Контрольная работа по "Трудовому праву". 302

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

 

 

Кафедра :  _____________________________

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

«ТРУДОВЕ ПРАВО»

(студентки 4 курсу заочної  форми навчання 

Лагер К.О. залікова книжка № 210108)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків –2013р.

План 

1. Вступ……………………………………………….…………..….……3
2. Поняття та зміст охорони праці ………………….…………..………3
3. Правовий статус служби охорони праці на підприємстві. Основний інструктаж  з перевірки знань працівників з питань охорони праці……………………………………………………………………5
4. Порядок відшкодування власником підприємства, установи організації шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з ним трудових обов’язків……………..……………….16
5. Моральна шкода , її поняття та порядок відшкодування...………..17
6. Задача №1……………………………………………………………..21
7. Задача №2……………………………………………………………..22
8. Висновки……………………………………………...….……………24
9. Використана література………………………………………………26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У сучасних умовах ринкових відносин в Україні створюється, реконструюється і функціонує велика кількість малих, середніх і великих  підприємств виробничого, будівельного, сільськогосподарського, транспортного  призначення, підприємств громадського харчування, сфери послуг та ін. Роботодавці  таких підприємств несуть повну  відповідальність за створення безпечних  і здорових умов праці для робітників і службовців, попередження випадків травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж. Закон України про  охорону праці встановив основні  принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя  і здоров'я працівників по відношенню до резутьтатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця  за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв'язання завдань охорони праці, соціального  захисту працівників, повного відшкодування  збитків особам, які потерпіли  від нещасних випадків на виробництві  і професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці  незалежно від форм власності  і видів діяльності підприємства.

1. Поняття та зміст охорони праці

Термін «охорона праці» вживається в двох значеннях: в широкому

 його розумінні та  в більш вузькому, спеціальному  розумінні.

При вживанні терміну «охорона праці» відповідно до його етимологічного

 значення, тобто в широкому  розумінні, до його поняття  відносять ті

 гарантії для працівників,  що передбачають усі норми  трудового

 законодавства, наприклад  норми, що забороняють власнику  або

 уповноваженому ним  органу звільняти працівників  з роботи тоді, коли

 немає підстав, передбачених  ст.ст. 40, 41 КЗпП. Ці норми становлять

 надзвичайно важливу  гарантію, спрямовану на охорону  трудових прав

 працюючих. Або така  гарантія, як можливість розірвання  трудового

 договору з ініціативи  власника або уповноваженого  ним органу тільки за

 попередньою згодою  профспілкового комітету (ст. 43 КЗпП).

 На охорону праці  трудящих спрямовані й передбачені  зако-

 нодавством гарантії  можливості оскарження незаконних  дій власника

 або уповноваженого  ним органу до комісії по  трудових спорах і в

 районний (міський) суд.

 Проте термін «охорона  праці» в чинному трудовому  законодавстві

 вживається не в  такому широкому, тобто буквальному,  значенні цих слів,

 а в більш вузькому. У вузькому значенні під охороною  праці розуміється

 сукупність заходів  щодо створення безпосередньо  в процесі роботи

 нормальних і безпечних  технічних і санітарно-гігієнічних  умов для всіх

 працюючих .

 Охорона праці пов'язана  з різними галузями науки, такими, як

 медицина, токсикологія, фізіологія, біологія, біохімія, хімія,  механіка,

 електротехніка, фізика, психологія, епідеміологія, правознавство,  а в

 останні десятиріччя  з'явилась нова наука — ергономіка, що вивчає

 методи взаємодії техніки  і людей. Традиційно вважалось,  що людина

 повинна пристосуватись  до роботи. Використовувався навіть  термін

 «адаптація на робочому  місці». Ергономіка розробляє досить  ефективні

 заходи щодо адаптації  праці до людини, внаслідок чого  працівник

 ставиться у можливо  найсприятливіші умови по виконанню  фун-

 кціональних завдань.

 Легальне визначення  поняття охорони праці дається  в ст. 1 Закону

 України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці». Охорона  праці — це

 система правових, соціально-економічних,  організаційно-технічних і

 лікувально-профілактичних  заходів та засобів, спрямованих  на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.

 Крім Закону України  «Про охорону праці» правове  регулювання

 охорони праці знайшло  відображення в нормах глави  XI «Охорона праці»

(ст. ст. 153-173), глави ХП  «Праця жінок» (ст. ст. 174-186), глави  XIII

 «Праця молоді» (ст. ст. 187-200) КЗпП.

 З охороною праці  тісно пов'язана також низка  правових норм, що

 відносяться до інших  галузей права України. Це норми  цивільного права,

 що встановлюють майнову  відповідальність при ушкоджені  здоров'я або

 смерті громадянина;  норми адміністративного права,  що визначають

 адміністративну відповідальність  і порядок притягнення до неї  громадян

 органами охорони прані;  норми кримінального права, що  встановлюють

 відповідальність при  вчиненні злочинів у галузі  охорони праці і техніки

 безпеки.

 Ці правові норми  хоча формально й виходять  за межі трудового

 права, за своїм  призначенням безпосередньо спрямовані  на

 забезпечення безпечних  і здорових умов праці. В  усіх цих галузях права

 відображена державна  політика в галузі охорони  праці, що базується на

 принципах: пріоритету  життя і здоров'я працівників;  повної

 відповідальності власника  за створення безпечних і нешкідливих  умов

 праці; комплексного  розв'язання завдань охорони праці  на основі

 національних програм  з цих питань та з урахуванням  інших напрямів

 економічної та соціальної  політики, досягнень в галузі  науки і техніки

 та охорони навколишнього  середовища; соціального захисту

 працівників, повного  відшкодування шкоди особам, які  зазнали шкоди

 від нещасних випадків  па виробництві і професійних  захворювань;

 встановлення єдиних  нормативів з охорони праці  для всіх підприємств,

 незалежно від форм  власності і видів їх діяльності; використання

 економічних методів  управління охороною праці; проведення  політики

 пільгового оподаткування,  що сприяє створенню безпечних  і

 нешкідливих умов праці;  участі держави у фінансуванні  заходів щодо

 охорони праці; здійснення  навчання населення, професійної  підготовки і

 підвищення кваліфікації  працівників з питань охорони  праці; забез-

 печення координації  діяльності державних органів,  установ, організацій

 та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми  охорони

 здоров'я, гігієни та  безпеки праці, а також співробітництва  в галузі

 охорони праці, використання  світового досвіду організації  роботи щодо

 поліпшення умов і  підвищення безпеки праці. Тому  правове регулювання охорони  праці охоплює розробку іприйняття  загальних норм охорони праці,  правил техніки безпеки і виробничої  санітарії; проведення профілактичних  заходів, спрямованих на створення  сприятливих умов праці, що  попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; створення сприятливих умов праці і забезпечення її охорони на діючих підприємствах в процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків, систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо з участю самих трудових колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій трудящих — жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо.

 

2. Правовий статус служби охорони праці на підприємстві.

 

    Згідно з Законом України "Про охорону праці" служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці. Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб.

На підприємстві з кількістю  працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Основні завдання служби охорони  праці:

• забезпечення фахової  підтримки рішень роботодавця з  питань охорони праці;

• забезпечення безпеки  виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

• забезпечення працівників  засобами індивідуального та колективного захисту;

• професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників  з питань охорони праці;

• вибору оптимальних режимів  праці й відпочинку працівників;

• інформування та надання  роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Функції служби охорони праці:

а) опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці;

б) оперативно-методичне  керівництво роботою з охорони  праці;

в) участь у складанні  комплексних заходів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища;

г) проведення для працівників  вступного інструктажу з охорони  праці;

д) розгляд фактів наявності  небезпечних виробничих ситуацій у  разі відмови з цих причин працівників  від виконання дорученої роботи;

е) організація забезпечення підрозділів правилами, стандартами, нормами, інструкціями з охорони  праці; розробка планів роботи підприємства щодо створення безпечних і здорових умов праці тощо;

є) участь у розслідуванні  нещасних випадків, профзахворювань, аварій;

ж) контроль за дотриманням  чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих стандартів, нормативних  актів та інструкцій з охорони  праці, виконання робіт з охорони  праці у підрозділах; забезпечення працюючих засобами захисту тощо;

Права працівників служби охорони праці:

• представляти підприємство в державних і громадських  установах при розгляді питань охорони  праці;

• безперешкодно відвідувати  виробничі об'єкти, зупиняти роботу виробництв у разі порушень, які  створюють загрозу життю або  здоров'ю працюючих;

• одержувати від посадових  осіб необхідні відомості, документи  і пояснення з питань охорони  праці;

• перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища, видавати керівнику об'єкта, що перевіряється, обов'язковий для  виконання припис;

• вимагати від посадових  осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу з охорони  праці;

• надсилати керівникові  підприємства подання про притягнення  до відповідальності працівників, які  порушують вимоги з охорони праці;

• порушувати клопотання про  заохочення працівників, які беруть активну участь у підвищенні безпеки  та покращенні умов праці.

Служба охорони праці:

 сприяє впровадженню  у виробництво досягнень науки  і техніки у тому числі ергономіки  і прогресивних технологій, сучасних  засобів колективного та індивідуального  захисту працюючих, захисту населення  і навколишнього середовища;

 розглядає листи, заяви  та скарги працюючих з питань  охорони праці;

 надає методичну допомогу  керівникам структурних підрозділів  підприємства у розробці заходів  з питань охорони праці;

 готує проекти наказів  та розпоряджень з питань охорони  праці, загальних для всього  підприємства;

 розглядає факти наявності  виробничих ситуацій, небезпечних  для життя чи здоров’я працівників  або людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови з цих  причин працівників від виконання  дорученої їм роботи.

 Служба охорони праці  контролює:

 дотримання чинного  законодавства, міжгалузевих, галузевих  та інших нормативних актів,  виконання працівниками посадових  інструкцій з питань охорони  праці;

 виконання приписів  органів державного нагляду, пропозицій  та подань уповноважених трудових  колективів і профспілок з  питань охорони праці, використання  за призначенням коштів фонду  охорони праці;

 відповідність нормативним  актам про охорону праці машин,  механізмів, устаткування, транспортних  засобів, технологічних процесів, засобів проти аварійного, колективного  та індивідуального захисту працюючих;  наявність технологічної документації  на робочих місцях;

 своєчасне проведення  навчання та інструктажів працюючих,  атестації та переатестації з  питань безпеки праці посадових  осіб та осіб, які виконують  роботи підвищеної небезпеки,  а також дотримання вимог безпеки  при виконанні цих робіт;

 забезпечення працюючих  засобами індивідуального захисту,  лікувально-профілактичним харчуванням,  молоком або рівноцінними харчовими  продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими  приміщеннями; організацію питного  режиму, надання працівникам передбачених  законодавством пільг і компенсацій,  пов’язаних з важкими та шкідливими  умовами праці;

 використання праці  неповнолітніх, жінок та інвалідів  згідно з діючим законодавством;

 проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і  періодичних (протягом трудової  діяльності) медичних оглядів працівників,  зайнятих на важких роботах  та роботах із шкідливими чи  небезпечними умовами праці або  таких, де є необхідність у  професійному доборі; проходження  щорічних обов’язкових медичних  оглядів осіб віком до 21 року;

 виконання заходів,  наказів, розпоряджень з питань  охорони праці, а також заходів  щодо усунення причин нещасних  випадків і аварій, які визначені  у актах розслідування;

 здійснює зв’язок  з медичними закладами, з науковими  та іншими організаціями з  питань охорони праці, організовує  впровадження їх рекомендацій.

 Спеціалісти служби  охорони праці мають право:

 представляти підприємство  в державних та громадських  установах при розгляді питань  охорони праці;

 безперешкодно в будь-який  час відвідувати виробничі об’єкти,  структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування  та інших засобів виробництва  у разі порушень, які створюють  загрозу життю або здоров’ю  працівників;

 одержувати від посадових  осіб необхідні відомості, документи  і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці;

 перевіряти стан безпеки,  гігієни праці та виробничого  середовища на об’єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного  об’єкту, цеху, виробництва обов’язків  для виконання припис;

 вимагати від посадових  осіб відсторонення від роботи  працівників, які не пройшли  медичного огляду, навчання, інструктажу,  перевірки знань з охорони  праці, не мають допуску до  відповідних робіт або порушають  нормативні акти про охорону  праці;

 надсилати керівникові  підприємства подання про притягнення  до відповідальності працівників,  які порушують вимоги щодо  охорони праці;

 порушувати клопотання  про заохочення працівників, котрі  беруть активну участь у підвищенні  та поліпшенні умов праці.

 

Основний інструктаж з перевірки знань працівників з питань охорони праці :

• Організація роботи з охорони праці

Охорона праці як об'єкт  управління. Управління охороною праці. Мета і завдання управління. Структурно-функціональна  схема управління охороною праці.

Планування роботи з охорони  праці: перспективне, поточне та оперативне.

Організація роботи з охорони  праці. Посадові інструкції, установлення обов'язків, прав і відповідальності виробничо-технічних служб, посадових  осіб і спеціалістів за виконання  функцій і завдань у системі  управління охороною праці, а також  вимог з охорони праці.

Оперативне керівництво  і координація роботи з охорони  праці.

Матеріальне та моральне стимулювання роботи з охорони праці.

Контроль за ефективністю функціонування системи управління охороною праці, виконанням працівниками своїх обов'язків, правил, норм та інструкцій з охорони праці, за станом охорони  праці на робочих місцях, аудит  охорони праці.

      Вимоги нормативних актів з охорони праці щодо безпеки виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Планово-запобіжні ремонти засобів праці. Метрологічне забезпечення охорони праці.

      Організація безпечного ведення робіт підвищеної небезпеки або таких, де є потреба у професійному доборі згідно з нормативно-правовими актами з охорони праці.

 

Прилади контролю безпечних  умов праці. Світлова та звукова сигналізація. Запобіжні написи, сигнальне пофарбування. Знаки безпеки.

Основні положення Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки". Порядок ідентифікації  та обліку об'єктів підвищеної небезпеки.

Основні положення Конвенції N 174 від 2 червня 1993 року Міжнародної  організації праці "Про запобігання  значним промисловим аваріям".

Теоретичні основи механізму  горіння та вибуху. Ламінарне, дефлаграційне  горіння і детонація в різних агрегатних станах: парогазових, дисперсних середовищ, сконденсованих вибухових  речовин.

Особливості горіння та вибуху в апаратурі, виробничому приміщенні, неорганізованих газових викидів  в незамкнутому просторі. Механізм горіння аерозолів.

Параметри і властивості, що характеризують вибухонебезпеку  середовища; фактори, що характеризують небезпеку вибуху, ГОСТ 12.1.010-76 "Взрывобезопасность. Общие требования".

Кількісні показники вибухів, що характеризують масштаби руйнування, тяжкість наслідків. Тротиловий еквівалент; частка участі вибухопожежонебезпечних  продуктів у вибуху, приведена  маса; енергетичний потенціал вибухонебезпеки, баланс розподілу енергії вибуху. Основні характеристики вибухонебезпеки  хіміко-технологічних процесів; показники  рівня руйнування промислових аварій. Установлені визначення: хіміко-технологічна система, технологічний блок, середовище, об'єкт. Значення параметрів: регламентовані, критичні, граничнодопустимі; потенційно вибухонебезпечний технологічний  об'єкт. Кількісні характеристики гідродинамічних, тепломасообмінних процесів та їх вплив  на рівень вибухонебезпеки. Кількісні  показники, що складають енергетичний потенціал вибухонебезпеки. Можливі  показники вибухів.

Методи стабілізації процесів та оцінка надійності систем. Фізико-хімічні  характеристики речовин, що використовуються в технологічній системі, та їх вплив  на вибухонебезпеку; оцінка рівня небезпечності  процесу; обґрунтованість та надійність способів і засобів контролю допустимої кількості небезпечних речовин; засоби запобігання критичним значенням параметрів. Оцінка експлуатаційної надійності та безпеки обладнання, трубопроводів, обґрунтування їх вибору. Поняття про строки служби (ресурсу) і безвідмовної роботи обладнання; обґрунтування вибору ущільнень, методів і засобів запобігання перевищенням тиску, ефективних систем аварійного скидання вибухонебезпечних продуктів закритого типу.

Вибір засобів контролю, управління і протиаварійного захисту (ПАЗ). Обґрунтування вибору енергозабезпечення (енергостійкості) систем контролю, управління і ПАЗ з урахуванням характеру  технологічного процесу і енергетичного  потенціалу об'єкта.

Локалізація аварій, захист персоналу від уражень, будинків і споруд від руйнування. Поблочні моделі виникнення і розвитку аварій; технічні засоби і послідовність  аварійного відключення технологічних  блоків. Методи і послідовність локалізації  аварій при різних схемах їх розвитку.

Методи оцінки інтенсивності  впливу ударної хвилі на об'єкти при можливому вибуху. Основні  принципи розрахунку зон за рівнями  небезпеки та їх класифікація.

Обґрунтованість розміщення вибухонебезпечних технологічних  об'єктів на території підприємства. Стійкість будинків і споруд до дії  ударної хвилі. Технічні та організаційні  заходи щодо захисту персоналу від  дії ударної хвилі та вторинних  факторів вибуху.

Основні напрямки в удосконаленні  технологічних процесів, розробці сучасного  обладнання, засобів контролю, управління і протиаварійного захисту, швидкодійної та регулювальної апаратури. Підвищення якості сировини, матеріалів та обладнання.

Раціональне планування території  підприємства. Вибір та використання ефективних і надійних, переважно  на базі ЕОМ і мікропроцесорної техніки, засобів контролю, регулювання та протиаварійного захисту.

Запобігання аварійній розгерметизації  технологічних систем, займанню аварійних  викидів.

Вимоги щодо професійного відбору та навчання персоналу для  виробництв підвищеної вибухонебезпеки.

• Пожежна безпека

Основні нормативні документи, що регламентують роботу із забезпечення пожежної безпеки об'єктів: Закон  України "Про пожежну безпеку", стандарти, будівельні норми та правила, Правила пожежної безпеки та інше. Обов'язки керівника підприємства та інших посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта та окремих дільниць виробництва.

Порядок організації і  робота добровільної пожежної дружини. Положення про добровільні пожежні  дружини. Обов'язки членів добровільних пожежних дружин щодо запобігання пожежам  та їх гасіння. Пільги та заохочення, встановлені  для них.

Порядок створення та роботи пожежно-технічної комісії. Типове положення про пожежно-технічні комісії.

Кримінальна, адміністративна, матеріальна та дисциплінарна відповідальність громадян, посадових та юридичних  осіб за порушення вимог пожежної безпеки та виникнення пожежі.

Коротка характеристика виробництва  та пожежна небезпека технологічного процесу, сировини, готової продукції, агрегатів, установок тощо.

Основні причини пожеж: порушення  технологічних регламентів і  несправність виробничого обладнання, іскри електрогазозварювальних  робіт і необережне поводження з  вогнем, іскри котельних та інших  установок, порушення правил користування інструментами і електронагрівальними приладами. Заходи пожежної безпеки, яких необхідно додержуватись перед  початком роботи, під час роботи та по її закінченні з метою запобігання  пожежам.

Утримання території підприємства, протипожежні розриви, джерела протипожежного водопостачання, протипожежний режим  на об'єкті.

Основні вимоги пожежної безпеки  в будівлях і приміщеннях, при  експлуатації електрообладнання, опалювальних приладів, систем вентиляції, при проведенні електрогазозварювальних, паяльних та інших вогневих робіт, при фарбуванні, знежирюванні та митті виробів і  обладнання. Вимоги пожежної безпеки  в лабораторіях, архівах, складських приміщеннях, гаражах, на складах зберігання хімічних речовин, паливно-мастильних матеріалів, при роботі з пожежовибухонебезпечними матеріалами, у приміщеннях з  масовим перебуванням людей (клубах, поліклініках, їдальнях тощо).

Основні вимоги до утримання  шляхів евакуації, автоматичних систем пожежогасіння і автоматичної пожежної сигналізації.

Призначення та місцезнаходження на об'єкті засобів пожежогасіння, протипожежного обладнання та інвентарю (вогнегасники, внутрішні пожежні крани, бочки  з водою, ящики з піском, стаціонарні  установки пожежогасіння). Загальні уявлення про спринклерне і дренчерне обладнання, автоматичну пожежну сигналізацію, вуглекислотні, порошкові, газові та інші установки пожежогасіння.

 

 

Порядок утримання на об'єкті засобів пожежогасіння влітку та взимку.

Правила використовування вогнегасних  засобів, протипожежного інвентарю  і обладнання для пожежогасіння.

Засоби зв'язку і сповіщення про пожежу, що наявні на об'єкті, у  цеху, місця розташування телефонів, пристроїв для подачі звукових сигналів пожежної тривоги. Правила використання цих засобів у разі виникнення пожежі.

    Дії працівників при виявленні в цеху чи на території об'єкта задимлення, загорання або пожежі. Порядок повідомлення про пожежу в пожежну охорону, газорятувальну та інші аварійні служби, організація зустрічі пожежних частин, команд чи добровільних пожежних дружин. Виключення при необхідності технологічного обладнання, комунікацій, електроустановок та вентиляції. Гасіння пожежі наявними на об'єкті засобами пожежогасіння, порядок включення стаціонарних установок, евакуації людей і матеріальних цінностей.

Дії працівників після  прибуття пожежних підрозділів (надання  допомоги в прокладанні рукавних ліній, участь в евакуації матеріальних цінностей та виконання інших  робіт за розпорядженнями керівника  гасіння пожежі).

Розслідування та облік пожеж, розробка заходів щодо запобігання  пожежам та загибелі людей на них.

• Єлектробезпека

Статистичні відомості про  стан виробничого електротравматизму. Основні причини та шляхи зниження його рівня.

    Електричний струм, одиниці вимірювання струму, напруги, потужності, опору, частоти. Постійний та змінний струм, їх шкідлива дія на організм людини. Небезпечні величини електроструму, напруги. Залежність дії електроструму на людину від тривалості дії, умов середовища, метеорологічних факторів, фізичного стану людини. Поняття напруги кроку та дотику. Статична і наведена напруга. Дія електромагнітних полів, засоби захисту від них. Правила безпеки при роботі на персональних комп'ютерах. Будова промислових електроустановок та їх елементи: електричні станції, підстанції, розподільчі пристрої, перетворювачі електроенергії; повітряні та кабельні лінії електропередач вище 1000 В; розподільчі електромережі напругою до 1000 В.

 

Розподіл електроустановок за класами напруги: 0,4 кВ; 6 - 10 кВ; 35 кВ; 110 - 1150 кВ. Особливості будови та сфера  застосування.

Охоронні зони електромереж до і вище 1000 В. Допустимі (безпечні) відстані до струмопровідних частин діючого обладнання, що перебувають  під напругою. Класифікація виробничих приміщень щодо небезпеки ураження працівників електричним струмом.

Колективні та індивідуальні  засоби захисту в електроустановках. Порядок їх використання, зберігання та обліку. Періодичність та види випробувань. Плакати та знаки безпеки, що використовуються в електроустановках.

Заземлення та занулення  електроустановок, їх захисна дія; найбільш допустимі величини опору, від чого вони залежать.

Заходи безпеки при  роботі з електрифікованим інструментом, зварювальними та понижувальними трансформаторами, переносними світильниками тощо.

Вимоги безпечного застосування машин і механізмів у діючих електроустановках. Особливості виробництв з наявністю  електротехнологій.

Порядок виконання робіт  у діючих електроустановках: організаційні  та технічні заходи, наряд-допуск до роботи, інструктаж, групи електробезпеки.

Особа, відповідальна за стан електрогосподарства, її статус, кваліфікація, група електробезпеки, обов'язки та відповідальність.

• Гігієна праці

Поняття гігієни праці  та медицини праці. Основні положення  законодавчих актів, що стосуються створення  безпечних умов праці та збереження здоров'я працюючих. Опрацювання, прийняття  та скасування нормативно-правових актів - санітарних норм, правил, гігієнічних  нормативів, регламентів тощо. Шкідливі фактори виробничого середовища і трудового процесу, їх гігієнічна оцінка. Критерії і показники умов праці (Гігієнічна класифікація праці). Компетенція спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади  в галузі охорони здоров'я в  проведенні атестації робочих місць  за умовами праці, організація та здійснення контролю за параметрами  факторів виробничого середовища та трудового процесу. Атестація робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.