Контрольная работа по "Охране труда". 20

Задача 2. ( варіант 2). Розрахунок аерації виробничого приміщення 

     Розрахувати аерацію виробничого приміщення,технологічний  процес у цьому приміщенні передбачає застосування ацетону.

Кількість пари ацетону, розчиненої у повітрі, м³/год           –         12·10⁶  м³/год

Відстань  між віссю нижніх ( приточних) і  верхніх 

(витяжних) вентиляційних отворів ,м                                 –                  4  м

Температура приточного повітря, ⁰ С                                -                 16 ⁰С

Температура повітря ,що видаляється з приміщення, ⁰С  -                 22 ⁰С

Кут відчинення вікон,град                                                   -                 60 град 

                                                           Розв'язання

     Визначимо :

     - Гранично – допустиму концентрацію (ГДК) шкідливої речовини в  повітрі робочої зони за санітарними нормами проектування промислових підприємств.

     -Потрібний  обмін повітря для очищення  приміщення.Концентрацію шкідливих  речовин сумішей дорівнювати  нулю.

V_B  =  ,м³

де Q- кількість пари шкідливої речовини, розчиненої в повітрі приміщення – 12*10⁶ м³/ год.

ГДКшр – гранично-допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі 200 мг/м³

ГДК сум- дорівнює нулю

V_B=12·10⁶  /200- 0 = 60000 м³

• Величину теплового опору, кг/м².Різність тиску прийняти такою, що дорівнює половинні теплового опору.

Н_т.о.=h(P_п.п. –P_п.в.),

де h- відстань між осями нижніх та верхніх вентиляційних отворів – 4м.

Р=, Р_п.п. , Р_п.в. –щільність припливного і витяжного повіря,кг/м³

Т- 273 ⁰С;

t - відповідно температура припливного і витяжного повітря, ⁰С

Н_т.о.= 4 ( - ) = 4*(1,22-1,20)= 0,08 кг/м²;

• Швидкість повітря у припливних та витяжних отворах , м/с розрахуємо за формулою :

V_t =  ,

V_п.п.= =1,1 м/с;

V_п.в.= =  1,1 м/с ;

• Визначити площу припливних і витяжних отворів, м ² розрахуємо за формулою:

F _отв.пр.= =26,6м²

F _{отв.вит.} = =26,6м² 

     Таким чином для аерації даного виробничого приміщення треба зробити приливні і витяжні отвори площею по 26,6 м² . 

         15. Навчання робітників з питань охорони праці. 

     Навчання  та систематичне підвищення рівня знань  працівників, населення України з питань охорони праці — один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.

     Основні напрямки та положення щодо навчання з питань охорони праці визначені:

     — Державною програмою навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони  праці на 1996—2000 роки (постанова KM України від 18. 04. 1996 р. № 443); Указом Президента України від 18. 10. 1997 р. № 1166/97 „Про основні напрямки соціальної політики на 1997—2000 роки";

     — Типовим положенням про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99);

     — рекомендаціями Міжвідомчої науково-методичної ради з питань освіти в галузі охорони  праці і комісії з охорони  праці та безпеки життєдіяльності  Науково-методичної ради Міносвіти.

     До  основних науково-методичних принципів  побудови системи безперервного  навчання з питань охорони праці, її цільових функцій та методологічних основ належать:

     — наступність та безперервність навчання з питань безпеки життя, діяльності та охорони праці усіх вікових  категорій населення України;

     — формування суспільної свідомості і  рівня знань населення України, що відповідають вимогам часу;

     — навчання з питань особистої безпеки  та безпеки оточуючих, відповідних  норм поведінки вихованців в дошкільних закладах освіти;

     — навчання з питань охорони праці  в середніх, позашкільних та професійно-технічних  закладах освіти;

     — навчання з питань безпеки життя  і діяльності в цілому та охорони  праці студентів вищих навчальних закладів освіти;

     — навчання з питань охорони праці  працівників при їх підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації, при прийнятті  на роботу та в період роботи; навчання працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою та роботах, де є потреба у професійному доборі, інструктування працівників з питань охорони праці, дотримання порядку допуску до виконання робіт;

     — навчання населення в цілому з  питань безпеки життя, діяльності та охорони праці.

     Основним  нормативним актом, що встановлює порядок  та види навчання, а також форми  перевірки знань з охорони  праці є ДНАОП 0.00-4.12-99 ..Типове положення  про навчання з питань охорони  праці". Даний нормативний документ спрямований на реалізацію в Україні  системи 'безперервного навчання з  питань охорони праці, яка проводиться  з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти.

     Вимоги  Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, асоціаціями, концернами, корпораціями, іншими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями незалежно  від форм власності та видів діяльності.

     На  підприємствах на основі Типового положення  з урахуванням специфіки виробництва  та вимог державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів  про охорону праці, розробляються  і затверджуються наказом керівника  відповідні положення підприємств  та формуються плани-графіки проведення навчання і перевірки знань працівників  з охорони праці, з якими вони повинні бути ознайомлені. Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в  структурних підрозділах — на керівників цих підрозділів. Контроль за її своєчасним проведенням здійснює служба охорони праці або працівники, на котрих покладені ці обов'язки.

     Працівники  підприємств при прийнятті на роботу і періодично в процесі  роботи, а вихованці, учні і студенти під час навчально-виховного процесу  повинні проходити навчання і  перевірку знань згідно з вимогами Типового положення. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питану охорони праці забороняється.

     Навчання  з питань охорони праці та відповідна перевірка знань можуть проводитися  як традиційними методамиг так і  з використанням сучасних технічних  засобів навчання: аудіовізуальних  засобів, комп'ютерних навчально-контролюючих систем.

     Відповідальність  за дотримання навчальних планів і  програм навчання з питань охорони  праці, використання в повному обсязі відведеного для цього навчального  часу, якість навчання в закладах освіти працівників, студентів, учнів та вихованців несуть керівники відповідних закладів освіти.

     Контроль  за дотриманням Типового положення  про навчання з охорони праці  здійснюють органи державного нагляду  за охороною праці та служба охорони  праці центральних та місцевих органів  виконавчої влади. 

25. Хто є   утриманцями в разі нарахування  компенсацій при виробничому  травматизмі. 

     В результаті дії небезпечних та шкідливих  виробничих факторів, шкідливих  речовин можуть мати місце нещасні випадки і професійні захворювання.

     Нещасні випадки на виробництві - це випадки  з робітником, пов'язані з дією на нього шкідливого виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, які приводять до травми.

     Виробнича травма - це травма, отримана робітником на виробництві і пов'язана з недотриманням вимог безпеки праці.

     Згідно  ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

     Роботодавець  може за рахунок власних коштів здійснювати  потерпілим та членам їх сімей додаткові  виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

     За  працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним  захворюванням, зберігаються місце  роботи (посада) та середня заробітна  плата на весь період до відновлення  працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться  його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

     Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві  або професійним захворюванням  зараховується до стажу роботи для  призначення пенсії за віком, а також  до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення  пенсії на пільгових умовах і в  пільгових розмірах у порядку, встановленому  законом.

     Фонд  виплачує страхові виплати, які складаються із:

     1) страхової виплати втраченого  заробітку (або відповідної його  частини) залежно від ступеня  втрати потерпілим професійної  працездатності (щомісячна страхова виплата);

     2) страхової виплати одноразової  допомоги потерпілому (членам  його сім'ї та особам, які перебували  на утриманні померлого);

     3) страхової виплати пенсії по  інвалідності потерпілому; 

     4) страхової виплати пенсії у  зв'язку з втратою годувальника;

     5) страхової виплати дитині, яка  народилася інвалідом внаслідок  травмування на виробництві або  професійного захворювання її  матері під час вагітності;

     6) страхових витрат на медичну  та соціальну допомогу.

     За  наявності факту заподіяння моральної  шкоди потерпілому провадиться  страхова виплата за моральну шкоду.

     Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

     Сума  щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної  працездатності та середньомісячного  заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, і не може перевищувати його.

     У разі стійкої втрати професійної  працездатності потерпілому сплачується  одноразова страхова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного  заробітку його за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру  граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

     Якщо  комісією з розслідування нещасного  випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення  потерпілим нормативних актів про  охорону праці, розмір одноразової  допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

     Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами  виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується у вигляді одноразової  страхової виплати незалежно  від інших видів страхових  виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку і не може перевищувати двохсот  розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

     Фонд  фінансує витрати на медичну та соціальну  допомогу, в тому числі на додаткове  харчування, придбання ліків, спеціальний  медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання  спеціальних засобів пересування  тощо, якщо потребу в них визначено  висновками МСЕК. Якщо внаслідок нещасного  випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

     Допомога  у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків  середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять  днів тимчасової непрацездатності оплачуються  власником або уповноваженим  ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

     Додаткове харчування призначається на конкретно  визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК.  Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання  санаторно-курортних путівок, предметів  догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок  або рахунків про їх вартість.

     Сума  витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього  догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від:

     1) розміру мінімальної заробітної  плати, встановленої на день  виплати, — на спеціальний  медичний догляд (масаж, уколи  тощо);

     2) половини розміру мінімальної  заробітної плати, встановленої  на день виплати, — на постійний  сторонній догляд;

     3) чверті розміру мінімальної заробітної  плати, встановленої на день  виплати, — на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

     Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються  Фондом соціального страхування  від нещасних випадків незалежно  від того, ким вони здійснюються.

     Якщо  встановлено, що потерпілий потребує кількох  видів допомоги, оплата провадиться  за кожним її видом.

     Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але  не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається  путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.

     За  наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля Фонд компенсує  вартість придбання автомобіля з  ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту  і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем.

     Згідно  з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати й інші витрати.

     У разі смерті потерпілого внаслідок  нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання  несе Фонд, а сім'ї померлого сплачується  одноразова допомога, розмір якої повинен  бути не меншим за п'ятирічну заробітну  плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого  на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш  як десятимісячного строку після  смерті потерпілого.

     У разі смерті потерпілого суми страхових  виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного  заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого  та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права  на ці виплати.

     Виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому  відповідно до законодавства про  пенсійне забезпечення. При цьому  неповнолітнім особам, які народилися інвалідами внаслідок травмування  на виробництві або професійного захворювання матері під час її вагітності, а також учням, студентам, аспірантам тощо, які стали інвалідами під  час відповідних занять або робіт, Фонд провадить щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 16 років - у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста) проживання цих осіб, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.

     У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових  виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого  або мали на день його смерті право  на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка  народилася протягом не більш як десятимісячного  строку після його смерті.

     Такими  непрацездатними особами є:

     1) діти, які не досягли 16 років;  діти з 16 до 18 років, які не  працюють, або старші за цей  вік, але через вади фізичного  або розумового розвитку самі  не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми  навчання — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення  ними 23 років; 

     2) жінки, які досягли 55 років,  і чоловіки, які досягли 60 років,  якщо вони не працюють;

     3) інваліди — члени сім'ї потерпілого  на час інвалідності;

     4) неповнолітні діти, на утримання  яких померлий виплачував або  був зобов'язаний виплачувати  аліменти;

     5) непрацездатні особи, які не  перебували на утриманні померлого,  але мають на це право. 

     Право на одержання страхових виплат у  разі смерті потерпілого мають також  дружина (чоловік) або один з батьків  померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які  не досягли 8-річного віку.

     Роботодавець  може   за  рахунок  власних  коштів  здійснювати потерпілим та членам їх  сімей  додаткові  виплати  відповідно  до колективного чи трудового договору.

     За  працівниками,  які  втратили  працездатність  у  зв'язку з нещасним випадком на виробництві  або  професійним  захворюванням, зберігаються  місце  роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до  відновлення  працездатності  або  до  встановлення стійкої  втрати  професійної  працездатності.  У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його  навчання і   перекваліфікація,   а  також  працевлаштування  відповідно  до медичних рекомендацій.

     Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на  виробництві  або  професійним  захворюванням  зараховується до стажу роботи для  призначення пенсії за віком,  а  також  до  стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення  пенсії на пільгових умовах і в  пільгових розмірах. 

     36. Методи розрахунку штучного освітлення  робочих місць. Метод коефіцієнта  використання світлового потоку. 

     Штучне  освітлення приміщень буває загальним  і комбінованим. Загальне освітлення може бути з рівномірним розподілом світлового потоку без урахування розташування обладнання і локалізованим з  урахуванням розміщення робочих  місць.

     Комбіноване – це поєднання загального і місцевого освітлення. Система загального освітлення дає рівномірне світло у всьому приміщенні. За комбінованого освітлення на частку загального освітлення припадає 10 %, але не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання, а найбільше світла дають лампи місцевого освітлення.

     Штучне освітлення буває робоче, аварійне, охоронне, евакуаційне та чергове. Влаштування робочого освітлення обов’язкове в усіх приміщеннях і на освітлюваних територіях, вулицях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспортних засобів під час відсутності або нестачі природного освітлення.

     Світловий потік відображає кількість лучистої енергії, яка проходить через  деяку площу та вимірюється в  люменах.

     Відношення  світлового потоку F до освітленої площі  S характеризує освітленість E даної площі:

     Освітленість  вимірюється в люксах.

     У виробничих умовах необхідно передбачати  таке штучне освітлення, котре мало б створити безпечні умови праці. За неправильного освітлення нещасний випадок найбільш вирогідний.

     Електричне  освітлення розраховують за нормами  штучного освітлення.

     У виробничих приміщеннях при виконанні робіт І, ІІ, ІІІ розрядів освітлення роблять загальне та місцеве. Застосування одного місцевого освітлення недопустимо. Місцеве освітлення працює від напруги 36 та 12 В.

     На  практиці для розрахунків використовують метод коефіцієнта використання світлового потоку, крапковий метод, а в деяких найпростіших випадках користуються методом питомої потужності.

     Приступаючи до розрахунку, потрібно мати такі параметри  освітлювальної установки: нормування освітленості, види та системи освітлення, джерело світла, тип світильників та їх розміщення.

     Найбільш  розповсюдженим і простим є метод  світлового потоку. Метод коефіцієнта  використання світлового потоку доцільно застосовувати у разі розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь з урахуванням відбиваних від стін і стелі світлових  потоків. І цей метод не можна  застосовувати для розрахунків  локалізованого освітлення, освітлення похилих поверхонь, місцевого освітлення.

     За  методом коефіцієнта використання світлового потоку можна:

• визначити потужність ламп, якщо задана їх кількість;
• визначити кількість ламп, якщо завчасно відома їх потужність.

     Послідовність розрахунку:

1. Перевіряють допустимість застосування методу.
2. Вибирають тип джерела світла і тип світильників, визначають їх розміщення і кількість.
3. Визначають рівень нормованої освітленості.
4. Обчислюють коефіцієнт відбиття стелі і стін.
5. Знаходять індекс приміщення.
6. Розраховують за довідковою таблицею коефіцієнт використання світлового потоку.
7. Визначають коефіцієнт запасу і мінімальної освітленості.
8. Розраховують потрібний світловий потік джерел світла у світильнику.
9. Підбирають за таблицею ламп вибраного типу ближню за світловим потоком.

     Якщо  ближні стандартні лампи мають світловий  потік, що відрізняється більш ніж  – 10 + 20 %, то вибирають лампу з  більшим, підставляють це значення в  розрахунковий вираз і визначають відносно кількості світильників.

     10. Обчислюють сумарну потужність  світильників

     освітлювальної  установки.

     Розраховують  світловий потік, котрий повинна  випромінювати кожна лампочка (при  заданій кількості ламп) за формулою

           де F_л – світловий потік, лм;

          Е – освітленість за нормою, лк;

     S – площа підлоги в приміщенні, м²;

     k – коефіцієнт запасу;

     Z – коефіцієнт нерівномірності освітленості;