Глобальні проблеми сучасності в політичному житті світу

Міністерство  освіти і науки України 

Київський національний університет технологій та дизайну

Факультет ринкових інформаційних та інноваційних технологій

Кафедра соціально- гуманітарних дисциплін 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

з дисципліни: «Політологія»

на тему: «Глобальні проблеми сучасності в політичному  житті світу» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

студент групи ЗЧСКС 1-07

  Андреєв О. С. 
 
 

                              Перевірив :

       доцент

  Перехрест І. В.       
 
 
 
 
 

Черкаси 2011

ПЛАН 

Вступ……………………………………………………………………………….2

1. Глобальні проблеми сучасності природного характеру. …………..…....3

       Забруднення атмосфери………………………………………………......3

       Забруднення гідросфери………………………………………………….5

       Деградація земель…………………………………………………….…...7

       Проблема раціонального використання природних ресурсів……….....8

2. Глобальні проблеми людського характеру…………………………….....9

       Проблема голоду…………………………………………………….…....9

       Проблема здоров’я…………………………………………………....…12

       Демографічна проблема…………………………………………………13

       Проблема ГМО………………………………………………………..…15

       Проблема збереження й розвитку людської культури…………….….16

3. Глобальні проблеми військового характеру…………………………….16

       Проблеми тероризму…………………………………………………….20

4. Шляхи розв'язання глобальних проблем сучасності…………………..23

Висновки…………………………………………………………………………26

Список літератури……………………………………………………………….27 
 
 
 
 

ВТУП

     Поняття "глобалізм" (від лат. globus - куля, тобто такий, що охоплює всю земну  кулю) застосовується для визначення стилю у політиці, коли певне питання  розглядається і вирішується  у контексті загальних для  людства проблем, що стосуються всіх і потребують для свого розв'язання спільних зусиль.

     Цей термін у 60-х роках XX ст. запровадили  в науку відомі теоретики Римського  клубу Е.Ласло, Д.Медоуз, М.Месаро-вич, А.Печчеї та ін. Глобалізація сприяє взаємозв'язку і взаємозалежності всіх країн, "спресовує" світ у єдине ціле, перетворює планету  на "світове село" ( "global village") із спільними проблемами.

     На  межі тисячоліть людство зіткнулося з надзвичайно гострими проблемами, які дістали назву "глобальні" і під якими розумітимемо сукупність суперечливих процесів, що є змістом  сучасної кризи світової цивілізації. Глобальні проблеми створюють загрозу  нормальному розвиткові і навіть існуванню країн світу, потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль, тобто мають всеохоплюючий, планетарний, глобальний характер.

     Джерела глобальних проблем сучасності можна  поділити на дві групи: поглиблення  суперечностей між людиною та природою (екологічні, продовольчі, енергетичні  та ін.) та у відносинах між людьми (проблеми війни і миру, демографічні кризи, подолання слаборозвиненості, захист та розвиток духовного середовища, боротьба із хворобами, злочинністю  тощо). Набуття цими суперечностями характеру глобальних зумовлене  безпрецедентним загостренням протиріч людської діяльності, зростанням масштабів її неконтрольованого впливу на природне та суспільне середовище, реальною загрозою перетворення наслідків цих процесів на невідворотні ("ядерна зима", вичерпання ресурсів, зникнення озонового шару та ін.).

     ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

     В останні десятиріччя суспільство  все більше турбує стан навколишнього  середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем с нераціональне  природокористування.

        Проблема виснаження природних  ресурсів посилюється тим, що  слаборозвинені країни намагаються  подолати свою економічну відсталість  за рахунок посиленої експлуатації  природних ресурсів, що призводить  до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій"  у світі відбувалось саме завдяки  нещадному використанню мінеральних,  лісових, водних та інших ресурсів).

        У другій полонині XX ст. загострилися  проблеми забруднення навколишнього  середовища, які можна розглядати  у кількох аспектах.

     Забруднення атмосфери

        У зв'язку з неперервністю повітряного  простору та швидким кругообігом  речовин в атмосфері тут спостерігається  велике розсіювання забрудників.  Тому глобальні зміни в цій  оболонці можливі вже у найближчі  десятиріччя, якщо людство не  вживе кардинальних заходів. Для  атмосфери найбільш гострими  є проблеми "парникового ефекту", "озонових дір", кислотних дощів,  пилового забруднення. 

       "Парниковий ефект", тобто різке потепління клімату на земній кулі, спричинений зростанням у повітрі вмісту вуглекислого газу (СО2), шо утворюється внаслідок згоряння органічного палива. За нормальних умов вміст СО2 в атмосфері незначний і складає всього 0,03 %.

        Згідно з оцінками, подвоєння  вмісту CO2 в повітрі може привести  до підвищення середньої температури  повітря на планеті на 2-4 °С. Це  можна очікувати вже у 2030 р.  Сприяє потеплінню клімату і  безпосереднє теплове забруднення  повітря, що зумовлене низьким  коефіцієнтом корисної дії більшості  машин і механізмів. Це вже  яскраво помітно над великими  агломераціями, мікроклімат яких  значно тепліший, ніж на навколишніх  територіях.

     Дані  ООН свідчать, що в атмосферу щорічно  викидається НО млн т оксиду сірки; 70 млн т оксиду азоту; 180 млн т  оксиду вуглецю; 70 млн т неочищених отруйних газів; 60 млн т завислих частинок; 700 тис. т фреонів (сполук важких металів); 500 тис. т свинцю; 10 тис. т  ртуті.

     Встановлено, що 80 % кисню постачає в атмосферу  морський фітопланктон, 20 % — тропічні ліси та інша рослинність. Але ця рівновага  порушена антропогенними чинниками. Щорічна  кількість кисню в атмосфері  зменшується на 10 млрд т (цього вистачило  б для дихання кількох десятків мільярдів чоловік). А промисловість, наприклад, США, Японії та ФРН взагалі  живе за рахунок інших, бо споживає кисню більше, ніж його утворюється  на територіях цих країн.

        Кардинально проблема "парникового  ефекту" може бути вирішена  лише при переході людства  до альтернативних джерел енергії  і водневої енергетики.

        У кінці XX ст. учені все частіше  стали фіксувати зменшення концентрації  озону (О3) у стратосфері, особливо  над полярними і приполярними  районами. Це явище отримало назву  "озонових дір". Вони небезпечні тим, що зменшення вмісту О3 дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим променям, які є шкідливими для живих організмів. Зменшення вмісту озону спричинене викидами різних речовин, насамперед фреонів (вони використовуються у холодильниках і морозильниках) і розпилювачів.

        Для тих регіонів світу, де  електроенергетика базується на  спалюванні великої кількості  вугілля, актуальною є проблема  "кислотних дощів". Уперше з цією проблемою зіткнулися на Північному Сході США. у Великобританії і Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії.

        Негативно впливають кислотні  дощі і на органічний світ  водойм. Значних збитків завдають  окисли і кислоти сірки також  матеріалам й спорудам. Посилюється  корозія чорних і кольорових  металів, мармур та вапняки  внаслідок хімічних реакцій перетворюються  у гіпс. Це особливо несприятливо  позначається на стані архітектурно-історичних  пам'яток європейських країн,  які, простоявши століття або  навіть тисячоліття, можуть бути  зруйновані за декілька десятків  років (Парфенон в Афінах, будівлі  в імператорському Римі, середньовічні  статуї і храми багатьох міст  Італії, Франції і Німеччини).

     Забруднення гідросфери

     Гідросфера  землі - найбільш вразливий компонент  навколишнього середовища. З розвитком  хімічної, нафтохімічної, гірничорудної, целюлозно-паперової промисловості  та комунікацій склад води швидко погіршується.     Вода є надзвичайно цінною сировиною і важливим для життя елементом лише в тому випадку, коли вона не містить великої кількості розчинених речовин. Практично непридатною є вода, в якій навіть у невеликих кількостях розчинені отруйні або агресивні хімічні елементи.

        Найбільш забрудненими у гідросфері  є річкові і озерні води. Ще  кілька десятиліть тому (50-70-ті  роки XX ст.) в найгіршому стані  були поверхневі води Західної Європи (річки Рейн, Ельба, Маас, По) і США (річки басейну Міссісіпі, р. Гудзон, Великі Американські озера), зараз найбільше нечистот с в ріках Східної Європи (Дунай в середній і нижній течії, Дніпро, Волга). Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод у країнах, що розвиваються.

     Відбувається  дестабілізація Світового океану - загальна маса забруднюючих відходів становить мільярди тонн на рік. Виснажуються джерела прісної води. Якщо в стародавні часи споживання води на душу населення  становило 12 — 18 літрів на добу, то сьогодні - від 200 до 400 літрів. Нині мільйони жителів  Землі фактично не мають доступу  до питної води, а 1,7 млрд чол. вживають забруднену, що і призводить часто  до смертних наслідків (близько мільйона щорічно).

        Підземні води, завдяки природним  фільтруючим властивостям гірських  порід, забруднені значно менше.  Масове проникнення шкідливих  речовин у горизонти міжпластових  вод відбувається переважно при  аваріях на нафтових свердловинах  або при закачуванні забруднених  стічних вод під землю. Проте  можливе і природне погіршення  якості підземної води при  дуже активному її використанні (коли забори води в кілька  разів перевищують її поповнення  внаслідок інфільтрації) через зміну  геохімічних процесів. Крім того, посилене відкачування підземних  вод призводить до просідання  території, часом на кілька  метрів (у Мехіко деякі райони  в XX ст. опустились на 5-7 метрів).

        Просторам відкритого океану  найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами. Найбільшим джерелом надходження нафти є аварії танкерів. Нафтова плівка, яка надзвичайно швидко розтікається, може мати площі у сотні і тисячі квадратних кілометрів. В районі утворення плівки припиняється обмін повітрям і водою між атмосферою та гідросферою, що призводить до загибелі морських організмів і різкого зменшення вологості повітря, а відповідно і клімату прилеглих територій.

        Широке використання в господарстві  і побуті виробів із пластичних  синтетичних волокон, які легші  за воду і майже не розчиняються  в природних умовах, призвело  до їх значного нагромадження  у водах Світового океану. Особливо  багато сміття плаває в Атлантичному  океані, що неодноразово відзначали  вчені-дослідники А. Бомбар, Ж.-І.  Кусто, Тур Хейєрдал. Потрапляючи  у стравохід і дихальні шляхи  великих морських організмів  пластикові вироби нерідко стають  причиною їх загибелі.

     Деградація  земель

     Спостерігається дедалі більша ерозія і засолення  ґрунтів, наступ пустель, що свідчить про  критичний стан літосфери. і. На кожного  жителя планети припадає 0,4 га орної  землі.

        Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.

Загальна  площа орних земель суші становить  близько 1,5 млрд га (10—11% площі суші). Резерви сільськогосподарських  угідь уже повністю вичерпан

        Деградацію земель спричиняє  багато факторів: 1) гірничі розробки; 2) посилення водної і вітрової  ерозії внаслідок людської діяльності; 3) хімічне забруднення грунтів  міндобривами та отрутохімікатами. Відкритий видобуток корисних  копалин і сильна ерозія грунтів  призводять до повної втрати  родючого шару землі і формування "місячних ландшафтів" або "бедлендів" (від англ. погана земля). Внесення  мінеральних добрив, гербіцидів  і пестицидів хоч і дає змогу  підвищити урожайність сільськогосподарських  культур і навіть тимчасово  підвищити родючість земель, проте  з часом в ґрунті нагромаджуються  шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи  в культурні рослини, тканини  комах і тварин через харчові  ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму людини, збільшуючи захворюваність і смертність. Серед основних шляхів розв'язання екологічних проблем є такі:

     1) перехід до матеріало- і енергозберігаючих  технологій, а в перспективі - до замкнутих циклів використання  ресурсів, що дасть змогу перейти  до маловідходного виробництва; 

     2) використання нагромадженого за  тисячоліття людської діяльності  досвіду раціонального природокористування.  Розробка регіональних схем використання  ресурсів в залежності від  природних, економічних та соціальних  особливостей території; 

     3) розосередження екологічно шкідливих  виробництв, які в даний час  ще не можна закрити; 

     4) розширення природно-заповідних  територій, особливо в районах  з нестабільними екологічними  системами (тундра, пустеля, вологі  екваторіальні ліси);

     5) екологічна освіта і виховання  населення.

     Проблема  раціонального використання природних ресурсів

     Інтенсивне  використання земних надр призводить до їх виснаження. За період з 1945 по 1995 pp. людство підняло на-гора стільки  сировини, скільки за всю свою попередню  історію. Середньорічний обсяг видобутих  корисних копалин становить 25 — 30 т  на одного жителя Землі. Підраховано, що невичерпних ресурсів практично  немає. Так, алюмінію вистачить на 570 років; заліза — на 250; олова, міді, цинку  — на 25 — 35; золота, срібла, нікелю —  на 50 років.

     Проблема  охорони і раціонального використання природних ресурсів глобальна ще й тому, що всі держави взаємопов'язані  і взаємозалежні у питанні  забезпечення сировиною й енергією. Вона загострюється і вкрай нерівномірним розміщенням корисних копалин на планеті. Майбутнє Землі багато в чому залежить від того, чи зуміють налагодити свої взаємовідносини країни, що мають запаси природних ресурсів, і ті, що їх лише споживають. Особливої гостроти набуває енергетична проблема - щорічне споживання енергоресурсів перевищує 10 млрд т умовного палива (для порівняння ця цифра у 60-х роках XX ст. становила 2,7 млрд т). Енергетичний баланс світу на 60 % складається з нафти й газу, запаси яких швидко вичерпуються. Необхідна структурна зміна в енерго-користуванні, а саме перехід на ядерну енергетику, використання природних явищ - вітру, сонця, припливів і відпливів, упровадження енергозберігаючих технологій.

     ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСЬКОГО  ХАРАКТЕРУ

     Численні  глобальні проблеми існують в  галузі взаємовідносин між людиною  і суспільством. Це проблеми охорони  здоров'я, освіти, культури, злочинності  та ін. Можливості розв'язання цих проблем  залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених  регіонах світу.

     Проблема  голоду

     Із  середини XIV ст., коли розвинулася торгівля, вдосконалилося транспортування і  зберігання зерна, забезпечення продуктами поліпшилося. Та глобальна продовольча  проблема залишилася. Уперше про неї  заговорили у 30-х роках XX ст. після  штучного голодомору в Україні (1932-1933 pp.), організованого комуністичним режимом, коли вмерло до 6-7 млн українців.

     Після Другої світової війни (1945 р.) створена перша спеціалізована організація  ООН-ФАО, у назві якої вживається слово "продовольча". Цим була підкреслена роль світового співтовариства і місце сільського господарства у боротьбі за ліквідацію бідності. До цієї справи приєдналися Світовий Банк Реконструкції і Розвитку, регіональні  банки, спеціальний фонд ОПЕК — країн-експортерів  нафти.

     Тривалий  час дискусія про шляхи вирішення  продовольчої проблеми зводилася до ідеологічної боротьби. Представники планової економіки доказували, що проблему голоду загострюють розвинені  країни світу і що її можна вирішити шляхом "справедливого розподілу  продуктів харчування". Досвід господарювання у колишньому СРСР та в інших країнах  соціалістичної орієнтації показав, що таким шляхом можна хіба підтримувати мінімальний рівень фізіологічних  потреб людини. Адже важко знайти підприємця, який, виробляючи продукти харчування, не розраховував би на економічну вигоду.

     Виділяють чотири групи чинників, які впливають  на глобальну продовольчу проблему:

1. природні умови і розміщення населення. Сюди відносять загальну площу та структуру сільськогосподарських угідь, визначають сільськогосподарський потенціал, клімат, співвідношення між кількістю населення і масою продовольства тощо;
2. світовий транспорт і зв'язок, що забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок (залізничний транспорт, міжнародний автомобільний транспорт, розвиток судноплавства, наявність сучасних за­собів зв'язку);
3. політична ситуація у світі (розстановка політичних сил, наявність міждержавних співтовариств, об'єднань і навіть використання поставок продовольства у політичних цілях);
4. світова економіка і торгівля у їх єдності (продовольство як складова частина торговельних потоків, роль балансових розрахунків, кліринг (система безготівкових розрахунків).

     Серед природних чинників, які мають  особливе значення для вирішення  продовольчої проблеми, визначальною є земля. Однак не вся земля придатна для вирощування сільськогосподарських культур. Структура її використання в державах і районах світу дуже різна.

     В Європі і Азії, наприклад, розорано відповідно 25,3 і 17,0% площі суші, тоді як площа орних земель в Австралії  і Океанії, в Африці і в Латинській Америці становить усього 6,0, 6,7 та 8,9% відповідно. У структурі використання земель у різних регіонах світу найбільшу  питому вагу в Австралії та Океанії  займають пасовища (56%), у Латинській Америці — ліси (48,1%). Серед земель Близького Сходу переважають  пустелі, які не придатні для землеробства.

     Крім  цього, додаткові дослідження ФАО  показали, що 78% земної поверхні мають  серйозні природні обмеження для  розвитку землеробства; 13,5% площі характеризуються низькою продуктивністю; 6% — середньою  і лише 3% — високою.

     Як  уже зазначалося, 11,3% земної суші придатні до обробітку, тобто є орними землями. Приблизно ще 1800 млн га (12% поверхні суші) можуть бути освоєні під орні землі та багаторічні насадження. 71 % резервних земель розміщений у  країнах, що розвиваються. При цьому  дев'ять десятих їх припадає на тропічні ліси, савани Африки і Південної  Америки. Подальше їх освоєння вимагає  нових агротехнічних вирішень, що неможливо без значних капіталовкладень.

     Для продовольчого забезпечення людства  суттєве значення мають біологічні ресурси Світового океану. Адже в  ньому видобувається близько 20% харчових білків тваринного походження.

     Оскільки  можливості розширення сільськогосподарського виробництва в більшості країн  світу обмежені, а інтенсифікація виробництва продовольства вимагає  значних затрат, що викликає ріст цін, то особливий інтерес представляє  розширення нетрадиційного виробництва  продуктів харчування, зокрема розробка технологій виробництва білків такої  якості, які б використовувалися для виробництва нових харчових продуктів, особливо таких, що імітують тваринницькі.

     Таким чином, продовольча проблема має  всі підстави для її вирішення. Ця проблема повинна зводитися не до зменшення кількості населення, а до впровадження економічних реформ, перш за все в країнах, що розви­ваються.

     Проблема  здоров’я

     Однією  з актуальних глобальних проблем  сучасності є й проблема ліквідації небезпечних хвороб. Незважаючи на досягнення й успіхи медицини, стан людського здоров'я на планеті  лишається вкрай напруженим. За даними Всесвітньої організації охорони  здоров'я (ВОЗ), кожний п'ятий житель Землі  або хворіє, має погане здоров'я, або страждає від недоїдання. Внаслідок  негативних змін у навколишньому  середовищі значно збільшилися онкологічні, психічні, серцево-судинні, шкіряні, шлункові та інші захворювання. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД.

     На  початку 80-х років на кожних 100 немовлят 11 мали різні вроджені дефекти. Проте  сама по собі медицина безсила ефективно  боротися із цими захворюваннями, її зусилля  можуть стати успішними лише за умови  поліпшення загального природного фону життєдіяльності людей, зміни способу  їхнього життя, утвердження справжніх  моральних цінностей.

           У країнах, що розвиваються, важливою  причиною смертності залишаються  інфекційні хвороби (шлунково-кишкові  і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислове розвинених  країнах більшість людей помирає  від серцево-судинних і ракових  захворювань. 

        Умовами вирішення проблем охорони  здоров'я с перехід до здорового  способу життя, забезпечення повноцінного  харчування, поліпшення екологічних  умов проживання і, звичайно, розвиток  медицини, пропаганда здорового  способу життя, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією. 

     Демографічна  проблема

     Однією  з причин загострення згаданих глобальних проблем можна вважати різке  збільшення чисельності народонаселення. Після 1950 р. населення Землі зросло більше, ніж за весь попередній час  існування людства. Сьогодні на Земній кулі щодня народжується близько 200 тис. дітей, а протягом трьох років  з'являється стільки нових людей, скільки їх жило у стародавньому  світі.

     Стрімке зростання населення, або так  званий демографічний вибух, пояснюється  розвитком продуктивних сил, відносним  поліпшенням побутових умов порівняно  з відповідними умовами стародавнього  світу: медичним обслуговуванням людей, збільшенням тривалості життя тощо. .Але у цьому зв'язку виникає  ліс одна глобальна демографічна проблема: чи не стане найближчим часом  «тісно» па Земній кулі?

     Дехто вважає, що вже й тепер на Землі  людей занадто багато. Інші ж доводять, що на нашій планеті безбідно можуть існувати від 10 до 50 млрд людей Звичайно, шо всі ці розрахунки досить приблизні, але й вони свідчать про те, що підстави для серйозних: міркувань  з нього приводу все ж таки є. Водночас знову стають популярними  погляди англійського священика  Т. Р. Мальтуса (1766—1834). який, як вже відзначалося раніше, наприкінці XVIII століття висловив думку, що населення земної кулі збільшується швидше, ніж зростають засоби існування  людей. Тому, вважав він, час від часу з'являються зайві люди. Але хто  з нас „зайвий"?

     Як  вважають сучасні вчені, людство  рано чи пізно повинно навчитися  керувати процесом свого відтворення, зокрема свідомо регулювати чисельність  населення. Але сьогодні перед річними  країнами у цін сфері стоять різні  завчання. Адже якщо, наприклад, населення  країн, що розвиваються, зростає щорічно  приблизно па 2 %. то в розвинених країнах — лише на 0,7 %, внаслідок чого частка населення в перших із них невпинно зростає (зараз вона становить понад 70 се), а в других — знижується.

     Для простого відтворення населення  необхідно, щоб у кожній сім'ї  було 2—3 дитини, в той час, як у  країнах Західної Європи, що є типовим  і для України, переважають однолітні  сім'ї і зростає кількість бездітних, що загрожує депопуляцією. тобто зменшенням населення них країн. Одним із можливих шляхів розв'язання цієї проблеми визнається прийняття національних програм планування сім’ї.