Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Государственный строй Украины

1.Основною складовою конституційного ладу є державний лад, тобто організація (будівництво) і діяльність держави.
   Конституційним, офіційним, легітимним вважається такий державний лад, який передбачений і закріплений конституцією та реально існує. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави та найчастіше гарантується нею, водночас є одним з найскладніших конституційних інститутів і несе найбільше суспільне навантаження.
   Державний лад України за змістом і формами є багатогранним явищем, що охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну. Кожну з основ державного ладу утворюють відповідні механізм і функція держави.
   Нинішній державний лад України має багато особливостей:
   - Українська держава й державний лад України багато в чому мають перехідний і змішаний характер, перебувають на стадії становлення;
   - державний лад України утверджує в Україні національну державу;
   - Українська держава, як свідчить процес державотворення в Україні, утверджується як європейська держава, що має істотні риси більшості країн світу;
   Україна з моменту проголошення незалежності є важливим міжнародним фактором, що впливає на інші держави й міжнародні організації і зазнає значного впливу з їх боку. Конституція кожної країни визначає, регулює, закріплює і охороняє насамперед основи державного ладу, його основні засади.
   Ці основи становлять систему передбачених і закріплених конституцією основних принципів організації (будівництва) і діяльності держави та її основних інститутів і органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) держави.
   Основні принципи державного ладу визначають суть держави, її тип, місце й роль у суспільстві.
   Згідно зі статтями 1, 2, 5 Конституції України основними є такі принципи державного ладу:
   - суверенність і незалежність держави;
   - демократизм держави;
   - соціальність держави;
   - принцип правової держави;
   - унітарність (єдність, соборність) держави;
   - республіканська форма правління.
   Суверенність держави означає її самостійність і незалежність від інших держав у здійсненні своїх функцій як у її межах, так і у зносинах з іншими державами.

Демократизм держави передбачає створення в ній найсприятливіших умов для широкої і реальної участі її громадян в управлінні справами держави й суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя.

Проголошення України соціальною державою означає її орієнтацію й діяльність щодо здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, спрямованої на реальне забезпечення прав людини і громадянина, охорони праці та здоров'я людей, встановлення гарантованого мінімального розміру оплати праці, надання державної підтримки сім'ї, материнству, батьківству, дитинству, інвалідам і людям похилого віку, розвиток системи соціальних служб, встановлення державних пенсій і допомог.

Правовою називають державу, в якій забезпечене верховенство права, а діяльність держави, її органів і посадових осіб реалізується на основі й у межах, визначених правом; в якій не тільки особа відповідає перед державою за свої дії, а й держава реально відповідальна перед особою за свою діяльність та її наслідки.

Принцип унітарності держави означає її єдність, соборність у політичному, економічному, соціальному, культурному (духовному) та інших аспектах. Вузловим моментом єдності держави є її територіальна єдність.

2. Принципи державного ладу України

Конституція кожної країни визначає, регулює, закріплює і охороняє

насамперед основи державного ладу, його основні засади. Ці основи

являють собою систему передбачених і закріплених Конституцією основних

принципів організації (будівництва) і діяльності держави та її основних

інститутів: органів державної влади, основних функцій держави, інших

елементів (атрибутів) держави.

Основні принципи державного ладу опосередковують суть держави, її тип,

місце і роль в суспільстві.

За Конституцією основними принципами державного ладу є такі принципи:

принцим - суверенності і незалежності держави,

принцим - демократизму держави,

принцим - соціальної і правової держави,

принцим - унітарності (єдності, соборності) держави та республіканської

форми правління.

Згідно із ст. 1 Конституції, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. В наступних статтях вона проголошується також унітарною державою (ст. 2) і республікою (ст. 5). Даний принцип означає внутрішній і зовнішній суверенітет, незалежність нашої держави в усіх основних сферах: політичній, економічній,

соціальній та культурній (духовній, інформаційній). За своєю суттю суверенітет, незалежність означає верховенство, повноту і самостійність державної влади в середині країни та рівноправність й незалежність

держави у відносинах з іншими державами.

Внутрішній суверенітет — це суверенітет у внутріполітичній сфері, який означає незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій та їх блоків, верховенство, повноту та

оків, верховенство, повноту та самостійність державної влади щодо статусу і політики цих суб'єктів.

Держава залежить лише від одного суб'єкта політичної системи — народу України.

У зовнішньому відношенні Україна має у повному обсязі суверенітет насамперед у політичній (зовнішньополітичній) сфері.

Утвердження зовнішньоекономічного суверенітету та суверенітету в інших сферах зовнішньої діяльносгі нашої держави у повному обсязі є ще значною мірою її наміром, програмою, метою.

Принцип демократизму держави опосередковує передусім взаємовідносини держави і суспільства, держави і особи. Цей принцип відповідає традиціям українського державотворення і знаходить своє виявлення в сучасних принципах формування органів державної влади, в їх системі, структурі, складі та основних засадах функціонування

Демократичною є держава, яка всебічно і повно виражає волю народу, а її організація (бу дівництво) і діяльність постійно відповідають волі народу. Мається на увазі як загальна воля народу, так і воля окремих соціальних груп, спільностей та кожної окремої особи — людини і громадянина. Тобто демократичною є держава, яка здійснює владу народу з його волі і відповідно його волі.

Але головне в демократизмі держави — це забезпечення державою реального демократизму. Це досягається як конституційно визначеним порядком формування органів державної влади та інших інститутів держави, так і характером організації та діяльності держави.

Першочергове значення у становленні і функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади (державного апарату), зокрема порядок виборів до органів державної влади та інші засоби їх формування.

Відповідно до Конституції, шляхом вільних і демократичних виборів обираються народні депутати України до парламенту — Верховній Ради, Президент, а також органи місцевого самоврядування України.

Вибори до цих органів відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 71Конституції).

Судді Конотаційного Суду України (18 суддів) призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України на паритетних засадах (по шість суддів)

Основним показником демократизму держави є наявність виборних представницьких органів державної влади і місцевого самоврядуванню.

Виборними органами державної влади в Україні є Верховна Рада і

Президент.

Виборним представницьким органом державної влади є лише один орган державної влад и — Верховна Рада України

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради. Районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, незалежно від порядку їх формування.

Президент України, який також обирається безпосередньо народом, представляє державу у відносинах з іншими державами і міжнародними організаціями, а також у внутрішніх (внутрідержавних) відносинах і виступає від її імені.

Принцип соціальної держави полягає в тому, що держава є і має бути виразником, представником і захисником інтересів як усього суспільства, усього народу, тобто публічних, загальних інтересів, так і інтересів кожної людини і громадянина. Соціальною державою, як правило, вважається та держава, яка бере на себе обов'язок піклуватися про соціальну справедливість, добробут громадян, їх соціальну захищеність.

Соціальна держава дбає і має дбати насамперед про соціальне незахищених або найменш соціальне захищених осіб і про відповідні верстви населення (безробітних, непрацездатних тощо). Щодо більшості громадян, то соціальна держава має створювати сприятливі умови для їх діяльності, виявлення їх професійних, ділових, творчих можливостей у власних інтересах і в інтересах держави та суспільства

Відповідно до ст. 3 Конституції, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Найбільш повно соціальний характер держави виявляється в системі соціальних прав і

свобод людини і громадянина, передбачених й закріплених Конституцією

(ст. 43—49) та в системі їх гарантій.

Зокрема, Конституцією передбачаються такі соціальні права, як право на працю (ст. 43), на відпочинок (ст. 45), на соціальний захист (ст. 46),на житло (ст., 47), на достатній життєвий рівень (ст., 48), право наохорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст., 49)тощо. На жаль, ці соціальні права людини і громадянина нині значноюмірою не реалізуються, не забезпечуються або залишаються символічними.

Ідеї демократичної держави були сформульовані в тому чи іншому вигляді практично з моменту виникнення держави і існують вже тисячі років. А от теорія і практика соціальної держави є порівняно новим явищем. Поняття"соціальна держава" з'явилось у конституціях ряду країн (ФРН, Франція,талія та ін.) переважно після другої світової війни. Воно означало не лише збільшення кола соціально-економічних прав громадян, а й створення системи або систем їх гарантій,,

Соціальна держава має створювати умови для забезпечення громадян роботою, перерозподіляти доходи через державний бюджет, забезпечуватилюдям прожитковий мінімум, сприяти збільшенню числа дрібних і середніх власників, охороняти найману працю, піклуватися про освіту, культуру,сім'ю, охорону здоров'я, поліпшувати соціальне забезпечення тощо.

В Україні Конституція 1996 р., вперше закріпивши соціальну державу,

передбачила ряд заходів по її утвердженню. Це розширення кола

соціально-економічних прав та гарантій їх реалізації. Маються на увазі,

зокрема, передбачені Конституцією забезпечення захисту усіх суб'єктів

власності і господарювання, соціальна спрямованість економіки,

проголошення рівності усіх суб'єктів власності перед законом (ст. 13);

державний захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю і

безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт (ст. 42);

гарантування працівників від незаконного звільнення та гарантування

права на вчасне одержання працівниками винагороди за працю (ст. 43);

гарантування того, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги,

що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не

нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст., 46);

охорона державою сім'ї, дитинства, материнства і батьківства (ст. 51)

тощо.

Правовий характер нашої держави виявляється насамперед у передбаченому

Конституцією верховенстві права (ст. 8), у здійсненні державної влади на

засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), у взаємній

відповідальності держави та особи (ст. 3), гарантуванні прав і свобод

людини й громадянина тощо.

Верховенство права означає пріоритет права щодо держави, політики,

економіки, культури та інших інститутів (основ) держави, а також щодо

інших соціальних норм (моралі, звичаїв тощо).

Принцип унітарності нашої держави означає її єдність, соборність в

політичному, економічному, соціальному, культурному (духовному) та інших

відношеннях. Вузловим моментом єдності держави є її територіальна

єдність. У Конституції щодо цього зазначається, що територія України у

межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2).

Існуючий поділ України є адміністративно-територіальним поділом і не має

політичного характеру. Окремі адміністративно-територіальні одиниці

мають адміністративну автономію і певні атрибути держави (Автономна

Республіка Крим) або спеціальний статус міст республіканського значення

(міста Київ та Севастополь), але це не впливає і не може впливати на

визначення форми державного устрою України як унітарної держави.

Принцип республіканської форми держави полягає в такій організації

державної влади (форми правління); за якої глава держави (Президент)

обирається народом або парламентом, шляхом прямих або непрямих виборів

на певний строк (4, 5, 6, 7 років), Україна відповідно до ст. 5

Конституції є республікою, оскільки глава держави — Президент обирається

громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого

права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

3. Поняття державного суверенітету України.

Перш ніж розкривати поняття державного суверенітету, необхідно

з’ясувати поняття суверенітету взагалі, звідки походить це поняття, які

його основні властивості, що воно означає.

Термін “суверенітет” в перекладі з французької означає верховна

влада. В державно-правовому смислі дане поняття вперше застосоване у ХVІ

ст. французьким вченим Ж.Боденом. Він вважав суверенітет невід’ємною

властивістю держави.

Суверенітет володіє такими основними властивостями[2]:

1) Суверенітет єдиний і неподільний, він не може бути розділений.

2) Суверенна влада постійна - її не можна передати на деякий

період кому-небудь.

3) Суверенна влада необмежена і надзаконна - жоден людський закон

не може обмежувати суверенітет.

4) Суверенна влада підкоряється тільки божественним і природним

законам, але не релігійним догмам.

Спробуємо зрозуміти, що означає кожна із цих тез.

1) В залежності від того, кому належить суверенітет, держава може

бути класифікована як монархія (абсолютна) чи демократія (республіка).

Монархія - держава, у якій суверенітетом володіє одна людина - монарх. У

цьому випадку воля однієї людини є непорушним законом для всіх громадян

цієї держави.

Неподільність суверенітету передбачає збереження форми керування

державою в будь-яких умовах.

2). Суверенітет не можна передавати на якийсь термін іншій людині.

Наприклад, у демократичній республіці народ не повинний передавати право

безконтрольного керування країною одній людині чи групі людей.

3). Цей пункт дозволяє суверену змінювати закони так, як він хоче

чи вважає за потрібне. Якби не існувало божественних і природних законів,

то в демократичній республіці (приклад демократичної республіки узятий для

того, щоб показати, що суверенна влада незалежна від форми суверена, її

здійснюючого), народ міг би домовитися і раз у рік страчувати по тисячі

чоловік “просто так”. У реальності це значить, що суверен може змінювати

будь-які закони крім тих, котрі входять у природні і божественні права,

заборонені концепцією суверенітету. Наприклад, оскільки суверенна влада

нескінченна, остільки суверен не може призначати собі правонаступника.

4) Сказавши про необмеженість суверенної влади не можна забувати,

що маються на увазі тільки людські закони, а не природні і божественні.

Серед таких можна назвати право на життя, на приватну власність, на волю

слова і пересування і тому подібні.

Україна – суверенна і незалежна держава

Стаття 1 Конституції України визначає Українську державу як суверенну і незалежну.

Суверенність є необхідною передумовою конституційного ладу в будь-якій державі. Держава здатна виражати волю своїх громадян тоді, коли вона є суверенної. Суверенітет як необхідний атрибут державної влади виступає якісною рисою держави і становить важливий принцип конституційного ладу України. Згідно з конституційними положеннями, народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі.

Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року, державний суверенітет України це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Ознаками суверенітету Української держави є:

****верховенство державної влади на всій території України;

****єдність і неподільність державної влади;

****незалежність і самостійність державної влади.

Верховенство державної влади означає: по-перше, її необмеженість нічим і ніким, за винятком народного суверенітету (установчої влади народу України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права і законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка б могла видавати легітимні закони; по-третє, підпорядкованість державній владі всіх громадян, їх об’єднань, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Єдність державної влади полягає в наявності єдиної системи органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), які мають єдині цілі та завдання діяльності, що забезпечує певну ступінь керованості суспільством.

Незалежність і самостійність державної влади означає, по-перше, те, що вона сама, без впливу інших сил, право спроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу; по-друге, відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційної) органів державної влади.

4.Правовий характер Української держави увиразнюється передусім у принципі верховенства права, який традиційно пов’язують із ідеями панування права в життєдіяльності громадянського суспільства і який залишається одним із найпрогресивніших здобутків цивілізаційної історії людства у сфері регулювання соціальних відносин. Одностайність у підтримці й оцінюванні принципу верховенства права є безпрецедентним явищем в історії людства й жоден інший політичний ідеал ніколи не здобував такої підтримки. Поняття «право», застосовуване у словосполученні «верховенство права», передбачає безпосередній зв’язок із тим, що визнається не лише як належне, а й як справедливе. Право, відображене в правових законах, – це не лише нормативний, а й ціннісний регулятор суспільних відносин.

5. Республике присущи следующие принципы:

Принцип существования единоличного и коллегиального главы государства — президента, парламента и кабинета министров. Парламент представляет законодательную власть. Задача президента — возглавлять исполнительную власть, но это характерно не для всех типов республик.
Принцип выборности. Выборность на определённый срок главы государства и других верховных органов государственной власти. Так, президент и парламент должны избираться на определённый срок.
Принцип ответственности. Юридическая ответственность главы государства. Например, согласно Конституции Российской Федерации, у парламента есть право отрешения от должности президента за тяжкие преступления против государства.
Принцип представительства. В случаях, предусмотренных конституцией, правом выступления от имени государства обладает президент.
Преимущественный приоритет прав личности над государственными.
Принцип народовластия. Источником власти признается народ.
П, четком разграничении полномочий.

Существуют две основные формы республики: президентская и парламентарная, а также их смешанные формы. Президентская республика характеризуется следующими основными чертами: 1) президент избирается всем народом на прямых выборах, независимо от парламента; 2)президент по своему усмотрению назначает и отправляет в отставку министров, для этого не требуется согласия парламента; 3) президент юридически и фактически руководит правительством (даже при наличии номинальной должности премьер-министра); 4) правительство не несет ответственности перед парламентом, парламент не может выразить правительству вотум недоверия. Основные характеристики парламентарной республики: 1) Президент, как правило, избирается не народом, а парламентом (непрямые выборы); 2) Правительство формально формируется президентом, но из представителей победившей на парламентских выборах партии (блока партий) либо из лиц, пользующихся доверием парламентского большинства; 3) для начала своей работы правительство получает от парламента вотум доверия; 4) Правительство несет ответственность только перед парламентом, парламент может выразить правительству вотум недоверия, после чего правительство обязано уйти в отставку. Полупрезидентская республика: 1) Президент назначает и увольняет министров, часть из которых подчиняются непосредственно президенту; 2) Президент издает указы по широкому кругу вопросов, а также обладает правом вето в отношении принятых парламентом законов; 3) главой правительства является премьер-министр; 4) ответственность правительства перед парламентом, парламент может вынести правительству вотум недоверия, но процедура его принятия усложнена по сравнению с парламентарной республикой; 5) при выражении вотума недоверия правительству президент может отправить его в отставку или распустить парламент.

Государственный строй Украины 📙 Контрольная → 🆔 23426