Вигнання німецько-фашистських загарбників з території України, підсумки та уроки Великої Вітчизняної та Другої Світової воєн
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститут заочного та дистанційного навчання
Контрольна робота
з дисципліни:
«Історія України»
на тему:
«Вигнання німецько-фашистських загарбників з території України, підсумки та уроки Великої Вітчизняної та Другої Світової воєн»
Виконала:
Студентка ІЗДН 1 курсу
Євменчук Вікторія Петрівна
напрям 6.030101 «Соціологія»
Група № 101з
№ зал. книжки 18. 11 0169
КИЇВ 2011
План
Вступ 3 ст.
- Розділ 1.
Визволення України і завершення об'єднання її земель 5 ст.
1.1. Визволення Лівобережної України 5 ст.
1.2. Визволення Правобережної України 7 ст.
- Розділ 2.
Внесок українських авіаторів у розгром фашизму. НАУ в роки
війни 12 ст.
- Розділ 3.
Основні підсумки та уроки Другої світової та Великої Вітчизняної
воєн 17 ст.
3.1. Внесок українського народу у розгром фашизму 18 ст.
Висновки 21 ст.
Список використаної літератури 22 ст.
ВСТУП
Друга світова війна спалахнула насамперед через суперечності між імперіалістичними державами. Причинами війни стали:
- Версальсько-Вашингтонська система;
- Економічна криза 1929-1933 років, яка призвела до протиріч між передовими країнами світу;
- Політика умиротворення;
- Пакт Ріббентропа-Молотова.
Приводом до війни послугував виступ німців на радіостанції у місті Глевітс.
Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року нападом гітлерівської Німеччини на Польщу. СРСР надавав агресору різноманітну допомогу. Так, гітлерівська авіація бомбардувала польську столицю й бомбами радянського виробництва.
28 вересня 1939 року був підписаний договір «Про дружбу і кордони» між СРСР та Німеччиною. [1; 462]
Основна частина західноукраїнських та західнобілоруських земель була приєднана до СРСР, а менша, так зване Закерзоння (Лемківщина, Посяння, Холмщина та Підляшшя) – до Німеччини. Оскільки німецька влада була спочатку прихильною до українців, вона дозволяла відкривати українські школи, молодіжні та громадські організації тощо.[1; 463]
Західна та Східна Україні об’єдналися в єдине ціле, хоча йшлося про збільшення території Російської імперії. Те ж саме стосується долі інших етнічних українських земель – Північної Буковини та придунайських земель. Вони увійшли до складу УРСР 28 червня 1940 року внаслідок реалізації Радянським Союзом агресивних пактів з гітлерівською Німеччиною. 28 червня 1940 року Сталін поставив ультиматум Румунії, щодо передачі йому Північної Буковини та Бессарабії. 2 серпня 1940 року Буковина була включена до УРСР, Бессарабія – до Молдавської РСР, Прибалтика – СРСР.
У 1939 році була проведена українізація освіти, нарешті Львівський університет став українським, нарешті тут запанувала українська мова, було перейменовано також чимало вулиць тощо. [1; 465]
Наприкінці 1939 року була проведена радянізація – встановлення радянської влади на західноукраїнських землях і проведення відповідних перетворень.
Суть полягала в:
- насильницькій індустріалізації, колективізації;
- насильницькій колективізації;
- безкоштовному медичному обслуговуванні; середній та вищій освіті;
- українізації;
- депортації.
Вже взимку 1940 року сотні тисяч поляків було виселено до Сибіру. Особливо тяжкою була доля польських офіцерів, яких НКВД пізніше розстріляло в Катині. Потім настала черга українців…[1; 466]
Особлива роль відводиться Україні та Білорусі як головному плацдарму майбутньої війни. Саме тут концентрувалися ударні частини, будувалася нова лінія укріплень, саме тут економіка мала працювати в першу чергу на потреби війни…
Метою цієї контрольної роботи є підсумувати наслідки та значення Великої Вітчизняної та Другої Світової воєн для України, зробити оцінки різних перетворень, які стосувалися саме України. Визначити внески українських авіаторів у розгром Німеччини.
- РОЗДІЛ 1. ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ І ЗАВЕРШЕННЯ ОБЄДНАННЯ ЇЇ ЗЕМЕЛЬ
- Визволення Лівобережної України
Переломний момент у ході Другої світової війни настав внаслідок Сталінградської битви та битви на «Курській дузі» наприкінці 1942 – 1943 років. На той момент СРСР провів реорганізацію армії, яку перейменовано було з Червоної в Радянську, відновив, завдяки значним зусиллям тилу й допомозі союзників по антигітлерівській коаліції, технічний її потенціал, навіть перевершивши у військово-технічному відношенні німецьких інженерів, про що свідчили нові літаки («Як», «Ла»), нові танки, ракетна зброя («катюші»). Піхота замінила гвинтівки на автомати. Не можна не сказати про замовчувані досі масштаби допомоги союзників по антигітлерівській коаліції радянській армії. За період з 7. 11. 1941 р. по вересень 1945 р., особливо в найтяжчі 1941 – 1942 рр., союзниками було передано СРСР майже 22 тис. літаків, 16 тис. танків і бронемашин, приблизно 600 бойових кораблів, 410 тис. автомашин, а також 15 млн. пар взуття, 35 тис. радіостанцій, 1 млн. тонн зерна, 730 тонн консервованого м’яса тощо. Це дозволило радянській армії вистояти під німецькими ударами до завершення перебудови економіки на воєнний лад. Важливим було й те, що радянська армія здобула врешті, ціною величезної крові, необхідний досвід війни, з’явилася нова генерація талановитих полководців (серед яких було чимало українців), командуючих фронтами та арміями (А.Гречко, П.Жмаченко, А.Єременко, Р.Малиновський, К.Москаленко, П.Рибалко, І.Черняхівський та ін.). [1; 483]
19.11.1942 р., внаслідок контрнаступу
радянських військ, частини Південно-Західного,
Ще 18 грудня 1942 р. окупантів було вибито з перших українських сіл Луганської області.
8 вересня було визволено Сталіно (нині Донецьк), через два тижні Харків. Наприкінці вересня 1943 р. радянські війська вийшли до Дніпра. [4; 140]
23 серпня 1943 року було визволено село Півнівка, Ворошиловградської області.
Розпочалася битва за Україну, яка тривала 680 діб! Того ж 1943 р. гітлерівців було вибито із Сум (20 вересня), Чернігова (21 вересня), Полтави (23 вересня), Запоріжжя та Дніпропетровська (25 жовтня), радянські війська дійшли до берегів Дніпра. На той час (20 жовтня) Ставка, щоб активніше залучити українців та білорусів до активнішої боротьби проти німецько-фашистських військ, відповідно перейменувала фронти. Так виникли два Білоруських фронти і чотири Українських фронти, питома вага українців у яких була досить великою (у деяких арміях вона сягала 60- 80%). Українськими фронтами тоді командували відповідно М.Ватутін, І.Конєв, Р.Малиновський, Ф. Толбухін. 2-м Білоруським фронтом, командував найвидатніший з українських воєначальників радянської армії, генерал-лейтенант Іван Черняхівський. [1; 485]
На початку листопада розпочалася одна з найважливіших битв у Другій світовій війні – битва за Київ, від якої залежала й доля України. Війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М.Ватутіна перейшли в наступ. Було спочатку здійснено удар з Букринського плацдарму (c. Великий Букрин), але безуспішно, тоді перенесли його на Лютізький плацдарм, що за 30 км. на північ від Києва. Про форсування Дніпра письменник В.Астаф'єв пише: «Двадцять п’ять тисяч входять у воду, а на тому березі виходить три тисячі, максимум п’ять. Інші учасники форсування згадували, що Дніпро під Києвом на окремих ділянках був загачений солдатським трупом так, що можна було, ступаючи по них, форсувати річку». 6 листопада 1943 р. радянські війська звільнили Київ, але ціною колосальних жертв – загинуло понад 400 тис. солдат і офіцерів. Радянські війська йшли далі і вступили в Житомир і Коростень. Через німецький контрнаступ їх довелося залишити, але все ж наприкінці року ці міста разом з Бердичевом знову переходять до рук радянської армії.
Парадокс історії полягає
в тому, що найбільших втрат місту
завдали саме радянські війська,
але не в 1943, а в 1941 р., коли після
вступу німецьких окупантів у
Київ було здійснено чисельні вибухи
потужних мін, закладених мінерами 37-ї
армії. 940 кращих будинків Хрещатика
та інших центральних вулиць (усього
до трьох кілометрів) було зруйновано
й спалено. Тоді ж було висаджено
в повітря перлину української
церковної архітектури –
- Визволення Правобережної України
Однією з особливостей Другої світової війни став широкий антифашистський рух Опору. У цей час особливо активізувався партизанський рух. Причиною став прояв українців спротиву до окупантів. Важливо, що значно активізувався радянський партизанський рух, який майже не давав про себе знати до осені 1942 р. Чисельність радянських партизан у 1943 р. коливалася від 25 до 50 тис.
Ще 30 травня 1942 р. у Москві було створено центральний штаб партизанського руху(ЦШПР), на чолі з Пантелеймоном Пономаренком. Вони мали засилати диверсійні групи в тил ворога, які ставали ядром партизанських загонів, координувати їхню діяльність, надсилати збройну допомогу тощо. Характерно, що партизанські з'єднання підпорядковувалися відомству Берії, тобто НКВД, і прирівнювались до полків останнього. Тільки після наказу Сталіна від 5.09.1942 р. найбільші партизанські з'єднання почали перебазування з Брянських лісів на Україну. У 1943 р. в лісах північної України діяли цілі партизанські об’єднання, зокрема під командуванням С.Ковпака, П. Вершигори, В.Бегми, М.Попудренка, О.Федорова, О.Сабурова та ін., які здійснювали далекі рейди. Головним їхнім завданням було нищити невеликі ворожі гарнізони, загони поліції, склади, мости, залізничні колії, пускати під укіс ешелони з військами та технікою, здобувати розвідувальну інформацію, також вести боротьбу проти УПА. Наприкінці 1942 р. об'єднання С.Ковпака здійснило рейд від Брянщини до Правобережної України, а у травні – жовтні 1943 р. з Полісся до Карпат (Карпатський рейд).
В Україні діяли не лише
радянські партизанські загони. Перед
початком війни та на її першому
етапі Організація українських
націоналістів (ОУН) різних напрямів намагалася
встановити контакт з представниками
військового керівництва
У жовтні 1941 р. інша група
оунівців-мельнівців – виступила
у Києві з ініціативою
3 квітня 1943 р. ОУН бере
назву – Українська
УПА стала головною силою в партизанському русі в лісах України і Карпатах, вона мала значні здобутки у боротьбі проти німецьких окупантів. УПА знищила 600 гітлерівців. Влітку 1943 р. УПА провела ряд успішних боїв з німцями, внаслідок чого були взяті під надійний контроль цілі райони на Волині, Поліссі, потім і в Галичині. Сили УПА були розділені на три Генеральні округи (ГВО): «УПА-Північ» (Волинь і Полісся), «УПА-Захід» (Східна Галичина й Закерзоння), «УПА-Схід і Південь» (Крем'янеччина й Поділля). Дані про чисельність УПА є дуже суперечливі. Якщо німецькі офіційні джерела наводили цифру у 100-200 тис. вояків, то в радянській історіографії їх чисельність оцінювали в 100 тис. 21 – 25 серпня 1943 р. відбувся ІІІ Надзвичайний Збір ОУН(Б), який ухвалив творення окремих національних загонів у складі УПА.
Рубіж 1943 – 1944 рр. був ознаменований новим потужним наступом радянських військ. Насамперед слід відзначити Корсунь – Шевченківську битву. Вона розпочалася 25 січня 1944 р. У результаті було оточено значні сили гітлерівців. 17 лютого 1944 р. ця запекла битва завершилася повним розгромом німецько-фашистських військ. Майже одночасно радянські війська силами 3 та 4 українського фронтів проводили наступальні дії на півночі (Рівненсько-Луцька битва) та на півдні (Нікопольсько-Криворізька битва) України і вибили німецькі війська з Рівного та з Нікополя й Кривого Рогу. Продовженням цих дій на півдні стала Березнегувато-Снігурівська битва, внаслідок якої радянські війська просунулися до лінії р. Південний Буг і взяли Херсон (10 березня), Миколаїв (28 березня), Одесу (10 квітня). Навесні 1944 р. розгорнувся загальний наступ радянських військ по всій території України, внаслідок якого німецько-фашистські окупанти були змушені покинути Правобережну і частину Західної України, в деяких напрямках радянські війська у березні-квітні 1944 р. перейшли кордони з Румунією та Чехословаччиною. На початку травня очистили Крим від гітлерівців. 9 травня 1944 р. після кровопролитного штурму визволено Севастополь.
Нових успіхів в очищенні від ворога української території досягли радянські війська в другій половині 1944 р. 13-14 липня 1-й Український фронт розпочав наступ на рава-руському та львівському напрямах проти сильного ворожого угрупування «Північна Україна». Розвиваючи успіх, війська фронту оточили в районі Бродів 8 ворожих дивізій. 38 тис. гітлерівців було вбито і 17 тис. узято в полон. Серед розгромлених ворожих з'єднань виявилась і 14-а гренадерська дивізія «СС-Галичина», створена мельниківською фракцією ОУН. 27 липня було визволено Львів. Повернення Україні цього древнього міста було пов’язано з подіями, що протягом півстоліття старанно замовчувалися з кон'юктурно-політичних міркувань. [3; 108]
24 жовтня 1944 р. була звільнена
Закарпатська Україна, після
Втрати України на фронтах оцінюються в 2,5 млн. чол., у той час, як втрати значно більшої Росії, – 3-4 млн. Українці займають друге місце після росіян по кількості воюючих в лавах Радянської армії, так само і по кількості осіб, які були удостоєні звання Героїв Радянського Союзу у 1941 – 1945 рр.; не випадково, що саме українець.., а не Єгоров та Кантарія, поставив прапор перемоги над рейхстагом. Не слід забувати про те, що чимало українців воювало в арміях держав антигітлерівської коаліції (США, Канади тощо), брали активну участь у русі Опору у Франції, Бельгії, Югославії та ін.
2. РОЗДІЛ 2. ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИХ АВІАТОРІВ У РОЗГРОМ ФАШИЗМУ. НАУ В РОКИ ВІЙНИ
Високою майстерністю і героїзмом наголошувалися в роки Другої світової війни льотчики – українці. Вони виконали тисячі бойових вильотів, вийшли переможцями в сотнях поєдинків з літаками супротивника. Найвидатніший з них – ас номер один радянських ВВС, тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (62 повітряні перемоги) і двічі Герой Радянського Союзу Сергій Гріцевич (40 перемог). Але це було б неможливо, як би не вчені та конструктори, що створили прості але потужні літаки.
На кінець 1939 р. в Радянському Союзі діяло 4 школи, що готували інструкторів, 12 авіаційно-технічних, 36 планерних клубів і 182 аероклуби. Значна їх частина розміщалася в Україні. Тільки за перший квартал 1939 р. кількість членів Тсоавіахіму виросла на 249 тис. чоловік.
Активізували свою роботу в цьому плані Харківський та Київський авіаційні інститути. Так, в ХАІ в 1939-1940 рр. в оборонно-масових гуртках було підготовлено 21 пілота, 20 парашутистів, 205 стрільців, 790 значківців ППХО-1-го ступеню. Київський авіаційний інститут ЦПФ з початку заснування був воєнізованим вузом. Всі студенти об’єднувалися у взводи та роти. З осені 1933 р. в інституті була введена військова підготовка, якою були охоплені студенти других курсів. В цьому ж році було створено перший планерний гурток, розпочато підготовку стрільців. Значну увагу в інституті приділяли підготовці парашутистів та значкистів ГПО. [5; 56]
В липні 1940 р. ГУ ЦПФ Радянського Союзу доручило керівництву ЦА України надати допомогу частинам Радянської армії у справі приєднання Бессарабії і Північної Буковини. Було перевезено значну кількість воєнного спорядження, боєприпасів тощо. Перевезено сюди командний склад і встановлено повітряний зв'язок з Кишиневом. [5; 67]
ГУ ЦПФ в лютому-квітні 1941 р. розвернуло десятки учбових ескадриль, в яких навчалися тисячі курсантів.
Розвиток вітчизняного літакобудування ускладнили сталінські репресії, яким було піддано тисячі висококваліфікованих фахівців, вчених, конструкторів. В умовах тюремного режиму працювали видатні авіаконструктори А. Туполев, В. Мясищев, В. Петляков, С. Корольов та ін. А видатного українського авіаконструктора К. Калініна, чиї літаки серії "К" у 30-ті роки становили основу парку літаків Аерофлоту, було розстріляно. Багато провідних спеціалістів його конструкторських бюро (КБ) було репресовано, переведено на інші роботи.
Попри те в Україні було створено потужну авіаційно-технічну базу: 12 дослідних і серійних авіазаводів у Харкові, Києві, Полтаві, Дніпродзержинську. Центром українського моторобудування стало м. Запоріжжя. Плідно працювали КБ І. Неймана (Харків) і В. Таїрова (Київ). З Україною була пов'язана діяльність видатних російських конструкторів Д. Григоровича і П. Сухого. Українські вчені і вихідці з України працювали в усіх провідних авіаційних конструкторських бюро країни.
Було завершено "роботу над літаками ЯК-1, ЛАГГ-3, МИТЬ-1. Всього за період війни було опановано і запущено у серійне виробництво 25 типів нових та модернізованих літаків. Серед них — винищувачі ЯК-3, ЯК-5, ЯК-9, ЛА-5, ЛА-7; штурмовики ИЛ-2, ИЛ-10; бомбардувальники ПЕ-2, ПЕ-8, ТУ-2.
Протягом усієї війни конструктори працювали над вдосконаленням авіадвигунів, домагаючись зростання їх потужності, надійності, економічності. КБ В. Климова розробило й запустило у серійне виробництво двигун ВК-108, на якому вдалося досягти швидкості 745 км/год. — найвищої на той час у винищувальній авіації з поршневим двигуном. КБ А. Швецова створило двигун повітряного охолодження АТТТ-82ф, а наприкінці війни випробовувало двигун потужністю 4500 к.с. Це була найвища у світу потужність.
У роки війни тривала робота над створенням безпілотної авіації. Поштовхом до розвитку цього напряму стала поява у гітлерівців літаків-снарядів ФАУ-1, за допомогою яких вони наносили удари по Англії. Було створено КБ безпілотної бойової техніки, яке очолив колишній студент Київського авіаційного інституту В. Челомей. На базі створеного ним «пульсуючого» двигуна були побудовані літаки-снаряди, які запускали з борту важких бомбардувальників поза зоною повітряної оборони противника. Вже у грудні 1944 р. десятки літаків-снарядів типу «1.ОХ» пройшли вдалі випробування. На базі літаків ПЕ-8, ТУ-2 і ТУ-4 було сформовано декілька авіаційних полків, озброєних цією грізною зброєю. У бойових діях вона не була застосована. Та завдяки втіленим у ній технічним розробкам у повоєнний час розпочалося мирне освоєння космосу.
23 червня 1941р. Раднарком
СРСР підпорядкував Аерофлот
Наркомату оборони, на базі
якого було сформовано шість
авіаційних груп УПФ
З перших днів війни київські
авіатори розпочали бойові операції
за завданням штабу Південно-
Стійкість, відвагу та військову
гідність виявили екіпажі цієї авіагрупи
і в період тримісячної оборони
Києва, в якій найактивнішу участь взяли
студенти Інституту цивільної авіації.
На базі Київського авіазаводу було сформовано
п'ять фронтових ремонтних
Українські авіатори лише з липня 1942 р. по січень 1943 р. здійснили 92 вильоти до партизанів. В тил ворога було переправлено 38 організованих груп чисельністю 850 осіб. Під кінець осені 1942 р. десятки літаків літали на партизанські аеродроми С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова та ін.
Після звільнення західних областей України радянські війська продовжували розвивати наступ. У тилу радянських військ супротивник залишив озброєні банди, розгром яких був покладений на спеціальні винищувальні загони. Авіаційне обслуговування цих загонів здійснювало Рівненську авіаланку літаків ПО-2, сформоване в квітні 1944 року. Командував авіаланкою лейтенант Б. П. Бугайов. Пілоти авіаланки доставляли винищувальним загонам боєприпаси і медикаменти, перевозили офіцерів, керівників партійних і радянських органів, евакуювали тяжкопоранених, розкидали листівки, виконували розвідувальні польоти. На рахунку Б. П. Бугайова до цього часу було вже більше двохсот бойових вильотів. Уміло керуючи авіапідрозділом, він часто вилітав на виконання найбільш складних і відповідальних завдань. За бойову майстерність і проявлені при цьому доблесть і мужність Б. П. Бугайов нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю "Партизанові Вітчизняної війни" ІІ міри. [2; 132]
На час повного визволення території України льотчики здійснили 1964 вильоти та доставили для партизанських загонів 1532 т вантажу, 4374 партизанів. За роки війни підрозділами цивільно-повітряного флоту було перевезено більше 2 млн. 350 тис. осіб та 278 тис. т вантажу. За героїзм і відвагу понад 500 авіаторів України були нагороджені орденами та медалями.
Для вводу в дію і розвитку аеропортів на Україні належало виконати величезний об'єм робіт. Так, тільки для відновлення льотного поля аеропорту у Львові вимагалося засипати і закатати більше 250 воронок від авіабомб. Всього через місяць після початку робіт завдяки ентузіазму, ініціативі авіапрацівників, допомозі робочих промислових підприємств і місцевих жителів Львівський аеропорт був відкритий. Почали виконуватися регулярні рейси в Київ і західні області. На авіалінії Львів - Київ стали літати літаки ЛІ-2, а на лінії Луцьк - Рівно - Станіслав - Чернівці - Тернопіль - літаки ПО-2. Відновлений Київський аеропорт в 1944 році обслужив удвічі більше літаків, чим за два передвоєнні роки.
До кінця війни в аеропортах України було побудовано і відновлено до ста основних споруд, працювали відновлені Харківський і Донецький аеропорти, почалося капітальне будівництво Київського аеропорту. Функціонували вже 11 республіканських і 37 внутрішньо обласних авіаліній загальною протяжністю 20 360 км. 22 обласні центри мали з Києвом постійне повітряне сполучення. [2; 147]
Кожна з країн якомога
ширше використовувала
3. РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПІДСУМКИ ТА УРОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ТА ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВОЄН
Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками було завершення об’єднання українських земель. Питання про повоєнні кордони України ставилось ще на Тегеранській (1943 р.) та Кримській (1945 р.) конференціях глав держав антигітлерівської коаліції: СРСР, США і Великобританії. Радянське керівництво, спираючись на перевагу, здобуту в результаті перемоги у Другій світовій і Великій Вітчизняній війні, рішуче домагалося закріплення кордону на так званій „лінії Керзона”, що гарантувало об’єднання українських земель у складі УРСР і юридично закінчувало входження до України західних областей, у тому числі й тих, що перебували в її складі у 1939-1941роках.
У зв’язку з
цим було підписано цілий ряд
договорів із сусідніми з
Другим важливим наслідком війни було те, що 26 квітня 1945р. на конференції в Сан-Франціско Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною та Японією. Щонайменше 5,3 млн. осіб, або один із кожних шести мешканців України, загинули у Другій світовій і Великій Вітчизняній війні. 2,4 млн. українців було вивезено на примусову працю до Німеччини. Втрати України становлять 40–44% загальних втрат СРСР. Матеріальні збитки в Україні оцінювались у 286 млрд. крб. (загальні збитки СРСР – 679 млрд., з яких 225 млрд. припадає на Росію, 75 – на Білорусію, 20 – на Латвію, 17 – на Литву, 16 – на Естонію).
3.1. Внесок українського народу у розгром фашизму
Втрата на початку війни важливих у воєнно-економічному відношенні районів зумовила створення в тилу могутньої бази оборонної промисловості.
На основі евакуйованого
з України та інших західних
районів СРСР устаткування
У колективи Карагандинського,
Челябінського, Підмосковного
Зростаючі темпи розвитку
металургії у східних районах
СРСР вимагали значного
Виробничі потужності
Магнітогорського
Виробництво зброї,
авіаційної техніки і
- Виготовлення вакцин
- Виготовлення виробів литтям
- Виготовлення ліків у рабовласницький період
- Видавнича система Adobe InDesing CS6
- Вида наказаний
- Видатки бюджету на науку
- Видатки державного бюджету
- В.И. Вернадский о природе науки
- Вивчаючи історію психологі
- Вивчення атомної фізики
- Вивчення біоелектричної активності мозку
- Вивчення затрат робочого часу. Методи вивчення затрат робочого часу
- Вивчення операцій мислення у молодших школярів
- Вивчення чисельності різних категорій працюючих на підприємстві
