Глобальні проблеми як об'єкт міжнародного співробітництва

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ім. О. Гончара

Центр заочної та вечірньої форм навчання

Спеціальність економіка  підприємства

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З Теми: Глобальні проблеми як об'єкт міжнародного співробітництва

                                                     Виконавець

                                                                          студент групи ЕП-12-2В

“__”________ 2013 р. Дікунов О.О.

Дніпропетровськ

2013

Вступ.

1. Глобальні проблеми: причини  виникнення та шляхи вирішення.

2. Сучасні форми вияву  і можливості розв'язання глобальних  проблем людства.

3. Глобальні проблеми  і їх вплив на світовий розвиток.

4. Міжнародне регулювання  глобальних проблем.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Великі економісти минулого неодноразової підкреслювали діалектичну  єдність природного і соціального, природного і суспільного на всіх рівнях людських відносин. Людське  суспільство внутрішньо пов'язане  з природним середовищем через  виробничу діяльність, яка залежить від форми соціальної організації  й характеру виробничих відносин, властивих певному суспільству. Виникнення глобальних проблем пов'язане  як з конкретною сферою життєдіяльності  суспільства, так і з конкретним соціально-економічним середовищем, де реалізується та чи інша сфера діяльності людей.

На виникнення подібних проблем  вперше звернули увагу західні вчені  в 60-х роках XX ст. Наприклад, Р. Фолк, О. Тоффлер, Д. Медоуз, Дж. Форрестер, Р. Хейлбронер до глобальних проблем відносять  досить вузьке коло питань - перенаселення  планети, порушення екологічної  рівноваги, виснаження ресурсів. Такі вчені, як В. Леонтьєв, Е. Пестель, Я. Тінберген, визнаючи наявність багатьох глобальних проблем, найголовнішою вважають економічну відсталість країн, що розвиваються. Г. Кан, Дж. Фелпс вважають, що перед  людством стоїть близько 20 глобальних проблем, 9 з яких - найголовніші. Близько  до теоретичного обґрунтування глобальних проблем підійшли вчені колишнього СРСР В. Загладін, Д. Гвішиані, М. Максимова, І. Фролов та ін. Хоч їхні точки зору не завжди збігаються і вони не завершили  розробку цілісної концепції, у їхніх  обґрунтуваннях наведено визначення причин, що породжують глобальні проблеми, критерії, які дають змогу виділити їх серед безлічі проблем, що стоять перед людством; розкрито конкретно-специфічні форми їхнього прояву; означено внутрішні  зв'язки і взаємозалежності між окремими проблемами та намічено шляхи розв'язання їх.

У цілому глобалістика як самостійна галузь знань про найзагальніші, планетарні проблеми сучасного і  майбутнього розвитку людської цивілізації  перебуває в процесі становлення.

Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою і самих суспільних відносин класифікують як глобальні, якщо: а) вони мають загальносвітовий характері тобто стосуються інтересів  усіх або значної групи держав; б) нерозв'язання їх викликає загрозу  людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил; в) вони потребують невідкладних і рішучих  дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового товариства. Глобальність - не географічне поняття. Вона означає, що подібні проблеми стосуються інтересів  усіх класів і верств населення, усіх країн і народів планети, впливають  на всі сфери суспільного життя  і відбиваються певною мірою на стані  справ у всіх районах планети.

1. Глобальні проблеми: причини виникнення та шляхи  вирішення

Оскільки глобальні проблеми - результат якісних змін у розвитку продуктивних сил у сфері економіки, політики, культури й т.д., їх не можна  пояснити з позиції лише якої-небудь однієї науки. Розглянемо деякі форми  їхнього прояву, обумовлені економічної  діяльність людини.

Найважливішою причиною, що привела людство до глобальних протиріч, є в першу чергу нагромадження  величезної виробничої потужності. Воно натискало на природу, сприяло виснаженню її ресурсів. З початку століття населення Землі зросло в 3 рази, а обсяг господарської діяльності - в 20. Перехід до постіндустріалізму змінив цільові настанови суспільного  виробництва. Погоня за максимальною вигодою, перехід до інтенсивного розвитку виробництва  супроводжувалися структурними кризами, нерівномірністю розвитку, ростом конфліктності. Цьому сприяв і стрибок у військовій справі, що поставив під погрозу  самої людини як біологічна істота.

Особливе місце в загостренні  глобальних проблем займає науково-технічний  прогрес. Масштаби його впливу на навколишнє середовище не мають подоби в історії  розвитку людства. Природне середовище насичується не тільки відходами  виробництва, але й зовсім новими речовинами виробничої діяльності, які  не розкладаються під впливом  природних процесів. Проблема забруднення  навколишнього середовища й утилізації відходів (особливо радіоактивних) придбала планетарний характер.

Науково-технічний прогрес  сприяв виникненню й ряду інших проблем, що зачіпають інтереси всієї цивілізації: приборкання перегони озброєння, освоєння космосу й Світового океану й  ін.[1,с.50]

При всім розходженні глобальні  проблеми мають ряд загальних  рис, що дозволяють об'єднати їх у єдине, хоча й внутрішньо суперечливе ціле. Насамперед кожна з них і всі  вони, разом узяті, принципово важливі  для доль людства, а затримка з  їхнім дозволом грозить загибеллю  цивілізації або погіршенням  умов життя й виробничої діяльності на Землі. Вони характеризуються глибоким зв'язком між собою й взаємозалежністю своїх економічних, політичних, науково-технічних  і інших аспектів. У глобальних проблемах відбиваються поглиблення  й ускладнення світогосподарських зв'язків і інтернаціоналізація  інших сторін громадського життя.

Нарешті, особливість глобальних проблем у тім, що вони можуть бути вирішені лише на основі зусиль всіх держав миру, тому що абсолютно всі народи зацікавлені в порятунку людства  від знищення в ядерній катастрофі, від хвороб, викликаних забрудненням навколишнього середовища й ін. Знайти спільне рішення цих проблем - значить забезпечити умови виживання  всіх народів і можливості подальшого поступального розвитку цивілізації.

Глобальні проблеми становлять особливий ряд соціальних процесів і явищ у сучасному світі, які  відрізняються всепланетарним по своїх  масштабах і значенню характером, пов'язані з життєвими інтересами народів всіх країн незалежно  від їхнього соціального ладу, рівня економічного розвитку й географічного  положення.[3,с.318]

Глобалізація світогосподарських зв’язків загострює глобальні проблеми людства, які можна визначити  як комплекс зв’язків і відносин між  державами і соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві  інтереси народів всіх країн світу  і можуть бути вирішені лише в результаті їх взаємодії.

Класифікація глобальних проблем:

1. Політичні проблеми (недопущення  світової ядерної війни і забезпечення  стабільного миру, роззброєння, військові  та регіональні конфлікти).

2. Природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної  охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча,  кліматична, боротьба з хворобами,  проблеми світового океану тощо).

3. Соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового  співтовариства, ліквідація відсталості  країн, що розвиваються, проблема  розвитку людини, злочинність, стихійні  лиха, біженці, безробіття, бідність  та ін.).

4. Наукові проблеми (освоєння  космічного простору, довгострокове  прогнозування тощо).

Кожна з названих глобальних проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, особливостями розвитку продуктивних сил, географічним положенням країн, рівня  прогресу техніки, природно - кліматичними умовами, тобто матеріальним змістом  суспільного способу виробництва, а з іншого боку, - специфічною  суспільною формою, особливостями розвитку відносин власності. При численності  глобальних проблем їм притаманні причинно-наслідкові зв’язки, які визначають розвиток технологічного способу виробництва.

Демографічна проблема. Найбільш поширеною причиною загострення  глобальних проблем є інтенсивне зростання в останні роки народонаселення  планети, або, так званий, демографічний  бум, який до того ж супроводжується  нерівномірністю зростання чисельності  населення в різних країнах та регіонах, причому найвищий приріст  населення спостерігається в  країнах з низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються протягом ХХ ст. складав близько 2,5% в рік, то в розвинених країнах  не перевищував 1%. Це стало причиною того, що в Африці, Азії і Латинській Америці близько 1 млрд. чол. Живуть в умовах абсолютної бідності, близько 250 млн. дітей хронічно недоїдають, а  від голоду і недоїдання щорічно  помирає майже 40 млн. чол.

Демографічний вибух спричиняє  загострення таких глобальних проблем  як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливою причиною загострення  глобальних проблем з точки зору матеріально-речового змісту є низький  рівень впровадження ресурсо- та енергозберігаючих, а також екологічно чистих технологій. Внаслідок цього з природної  речовини, яка залучається у виробничий процес лише 1,5% приймає форму кінцевого  продукту.

Екологічна проблема. Важливою складовою глобальних проблем є  екологічні, спричинені варварським  відношенням людини до природи, що проявляється у масовій вирубці лісів, знищенні річок, створенні штучних водосховищ, забрудненні шкідливими відходами  прісної води. Щорічно у світі  знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене  дерево припадає 10 вирубаних.

Порівняно з початком ХХ ст. споживання прісної води зросло більше, ніж в 7 разів і у 90-х  рр. складало майже 300 кубометрів в рік  на людину. Враховуючи, що чверть людства  відчуває нестачу прісної води, проблема забезпечення населення якісною  питною водою висувається на перше  місце. При цьому за даними Світової організації з охорони здоров’я, виникнення близько 80% різноманітних  захворювань пов’язане зі споживанням  неякісної питної води. [12, c. 163]

Злочинно халатне відношення людей до природи спостерігається  і у втраті величезних масивів  землі. За останні 100 років людство  втратило 200 млн. кв. км землі, а на сьогодні щорічно втрачає близько 6-7 млн. га родючих земель.

З початку 70-х років розпочалася  екологічна криза, яка означає різне  загострення протиріч між людиною  і природою, їх конфлікт, глобальне  порушення рівноваги у природному кругообігу речовин.

Важливими ознаками цієї кризи  є глобальні зміни клімату  і виникнення парникового ефекту. В результаті безпрецедентних масштабів  впливу людини на навколишнє середовище, виходу людської діяльності за межі планети  у космічний простір, втягування у виробничий процес всіх складових  біосфери (повітря, води, рослинного і  тваринного світу) озоновий шар над  планетою різко зменшується, що може призвести до всесвітнього потепління, танення льодовиків Арктики, затоплення більшої частини населених пунктів  Землі, посилення ураганів інше.

Ще однією ознакою екологічної  кризи є проблема відходів внаслідок  виробничої діяльності людини. Значні відходи накопичуються у Світовому  океані. Океанський планктон щорічно  поглинає близько 50 млрд. т вуглекислого газу, значна частина якого осідає на дно. Цей процес суттєво впливає  на зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері планети. Експорт  отруйних речовин складає на сьогодні більше 3 млн. т. в рік.

Шляхи вирішення екологічної  проблеми. Основними шляхами вирішення  екологічної проблеми з точки  зору матеріально-речового змісту суспільного  способу виробництва є:

· швидкий розвиток і використання таких основних видів самовідновлюваної  енергії як сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергетична інше;

· структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів  енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при  зменшенні долі нафти і газу, оскільки запаси останніх на планеті значно менші, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша;

· необхідність створення  екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих  викидів газу. Це потребує значних  державних витрат на природоохоронні  заходи. Але якщо у США і Німеччині  на ці цілі використовується щорічно  до 2% ВВП, в Японії – 3%, то в колишньому СРСР – лише 1,2%;

· розробка всіма країнами конкретних заходів з дотримання екологічних стандартів – чистоти  повітря, водних басейнів, раціонального  споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;

· вивчення запасів всіх ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР. Як відомо, сьогодні розвіданий неглибокий шар Землі  – до 5 км. Тому важливо відкрити нові ресурси на більшій глибині  Землі, та на дні Світового океану;

· інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного  господарства, включаючи переробні  галузі господарства. Для вирішення  проблеми голоду в цих країнах  необхідно розширювати посівні  площі, впроваджувати передову агротехніку, високопродуктивне тваринництво та рослинництво;

· пошук ефективних методів  управління процесом зростання народонаселення  з метою його стабілізації на рівні 10 млрд. чол. на початок ХХІІ ст.;

· призупинення вирубки лісів, особливо тропічних, забезпечення їх раціонального  використання;

· формування у людей екологічного світогляду, що дозволило б розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як в рамках окремих  країн, так і на міжнаціональному рівнях;

· комплексна розробка законодавства  про охорону навколишнього середовища, в тому числі про відходи. Так, в США, Франції та інших країнах  уряд зобов’язаний надавати підприємствам  і організаціям технічну і фінансову  допомогу у переробці відходів, вилучення  з них цінних компонентів, проведенні науково-дослідних робіт в даній  сфері, поширенні передового досвіду  інше. З цією метою використовуються податкові пільги, надання субсидій, зниження тарифів на перевезення  вторинної сировини тощо;

· нарощування екологічних  інвестицій. Так, в Австрії такі інвестиції складають більше 15% всіх капіталовкладень.

Паливно-енергетична і  сировинна глобальні проблеми. Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами. На кожного жителя планети  виробляється 2 кВт енергії, а для  забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнутий лише у розвинених країнах  світу. У зв’язку з цим нераціональне  використання енергії у поєднанні  зі зростанням народонаселення та нерівномірним  розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їх виробництва.[6, c. 25-29]

Проте енергетичні ресурси  планети обмежені. При запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні запаси урану будуть вичерпані  в перші десятиліття ХХІ ст. Проте, якщо витрати енергії будуть на рівні енергетики теплового бар’єру, то всі запаси невідновлюваних джерел енергії згорять у перші десятиліття. Тому з точки зору матеріально-речового змісту основними причинами загострення  паливно-енергетичної та сировинної проблем  є зростання масштабів залучення  у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті.

Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем. Основними  шляхами вирішення паливно-енергетичної та сировинної проблем з точки  зору матеріально-речового змісту суспільного  способу виробництва є:

· зміна механізму ціноутворення  на природні ресурси. Так, ціни на них  у слаборозвинених державах диктують крупні ТНК, які зосередили у своїх  руках контроль на природними багатствами. За даними ЮНКТАД, від трьох до шести  ТНК контролюють 80-85% світового ринку  міді, 90-95% світового ринку залізної руди, 80% ринку бавовни, пшениці, кукурудзи, кави, какао інше;

· об’єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об’єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів. Ця стратегія  повинна стосуватися об’єму добування  всіх видів ресурсів, квот їх продажу  на зовнішніх ринках інше;

· оскільки розвинені країни і ТНК намагаються здійснювати  лише первинну обробку мінеральної  сировини в країнах, що розвиваються, то останнім необхідно нарощувати випуск готової продукції, що дозволило  б їм знано збільшити доходи від  експорту;

· проведення прогресивних аграрних перетворень;

· об’єднання зусиль всіх країн  для вирішення глобальних проблем, значно збільшити витрати на усунення екологічної кризи за рахунок  послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.

· використання комплексу  економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в  тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних  проектів інше[12, c. 165-166].

2. Сучасні форми  вияву і можливості розв'язання  глобальних проблем людства

Глобальні проблеми (фр. global – загальний, від лат. globus – куля) – це об’єктивні суспільні явища  всесвітньо-історичного значення, породжені  сучасними умовами матеріального  виробництва, технічним рівнем озброєнь, соціально-політичними протиріччями сучасної цивілізації, які досягли  критичної межі. Критеріями визначення глобальних проблем можна вважати  таке:

• вони ставлять проблему виживання  людського роду, його самозбереження, спасіння цивілізації від загибелі;

• вони становлять центральну вісь загальних інтересів усіх країн, соціальних та національних спільностей;

• їх неможливо розв’язати без широкого міжнародного співробітництва.

Інтернаціоналізація господарських  і науково-технічних зв'язків  привело до зростання глобальних проблем людської цивілізації. До них  ставляться насамперед проблеми військової погрози, малорозвинутість значної  частини миру, продовольчий, енергетичний і ін. кризи. Вони впливають на структуру  світового й національного відтворення, динаміку економічних процесів.

Характерна риса глобальних проблем - їхня міра значимості для  суспільного розвитку. Це стосується як екологічних, так і проблем  безпеки при рішенні соціальних конфліктів і т.д. Оптимізація навколишнього  середовища - це передумова суспільного  розвитку. Крім того, оскільки пізнання законів розвитку суспільства неможливо  без вивчення й використання законів  природи, втручання в будь-який глобальний процес неминуче спричиняє ланцюгові  реакції, розповсюджені на багато сфер.

Ще однією характерною  рисою глобальних протиріч є те, що їхні джерела в основній своїй  масі позитивні, тобто пов'язані  зі зростанням виробництва й добробуту  людей. [10, c. 356]

Для характеристики глобальних проблем можна використати класифікацію, прийняту міжнародними організаціями.

1.Проблеми, пов'язані з  основними соціально-економічними  й політичними завданнями людства:

• запобігання світової війни;
• немілітаризація Космосу;
• запобігання перегони озброєнь і роззброювання;
• створення сприятливих умов для світового соціального прогресу, подолання відставання в розвитку слаборозвинених країн.

2.Комплекс проблем, що  стосуються взаємин людини, суспільства  й НТР:

• ефективність використання досягнень НТР;
• проведення демографічної політики;
• удосконалювання системи утворення;
• ліквідація негативного впливу техніки на людину.

3.Проблеми, пов'язані із  соціально-економічними процесами  й навколишнім середовищем:

• рішення сировинної, енергетичної й продовольчої проблем;
• мирне освоєння Космосу й багатств Світового океану;
• усунення дефіциту демократії й боротьба з репресіями.

Дана класифікація виділяє  тільки першочергові завдання, що коштують перед світовим співтовариством.[3,с.35-36]

Глобальні проблеми породжені, перш за все, бурхливим розвитком  індустріального виробництва. Інтенсивне зростання проблем у сфері  глобальної політики на межі 3 тисячоліття  підвело цивілізацію до критичного стану. При цьому на порядку денному  стоїть не одна, а кілька досить різноманітних  глобальних проблем. Зокрема, можна  виділити такі:

1. Глобальні військово-політичні  проблеми.

• ризик виникнення світової війни;

• зростання озброєнь;

• існування великої кількості  заплутаних політичних вузлів та гарячих  точок;

• мілітаризація мислення і накопичення недовіри між державами.

2. Глобальні політико-екологічні  проблеми.

• погіршення якості біосфери;

• загроза безповоротних  змін у кліматі;

• зростання кількості  великих стихійних лих;

• широке розповсюдження небезпечних  захворювань.

3. Глобальні політико-економічні  проблеми.

• виснаження ресурсів (сировинних та природних);

• голод;

• незбалансованість росту  народонаселення;

• економічне відставання  країн, що розвиваються.

4. Глобальні соціально-політичні  проблеми.

• тероризм;

• наркоманія;

• злочинність;

• захист прав людини.

Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством, збереження миру - найгостріша проблема, яка  потребує невідкладного розв'язання. Людська цивілізація дійшла до такого стану, коли локальні міжнаціональні конфлікти  без вживання ефективних запобіжних заходів можуть перетворитися на глобальні й становити безпосередню загрозу життя на землі.

Гонка озброєнь у XX ст. набула небачених масштабів. Протягом століття світові воєнні витрати зросли більш  як у 30 разів. Якщо в період між двома  світовими війнами людство витрачало  на воєнні цілі від 20 до 22 млрд дол. щорічно, то сьогодні ця сума перевищує 1 трлн дол.

У сферу світової військово-виробничої діяльності, за підрахунками експертів 00Н, включено близько 50 мли чол., а  у військових дослідженнях і створенні  нової зброї зайнято від 400 до 500 тис. На ці цілі припадає 2/5 усіх витрат на науку.[7,c. 63-68]

Гонка озброєнь безпосередньо  впливає на величину національного  багатства, на рівень життя населення. Утримання сучасних збройних сил  і забезпечення їхніх потреб завдають величезної шкоди світовій економіці, посилюють диспропорції в її структурі, загострюють інші глобальні проблеми. Відвертання коштів на гонку озброєнь стало таким суттєвим, що під його впливом деформується механізм суспільного  відтворення.

Гонка озброєнь - це також  фактор забруднення природного навколишнього  середовища, головними носіями якого  виступають виробництво та випробування зброї масового ураження - ядерної, хімічної, бактеріологічної. Нині в  світі нагромаджено близько 50 тис. різних ядерних боєзарядів. Крім того, що вони самі загрожують людству, процес їхнього  створення також несе в собі небезпеку. Радіоактивні відходи, що потрапляють  у навколишнє середовище, впливають  на імунну систему людини, спричинюють  різні захворювання. Наслідки аварії на ЧАЕС пряме підтвердження тому.

За цих умов вихід може бути лише один: спільне, відповідно організоване ядерне роззброєння, яке сприятиме  зміцненню міжнародної безпеки, звільненню необхідних для розв'язання інших глобальних проблем матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів.

Не випадково при започаткуванні Конференції ООН з навколишнього  середовища і розвитку (1992 р.) було висунуто пропозицію про спрямування частини  коштів, вивільнених завдяки припиненню гонки озброєнь, на вирішення найболючіших економічних і екологічних проблем  країн, що переходять до ринкової економіки, в тому числі й України.

Виникнення екологічної  проблеми, як і виникнення інших  глобальних проблем у сфері взаємовідносин суспільства з природою, пов'язане  з прискоренням науково-технічного прогресу, який створює можливості для посилення людського впливу на навколишній світ. Навіть позитивне  перетворення природи в інтересах  суспільства не може не мати хай  вторинних чи третинних, але негативних наслідків для навколишнього  середовища. Прискоривши розвиток продуктивних сил і давши в руки людини нові засоби підкорення природи, НТР не тільки виявила нові взаємозв'язки між людиною  і природою, а й зумовила нові конфлікти в ході здійснення цих  взаємозв'язків.

За даними Всесвітньої  комісії ООН з навколишнього  середовища і розвитку, нині щорічно  перетворюється на пустелю 6 млн га родючих земель, на 11 млн га скорочується площа тропічних лісів, 31 млн га лісів загублено забрудненням та кислотними дощами. Інтенсивна хімізація  сільського господарства і промислові викиди шкідливих речовин спричинюють  непоправні наслідки. Тільки у США 50 видів пестицидів отруюють ґрунтові води у 32 штатах, 2500 звалищ токсичних  відходів потребують термінового очищення. У світі від отруєння пестицидами  щорічно вмирає 14 тис. чол. і захворює понад 700 тис. У ряді районів Африки, Китаю, Індії та Північної Америки  резервуари підземних вод скорочуються внаслідок перевищення попиту на воду над її природним поповненням. Усе це не може не впливати на рослинний  і тваринний світ. Очікується, що в найближчі 20 років може зникнути 1/5 всіх існуючих видів тварин і рослин.

Генофонд тваринного і  рослинного світу України також  перебуває під загрозою. На відміну  від США, Німеччини, Великобританії, Франції, Канади та інших країн, де розорано близько чверті земель, в Україні  цей показник сягнув за 80 відсотків. Площа природного фонду, де заборонено чи обмежено Господарську діяльність, в Україні становить лише 2 відсотки території, у США - 7,8; Канаді - 4,5; Японії - 5,6; Норвегії - 12 відсотків. Нині в Україні  під загрозою знищення перебуває 531 вид диких рослин і грибів, 380 видів  диких тварин. [15, c. 17-21]