Контрольна робота по "Охране труда"

Контрольна  робота

1. Вплив здорового способу життя на професійну діяльність людини.
2. Психологічні властивості людини. Увага та сенсомоторні реакції.
3. Вплив іонізуючого випромінювання на людину.
4. Дії населення і правила поведінки при аваріях на АЕС.
5. Надзвичайні ситуації пов’язані з пожежами вибухами. Пожежно-вибухна характеристика приміщень.

Література. 
 

1. Вплив здорового способу  життя на професійну діяльність людини.

    Здоров'я  людини грунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища. Здоров'я людини — стан повного соціально-біологічного комфорту,  коли функція всіх органів і систем організму виважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які хвилювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.  Критерій здоров'я визначається комплексом показників. Однак за найзагальнішими рисами здоров'я індивідуума можна визначити як природний стан організму, що хактеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін.  Слід пам'ятати, що здоров'я залежить від багатьох факторів які об'єднуються в одне інтегральне поняття —здоровий спосібжиття. Його метою є навчити людину розумно ставитися до свого здоров'я, фізичної та психічної культури, загартовувати свій організм, вміло організовувати працю і відпочинок.

    До  основних складових здорового способу життя належать: 

    1. Спосіб життя. Має велике значення  для здоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

    •   економічної (рівень життя),

    •   соціологічної (якість життя),

    •   соціально-психологічної (стиль життя),

    •   соціально-економічної (устрій життя)

    2. Рівень культури. Слід пам'ятати, що людина — суб'єкт і одночасно — головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору — це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров'ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму переїдають, курять. Тому для здоров'я потрібні знання, які увійшли б у повсякденну звичку людини.

    3. Здоров'я в ієрархії потреб. Не  завжди в житті людини здоров'я  займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. У результаті це призводить до шкоди не лише своєму здоров'ю, а й здоров'ю майбутніх поколінь. Отже, здоров'я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.

    4. Мотивування. На превеликий жаль, ціну здоров'я більшість людей усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачено. Тільки тоді виникає прагнення вилікувати захворювання, стати здоровим.

    5. Зворотні зв'язки — нерозумне  і довге випробовування стійкості свого організму нездоровим способом життя (алкоголь, нікотин). Тільки через певний час спрацьовують зворотні зв'язки людини, коли вона кидає шкідливі звички, проте це вже часто запізно.

    6. Установа на довге здорове  життя.   У повсякденному житті а вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання раздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю

    7. Навчання здоровому способу життя.  Джерелом навичок з цього питання  є передусім приклад батьків,  допомагає також і санітарна  освіта Важливим фактором, що визначає реакцію людини на екстремальну ситуацію, є її психофізичні якості та загальний стан. Вони проявляються через чутливість людини до виявлення сигналів небезпеки, перед реакцією на ці сигнали. Показники, які зумовлюють можливості людини виявити небезпечну ситуацію та адекватно вщреагувати на неї, залежать від і, індивідуальних особливостей, зокрема від її нервової системи. На поведінку людини у небезпечній ситуації впливає й її психічний та фізичний стан.

    8. Психічний стан. Сучасна людина зустрічається з багатьма факторами ризику, що негативно впливають на стан й нервової та серцево-судинної систем, знижує опірність організму. При цьому виникає стресова реакція організму. Так, наприклад, психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану. У перекладі «стрес» означає «напруження», тобто відповідь організму на поставлену перед ним проблему.

    Стрес — це сукупність загальних неспецифічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, які викликають порушення функцій органів.

    Повне звільнення від стресу означає смерть, тому слабкий стресе нормальним явищем у житті і потрібним для реалізації людської повноцінності. Однак якщо він інтенсивний і довготривалий, то може стати основою розвитку захворювань або зумовити смерть.

    Медичні та соціологічні дослідження серед різних категорій населення показують, що люди по-різному реагують на надзвичайні ситуації. Є люди, стресостійкі до побутових негараздів, але дуже стресореактивні до сімейних проблем та невдач у коханні, інші боляче сприймають невдачі на роботі, ще інші — втрату соціального статусу.

    Відомо, що в осіб до 30 років життєві потреби значно більші, ніж у людей старшого віку, а відтак стресові стани у них переважають.

    Велике  значення для розвитку стресового стану  має поведінка в екстремальних  умовах (аварія, кримінальна ситуація, стихійне лихо). Неправильна поведінка у таких ситуаціях найчастіше є причиною шкідливих наслідків стресу. Вона зумовлює результат стресу більше, ніж фактори зовнішнього середовища. У цих випадках стрес може виявитись у вигляді паніки, суєти, істерики.

    Стійкість організму до різноманітних стресових станів є дуже індивідуальною. Деякі люди без усіляких наслідків переносять надзвичайно складні екстремальні ситуації, ніколи не непритомніють, не втрачають сили волі, психологічної рівноваги. Інші вже при незначних екстрімальних ситуаціях втрачають витримку і віру в себе. Від чого це залежить?

    По-перше, індивідуальна чутливість до екстремальних  ситуацій зумовлена типом вищої  нервової діяльності. Чотири типи темпераментів: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Холерик — характеризується швидкістю дій, сильними почуттями і пристрастями, що швидко виникають. Це яскраво виражається в мові, жестах, міміці. Холерик завжди вважає себе правим, важко визнає свої помилки.

    Сангвінік — характеризується жвавістю, швидкою збуджуваністю та легкою зміною емоцій. Сангвінік товариський, але не є постійним, на нього не можна покладатися у скрутну хвилину.

    Флегматик — характеризується поміркованістю, не поспішає у вирішенні проблем. Надійний, не дратівливий, не скаржиться, проте байдужий до інших.

    Меланхолік — характеризується схильністю до депресії, настроїв суму, пригніченості. Впадає у відчай у надзвичайних екстремальних ситуаціях, стає нездатним подолати труднощі. Належність до того чи іншого типу залежить від уміння володіти собою, своєю волею, почуттями та пристрастями в екстремальних умовах.

    Для загартованості психічного стану людині треба використовувати фізичну  працю, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та інші природні фактори.

    По-друге, уміння володіти собою, керувати емоціями, психоемоційним напруженням. Це значить постійно контролювати свої дії, вчинки, залишатися врівноваженим навіть у найбільш напружених обставинах

    Слід  зазначити, що існують різноманітні психологічні засоби зняття нервового напруження для відновлення працездатності, до яких належать: психотерапія, психопрофілактика, психогігієна.

    Психотерапія  — це терапевтичне використання гіпнозу, коли він є лікувальним, не піддаючи хворого ніякому ризику. Психотерапію можна використовувати при невротичних розладах, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій, для послаблення страху і тривоги.

    Психопрофілактика — аутогенне психом'язове тренування, яке має на меті навчити людину свідомо корегувати деякі процеси в організмі, які дають змогу захистити психіку людини від шкідливих дій і «настроїти» її на переборення труднощів та стресових станів. Його можна застосовувати для відновлення сил перед робочим днем, у перервах, а також після робочого дня.

    Для зняття почуття тривоги, страху є  певні тести, формули. Для більш  швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати навіюваний сон, тобто навчитися вводити себе на певний час у сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навіюваного сну 30 — 40 хв.

    Психогігієна — включає мистецтво взаємовідносин між людьми, гармонію людини і природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку.

    Найважливішим для людини є її фізичний стан здоров'я, який залежить як від біологічних  факторів (спадковості), так і від  складного комплексу соціальних, економічних, гігієнічних, кліматогеографічних та інших умов навколишнього середовища.

    Під впливом несприятливих факторів рівень фізичного стану здоров'я знижується, а поліпшення умов сприяє його підвищенню.

    Виходячи  із концепції фізичного здоров'я, основним його критерієм слід вважати  енергопотенціал біосистеми, оскільки життєдіяльність будь-якого живого організму залежить від акумуляції і мобілізації енергії для  забезпечення фізичних функцій Виходячи з цього, стан фізичного розвитку людини характеризується його антропометричними даними: — ріст — це процес збільшення кількості та розмірів клітин і тканин організму. Ріст людини в основному завершується до 23 років, у дівчат — до 18, у юнаків — до 20. Найпростіший метод визначення оптимальної маси тіла полягає в тому, що ідеальна маса в кілограмах дорівнює зросту в сантиметрах мінус 100; — інші дані: форма грудної клітки, мускулатура.

    Здоров'я  людини, опірність її організму до несприятливих умов навколишнього середовища, працездатність значною мірою залежать від харчування. Правильне і раціональне харчування є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку організму, запобігання та лікування хвороб, у тому числі й тих, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій.

    Важливим  фактором фізичного здоров'я є  загартування організму.

    Загартування — це підвищення стійкості організму до несприятливих умов деяких факторів навколишнього середовища (наприклад низької і високої температур) шляхом систематичного дозованого впливу цих факторів на організм.

    В основі загартування лежить властивість організму людини пристосовуватись до зміни умов навколишнього середовища. У людини відбувається процес пристосування організму до нових умов існування — виникає адаптація.

    Загартування  холодом є практично найважливішим, оскільки переохолодження організму  сприяє виникненню респіраторних вірусних захворювань. В організмі, стійкому до низьких температур, тепло утворюється інтенсивніше, що сприяє ліпшому кровообігу і зменшує можливість виникнення інфекційних захворювань та обморожень.

    Інші  засоби зміцнення здоров'я — ранкова  гігієнічна гімнастика, перебування на природі — у лісі, парку, біля моря, у горах та ін. 

2. Психологічні  властивості людини. Увага та сенсомоторні реакції.

    До  основнихпсихологічнихвластивостейлюдини, які забезпечують її психологічну надійність з точки зору БЖД, належать пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності тощо.

    Увага—це  і психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій (дії, предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концентрує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певного виннику часу.

    Увага—це  концентрація свідомості на певному  об'єкті чи діяль-ності з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною  основою увага є осередок оптимального збудження певноїділян-ки кори великих півкуль головного мозку.

    Людська свідомість постійно спрямована на якісь  об'єкти, думки чи діяльність. Увага пов'язана з волею. Залежно від волі увага буває активною і пасивною.

    Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, поки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.

    Активна увага — свідома увага, яка вимагає вольового зусилля ізавжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою (праця оператора).

    Пасивна й активна увага взаємодіють  і доповнюють одна одну.

    Активна увага, вимагаючи вольового зусилля  і нервового напруження, швидше втомлює людину.

    Розрізняють і зовнішньоспрямовану (табло приладів) і внутріш-ньоспрямовану(думки, переживання) увагу.

    Обсяг уваги — кількість об'єктів, котрі можуть бути сприйняті одночасно і досить чітко.

    Звичайно  людина охоплює поглядом 6—8 об'єктів, при виконанні певної роботи — 2—3 об'єкта. Обсяг уваги пов'язаний з розподіл ом уваги.

    Розподіл  уваги - це здатність людини зосередити увагу на декількох об'єктах чи одночасно виконувати дві і більше дій.

    Швидкість переключення уваги  — здатність швидко змінювати об'єкти, на яких спрямована увага, швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого, що вдосконалюється в процесі проф-Діяльності і підвищує надійність робітників в критичній ситуації. Для безпеки праці велике значення має обачність, тобто здатність бачити те, що необхідно у дану мить.

    Основа  обачності — розподіл і переключення уваї и, що забезпечує своєчасне визначення можливості ускладнення ситуації і правильну послідовність дій, що запобігають аварійним ситуа -ціям. Інтенсивність і стійкість уваги — важливі якості людини.

    Інтенсивність уваги — це ступінь її напруження при сприйнятті об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.

    Стійкість уваги — утримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу, що залежить від ступеня тренованості людини.

    Неуважність — протилежна стійкості уваги і умовно поділяється на три ступеня:

• неуважність через слабкість та нестійкість активної уваги як результат неготовності діяти;
• надмірна інтенсивність і трудність переключення уваги я к результат зосередження на певному різновиді діяльності, питаннях чи проблемах під впливом надмірних особистих переживань;
• слабка інтенсивність уваги при перевтомі, у хворобливому стані чи після вживання алкоголю, що характеризується слабкою концентрацією і ше більш слабким переключенням;

    Найчастіше  увага знижується при перевтомі. Правила тренування уваги:

• уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;
• зосереджувати увагу в будь-який момент на певному предметі чи діяльності;
• ставитися з зацікавленням до предмета чи роботи, що підви -щує увагу;
• чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;
• дисциплінованість, рішучість і наполегливість;
• постійні вольові зусилля.

    Сенсомоторні  реакції — зворотні дії людини на усякі відчуття. які сприймаються органами чуттів. Дані реакції бувають прості і складні.

    Прості  сенсомоторні реакції— це швидка відповідь наперед відомим простим рухом на раптовий сигнал, який також наперед відомий (швидке натискання кнопки чи реакція на сигнал лампочки).

    Складні сенсомоторні реакції  — це відповідь на декілька наперед відомих сигналів, на кожний з яких слід відповідати певним наперед відомим рухом (послідовне засвічування на табло 2—3 різнокольорових лампочок, які гасять, натискаючи на відповідні кнопки). В кожній сенсомоторній реакції є прихований (латентний) і моторний періоди.

    Латентний період — це час від моменту появи сигналу до початку руху. Латентний період простої реакції в середньому становить на звуковий сигнал -0,14с, на світло - 0,2 с

    Моторний  період - час виконання руху. 

3. Вплив іонізуючого випромінювання на людину.

      У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі.

    В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму  викликані зміни можуть носити зворотний  або незворотний характер. При  незначних дозах опромінення  уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують  гранично допустимі межі, може викликати  незворотні зміни в окремих органах  або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

    При вивченні дії на організм людини іонізуючого  випромінювання були виявлені такі особливості:

    - висока  руйнівна ефективність поглинутої  енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

    - присутність  прихованого періоду негативних  змін в організмі, він може  бути досить довгим при опроміненнях  у малих дозах;

    - малі  дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;

    - випромінювання  може впливати не тільки на  даний живий організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);

    - різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи;

    - різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;

    - ефект  опромінення залежить від частоти  впливу іонізуючого випромінювання. Одноразове опромінення у великій  дозі спричиняє більш важкі  наслідки, ніж розподілене у часі.

    При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання:

    Доза 60 Гр (6000 рад) призводить до того, що смерть, як правило, настає протягом декількох  годин або діб. Якщо доза опромінення  перевищує 60 Гр, людина може загинути під час опромінення.

    Репродуктивні органи та очі мають особливо високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення при дозі лише 0,1 Гр (10 рад) призводить до тимчасового безпліддя, доза понад 2-3 Гр (200 рад) може призвести  до постійного безпліддя.

    Очі людини уражаються при дозах 2...5 Гр (200...500 рад). Встановлено, що професійне опромінення із сумарною дозою 0,5...2 Гр (50...200 рад), отримане протягом 10-20 років, призводить до помутніння кришталика.

    Небезпека радіоактивних елементів для  людини визначається здатністю організму  поглинати та накопичувати ці елементи. Тому при потраплянні радіоактивних  речовин усередину організму  уражаються ті органи та тканини, у  яких відкладаються ті чи інші ізотопи: йод - у щитовидній залозі; стронцій - у кістках; уран і плутоній - у нирках, товстому кишечнику печінці; цезій - у м'язовій тканині; натрій поширюється по всьому організму. Ступінь небезпеки залежить від швидкості виведення радіоактивних речовин з організму людини. Більша частина людських органів є мало чутливою до дії радіації. Так, нирки витримують сумарну дозу приблизно 23 Гр (2300 рад), отриману протягом п'яти тижнів, сечовий міхур -55 Гр (5500 рад) за один місяць, печінка - 40 Гр (4000 рад) за місяць.

    Ймовірність захворіти на рак знаходиться в прямій залежності від дози опромінення. Перше місце серед онкологічних захворювань займають лейкози. їх дія, що веде до загибелі людей, виявляється приблизно через 10 років після опромінення. 

4. Дії населення і правила  поведінки при  аваріях на АЕС.

      При аваріях на АЕС, на підприємствах атомної промисловості з викидом у зовнішнє середовище радіоактивних продуктів може бути радіоактивне зараження за межами території станції. Це призведе до опромінення населення і забруднення навколишнього середовища вище допустимого рівня, встановленого для нормальної роботи АЕС. При цьому на службовців впливає гама-опромінення. При отриманні сигналу про аварію на АЕС робоча зміна ховається у сховищах, а населення — у захисних спорудах. При цьому одягаються засоби індивідуального захисту, береться запас їжі, води, предметів першої необхідності. Якщо обставини змушують людей ховатись у квартирах або у виробничих приміщеннях, то потрібно провести герметизацію: прикрити тканиною вікна, у будинках з пічним опаленням перекрити труби. Слід пам'ятати, що дози опромінення значно менші під час перебування людей у різних будинках і спорудах. На зараженій місцевості потрібно поводитись дуже обережно: використовувати засоби індивідуального захисту, не ходити без потреби по вулиці. При виході зі сховища необхідно вдягати засоби індивідуального захисту органів дихання й шкіри. Режим поведінки людей на місцевості, зараженій радіонуклідами, їх трудова діяльність, час перебування у сховищах, укриття та інші питання вирішують органи самоврядування на підставі даних штабів ЦО. З населенням проводиться медична профілактика шляхом прийому протирадіаційних препаратів до і після опромінення.

    У зв'язку з тим, що територія в радіусі  30 км підлягає тривалому радіоактивному зараженню, основним засобом захисту є евакуація. В першу чергу евакуйовуються діти дошкільного віку. В цьому разі збірні евакопункти не створюються, а евакуація проводиться безпосередньо від будинків. Евакуація проводиться на автомашинах і пішки у два етапи. На першому етапі людей підвозять транспортом до контрольно-перевірного пункту і висаджують там. На другому етапі евакуйовані проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, при необхідності санітарну обробку і чистим транспортом розвозяться по пунктах розселення. Основним шляхом проникнення радіоактивних речовин в організм є органи дихання, травлення, шкіра. При проведенні ліквідації використовують протигази, респіратори, костюми Л-1. Одягати і знімати їх дозволяється тільки у спеціально відведених місцях. Після закінчення робіт необхідно пройти дозиметричний контроль для визначення ступеня ураження засобів індивідуального захисту, шкіри, потім пройти санітарну обробку. На ураженій території заборонено їсти, пити, лежати і сидіти на землі.

    У результаті аварії на ЧАЕС виникло  радіоактивне забруднення величезної території країни (Київська, Житомирська, Чернігівська, Волинська і Черкаська  області), що, окрім онкологічних, призвело до комплексу різноманітних захворювань  під назвою «чорнобильський синдром». Це різноманітні психоматичні захворювання, прискорення старіння і смерть. З цим явищем зіткнулись також японці після Хіросіми і Нагасакі.

    У даний час на основі світового і вітчизняного досвіду розроблено систему захисту людини від пошкоджуючих дій ядерного впливу. Ця система передбачає використання передусім природних факторів, котрі супроводжують повсякденне життя кожної людини і визначає 12 правил захисту медицини. Ось деякі з них:

    — генозахисне харчування (воно врятувало  генофонд японців від наслідків Хіросіми і Нагасакі);

    — очищення організму від радіонуклідів, хімічних і біологічних генотоксікандів;

    — методи стимуляції захисних сил організму, біотехнологія генозахисної дії  продуктів бджолярства;

— навчання методів  корекції психіки (аутотренінг, медитація).    

5. Надзвичайні ситуації пов’язані  з пожежами вибухами. Пожежно-вибухна  характеристика приміщень.

  Серед причин виникнення НС особливе місце  займають пожежі та вибухи. Протягом року у світі реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо при пожежах гине 60 тис. осіб.

НС, що виникають  внаслідок пожеж, поділяють на:

• техногенного характеру (пожежі у будинках, на комуні-кацях і технологічному обладнанні промислових об'єктів; пожежі на об'єктах видобування, переробки та зберігання легкозаймистих, спалимих та вибухових речовин; пожежі на транспорті, на шахтах, підземних та гірських виробках, метрополітенах, пожежі в будинках та спорудах житлового, соціально-побутового та культурного призначення);
• природного характеру (лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів; торфяні пожежі, підземні пожежі)

  Пожежа  — це неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і може призвести до загибелі людей.

  Горінням  називається хімічна реакція  окислення, котра супроводжується виділенням великої кількості тепла.

  Загорання - виникнення горіння під впливом джерала запалювання.