Індивідуальне науково-дослідне завдання по "Экономики организации"

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування

Кафедра економічної теорії 
 
 

Індивідуальне

науково-дослідне завдання

(варіант  № 14) 

                                                                                                Виконала:

                                                                  студентка ФМ

                                                                     група УПЕП-11

                                                             Шулім І.В.

                                                              Перевірив:

                                                                                  доц. Заглинський А.О. 

     Рівне 2011 

     ЗМІСТ 

     І. ВСТУП............................................................................................................3

     ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА..............................................................................5

          2.1. Молодіжне безробіття............................................................................5

     2.2. Зайнятість і безробіття як соціально-економічні характеристики ринку праці..................................................................................................................6

     2.3. Стан проблеми «молодіжного безробіття» в області......................9

     2.4. Регулювання ринку праці.........................................................................11

     2.5. Основні причини безробіття.................................................................14

     2.6. Шляхи подолання безробіття серед молоді.......................................16

     ІІІ. ВИСНОВКИ..............................................................................................19

     ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 
 
 
 
 
 
 
 
 

     І. ВСТУП

     Безробіття  молоді є однією з найгостріших соціально-економічних  проблем України сучасності. Особливо різко простежується тенденція  зростання безробіття молоді в умовах світової економічної кризи. Згідно з соціологічними дослідженнями  в Україні за останні роки в  сфері зайнятості виникли наступні проблеми:

• зменшення кількості зайнятих в країні;
• посилення процесів трудової мобільності;
• збільшення чисельності зайнятих в тіньовому секторі;
• виникнення ринків дитячого труда;
• збільшення робочих міст для людей після пенсійного віку;
• виділення найменш захищених прошарків населення з точки зору трудового законодавства (наприклад, молодь).

     З початку цього року громадська організація  «Молодіжна альтернатива» спільно  з партнерами з практично усіх регіонів України проводила дослідження  проблеми молодіжного безробіття та розвитку молодіжного підприємництва. Було проведено фокус-групові дослідження  серед представників студентства, підприємців, громадських організацій, депутатів рад різних рівнів, представників  органів місцевого самоврядування та влади.

     Збільшення  чисельності молодих людей все  більш випереджає можливості країни забезпечити їх роботою. Крім того, молодим людям знайти роботу важче, ніж дорослим. Між рівнем молодіжного  і дорослого безробіття існує  кореляція, однак в період економічного спаду молодіжне безробіття, як правило, зростає вищими темпами. У першому  кварталі 2009 роки в Євросоюзі без  роботи опинилися 5 мільйонів безробітних  у віці 15-24 років. Про це повідомляє Eurostat. Всього за перші три місяці 2009 роки безробіття серед молоді в ЄС досягло рівня в 18,3 відсотка, тоді як загальний рівень безробіття ЄС залишався значно меншим - на рівні 8,2 відсотка.

     Наявність високого рівня безробіття свідчить про нестабільність в економіці  та має негативні соціально-економічні наслідки для країни.

     По-перше, воно супроводжується зубожінням населення, значним погіршенням його життєвого  рівня. По-друге, неможливість знайти роботу в рідній країні змушує шукати її за кордоном, тобто призводить до відтоку  робочої сили. Але якщо раніше можливість працевлаштування за межами України  була цілком реальна, то зараз уряд країн Європейського союзу та СНД, де найчастіше знаходились на заробітках українські громадяни, в умовах світової економічної кризи намагається  зберегти робочі місця для власних  громадян, зменшуючи кількість легальних  робочих місць для іноземців  тощо.

     Молодіжне безробіття викликає особливу тривогу, бо молодь – це майбутнє країни. Відсутність роботи є причиною зростання абортів, розводів, збільшення кількості дітей-сиріт, тому що бідна молода сім'я не в змозі прогодувати дитину. Молоді люди в світлі такого масового безробіття починають скептично відноситься до освіти, тому знайти дійсно гарного фахівця досить важко. Не треба також забувати про те, що злочини скоює найчастіше саме молодь. Через це підвищення безробіття серед молодого населення призводить до погіршення криміногенної ситуації в країні. Необхідно також враховувати, що через незадоволеність життя молоді люди вдаються до наркоманії та алкоголізму. Всі ці процеси призводять до знищення нації. 
 
 
 
 
 

     ІІ. ОСОВНА ЧАСТИНА 

2.1. Молодіжне безробіття 

     Молодіжне безробіття – одна із актуальних проблем  нашого часу. Саме молодь є найменш  захищеною на ринку праці. Ситуація щодо зайнятості молодих громадян в  нашій області залишається гострою, адже збільшується конкуренція, важко  знайти роботу за фахом, змінюється престижність професій, збільшуються вимоги до особистісних якостей та професійних знань  при прийомі на роботу. Парадоксальність ситуації на сучасному ринку праці  полягає в тому, що з одного боку ,паралельно із значною пропозицією  існує і досить великий попит  на робочу силу, а з іншого - дуже часто реальний рівень професійних  знань, кваліфікації тих, хто шукає  роботу, не відповідає вимогам роботодавців. А серед цієї категорії громадян велика частка молодих.

     Серед громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, які є клієнтами служби зайнятості, 46,0% складають молоді особи у віці до 35 років. Протягом звітного періоду  на обліку перебували 24439 молодих осіб. Працевлаштовані 11920 осіб, або 45,3% від  усіх працевлаштованих. Чисельність  молодих осіб, охоплених професійною  підготовкою, перепідготовкою або  підвищенням кваліфікації становила 2961, що на 17,5% більше, ніж у січні-серпні минулого року, або 49,6% від тих, для  кого вона було організована. До громадських  робіт залучено 2886 молодих осіб (26,2% до загальної кількості тих, хто  працював на громадських роботах), що на 28,3% більше, ніж у відповідному періоді минулого року. 
 
 

     2.2. Зайнятість і безробіття як соціально-економічні характеристики ринку праці

     У міжнародному і вітчизняному соціально-економічних  дослідженнях ринку робочої сили як його основні характеристики виділяють  зайнятість і безробіття. Ці категорії  взаємодоповнюють одна одну, оскільки обидві характеризують ступінь участі/неучасті активної частини населення в  процесі праці. Наочне представлення  їхнього взаємозв'язку дозволяє скласти схему, зображену на рис.1, відповідно до концепції Міжнародної організації праці, адаптованої до умов України.

     Рис.1.Класифікація населення України залежно від рівня економічної активності

     Як  бачимо, у сукупності поняття "зайнятість" і "безробіття" характеризують все  економічно активне населення, тобто  практично всіх учасників соціально-трудових відносин. У той же час у вітчизняній  літературі ще не склалося єдиного уявлення про сутність явищ, відображених у цих поняттях.

       Зайнятість населення розуміється  звичайно як діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їхніх  особистих і суспільних потреб, яка приносить їм заробіток  чи трудовий дохід і не суперечить  чинному законодавству.

       Із переходом до ринкової економіки  істотно зростає інтерес до  проблем зайнятості. З одного  боку, він зумовлений тим, що  ефективність функціонування сфери  зайнятості впливає на весь  хід господарського відтворення,  на спрямованість і гостроту  всіх соціально-економічних процесів  у суспільстві. З іншого боку, рівень дослідженості проблем зайнятості хтозна чи можна визнати достатнім для управління зайнятістю у складний перехідний період до ринкової економіки. Багатьом дослідженням останніх років не вдалося уникнути однобокості, обмеженості, що виявляються насамперед в орієнтації на інтереси виробництва. 

       Стає усе більш зрозуміло, що  проблема зайнятості не може  обмежуватися рамками виробничої  діяльності людей зі створення  матеріальних і духовних благ. Від її рішення залежить здійснення  багатьох аспектів життєдіяльності  людини, пов'язаних з її самореалізацією  як діяльнісної особистості. Мова повинна йти про "соціальне наповнення" категорії "зайнятість".

       Серед основних, на наш погляд, тенденцій сучасних теорій зайнятості, зазначених у західній економічній  літературі, можна вказати такі:

      - по-перше, виділення проблем  інформованості і формування  очікувань з боку суб'єктів  господарської діяльності як  пріоритетних;

      - по-друге, визначення взаємозв'язку  таких агрегатних показників, як  зарплата, рівень цін, відсоток  прибутку і т. ін;

      - по-третє, переміщення в розряд  центральних при макроєкономічному аналізі господарської ситуації проблем подальшого розвитку кон'юнктури;

      - по-четверте, сполучення ринкових  механізмів регулювання у сфері  зайнятості з державним регулюванням;

      - по-п'яте, залучення як механізму  пристосування до змін ринкової  кон'юнктури стратегії гнучкої  зайнятості із взаємодією всіх  її форм - чисельної, функціональної  та фінансової гнучкості. 

       Суттєвого значення для насичення  економічних теорій соціальним  контекстом мала концепція "людського  капіталу", що пов'язана з іменами  Г. Беккера, Я. Мінсера і Т. Шулъца. Відповідно до неї, робітник намагається максимізувати свої доходи за весь життєвий цикл, вирішуючи питання про інвестування часу і грошей у підвищення власних виробничих можливостей шляхом отримання освіти та накопичення досвіду. На першому етапі той, хто спромігся на таке інвестування, несе подвійні втрати: платить за навчання і тимчасово втрачає прибуток. Пізніше ці втрати мають компенсуватися підвищеною винагородою завдяки нагромадженому "людському капіталу".10

       Таким чином, теорія "людського  капіталу" пояснює різницю не  тільки в структурі оплати  праці, айв інтенсивності трудової  мобільності. Виховання дитини, отримання  освіти у школі та в університеті, пошук інформації про форми  працевлаштування та навчання  на робочому місці - усе це  об'єднується поняттям накопичення  "людського капіталу", що відтворюється  протягом всього життєвого циклу  людини. Ця теорія і заклала  методологічну базу більшості  сучасних пошуків у галузі  економіки праці.

       Варто зазначити, що дія згаданих  тенденцій виявлена при дослідженні  проблем зайнятості в умовах  розвинутої ринкової економіки.  У зв'язку з цим, використання  цих знань для економіки перехідного  періоду є можливим лише з  урахуванням особливостей розвитку  вітчизняної економіки.

       Так, характерною рисою сучасної  економіки України є дефіцит  вітчизняних продуктів споживання (у тому числі предметів першої  необхідності) у сполученні з  украй неефективним використанням  трудових і матеріальних ресурсів. Фахівці-експерти з проблем зайнятості  пов'язують ситуацію, що виникла,  з рядом негативних явищ у  сфері зайнятості. 

2.3. Стан проблеми «молодіжного безробіття» в області

     Хотілося  б відмітити певні позитивні  тенденції у вирішенні питання  працевлаштування і зайнятості населення, а саме те, що цим займається держава. З метою надання державних  гарантій працевлаштування створено державну службу зайнятості , яка на безоплатній  основі надає цілий комплекс різноманітних  послуг , які допомагають вирішувати гострі проблеми безробіття і, зокрема, молоді. Існують додаткові гарантії держави для працевлаштування молодих  людей:

     - встановлено 5% квоту для бронювання  робочих місць для працевлаштування  соціально-незахищених категорій  населення;

     - сприяння у працевлаштуванні  молоді шляхом надання дотацій  роботодавцям для створення додаткових  робочих місць для працевлаштування  безробітних.

     - в умовах формування ринкової  економіки важливим чинником  є залучення молоді до підприємництва.

     Яка ж ситуація на ринку праці області? Із задоволенням хочеться відмітити  позитивні тенденції щодо зростання  зайнятості та скорочення безробіття. Існує позитив скорочення ринку  праці серед молоді: від 37500 осіб у 2000 році до 33100 осіб у 2005 року. Звичайно ж, велику питому вагу серед безробітної  молоді складають випускники загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів. Якщо розглядати структуру чисельності випускників, що перебували на обліку в службі зайнятості, то ми бачимо, що найбільший відсоток припадає на випускників ВНЗ, випускники ЗОШ і ПТУ- приблизно рівні частки. Аналізуючи чисельність випускників закладів освіти, які перебували на обліку в розрізі районів, бачимо ,що найбільша їх кількість була у Сарненському, Березнівському, Здолбунівському районах, а найменше – у Демидівському та Корецькому.. Дуже гострою залишається проблема незайнятості випускників шкіл . Практично не змінюється чисельність безробітних з повною середньою та базовою середньою освітою.

     Служба  зайнятості для ефективного вирішення  проблеми безробіття та підвищення конкурентноздатності молоді розвиває активні форми зайнятості, і з кожним роком збільшує обсяги охоплення заходами активної політики . При сприянні служби зайнятості у 2005 році працевлаштовано 33 тис. осіб, що майже на 7% більше ніж у 2004 році. Рівень працевлаштування у 2005 році стновив Із кожних 100 працевлаштованих незайнятих громадян , 36 осіб - особи у віці до 28 років. Питома вагами молоді до 28 років у загальній кількості працевлаштованих динамічно зростає : від 20% у 2000 році до 35,6% у 2005 році. Якщо ж вивчати динаміку працевлаштування молоді у 2000-2005рр. в кількісному вимірі, то незаперечною є тенденція до росту: від 7500осіб у 2000 році до 11800 у 2005 році.

       Однією з активних форм зайнятості  є залучення безробітних громадян  до участі у громадських роботах.  Громадські роботи – роботи  тимчасового характеру, які дають  можливість додаткового заробітку  безробітним громадянам. У 2005 році  службою зайнятості було укладено 875 договорів з підприємствами  щодо організації ними близько  30тис. робочих місць . Серед  молоді до 28 років у громадських  роботах в 2005 році взяли участь  близько 3,5 тис осіб. Безробітна  молодь через участь у громадських  роботах доглядала за одинокими  пристарілими, інвалідами, проводила  їм ремонт осель, здійснювала  обробіток їхніх присадибних  ділянок. Крім того, безробітними  надавалась практична допомога територіальним центрам, будинкам-інтернатам, дитячим садочкам та ін.

     З урахуванням ситуації на ринку праці  службою зайнятості здійснюється професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних громадян. Пріоритетними при організації  професійного навчання безробітних  є потреби роботодавців та стан ринку  праці. У 2005 році проходили навчання 7925 осіб, з них - 4150 громадяни віком  до 28 років. Серед осіб, які проходили  навчання 1098 осіб - випускники навчальних закладів, 1152 особи обирали професію вперше. Значну перевагу, майже 67 % від  загальної кількості осіб, що проходили  професійне навчання, складають випускники ЗОШ.

     Професійна  підготовка безробітних здійснювалася  за 63 професіями, спеціальностями Серед  молодих слухачів, що навчалися на курсах, найбільший відсоток – випускники школи. Молоді громадяни віддавали  перевагу курсам штукатурів, лицювальників-плиточників, кухарів-кондитерів, офіціантів, барменів. Одна із найбільш ефективних форм професійного навчання – навчання під конкретні  замовлення роботодавців, адже після  здобуття професії безробітні отримують  роботу. Для вирішення проблеми працевлаштування випускників ВУЗів, ПТУ використовується ще один ефективний шлях взаємодії з роботодавцями - організація стажування безробітних на конкретних робочих місцях. Під час стажування безробітні продовжують перебувати на обліку в центрі зайнятості і в той же час набувають відповідного досвіду, підвищують свою кваліфікацію, набувають та удосконалюють практичні знання і вміння на робочих місцях. 

     2.4. Регулювання ринку  праці

     Особливе  місце в регулюванні ринку  праці займає проблема співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. В умовах зростання безробіття її вирішення може досягатися не тільки на основі заходів, що забезпечують збільшення економічних робочих місць, але і за допомогою реалізації активних дій по покращенню структури зайнятості.

     Безробіття  серед молоді – предмет особливої  уваги з боку державних і суспільних органів України. Психологічно хитлива, піддана негативному соціальному  впливу безробітна молодь є живильним  середовищем для зростання злочинності, наркоманії, соціальних конфліктів.

     Для посилення ефективності державної  політики зайнятості міри подолання  молодіжного безробіття повинні  включати:

     1) пільгове оподатковування підприємств  та матеріальне заохочування  підприємців, що приймають на  роботу молодих фахівців. Проблема  працевлаштування молоді полягає  сьогодні не тільки у відсутності  робочих місць, а й у нездатності  держави, роботодавців та самих  молодих спеціалістів знайти  спільну мову. Роботодавці бажають  відразу мати відданого суперпрофесіонала,  який був би готовий працювати  за середню зарплату 12 годин на  день без вихідних. Натомість  молоді спеціалісти бажають здебільшого  протилежного. Збалансувати цей  очевидний конфлікт інтересів  має насамперед держава. Пільгове  кредитування – вагомий інструмент  державного регулювання. На правах  пільгового оподатковування повинні  здійснювати свою діяльність  підприємства, де від 20 до 40% (орієнтовно) працюючих складають випускники  навчальних закладів усіх рівнів  акредитації, що не мають досвіду  роботи. Така міра буде сприяти  працевлаштуванню найменш привабливої  для роботодавців частини робочої  сили, прийом якої на роботу  пов’язаний з додатковими витратами  на навчання. У випадку пільгового  оподатковування ці витрати будуть  компенсовані низькими податковими  відрахуваннями;

     2) полегшення переходу від навчального  закладу до роботи. У цьому  зв’язку варто вжити заходів:

     - щодо удосконалення якості і  структури освіти, зробити її  адекватною вимогам до робочої  сили на сучасному ринку праці.  Недостатня прив’язка програм підготовки до потреб виробництва, падіння престижу професій науково-технічного напряму, надмірне розширення платної освіти і тому подібне в умовах кризи вітчизняного виробництва закладають серйозну проблему структурної невідповідності майбутнього попиту і пропозиції робочої сили в професійно-кваліфікаційному розрізі;

     - щодо забезпечення більшої адаптаційної  здатності молодих людей до  технологічних і економічних  змін. Навчання кадрів є одним  з головних засобів боротьби  зі структурним безробіттям, формування  передумов для росту мобільності  кадрів, скорочення періоду між  втратою та отриманням роботи. Вирішення цієї проблеми знаходиться  у площині законодавчого та  колективно-договірного врегулювання  відповідальність роботодавця за  належний рівень кваліфікації  найманої робочої сили та запровадження  механізму стимулювання як роботодавців  так і найманих працівників  підвищувати рівень кваліфікації  та здобувати нові професії;

     - щодо попередження молодіжного  безробіття. Необхідно завчасно  в середньостроковій перспективі  (до 5 років) розрахувати потребу  в працівниках за галузями  економіки. Це дозволить уникнути  диспропорцій між попитом та  пропозицією робочої сили в  подальшому.

     Однак проблема далеко не обмежується високим  рівнем безробіття серед молоді. Намагаючись  вижити, вони часто працюють в незадовільних  умовах в неформальній економіці. Зростання  безробіття негативно позначилося  на положенні молодих людей, особливо молодих жінок. Ті, кому вдається знайти роботу, часто змушені працювати  понаднормово, на основі короткострокових або неофіційних контрактів, низької  заробітної плати, в умовах недостатнього  соціального захисту (соціального  страхування і інших соціальних виплат) або за повної його відсутності.

     За  останнє десятиліття економічна активність молоді скоротилася. Частково це відбувається через бажання молодих  людей продовжити освіту, але причина і в тому, що багато юнаків настільки розчаровуються у пошуках роботи, що просто виходять зі складу робочої сипи. Окрім нижчих шансів знайти роботу, молоді люди стикаються з дискримінацією за віком, статтю і соціально-економічним положенням.

     Боротьба  з молодіжним безробіттям, що породжує соціальну незахищеність і відчуття знедоленої людини, повинна зробити  значний внесок в розвиток економіки  України. Більш того, ті, хто успішно  розпочав трудове життя, мають менший ризик тривалого безробіття в  майбутньому. 

     2.5. Основні причини  безробіття

     Одна  з основних причин безробіття в Україні  – невідповідність напрямків  і обсягів професійного навчання молоді потребам ринку праці. Значна кількість випускників професійно-технічних  училищ (близько 30 тисяч щорічно) не може знайти застосування своїм знанням  і вмінням на ринку праці. Разом  з тим багато підприємств мають  потребу у кваліфікованих робочих  виробничих професій, зокрема токарях, ливарях, ковалях, термістах, слюсарях-інструментальниках, фрезерувальниках і ін.

     Дисбаланс між попитом та пропозицією працівників  певних спеціальностей на ринку праці  частково можна пояснити невідповідністю  підготовки фахівців з вищою освітою  потребам економіки. Наявність процесу  масовості вищої освіти, орієнтація підготовки не на потреби економіки, а на ажіотажний попит молоді на певні спеціальності є причинами  збільшення соціальної напруги на ринку  праці серед молоді й створюють  умови для росту безробіття серед  випускників навчальних закладів.

     Самими  масовими у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації є випуски  фахівців з економічних і правових спеціальностей, яких на ринку праці  припадає більше 50 на одне вільне робоче місце, у той час як підприємства мають потребу в інженерах, працівниках  будівельних спеціальностей і т.д. Якщо цю ситуацію не перебороти, дисбаланс на ринку праці буде загострюватися, буде рости безробіття серед молоді й дефіцит кадрів на підприємствах, що згодом може призвести до необоротних наслідків для виробництва й економіки країни в цілому. Тому уряд має ввести програму для забезпечення робочих місць молоді. Це буде спонукати молодих людей для вступу не тільки в престижні університети на престижні спеціальності, а в першу чергу закінчувати професійні ліцеї та коледжі, де вони здобудуть профільну кваліфікацію спеціаліста.

     Якість  підготовки майбутніх працівників  залежить від багатьох факторів: стану  навчальної бази, професійного рівня  викладача, здібностей і мотивації  до оволодіння професійними навичками  самого учня або студента й т.п.

     Не  менш гострим залишається питання  проходження учнями, студентами й  слухачами виробничого навчання й практики, оскільки найчастіше підприємства відповідають їм відмовою. У результаті випускники навчальних закладів, опанувавши професійними знаннями, не мають досвіду  їхнього практичного застосування, що значно знижує їхню конкурентноздатність на ринку праці.

     Негативно позначається на якості підготовки кадрів їхнє навчання по навчальних планах і  програмах, не погоджених з реаліями виробництва й бізнесу, що є наслідком  недостатньої участі роботодавців у  формуванні стандартів вищої й професійно-технічної  освіти. У даній ситуації підприємства змушені «доучувати» випускників  і витрачати на це додаткові кошти  й час.

     Велике  значення для молоді має перспектива  професійного росту, психологічний  клімат в колективі й т.д., але  вирішальною в багатьох випадках є невисока заробітна плата. Саме це – одна із причин низького рівня  укомплектування вільних робочих  місць.

     Окремого  рішення вимагає й питання  працевлаштування випускників, підготовка яких здійснювалася в рамках державного замовлення. Для цього, насамперед, потрібно визначитися з метою й завданнями державного замовлення на підготовку кадрів. Формування й реалізація державного замовлення повинні бути спрямовані на задоволення потреб суспільства, сприяння розвитку економіки країни, її трудового потенціалу, а також формування інтелектуального потенціалу держави, що є важливим показником його розвитку .