Аналіз фінансового стану підприємства. 8

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ЛЬВІВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІВАНА ФРАНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ІМЕНІ 

                                                                         Кафедра фінансів, грошового

                                                                         обігу і кредиту 
 

     Аналіз  фінансового стану  підприємства 
 
 
 
 
 
 

                                                                                     Курсова робота з курсу

                                                                                    «Фінанси підприємств»

                                                                                      студента групи ЕКФ – 37

                                                                                     Коцана Тараса

                                                                                     Науковий керівник

                                                                                      Дуфенюк О.М. 
 
 
 

     Львів – 2011

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємств.............. 6

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансового стану підприємництва на Україні……………...19

РОЗДІЛ 3. Напрямки зміцнення фінансового стану вітчизняних підприємств..31

Висновки  …………………………………………………………………………...41

Список  використаної літератури………………………………………………….43

Додатки……………………………………………………………………………..47 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     За  умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розшириння прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підпиємства.

     Фінансовий  стан підпиємства безпосередньо  залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності. Передовсім зміцненню фінансового  стану підприємства сприяють безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

     Прагнення досягти максимальної економічної  ефективності змушує нині більшість  підприємств постійно вдосконалювати методи та інструменти управління. Однак, досить часто при впровадженні нововведень в сфері обліку, аналізу та контролю, недостатня увага приділяється реформуванню підходів та методів керування фінансовою складовою діяльності підприємства. Застосовувані нині методи роботи в даному напрямку не вирішують завдання ефективного управління фінансовим станом, забезпечення його стабільності в довгостроковій перспективі. Це підтверджує той факт, що брак інформації про реальний стан справ на підприємствах зумовлює неможливість передбачити та протистояти фінансовим труднощам, керувати положенням, що склалось та прогнозувати майбутню діяльність.

     Тому  на сучасному етапі все більш  актуальною є проблема розробки та впровадження системи аналізу та контролю фінансового стану підприємства, що покликана визначити його поточне  становище, прийнятні параметри, які необхідно підтримувати на заданому рівні, з'ясувати недоліки фінансової роботи з метою вжиття оперативних заходів фінансової стабілізації.

     Також в сучасних умовах залишаються актуальними  і проблеми діагностики фінансового  стану підприємств, саме тому потребують наукового та систематизованого підходу до їх вивчення. Особливо нагально стоять питання, що стосуються переліку критичних показників для оцінки фінансового стану. Саме цим і пояснюється актуальність обраної теми.

Крім  того, аналіз особливостей оцінки фінансового стану підприємств у країнах із ринковою економікою потрібний для виявлення характерних напрямів національних систем оцінювання, розбіжностей в техніці обчислення окремих показників фінансової стійкості, та з'ясування, які саме тенденції оцінювання, наявні в закордонних методиках, вплинули на становлення наявної в Україні методології аналізу фінансового стану підприємств.

     Об'єктом  даного дослідження є інформація про фінансовий стан підприємства та її оцінка.

     Зважаючи  на необхідність обґрунтування системи аналізу та контролю фінансового стану підприємств, яка б відповідала вимогам швидкоплинного ринкового середовища, були сформульовані наступні завдання дослідження:

• визначення мети завдань і проблем фінансового аналізу підприємства;

• визначення напрямків та розкриття основних прийомів аналізу фінансового стану;
• з'ясування проблем та перешкод, що постають при проведенні аналітичної роботи;
• дослідження сучасного інструментарію управління фінансовим станом підприємства;
• пошук основних шляхів покращення достовірності аналізу фінансового стану підприємства.

     Дослідженню різноманітних аспектів аналізу  фінансового стану підприємства присвятили значну кількість праць  такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: І. Балабанов, М. Білик, Т. Блудова, А. Васіна, І. Кривов'язюк, М. Лагун., Л. Лігоненко, В. Москаленко, В. Савчук, М. Ступакова, К. Уолт, А. Шеремет та ряд інших авторів. Посилену увагу до даної проблеми з боку вітчизняних науковців можемо пояснити нестабільністю умов функціонування підприємств України, що вимагає постійної адаптації методик та прийомів аналізу. Визначення фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності і, в кінцевому підсумку, до банкрутства, а "надмірна" стійкість буде гальмувати розвиток, збільшувати витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

      Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

     Тому  у роботі також досліджено питання  щодо важливості достовірної інформації щодо фінансового стану підприємства, відповідальності за її формування, а також розглянуто послідовність проведення аналізу фінансового стану підприємства і напрями її удосконалення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теоретичні  основи аналізу фінансового  стану підприємства

     Останнім  часом у зв'язку з процесом трансформації економіки, що

відбувається  в Україні, велике значення надається проведенню фінансового аналізу суб'єктів господарювання.

      У традиційному розумінні фінансовий аналіз є засобом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Такого роду аналіз може виконуватися як управлінським персоналом підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки в основному базується на загальнодоступній інформації. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу: зовнішній та внутрішній. Внутрішній аналіз проводять працівники підприємства. Інформаційна база такого аналізу значно ширша і включає будь-яку інформацію, що циркулює всередині підприємства і корисна що є для підприємства сторонніми особами, і тому не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований. У процесі фінансового аналізу застосовуються різноманітні прийоми, засоби і моделі.

      В умовах формування ринкової економіки в Україні проведення зовнішнього і внутрішнього аналізів особливо актуальне, тому нині відбувається формування таких методик після переходу до міжнародного стандарту бухгалтерського обліку [6;c.265].

     Ринкові відносини докорінно змінили умови функціонування підприємств. Так, для того, щоб вижити, підприємства повинні проявляти ініціативу, обережність для того, щоб підняти ефективність виробництва, щоб не допустити банкрутства.

     Необхідною  умовою діяльності підприємства в ринкових відносинах є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов'язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з бюджетом, постачальниками матеріальних ресурсів, а також зобов'язань перед комерційними банками стосовно отриманих від них кредитів. Економічна природа поняття «фінансовий стан підприємства» досить складна, оскільки в ньому відображається взаємодія виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства.                                                         Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [24; с.56].                                                                                                   Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських чинників і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів [23].                                      Крім того фінансовий стан підприємства можна трактувати як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття "фінансовий стан" дає змогу розуміти характеристику діяльності підприємства, в якій відображені у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.                                         Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі й те, наскільки ефективними та не ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників тощо. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не лише фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан. Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами [25]:

1. прибутковість роботи підприємства;
2. оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків і обов'язкових платежів;
3. наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;
4. раціональне розміщення основних і оборотних фондів;
5. платоспроможність та ліквідність.

Фінансовий  стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Він характеризується системою показників, які відображують процес формування й використання фінансових ресурсів підприємства. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства характеризується кінцевими результатами його діяльності. Крім того, фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто плато- та кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами.                                                                                                        Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиною несвоєчасного погашення кредитів та процентів по них комерційних банків, несвоєчасної оплати розрахункових документів ділових партнерів та контрагентів, неповного та неритмічного надання послуг, виробництва продукції, реалізації товарів, виконання робіт тощо, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції, товарів, робіт та послуг. Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого покращання виробничих і комерційних показників діяльності підприємства, підвищення ефективності та якості праці [8;с.239].                                                                Стійкий фінансовий стан, у свою чергу, робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання. Вважається, що задовільний фінансовий стан характеризується стійкою платоспроможністю, достатнім обсягом робочого капіталу та ефективним його використанням, чіткою організацією розрахунків, наявністю значного фінансового потенціалу подальшого розвитку. Незадовільний фінансовий стан відображається в неефективному розміщенні фінансових ресурсів підприємства, їх іммобілізацією, незадовільною платіжною дисципліною, протермінованою заборгованістю перед бюджетом та іншими контрагентами ринку, недостатнім фінансовим забезпеченням подальшого розвитку у зв'язку з несприятливими тенденціями в операційній діяльності, неправильно обраною фінансовою стратегією та тактикою, неадекватних управлінських рішень відповідно до умов діяльності підприємства.            У свою чергу, фінансовий стан підприємства прямо залежить від його діяльності. За успішного виконання та перевиконання плану з виробництва і реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, зниження їх собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.       Тобто на фінансовий стан підприємства впливає рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання. Оптимізація фінансового стану є однією з головних умов успішного його розвитку в майбутньому періоді [8; с.239].  З огляду на це, фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу. Це дасть змогу критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за кілька періодів, визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.   Фінансова діагностика - це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку; це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру [14].        Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств, а також важливим елементом системи фінансово управління на підприємстві.   У результаті фінансового аналізу ми одержуємо певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства, тому вкрай необхідним є визначення системи, методології та порядку проведення такого аналізу.  Компоненти методології аналізу фінансового стану підприємств - це методологічні принципи,що лежать в основі формування методик аналізу. Вони можуть бути систематизовані за принципом етапності побудови методики – від визначення поняття фінансового стану та сутності його оцінки до формування загального алгоритму інтерпретації результатів.    Зазвичай, порядок проведення діагностики фінансового стану підприємства є наступний [30; с. 112]:

1. визначення мети та предмету діагностики;
2. вибір якісних та кількісних показників для діагностування, критеріїв їх оцінки;
3. формування інформаційної бази дослідження;
4. проведення аналітичних, техніко-економічних та математичних розрахунків, факторного аналізу;
5. виявлення стану досліджуваного процесу (об'єкта) та симптомів кризових явищ, загальних тенденцій фінансово-економічного розвитку об'єкта;
6. узагальнення результатів діагностування фінансового стану підприємства, підготовка антикризової програми;
7. розроблення прогнозу розвитку об'єкта і послідовності управлінських рішень для його реалізації.

Головна мета аналізу – своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [24; с.56].

Метою фінансової діагностики також є всебічна оцінка фінансового стану підприємства задля розробки найвірогідніших передбачень і прогнозів майбутніх умов функціонування підприємства, визначення дохідності підприємства для порівняння її з аналогічними показниками інших підприємств або оцінка підприємства з погляду його ринкової вартості виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі та основних чинників, які впливають на фінансовий стан підприємства, прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані.      Аналіз фінансового стану підприємства має три основні цілі [23]:

1. оцінити минулу фінансову діяльність підприємства;
2. підготувати інформацію, необхідну для прогнозування майбутньої діяльності підприємства;
3. порівняти показники діяльності підприємства з показниками інших підприємств галузі.

      Враховуючи ці цілі можна визначити, що основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є:

• оцінка динаміки складу і структури активів, їх стан і рух;
• оцінка динаміки складу і структури джерел власного і позикового капіталу, їх стан і рух;
• аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства й оцінка зміни її рівня;
• дослідження рентабельності підприємства;
• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
• об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості підприємства;
• оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
• аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
• визначення ефективності використання фінансових ресурсів;
• додержання підприємством фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

  - довгострокове й короткострокове прогнозування стійкості фінансового становища.

      Для вирішення цих завдань фінансового аналізу підприємством вивчаються [26; с. 281]:

   -  наявність, склад і структура капіталу підприємства, причини і послідовність його зміни;

   -   склад, структура і зміни основного капіталу;

   -  наявність і структура оборотного капіталу в сферах виробництва і обігу, причини і наслідки його зміни;

   -   ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

   - наявність, склад і структура джерел формування капіталу, причини і наслідки його зміни;

   -   платоспроможність і фінансова гнучкість;

   -   ефективне використання капіталу та окупність інвестицій.

     Оцінку фінансового стану підприємства здійснюють, використовуючи ряд методик, розроблених міністерствами (відомствами), Національним Банком України і комерційними банками. Першооснова таких методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємства закладена ще у 1998 р. Агентством з питання запобігання банкрутству підприємств і Державною податковою адміністрацією України. Вдосконалені варіанти останньої розробки подано Методичними рекомендаціями з аналізу фінансово- господарського стану підприємств і організацій у 2000-2003 рр. Для підприємств, які підлягають приватизації, Міністерством фінансів і Фондом державного майна України у 2001 р. розроблено окреме Положення «Про порядок здійснення аналізу їх фінансового стану» [20].   Міністерством економіки України, Агентством з питань запобігання банкрутству та іншими відомствами надаються методичні рекомендації щодо здійснення аналізу фінансового стану підприємств. Проте, їх використання обмежене конкретною економічною ситуацією, як, наприклад, приватизація, банкрутство, санація чи аудиторська перевірка [12].     Варто зазначити, що проведення діагностики повинно базуватися на загальноприйнятих принципах, найважливішими з яких вважаються:

• своєчасність - діагностику необхідно проводити до створення кризової ситуації, появи перших ознак банкрутства, враховувати динамічність діяльності підприємства;
• комплексність - окремі явища і процеси доцільно досліджувати в комплексі з усіма іншими взаємопов'язаними явищами, чинниками, цілями;
• науковість - діагностика проводиться на основі науково- обґрунтованих принципів, понять, категорій, закономірностей, застосуванні методології та методів дослідження;
• автентичність - процес діагностування базується на первинній, достовірній інформації;
• точність - відповідність реальним фактам, цілям і вимогам, які ставляться до процесу діагностування;
• об'єктивність - діагностика має здійснюватися за розробленою програмою дослідження, за чітко визначеними базовими параметрами з мінімальним впливом фактора суб'єктивізму; у процесі діагностики необхідно використовувати тільки реальні факти, методи та заходи, щоб знизити рівень неточних оцінок;
• ефективність - здійснюючи діагностику підприємства, потрібно постійно порівнювати позитивні і негативні наслідки її проведення і витрати, які пов'язані з цим процесом.

      Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу. При цьому достовірність наданої інформації, необхідної для аналізу, відіграє величезну роль (таблиця 1).       Основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану, як це було відмічено вище, повинна скласти бухгалтерська звітність. Безумовно, в аналізі може використовуватися додаткова інформація, головним чином, оперативного характеру, проте вона носить лише допоміжний характер.  З позиції забезпечення управлінської діяльності можна виділити три основні вимоги, яким повинна задовольняти бухгалтерська звітність. Вона повинна містити дані, необхідні для:        -  ухвалення обґрунтованих управлінських рішень у сфері інвестиційної політики              -  оцінки динаміки і перспектив зміни прибутку підприємства;    -  оцінки ресурсів, що є у підприємства, ефективності їх використання [24; с.57].           Забезпечення цих вимог ґрунтується на одному з найважливіших принципів підготовки бухгалтерської звітності — принципі відповідності вкладеній і відтвореній інформації. Суть принципу полягає в наступному:

- бухгалтер, що готує звітні дані, повинен уявляти собі необхідність і корисність для аналізу й ухвалення управлінських рішень тих або інших даних і відобразити їх у даній звітній формі (власне звіт);

- керівник як користувач звітності повинен розуміти, що потрібні для нього дані включені в звіт і тому можуть бути їм затребувані.

                                                                                                      Таблиця 1

      Користувачами результатів фінансової діагностики в ринкових умовах господарювання виступають акціонери та засновники підприємства, менеджери підприємства, інвестори, кредитори, працівники підприємства, постачальники матеріально-технічних ресурсів, споживачі (клієнти підприємства), податкові служби, страхові компанії, органи державного управління тощо і кожен із них має свої інтереси і зацікавленість у дослідженні і використанні даних про фінансовий стан підприємства (таблиця 2). 

                                                                                                            Таблиця 2

      Підібравши найбільш прийнятні прийоми для проведення аналізу, що відповідають масштабам та параметрам роботи підприємства, можна перейти до визначення виявлених проблем та недоліків фінансового стану. Ось найбільш типові із них [12; с.100]:

1. Низька платоспроможність, іншими словами, нестача грошових коштів. На практиці це виявляється у неспроможності підприємства розрахуватися за своїми зобов'язаннями, стрімкому рості обсягів залучення кредитних коштів, а також понаднормових розмірах заборгованості перед бюджетом, персоналом, кредиторами. Про можливі проблеми із погашенням зобов'язань свідчить спад показників ліквідності.
2. Ріст фінансової залежності чи низька фінансова стійкість. Ця ситуація загрожує виникненням проблем із погашенням довгострокових зобов'язань, тобто втратою фінансової самостійності.
3. Недостатнє задоволення інтересів власника. Це виражається низьким рівнем рентабельності власного капіталу, причиною чого може бути неефективність менеджменту підприємства або ж невірно обрана сфера

діяльності.           Діагностика фінансового стану підприємств має важливе значення в економічній діяльності підприємства, оскільки дає змогу [8; с.240]:

- вишукувати резерви поліпшення фінансового стану підприємства;

- об'єктивно оцінювати раціональність використання усіх видів фінансових ресурсів;

- своєчасно вживати заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

- забезпечувати оптимальний виробничий та соціальний розвиток колективу за рахунок використання виявлених у результаті аналізу резервів;

- забезпечити розробку плану фінансового оздоровлення підприємства.

     Якісна та обґрунтована оцінка дає змогу приймати рішення, що дозволяють підприємствам не тільки утримуватися на ринку, а й здійснювати заходи щодо розвитку. Значення оцінки фінансового стану пояснюється тим, що, на відміну від інших аспектів або напрямків діяльності підприємств, фінансова несе в собі властивості універсальної. Іншими словами, фінансовий стан, хоча і є інструментальним поняттям, інтегровано відображає якість господарської діяльності підприємства [3].       Таким чином, діагностика фінансового стану підприємства є необхідною умовою для його нормального функціонування. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Оцінка є необхідною передумовою для ведення діяльності підприємства усіх форм власності, а також є необхідною для основних користувачів (інвестори, власники, керівництво підприємства, банки, постачальники та інші кредитори, працівники підприємства, органи державного управління, юридичні та фізичні особи), яких цікавить фінансово-господарська діяльність вітчизняних та зарубіжних підприємств. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Аналіз фінансового стану підприємництва на Україні

     Розвиток  підприємництва в Україні є об’єктивним  процесом, зумовленим тими ринковими  перетвореннями, що здійснюються в  державі. Підприємництво у різних формах виступає як невід’ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушійна сила економічного прогресу. При переході до ринкових відносин вітчизняні підприємства зіткнулись з проблемою невпевненості у ділових партнерах, у законодавчій базі, політиці держави, з невизначеністю майбутніх доходів і витрат, а отже, і перспектив діяльності підприємства. Тому треба звернути увагу на доцільне використання фінансів підприємства та його фінансову діяльність. Цей фактор дуже впливає на фінансовий стан підприємства.           Виявлення фінансового стану підприємства дозволить власникам, керівникам, партнерам по бізнесу, банкам визначати надійність, стабільність даного підприємства, оцінювати ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові результати його діяльності.    Фінансовий стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями. Ці фактори дозволяють визначити недоліки у діяльності підприємництва в Україні і шляхи їх подалання. Комплексний і систематичний підхід до фінансового стану підприємства дасть можливість підприємству розвиватись у довгостроковій перспективі.       Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.