала 24,8 % від чистого прибутку підприємства . І це говорить про зниження рівня прибутковості підприємства.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва й реалізації продукції (робіт та послуг).

При зниженні прибутковості  підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства дуже важливі.

Для визначення ліквідності балансу  слід співставити підсумки приведених  груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення :

1. А1 ≥ П1;
2. А2 ≥ П2;
3. А3 ≥ П3;
4. А4 ≤ П4.

Результати розрахунків по підприємству  свідчать, що:

• на кінець І періоду  А1 < П1; А2  > П2; А3 > П3; А4 < П4;

– на кінець ІІ періоду  А1 < П1; А2  > П2; А3 > П3; А4 < П4;

– на кінець ІІІ періоду  А1 <  П1; А < П2; А3 > П3; А4 < П4

Аналіз отриманих даних  свідчить про недостатню ліквідність  балансу. За аналізований період не вистачало найбільш ліквідних активи (грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення) для покриття термінових зобов’язаннь (кредиторська заборгованість). Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов’язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред’являть вимогу погасити заборгованість, буде не взмозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). Хоча підприємство в цілому, можна сказати,забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.

 

 

 

4. Використана література

 

 

1. Білик, М. Д. Фінансовий аналіз [Текст] : навчальний посібник / М. Д. Білик, Павловська О. В. Притурен Н. М; – К.: КНЕУ, 2007. – 592 с. – ISBN 966-574-799-1.
2. Костирко, О. Г. Використання методу коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємства [Текст] / О. Г. Костирко // Економіка АПК. – 2008. – № 7. – С. 54-56.
3. Поддєрьогін, А. М. Фінанси підприємств [Електронний ресурс] : підручник / А. М. Поддєрьогін. – 6-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2006. – Режим доступу : http://enbv.narod.ru/text/Econom/fp/ str/21.html. – 27.04.2013. – Назва з екрана.
4. Чумаченко, М. Г. Аналіз фінансового стану підприємства [Електронний ресурс] / М. Г. Чумаченко : – Режим доступу: http://www.vlasnasprava.info/ua/business_az/how_to_grow/finance/financial_management.html. – 27.04.2013. – Назва з екрана.
5. Шеремет, А. Д. Методика финансового анализа [Текст] / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулин. – М. : Инфра-М, 2003. – 176 с. – ISBN 5-86225-131-6.