Контрольная работа по "Психологии". 4. 2

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Харківська  національна академія міського господарства

ЖИТЛОВО - КОМУНАЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ

Заочне відділення

КОНТРОЛЬНА РОБОТА№__1_

Варіант№__5__

з дисципліни__________Основи___психології____________________________

студента_______ДупенкоАнастасіяВолодимирівна______________________

(прізвище, ім’я, по- батькові)

Курсу____4_____групи____ГО______шифр_____11035_____

Домашня адреса___м. Павлоградвл. Будівельна бд. 26кв 20________________

Робота вислана в  ЖКТ___________03.12.12.______________________________

(дата)

Оцінена робота_______________________________________________________

Дата________________________________________________________________

Викладач____________________________________________________________

Питання

1. Діяльність. Основні  потреби людини. Види діяльності  людини.

2. Міжособистісні стосунки  в групах.

3. Дайте характеристику  своїм емоціям.

1.Діяльність: поняття, сутність та основні характеристики.

Діяльність можна визначити  як специфічний вид активностілюдини, спрямований на пізнання і творче перетвореннянавколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування. У діяльності людина створює предмети матеріальної ідуховної культури,застосовує свої здібності,зберігає й удосконалює природу,будує суспільство,створює те, що без її активності не існувало б в природі.Внаслідок продуктивного,творчого характеру своєїдіяльності людина створила знакові системи,знаряддя впливу на себе і природу.

Основними психологічними властивостями діяльності є активність,осознаність,цілеспрямованість,предметністьі системність її будівлі.Діяльність людини має наступні основні характеристики:мотив,мета, предмет, структуру і засоби.Мотивом діяльності називається те, що спонукує її, заради чого вона здійснюється.Метою діяльності виступає її продукт.Предметом діяльності називається те, з чим вона безпосередньо має справу.Доструктурних компонентів діяльності можна віднести такі психологічні утворення як цілі,мотивацію,інформаційні відносини,впливносить інформаційний характер – інформація функціонує між частинами системи – елементами,тим самим здійснюється зв'язокяк всередині системи, так і поза нею;міра функціонуючої інформації і її якість визначають рівні організації системи; інформаційне звертаннявсистеміі між системному планів изначає існування систем керування.Як засоби здійснення діяльності для людини виступають ті інструменти,якими вона користується,виконуючи ті або інші дії чи операції.

Основні потреби  людини.

Незалежно від мови, якою користується людина, і від отриманого нею виховання її основні фізіологічні потреби визначатимуться табл. 1.

Втім, людина аж ніяк не зводиться  до автомата для споживання білків, вуглеводів, жирів з вітамінами та невеликою кількістю мікроелементів. її потреби незрівнянно ширші  і саме їх нефізіологічна частина дуже залежить від виховання і стадії розвитку всього суспільства.

Найзагальнішому варіанті систематизації всю сукупність потреб сучасної людини поділяють на шість основних груп:

• фізіологічні;
• етнічні;
• економічні;
• психологічні;
• трудові;
• соціальні.

Для їх задоволення необхідно  поєднати як матеріальні (знаряддя праці, будівлі тощо), так і інформаційні (взаємовідносини, законодавство тощо) аспекти.

Викладене можна відобразити  схематично (рис. 1).

Термін “психологічні  потреби” означає сукупність умов, що забезпечують душевний комфорт і рівновагу людини. Сюди входять і можливість контактів з іншими особами, і наявність куточка для ізоляції та відпочинку від цих контактів. Важливі також атмосфера спілкування, рівновага між негативними і позитивними враженнями та багато іншого. Знання бодай основ етології як самою людиною, так і її близьким оточенням є, на наш погляд, важливою передумовою для свідомого створення сприятливої атмосфери взаємовідносин, уникнення стресів.

Рисунок 1 - Структура і рівні потреб сучасної людини:

1 інформаційні потреби

2 естетичні потреби

До групи психологічних потреб можна зарахувати потребу в дружбі, коханні та в задоволенні інших  подібних емоцій. Втім, тут, як і в  багатьох інших випадках, окремі потреби (наприклад, потреба мати й виховувати потомство) охоплюють кілька груп.

Етнічні потреби, як свідчить їх назва, охоплюють необхідність належності людини до певного етносу, усвідомлення нею як своєї індивідуальності й  неповторності, так і того, що вона є важливою частиною чогось тривалого, міцного, “свого” від дідівпрадідів. Відрив людини від цієї опори еквівалентний позбавленню її коріння, пошкодженню стержня її духовного життя. Він призводить до великих труднощів і численних помилок у вихованні нащадків.

Нормальна людина має потребу у праці не лише з огляду на забезпечення через неї матеріальної частини особистих потреб чи обслуговування своїх близьких. Часто не менш важливим є її самоутвердження за допомогою праці, задоволення частини духовних і психічних потреб. Етноси чи суспільствалідери вважають основним "гріхом'' сучасних людей небажання чи невміння працювати плідно і безперервно! Відомими носіями таких поглядів є протестанти.

Група економічних потреб охоплює  насамперед забезпечення можливості як самої праці і її зміни, так і відповідної винагороди за результати. Самі економічні умови повинні бути такими, щоб людина могла чесною працею забезпечити собі бажаний рівень життя. На жаль, у період змін економічного устрою суспільства (Україна, 1991-2001 pp.) більшість населення не може задовольнити належним чином цю групу потреб, що, у свою чергу, обмежує можливості особи щодо більшості інших потреб.

Нині дещо поліпшуються умови для  задоволення частини соціальних потреб, бо розширилася частина прав і громадянських свобод (слова, совісті, пересування, місця проживання тощо). Проте для більшості населення ускладнився доступ до сучасних культурних здобутків, місць відпочинку, знизився рівень особистої безпеки тощо.

Поряд з наведеною  класифікацією всіх потреб людини вживають їх поділ на дві частини (матеріальні й духовні), використовують узагальнююче поняття “екологічні потреби людини” як синонім доступу до всіх необхідних для неї матеріальних та інформаційних ресурсів у забезпеченні її здоров’я і гармонії відносин з довкіллям.

Для сучасної демократичної  держави з високим рівнем організації  суспільства вивчення сукупності потреб власних громадян та рівня їх задоволення  є надзвичайно важливим науковим завданням. На жаль, ми не можемо з багатьох причин безпосередньо використати  більшість накопиченої за кордоном інформації, не можемо й полишити справу на самоплив, без опору сприймаючи “західну” шкалу для пріоритетів і потреб, матеріальні стандарти. Особливо ж небезпечна навала західних, насамперед американських, засобів задоволення естетичних і духовних потреб. Для теми обговорення надважлива та обставина, що так зване суспільство споживання нав’язує громадянам зразки задоволення вторинних і малоістотних потреб (одягу “від Діора”, автомобілів “від РоллсРойс”, прикрас “з 5ї авеню” та ін.), щороку змінюючи моду й примушуючи викидати на смітник майже нові вироби. Поширення цієї практики на всю планету надзвичайно прискорить вичерпання ресурсів і загибель усього людства!

Дослідження науковців  свідчать, що представники кожного  народу мають притаманний тільки їм комплекс не лише духовних, а й матеріальних потреб. Особливо велика відмінність у розподілі пріоритетів. Зближення народів світу і об’єднання зусиль для спільного вирішення глобальних проблем екології, економіки і безпеки не повинно супроводжуватись уніфікацією культур і потреб, норм і пріоритетів. На думку авторів, “світові стандарти” споживання, які поширюють американські та проамериканські засоби інформації, потрібно сприймати критично, а не бездумно, сліпо.

У колишньому Радянському Союзі вивчати потреби громадян та рівень їх задоволення було практично заборонено. Замість статистичних даних з цього питання газети рясніли переліком виготовлених тракторів, верстатів, виплавлених тонн сталі, цементу і видобутих кубометрів газу. Іноді, коли цифри були на користь СРСР, наводилися порівняння з США та іншими країнами світу. До самого кінця існування Радянського Союзу його громадяни не могли ознайомитися з офіційними даними міжнародних організацій та їх експертів про справжній рівень задоволення своїх потреб порівняно з населенням інших країн світу.

А приховувати було що. Наприклад, Всесвітня організація  охорони здоров’я давно вже била на сполох, звертаючись до керівництва  СРСР, адже Радянський Союз всі двадцять останніх років свого існування був єдиною (з невоюючих) країн світу, в якій постійно і швидко знижувалися основні показники здоров'я населення!!!

Україна успадкувала  від Радянського Союзу не тільки густо всипану радіонуклідами та политу хімікаліями землю, а й  вкрай виснажене, наполовину хворе населення. Особливо постраждали жінки, які були змушені працювати на виробництві (часто в шкідливих умовах і в нічні зміни). Тому серед завдань української науки вивчення стану здоров’я населення і задоволення його потреб, пошуки і пропозиції їх поліпшення.

Вже давно доведено, що в ідеальному випадку людина повинна  на достатньому рівні, збалансовано і повно вдовольняти всі згадані  основні потреби. Навіть часткове невиконання  цієї умови спричинює стреси, втрату психічної рівноваги, надмірне форсування активності чи прострацію. Наведемо для довідки отриману американцями П. Кемпом і К. Армсом залежність швидкості втрати вуглеводів, жирів і білків організмом дорослої людини під час повного голодування. Вона досить промовисто свідчить на користь того, що білки є найціннішою речовиною, яку організм намагається зберігати “до кінця”.

Особливо несприятливі умови для вдоволення потреб людини складаються під час воєн, великих  соціальних конфліктів, революцій тощо. Ми з вами переживаємо зараз саме такий несприятливий момент, і необхідна не паніка чи волання про допомогу, а напружена щоденна праця у поєднанні з усвідомленням необхідності тимчасово знизити запити до рівня задоволення особистих потреб.

Види діяльності людини.

Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три основні різновиди діяльності: гру, навчання та працю. Людині незалежно від віку властиві всі три різновиди діяльності, проте в різні періоди життя вони виявляються по-різному за метою, змістом, формою та значенням. У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра, у шкільному - навчання, а в зрілому - праця.

Гра та навчання властиві і людям, і тваринам. Проте у  тварин підґрунтям цих різновидів діяльності є інстинкти, а в людини вони зумовлені  соціальними умовами життя, різняться  якісно, значно складніші та багатші за змістом і формою.

Праця за природою та змістом - суспільно-історичне явище. У процесі  праці виникла й розвинулася  людина як свідома соціальна істота. Характерна особливість усіх різновидів людської діяльності в тому, що найчастіше вони пов´язані з мовною діяльністю. Остання сприяє розвиткові змісту та форм усіх різновидів діяльності, їхній цілеспрямованості та мотивації.

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - це такий вид діяльності, продуктом  якої є сам її процес.

Основна форма вияву  активності дитини дошкільного віку - ігрова діяльність - є водночас основним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у формі відчуттів, сприймань, уявлень тощо. Але вона відрізняється від навчання та праці. У грі дитина захоплюється здебільшого процесом, який викликає у неї задоволення. Як тільки інтерес до гри зникає, дитина припиняє її.

В іграх маленьких  дітей цілі не бувають стійкими. Це виявляється в тому, що маленькі діти втрачають цілі у грі й  легко переходять від однієї гри  до іншої. Але в процесі розвитку та виховання цілеспрямованість ігрової діяльності дітей зростає, цілі в іграх набувають стійкішого характеру. Слушно зазначають, що гра - це школа думки, почуттів і волі. В іграх не лише виявляються, а й формуються всі психічні процеси та властивості дітей, спостережливість, уважність, вдумливість, наполегливість, сміливість, рішучість, уміння, навички, здібності. В ігровій діяльності відбувається не лише психічний, а й фізичний розвиток дітей, розвиваються фізична сила, спритність, швидкість і точність рухів. В іграх формуються всі якості особистості дитини, зокрема такі моральні риси, як колективізм, дружба, товариськість, правдивість, чесність тощо. Тому ігри дошкільників відіграють важливу роль у підготовці їх до шкільного навчання.

У шкільному віці гра має складніший і цілеспрямованіший характер. У школярів переважають дидактичні ігри, у яких яскраво виявляється мета: успішно провести гру, перемогти партнера, розвинути в собі відповідні фізичні та розумові властивості. У підлітковому та юнацькому віці можуть виникнути шкідливі звички, наприклад, до азартних ігор. Залучення дітей до занять спортом, до цікавих справ стане важливим засобом запобігання захоплення шкідливими іграми.

НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ - це такий вид діяльності, продуктом  якої є знання, навички і вміння.

Навчання - основний різновид діяльності дітей шкільного віку; активна, свідома й цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні  знань, вироблених людством, з метою  підготовки дітей до майбутньої самостійної  трудової діяльності. Навчання не обмежується шкільним віком. Людина навчається все життя. До цього її спонукають розвиток науки, техніки, суспільного життя. Науково-технічний і соціальний прогрес, що властивий XX століттю, потребує значного поповнення та перебудови систем загальноосвітніх і спеціальних професійних знань, здобутих у середній школі та професійно-технічних навчальних закладах.

Розрізняють три категорії  навчально-виховних дій:

вплив, спрямований на підвищення навчальної активності людей, стимулювання відповідального, зацікавленого ставлення до виконання навчальних завдань, а також орієнтація навчальної роботи на досягнення конкретних цілей (постановка навчальних завдань);

передавання, повідомлення інформації (розповідь, роз´яснення, показ, демонстрація);

контроль та оцінка результатів діяльності - знань, навичок і вмінь.

Навчальна діяльність є  одним з аспектів педагогічної взаємодії, своєрідним показником доцільності  педагогічних прийомів керівника. Навчальна  діяльність має той самий предмет, що й діяльність педагогічна, особистість, яка навчається, ту саму мету - надбання знань, навичок, умінь та досягнення інших корисних результатів.

Навчальна діяльність складається  з навчальних дій, кожна з яких становить собою визначену форму  пізнавально-практичної активності, розв´язання певної частини навчального завдання. Усі навчальні дії поділяють на чотири основні групи:

сенсорно-перцептивні, пов´язані з  одержанням навчальної інформації (зорове спостереження в процесі показу, слухання розповіді й лекції, прагнення  виокремити й зафіксувати ознаки досліджуваного об´єкта тощо);

розумові навчальні дії, які  необхідні для самостійного розв´язання  навчальних завдань та одержання  такої навчальної інформації, яка  є результатом розумового опрацювання, осмислення вже наявних знань;

комплексні практичні дії, які полягають у тім, що разом з внутрішньою пізнавальною (розумовою) активністю одночасно виконують практичні дії (рухи): відпрацьовують той чи інший прийом, виконують ремонт, розбирання і збирання механізмів, радіотехнічних засобів тощо;

мнемонічні навчальні дії, які  забезпечують закріплення й тривале  збереження здобутої різними способами  навчальної інформації. Вони зазвичай не є самостійними, а органічно  поєднуються з попередніми.

У процесі навчання його цілі поступово  ускладнюються, але водночас диференціюються. Поряд із загальноосвітніми цілями з´являються практичні - підготовка дітей до життя, засвоєння практичних знань, навичок та умінь. На ґрунті загальноосвітніх знань здійснюються політехнічне навчання та професійна освіта. Загальна освіта (знання мови, математики, фізики, хімії, біології, історії) стає дедалі необхіднішою для професійної освіти, підготовки творчих спеціалістів.

Успішне навчання дітей у школі  великою мірою залежить від усвідомлення мети навчання і мотивів, якими вони керуються. У навчанні помітно актуалізується соціальна та пізнавальна мотивація: перша - через усвідомлення ролі та необхідності знань для життя та праці, друга - у ставленні до змісту знань, у зацікавленні ними. Мотиви навчання тісно пов´язані з працею. Праця зумовлює потребу в знаннях, у ній формуються загальні та спеціальні здібності людини. Суспільна мотивація учнем свого навчання найбільшою мірою сприяє глибокому засвоєнню знань.

Важливою умовою успіху в оволодінні знаннями є готовність і підготовленість учня до навчання. Готовність учня до навчання - у його психологічній готовності до цього, у бажанні та вмінні навчатися, у наявності в нього необхідного для цього розвитку. Вміння навчатися виявляється в тому, що дитина розуміє пояснення вчителя й керується ними, виконуючи завдання, самостійно виконує ці завдання, контролює себе відповідно до вказівок учителя та правил, а не за тим, як виконав завдання хтось інший. Учні, які виявляють самостійність у навчанні, краще засвоюють знання й успішніше розвиваються.

Підготовленість учня до навчання виявляється  в конкретних знаннях, навичках та вміннях, потрібних для засвоєння навчального  матеріалу. Тому важливо готувати дітей  старшого дошкільного віку до навчання у школі не тільки психологічно, а й із конкретних різновидів знаків лічби, мови, уявлень про природу та суспільство.

Навчання у школі потребує від  учня організованості та дисципліни, щоденної систематичної роботи. Цим  навчальна діяльність школяра відрізняється  від ігрової діяльності дошкільника  й наближається до трудової діяльності.

Засвоєння учнями знань залежить від  їхньої активності у навчанні. Навчання пов´язане з розвитком особистості. Навчаючись, дитина розвивається, а  розвиваючись, здобуває нові можливості - розуміти та засвоювати складніші  знання. Успішніше дитина розвивається тоді, коли в процесі навчання активізується її навчальна самостійність, коли дитина стає суб´єктом, а не лише об´єктом навчання, тобто вміє ставити перед собою навчальні завдання й намагається успішно розв´язувати їх. У розвитку особистості надзвичайно важливу роль відіграє активізація розумової діяльності, а не лише уваги, сприйняття, пам´яті, уяви. Як показали дослідження проблеми навчання, еврична та програмована побудова процесу навчання, коментування змісту навчальних завдань, розв´язування навчальних завдань з кожного предмета, доведення сприяють подоланню конкретизму в розумовій діяльності та успішному розумовому розвитку.

ПРАЦЯ - свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Вона є необхідною умовою існування та розвитку людини.

Приводячи в рух наявні в неї  природні органи і сили, людина виготовляє знаряддя праці та за їх допомогою  видозмінює матеріал природи, надає  йому форму, придатну для власного життя, задоволення своїх різноманітних потреб.

Від генерації до генерації праця  ставала дедалі різноманітнішою, досконалішою, різнобічнішою. До полювання та скотарства додалися землеробство, потім прядіння, ткацтво, обробка металів, гончарське ремесло, судноплавство.

Праця - це жива єдність фізичного й психічного. У процесі праці активізуються й виявляються різні фізичні та психічні властивості людини. Залежно від змісту праці її психічні компоненти набувають певних особливостей. Діяльність слюсаря, тракториста, вчителя або композитора потребує специфічних психічних якостей. Але є психічні якості особистості, спільні для всіх різновидів трудової діяльності, хоча вони й виявляються в кожному її різновиді по-різному.

Перша й необхідна умова будь-якої праці - наявність мети: створити певний продукт.

Характерна особливість праці  в тому, що людина передбачає її результати, уявляє собі матеріал, який при цьому  буде використано, окреслює способи  та послідовність своїх дій. Цим  її трудові дії відрізняються  від працеподібних дій тварин. Перш ніж щось будувати, людина створює у своїй уяві образ того, що робитиме. Наприкінці процесу праці виходить результат, який ще до його початку існував в уяві людини. Що складніше трудове завдання, то вищі вимоги ставить його виконання до психіки людини.

Праця потребує відповідної підготовки. Знань, навичок та умінь працювати набувають упродовж навчання та попереднього навчання. Щоб опанувати певні спеціальності, необхідно після закінчення середньої школи навчатися у вищій школі. Багато часу потрібно також для оволодіння виробничими спеціальностями високої кваліфікації.

У праці людини виявляються її уважність, спостережливість, уява та мислення. Особливо важливі ці якості тоді, коли перед  людиною постає нове для неї трудове  завдання, коли вона шукає нових, досконаліших способів його виконання.

Праця потребує напруження фізичних і розумових сил, подолання труднощів, самовладання та інших вольових якостей. Цілеспрямована воля потрібна і в  фізичній, і в розумовій праці  впродовж усього часу її виконання. Особливо вона необхідна тоді, коли праця не захоплює за змістом або способами виконання. Праця є джерелом різноманітних емоцій людини. У процесі роботи людина переживає успіхи та невдачі. У разі позитивного ставлення до праці ці переживання спонукають її до ще більшого напруження.

Успіх праці людини залежить від  зрозумілості мети, яку вона ставить  перед собою, від зрілості мотивів, що спонукають її працювати, та пов´язаного  з ними ставлення до трудових обов´язків, від відповідності її здібностей, загальної та спеціальної підготовки вимогам праці. Дуже важливу роль у праці відіграють такі індивідуально-психологічні якості людини, як акуратність і дисциплінованість.

У процесі суспільно-історичного  розвитку людського життя виникла  величезна кількість видів праці.

Розмаїття видів людської праці поділяють на працю фізичну та розумову. До фізичної праці належать різні види виробничої та технічної діяльності. Предметом її є матеріал, який дає природа і який обробляють за допомогою різноманітних знарядь. Фізична праця потребує певного використання фізичних сил людини, напруження її м´язової системи. Результатом такої праці є матеріальні продукти, необхідні для задоволення потреб людини. Результат розумової праці - це образи, думки, ідеї, проекти, знання, втілені в матеріальні форми існування (літературні та музичні твори, малюнки, різьблення тощо).

Фізична та розумова праця  охоплює величезну кількість  різних професій і спеціальностей.

Творча діяльність. Будь-яка  фізична і розумова праця за певних суспільних умов може стати творчою діяльністю.

У різних видах праці  творчість має певні особливості, зумовлені змістом і характером діяльності, її обставинами та індивідуальними  рисами працівника. Водночас усім видам  творчої діяльності властиві спільні  риси.

Творча діяльність зумовлена  потребами суспільства. Усвідомлення цих потреб є джерелом різних задумів, ідей, проектів. Розпочинається творча діяльність з виникнення певного  задуму, зокрема: змінити методи, прийоми  роботи в тій чи іншій галузі, створити нове знаряддя, сконструювати нову машину, здійснити певний науковий експеримент, написати художній твір, створити музичну п´єсу, намалювати картину тощо.

Для здійснення творчого задуму потрібна підготовча робота - обміркування його змісту, з´ясування деталей, шляхів його реалізації та збирання необхідних матеріалів. Така підготовча робота властива творчості конструктора-винахідника, вченого, письменника, митця. Вона часто буває довготривалою. Відомо, що Ч. Дарвін понад 30 років збирав наукові матеріали для написання своєї праці «Походження видів».

Після підготовчої роботи відбувається реалізація творчого задуму, яка так само може тривати різний час залежно від змісту завдання, його складності, підготовки особистості  та умов творчої праці.

Здійснення творчого задуму - велика й напружена робота, яка потребує участі та піднесення всіх сил людини, максимальної зосередженості її свідомості на предметі творчості. Ця зосередженість буває настільки високою, що працівник, захоплений завданням, не помічає, що відбувається навколо нього. Зосередженість потребує участі пізнавальних і вольових сил людини.

Систематична наполеглива  і напружена праця є визначальною умовою успіху творчості. За цієї умови  найчастіше виникають такі моменти  творчого піднесення, які називають  натхненням і за наявності яких особливо успішно знаходять нові способи розв´язання завдань, виникають нові та продуктивні ідеї, створюють центральні образи художніх творів тощо. Для натхнення характерне напруження всіх сил працівника і емоційне захоплення предметом творчості та продуктивною роботою над ним. Натхнення виникає не до початку роботи, а під час неї як певний її наслідок. Звідси випливає, що для успішного досягнення мети треба систематично і регулярно працювати, а не очікувати, коли прийде натхнення. За словами П. Чайковського, натхнення - це такий гість, який не полюбляє відвідувати лінькуватих. Воно виникає в процесі наполегливої роботи.

На творчій діяльності позначаються відчуття новизни справи, потреби в ній сучасності. Відбуваються мобілізація духовних сил і неусвідомлена, інтуїтивна поява нових образів, способів дій у розв´язанні проблеми.

Успішність творчої  праці залежить від того, якою мірою  людина володіє прийомами та технікою роботи, як вона ставиться до результатів  роботи. Творчим працівникам властиве критичне, вимогливе ставлення до своїх творів. Воно, зокрема, характерне для видатних поетів, письменників. О. де Бальзак дванадцять і більше разів переробляв свої твори, часто до невпізнання змінював, коригуючи їх. Те саме можна сказати про інженерів, науковців.

2. Міжособистісні стосунки у групах.

Важливим аспектом життєдіяльності  колективу, знання якого важливе  практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на ґрунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зусилля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визначають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосунки мають складну структуру.

У цій структурі діють  не лише об’єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості  керівництва, стосунки, що склалися між  членами групи), а й суб’єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).

 Основним методом  дослідження взаємовідносин у  колективі є спостереження.

Воно дає можливість всебічно з’ясувати змістовний бік  життя групи, її структуру, рівень розвитку, статус окремих членів. Плідними при вивченні колективів є також різні форми анкетування, опитування, інтерв’ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, думки її членів про різні аспекти життя певної спільноти.

Ефективним інструментом оперативного вивчення міжосо-бистісних стосунків є запропонований американським психологом і мікросоціологом Дж. Морено метод соціометрії. Засадовим стосовно нього є принцип синтонності — емоційних потягів і симпатій, які виявляються у стосунках між членами групи і визначають їх характер.

Процедура соціометричного  дослідження полягає в тому, що кожному члену групи пропонується відповісти на запитання «З ким би ти хотів..?». Воно може стосуватися  будь-якої царини людських взаємовідносин. Критерії вибору можуть бути сильними та зорієнтованими на істотні психологічні якості особистості — її моральні принципи, силу характеру, вольові та інтелектуальні якості, наприклад: «З ким би ти пішов у розвідку?», «До кого б ти звернувся по допомогу при розв’язанні конфліктної ситуації?» тощо. Критерії можуть бути слабкими, коли вони стосуються вибору партнера для розваг, відпочинку або ж для забезпечення психологічного комфорту.