Контрольная работа по "Менеджменту качества". 2

 

Харцызск -2

 

 

 

 

 

 

Контрольная работа

по  дисциплине «менеджмент качества»

студентки 4 курса ДГМА

 заочного  отделения 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант №12.

 

 

1. Сутність системи менеджменту  якості.

2. Витрати  на якість.

3. Тест  1. Розрахуйте послідовно  рівні піраміди якості:

1. якість роботи;
2. якість;
3. якість фірми;
4. якість продукції.

4. Тест  2. Національним  знаком відповідності маркірується:

1. найпростіша продукція що призначена для некомпетентного споживача;
2. складна продукція що призначена для некомпетентного споживача;
3. безпечна для життя продукція;
4. продукція що пройшла екологічний контроль;
5. продукція що підлягає вторинній переробці.

5. Розкрийте сутність  понять коло якості К. Ісікави,  ергономічні показники, «точно-вчасно»,  внутрішні витрати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність  системи менеджменту якості.

Ключовим  завданням менеджменту  компанії є створення, практична  реалізація й наступна сертифікація системи менеджменту якості, що забезпечує стабільну, стійку якість продукції, що поставляється, що виготовляється, у  плині певного періоду часу (дії  контракту, строку випуску продукції  даного виду і т.п.)

Гарантом такої стабільності є наявність у фірми-виготовлювача  системи менеджменту якості, що відповідає визнаним міжнародним вимогам

СМК  (система менеджменту якості) - це система, створена на підприємстві для постійного формування політики й цілей в області якості, а також для досягнення цих цілей. Отже, насамперед СМК - це система. А система, як правило, характеризується своїм призначенням, структурою, складом елементів і зв'язками між ними.

СМК покликана забезпечувати  якість продукції або послуг підприємства й "набудовувати" цю якість на очікування споживачів (замовників). При цьому  її головне завдання - не контролювати кожну одиницю продукції, а зробити  так, щоб не було помилок у роботі, які могли б привести до появи  брака (поганий якості продукції  або послуг).

Причиною брака завжди є неправильні дії. А для того, щоб їх уникнути, необхідно формалізувати (описати) правильні дії для створення якісної продукції або послуг, розробити інструкції з виконання правильних дій і контролювати ці дії.

СМК складається з наступних  елементів: організація, процеси, документи, ресурси.

  По визначенню ISO*, організація - це група співробітників і необхідних коштів з розподілом відповідальності, повноважень і взаємин. Інакше кажучи, під організацією розуміється сукупність елементів організаційно-штатної структури, пов'язаних з якістю, правила їх взаємодії, а також персонал, відповідальний за якість.

Процес - сукупність взаємозалежних і взаємодіючих елементів діяльності, що перетворять "входи" в "виходи". При цьому "входами" процесу звичайно є "виходи" інших процесів. Процеси в організації, як правило, плануються й здійснюються з метою додавання цінності ( від "входу" до "виходу").

Важливе значення в СМК  має поняття процедури. Процедура - установлений спосіб здійснення діяльності або процесу. Таким чином, процедурою можна назвати процес (або сукупність процесів), з іншого боку - це документ, формалізуючий правильний спосіб виконання процесу.

Документ - інформація (значимі дані), розміщена на відповідному носії. Основні документи СМК перераховані в урізанні. З документами системи якості повинні бути зв'язані інші організаційно-розпорядчі документи підприємства, наприклад, «Положення про підрозділи" і " Посадові інструкції".

Документи системи  менеджменту якості

- Накази й положення по підприємству, що ставляться до СМК (" Про вдосконалювання системи якості", " Про представника керівництва", " Про керівника проекту", " Про службу системи якості")

- Програма реалізації проекту, що розкриває відповідальність посадових осіб за процедури

- Політика в області якості - основні напрямки й мети організації в області якості, офіційно сформульовані керівництвом

- Процедури системи якості

- Посібник з якості - документ, що викладає політику в області якості, що й описує систему якості

- План якості - документ, що визначає, які процедури й відповідні їм ресурси, ким і коли, повинні застосовуватися до конкретного проекту, продукції, процесу або контракту

- Робочі інструкції, пов'язані з якістю

- Контрольні інструкції, пов'язані з якістю

Ресурси СМК - усе те, що забезпечує менеджмент якості (людські, тимчасові й ін.).

Таким чином, СМК - це система, що полягає з організації, процесів, документів і ресурсів, спрямована на формування політики й цілей в області якості, а також на досягнення цих цілей.

У більшій мірі створення  й ефективне функціонування СМК  впливає на такі характеристики діяльності підприємства, як: прозорість; керованість; розвиток; конкурентоспроможність.

СМК підвищує прозорість підприємства в частині його організаційної структури, бізнес-процесів і функцій. При розробці процедур, що представляють собою алгоритм діяльності, пов'язаної з якістю, визначаються або уточнюються й організаційна структура (як зобов'язання, повноваження, й взаємини, представлені у вигляді схеми, по якій підприємство виконує свої функції), і бізнес-процеси, й функції. Необхідно відзначити, що це не ставиться до фінансової прозорості, тому що СМК не торкається фінансової діяльності підприємства.

Керованість підприємства поліпшується у зв'язку з тим, що при проектуванні СМК строго розподіляється відповідальність за виконання процедур. У більшості процедур передбачене ведення записів (звітів) про якість, які формують відповідальні особи після виконання встановлених дій. У процесі створення СМК переглядаються положення про підрозділи, посадові й робочі інструкції. Це також підвищує керованість підприємства.

Розвиток підприємства обумовлено декількома факторами. До них ставляться підвищення компетентності (обов'язковість підготовки) персоналу, його залучення в процес створення системи, підвищення ефективності проведення за рахунок усунення зайвих функцій і зниження частки неякісної продукції, концентрація зусиль на істотному, а також поліпшення відносин зі споживачами й постачальниками.

Найбільше явно сертифікація й ефективне функціонування СМК  впливають на конкурентоспроможність підприємства. Наявність сертифіката значно піднімає авторитет підприємства, його торговельної марки. Це дозволяє змінити цінову політику підприємства (свідомо якісна продукція, повинна коштувати дорожче). Наявність сертифіката збільшує ймовірність успіху при участі в конкурсах і тендерах. У деяких випадках воно навіть є обов'язковою умовою конкурсу або тендера.

 

*ISO (International Organization for Standardization) - Міжнародна організація по стандартизації, всесвітня федерація національних  організацій по стандартизації (комітетів-членів ISO). Ціль ISO - розвиток принципів стандартизації  й проектування на їхній основі  стандартів, що сприяють інтеграційним  процесам у різних областях  і напрямках діяльності. Існування  й розвиток ISO обумовлені зростаючою  необхідністю використання загальноприйнятих  стандартів для забезпечення  сумісності функціонування різних (не.тільки технічних) систем. Взаємопроникнення  методів керування, технологій, коштів  і ринків у цей час неможливе  представити без стандартів ISO.

 

2. Витрати   на якість.

Витрати   на   якість  —  це   витрати, які необхідно понести, щоб забезпечити задоволеність споживача продукцією (послугами). Існує кілька класифікацій  витрат   на  якість. Найвідоміший з них — підхід Джурана-Фейгенбаума. Відповідно до цього підходу  витрати  підрозділяються на чотири категорії:             

-  витрати  на попереджувальні заходи —  витрати  на запобігання самої можливості виникнення дефектів, тобто  витрати, спрямовані на зниження або повне запобігання можливості появи дефектів або втрат;             

-  витрати  на контроль —  витрати  на визначення й підтвердження досягнутого рівня якості;             

- внутрішні втрати (витрати  на внутрішні дефекти) —  витрати, понесені усередині організації (тобто до того, як продукт був проданий споживачеві), коли запланований рівень якості не досягнут;             

- зовнішні втрати ( витрати  на зовнішні дефекти) —  витрати, понесені поза організацією (тобто після того, як продукт був проданий споживачеві), коли запланований рівень якості не досягнут.             

Сума всіх цих  витрат  дає загальні  витрати   на  якість. Іншу, але схожу класифікацію  витрат   на  якість запропонував Ф.Кросби (малюнок 1), що запропонував розділити  витрати   на  якість на дві категорії:             

-  витрати  на відповідність — усі  витрати, які необхідно понести, щоб зробити все правильно з першого разу;             

-  витрати  на невідповідність — усі  витрати, які доводиться нести через те, що не все робиться правильно з першого разу.             

Не заглиблюючись у подробиці, можна прийняти, що перші дві групи  витрат, обчислені по методу Джурана-Фейгенбаума, — « Витрати  на попереджувальні заходи» і « Витрати  на контроль» відповідають категорії « Витрати  на відповідність», обчислені по методу Кросби. Дані  витрати  неможливо звести до нуля, тому що не оцінювати якість і не проводити попереджувальних заходів — означає пустити якість на самоплив.

Малюнок 1 - Складові  витрат   на  якість            

«Зовнішні втрати» і «Внутрішні втрати» відповідають « Витратам  на невідповідність», тому що брак, виявлений усередині фірми або споживачем — це в кожному разі втрати, за які доводиться платити. Дані  витрати  можна й потрібно зробити, як можна меншими, а в ідеалі — звести до нуля.             

Оцінка ефективності системи якості з погляду економічних наслідків здійснюється на етапі планування якості продукції.             

Відповідно до вимог ISO 9004  витрати   на  якість підрозділяються на виробничі й невиробничі.             

Виробничі  витрати   на  якість -  витрати  підприємства з метою досягнення й забезпечення необхідного рівня якості. Вони включають:             

- видатки на попереджувальні заходи й оцінку (витрати  на відповідність),             

- видатки на усунення дефектів (витрати  на невідповідність). Видатки виробника на попереджувальні заходи й оцінку у свою чергу підрозділяються на:             

- видатки на дії, що попереджають появу невідповідностей і дефектів. Сюди можна віднести й  витрати  на розробку, впровадження, й підтримку системи якості, тому що функціонування системи якості сприяє зниженню ризику споживача, одержати продукцію, що не відповідають його вимогам;             

- видатки на виявлення невідповідностей і дефектності, що виникають у процесі проектування й проведення продукції, з метою їх усунення до моменту її реалізації споживачеві (видатки на інспекцію). Сюди будуть ставитися: видатки на проведення контролю проектування; вхідного контролю матеріалів і комплектуючих виробів; контрольно-вимірювального й іспитового встаткування; видатки на приймально-здавальні випробування готової продукції; видатки на впровадження системи контролю.             

Видатки виробника на усунення дефектів включають:             

-  витрати  на усунення дефектів, виявлених до моменту передачі продукції споживачеві (видатки на внутрішній брак) і доведення її до належної якості. Сюди будуть ставитися видатки на виявлення бракованої продукції й наступну її переробку, доробку й перевірку проведених виправлень; втрати від зниження ціни на недоброякісну продукцію. Видатки на усунення внутрішнього браку теж уходять у собівартість продукції й, відповідно в ціну товару, а потім покриваються за рахунок споживача.             

- додаткові  витрати  на виправлення дефектів, виявлених уже після придбання їх споживачем (видатки на зовнішній брак). Сюди будуть ставитися видатки по усуненню браку, виявленого в покупця, у тому числі видатки на ремонт протягом гарантійного строку експлуатації; заміну виробів, які вийшли з ладу на протязі гарантійних строків експлуатації; видатки на з'ясування причин несправності й т.п.             

Невиробничі  витрати  на забезпечення  якості -  це  видатки, пов'язані з підтвердженням якості продукції й пред'явленням споживачеві об'єктивних доказів цієї якості.           

 Для обліку  витрат   на  якість необхідно розв'язати ряд завдань. Перше завдання - визначити перелік елементів  витрат, які ставляться до діяльності підприємства, й згрупувати їх. Друге завдання — назвати ці елементи, таким чином, щоб їх зміст був ясний персоналу підприємства. Третє завдання — призначити кодові символи для кожного елемента. Це може бути, наприклад, цифра, буква або їх комбінація.             

Загальний зміст збору даних по  витратах   на  якість — забезпечити керівництво інструментом керування. Особливо важливо, щоб елементи  витрат  були визначні в тому виді, як вони названі й розподілені для різних категорій, у тому числі:             

- для підрозділу;             

- для якої-небудь ділянки;             

- для типу продукту;             

- для якого-небудь робочого місця;             

- для якого-небудь типу дефекту.             

Вимоги повинні бути встановлені самою організацією для власного (внутрішнього) користування. Зібраної інформації повинне бути досить для проведення інших видів аналізу.             

Система обліку й аналізу  витрат   на  якість, яка не погоджена з існуючими усередині організації особливостями, має мало шансів на успіх.             

Після того як установлена система класифікації й кодування різних елементів  витрат   на  якість, необхідно виявити джерела даних про  витрати.             

Основний обсяг  витрат  на контроль становить оплата праці персоналу, зайнятого контролем і випробуваннями. Це може скласти більш ніж 90% від усіх  витрат  на контроль.            

  Витрати, що  залишилися, зв'язані в основному з вартістю використовуваних матеріалів, закупівлями й вартістю технічного обслуговування.              

Визначення елементів  витрат  на внутрішні втрати - це насамперед:             

- оплата праці, пов'язаного з поверненням товару;             

- вартість матеріалів (даремна робота);             

- накладні видатки;             

- оплата праці, пов'язаного з виправленнями;             

- вартість матеріалів (помилки в роботі);             

- накладні видатки;             

- оплата праці, пов'язаного з повторними випробуваннями й контролем;             

- вартість матеріалів;             

- накладні видатки;             

- оплата понаднормових робіт для надолуження загубленого часу;             

- недоотриманий прибуток, зв'язана зі зниженням класу (сорту) продукції.   

Картину наведених вище  витрат  можна одержати з достатнім ступенем точності.             

Більш важко виявити обсяги заробітної плати й накладних видатків, пов'язаних з:             

- аналізом причин виникнення дефектів;             

- роботою над повернутим продуктом;             

- підготовкою проведення до виправлень. Ця діяльність, пов'язана з:             

- штатом виробничого контролю;             

- штатом відділу поставок;             

- штатом контролерів;             

- штатом відділу забезпечення якості.             

Оцінка втрат повинна проводитися з обліком реально витраченого на цю діяльність часу й за результуючими показниками. Таким чином, основні види  витрат  у цій категорії можуть бути визначені з достатнім ступенем точності.             

Частина зовнішніх втрат пов'язана з тим, що продукт був повернутий споживачем або відразу або протягом гарантійного періоду. Якщо продукт був повернутий, то  витрати, пов'язані з непоправним шлюбом або переробками й ремонтом, визначаються в такий самий спосіб, як і при внутрішніх втратах. Однак існують і інші  витрати в їхньому числі наступні:

• оплата праці, накладні видатки та інші витрати, пов'язані з дослідженням скарг споживачів;

 

            - оплата праці, накладні видатки та інші витрати, викликані обслуговуванням незадоволеного споживача;             

- додаткові транспортні видатки;             

- витрати, викликані розглядами (у тому числі судовими) і, можливо, наступною оплатою компенсацій.             

Перераховані  витрати  можуть бути обумовлені помилками персоналу різних відділів: проектного; технологічного; економічного; збуту; технічного обслуговування; транспортного; юридичного; забезпечення якості.             

Установлення обсягу  витрат  необхідно вести з обліком реально витраченого часу.             

Один з елементів зовнішніх втрат дійсно неможливо одержати. Це втрати, пов’язані зі зниженням іміджу компанії, зниженням довіри споживача стосовно неї. Деякі організації встановлюють величину цих втрат (витрат) на рівні 2,5% від загальних  витрат   на  якість. Однак багато ігнорують ці  витрати  на підставі того, що їх не можна встановити з яким-небудь ступенем точності — вони тільки можливі.              

Витрати  на попереджувальні заходи найбільше складно виявити, оскільки вони викликані діяльністю великої кількості відділів.             

Ці  витрати  можуть з'являтися на наступних етапах діяльності:             

- проведення;             

- продаж і маркетинг;             

- проектування й розробка;             

- матеріальне забезпечення;             

- планування процесу;             

- дослідження;             

- лабораторні випробування;             

- фінансово-економічне забезпечення;             

- обробка даних;             

- навчання.             

Більшість  витрат  даної категорії пов'язане з роботою персоналу відділу забезпечення якості.  Витрати  на попереджувальні заходи в основному включають заробітну плату й накладні видатки. Однак ступінь точності їх визначення у великому ступені залежить від точності встановлення часу, витраченого кожним співробітником окремо.             

Деякі попереджувальні  витрати  легко виявити прямо. Вони, зокрема, можуть включати оплату робіт сторонніх організацій за:             

- обслуговування, калібрування й перевірку вимірювального встаткування;             

- консультації;             

- курси навчання             

Першим кроком у дослідженні  витрат   на  якість є оцінка частки таких  витрат  у структурі видатків компанії. Відносну величину  витрат  невідповідності (втрат від браку) можна оцінити за допомогою аналізу Парето. За звичай вони відповідають правилу 80:20, згідно з яким відносно невелике число причин породжує більшу частину  витрат. Необхідно також постійно аналізувати співвідношення отриманих результатів в області якості й  витрат  на їхнє досягнення.             

Проте основним інструментом оцінки  витрат   на  якість, особливо  витрат  невідповідності, залишається побудова причинно-наслідкової діаграми. Кожна категорія  витрат  класифікується по складових її елементам і розглядається як слідство впливу деякого фактору (схованої причини), що має більш глибокий, фундаментальний характер. Далі кожний елемент розбивається на окремі компоненти, і кожна причина виявляється слідством дії фактору наступного рівня.

 

3. Тест  1. Послідовні рівні піраміди якості:

1. якість;
2. якість фірми;
3. якість роботи;
4. якість продукції.

 

4. Тест  2. Національним знаком відповідності  маркірується:

1. найпростіша продукція що призначена для некомпетентного споживача;
2. складна продукція що призначена для некомпетентного споживача;
3. безпечна для життя продукція;
4. продукція що пройшла екологічний контроль;
5. продукція що підлягає вторинній переробці.

 

 

5. Сутність понять

У 50-і роки в Японії стали  створюватися кола якості. Вони виникли, як логічне продовження розвитку концепцій та практики управління виробництвом. Піонером-ініціатором створення кіл якості був К. Ісікава.

Коло якості - це невелика група робітників одного й того ж цеху, що займаються на добровільному початку проблемами управління якістю. Ця група працює на постійній основі в рамках спільної діяльності в галузі управління якістю, забезпечує саморозвиток і взаєморозвиток його членів, удосконалює виробничий процес на своїй робочий ділянці, застосовуючи методи управління якістю.

Отже, коло якості являє собою:

невелику групу (не менше 3 і не більше 12 осіб);

самостійно працюючу (але  не працює в рамках єдиної адміністративної системи підприємства);

виконує роботу з контролю якості (роботу, що стосується якості , безпеки, вартості і т.д.);

на одному робочому місці (керівник і підлеглий складають  одне ціле).

 

Основні ідеї діяльності кіл якості :

- кола якості роблять внесок у істотне поліпшення і розвиток роботи підприємства;

- кола якості дозволяють поліпшити моральний клімат серед членів робочої групи, сприяють розвитку почуття власної гідності кожного і створення відносин між усіма членами гуртка, заснованих на повазі та людяності;

- кола якості створюють умови для повсякденного зростання, розвитку творчих здібностей людини.

Кінцевою метою  кіл якості є повноцінна участь усіх робочих в управлінні якістю.

Основні цілі діяльності гуртків якості:

- забезпечити перемогу в конкурентній боротьбі та підвищення прибутків фірми;

- шукати додаткові можливості для ефективного управління з боку майстрів і лінійного керівництва нижнього рівня,

- сприяти їх розвитку;

- підняти рівень трудової моралі робітників на виробництві і створити атмосферу, в якій посилиться свідоме ставлення кожного члена трудового колективу до якості і до недоліків на виробництві;

- функціонувати як "ядра" загальної системи управління, що забезпечить підтримку і впровадження політики забезпечення якості продукції.

Для успішного виконання  завдань, поставлених перед колами якості, керівництво повинне сприймати рядових робітників і службовців як свідомих членів трудового колективу, найкраще знаючих, як виконувати свою трудову операцію, зацікавлених у зміцненні та процвітанні свого підприємства, у власному саморозвитку, в раціональному вирішенні виробничих проблем.

Завдання кола якості в рамках спільної діяльності з управління якістю на підприємстві наступні:

- сприяння вдосконаленню та розвитку підприємства;

- створення здорової, творчої та доброзичливої атмосфери на робочій ділянці;

- всебічний розвиток здібностей працівників і, як результат, орієнтація на використання цих можливостей в інтересах фірми.

 

Ергономічні   показники  відображають взаємодію людини з виробом,  комплекс  гігієнічних, антропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини, що виявляються при користуванні виробом. Це можуть бути освітлення, температура, вологість, запиленість, вібрація, випромінювання, концентрація водяної пари та ін.

 

 

 Система  „ точно-вчасно ” -  це  метод скорочення часу виконання замовлення завдяки постійній готовності до змін, коли запас не перевищує мінімуму, який необхідний для забезпечення неперервності виробничого процесу.

Система  « Точно  вчасно» розроблена в японській автомобільній компанії Toyota. Це  філософія, яка охоплює кожен аспект виробничого процесу - від розробки і продажу продукції до післяпродажного обслуговування. Для того, щоб  система  « Точно  вчасно» дала результати, мають бути поставлені та досягнуті додаткові цілі, до яких належать такі: виключити збої і порушення у всіх процесах виробництва; зробити виробничу  систему  гнучкішою; звести до мінімуму запаси, усунути всі необґрунтовані запаси. За допомогою  системи  « Точно  вчасно» можна отримати низку важливих переваг, до основних з яких належать зменшення рівня матеріальних запасів у процесі виробництва, закупівель і готових виробів; зменшення розмірів виробничих приміщень, витрат на складування і переміщення матеріалів; зменшення браку, простоїв устаткування і персоналу; підвищення якості вироблюваної продукції, підвищення рівня продуктивності; участь робочих у вирішенні проблем; більша гнучкість при зміні асортименту продукції.

Першою вимогою цієї системи є наявність інформації про те, скільки та яких виробів повинно бути виготовлено до певного часу.

Застосовується витягувальна  система . Тобто збиральна лінія звертається до попередніх дільниць за необхідними виробами. Тоді на попередній ділянці замість тих деталей, що забрано, виробляють нові. Щоб виготовити ці деталі, ділянка отримує необхідні заготівки від попереднього етапу.

Другою вимогою системи „ точно-вчасно ” є умова поштучного виробництва та доставки, за якої на кожній ділянці виготовляється лише одиниця, та лише одиниця знаходиться у запасі між верстатами та ділянками.