Контрольная работа по "Охране труда". 16

Зміст:

1. Теоретична частина………………………………

1.1. Охорона праці як об'єкт управління…………….

1.2. Паспортизація цехів та атестація робочих місць……………..

1.3. Аналіз умов праці у галузі за травмонебезпечними чинниками…..

1.4. Актуальність питань пожежної безпеки. Види збитків від пожеж………………………………………………

2. Практична частина……………………………………

2.1. Задача 1……………….

2.2. Задача 2………………

Використана література………………………………

1. Теоретична частина.

1.1. Охорона праці як об'єкт управління.

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і  лікувально-профілактичних заходів, спрямованих  на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Система  управління охороною праці (СУОП) є  складовою частиною загальної системи  керування підприємством, установою. При автоматизованих системах управління управління охороною праці є її складовою  частиною, або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у  цьому процесі майже всіх служб  та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці  підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники  або головні фахівці. Координує  всю цю діяльність служба охорони  праці. Завдання служби охорони праці  та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони  праці.

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів  управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань  і функцій управління з метою  забезпечення здорових, безпечних і  високопродуктивних умов праці. Створення  СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони  праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури  управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого  побуту, запобігання травматизму  і профзахворюванням.

В спрощеному вигляді СУОП представляє собою сукупність органа (суб'єкта) та об'єкта управління, що зв'язані  між собою каналами передачі Інформації. Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях  і в службах — керівники  відповідних структурних підрозділів  і служб. Організаційно-методичну  роботу по управлінню охороною праці, підготовку, правлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інженеру). Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праців структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підприємства в цілому.

Охорона праці базується  на законодавчих, директивних та нормативно-технічних  документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення  та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним  нормативним актам про охорону  праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці.

До основних функцій управління охороною праці належать:  прогнозування і планування робіт, їх фінансування;  організація та координація робіт;  облік показників стану умов і безпеки праці;  аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;  контроль за функціонуванням СУОП; стимулювання роботи по вдосконагірнню охорони праці. 
Основні завдання управління охороною праці:  навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда 
питань охорони праці; забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;  забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;  забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;  організація лікувально-профілактичного обслуговування;  професійний добір працівників з окремих професій;  удосконалення нормативної бази з питань охорони праці. 

1.2. Паспортизація цехів та атестація робочих місць.

Основна мета атестації робочих  місць полягає в регулюванні  відносин між керівником і працівником  у частині реалізації прав на здоров'я  і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільг і компенсацій  за роботу в несприятливих умовах.

Атестація здійснюється на робочих місцях підприємства, де існують  шкідливі й небезпечні виробничі  фактори.

Реєстрація та облік. Реєстрація та облік інформації з питань охорони праці здійснюється з метою збереження інформації, надання їй законної сили, одержання необхідних даних для контролю, а також правових, організаційних та управлінських дій. Ця функція виконується на всіх рівнях управління.

На державному рівні реєстрації й обліку підлягають: законодавчі  та державні нормативні акти (реєстр ДНАОП); підприємства; небезпечні фактори виробничого  середовища; експертні висновки; розпорядження  органів державного нагляду; об'єкти газового комплексу; котельні; трубопроводи для пари і гарячої води; підйомні споруди; склади вибухових матеріалів; транспортні засоби загального користування і технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації по вулично-дорожній мережі; номерні знаки; технічні паспорти; нещасні випадки; професійні та інфекційні захворювання; отруєння; аварії; пожежі; дорожньо-транспортні пригоди та ін.

На рівні підприємств  проводиться реєстрація й облік  умов і безпеки праці, навчання, інструктажів, нормативних актів підприємства з питань охорони праці, нещасних випадків, профзахворювань, аварій, розпоряджень органів нагляду і контролю, медичних оглядів, видачі спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту  та ін.

Експертиза. Експертиза - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, експертних формувань, об'єднань громадян, яка спрямована на підготовку експертного висновку про відповідність об'єкта, запланованої чи існуючої господарської й іншої діяльності нормам і вимогам законодавства з питань охорони праці.

Об'єктами експертизи можуть бути:

• проекти законодавчих і нормативних актів;

• проектна документація на засоби виробництва і споживання (техніка, технологія, речовини, матеріали, сировина, продукція, транспортні засоби, технічні регламенти, інвестиційні програми, науково-технічна і методична документація, що стосується здоров'я трудящих);

• проекти, що стосуються планування, забудови населених пунктів, пожежної безпеки;

• діючі об'єкти, комплекси  і системи;

• умови праці;

• матеріально-технічна база і програмно-методичне забезпечення навчальних закладів, у яких здійснюється навчання посадових осіб з питань охорони праці.

Експертизі підлягають як вітчизняні об'єкти, так і об'єкти іноземного походження.

Суб'єктами експертизи можуть бути: усі перераховані раніше органи державного управління з нагляду  і контролю в галузі охорони праці; експертно-технічні центри Держнаглядохоронпраці; експертні підрозділи органів державної  санітарно-епідеміологічної служби; Державна експертиза умов праці Мінпраці; інші установи, організації, підприємства, юридичні та фізичні особи, у тому числі й іноземні; громадські організації  та об'єднання в порядку, встановленому  чинним законодавством.

Роботодавець має одержати дозвіл на початок робіт та види робіт підприємства, діяльність якого  пов'язана з виконанням робіт  та експлуатацією об'єктів, машин  і устаткування підвищеної небезпеки.

Ліцензування і сертифікація. Ця функція спрямована на обмеження діяльності, пов'язаної з потенційною небезпекою для здоров'я і життя працівників, шляхом видачі ліцензії (дозволу) чи сертифіката (посвідчення), що є документами, які підтверджують відповідність діяльності (засобів) вимогам безпеки.

До видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, належать:

• виробництво, переробка  і реалізація продуктів харчування, предметів гігієни і санітарії, засобів індивідуального захисту, вибухових речовин, зброї;

• роботи з біологічними агентами, хімічними і радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих та електромагнітних випромінювань;

• виробництво протипожежної  техніки, протипожежного устаткування;

• використання надр;

• ввезення на територію  України небезпечних відходів та ін. Порядок одержання таких сертифікатів визначається Кабінетом Міністрів України.

1.3. Аналіз умов праці у галузі за травмонебезпечними чинниками.

Умови праці на галузевих  об’єктах мають велике значення практични  для всіх виробничих показників –  таких як продуктивність предметної діяльності, якість робіт, безпека працюючих  та ін.

Умови праці на галузевих  об’єктах характеризується технічними та технологічним рівнем  засобів  праці – ступенем механізації, автоматизації, оснащенням галузі і вдосконаленням існуючої технології новітніми досягненнями.

В межах одного і того ж галузевого об’єкта можуть мати місце комфортні, допустимі або  несприятливі умови праці. Тому аналіз умов праці ставить собі за мету виявлення причини та травмуючи  чинників, що є характерними для  даного технологічного процесу, для  конкретного робочого місця та визначення їх впливу на рівень травматизму, стан здоров’я та працездатність працюючих для підвищення рівня безпеки галузевих виробництв.

Згідно з нового гігієнічною  класифікацією, затвердженою 31 грудня 1998 року №382 МОЗ, дається таке визначення умов праці.

Умови праці – це сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають  на здоров’я та працездатність людини в процесі ії професійної діяльності. До сукупності чинників, що формують умови  праці, належать санітарно-гігієнічні, психологічні та естетичні елементи виробничого середовища.

Санітарно-гігієнічні елементи зовнішнього та виробничого середовища в умовах галузі мають конкурентні, точно фіксовані параметри, рівні  та значення, визначені гігієнічними нормами та санітарними правилами.

Психифізіологічні елементи – робоча поза, фізичні та нервово-психологічні навантаження, для більшості з  яких в умовах галузі ще не існує  загальних стандартних одиниць чи показників вимірювання.

Показники естетичних елементів умов праць на галузевих об’єктах визначаються переважно за допомогою різних експертних оцінок (естетичне оформлення знарядь праці, матеріалів та засобів, що використовуються на робочих місцях). Основними видами робіт на галузевих об’єктах є будівництво насосних станцій, будівель та споруд.

Основними будівельними матеріалами, що використовуються на галузевих об’єктах, є цемент, бетон,залізобетон, цегла, скло, вапно, асфальтобетон, покрівельні  матеріали, вироби з деревини та синтетичних  матеріалів.

Основними несприятливими чинниками  зовнішнього та виробничого середовища є типи сировини, будівельних матеріалів середньо- та високочастотний шум  з рівнем звукового тиску в  межах 90-110 дБ, інтенсивно підвищена  або понижена температура повітря, променеве тепло і т.ін.

Виробничі і санітарні  нагляди при виконанні робіт  по зведенню будівель і споруд повинен  стосуватися таких категорій  працівників, як машиністи, монтажники, каменщики і всіх інших професійних груп, що задіяні на цьому етапі будівництва.

Організація технологічного циклу на цьому етапі має включати заходи і засоби захисту працівників, задіяних на травмонебезпечних видах  робіт, систему контролю за енергозабезпеченням технологічних процесів і обладнання, виконання робіт відповідно до вимог безпеки і основні напрямки попередження виробничого травматизму протиаварійного захисту.

На галузевих об’єктах переважна більшість впоряджувальних  операцій завершального циклу будівництва виконується за рахунок ручних операцій. Організація виробничого і санітарного контролю на завершальному циклі має бути спрямована на підвищення безпеки технологічних процесів, що виконуються ручними операціями, на попередження виробничого травматизму на впоряджувалтних видах робіт.

1.4. Актуальність питань пожежної безпеки. Види збитків від пожеж.

Опанування вогню було необхідним чинником розвитку цивілізації. Вміння користуватися вогнем дало людині можливість захистити себе від холоду і темряви, а в подальшому вміло  використовувати силу вогню для  своїх потреб і розвитку суспільства. Однак вогонь, що вийшов з-під контролю,  здатний призвести до знищення матеріальних цінностей, руйнування будівель, створювати загрозу життю та здоров’ю людей.

За даними статистики на Землі щорічно виникає близько 6 мільонів пожеж, на яких гине понад 225 тис. чоловік, а більше 6 млн. отримують  каліцтва та тяжкі опіки і травми. Щорічно в Україні виникає  понад 50000 пожеж, на яких гине понад 3500 людей. За останні 10 років кількість  пожеж зросла майже втричі, кількість  знищених вогнем будівель – більше, ніж у 8 разів, а динаміка загибелі людей на пожежах має загальну тенденцію до зростання.

Аналіз статистичних даних  свідчить про постійне зростання  кількості пожеж у більшості  галузей народного господарства. При цьому одночасно збільшуються економічні та екологічні втрати від них та зростає кількість жертв.

Тяжкість наслідків від  пожежі значною мірою зумовлена недостатньою захищеністью будівель та споруд системами автоматичного протипожежного захисту та їх некваліфікованим  обслуговуванням.

Причиною зростання кількості  жертв та матеріальних збитків на пожежах стає те, що технічна оснащеність  пожежної охорони значно відстає  від сучасних вимог і недостатньо  укомплектована засобами рятування  людей та засобами пожежогасіння.

Втрати від пожеж визначаються сукупністю видів збитків від  них. Втрати на пожежах пов’язані  з прямими, побічними, соціальними  та екологічними збитками.

Прямі збитки – це втрати, пов’язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом або високою  температурою основних фондів та майна  об’єктів галузі, а також людей, якщо ці втрати спричинені пожежею.

Побічні збитки – це втрати, пов’язані з ліквідацією пожежі, а також простоєм в роботі, зміною графіку руху транспортних засобів  та іншою втраченою внаслідок  пожежі вигодою.

Соціальні збитки – це втрати, пов’язані з виключенням трудових ресурсів з виробничої діяльності та проведенням заходів внаслідок  загибелі та травмування людей на пожежах.

Екологічні збитки – це втрати, пов’язані з забрудненням атмосфери, води, ґрунту, живих організмів та рослинності в процесі горіння  та гасіння пожеж.

Абсолютна більшість пожеж  виникає безпосередньо з вини людини, внаслідок її необізнаності  з правилами і вимогами пожежної безпеки або внаслідок необережного становлення до її виконання.

Забезпечення ефективного  протипожежного захисту галузевих  об’єктів, безпеки людей під час  пожеж нині є  актуальними не тільки з економічної точки зору, але  і соціальних та екологічних проблем.

В наш час фінансові, трудові  та матеріальні витрати зростають  пропорційно до збитків від пожеж  і є обтяжливими для економіки  держави.

Отож забезпечення пожежної безпеки галузевих об’єктів є  складним соціально-економічним завданням, спрямованим на запобігання пожежам  та ліквідацію пожеж у випадку  їх виникнення з мінімальними наслідками.

Основними напрямками забезпечення системи пожежної безпеки на галузевих  об’єктах має бути усунення умов виникнення пожежі, а в разі її виникнення – мінімізація наслідків.

Система пожежної безпеки  галузевих об’єктів – це комплекс організаційних заходів і технічних  засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних  чинників, а також забезпечення захисту  матеріальних цінностей.

2. Практична частина.

2.1. Задача 1.

Дати оцінку ступеня професійного ризику виробництва, порівняти з  прийнятим рівнем неприпустимого ризику та запропонувати, якщо потрібно, профілактичні  заходи по зменшенню рівня ризику.

Таблиця 1 – Вихідні дані.

Розв’язання:

1. При оцінці професійного ризику виробництва варто враховувати та оцінювати всі фактори працеохоронної діяльності. Розглянемо нормативи та норми їх оцінки (табл. 2, графи 2-5) на комісії і після їх схвалення приступимо до розробки методики оцінки ступеня професійного ризику виробництва. На підставі отриманої з виробничих структурних підрозділів інформації про можливі небезпеки розрахуємо сумарний фактичний бал М_ф (табл. 2, графа 9).

В табл. 2 розраховується сумарний нормативний бал М_max, оціночний бал, сумарний фактичний бал М_ф.

Таблиця 2 – Норми оцінки ступеня професійного ризику виробництва

Продовження таблиці 2

Продовження таблиці 2

Продовження таблиці 2

Продовження таблиці 2

2. Після підрахунку сумарного фактичного балу М_ф  необхідно для його уточнення розрахувати штрафні бали Б_ш. Штрафні бали Б_ш визначаємо  як суму балів за наступними застереженнями:

1. за наявності нещасних випадків з тимчасовою втратою працездатності на одну травму від 1 до 5 днів встановлюється штрафний бал у розмірі 4:

2 * 4 = 8 балів;

2. за наявності нещасних випадків з тимчасовою втратою працездатності на одну травму від 6 до 30 днів встановлюється штрафний бал у розмірі 6:

2 * 6 = 12 балів;

3. за наявності нещасних випадків з тимчасовою втратою працездатності на одну травму понад 30 днів встановлюється штрафний бал у розмірі 10: