Експертні методи прийняття рішень

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств

 

 

 

 

 

 

 

Домашнє завдання

з дисципліни “Менеджмент”

на тему: “ Експертні методи прийняття рішень ”

 

 

 

 

 

 

Виконала: студент гр. 211 ФЕП

                                                                                 Ібраімова Аліна Таріелівна

Перевірила: Литвиненко Л.Л.

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………………..……3

1. Аналіз існуючих методів прийняття рішень………………………………………………5
2.   Прийняття  рішення  за   допомогою   експертних  методів   (діагностика проблеми, виявлення альтернатив)………………………………………………………………...…10
3. Вимоги до експертних методів прийняття рішення………………………………….…16
4. Характеристика експертних систем для прийняття управлінських рішень………..…18
5. Шляхи удосконалення виробничої діяльності на основі експертних методів прийняття рішень…………………………………………………………………………...20

Висновок…………………………………………………………………………………………….25

Список  використаної літератури…………………………………………………………….……26

 

ВСТУП

Сучасна економіка пред’являє нові, більше високі вимоги до управління. Питання вдосконалення методів управління здобувають зараз дуже важливе значення, оскільки саме в цій сфері є ще більші резерви росту ефективності народного господарства.

Істотним фактором підвищення наукового  рівня управління є застосування при підготовці рішень математичних методів і моделей. Однак, повна математична формалізація техніко-економічних завдань часто нездійсненна внаслідок їхньої якісної новизни й складності. У зв'язку із цим усе ширше використаються експертні методи, під якими розуміють комплекс  логічних і математико-статистичних методів і процедур, спрямованих на одержання від фахівців інформації, необхідної для підготовки й вибору раціональних рішень.

Експертні методи застосовують зараз  у ситуаціях, коли вибір, обґрунтування й оцінка наслідків рішень не можуть бути виконані на основі точних розрахунків. Такі ситуації нерідко виникають при розробці сучасних проблем управління суспільним виробництвом і, особливо, при прогнозуванні й довгостроковому плануванні. В останні роки експертні оцінки знаходять широке застосування в соціально-політичному й науково-технічному прогнозуванні, у плануванні народного господарства, галузей, об'єднань, у розробці великих науково-технічних, економічних і соціальних програм, у рішенні окремих проблем керування.

У ході розвитку суспільного виробництва зростають  не тільки складність керування, але й вимоги до якості прийнятих рішень. Для того, щоб підвищити обґрунтованість рішень і врахувати численні фактори, що роблять вплив на їхні результати, необхідний різнобічний аналіз, заснований як на розрахунках, так і на аргументованих судженнях керівників і фахівців, знайомих зі станом справ і перспективами розвитку в різних областях практичної діяльності. Застосування експертних методів забезпечує активна й цілеспрямована участь фахівців на всіх етапах прийняття рішень, що дозволяє істотно підвищити їхню якість і ефективність.

Метою цієї роботи є вивчення методу експертних оцінок - одного з найважливіших етапів прийняття грамотних управлінських рішень.

Об'єктом дослідження слугують економічні та управлінські відносини  на підприємстві в ході процесу прийняття управлінського рішення та його виконання. При написанні роботи використовувалися різноманітні наукові методи досліджень: економіко-математичний метод, статистичний, графічний метод, економічний аналіз тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.     Аналіз існуючих методів прийняття  рішень.

У сучасній літературі з теорії прийняття  рішень існують різні підходи  щодо класифікації методів обґрунтування управлінських рішень. Один з найпоширеніших способів класифікації представлено на рис. 1.1.

Методи обґрунтування управлінських  рішень

 

 

Кількісні методи (методи дослідження  операцій)

Якісні методи

 

Експертні методи

Методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення

Методи, що застосовуються в умовах ймовірної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішень

Методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішень

 

 

 

 

 

 

Аналітичні методи

Статистичні методи

Теоретико-ігрові методи

 

 

 

 

Методи математичного аналізу

Методи теорії статичних рішень

Методи теорії ігор

 

 

 

 

Рис. 1.1 Класифікація методів обґрунтування  управлінських рішень.

Відповідно до цього способу  всі методи обґрунтування управлінських  рішень поділяються на кількісні та якісні.

Кількісні методи (або методи дослідження  операцій) застосовують, коли фактори,   що  впливають  на вибір  рішення, можна кількісно визначити та оцінити.

Якісні методи використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню.   До якісних методів належать в основному експертні методи.

 Кількісні методи залежно від характеру інформації, яку має особа, яка приймає рішення, поділяються на:

1) методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності 
інформації про ситуацію прийняття рішення (аналітичні методи та частково 
методи математичного програмування);

2) методи, що застосовуються в умовах імовірностної визначеності 
інформації про ситуацію прийняття рішення (статистичні методи та частково 
методи математичного програмування);

3) методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації 
про ситуацію прийняття рішення (теоретико-ігрові методи, які залежно від 
того,   що   спричиняє   невизначеність   ситуації:     об'єктивні   обставини   або 
свідомі дії противника, поділяються на методи теорії статистичних рішень та 
методи теорії ігор).

Дамо загальну характеристику кожної з наведених груп методів.

Аналітичні методи характеризуються тим, що встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між умовами вирішення задачі (факторами) та її результатами (прийнятим рішенням). До аналітичних належить широка група методів економічного аналізу діяльності фірми (наприклад, побудова рівняння беззбитковості і знаходження точки беззбитковості).

Статистичні методи ґрунтуються на збиранні та обробці статистичних матеріалів. Характерною рисою цих методів є врахування випадкових впливів та відхилень. Статистичні методи включають методи теорії ймовірностей та математичної статистики. В управлінні широко використовують наступні з цієї групи методів: кореляційно-регресійний аналіз; дисперсний аналіз; факторний аналіз; кластерний аналіз; методи статистичного контролю якості і надійності та інші.

Методи математичного  програмування. Математичне програмування - це розділ математики, який містить теорію та методи рішення умовних екстремальних задач з кількома змінними. В задачах математичного програмування необхідно вибрати значення змінних (тобто параметрів управління) так, аби забезпечити максимум (або мінімум) цільової функції за певних обмежень. Найбільш широко методи математичного програмування застосовуються в сферах планування номенклатури і асортименту виробів; визначенні маршрутів виготовлення виробів; мінімізації відходів виробництва; регулюванні запасів; календарному плануванні виробництва тощо. Методи теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об'єктивними обставинами, які або невідомі, або носять випадковий характер.

 Теорія ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника. Докладніше теоретико-ігрові методи розглядаються наприкінці лекції.

Конкретними інструментами реалізації методів обґрунтування управлінських рішень, що широко використовуються на практиці є: прогнозування, платіжна матриця, “дерево рішень”.

Під прогнозом розуміють обґрунтоване твердження про можливий стан об'єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи досягнення такого стану. Прогнозування управлінських рішень тісно пов'язано з плануванням. Прогноз в системі управління є перед плановою розробкою багатоваріантних моделей розвитку об'єкта управління.

Метою прогнозування управлінських  рішень є одержання науково обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку проблемних ситуацій.

До другої груші методів відносять: експертний метод; функціональний метод; метод оцінки технічних стратегій. Метод платіжної матриці дозволяє дати оцінку кожної альтернативи як функції різних можливих результатів реалізації цієї альтернативи. Основними умовами застосування методу платіжної матриці є:

■ наявність кількох альтернатив вирішення проблеми;

■ наявність декількох ситуацій, які можуть мати місце при реалізації 
кожної альтернативи;

■ можливість кількісно виміряти наслідки реалізації альтернатив.

В концепції платіжної матриці  ключовим є поняття „очікуваного ефекту". Очікуваний ефект - це сума можливих результатів ситуацій, які можуть виникнути в процесі реалізації альтернативи, помножених на імовірність наставання кожної з них. В методі платіжної матриці критично важливим є точна оцінка ймовірностей виникнення ситуації в процесі реалізації альтернатив.

Метод дерева рішень передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблеми.

Теоретико-ігрові методи. В більшості випадків для прийняття управлінських рішень використовується неповна і неточна інформація, яка і утворює ситуацію невизначеності. Для обґрунтування рішень в умовах невизначеності використовують:

1. методи теорії статистичних рішень (ігри з природою);
2. методи теорії ігор.

Також для прийняття управлінських  рішень широко використовується моделювання.

Процес моделювання часто застосовується при рішенні складних проблем у управлінні, тому що дозволяє уникнути значних труднощів і витрат при проведенні експериментів у реальному житті Основою моделювання ' є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей функціонування досліджуваної системи.

Типи моделей: фізична, аналогова (організаційна  схема, графік), математична (використання символів для опису дії або об'єктів).

Процес побудови моделей складається  з декількох етапів: постановка завдання; побудова моделі; перевірка моделі на вірогідність опису даного процесу, об'єкта або явища; застосування моделі; відновлення моделі в процесі дослідження або реалізації.

Ефективність моделі може бути знижена  за рахунок ряду потенційних погрішностей, до яких можна віднести недостовірні вихідні допущення, інформаційні обмеження, нерозуміння моделі самими користувачами, надмірна вартість створення моделі й т.п.

Часто при моделюванні застосовується теорія ігор. Вона спочатку розроблялася військовими, щоб урахувати можливі дії супротивника. У бізнесі вона застосовується при моделюванні поводження конкурента, особливо часто у зв'язку із проблемами зміни цінової політики.

Модель теорії черг (модель оптимального обслуговування). Ця модель використається для визначення оптимального числа каналів обслуговування стосовно потреб у цих каналах.

Модель керування запасами. Ця модель часто використається для оптимізації часу виконання замовлень, а також для визначення необхідних ресурсів і площ для зберігання тієї або іншої продукції. Ціль цієї моделі звести до мінімуму негативні наслідки при нагромадженні або дефіциті тих або інших запасів продукції або ресурсів.

Модель лінійного програмування. Ця модель застосовується для визначення оптимального розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих між собою потреб.

Імітаційне  моделювання.   Часто  застосовується  в   ситуаціях  занадто складних    для   використання   математичних   методів    (маркетолог   може створити модель модифікації купівельних потреб у зв'язку зі зміною цін товарів на ринку, і їхнього дизайну).

Економічний аналіз є однією з форм моделювання. Прикладом може служити економічний аналіз ефективності тієї або іншої фірми.

Метод Дельфи. Суть його полягає в  тому, що експерти заповнюють спеціальні анкети по розглянутій проблемі. Кожний з них індивідуально формує свій прогноз. Потім ці прогнози передаються всім експертам, що приймають участь в обговоренні. Вони знайомлять із думкою колег, і можливо, коректують свій попередній прогноз на базі нових ідей або інформації. Ця процедура повторюється три-чотири рази, поки в остаточному підсумку всі експерти не прийдуть до єдиної думки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Прийняття  рішень за допомогою експертних  методів (діагностика проблеми, вивчення альтернатив).

Сутність методу експертних оцінок полягає в проведенні експертами інтуїтивного-логічного аналізу  проблеми з кількісною оцінкою суджень  і формальною обробкою результатів. Одержувана в результаті обробки узагальнена думка експертів приймається як рішення проблеми. Комплексне використання інтуїції (неусвідомленого мислення), логічного мислення й кількісних оцінок з їхньою формальною обробкою дозволяє одержати ефективне рішення проблеми.

При виконанні своєї ролі в процесі  управління експерти роблять дві  основні функції: формують об'єкти (альтернативні ситуації, мети, рішення й т.п.) і роблять вимір їхніх характеристик (імовірності здійснення подій, коефіцієнти значимості цілей, переваги рішень і т.п.). Формування об'єктів здійснюється експертами на основі логічного мислення й інтуїції. При цьому більшу роль грають знання й досвід експерта. Вимір характеристик об'єктів жадає від експертів знання теорії вимірів.

Характерними рисами методу експертних оцінок як наукового інструмента рішення складних неформальних проблем є, по-перше, науково обґрунтована організація проведення всіх етапів експертизи, що забезпечує  найбільшу ефективність роботи на кожному з етапів, і, по-друге, застосування кількісних методів як при організації експертизи, так і при оцінці суджень експертів і формальній груповій обробці результатів. Ці дві особливості відрізняють метод експертних оцінок від звичайної давно відомої експертизи, широко застосовуваної в різних сферах людської діяльності.

Експертні колективні оцінки широко використалися в державному масштабі для рішення складних проблем керування народним господарством уже в перші роки Радянської влади. В 1918 році при Вищій раді народного господарства була створена Рада експертів, завданням якого було рішення найбільш складних проблем реорганізації народного господарства країни. При складанні п'ятирічних планів розвитку народного господарства країни систематично використалися експертні оцінки широкого кола фахівців.

У цей час у нашій країні й  за рубежем метод експертних оцінок широко застосовується для рішення важливих проблем різного характеру. У різних галузях, об'єднаннях і на підприємствах діють постійні або тимчасові експертні комісії, що формують рішення по різним складним неформальним проблемах.

Всю безліч неформалізованих проблем  умовно можна розділити на два  класи. До першого класу ставляться проблеми, у відношенні яких є достатній інформаційний потенціал, що дозволяє успішно вирішувати ці проблеми. Основні труднощі в рішенні проблем першого класу при експертній оцінці полягають у реалізації існуючого інформаційного потенціалу шляхом підбора експертів, побудови раціональних процедур опитування й застосування оптимальних методів обробки його результатів. При цьому методи опитування й обробки ґрунтуються на використанні принципу «гарного» вимірника. Даний принцип означає, що виконуються наступні гіпотези:

1) експерт є сховищем великого обсягу раціонально обробленої 
інформації, і тому він може розглядатися як якісне джерело інформації;

2) групова думка експертів близька до щирого рішення проблеми. 
Якщо  ці  гіпотези  вірні,   то   для  побудови  процедур   опитування  й алгоритмів обробки можна використати результати теорії вимірів і математичної статистики.

До другого класу ставляться проблеми, у відношенні яких інформаційний потенціал знань недостатній для впевненості в справедливості зазначених гіпотез. При рішенні проблем із цього класу експертів уже не можна розглядати як «гарних вимірників». Тому необхідно дуже обережно проводити обробку результатів експертизи. Застосування методів осереднення, справедливих для «гарних вимірників», у цьому випадку може привести до більших помилок. Наприклад, думка одного експерта, що сильно відрізняється від думок інших експертів, може виявитися правильною. У зв'язку із цим для проблем другого класу в основному повинна застосовуватися якісна обробка.

Область застосування методу експертних оцінок досить широка. Перелічимо типові завдання, розв'язувані методом експертних оцінок:

1. складання переліку можливих подій у різних областях за певний 
   проміжок часу;
2. визначення   найбільш   імовірних   інтервалів   часу   здійснення 
   сукупності подій;

3) визначення цілей і завдань керування з упорядкуванням їх по 
ступені важливості;

4. визначення   альтернативних    варіантів   рішення   завдання   з 
   оцінкою їхньої переваги;
5. альтернативний   розподіл   ресурсів   для   рішення   завдань   із 
   оцінкою їхньої переваги;
6. альтернативні варіанти прийняття рішень у певній ситуації з 
   оцінкою їхньої переваги.

Для рішення перерахованих типових  завдань у цей час застосовуються різні різновиди методу експертних оцінок. До основних видів ставляться; анкетування й інтерв'ювання; мозковий штурм; дискусія; нарада; оперативна гра; сценарій.

Кожний із цих видів експертного  оцінювання має свої переваги ь. недоліками, що визначають раціональну область застосування. У багатьох випадках найбільший ефект дає комплексне застосування декількох видів експертизи.

Анкетування й сценарій припускають  індивідуальну роботу експерта. Інтерв'ювання може здійснюватися як індивідуально, так і із групою експертів. Інші види експертизи припускають колективну участь експертів у роботі. Незалежно від індивідуальної або групової участі експертів у роботі доцільно одержувати інформацію від безлічі експертів. Це дозволяє одержати на основі обробки даних більше достовірні результати, а також нову інформацію про залежності явищ, подій, фактів, суджень експертів, що не втримується в явному виді у висловленнях експертів.

До найбільш часто використовуваних при експертному оцінюванні методів відносяться: ранжирування, парне порівняння, безпосередня оцінка. При описі кожного з перерахованих методів будемо думати, що мається кінцеве число вимірюваних об'єктів і сформульований один або кілька ознак порівняння, по яких вивчається ступінь впливу об'єктів на результат.

Отже, методи виміру будуть розрізнятися лише процедурою порівняння об'єктів. Ця процедура включає:

• побудову відносин між об'єктами емпіричної системи;
• вибір функції і", що відображає об'єкти емпіричної системи на числову 
  систему;
• визначення шкали вимірів.

Розглянемо докладно всі ці питання, що виникають при використанні кожного з методів вимірів.

Метод ранжирування.

Ранжирування - це процедура упорядкування об'єктів по ступені їхнього впливу на результат, виконується експертом у процесі виявлення його знань. На основі своїх знань і досвіду експерт розташовує об'єкт у порядку переваги, керуючись одним або декількома показниками порівняння. У залежності від виду відносин між об'єктами можливі різні варіанти упорядкування об'єктів.

Нехай серед об'єктів  немає еквівалентних по ступені  впливу на результат, У цьому випадку  між об'єктами існує відношення строгого порядку, що володіє властивостями:

• несиметричності (якщо О_і > О_j де О_i> О_j);
• транзитивності (якщо О_і >  О _j’ О _j> О_k’  де О_i > О_к);
• зв'язності (для будь-яких двох об'єктів, або О_і > О_j, або О_j > О_i).

У результаті порівняння всіх об'єктів  по відношенню строгого порядку експерт складає упорядковану послідовність:

О₁>О₂>..>О_n, (1)

де об'єкт із номером один є  найбільш кращим із всіх об'єктів, об'єкт  із номером два менш кращий чим перший, але переважніше всіх інших і т. д.

Отримана система з  відношенням порядку < О , > > утворить серію. Для серії доведене існування числової системи;

• елементами якої є числа;

• а відношення порядку > є відношення „більше чим", „переважніше

чим".

Це означає, що існує числове  представлення f (О₁), таке, що послідовності (1) відповідає послідовність чисел

f (O₁) > f (O₂) > …> f (O_n)

У практиці експертного ранжирування найчастіше використовується послідовність натуральних чисел

r₁ = f (O₁)= 1; r₂ = f (O₂)= 2; ….; r_n= f (O_n)= n.

Числа r₁, r₂, ... , r_n називаються рангами. Найбільш кращому привласнюється ранг 1, другому - ранг 2 і т.д. На практиці, серед об'єктів можуть бути й еквівалентні по ступені їхнього впливу на результат. Наприклад, упорядкування може мати вигляд

О₁> О₂> О₃>О₄>О₅ >...>О_n-₁ ~ О_n (2)

У цій послідовності об'єкти О₃, О₄ і О5 еквівалентні між собою, а О_{n - 1}і О_n - між собою. Для еквівалентних об'єктів прийнято призначати однакові ранги, рівні середньому арифметичному значенню рангів, приписуваних однаковим об'єктам. Такі ранги одержали назву зв'язаних рангів. Для прикладу упорядкування (2) у випадку n= 10 ранги об'єктів О₃, О₄ і О₅ будуть однаковими і рівними:   r₃ = r₄ = r₅ = (3+4+5)/3 = 4

            r₉ = r₁₀ = (9+10)/2 = 9,5

 

Як видно з прикладу зв'язані  ранги можуть бути дробовими. Зручність  використання зв'язаних рангів полягає в тому, що сума рангів n- об’єктів дорівнює сумі натуральних чисел від 1 до n. При цьому будь-які комбінації зв'язаних рангів не змінюють цю суму. Це обставина істотно спрощує обробку результатів ранжирування при груповій експертній оцінці.

Парне порівняння являє собою процедуру встановлення переваги об'єктів при порівнянні всіх можливих пар. На відміну від ранжирування, при якому здійснюється упорядкування всіх об'єктів відразу, парне порівняння представляє для експертів більш просту задачу. При порівнянні кожної пари об'єктів можливі відносини або порядку, або еквівалентності. Парне порівняння є вимір у шкалі порядку (10, С. 126).

У результаті порівняння кожної пари об'єктів О_i і О_j експерт повинний упорядкувати цю пару, висловлюючи, що:

або О_i > О_j, або О_j > О_i або О_i, ~О_j.

Перехід від емпіричної системи  до числової системи з відносинами  здійснюється вибором такої функції f, що:

якщо О_i > О_j то f (O_i) > f (O_j)

Якщо O_j>O_i, то f f (O_i)<f (O_j)

Нарешті якщо об'єкти еквівалентні, те природне припущення, що f(О_i)=f(О_j). Найбільше часто в практиці експертного оцінювання використовують наступні числові представлення:

Емпірична система	Представлення 1		Представлення 2		Представлення 3
	F (Oі)	F (Oj)	F (Oі)	F (Oj)	F (Oі)	F (Oj)
Оi > Оj	2	0	1	-1	1	0
Оi - Оj	1	і	0	0	0,5	0,5

 

Результати порівняння експертом  усіх пар об'єктів зручно представити  у вигляді таблиці, стовпці і  рядки якої складають об'єкти, а  в осередках таблиці проставляються числові значення.

Приклад: Як приклад розглянемо табличне відображення результатів проведеного парного порівняння п'яти об'єктів при використанні числового представлення 1.

 

Oі	O1,	O2	O3	O4	O5
Oі	1	2	2	1	2
O2	0	1	2	1	0
O3	0	0	1	0	1
O4	1	1	2	1	0
O5	0	2	1	2	1