Видатки бюджету на науку

Київ 2010 

    Тема 13. Видатки бюджету  на науку 

1. Значення  і склад видатків на науку.
2. Джерела фінансування видатків на науку.
3. Особливості фінансового планування та фінансування науково-дослідних організацій.

4. Використана література

    1. Значення і склад видатків на науку. 

    В сучасних умовах виробництво потребує не тільки досконалих технічних засобів, а й постійного розвитку головної виробничої сили суспільства - людини. Без високої загальної культури працівників, спеціальних знань, належної професійної підготовки сучасне виробництво розвиватися не може.

    На  розвиток системи народної освіти направляються  значні матеріальні та фінансові  ресурси. Основним джерелом фінансування витрат на народну освіту, науку і культуру є державний бюджет.

    Роль  науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу виділяють із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та фірми. На жаль, Україна нині вимушена витрачати досить значні кошти на соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє "відплив умів" з тимчасовим чи постійним характером.

    Значні  бюджетні кошти щороку спрямовуються  на фінансування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють державі розвивати систему освіти, культури, задовольняти мінімальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

    1. Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів  з бюджету. Основна суть бюджетного  фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами, - з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

    На  сьогодні державний бюджет України  характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат. Однак, якщо проаналізувати бюджетне фінансування останніх чотирьох років, то можна переконатись, що в цілому витрати були недофінансовані від 20 до 30 відсотків порівняно із затвердженими сумами. Основними причинами неповного фінансування було невиконання доходної частини, розбалансованість економіки, важке фінансове становище підприємств. Отже, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з доходами бюджету. Цей взаємозв'язок полягає у кількісній відповідності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми запланованих видатків.

    Однією  з проблем, пов'язаних з функціонуванням  механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати витрати, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити витрати, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавче закріпити її за ними. Оскільки бюджетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функцій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджетного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямовуються державою на економічні та соціальні потреби країни.

    Наука це – специфічна галузь економіки, яка виділилася у самостійну сферу  діяльності в результаті суспільного поділу праці. Як будь-яка інша галузь, вона ґрунтується на економічних взаємовідносинах між людьми з приводу виконання певних завдань, пов’язаних з обслуговуванням виробництва, торгівлі та інших сфер виробничої і невиробничої діяльності.

    У проблематиці економіки науки виключно важливе місце посідає фінансування науково-дослідної діяльності. Нині фінансування наукових установ за рахунок бюджетних коштів поки що не досягло встановлених законодавством розмірів і проводиться переважно з окремих пріоритетних для держави проблем. Причиною такого становища є не тільки нестача коштів, а й неефективне їх використання.

    Витрати на науку з розрахунку на одного дослідника в Україні зросли із 700 дол. У 1996 році до 3,2 тис.дол. у 2006 році, тоді як у Росії вони становлять 9,6 тис.дол., тобто в 3 рази вищі. Водночас відповідні показники в Південній Кореї і США становили відповідно 60 тис.дол. та 180 тис.дол. Для країн Європейського союзу рекомендована частка видатків на науку з коштів бюджету у ВВП з 2006 року становить 3%, в Україні вона становить 1,18%.

    Найменша  частка фінансування припадає на науку  вищих навчальних закладів – 4,5% від загального обсягу, тоді як у зарубіжних країнах вона складає 30,5%. Низькою є частка академічної науки – 23, 6%; заводської – 7,0%.

    Проблемою бюджетного фінансування науки й  інновацій є питання ефективного витрачання обмежених бюджетних ресурсів через розширення принципів конкурсного відбору проектів і удосконалення системи державних пріоритетів. Важливого значення при цьому набуває встановлення найпріоритетніших напрямів науково-технічної діяльності й розроблення переліку критичних технологій як інструментів оптимізації витрачання обмежених бюджетних ресурсів.

    Дослідження показало, що у діючій структурі  фінансового забезпечення науково-технічної діяльності в Україні практично немає бюджетних цільових капітальних вкладень у розвиток наукової інфраструктури.

    У світовій практиці набула розвитку особлива форма організації процесу «освіта – наука – виробництво – споживання» - науково-технічні парки. Наукові парки сьогодні існують практично при всіх американських університетах, більшості великих університетів Європи. Наукові парки є свого роду візитною карткою прогресивної економіки, заснованої на інноваціях.

    На  сьогодні в Україні функціонує 8 технологічних парків. У 2005 році в рамках 8 діючих технопарків було ухвалено 11 нових проектів, з них 9 інноваційних та 2 інвестиційних. За результатами виконання цих проектів передбачається додатково забезпечити надходження до Державного бюджету на суму понад 63 млн. грн., залучити іноземних інвестицій на суму понад 51 млн. грн., а також створити 2700 робочих місць.

    Обсяг інноваційної продукції, виробленої технопарками, продовжує зростати: за період 2001-2005 років він склав 1,82 млрд. грн., разом з тим до державного бюджету та державних цільових фондів за цей період було перераховано 52,5 млн. грн.

    Дані  показники свідчать про недостатній  контроль з боку держави щодо руху фінансових ресурсів технопарків України.

    Вітчизняні  наукові парки на відміну від зарубіжних недостатньо фінансуються, що ставить їх вкрай в невигідні умови. Так, навіть в умовах розвиненої економіки науковий парк протягом 5-6 років потребує фінансування. В зарубіжних країнах основну частину фінансування парки одержують від держави: у Великій Британії – 62%, ФРН – 78%, у Франції – 74%, у Бельгії – 90%.

    Прискорення розвитку наукоємних галузей багато в чому залежить від ефективності функціонування інноваційного ланцюга: освіта – наукова ідея – промислова технологія – виробництво. Важливу роль у цьому ланцюгу відіграють заклади освіти, які поки що недостатньо приймають участь в інноваційній та освітньо-просвітницькій діяльності.

    Завдання  останньої полягає в якісному науковому забезпечення економіки інноваційного типу, формування інноваційної культури в суспільстві.

    Важливим  показником, що об’єктивно характеризує рівень суспільних витрат на науково-технічну інноваційну діяльність у загальному балансі національного господарства, є наукомісткість валового внутрішнього продукту й, зокрема, витрати на дослідження і розробки у відсотковому відношенні до ВВП. Для порівняльного аналізу простежимо динаміку цього показника у розвинених країнах світу і в Україні. 

  Таблиця 1

  Фінансове забезпечення науки розвинутих країн (частина витрат на НДДКР у ВВП %) 

  *Прогнозована  величина.

    Дані  таблиці показують, що в останнє  десятиріччя показники загальної  науко місткості ВВП розвинених країн стабілізувалися при збереженні невеликих щорічних коливань.

    В Україні за даними державного комітету статистики, видатки на науку мали динаміку представлену у таблиці 3. 

    Таблиця 2

    Національні витрати на дослідження й розробки в Україні, % до ВВП (у фактичних  цінах) 

    2. Джерела фінансування видатків на науку.

    Основним  джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний  бюджет.

    Фінансування  науки в Україні з Державного бюджету здійснюється за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

    І. Заклади Академії наук України.( код 6540000)

    Це  наукові установи, які виконують  державні фундаментальні дослідження. До них відносять: Інститут економічного прогнозування, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Національний інститут економічних програм, Науково-дослідний інститут моделювання та інформатизації та ін.

    II. Відомчі заклади. 

    При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень (код 0301080), Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний економічний інститут (Міністерство економіки, код 1200000), Українська академія банківської справи (НБУ) та ряд інших.

    III. Заклади, підпорядковані Міністерству  освіти і науки. 

У цих  закладах поряд із навчанням студентів виконуються замовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із Державного бюджету.

    Фінансування  науково-дослідних установ з бюджету  здійснюється через головних розпорядників бюджетних коштів. Крім того, передбачено стимулювання установ, підприємств, які залучають для досліджень власні кошти. Однак, зважаючи на не досить розвинутий економічний стан суб'єктів господарювання, вплив цих важелів є недостатнім для виконання вагомих досліджень.

    У частині прикладних досліджень фінансування здійснюється головним чином за рахунок замовника.

    Другу групу складають відомчі заклади, основний профіль яких — прикладні  дослідження, спрямовані на розвиток даної  галузі. Фінансування здійснюється за рахунок централізованих коштів міністерств і відомств або за кошти замовників. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету. Наприклад, в Держбюджеті на 2005 рік під кодом 2300000 «Міністерство охорони здоров’я України» заплановано видатків на фундаментальні дослідження у сфері профілактичної та клінічної медицини під кодом 2301020 в сумі 3,3 млн. грн , А під кодом 2600000 «Міністерство промислової політики України» заплановано видатків на прикладні розробки з проблем розвитку основних галузей обробної промисловості під кодом 2601020 в сумі 2,3 млн. грн. Аналогічні видатки сплановані і для інших відомств, наприклад, для Міносвіти та науки під кодом 2200000.  

    Бюджетне  фінансування науки здійснюється двома  способами:

    - фінансування наукових закладів;

    - фінансування наукової тематики.  

    Фінансування  наукових закладів ґрунтується на складанні  їх кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штатним розписом. Сума витрат на зарплату розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати, яка склалась у даному закладі. Ставка зарплати залежить від посади (лаборант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий співробітник). Штатний розпис наукового закладу затверджує його керівник. Другу основну статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень — придбання та обслуговування спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.

    У разі фінансування наукової тематики розробляються кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який розроблятиме цю тему.  
 

    Розподіл  видатків Державного бюджету України  на  2010 рік 

    Стаття 6. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є:

    15) власні надходження бюджетних  установ (у тому числі наукових  установ Національної академії  наук України і галузевих академій  наук), які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, та кошти за користування установами банків тимчасово вільними коштами вищих та професійно-технічних навчальних закладів, отриманими за надання платних послуг і розміщеними на вкладних (депозитних) рахунках;  

    Стаття 27. Затвердити такий перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2010 рік за економічною структурою видатків:

    оплата  праці працівників бюджетних  установ;

    нарахування на заробітну плату;

    придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів;

    забезпечення  продуктами харчування;

    оплата  комунальних послуг та енергоносіїв;

    обслуговування  державного боргу;

    поточні трансферти населенню;

    поточні трансферти місцевим бюджетам.  

    Визначити захищеними видатками Державного бюджету України на 2010 рік видатки на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, реформування та розвиток Збройних Сил України, розвідувальну діяльність, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України, утилізацію звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого зберігання та використання, забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації, фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки, а також видатки на розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України, заходи, пов’язані з підготовкою і проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.  

    Стаття 32. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині кредитування є:

    12) повернення коштів, наданих з  Державного бюджету України для  кредитування окремих категорій  громадян, які відповідно  
до чинного законодавства мають право на отримання таких кредитів на будівництво (придбання) житла, та науково-педагогічних і педагогічних працівників, і пеня;

    44) надання кредитів на будівництво  (придбання) житла для науково-педагогічних  та педагогічних працівників  (за рахунок джерел, визначених  пунктом 12 статті 32 цього Закону); 

    Стаття 33. Установити, що у 2010 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються відповідно на:

    44) надання кредитів на будівництво  (придбання) житла для науково-педагогічних  та педагогічних працівників (за рахунок джерел, визначених пунктом 12 статті 32 цього Закону);  

    Стаття 74. Установити, що у 2010 році кошти Стабілізаційного фонду спрямовуються на заходи відповідно до Закону України  
"Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та заходи за такими напрямами:

    2) фінансування Державної комплексної  програми розвитку авіаційної  промисловості, Державної цільової  програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми, Державної програми розвитку державних підприємств "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод  
імені О.М. Макарова" і "Конструкторське бюро "Південне"  
імені М.К. Янгеля",  Державної  цільової  оборонної  програми утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, та програми з утилізації твердого ракетного палива, заходів з консервації виробничих потужностей промислових підприємств, реструктуризації та ліквідації об’єктів підприємств гірничої хімії та підприємств з підземного видобутку залізної руди, забезпечення життєдіяльності Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, а також фінансування інвестиційних проектів на підприємствах оборонно-промислового комплексу та компенсації підприємствам суднобудування, авіабудування, машинобудування для агропромислового комплексу ставок за кредитами, отриманими такими підприємствами на реалізацію інвестиційних проектів, та за іншими напрямами, що визначені Кабінетом Міністрів України, створення, закупівля, ремонт і модернізація озброєння, військової та спеціальної техніки за державним оборонним замовленням у національних виробників для забезпечення оборони, громадського порядку, цивільного захисту  
та пожежної безпеки (з них Міністерству оборони України - 730.000 тис. гривень), в тому числі придбання пожежної техніки та обладнання вітчизняного виробництва, – 1.503.995 тис. гривень; 

    Стаття 81. Списати у 2010 році непогашені позики, надані Українській академії аграрних наук, Українській державній насіннєвій інспекції та Державній службі з охорони прав на сорти рослин за рахунок коштів, залучених державою від Міжнародного банку реконструкції та розвитку на реалізацію Проекту розвитку насінництва, заборгованість з плати за надання гарантій та відсотків з обслуговування цих позик, а також нараховану та несплачену пеню за невиконання зобов’язань в рамках зазначених позик в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

  ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО  БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 

    Стаття 2. Установити, що до доходів загального фонду Державного бюджету України  на 2010 рік належать:

    25) 50 відсотків орендної плати за користування майном (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

    38) відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим на будівництво (придбання) житла для окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання таких кредитів, та науково-педагогічних та педагогічних працівників (крім надходжень, визначених пунктом 28 статті 6 цього Закону); 
 

    Данні Міністерства освіти і науки України. 

    Загальний фонд:

    Всього  – 15 463 319,8

    Видатки споживання – 14 638 340,1

    З них:

    Оплата  праці – 1 841 835

    Комунальні  послуги та носії – 296 343,7

        Видатки розвитку – 824 979,7 

    Спеціальний фонд:

    Всього  – 4 896 519,1

    Видатки споживання – 3 894 749,8

    З них:

    Оплата  праці – 104 725,4

    Комунальні  послуги та носії – 26 267

        Видатки розвитку – 1 001 769,3 

    Разом: 20 359 838,9 тис. грн.

    Проти минулого року видатки загального фонду збільшені на 659,1 млн. грн., або на 20,1 відсотків. 

    У проекті державного бюджету на 2010 рік на наукову і науково-технічну сферу для вирішення проблем, пов’язаних із подальшим розвитком економічної діяльності у галузях виробництва та сфери послуг у 2010 році передбачені видатки загального фонду на дослідження та розробки, які складають 899,0 млн. грн., що більше проти видатків минулого року на 16,0 відсотка.

    Поряд із вищезазначеним, проектом державного бюджету україни на 2010 рік передбачені видатки на впровадження нових розмірів мінімальної плати для працівників наукової сфери на загальну суму 356,4 млн. гривень. 

    3. Особливості фінансового планування та фінансування науково-дослідних організацій.

    Нині  застосовуються два методи бюджетного фінансування:

    1. Метод єдиного казначейського  рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб’єктам діяльності;

    2. Метод перерахування бюджетних  коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

    2. Фінансування науки в Україні  з Державного бюджету здійснюється за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

    І. Заклади Академії наук України.

    Це  наукові установи, які виконують  державні фундаментальні дослідження. До них відносять: Інститут економічного прогнозування, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Національний інститут економічних програм, Науково-дослідний інститут моделювання та інформатизації та ін.

    II. Відомчі заклади.

    При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які  виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень, Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний економічний інститут (Міністерство економіки), Українська академія банківської справи (НБУ) та ряд інших.