Контрольная работа по "Логистике". 116

     Варіант 14

     Теоретична  частина

1. Дати визначення логістики. В чому принципова різниця логістичного походу до управління матеріальними потоками від традиційного.

     Логíстика (англ. logistics від грец. λόγος (логос),що є пропорція, підрахунок, підстава, промова) — галузь бізнесу або функція в корпорації, функцією якої є забезпечення переміщення та зберігання продукції та сировини для забезпечення виробництва та продажу. В більш широкому сенсі логістикою називають будь-які процеси пов’язані з транспортуванням, зберіганням та обробкою будь-яких предметів.

     Логістика – наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв’язками. У загальному розумінні економічна система – складна динамічна система, що частково або повністю охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу, споживання матеріальних благ. Об’єкт логістичних операцій та логістичних функцій – матеріальний потік – являє собою сукупність сировини, матеріалів, складових частин, напівфабрикатів, готових виробів, що рухаються від постачальників через виробничі підрозділи до споживачів. Інформаційний потік відповідає матеріальному потоку і розглядається як сукупність циркулюючих в логістичних системах, між ними та у відносинах із зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління та контролю за логістичними операціями.

     При традиційному підході до керування  кожна ланка логістичного ланцюга має свою систему керування, що орієнтується на власні мети й критерії ефективності. Вихідний матеріальний потік кожного попередньої ланки логістичного ланцюга, сформований під впливом системи керування даної ланки з урахуванням його мет і критеріїв, є вхідним для наступної ланки. Результуючий матеріальний потік всього логістичного ланцюга є вихідний потік останньої ланки. Його параметри утворяться в результаті незалежних керуючих впливів, які здійснюються послідовно в кожній з ланок логістичного ланцюга. Тому з погляду загальних цілей керування вони є спонтанними.

     При логістичному підході керуючі впливи прилагаються з боку єдиної логістичної системи керування до нового об'єкта керування - наскрізному матеріальному потоку. Вони формуються виходячи із загальних цілей і критеріїв ефективності досліджуємого логістичного ланцюга, так що параметри вихідного матеріально гопотоку виявляються цілком передбачуваними.

     Ланками логістичного ланцюга для керування  на макрорівні є окремі підприємства або фірми; на мікрорівні - функціональні підрозділи одного підприємства, такі як служби постачання, виробництво, фінансово-збутовий відділ і т.д..

     Логістичне  керування являє собою реалізацію системного підходу до виробничо-збутової діяльності.

     Принципова  відмінність логістичного підходу  до управління матеріальними потоками від традиційного управління полягає  в наступному - при логістичному підході управління здійснюється шляхом інтеграції окремих ланок мaтepиaлo-провідного ланцюга в єдину систему, здатну адекватно реагувати на обурення зовнішнього середовища, причому інтеграція охоплює всі ланки: технологію, економіку, методи планування і управління матеріальними і інформаційними потоками. 

     15. Які рівні рішень охоплюють  економічні компроміси?

     Економічні  компроміси - це категорія, використовувана  при прийнятті рішень у підприємницькій діяльності. Вона виражається розрахунками, що відбивають як інтереси різних підрозділів фірм, так і всіх фірм - учасників логістичного процесу.

     При наявності значного числа факторів, що впливають на ухвалення рішення, гармонізація інтересів досягається не шляхом розрахунків, а порівнянням якісних характеристик діяльності фірм. Крім цього, необхідно враховувати потреби суміжних логістичних функцій.

     Компроміси  розглядаються як метод балансування витрат, доходів і прибутку фірм. Вони оцінюються у двох аспектах:

• по впливі на повні витрати системи;
• по впливі на доходи від збуту.

     Можливий  компроміс, коли з витрати збільшаться, однак за рахунок кращого надання послуг дохід від збуту збільшується.

     Сфера економічних компромісів охоплює  стратегічні, організаційний і оперативний рівні в області розподілу товарів.

     Стратегічні рішення становлять частину стратегічного  плану. У ньому діяльність фірми планується на великий строк (більше трьох років). Прикладом стратегічного рішення є вибір постачальника, тому що відносини з постачальниками обмовляються на тривалий період.

     Рішення на організаційному рівні, більше низькому, стосуються організації виробництва й ринку. Період охоплення - від 1 року до 3 років.

     На  цьому рівні вирішуються наступні компроміси: вибір способу відвантаження, виду транспорту й рівня обслуговування споживачів.

     На  оперативному рівні компроміси виражаються  прийняттям рішень по деталізації організаційних планів. Часовий горизонт - до 1 року. До таких компромісів ставляться вибір розміру партії вантажу, вид тари, знижки з обсягу замовлення.

     Важливо визначити, які логістичні критерії й де саме будуть використатися при прийнятті рішень.

     На  стратегічному рівні при виборі постачальника головним критерієм є закупівельна ціна. До інших критеріїв ставляться надійність постачальника, якість відвантажуємої  продукции. У процес вибору постачальника можуть включатися такі критерії, як місце находження постачальника, транспортні витрати, час у дорозі, імпортні мита й платежі при перетинанні границь.

     На  організаційному рівні як  критерій при виборі надійності обслуговування покупців часто приймається частота відвантажень продукції.

     На  оперативному рівні критерієм при  зміні обсягу партії вантажу можуть служити маршрут руху або вид транспорту, найбільш підходящої для даної партії. 

     39. Характеристика та порівняльний аналіз внутрішньовиробничих логістичних систем: КАНБАН, МРП, МРП-2, ОПТ.

     "Канбан" - гнучка й адаптивна система.  Менеджери постійно скорочують  страхові запаси змушуючи виробництво  шукати шляхи відходу від простоїв).

     Розроблено  й уперше у світі реалізована фірмою "Тойота" (Японія). В 1959 р. ця фірма початку експерименти із системою "Канбан"; в 1962 р. початий процес перекладу всього виробництва на принципи "Канбан".

     В основі організації виробництва  фірми "Тойота" лежить річний план виробництва й збуту автомобілів, на базі якого складаються місячні й оперативні плани середньодобового випуску на кожній ділянці.

     Останні плани засновані на прогнозуванні  купівельного попиту (період попередження - 1 і 3 мес.).

     Добові  графіки виробництва складаються  тільки для головного складального конвеєра. Для цехів і ділянок, що обслуговують головний конвеєр, графіки виробництва не складаються (їм установлюються лише орієнтовні місячні обсяги виробництва).

     У цьому одну з найважливіших відмінностей "Канбан" від системи МРП, у якій кожна ділянка й цех одержує централізовано підготовлений графік виробництва.

     Інакше  кажучи, цехи й ділянки не мають  твердого плану й графіка, вони організують  свою роботу на основі замовлення цеху-споживача. Кожний попередньої по технологічному ланцюжку цех може знати, що він буде робити, тільки після того, як його готова продукція фактично пішла в наступну обробку.

     Підприємства, що використають систему "Канбан" одержують виробничі ресурси  щодня або навіть кілька разів  протягом  дня, у такий спосіб запаси підприємства можуть повністю обновлятися 100-300 разів у рік або навіть частіше, тоді як на підприємстві, що використає системи MRP або MAP - тільки 10-20 разів у рік. Наприклад, у корпорації Toyota Motors на одну з виробничих ділянок в 1976 році ресурси поставлялися тричі в день, а в 1983 році - уже кожні кілька хвилин. 

     У традиційній системі партії напівфабрикатів "виштовхуються" на наступну стадію поза залежністю від потреби в  них там на даний момент.

     Система "Канбан" побудована по зворотному принципі. Виробництво формується не заготівельним відділом, а випускаючими лініями кінцевого складування - тобто у виробництво попадає лише те, що потрібно на виході (у традиційній системі на виході [кожного етапу] одержують те, що зайшло на вході).

     Засобами  передачі інформації в системі "Канбан" є спеціальні картки ("canban", у  перекладі з японської мови, - картка). Застосовують два види карток:

     картки  виробничого замовлення, у яких вказується кількість деталей, що повинне бути виготовлене на попередній стадії виробництва. Картки виробничого замовлення відправляються з і-той стадії виробництва на (і-1)-ый етап і є підставою для формування виробничої програми (і-1)-ого ділянки;

     картки  відбору, у яких вказується кількість  матеріальних ресурсів (компонентів, деталей, напівфабрикатів), що повинне бути взяте на попередній ділянці обробки (зборки). Картки відбору показують кількість матеріальних ресурсів, фактично отриманих і-тым виробничою ділянкою від (і-1)-ого.

       При роботі із системи "Канбан" виробництво постійно перебуває в стані настроювання, іде його юстировка під зміну ринкової кон'юнктури. Однак коливання попиту й ринкової кон'юнктури мають свої межі, за границями яких система "Канбан" починає давати збої.

     Межа  міцності системи "Канбан", за даними різних дослідників, становить + 10% укрупненого плану. Коливання більшого  порядку припускають більше глибокі зміни, зокрема  ротацію й регулювання кількості працівників.

     Система "Канбан" припускає специфічний  підхід до вибору й оцінювання постачальників, заснований на роботі з вузьким колом постачальників, що відбирають по їхній здатності гарантувати поставку "точно в строк" комплектуючих виробів високої якості. При цьому кількість постачальників скорочується у два й більше рази, а з  постачальниками, що залишилися, установлюються тривалі господарські зв'язки.

     Головна фірма надає постачальникам різну  допомогу, спрямовану в першу чергу  на підвищення якості   продукції, що поставляє ними. Впровадження системи "Канбан" припускає також застосування системи всебічного керування якістю, автономного контролю якості продукції, комплексної системи забезпечення високоякісної роботи встаткування, поширення кружків якості. 

     Важливими елементами системи "Канбан" є:

     інформаційна  система, що включає не тільки картки, але й виробничі, транспортні й постачальницькі графіки, технологічні карти;

     система регулювання потреби й професійної  ротації кадрів;

     система загального (TQM) і вибіркового ("Дзидока"3) контролю якості продукції;

     система вирівнювання виробництва.

       Основні переваги системи "Канбан":

     короткий  виробничий цикл, висока оборотність  активів, у тому числі запасів;

     відсутні  або надзвичайно низки витрати  зберігання виробничих і товарних запасів;

     висока  якість продукції на всіх стадіях  виробничого процесу.

       Практичне застосування системи "Канбан" дає японським машинобудівним фірмам значний ефект. Система "Канбан" використається також такими відомими фірмами, як "Дженерал моторс" (США), "Рено" (Франція) і багатьма ін. Аналіз досвіду ряду фірм Західної Європи, що впровадили систему "Канбан", показує, що вона дає можливість зменшити виробничі запаси на 50%, товарні - на 8%, при значному прискоренні оборотності оборотних коштів і підвищенні якості продукції.

     Однак впровадження "Канбан" за межами Японії, як показав досвід 80-х рр., натрапляє на серйозні труднощі, починаючи від більше низької дисципліни поставок і закінчуючи територіальною роз'єднаністю постачальників і споживачів (якщо в Японії середня відстань від автоскладального заводу до його основних постачальників обчислюється десятками кілометрів, то в Західній Європі й США - сотнями кілометрів). Із цих причин більшість неяпонських фірм використає окремі елементи системи "Канбан", часто в комбінації з іншими розповсюдженими на Заході системами - МРП, МРП-2 та ін. З іншого боку, в останні роки деякі японські фірми створили комбіновані системи з використанням елементів "Канбан". Прикладом може служити фірма "Ямаха", що використає систему "Синхро-мрп".

       Система "МРП" - планування потреби  в матеріалах.

     Історично, це перша (толкающая) система, що використала принципи логістики. (В основному, закупівельно-виробнича система).

     Дана  система підходить для "щодо великих  компаній" (компаній з конвеєрним виробництвом або з істотними (серійними) обсягами випуску).

     Суть: створення умов, коли в наявності є кожна деталь, необхідна для виробництва.

     У цій системі запаси намагаються  привести до "граничного" обсягам.

     МРП має у своєму розпорядженні широкий  набір машинних програм, які забезпечують узгодження й оперативне регулювання  постачальницьких, виробничих і збутових функцій у масштабі фірми в режимі реального часу. Для здійснення цих функцій у системі МРП використаються:

     дані  плану виробництва;

     файл  матеріалів;

     файл  запасів.

       Персонал відділу логістики виконує:

     аналіз  і обробку замовлень;

     планування  поставок і керування рухом вантажів з унікальними умовами зберігання й обробки;

     планування  й рух усередині фірми;

     керування запасами й співробітництво із транспортними  компаніями.

       Формалізація процесів прийняття  рішень у системі МРП виробляється за допомогою різних методів дослідження операцій.

     Є можливість вирішувати завдання розрахунку потреби в сировині й матеріалах, формувати графіка виробництва; працювати зі зв'язаними таблицями  даних.

     Використання  МРП дозволяє знизити рівні запасів, прискорити їхня оборотність, скоротити кількість випадків порушення строків поставок.

     Визначення  потреби в матеріалах припускає  рішення ряду завдань, у їхньому  числі прогнозування, керування  запасами, керування закупівлями  та ін.

     При рішенні завдань прогнозування здійснюються: розробка прогнозу потреби в сировині й матеріалах роздільно по пріоритетних і непріоритетних замовленнях, аналіз можливих строків виконання замовлень і рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на їхній зміст і якості обслуговування замовників, ретроспективний аналіз господарських ситуацій з метою вибору стратегії прогнозування по кожному виді сировини й матеріалів.

     При рішенні завдань керування запасами виробляється обробка й коректування всієї інформації про прихід, рух  і витрату сировини, матеріалів, що комплектують виробів, облік запасів по місцю їхнього зберігання, вибір індивідуальних стратегій поповнення й контролю рівня запасів по кожній позиції номенклатури сировини й матеріалів, контроль швидкості оборотності запасів і т.д.

     Для рішення завдань керування закупівлями використається файл замовлень, у який уводиться інформація про замовлення і їхнє виконання. Видача інформації може вироблятися з різною періодичністю. Вона може видаватися в розрізі постачальника, замовника, виду сировини й матеріалів із вказівкою додаткових даних.

     Система МРП - комп'ютеризована система. Розробка програмного забезпечення може дозволити  одержувати будь-які похідні дані з даних на вході системи.

     Мікрологістична система використає метод МРП. Існує  кілька модифікацій системи МРП ( МРП-1, МРП-2 ).При цьому розвиток кожної наступної модифікації будується по модульному типі, коли система, скажемо

     МРП-1, служить стандартним модулем  у всіх наступних конкретних і  спеціалізованих модифікаціях, що враховують специфіку конкретного виробництва. Система МРП-1 широко поширена в США, де в середині 80- х років її рекомендували використати більшим фірмам з обсягом продажів понад

     15 млн. дол. у рік. Ця система  має у своєму розпорядженні  широкий набір машинних програм,  які забезпечують узгодження й оперативне регулювання постачальницьких, виробничих і збутових функцій у масштабі фірми в режимі реального часу. У системі МРП використаються дані плану виробництв ( у спеціалізованій номенклатурі на певний момент часу ), файл матеріалів формується на основі плану виробництва й включає специфіковані найменування необхідних матеріалів, їхня кількість розраховуючи на  одиницю готової продукції, класифікацію по рівнях, файл запасів ( дані по матеріальних ресурсах, необхідним для реалізації графіка виробництва, як по вже наявним, так і замовленим, але ще не поставленим; по страхових запасах і ін.).

     Покоління систем МРП розрізняються не за рівнем технології, а по гнучкості керування  й номенклатурі функцій. МРП-2 включає  функції системи МРП, керування технологічними процесами, САПР і ін. Визначення потреби в матеріалах припускає рішення ряду завдань, у тому числі прогнозування, керування запасами, керування закупівлями й т.д.

     Основним  принципом системи ОПТ є виявлення  у виробництві "вузьких" місць або критичних ресурсів (запаси сировини й матеріалів, машини й устаткування, технологічні процеси, персонал).

     Від ефективності використання критичних  ресурсів залежать темпи розвитку виробничої системи, у той час як підвищення ефективності використання некритичних ресурсів на розвиток системи практично не позначається.

     Втрати  критичних ресурсів украй негативно  відбиваються на виробництві в цілому. Фірми, що використають систему ОПТ, не прагнуть забезпечити 100% завантаження робітників, зайнятих на не критичних операціях, оскільки інтенсифікація праці цих робітників приведе до зростання незавершеного виробництва й інших небажаних наслідків; вони заохочують використання робочого часу (при наявності його ресурсів) для підвищення кваліфікації, занять в "кружках якості". У системі ОПТ в автоматизованому режимі вирішується ряд завдань оперативного й короткострокового керування виробництвом, у тому числі формування графіка виробництва на 1 день, тиждень і т.д. При формуванні близького до оптимального графіка, виробництва застосовують критерії забезпеченості замовлень сировиною й матеріалами, ефективності використання ресурсів, скорочення оборотних коштів у запасах, гнучкості.

     База  даних даної системи формується з 3-х масивів: "замовлення", "технологічні карти", "ресурси". СУБД дозволяє продемонструвати поточні стани запасів сировини й готової продукції, потреби в сировину для майбутнього виробництва, та ін. параметри, необхідні менеджменту для керування логістикою.

     ОПТ використають "Форд", "Дженерал Електрик", "Филипс", "Бритиш Стил", та ін. 

     64. Інформаційна інфраструктура

     Інформаційне  забезпечення логістики потребує і  відповідного програмного забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з рівня субсистем  і закінчуючи фірмою в цілому, працювала б як єдине ціле. Головне завдання в цьому напрямі — об’єднати всі підрозділи, створивши інфраструктури (комунікаційної та інформаційної системи). Це дасть змогу кожному суб’єкту, залученому до процесу, бути зв’язаним з будь-яким іншим суб’єктом загального виробничого процесу. Комунікаційна система має охоплювати всіх постачальників та замовників даного підприємства.

     Інформаційна  логістика дає нові можливості, завдяки  яким вся необхідна інформація складається  відповідно до розроблених нею принципів  у чітку систему, основна функція якої — одержання, обробка та передавання необхідної інформації. На думку авторитетних спеціалістів ряду компаній, інформаційна інфраструктура, що створюється на базі сучасних швидкодіючих ЕОМ та відповідного програмного забезпечення як у межах окремих виробничих одиниць, так і у всій фірмі в цілому, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) фактора на самостійну виробничу силу, яка в змозі, на відміну від інших факторів, швидко підвищити продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва. Але, незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної системи логістики і її успішне функціонування можливе лише в разі переходу на логістичні принципи всього виробництва. В свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, складування, виробництва та збуту продукції абсолютно неможливий без відповідного інформаційного забезпечення. 

     Практична частина

     №1 Управління запасами з використанням аналізу АВС и XYZ

     З метою розширення позицій на ринку  керівництво оптової фірми схвалило рішення про розширення торгівельного  асортименту. Вільних грошових коштів, необхідних для кредитування додаткових кредитних ресурсів, фірма не має.

       Служба логістики повинна посилити  контроль товарних запасів з  метою скорочення загального  обсягу обігових коштів у запасах.

     Торгівельний  асортимент фірми та відхилені дані для проведення аналізу наведено у таблиці.

     Рішення

     Проведемо АВС аналіз

1. Ціль аналізу АВС - оптимізація запасів.
2. Розрахуємо долю окремих позицій асортименту у загальному обсязі товару