Золотовалютні резерви України: форми та використання

Контрольна  робота

з дисципліни   «Гроші та кредит»

на  тему «Золотовалютні резерви України: форми та використання»

Київ — 2013  

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Сутність і значення золотовалютних резервів…………………………....4
2. Аналіз форм та використання золотовалютних резервів України………8
3. Рекомендації щодо управління золотовалютними резервами ……...….14

Висновок…………………………………………………………………….…17

Список використаних літературних джерел………………………..……….18

Вступ

Створення золотовалютних резервів країни є необхідною умовою існування і функціонування будь-якої держави, оскільки вони забезпечують виконання ряду найважливіших функцій: дозволяють проводити незалежну від зовнішніх чинників грошово-кредитну політику шляхом стабілізації і регулювання курсу національної валюти, можуть бути направлені на погашення державного зовнішнього боргу, підтримуючи упевненість іноземних партнерів в здатності держави виконувати свої зобов’язання і створюючи умови для розвитку зовнішньої торгівлі.

Формування та управління золотовалютними резервами країни є органічною складовою діяльності центрального банку. Необхідним елементом  валютної політики, пов’язаної з формуванням  та управлінням офіційними золотовалютними  резервами країни, є визначення їх оптимальної структури. Актуальність цього питання особливо підвищується у зв’язку з останніми тенденціями  розвитку провідних світових економік, нестабільністю фінансових ринків, значним  коливанням валютних курсів, що значно погіршило економічну ситуацію в  Україні. Саме тому важливим завданням  Національного банку є визначення оптимального співвідношення золотовалютних резервів країни.

На сучасному етапі  розвитку національних економік різних країн та світової економіки в  цілому, золотовалютні резерви країни є запасами резервних активів, які  можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов’язаннями як перед урядовими установами, так  і комерційними та фінансовими структурами  інших держав та міжнародних фінансових організацій, і можуть бути реально  використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Саме від ефективності управління залежить їх склад, кількість  та фінансова стійкість України  взагалі. Зважаючи на нестабільність курсів іноземних валют, з метою втримання на оптимальному рівні національної валюти, ефективність управління золотовалютними резервами розглядається як одне з основних завдань Національного банку України.  

1. Сутність і значення золотовалютних резервів

Золотовалютні резерви — це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів. Основними з них є:

• забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов’язаннями. Це так зване трансакційне призначення золотовалютних резервів, спрямоване на обслуговування зв’язків національної економіки зі світовою. У цьому призначенні вони слугують запасом ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку;
• забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти. Це так зване інтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовнішньої та внутрішньої вартості національних грошей.

Досягнення цих цілей  залежить від достатності обсягу золотовалютних резервів та ефективності механізму їх використання.

Основними завданнями золотовалютного  резерву є забезпечення внутрішньої  та зовнішньої стабільності національної грошової одиниці України – гривні, регулювання платіжного балансу  України, проведення валютних інтервенцій  у межах монетарної політики Національного  банку.

Теоретичні основи, що визначають сутність та призначення золотовалютних резервів, механізми їх управління, сформовано в працях М. Савлука, А. Мороза, О. Дзюблюка, О.Лупіна, О. Єрмакової, О.Ніколенка [7].

Проблеми формування золотовалютних резервів та їх впливу на стійкість  фінансової системи розглянуті у  працях таких учених: В. Андріанова, О. Василюка, О. Дзюблюка, І. Каракулова, Р. Козловського, С. Кучеренка [5].

Згідно Закону України  «Про Національний банк України», золотовалютний резерв складається з таких активів:

•      монетарне золото;
•      спеціальні права запозичення;
•      резервна позиція в МВФ;
•      іноземна валюта  у вигляді банкнот та  монет або кошти на рахунках за кордоном;
•      цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;
•      будь-які інші міжнародно визнані резервні  активи  за  умови забезпечення їх надійності та ліквідності [2].

Основу золотовалютних резервів будь-якої країни сьогодні становлять запаси іноземних вільно конвертованих  валют (ВКВ). Вони виступають у формі:

по-перше, залишків на кореспондентських  та поточних рахунках у закордонних  банках, а також короткострокових банківських депозитів;

по-друге, ринкових ліквідних  фінансових інструментів - казначейських  векселів, короткострокових та довгострокових урядових цінних паперів;

по-третє, різноманітних  боргових документів, які не обертаються  на ринку та які є результатом  офіційних операцій даної країни з центральними банками та урядовими  організаціями інших країн.

Резервна позиція, або  резервна частка, країни в МВФ. За розміром вона відповідає частині установчого  внеску країни в МВФ (до 25 % квоти), зробленого не в національній валюті країни-учасниці, а в резервних активах, тобто  у вільноконвертованих валютах  інших країн-учасниць, або у СПЗ (спеціальні права запозичення). Коли МВФ використовує частину внесеної національної валюти країни - члена МВФ для надання кредиту іншій країні, резервна позиція такої країни відповідно зростає. Тому резервна позиція визначається як перевищення розміру квоти країни-учасниці над сумою її національної валюти, що перебуває в розпорядженні МВФ.

Країни-учасниці можуть автоматично, за першою вимогою отримувати валютні  кошти в МВФ у межах резервної  позиції. Використання ними таких коштів, на відміну від кредитів МВФ, не обумовлюється попередньою згодою з боку Фонду й не обмежене будь-якими строками.

СПЗ являють собою міжнародні кредитні резервні та платіжні кошти, випущені Міжнародним валютним фондом та розподілені між країнами-членами  пропорційно до їхніх квот. Вони існують для поповнення валютних резервів, урегулювання сальдо платіжних  балансів, здійснення розрахунків із Міжнародним валютним фондом та визначення співвідношення вартостей національних валют країн-членів Міжнародного валютного  фонду. СПЗ функціонують тільки на міждержавному  рівні, вводяться в обіг лише центральними банками та міжнародними організаціями. До складу СПЗ входять чотири валюти (так званий кошик СПЗ): долар США, євро, японська єна та англійський фунт стерлінгів. Кошик СПЗ включає валюти, в яких країни - члени МВФ здійснюють найбільші обсяги експорту товарів та послуг протягом п'ятирічного періоду, та за один рік до дати переоцінення кошика. Вартість кожної з валют (валютний компонент) у кошику СПЗ переоцінюється кожні п'ять років.

Основними джерелами поповнення золотовалютних  резервів  Національним банком є:

•      1)  купівлі монетарного золота та іноземної валюти;
•      2) отримання доходів від операцій  з іноземною   валютою, банківськими  металами  та  іншими міжнародно визнаними резервними активами;
•      3) залучення Національним   банком   валютних   коштів   від міжнародних фінансових організацій,  центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.

Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:

•      1) продаж   валюти   на   фінансових  ринках  для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;
•      2) витрати по  операціях з іноземною валютою,  монетарними металами,  а також іншими міжнародно визнаними резервними активами та  операціях  із  забезпечення  діяльності  Національного банку в межах сум, передбачених кошторисом доходів та витрат Національного банку; 
•      3) повернення Національним банком валютних коштів міжнародним фінансовим  організаціям,  іноземним центральним банкам та іншим кредиторам,  включаючи відсотки за користування такими коштами та інші  обов'язкові нарахування;
•      4)  участь  у формуванні  капіталу  і діяльності міжнародних організацій Не допускається   використання  золотовалютного  резерву  для надання кредитів і гарантій  та  інших  зобов'язань  резидентам  і нерезидентам України.

2. Аналіз форм та використання золотовалютних резервів України

Золотовалютні резерви (ЗВР), враховуються по статті «Резервні активи» платіжного балансу і слугують офіційним механізмом урегулювання його сальдо. Активне сальдо платіжного балансу сприяє зростанню золотовалютних резервів, а пасивне – їх зменшенню. Проведемо аналіз платіжного балансу України за 2008-2013 роки та визначимо, яким чином використовувались золотовалютні резерви в даному періоді ( періоді управління золотовалютними резервами в умовах кризи та пост кризи). Основним джерелом коштів для поповнення офіційних золотовалютних резервів Національного банку України до 1995 року були надходження від обов’язкового продажу валютної виручки експортерів. Наразі поповнення золотовалютних резервів проводиться  шляхом: купівлі монетарного золота та іноземної валюти; отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами; залучення валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів. Протягом усього періоду діяльності Національного банку України включно до 2008 року спостерігалася чітка тенденція до нарощування обсягів золотовалютних резервів (за виключенням 1998 року, пов’язаного з фінансовою кризою), що вказує на поступове зміцнення ролі зовнішньоекономічного сектору в надходженні виручки в іноземній валюті на внутрішній валютний ринок країни (Рис. 1.1).

Рис. 1.1  Динаміка офіційних золотовалютних резервів України, млн. дол. США

Проаналізуємо детальніше період з 2008 по 2013 роки [5]. За зазначений період, як свідчать дані, обсяг золотовалютних резервів зазнавав значних коливань. Найменше їх значення було зафіксоване станом на 01.02.2010 року (24148 млн. дол. США), після чого відбулось поступове  збільшення їх обсягів. Станом на 01.08.2011 розмір золотовалютних резервів склав 38205 млн. дол. США. Протягом кризового та посткризового періоду основною метою управління золотовалютними резервами було забезпечення оптимального співвідношення рівнів захищеності, ліквідності й дохідності, що забезпечувало виконання функцій Національного банку України, визначених чинним законодавством України. Контроль за кредитним ризиком забезпечувався шляхом встановлення кредитних лімітів банкам-контрагентам. Оптимальний рівень валютного та процентного ризиків забезпечувався шляхом диверсифікації міжнародних резервів. Більша частина коштів золотовалютних резервів зберігалась у державних цінних паперах та на депозитних рахунках. Ліквідність золотовалютних резервів визначалася рівнем ліквідності вільно конвертованих валют, фінансових інструментів або фінансового ринку.

У кризові 2008-2009 рр. у зв’язку із зростанням дефіциту платіжного балансу  та різкими коливаннями курсу  гривні, Національний банк змушений був  проводити інтервенції на валютному  ринку, що призвело до падіння рівня ЗВР до 26,5 млрд. дол. США.

У 2008 році управління золотовалютними  резервами здійснювалось відповідно до «Інвестиційної декларації золотовалютного  резерву Національного банку  України на 2008 рік» для одержання  додаткового доходу. Золотовалютні резерви зберігались на рахунках банків-кореспондентів, а також у фінансових інструментах з довгостроковим кредитним рейтингом не нижчим, ніж рівень «А». Більшу частину коштів золотовалютних резервів було вкладено в державні цінні папери промислово розвинутих країн, а також зберігались у банках США, Швейцарії та Великобританії. У процесі управління золотовалютними  резервами Національним банком України використовувались такі основні фінансові інструменти, як короткострокові депозити та цінні папери. З метою нарощення високоліквідних активів у 2008 році було збільшено (з 47 до 52 %) частку цінних паперів у структурі золотовалютних резервів. Переважна частка монетарного золота Національного банку України зберігалася в сховищі Державної скарбниці, решту було розміщено у довгострокові депозити. Загальна середня дохідність операцій з управління золотовалютними резервами за 2008 рік становила 5,4 %. Золотовалютні резерви України за станом на 01.01.2010 становили 26,5 млрд. дол. США і зменшились за 2009 рік на 5,0 млрд. дол. США, або на 16,0 %, що, переважно, відбулося за рахунок продажу Національним банком України іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в обсязі 10,4 млрд. дол. США (у доларовому еквіваленті). У цьому році зменшення міжнародних резервів супроводжувалося своєчасним погашенням та обслуговуванням зовнішнього державного боргу. Основним джерелом поповнення золотовалютних резервів було надходження протягом 2009 року коштів  від Міжнародного валютного фонду  (за рахунок двох траншів та перерозподілу СПЗ) у сумі, еквівалентній 5,3 млрд. СПЗ, або 8,3 млрд. дол. США. У 2009 році управління золотовалютними резервами здійснювалось відповідно до «Інвестиційної декларації  міжнародних (золотовалютних) резервів України на 2009 рік», впроваджуючи активну інвестиційну політику, спрямовану на одержання додаткового доходу. У цьому періоді золотовалютні резерви зберігались на рахунках банків-кореспондентів, а також у фінансових інструментах із довгостроковим кредитним рейтингом не нижчим, ніж рівень «А». Більшу частину коштів міжнародних резервів було вкладено в державні цінні папери промислово розвинутих країн, а також зберігались у банках США, Швейцарії та Великобританії. У процесі управління золотовалютними резервами Національним банком України використовувались такі основні фінансові інструменти, як цінні папери нерезидентів та короткострокові депозити в іноземних банках. Переважна частина монетарного золота Національного банку України зберігалась у сховищі Державної скарбниці, решту було розміщено у довгострокові депозити. Загальна середня дохідність операцій з управління міжнародними резервами становила 1,9 %. У 2010 році золотовалютні резерви України зросли на 8,1 млрд. дол. США, або на 30,5%, і на 01.01.2011 становили 34,6 млрд. дол. США. Основними факторами збільшення золотовалютних резервів були купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на суму, еквівалентну 8,7 млрд. дол. США та надходження у червні кредиту на суму 2,0 млрд. дол. США й у вересні коштів від розміщення ОЗДП на суму 2,0 млрд. дол. США на користь Державного казначейства України. Також одним із джерел поповнення міжнародних резервів було надходження в серпні та грудні чергових траншів від Міжнародного валютного фонду на суму, еквівалентну 3,4 млрд. дол. США. У 2010 році Національним банком України було продано іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в  обсязі 7,4 млрд. дол. США (в доларовому еквіваленті). Управління золотовалютними резервами здійснювалось відповідно до Інвестиційної декларації міжнародних (золотовалютних) резервів України на 2010 рік. У 2010 році золотовалютні резерви зберігались на рахунках банків-кореспондентів, а також у фінансових інструментах із довгостроковим кредитним рейтингом не нижчим, ніж рівень «А». У процесі управління золотовалютними резервами Національним банком України використовувались такі основні фінансові інструменти, як цінні папери нерезидентів та короткострокові депозити в іноземних банках. Переважна частка монетарного золота Національного банку України зберігалася в сховищі Державної скарбниці, решту було розміщено в довгострокові депозити. Загальна середня дохідність операцій з управління золотовалютними резервами за 2010 рік становила 1,4 %. Офіційні золотовалютні резерви Національного банку України за своїм складом відповідають загальносвітовій практиці діяльності центральних банків щодо формування резервних активів. Структура золотовалютних резервів України характеризується наявністю значної частки вільноконвертованої валюти, частка якої ставить 96% вартості загальних валютних резервів протягом всього періоду дослідження (табл. 1.1)

Таблиця 1.1.

Золотовалютні резерви України у 2008 – 2013 рр.

Обсяг золотовалютних резервів Національного  банку України збільшувався в  період з 2009 по 2010 роки – на 8071 млн. дол. США, що у відсотковому співвідношенні становить 30,45%. Золотовалютні резерви  України на кінець грудня 2011 року скали 31794 млн. дол. США. Скорочення відбулося  за рахунок зменшення обсягу резервів в іноземній валюті до 30400 млн. дол. США і обсягу резервів в золоті – до 1385 млн. дол. США. В 2012 році золотовалютні  резерви знову зменшилися і становили 24546 млн. дол. США

Основна причина зниження резервів в серпні 2013 — погашення кредитів МВФ. Національний банк України віддав кредиторам ту складову валютного резерву, яка була раніше позичена. Таким чином валові резерви НБУ за 8 місяців 2013 року скоротилися на  2,9 млрд. дол. США, але чисті резерви НБУ (без урахування позичених у МВФ коштів) за цей період зросли на 1,4-1,8 млрд. дол. США (їх обсяг на кінець серпня 2013 оцінюється в 14,4-14,8 млрд. дол. США порівняно з 13 млрд. дол. США на початок 2013 року) [6].

Дані таблиці 1.1. свідчать про зростання монетарного золота. Так, за 2009-2010 – на 300 млн. дол. США (на 31,72%), а в 2011 році цей показник становив вже 1385 млн. дол. США, що на 10,91% більше, ніж в попередньому році. За 2012 рік зростання золота склало 505 млн. дол. США.

Зменшення обсягу золотовалютних резервів Національного банку України  зумовлене впливом таких чинників:

- погашення заборгованості за зовнішніми боргами і розрахунками перед Міжнародним валютним фондом та іншими кредиторами;

- від’ємне сальдо зовнішньо-торгівельного балансу;

- зниження курсу валют і золота  по відношенню до долара США,  в якому номіновані резерви, через що відбулася переоцінка золотовалютного кошика;

- підвищення попиту на іноземну валюту зі сторони населення, яке боячись девальвації гривні почало збільшувати власні валютні заощадження [10].

Резерви формуються для задоволення двох цілей. Перша - це розрахунок за зовнішніми валютними зобов'язаннями. Друга - це фінансування стратегічного імпорту. Чому падають резерви? Тому що країна гасить зовнішні зобов'язання. Нацбанк на своєму офіційному сайті публікує про це інформацію. Поки дефолту немає ні за публічними боргами, ні за приватним боргом, у тому числі перед Міжнародним валютним фондом.

3. Рекомендації щодо управління золотовалютними резервами 

Задля ефективного управління золотовалютними  резервами України важливим етапом є їх планування. А для цього  Національному банку України  необхідно мати у своєму розпорядженні  систему показників, які б відображали: кількість золотовалютних резервів, тобто відповідність обсягів резервів центрального банку потребам у них; якість золотовалютних резервів, що відображає оптимальну структуру резервів при мінімальному ризику вкладення коштів у ті чи інші види валютних активів.

При формуванні та використанні золотовалютного  резерву треба виходити не стільки  з того, що він повинен бути якомога  більше, скільки з того, що він  має бути оптимальним.

За своїм значенням золотовалютний резерв можна прирівняти до числа  одного із основних фондів держави. В  цьому контексті, варто затвердити відповідне положення про золотовалютні  резерви України, в якому мають  бути передбачені загальний обсяг  золотовалютного резерву, його обсяг  на конкретну дату, структура золотовалютного  резерву та ін. Слід також визначити  напрямки витрачанні коштів із цього  фонду та встановити мінімальний  розмір, нижче якого НБУ не має  права використовувати кошти  на валютні інтервенції. Прийняття таких заходів дозволить підняти значення золотовалютного резерву на більш високий рівень і здійснювати за ним належний контроль.

Діюча система законодавства  практично не обмежує зменшення  золотовалютних резервів, внаслідок  чого за 2 останні роки їх було зменшено майже на 30 відсотків, що неприпустимо, означає життя за рахунок наступних  поколінь і матиме наслідком серйозні економічні проблеми в найближчому  майбутньому.

З метою недопущення подальшого суттєвого зниження економічного потенціалу України, його нецільового використання, що створює загрозу економiчнiй безпеці держави, було запропоновано встановити граничну межу зменшення золотовалютних резервів Національного банку України, що визначені та регулюються Законом України «Про Національний банк України».

Існує необхідність визначення оптимального для даних умов загального обсягу міжнародних засобів платежу. Непомірне зниження рівня резервів, що є наслідком тривалого дефіциту платіжного балансу, може призвести до того, що країна не зможе задовольнити свої життєво важливі потреби з допомогою імпорту чи не матиме можливості обслуговувати зовнішні боргові зобов'язання. Непомірне зростання резервів за постійного переважання зовнішніх надходжень над видатками сприяє збільшенню національної грошової маси, тобто стимулює інфляцію, а також призводить до недоцільного відпливу грошових коштів із сфери виробництва у грошову сферу.

Світова практика засвідчує, що достатнім є обсяг резервних  активів, який відповідає вартості імпорту  товарів та послуг за три місяці.

Якщо виникає тенденція  падіння розмірів резервів нижче  від критичного рівня, відповідні органи мають вживати заходів чи до зниження валютного курсу, чи до обмеження  внутрішнього попиту з допомогою  жорсткої фінансової та кредитної політики. Типовою реакцією на непомірне зростання  резервів є підвищення курсу національної валюти чи розширення внутрішнього споживання.

Існує проблема вибору співвідношення між окремими компонентами резерву. Оскільки резервна позиція у МВФ та запас СПЗ становлять невелику частку у загальному обсязі резервів та їхні розміри визначаються Міжнародним валютним фондом, ця проблема фактично зводиться до фіксації співвідношення між іноземною валютою та золотом.

Доказом на користь зменшення  частки золотого запасу є те, що золото на відміну від валютних активів  не приносить прибутку у вигляді  процентів, а навпаки, його утримання  потребує певних витрат. Крім того, великий  продаж золота однією чи кількома країнами може спричинити падіння його ціни та відчутні втрати для країн, які  не встигли своєчасно здійснити  відповідні заходи.

Але одночасно золото - високоліквідний  актив, який може бути реалізований на ринку в обмін на вільно конвертовану валюту в будь-який час. В умовах інфляційного процесу та тривалого  знецінення паперово-кредитних грошей у країнах з економікою перехідного періоду вартість золота відносно таких грошей у довгостроковому періоді має тенденцію до зростання.

Країни, що перебувають  у стані економічної кризи  та для яких існує проблема покриття дефіциту платіжного балансу, використовують золото як заставу для отримання  зовнішніх валютних кредитів. Центральні банки здійснюють операції "своп", що являють собою продаж золота за іноземну ВКВ за одночасного здійснення його зворотної купівлі через певний період. Здійснюючи такі операції, банки зберігають право власності на золото, яке їм належить. Операції "своп" із золотом здійснює і Національний банк України.

Перед урядами та центральними банками країн постають завдання диверсифікації валютного запасу, формування валютного кошика, тобто вибору конкретних валют та встановлення їхнього співвідношення у складі цього запасу. Актуальність даної проблеми визначається тенденцією переходу від "доларового стандарту" до "Мультивалютного стандарту". Ця тенденція пов'язана із поступовою втратою Сполученими Штатами Америки колишніх монопольних позицій у світовій економіці, перерозподілом потоків капіталу між Сходом та Заходом, зростанням економічного потенціалу Японії та Західної Європи (особливо після досягнення основних угод щодо майбутньої єдиної європейської валюти).

Висновок

Золотовалютні резерви  - це частина національного багатства  України, призначена для здійснення міжнародних розрахунків, а в  середині країни – для регулювання  валютного ринку. Розглянувши принципи формування золотовалютних резервів країни, ми визначили, що основну частку в структурі ЗВР займають запаси вільноконвертованих валют.

Проаналізовано динаміку ЗВР за останні 6 років. Визначено, що основними причини різкого падіння  рівня офіційних резервів є зростання  дефіциту поточного рахунку платіжного балансу країни, підвищення поставок газу в країну, зростання попиту на іноземну валюту з боку населення.

За своїм зайченям золотовалютні  резерви можна прирівняти до числа  одного із основних фондів держави. Офіційні золотовалютні резерви є одним  із факторів формування «грошової бази», тобто резервної основи внутрішнього грошового обігу. Тому зміни рівня  резервів, які зумовлюються змінами  стану платіжного балансу, у свою чергу, є причиною коливань розмірів внутрішньої грошової маси, що дестабілізує національну економіку. В цьому  контексті, варто затвердити відповідне Положення про золотовалютний резерв України, в якому мають бути передбачені  загальний обсяг золотовалютного  резерву, мінімальний розмір використання коштів з нього та ін.

Список використаних літературних джерел

1. Козловський Р. Світові тенденції акумуляції та використання міжнародних золотовалютних резервів // Галицький економічний вісник. – 2010. – №2(27).
2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679 – XIV.
3. Савлук М. Гроші та кредит: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). — 4 вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 744с.
4. Соколюк В.М. Аналіз чинників впливу на динаміку золотовалютних резервів НБУ// Інтернет - конференція «Роль фінансово-кредитного механізму в економічному розвитку країн Східної Європи» – 2012.
5. Статистика. Зовнішній сектор [Електронний ресурс] // Національний банк України: офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.
6. Статистична інформація [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України: офіц.. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
7. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук та ін. – К.: КНЕУ, 2005.