Контрольна робота по "Основи зовнішньоекономічної діяльності"

      МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

      НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      КАФЕДРА МЕІ1ЕДЖМЕНТУ ЗОВНЫШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

      ДІЯЛЬНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни :

« Основи зовнішньоекономічної діяльності»

                                                                В – 3 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                            Роботу виконав:

                                                                            студент гр.

                                                                            Белінін Олексій 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011 

1. Особливості здійснення ЗЕД в Україні в  сучасності.

      Зовнішньоекономічна діяльність є особливим видом  економічної діяльності, тісно пов’язаною з іншими галузями господарської системи країни. Одночасно ЗЕД відіграє важливу роль у всій міжнародній діяльності України.

      ЗЕД досить різноманітна, оскільки цій  діяльності притаманні різні види і  форми і вона здійснюється на декількох  рівнях. В основі ЗЕД лежить зовнішня торгівля товарами, послугами, роботами, інформацією та результатами інтелектуальної діяльності. Комерційна діяльність на зовнішньому ринку істотно відрізняється від подібної діяльності всередині країни.           

        У ЗЕД беруть участь державні  органи, великі галузі економіки, безліч окремих економічних суб'єктів, допоміжні організації, а також зарубіжні організації  з торговельно-економічних питань, які в сукупності утворюють зовнішньоекономічний комплекс України.

      Роль  зовнішньоекономічної діяльності в  сучасній Україні завжди була і залишається пріоритетним напрямом політики держави, що створює основи для розвитку вигідної торгівлі і сприятливого інвестиційного клімату в країні.

      З одного боку ЗЕД стала одним з  головних джерел доходів державного бюджету, а значить - найважливішим чинником вирішення ключових економічних і соціальних завдань. З іншого боку- вона є явищем новим, а тому знаходиться в стадії становлення, і сама потребує відповідної підтримки і тому ЗЕД природним чином обтяжена численним проблемами. Їх діапазон виявився дуже широким, від недостатнього досвіду суб'єктів ЗЕД та перетворення її самої в основний засіб відтоку капіталу з країни,  до необхідності освоєння сучасних форм конкурентної боротьби на зовнішніх ринках і формування відносин з міжнародними економічними організаціями, що відповідають інтересам України       

 Але,  як і в будь-якій іншій галуззі  тут теж існують свої проблеми, які виявляються у переважанні  екс­порті сировинної групи товарів.  У домінантно-монопольній за­лежності  від практично одного імпор­тера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призна­чення, незважаючи на скрутний еконо­мічний стан країни.

        Пасивне сальдо торгівлі товарами  в матеріальній формі, зростаюча  деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не зали­шають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної скла­дової не відповідає потребам стабі­лізації та розвитку економіки нашої держави.

      Сьогодні  економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація є небезпечною для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників  на рівень банкрутства.[2]

      Очевидно, що успішний розвиток ЗЕД, а з ним  і здійснення ефективної інтеграції країни у світове господарство, залежить від вирішення багатьох її проблем. Це передбачає всебічне дослідження цілісної природи даного явища на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду

      У розвитку зовнішньоекономічної діяльності особливу роль відіграє держава. Це, в першу чергу, пояснюється загальними причинами, які криються в характері української економіки. Як відомо, в періоди змін в економічних підвалинах суспільства активність держави в економічній сфері має значення, яке важко переоцінити.

      Дія зазначених причин значною мірою посилюється однією з суттєвих особливостей зовнішньоекономічної діяльності. Справа в тому, що вона є сферою, в якій переплітається більшість економічних інтересів. У ній безпосередньо проявляється національний інтерес і найбільш відчутно виявляються відмінності між ЗЕД та іншими видами економічної діяльності. Ринок не може забезпечити узгоджену діяльність цих сфер без активної участі держави, без його регулюючого впливу на процеси, що протікають у зовнішньоекономічній сфері. Державне регулювання є найважливішою складовою здійснення ЗЕД в економіці України.  

           Ефективність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності залежить від багатьох чинників, які стосуються як ЗЕД, так і держави. Але головне тут те що  регулюючий вплив держави повинен  відповідати природі зовнішньоекономічної діяльності, рівню її розвитку, змісту завдань, які вона вирішує на конкретному етапі становлення нової економіки країни. 

      На  нашу думку, необхідно реформувати  систему зовнішньоторговельного режиму і тоді Україна стане більш гнучкою, адекватно реагуватиме на зміни загальноекономічної ситуації в країні та на розвиток ділових зв'язків з іноземним ринком. Усе ще існуючі проблеми, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю, які вирішуються на законодавчому рівні. Необхідно створити відповідні програми, спрямовані на розвиток зовнішньоторговельного ринку, метою яких є підвищення ефективності зовнішньої торгівлі за рахунок стимулювання прогресивних змін у товарній структурі експорту та імпорту, розвитку співробітництва в рамках міжнародних організацій, вдосконалення системи регулювання.

      Для інтенсивної експортної діяльності в Україні важливе значення будуть мати темпи росту в країнах, які  імпортують вітчизняну продукцію. Найбільшими  ринками збуту нині є країни СНД.

      Багато  років найважливішим зовнішньоторговельним  партнером України залишається  Російська Федерація, частина експорту до якої в 2009 р. становила 21,4% . Доцільно зазначити, що не зважаючи на зміну  економічної і політичної кон’юнктури  цей показник після розпаду СРСР ніколи не знижувався нижче 17%. Це зумовлено наявністю спільної технології виробництва, розгалуженістю раніше напрацьованих кооперативних зв’язків, низькою конкурентною спроможністю окремих видів товарів на ринках інших країн, перевагами геоекономічного положення тощо.

      До  трійки основних експортних ринків вітчизняних  товарів в рамках СНД входять  Білорусь і Казахстан. Питома вага цих  країн в експорті українських  товарів впродовж 2007 – 2009 рр. не зменшилась, а для Казахстану навіть зросла з 2,9% до 3,6% .             

      Але це не говорить про те, що нові ринки  збуту  не потрібні для України. Пошук перспективних ринків за кордоном і відновлення на новому рівні ринків, які раніше не були пріоритетними для України наприклад з новими економічно розвиненими країнами, такими, як Китай, Індія є чи не найголовнішим завданням нашої країни. Тому що таке співробітництво буде об’єктивно сприяти зростанню вітчизняної економіки. Адже для цих країн впродовж 2010 - 2011 рр. спеціалісти МВФ прогнозують досить швидкі темпи економічного зростання  (7-10%), в той час як для провідних країн Європейського Союзу прогнозують відносно невеликі темпи росту (не більше 2%).[3]          

 Тому  зміна державної політики сприятиме  позитивним зрушенням у зовнішньоекономічній діяльності. Адже вона дозволить забезпечити збалансованість різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України, стимулюватиме прогресивні структурні зміни в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності,

створить  особливі пільгові умови для інтеграції економіки України в систему  світового поділу праці та  надасть рівні можливості суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. 

        2. Митний тариф. Види і функції мита.

      Єдиний  митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України.  Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території.

      Єдиний  митний тариф України базується  на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

      Ставки  Єдиного митного тарифу України  є єдиними для всіх суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності незалежно  від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний  митний тариф затверджується Верховною  Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Товари  та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

      З метою розроблення пропозицій з  питань митно-тарифного регулювання  та врахування при цьому інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада.

  На Митно-тарифну раду покладаються:

- розроблення  пропозицій щодо основних напрямів  митно-тарифної політики України,  включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок, надання тарифних пільг і преференцій, а також про зміни в номенклатурі Єдиного митного тарифу України;

- підготовка  та розгляд проектів законодавчих  актів України і міжнародних  договорів України щодо митно-тарифного регулювання; розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.

      Функції робочого апарату Митно-тарифної ради здійснює Державною митною службою України. Положення про Митно-тарифну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

      В Україні застосовуються такі види мита:

- адвалерне,  що нараховується у відсотках  до митної вартості товарів  та інших предметів, які обкладаються  митом;

-специфічне, що нараховується у встановленому  грошовому розмірі на одиницю  товарів та інших предметів,  які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

      Встановлення  пільг та зміна ставок мита, в  тому числі на предмети особистого користування, здійснюються Верховною  Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Забороняється  застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені цим Законом.

      Ввізне  мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну  територію України.

      Ввізне  мито є диференційованим:

- до  товарів та інших предметів,  що походять з держав, які входять  разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені

      Єдиним  митним тарифом України товарів  та інших предметів, що походять з  країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом  найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської  діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до  решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України. 

      Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. 

      Сезонне мито

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

      Особливі  види мита

      З метою захисту економічних інтересів  України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

- спеціальне  мито;

- антидемпінгове  мито;

- компенсаційне  мито.

      Спеціальне  мито застосовується:

- як  засіб захисту українських виробників;

- як  засіб захисту національного  товаровиробника у разі, коли  товари ввозяться на митну  територію України в обсягах  та (або) за таких умов, що заподіюють  значну шкоду або створюють  загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

- як  запобіжний засіб щодо учасників  зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси  у сфері зовнішньоекономічної  діяльності;

- як  заходи у відповідь на дискримінаційні  та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

      Антидемпінгове  мито застосовується:

- відповідно  до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" ( 330-14 ) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у  разі вивезення за межі митної  території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

      Компенсаційне мито застосовується:

- відповідно  до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" ( 331-14 ) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у  разі вивезення за межі митної  території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду. 

      Основні функції, які виконує мито:

  −  захисна – захист національного товаровиробника;

  −  фіскальна – джерело поповнення  бюджету;

   - регулююча – регулює обсяги, структуру, співвідношення між  експортом і імпортом країни.

            На погляд О. Гребельника [3, с 104] можна виділити п'ять функцій  митного тарифу, зокрема:

      1. Регулятивна – формує раціональну  структуру експорту та імпорту.  За допомогою мита держава  може здійснювати контроль над  обсягами і характером товаропотоку, тобто стимулювати рух товарів  або, навпаки. При цьому стимулювання  може відбуватись не тільки відносно певної товарної групи, але й товаропотоку з конкретної країни чи групи країн.

       Оскільки митний тариф – інструмент  державного регулювання цін. У  випадках існування певних відмінностей  між внутрішніми і світовими  цінами, що зумовлені наявністю різного рівня витрат на виробництво та різницею в системі оподаткування. При цьому простежуються певні закономірності, а саме: перевищення цін над світовими робить вигідним імпортування товарів іноземного виробництва, і. навпаки, низький рівень внутрішніх цін стимулює експорт вітчизняних товарів. Поглиблення даних диспропорцій у цінах може завдати шкоди національним підприємствам, що призводить до спаду виробництва та зростання безробіття. Для запобігання таких ситуацій застосовуються заходи тарифного регулювання.

        Регулятивний вплив від застосування мита може реалізуватись через систему ескалації мита, тобто збільшення митної ставки залежно від ступеня обробки товару. Імпортерам створюються умови, за яких економічно недоцільне ввезення готових виробів, а рентабельним є налагодження відповідного виробництва в потенційній країні імпорту.

        Також мито є інструментом раціонального використання іноземної валюти в країнах із незначними валютними резервами, а також у реалізації соціальних цілей. Так, високі митні тарифи на предмети розкоші і деякі готові вироби стримують їх імпорт, тоді як зниження ставок мита на товари широкого вжитку і сировину для промисловості стимулюють дані товаропотоки до країни. Даний підхід сприяє раціональному використанню іноземної валюти .

Регулятивна функціональна ознака мита виявляється  також при регулюванні внутрішніх економічних відносин національної економіки.        Основним об'єктом регулювання є зовнішньоторговельний  оборот, тобто операції з експорту та імпорту товарів.

        Завдяки митному тарифу як  інструменту зовнішньоторговельної  політики відбувається раціоналізація  товарної структури, підтримується  оптимальне співвідношення валютних  доходів і витрат держави. Крім  цього, митний тариф – економічний  інструмент впливу на зовнішні економічні відносини країни. За допомогою даного інструменту держава може здійснювати контроль над обсягами і характером товаропотоку, тобто стимулювати рух товарів або, навпаки, його блокувати. При цьому стимулювання може відбуватись не тільки відносно певної товарної групи, але й товаропотоку з конкретної країни чи групи країн.

         Мито завжди є тарифним бар'єром  на шляху товаропотоку з однієї  країни до іншої, навіть, якщо  розмір ставки незначний, а  торговельні перешкоди ніколи не сприяють переміщенню товарів. При транзиті, якщо ставки значні, вони змінюють напрям товаропотоку, при експорті знижують обсяги вивозу товарів, а при запровадженні імпортного мита спонукають інші країни до створення відповідних перешкод на шляху ввезення товарів з країни-ініціатора застосування митного тарифу .

      Регулятивність митного тарифу виявляється також у тому, що він – інструмент державного регулювання цін. Як вже зазначалось, існують певні відмінності між внутрішніми і світовими цінами, що зумовлені наявністю різного рівня витрат на виробництво та різницею в системі оподаткування. При цьому простежуються певні закономірності, а саме: перевищення цін над світовими робить вигідним імпортування товарів іноземного виробництва, і навпаки, низький рівень внутрішніх цін стимулює експорт вітчизняних товарів.

         Поглиблення даних диспропорцій у цінах може завдати шкоди національним підприємствам, що призводить до спаду виробництва та зростання безробіття. Для запобігання таких ситуацій держава може застосовувати механізм тарифного регулювання: за допомогою застосування ввізного мита на імпортні товари підвищується їх ціна, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності національних товарів, а якщо виникає необхідність стримати експорт певних товарів з країни, держава через механізм застосування експортного мита підвищує ціну вітчизняних товарів до необхідного рівня, який зменшує обсяги експорту.

          Прикладом застосування тарифного  механізму як регулятора імпорту  є його використання Урядом США з метою збалансування національного ринку нафтопродуктів. При падінні цін на нафтопродукти на світовому ринку США вводять значне мито на імпорт, отримуючи при цьому додаткові надходження, а також створюючи суттєві перешкоди для імпортерів дешевої нафти. В даній ситуації країни-продавці починаючи нести значні збитки як від зниження цін, так і від падіння обсягів експорту, вибирають наступну модель поведінки, зниження обсягів видобутку, тобто скорочення пропозиції на американський ринок. Таким чином, реалізується регулятивна функція мита з метою стабілізації ринку

          2.Фіскальна – формує прибуткову  частину бюджету. Застосування  митного тарифу завжди виконує  фіскальну функцію, оскільки митний  тариф завжди є податком. Ефект  фіску прямо залежить від митної ставки.

Якщо  вона незначна, то й ефект від  даного податку невеликий, а якщо розмір ставки підвищується, то й посилюється  податковий ефект.

         Моделі використання митного тарифу з метою виконання фіскальної функції можуть бути найрізноманітнішими. Одна з них базується на обов'язковому впровадженні мита відносно товарів широкого вжитку, при цьому ставки мита утримуються на низькому рівні з метою максимізації митних надходжень до Державного бюджету. Низькі ставки мита зменшують можливості пошуку контрабандних шляхів. У свою чергу, широке охоплення імпортним митом великої кількості товарних позицій дає можливість країні мати значні надходження до бюджету через великі обсяги товарів [5, с. 3].

     3.Захисна – передбачає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню товарів на митну територію країни. Митний тариф за своєю суттю виконує захисну функцію навіть тоді, коли вітчизняна продукція не вступає в пряму конкуренцію з іноземними товарами. Наприклад, коли країна хоче знизити валютні витрати своїх громадян у зв'язку з проблемами платіжного балансу, влада йде на підвищення ставок мита, і як наслідок ціни на деякі іноземні товари, хоч аналогічні імпортозамінні вітчизняні товари відсутні, з метою тимчасового скорочення споживання.                Отже, використання митного тарифу зумовлює одночасну дію як фіскальної, так і захисної функції. Спостерігається певна закономірність: низькі ставки використовуються для отримання фіскального ефекту а високі – для ефекту захисту.

         4. Стимулююча – створює передумови для збільшення експорту.

         5. Політична – здійснює економічний  тиск на інші держави чи  надає їм митні пільги .

      Будь-які  дії у сфері тарифного регулювання, такі як зміни ставок мита, встановлення митних пільг щодо окремих товарів  чи груп країн, мають у процесі їх реалізації політичні наслідки. Виокремлення політичної функції є недоцільним, оскільки в основі лежить, як правило, економічне підґрунтя застосування інструментів регулювання торгівлі, і відповідні міри з боку інших держав передбачають скоріше політичні наслідки, ніж цілі. 
 

3. Зовнішньоекономічні операції.  

     Зовнішньоторговельна  операція (ЗТО) – це комплекс дій  суб’єктів (партнерів) різних країн, що передбачають здійснення торгового  обміну і забезпечують такий обмін.

     На  практиці зустрічаються два підходи щодо висвітлення класифікації зовнішньоторговельних операцій.

     • прямі експортно-імпортні операції, що використовуються при продажу та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; при експорті дорогого та габаритного обладнання; при експорті стандартного обладнання через закордонні філії; при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; при державному продажу та закупівлі. Прямі зв'язки дають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидше просування своїх виробничих потужностей до потреб споживача;

     • товарно-посередницькі операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди або доручення. Торгове посередництво – це досить широке поняття, яке включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та завершення угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення технічного обслуговування. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарообіг втягується близько половини всіх товарів.

     Використання  торгово-посередницьких фірм дає певні переваги:

     • не вимагається значних коштів для  організації і збутової мережі на території країни-імпортера, бо такі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу;