Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникання

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Сумський державний педагогічний університет ім.А.С.Макаренка

Кафедра спортивної медицини та валеології

Індивідуальне навчально-дослідне завдання №9

з навчальної дисципліни «Безпеки життєдіяльності»

для всіх спеціальностей

Науковий керівник:

викладач кафедри спортивної

медицини та валеології

Суми – 2010 рік

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникання……………………………………………………………………………….…..5

1.1 Самозахист……………………………………………………………….…..5

1.2 Шляхи, форми та методи самозахисту……………………………..............7

1.3 Злочини……………………………………………………………….………8

1.3.1. Рівні злочинності…………………………………………………….…....8

1.3.2. Причини злочинів………………………………………………..………..9

1.3.3. Збитки від злочинів……………………………………………….…..….10

1.4 Рекомендації для особистого захисту та захисту особистої та колективної власності……………………………………………………………………….……..13

1.4.1. Рекомендації для особистого захисту………………………………......13

1.4.2. Як уникнути зґвалтування?........................................................................14

1.5 Правила придбання та користування спеціальними засобами самооборони…………...………………………………………………………………………....16

1.5.1. Газовий пістолет………………………………………………………...16

1.5.2. Газовий балончик…………………………………………………….....17

1.6. Поради щодо захисту особистої власності (пограбування квартир, викрадення автомобілів, кишенькові крадіжки)………………………..………………..18

1.6.1. Пограбування квартир………………………………………………......18

1.6.2. Кишенькові крадіжки…………………………………………………...20

1.6.3.Викрадення автомобілів……………………………………………..…..21

Розділ 2. Практичне вирішення задачі…………………………….………….22

Висновок…………………………………………………………………..…….23

Список використаних літературних джерел…………………………..….…...24

Вступ

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Громадяни здебільшого не усвідомлюють змісту правопорушення, не відрізняють злочину від проступку. Чимало непорозумінь виникає у практикуванні понять організованої злочинності, корупції, рекету та ін. На побутовому рівні ці поняття часто неправильно трактуються, що призводить до дезінформації про діяльність правоохоронних органів.

Явище безпеки характеризується 4 суттєвими ознаками, а саме:

– універсальністю: безпека турбує всіх людей на землі, оскільки відсутність безпеки має загальні загрози нормальному життю (безробіття, наркоманія, злочинність, тероризм, забруднення довкілля, порушення прав і свобод людини);

– взаємозалежністю: безпека нині більше не стосується тільки окремої людини, соціальної групи чи навіть країни (голод, захворювання, забруднене середовище, торгівля наркотиками, етнічні конфлікти не є ізольованими подіями, які обмежені житлом людини чи національними кордонами);

– підконтрольністю розвитку подій: про безпеку можна говорити тільки тоді, коли та чи інша небезпека виявляється на ранніх етапах виникнення, коли ліквідуються глибинні утворення дисбалансу між людиною і світом, а не їх трагічні наслідки. Значно дешевше та більш гуманно діяти на ранніх етапах відповідно до розвитку подій, ніж пускати події за течією;

– проблемністю людського життя, яка не дає змоги повно розв’язати проблему безпеки людини, домогтися абсолютної ліквідації небезпеки, тому людські проблеми повинні бути мінімізовані, оскільки має значення все: як живеться людині в суспільстві, який її соціальний і духовний потенціал, наскільки вона вільна у виборі та на які вчинки спонукає її оточення.

Розділ 1. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникання

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої, їх застосування дуже просте: висмикнеш дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на І чи 2 години безперервного крику й вимкнути, не знаючи секрету, його практично неможливо. Засіб вважається доволі безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. Наприклад, з відстані 10м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'які тканини людини на 2мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене -- щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також мас як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту металевої кульки не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовою хмарою). Однак ця зброя досить громіздка і головне - не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

1.1 Самозахист

В умовах криміногенної ситуації, що склалася в нашій країні, питання особистої безпеки хвилює кожного громадянина, адже кожен може стати жертвою злочину. Дійовим засобом проти посягань на особистість є самозахист.

Що ж таке самозахист?

Самозахист - це законні дії громадян при умові, якщо при цьому було дотримано певних вимог, основною з яких є глибоке розуміння таких важливих положень у кримінальному праві, як необхідна оборона. Під необхідною обороною розуміють правомірний захист від суспільне небезпечних посягань на інтереси держави, суспільні чи особисті інтереси шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. Суть особистої оборони полягає в її моральному змісті та соціальній спрямованості. Тобто необхідною визнається оборона лише тоді, коли вона була направлена на відбиття суспільне небезпечного нападу, на захист прав та інтересів людини, котра обороняється від загрози заподіяння шкоди. Закон встановлює, що особа, яка заподіяла в момент необхідної оборони шкоду нападаючому, не несе за це відповідальності, оскільки її дії присікають чи запобігають нападу. Право на самозахист може використовувати кожна людина. Законодавством України передбачено, що при захисті особистих інтересів можливе заподіяння шкоди тому, хто на них посягає.

Для свого захисту необхідна як фізична, так і психологічна готовність до надзвичайної ситуації. Це значно підвищить шанси дати відсіч зловмисникові. Бажано, та й в інтересах кожної особи чоловічої і жіночої статі, оволодіти хоча б елементарними прийомами самбо, боксу чи інших аналогічних видів спорту. Для цього існує достатньо різних спортивних секцій, гуртків, де можна в короткий час навчитися навичкам самозахисту. Добре б мати при собі газову зброю, придбану в установленому порядку. В жодному разі не рекомендується озброюватись холодною зброєю, бо лише її зберігання призводить до порушення правових норм.

Слід зауважити, що у життєвих ситуаціях криміногенного характеру дуже багато умов щодо використання необхідної оборони, які треба знати і враховувати перед тим, як прийняти рішення про самозахист.

У відповідній літературі зазначено, що такими умовами, зокрема, є:

- суспільна небезпека посягання (нападу) і його дійовість;

- можливість захисту державних, громадянських, особистих (своїх власних та інших осіб) інтересів;

- заподіяння шкоди тільки нападаючому;

- захист не повинен перевищувати меж необхідності.

Іншими словами, щоб необхідна оборона була правомірною дією, потрібно, щоб ці умови були в сукупності.

1.2 Шляхи, форми та методи самозахисту

Форма самозахисту є крайньою необхідністю. Вона може здійснюватися шляхом нанесення певної шкоди нападаючому, якщо небезпека від його дій не могла бути усунута іншими засобами. Це можливо здійснити різними шляхами:

- застосуванням фізичної сили (найпоширеніша форма), тобто рукопашного бою;

- застосуванням спеціальних засобів (газовий пістолет, газовий балончик);

- застосуванням спеціально тренованої собаки.

Рукопашний бій складається з різноманітних способів і прийомів самозахисту. Розглянемо деякі з них. Несподіваний напад починається завжди з близької відстані. У першу чергу необхідно негайно звільнитися від нападника, а потім не підпускати його близько до себе та не підпадати під його удари. Однією з реакцій того, хто захищається, стає нанесення ударів ногами, оскільки вони втричі сильніші від рук. Ногами можна наносити удари, перебуваючи на порівняно великій дистанції (2-3 кроки) від нападника. Особі, яка захищається, невідомі фізичні можливості злочинця, тому сильні удари чоботами будуть у цій ситуації найефективнішим прийомом самозахисту.

Але у поєдинку на короткій дистанції домінуюче місце, без сумніву, належить ударам руками, головою, а також колінами. Переважно кулачний бій закінчується обхватом один одного. Тут виграє той, хто краще володіє прийомами боротьби. Така боротьба нерідко продовжується і на землі. У такому випадку вирішальну роль у досягненні перемоги відіграє уміле використання бойових прийомів самбо. Слід зазначити, що прийоми самбо мають перевагу навіть перед озброєним злочинцем, оскільки вони є невидимою зброєю. Вибір силового прийому залежить від обставин, ступеня небезпеки й агресивності осіб, до яких він застосовується. Так, при відбитті нападу слід діяти відповідно до небезпеки, яку являє нападник. Якщо нападає одна людина без зброї, то мусять бути певні прийоми. Більш рішучих заходів слід вживати, коли нападник дуже сильний фізично чи озброєний або не один. Тут наслідки застосування прийому можуть бути різні. При груповому нападі слід використовувати прийоми та удари, які вивели б з ладу першого нападника (зачинщика), а потім діяти залежно від ситуації.

Слід звернути увагу на те, що для застосування фізичної сили до злочинця потрібно володіти певною силою, швидкістю, спритністю та координацією рухів. Важливим є не потрапляти під необґрунтований ризик свого життя чи здоров'я. Для цього слід задуматися: варто чинити фізичний опір чи ні.

Але у будь-якому разі потрібно бути націленим на перемогу, діяти безпомилково, впевнено. У цій ситуації на допомогу приходить уміння володіти своїм психічним станом, уміння сконцентрувати психологічний пресинг на злочинця з пригніченням його волі. Тактика захисту від злочинця не містить готових штампів та готових рецептів на всі випадки. Слід діяти залежно від ситуації.

1.3 Злочини

1.3.1. Рівні злочинності

Рівень злочинності - це кількісний показник злочинів, вчинених на певній території за певний період. Для характеристики рівня злочинності можна застосовувати абсолютне число злочинів. Для більш порівнюваного визначення рівня злочинності в різних регіонах використовують такий показник як коефіцієнт злочинності, або індекс злочинності.

Коефіцієнт злочинності вимірюється співвідношенням числа злочинів (або числа злочинців) до числа населення, узятого в тисячних, десятитисячних або стотисячних долях.

Для більш точного визначення рівня злочинності треба враховувати не все населення, а лише ті вікові групи, представники яких можуть притягатися до кримінальної відповідальності.

Такий коефіцієнт визначає інтенсивність проявів злочинності на даній території за певний час. Загальна формула визначення коефіцієнта злочинності має такий вигляд:

К = 3 (0) * 1 тис. (чи 10 тис., чи 100 тис.)

Н (від 14 років)

Де 3 - абсолютне число злочинів,

О (особи) - абсолютне число злочинців,

Н - чисельність населення відповідального віку.

1.3.2. Причини злочинів

Відповідно до культуроцентричної концепції причин і умов злочинності роль криміногенних факторів в сучасних країнах виконують найрізноманітніші чинники. Ці фактори встановлюються за допомогою кримінологічних досліджень. Дослідження показали, що криміногенні фактори в сучасний період діють більш активно, хоч у різних країнах ступінь цієї активності різна. Цей висновок випливає з росту злочинності в усіх країнах, хоч і по-різному. Його можна пояснити наступним чином. З розвитком нових технологій людської діяльності з'являються нові ступені (нові можливості) для людської свободи, для вибору тих чи інших дій. Сьогодні люди можуть робити те, що раніше вони технологічно зробити не мали можливості. Наприклад, викрасти мільйон доларів з банку не виходячи з власної квартири за допомогою комп'ютера. Це збільшення свободи і зумовлює збільшення злочинних проявів. Наприклад, збільшення предметів, котрі можна вкрасти (автомобілі, відеоапаратура, гроші, дорогоцінності і т. п.) також сприяє збільшенню злочинних проявів.

Збільшення свободи сприяє також і збільшенню доброчинних проявів, законопослушних діянь. Але оскільки ці діяння не реєструються так як злочинні, то складається хибне враження, що прогрес суспільства породжує лише збільшення злочинності і тому він є негативним фактором.

Тоталітаризм, що мав місце у XX столітті (сталінський, муссолінський, гітлерівський) не усуває причин і умов злочинності, він іде іншим шляхом у боротьбі із злочинністю - обмежує свободу волі. Таким шляхом можна досягти надзвичайно низького рівня злочинних проявів, але такий спосіб із злочинністю є протиприродним, і тому руйнує суспільство.

Особливістю злочинності в сучасній Україні є те, що у нас в результаті кризи, створилися сприятливі умови для формування у людей сваволі, і прояву її у вигляді злочинів. Цей стан суспільства називається криміналізмом. Його формула така: кожен мусить вибирати одне з двох зол, - або стати злочинцем, або бути потерпілим від злочинців, - третього не дано. Ця особливість дії причин і умов злочинності породжує і особливість злочинності в Україні. Репресивні засоби в цих умовах не можуть бути ефективними, злочинність не має берегів. Криміногенними факторами, що зумовлюють стан криміналізму в Україні є фактори, котрі перешкоджають людям користуватися: 1) свободою жити за законами природи; 2) натуралістичним і релігійним просвітництвом. Це сприяє надзвичайному поширенню у суспільстві комплексу сваволі і ілюзій, котрий і проявляється у вигляді злочинів. Люди не можуть жити за нормами здорового глузду.

1.3.3. Збитки від злочинів

Наявна статистична інформація не дає можливості повно і точно визначити загальну суму збитків, завданих суспільству внаслідок скоєння злочинів, так звану «ціну злочинності». Але за деякими показниками можна встановити приблизні масштаби та характер динаміки матеріальних збитків, що є результатом скоєння антисуспільних дій.

Таблиця 4.3

Матеріальні збитки, завдані в процесі вчинення злочинів та їх відшкодування

Загальна сума встановлених матеріальних збитків від вчинення злочинів зросла протягом 1999-2001рр. майже у 1,5 рази і склала 501,9млн.грн. При цьому слід врахувати, що цей показник розрахований тільки за виявленими злочинами. Якщо ж врахувати досить високий рівень прихованої злочинності, особливо в економічній сфері, то можна стверджувати, що реальна сума матеріальних збитків від скоєння злочинів є, за оцінками експертів, в 10-12 разів більшою. Тим не менш, наведені дані свідчать про зростання в останні два роки даного показника і, відповідно, підтверджують тезу про тенденцію трансформації злочинності, а саме збільшення кількості корисливих злочинів.

Звертає на себе увагу збільшення обсягу невиплаченого податку. В 1999р. він складав 85,2 млн.грн. (+ 62,2% в порівнянні з 1998 р.), а в 2001 р. - 98,9 млн.грн. (+ 16,2%). Ці дані підтверджують значне розповсюдження ухилення від сплати податків як самостійного злочину, а також складової частини інших протиправних дій в сфері економіки.

Позитивно слід оцінити поступове збільшення результативності заходів щодо відшкодування матеріальних збитків. Якщо в 1998 р. сума відшкодованих збитків складала 52,9% від загальної суми збитків, то в 1999р. - 59,1%, а в 2001 р. - 66,8%. Хоча доводиться констатувати, що  третина матеріальних збитків від злочинних дій в цьому році залишились невідшкодованими, що становить досить великий відсоток.

Слід зазначити, що в 2001 р. 207,6 млн.грн. або 41,4% збитків були відшкодовані добровільно. За останні два роки кількість добровільно відшкодованих збитків інтенсивно зростала: в 1999 р. на 62,8%, а в 2001 р. - на 34,80%. В даний час добровільне відшкодування є основним способом компенсації матеріальних збитків від вчинення злочинів.

Вартість майна, на яке було накладено арешт для забезпечення відшкодування матеріальних збитків, протягом 1999-2001 рр. зросла, відповідно, на 47,6% та 29,8% на рік. Її обсяг збільшився з 51,0 млн.грн. в 1998 р. до 97,7 млн.грн. в 2001 р. Але частка вартості арештованого майна щодо суми збитків зросла лише з 15,8% до 19,5%, тобто арешт майна в даний час забезпечує відшкодування лише п’ятої частини. Цей показник може розглядатися як недостатньо високий.

Ще нижчим є відсоток вилученого майна. В 1998 р. він складав 7,7% щодо загальної суми збитків, в 1999 р. - 4,5%, а в 2001 р. - 5,9%. Якщо в 1998 р. було вилучено майна на 24,9 млн.грн., то в 2001 р. - 29,8 млн.грн. Сума вилученого майна є незначною, і таке вилучення не може розглядатися як дієвий спосіб боротьби з корисливими злочинами та відшкодування збитків, спричинених ними.

1.4. Рекомендації для особистого захисту та захисту особистої та колективної власності

1.4.1. Рекомендації для особистого захисту.

Якщо людина не має змоги придбати зброю для самозахисту або не має можливості її застосувати, можна скористатися простими порадами на кожний день щодо особистої безпеки:

• гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без догляду;

• в кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи;

• не відчиняйте дверей незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку); пам’ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі і навіть робітників міліції; посадові особи зобов'язані самі пред'явити посвідчення;

• якщо Ви маєте при собі кишенькові гроші, то по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у Вас з собою багато грошей;

• гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню пальто, піджака чи сумки, особливо в переповнену харчами сумку;

• нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе;

• ніколи не носіть разом гроші і документи;

• повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під’їзді будинку, у ліфті;

• уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з тими), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж, бути побитим до смерті;

• уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в машину до незнайомих людей;

• якщо на Вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найближчого помешкання чи магазина; чи спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.

1.4.2. Як уникнути зґвалтування?

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

Нижче наводимо деякі поради щодо захисту від зґвалтування.

1. Поведінка жінки повинна бути виключно моральною, не слід давати щонайменших причин до залицянь з боку незнайомця.

2. Якщо залицяються на вулиці, треба рухатись, не вступаючи у розмову, в гущу людей, до житла чи на дорогу, де проходить транспорт. Можна викрикнути якесь ім'я чи прізвище — буцімто якась знайома людина є поблизу. Якщо ситуація загострюється, потрібно голосно кричати все, що прийде в голову.

3. Якщо ґвалтівник схопив жінку, треба застосувати фізичний опір — удар ногою в пах нападаючого чи двома зігнутими пальцями (вказівним і середнім) затиснути кінчик носа хулігана. Потім підняти їх уверх і різко опустити руку (подібно струшуванню термометра). Створюється враження відірваного носа.

Ще один з відволікаючих прийомів: жінці потрібно носити зі собою сигарети і сірники, незважаючи нате, курить вона чи ні. В тяжкий момент віч-на-віч з ґвалтівником варто запропонувати закурити. Розкурити самій сигарету і засунути її за комір своєму «залицяльникові», після чого притиснути її до тіла щонайсильніше і втікати з цього місця.

Отож найкращий спосіб «охолодити» ґвалтівника — спричинити йому сильний біль у ділянці обличчя, шиї, живота. Можна вкусити його за ніс, губу, вухо, тикнути в очі пальцями. Захищатись треба завжди до кінця — на карту може бути поставлене життя жінки.

4. Рекомендується проявляти хитрість, обман з метою заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

5. Дівчатам-підліткам рекомендується завжди повідомляти батьків — куди, до кого і з ким вони йдуть з дому. На вулиці потрібно перебувати в компанії знайомих друзів. Ідучи в гості, потрібно залишити батькам номер телефону й адресу. Виходячи від гостей, повідомляти про це батьків телефоном. Бажано, щоб хтось з батьків вийшов назустріч.

6. Не рекомендується в сутінках ходити через двори, парки та сквери

7. Звичайно, добре, щоб жінки володіли фізичними прийомами самбо, карате та іншими ефективними засобами, мали при собі газовий балончик. Проте тут небезпека криється у тому, щоб у складній ситуації струмінь сльозоточивого газу не направити на себе.

8. Слід уникати улюблених місць ґвалтівників -- віддалених пляжів, місць для заміського відпочинку тощо, а також не рекомендується у сутінках ходити через двори, парки та сквери.

9. Останнім часом частіше трапляються зґвалтування, які скоїли підлітки. Це зазвичай групові зґвалтування, які відрізняються особливою жорстокістю, тому що неповнолітні йдуть на злочин у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Обходьте місця, де збираються підлітки.

10. При нападі можна спробувати установити хоч якийсь контакт зі злочинцем, тобто примусити його думати про жінку, як про людину, а не сексуальний об'єкт, а також за допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

11. При нападі можна також застосувати фізичний опір - завдати удару по больових місцях: в області паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем. Спричинити біль також можна в ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, треба завжди йти до кінця -- на карту може бути поставлене життя жінки.