Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Вплив туризму на світову економіку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНЫ

Міжнародний слав’янський університет. Харків

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Вплив туризму на світову економіку»

Виконала:

Студентка групи ТУР-3

Нерубацька С. В.

Перевірила:

Коваленко Н. В.

м. Харків, 2011

План

Вступ....................................................................................................3

1. Визначення туризму.......................................................................4

2. Вплив туризму на світову економіку.............................................6

2.1 Оцінка впливу туризму на економіку країни..........................8

2.2 Визначення характерних рис туристів різних країн...............9

Висновки.............................................................................................12

Список використаних джерел...........................................................13

Вступ

Туризм – явище, відоме кожному. У всі часи нашу планету пересікали багаточисельні мандрівники і першопроходці. Але лише нещодавно туризм виник як специфічна форма діяльності людей. Кожен з нас уявляє собі туризм як галузь, більш менш відому, оскільки всі ми кудись їздили і проводили відпустки далеко від будинку. Туризм - порівняно молодий феномен, що має, проте, коріння, що йде з древніх часів.

Ми вступили в ринкове господарство в той період, коли на міжнародному ринку вже сталися істотні зміни відносно туризму. Туризм у всьому світі став однією з найзначніших економічних галузей, а для деяких держав, що розвиваються, – основою їх існування (Таїланд, Кіпр, Малайзія і ін.).

Туризм зараз є одним з найдинамічніших секторів як української, так і світової економіки. Туризм – це також і туристські підприємства, в першу чергу діяльність туристичних організаторів і посередників. Сьогодні число туристичних компаній сильно збільшилося, і жорстка конкуренція заставляє їх займати свої ніші на ринку. Існують фірми, що займаються окремими країнами або напрямами, є фірми, що працюють лише на прийом туристів. Є такі, що працюють з групами, і ті, що організовують поїздки по індивідуальному замовленню. Є туроператори, які повністю організовують поїздки і пропонують із знижкою іншим турфірмам готові маршрути, і є турагенти, промовці посередниками між туроператором і клієнтом. До турагентів стікається інформація про різні тури, з яких вони підбирають клієнтові потрібний і найбільш доступний за ціною.

1. Визначення туризму

Чи можна однозначно відповісти на питання, що включає таке поняття, як «туризм»? В одних туризм асоціюється з кілометрами, пройденнимі неходженими стежками, з наметом, з піснями біля багаття, для інших це поїздки по історичних місцях, для третіх – подорожі по зарубіжних країнах. І всі вони мають рацію, оскільки туризм надзвичайно різноманітний.

Туризм є різновидом подорожей і охоплює собою коло осіб, мандрівних і перебуваючих в місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища, з метою відпочинку, в ділових або інших цілях. На перший погляд поняття «туризм» є доступним кожному з нас, оскільки всі ми здійснювали абикуди поїздки, читали в газетах статті про туризм, дивилися телепередачі про подорожі, а, плануючи свою відпустку, користувалися консультацією і послугами туристських агентств. Проте в наукових і учбових цілях вельми поважно визначити взаємовідношення між складовими елементами туризму як галузі народного господарства. Хоча в процесі розвитку туризму з'явилися різні тлумачення цього поняття, особливу значущість при визначенні цього явища мають наступні критерії:

Зміна місця. В даному випадку йдеться про поїздку, яка здійснюється в місце, що знаходиться за межами звичайного середовища. Проте не можна вважати туристами осіб, що щодня здійснюють поїздки між будинком і місцем роботи або навчання, оскільки ці поїздки не виходять за межі їх звичайного середовища.

Перебування у іншому місці. Головною умовою тут є те, що місце перебування не має бути місцем постійного або тривалого мешкання. Крім того, воно не має бути пов'язане з трудовою діяльністю (оплатою праці). Цей нюанс слід враховувати, тому що поведінка людини, зайнятої трудовою діяльністю, відрізняється від поведінки туриста і не може класифікуватися як заняття туризмом. Ще однією умовою є і те, що мандрівники не повинні знаходитися у відвідуваному ними місці 12 місяців підряд і більш. Особа, що знаходиться або плануює знаходитися один рік або більш у визначеному місці, з точки зору туризму вважається постійним жителем і тому не може називатися туристом.

Оплата праці з джерела у відвідуваному місці. Суть даного критерію в тому, що головною метою поїздки не має бути здійснення діяльності, оплачуваної з джерела у відвідуваному місці. Будь-яка особа, що в'їжджає в яку-небудь країну для роботи, оплачуваної з джерела в цій країні, вважається мігрантом, а не туристом цієї країни. Це відноситься не лише до міжнародного туризму, але і до туризму в межах однієї країни. Кожна людина, яка мандрує в інше місце в межах однієї країни (або в іншу країну) для здійснення діяльності, оплачуваної з джерела в цьому місці (країні), не вважається туристом цього місця.

Три цих критерію, покладені в основу визначення туризму, є базовими. В той же час є особливі категорії туристів, відносно яких дані критерії все-таки недостатні, – це біженці, кочівники, увязнені, транзитні пасажири, які формально не в'їжджають в країну, і осіб, супроводжуючих або конвоюючих ці групи.

Туризм – це не лише важлива галузь економіки, але і важлива частина життя людей. Він охоплює стосунки людини з тією, що оточує його зовнішнім середовищем.

Отже, туризм – це сукупність стосунків, зв'язків і явищ, супроводжуючих поїздку і перебування людей в місцях, що немає місцями їх постійного або тривалого мешкання і не пов'язаних з їх трудовою діяльністю.

2. Вплив туризму на світову економіку

Сучасна індустрія туризму - одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства і розглядається і як самостійний вид економічної діяльності, і як міжгалузевий комплекс.

На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. За результатами 2001 року, туристична галузь утворила 12 % світового внутрішнього продукту і поглинула більше 11 % витрат споживачів.

В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю працівників індустрія туризму також стала однією з найбільших у світі - в ній зайнято понад 260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США.

Туризм є вагоме джерело створення робочих місць. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.
ВТО відзначає, що найбільша кількість туристів відвідує Європу - 57,7 %. Це й зрозуміло, бо в жодній іншій частині світу на досить невеликому просторі не знайти такого різноманіття ландшафтів, культур, історії та народів. Унікальний європейський туристичний продукт робить Європу визнаним лідером ринку у сфері туризму та подорожей. Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму. Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн світу впродовж останніх років,то лідерами по залученню туристів у свою країну будуть:

1.Франція;

2.Іспанія;

3.США;

4.Італія;

5.Китай;

6.Великобританія;

7.Росія;

Традиційними лідерами Старого світу залишились Франція, Іспанія та Італія. Значні темпи зростання демонструють США (8,7 % в порівнянні з 1999 p.). Вийшов у лідери і Китай, який з 12-го місця в 1990 році перемістився на 5-е.

Таким чином, визначивши лідерів з приймання іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала туристична індустрія. Надходження валюти в % розподіляються так: в європейські країни - 62,4 %, країни Північної Америки - 16,4 %, Латинської Америки -11,7 %, африканські країни - 2,5 %, Ближній Схід - 2,5 %, Азію та Австралію - 4,5 %. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та інші. Цей бізнес приваблює підприємців з багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.

2.1 Оцінка впливу туризму на економіку країни

Вплив туризму на економіку країни перебування можна дослідити за допомогою оцінки прямого і побічного впливу. Оцінка економічного впливу туризму ґрунтується на витратах туристів. Тут важливо розглядати різні аспекти економіки, які відчувають на собі вплив витрат туристів. Розрахунок економічного впливу цих витрат проводиться за допомогою мультиплікатора. Оскільки місцеві підприємства залежать від інших підприємств-постачальників, будь-які зміни витрат туристів у туристичній місцевості приведуть до змін на виробничому рівні економіки, доходів, зайнятості. Мультиплікатор туризму - це відношення змін одного з ключових економічних показників (виробництво, зайнятість, дохід) до змін витрат туристів. Це певний коефіцієнт, на який повинні множитись витрати туристів.

20-25 % коштів витрачаються туристами в певній місцевості чи країні на додаткові послуги, сувеніри, транспорт та інше, з яких частина продовжує циркулювати в місцевій економіці - решта переходить до держави та осідає у місцевих жителів у вигляді накопичень.

При оцінці значення мультиплікатора важливо вибирати не тільки методику, але й визначати вид мультиплікатора, кожний з яких виконує свої специфічні функції.

Мультиплікатор виробництва вимірює обсяг додаткового виробництва за рахунок збільшення витрат туристів.

Мультиплікатор продажу вимірює додаткові обороти бізнесу в результаті збільшення витрат туристів.

Мультиплікатор доходів вимірює додаткові доходи у вигляді заробітної плати, орендної плати, відсотків від позичок і прибутку.

Мультиплікатор зайнятості характеризує кількість робочих місць, створених за рахунок додаткових витрат туристів.

Економіка туризму безпосередньо пов'язана з багатьма секторами економіки різних галузей господарювання і тому для розрахунку мультиплікатора потрібна чимала база даних.

2.2 Визначення характерних рис туристів різних країн

Які ж головні причини спонукають туристів витрачати величезні кошти?
Для того, щоб дати відповідь на це питання і грамотно працювати на різноманітному туристському ринку, потрібно, перш за все, знати характерні риси гостей з провідних країн світу. Спробуємо дати відповідь на головні питання, використавши маркетингові дослідження, проведені ВТО в кінці XX століття.
Що змушує жителів провідних країн світу залишати рідний дім і вирушати в подорож?
В 10 найбільш розвинутих країнах світу головним мотивом для здійснення подорожі залишається відпочинок. Найбільше значення відпочинку надають в тих країнах, які не мають теплого моря. Тут частка відпочинку серед інших поїздок складає 76-83 %. По-іншому складаються справи в державах, що володіють чудовими пляжами та сприятливим кліматом. В цих країнах частка відпочинку за кордоном складає вже 62-73 %.

Більша кількість поїздок з метою бізнесу властива тим державам, в яких виїзд в інші країни займає скромніше місце: в США - 33 %, Іспанії - 25 %, Італії - 18 %. Не можна забувати, що в першокласних готелях великих міст головною фігурою залишається бізнесмен. В готелях курортних міст головна фігура - відпочиваючий (хоча серед них, звичайно, зустрічається чимало бізнесменів, проте мета їхнього перебування не бізнес, а відпочинок).

Як розподіляються уподобання населення за типами організації відпочинку?
Прихильність до тих чи інших типів організації відпочинку досить суттєво відрізняється по країнах. Можна навіть говорити про національні вподобання типів відпочинку. Значна частина жителів Великобританії обере відпочинок на березі теплого моря - 46 %. Услід за британцями, але значно їм поступаючись, йдуть громадяни Бельгії (35 %) та Німеччини (32 %). Відпочинок у містах явно приваблює японців - 51 %, іспанців - 33 %, французів - 25 %. В подорожах країнами проводять свою відпустку жителі Італії - 41 % та Франції - 32 %.

З року в рік зростає кількість туристів, які мають друге житло в інших країнах. Це необов'язково власний будинок, розкішна вілла, а можливо тільки скромна однокімнатна квартира в багатоквартирному будинку, так звана студія. Ті, хто бідніший, обирають відпочинок в гостях у знайомих і родичів.

Як розподіляється туристський потік за статтю і віком?
Тільки у Франції спостерігається невелика перевага жінок в туристському потоці. В інших країнах більшість туристського потоку складають чоловіки, особливо в Італії - 61 %. Звертає на себе увагу активність людей старшого віку, після 60 років, у Франції, де вони складають 30 % потоку (для порівняння - в Італії 13 %).

Сучасна практика ціноутворення в готельному бізнесі стимулює парні поїздки та спрямована проти мандрівників-одинаків. Справа в тому, що ціна за номер на одного і двох проживаючих у більшості іноземних готелів однакова. Це приводить до того, що турист, який подорожує один, сплачує значно більше, ніж сімейна пара.

Знаючи мету подорожей, прихильність до різноманітних видів розміщення, розподіл туристичних потоків за соціальним статусом, статтю та віком і ефективно використовуючи їх, можна наперед спланувати фінансові потоки, які істотно вплинуть на економіку тієї чи іншої країни.
Отже, основною рушійною силою розвитку туризму залишаються економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури - готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку, що сплачується ними в бюджет). Туризм сприяє утворенню галузей, що обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації.

Також вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів.
Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв'язанні проблеми зайнятості. Кількість робочих місць щоденно збільшується, не вимагаючи при цьому великих витрат. Туризм охоплює багато секторів економіки і цим ускладнює визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). І все ж кількість зайнятих у туристичній сфері постійно зростає.

Важливе значення має вклад туризму в платіжний баланс країни, який виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.

Висновки

Туризм є одним з небагатьох видів бізнесу, що найбільш динамічно розвиваються . Зацікавленість підприємців в туристичній галузі можна пояснити рядом факторів:

· для того, щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень;

· на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так середні і малі компанії і фірми;

· туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом взяті.

Для досягнення позитивного балансу між грошима, що ввозяться в країну (в’їздний туризм) і вивозяться з країни (виїзний туризм) потрібно особливу увагу приділити залученню зарубіжних туристів. Правильно продумана, динамічна політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі значний прибуток.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про туризм" (15 вересня 1995р.). - К., 1995.
2. Квартальнов В.А. Туризм. - Москва, 2001.
3. Александрова А.Ю. Международный туризм. - Москва, 2001.
4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. - Москва, 1975.
5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. - Москва, 2000.
6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области туризма. - М.: Международные отношения, 1986.
7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. - К.: Палітра, 1997.
8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - Москва - Санкт-Петербург: Герда, 2000.
9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.
10. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. - Минск: Новое знание, 2001.

11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. - Одесса, 1997.
12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996.
13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ, 2002.
14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. - Москва: Юнити, 1999.
15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка України. - 1995. -№ 8.
16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. - Минск, 2001.
17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці: Прут, 1996.
18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. - Чернівці: Прут, 1995.
19. Жук П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. - 1993, № 12.
20. Ресторанный и гостиничный бизнес. - 2001. - № 4(8).
21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.
22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія. -2002.-№20/2.
23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в Україні. - Львів, 1997.

Вплив туризму на світову економіку 📙 Контрольная → 🆔 19759