Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Київгума»

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів і економіки природокористування

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз» 

Тема теоретичної  частини:

«Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Київгума»

 

 

Виконала:

Студент факультету економіки і підприємництва

напряму підготовки „Фінанси і кредит”

4  курсу,  групи Ф - 1

Суханова  Олена Ігорівна

№ в списку групи _21_

Перевірила:

Доцент кафедри фінансів і економіки природокористування

_________________________

                (оцінка)

______________ ______________  Мельник Л. М.

     (число)               (підпис)        

 

 

Рівне - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Аналіз  фінансового стану підприємства……………………………….2

1.1 Сутність фінансового стану підприємства, його показники та методика їх розрахунку……………………………………………………………………………..2

1.2.Інформаційна база фінансового аналізу ……………………………………….6

1.3. Економіко  – організаційна характеристика  ВАТ «Київгума»……………….13

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансового стану на прикладі  ВАТ «Київгума»……………15

 2.1. Структурно – динамічний  аналіз майна підприємства………………………15

 2.2. Структурно – динамічний аналіз джерел формування фінансових

ресурсів  підприємств…………………………………………………………………20

 2.3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства ……………………27

 2.4. Аналіз показників фінансової стійкості………………………………………31

 2.5. Аналіз показників ділової активності…………………………………………34

2.6. Факторний  аналіз……………………………………………………………….36

 2.6. Прогнозний аналіз фінансового стану підприємства……………………..…39

РОЗДІЛ 3. Шляхи покращення фінансового стану на прикладі

ВАТ «Київгума»……………………………………………………………………..41

3.1. Прогноз  ймовірності банкрутства ВАТ «Київгума» …………………………41

3.2. Рекомендації щодо покращення фінансового стану

ВАТ «Київгума»…………………………………………………………………….46

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Неодмінною  складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких  структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів  господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень  привернули суттєву увагу до дослідження  теоретичних та практичних проблем  подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки  України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін "фінанси" за останні 10-15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.

Думка про  те, що розвиток методів аналізу  фінансового стану підприємства проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особливих  заперечень:  даний аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню  його методів. Значна частина літератури, використаної під час написання  цієї роботи належить західним авторам, праці яких розкривають основні  принципи сучасних фінансів та менеджерського обліку.

Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості  сусідніх з нею держав, мають певну  специфіку, що вносить корективи  у традиційну методологію аналізу. Особливістю формування цивілізованих  ринкових відносин в Україні є  посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення  методів технічної обробки економічної  інформації. Середовище, в якому  функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними  нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими  авторами підручників та навчальних посібників з економічного аналізу, використаних при написанні даної роботи.

Методи  аналізу фінансового стану підприємства постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої  держави. Нові ідеї та принципи в цій  сфері в першу чергу доходять до користувачів періодичних економічних  видань, які також використовувались  під час підготовки курсової роботи.

Ефективне виробництво та реалізація якісної  продукції позитивно впливають  на фінансовий стан підприємства.  Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з  її реалізацією ведуть до зменшення  надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність.  Очевидним також є  і зворотній  зв'язок, який полягає у тому, що відсутність  коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними  ресурсами, а отже, і у виробничому  процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто  трапляються випадки, коли і добре  працююче підприємство відчуває фінансові  ускладнення, пов'язані з недостатньо  раціональним розміщенням і використанням  наявних фінансових ресурсів.

Об'єктивний аналіз фінансового стану підприємства, дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні, трудові і фінансові ресурси. Ще з курсу мікроекономіки нам відомо, що кількість будь-яких ресурсів є обмеженою, і в цих умовах домогтися максимального економічного ефекту можна не лише за рахунок регулювання обсягу виробництва, але й шляхом оптимального співвідношення різних ресурсів. Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.

Економічний аналіз фінансового стану підприємства використовує весь комплекс доступної  інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Метою даної  роботи є вивчення теоретичних основ  і економічної сутності аналізу  фінансового стану підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення даного аналізу  на підприємствах України. В першому  розділі досліджуються теоретичні аспекти аналізу фінансового  стану підприємства, розглядаються  поняття платоспроможності та ліквідності  підприємства, а також вивчається інформаційно-правова база проведення аналізу фінансового стану підприємства. Другий розділ роботи присвячено аналізу  та оцінці діяльності ВАТ "Київгума", що дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються найважливіші шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний  опис, але й практичне застосування методів аналізу фінансового  стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі ВАТ "Київгума"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Основні положення  теорії діагностики фінансового  стану

1. Сутність фінансового стану підприємства, його показники та методика їх розрахунку

 

Підприємства, які працюють в умовах ринку, несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово-кредитної  системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові  зобов'язання характеризує його фінансовий стан.

Під фінансовим станом підприємства розуміють також  рівень його забезпеченості відповідним  обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської  діяльності та своєчасних грошових розрахунків  за своїми зобов'язаннями.

Фінансовий  стан — одна з найважливіших характеристик  виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути стійким або нестійким.

Кожне підприємство намагається досягти стабільного  фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків  з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності та платоспроможності.

Оцінка  фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове  становище суб'єктів господарювання.

До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

• прибутковість (рентабельність);

• оптимальний  розподіл прибутку;

• оптимальні розміри власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

• наявність  власних джерел формування оборотних  активів в обсязі, достатньому  для їх покриття;

• платоспроможність  підприємства.

Якщо  підприємство досягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних  параметрів, його фінансовий стан є  стійким. Якщо ж воно не отримує, скажімо, прибутку, який би забезпечував необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан дуже важливий для підприємства.

Прибутковість — це дохідність, окупність вкладених  витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних  складових процесу виробництва  або сукупних витрат підприємства.

Сума  отриманого прибутку — показник, який найбільш повно характеризує результативність діяльності підприємства, рівень його дохідності.

Прибуток  хоч і є результатом діяльності підприємства, однак не характеризує рівень ефективності його діяльності, витрат, використаного майна. Тому у  практиці господарювання для якнайповнішої  оцінки ефективності діяльності підприємства, здійснених ним витрат, використання майна застосовується відносний  показник — рентабельність.

Рентабельність  — це відносний показник інтенсивності  виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних  складових процесу виробництва  або сукупних витрат підприємства.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується рентабельність вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень, вкладень в акції  інших підприємств тощо.

Рентабельність  вкладень у підприємство (рівень рентабельності) у загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, яке є в  розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на середньорічний загальний підсумок балансу за формулою

де П  — загальний прибуток, грн; ПБ —  підсумок балансу, грн.

Рентабельність  вкладень відображає ефективність використання всіх вкладень підприємства у виробництво  і показує, скільки копійок прибутку припадає на кожну гривню фінансових вкладень.

Рентабельність  власних вкладень визначається відношенням  чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої за балансом (без інвестицій і незавершеного  будівництва).

Рентабельність  довгострокових фінансових вкладень підприємств (вкладень в акції та інші цінні  папери, вкладень у вигляді пайової  участі в інших підприємствах) визначається відношенням суми доходів від  цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Розрахунок  вказаних показників рентабельності, їх аналіз дають змогу керівникам суб'єктів господарювання і підприємцям  орієнтуватися у вирішенні економічних  питань, веденні господарства та вжитті необхідних заходів поліпшення господарювання.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними обіговими  коштами та ефективність їх використання.

У кожного  підприємства для забезпечення нормального  процесу виробництва має бути відповідна кількість оборотних  активів. Розмір цих активів на певному  підприємстві пов'язаний як з обсягом  виробництва, так і зі швидкістю  їх обороту. Розширення обсягів виробництва  потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних  активів, навпаки, призводить до зменшення  їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних  активів, які вкладаються у виробництво.

Тому  аналіз забезпеченості підприємства обіговими  коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.

Забезпеченість  підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної  наявності, що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нормативом (плановою потребою). При  перевищенні фактичної наявності  над встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних  активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю  оборотних активів, навпаки, утворюється  їх нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів  негативно впливає на фінансову  діяльність підприємства, його фінансовий стан. Тому чітка організація оборотних  активів, дотримання відповідності  фактичної їх наявності встановленому  нормативу сприяють стабілізації фінансового  стану підприємства.

Для характеристики ефективності використання оборотних  активів на підприємствах розраховуються такі показники: оборотність (тривалість одного обороту) у днях; коефіцієнт оборотності; коефіцієнт завантаження і коефіцієнт ефективності використання оборотних активів.

Прискорення оборотності оборотних активів  дає можливість підприємству вивільнити додаткові кошти з обороту  та використати їх у виробництві. Отже, що більше оборотів здійснюють оборотні активи, то менше їх потрібно для  забезпечення процесу виробництва  і ефективніше вони використовуються.

Розрахунок  коефіцієнта завантаження (відношення вартості середніх залишків оборотних  активів до суми обороту — (виручки) і коефіцієнта ефективності використання оборотних активів (відношення прибутку від реалізації продукції, послуг до середньої вартості залишків оборотних  активів) дає можливість з'ясувати, скільки оборотних активів припадає на 1 грн реалізованої продукції, наданих  послуг і який прибуток отримало підприємство на 1 грн середніх залишків оборотних  активів. І що більше прибутку припадає на 1 грн середніх залишків оборотних  активів, то ефективніше вони використовуються.

 

 

 

1.2 Інформаційна база фінансового аналізу

 

Залежно від змісту і завдань аналізу  використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну  звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

Фінансова звітність

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно  від форм власності (крім банків і  бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

• Форма 1 "Баланс" — звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену  дату.

• Форма 2 "Звіт про фінансові результати", що містить дані про доходи, витрати  і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди.

• Форма 3 "Звіт про рух грошових коштів", що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства .

• Форма 4 "Звіт про власний капітал", що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

"Примітки  до звітів" — сукупність показників  і пояснень, які забезпечують  деталізацію та обгрунтованість  статей фінансових звітів, розкривають  іншу інформацію.

Мета  складання фінансової звітності  — надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

• щодо придбання, продажу цінних паперів  та володіння ними;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінювання якості управління;

• оцінювання здатності підприємства своєчасно  виконувати свої зобов'язання;

• забезпеченості зобов'язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання  діяльності підприємства;

• прийняття  інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби  користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням  їх конкретних інформаційних потреб.

Відбиття  у фінансовій звітності підсумків  діяльності підприємства за основними напрямками ілюструє рис. .

Разом з  новими формами фінансової звітності  впроваджуються новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків.

Основна мета Плану рахунків — надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських  рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою "Балансу" і "Звіту про фінансові результати" (табл.1 ).

Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати  калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.

Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне  призначення і тісно пов'язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.

За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі — узагальнюючі показники  фінансового стану підприємств.

Класифікацію  користувачів фінансової звітності  в Україні наведено на рис. 2.

 

 

Рис.1. Взаємозв’язок видів діяльності підприємства і форм фінансової звітності 

Рис.2.Класифікація користувачів фінансової звітності

 

Таблиця 1.1

 

Узгодженість  Плану рахунків зі структурою фінансової звітності

 

 

Незважаючи  на виняткову важливість фінансового  аналізу на ос-нові відносних показників (коефіцієнтів), оцінка діяльності за даними фінансової звітності відбиває минулі дані і показує тогочасний стан справ. Екстраполяція тенденцій у майбутнє пов’язана з великими труд-нощами і потребує високого професіоналізму.

Статистична звітність.

Дані  зі стандартних обов’язкових форм державної статистичної звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна використовувати для аналізу  фінансового стану підприємств  народного господарства, дослідження  кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні.

Так, форма  № 1 “Підприємство”, яка має назву “Обстеження діяльності підприємства (організації) за рік”, містить такі необхідні для фінансового аналізу дані: зміни складу і структури активів підприємства; обсяг виробленої і реалізованої продукції в поточних цінах; витрати на виробництво продукції; структура запасів; валові інвестиції в основний капітал (кошти, спрямовані на придбання, створення та відновлення основних фондів та матеріальних активів).

Форма № 1-Б містить дані про фінансові  результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, форма №1-ПВ — дані про стан заборгованості з виплати  заробітної плати.

Форма № 1-п "Річний звіт підприємства (об'єднання) по продукції" містить інформацію про обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у порівнянних і  поточних оптових цінах за звітний  і попередній роки; про виробництво  окремих видів промислової продукції  в натуральних одиницях вимірювання  та за фактичною вартістю за звітний  рік у поточних оптових цінах.

Форма № 22 "Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства (об'єднання)", містить дані про основні фінансові  результати діяльності підприємств: балансовий прибуток або збиток, виручку від  реалізації і собівартість виробленої продукції, додану вартість у поточних цінах відповідного року, про виручку  від реалізації продукції в далекому і близькому зарубіжжі та про  придбані сировину і матеріали в  далекому і близькому зарубіжжі, про іноземні кредити та інвестиції.

Форма № 5-е "Звіт про витрати на виробництво  продукції (робіт, послуг)" додатково  до фінансової звітності форми № 2 містить розшифровку матеріальних та інших витрат.

Дані  форм № 1-п, 22, 5-е використовують для  факторного аналізу собівартості та прибутку від реалізації.

До аналізу  майнового стану підприємства залучаються  дані з форми № 1 статистичної звітності "Звіт про наявність та рух  основних фондів, амортизацію (знос)"; для аналізу структури джерел фінансування майна підприємства використовують дані форми № 2-Б "Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів" за видами цінних паперів про їх наявність та розміщення серед юридичних  і фізичних осіб, а також інвесторів інших країн.

Дані  внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються  керівництву підприємства для прийняття  відповідних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт);

    за місцями виникнення (виробничі підрозділи);

    за класифікаційними ознаками (постійні та змінні);

    за калькуляційними статтями; за економічними елементами; за періодами тощо.

Структуру витрат підприємства за економічними елементами — матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші витрати — відбивають у розд. II "Звіт про фінансові результати". Ці дані використовують для порівняльного аналізу структури витрат підприємств однієї галузі, а також для аналізу динаміки матеріале- або трудомісткості власного виробництва.

Облік витрат за місцями виникнення дає можливість контролювати формування затрат і відповідальність щодо їх доцільності (перше завдання) та обгрунтовано розподіляти непрямі  витрати за носіями витрат (друге  завдання).

Дані  обліку за носіями витрат (калькулювання  собівартості одиниці продукції, роботи чи послуги) використовують для порівняння ціни продажу і собівартості. Облік  за носіями тільки прямих витрат (без  розподілу постійних витрат) дає змогу визначити маржинальний дохід на виріб як різницю між ціною реалізації та прямими витратами. Розмір маржинального доходу — істотна інформація для керівництва підприємства. Він показує "внесок" виробу в покриття постійних витрат і, отже, у такому самому обсязі — у прибуток підприємства.

          Дані з первинної облікової документації (вибіркові дані). Невід'ємною умовою бухгалтерського обліку є документальне оформлення кожної господарської операції.

З метою  поглибленого аналізу фінансового  стану підприємства вибірково, на запит, можна скористатися даними з первинних  документів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунками, наприклад: про часткову або повну  інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; про структуру  дебіторської та кредиторської заборгованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матеріальних цінностей  тощо. В Україні залучення первинних  даних бухгалтерського обліку передбачено  методикою поглибленого аналізу  фінансово-господарського стану неплатоспроможних  підприємств та організацій.

Експертні оцінки. У попередніх підрозділах розглядались інформаційні джерела, які містять дані про те, що вже сталося, тобто про минуле. Аналізуючи фактичний фінансовий стан підприємств, до експертних оцінок вдаються насамперед з метою отримання даних про відносну значущість того чи іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності: наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, класності підприємства як замовника та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Проте експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть оцінити ймовірність очікуваних доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвестицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо.

2. Економіко – організаційна характеристика ВАТ «Київгума»

 

Історія заводу починається в 1930 р. На території, яку займає наше підприємством, був заснований завод під назвою "Кіевкаучук". 
Тоді завод був невеликим підприємством з маленькою кількістю працівників. Виробляв незначну за обсягом та асортиментом кількість продукции. Новоорганізований завод став швидко розвиватися і вже в 1931 р. був прийнятий в систему Главрезінопрома Наркомату важкої промисловості. Завод став називатися "Червоний резинщик". До 1940 р. територія заводу була значно розширена, ряд виробничих цехів реконструйовано, значно збільшилися виробничі потужності. Основу виробництва склали товари санітарно-гігієнічного призначення.