Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ПАТ "Дніпроенерго"

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і  послуг на основі впровадження досягнень  науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва.  Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. За його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Під аналізом розуміється  засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Тема даної  курсової роботи є актуальною, бо фінансовий стан – це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно визначає конкурентоздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. Тому, основна задача аналізу фінансового стану - показати стан підприємства для внутрішніх та зовнішніх споживачів, кількість яких при розвитку ринкових відносин значно зростає.

У дослідженнях питань теорії та методології аналізу  фінансового стану вагомий внесок зробили вітчизняні науковці, зокрема: Ф.Ф. Бутинець, Є.В. Мних, О.А. Петрик, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко, Чижевська Л.В., а також зарубіжні автори Р. Адамс, Х. Андерсен, А. Аренс, С.М. Бичкова, І.Є. Глушков,               Ю.А. Данилевський,  Г. Велш, Д. Колдуелл, Дж Лоббек, Б. Нідлз, В.Ф. Палій,  В.М. О’Рейлі, Дж.К. Робертсон, Я.В. Соколов,  В.П. Суйц,   Д. Шорт,                 А.Д. Шеремет та інші. Однак слід підкреслити, що у публікаціях цих вчених недостатньо уваги приділяється питанням аналізу в умовах фінансової кризи, що є одними з найбільш складних і мало досліджених.

Метою дослідження  є фінансовий аналіз діяльності підприємства            ПАБ «Дніпроенерго». Ціллю роботи є пошук резервів і напрямків по покращенню фінансового стану підприємства, їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують фінансовий стан на даному підприємстві.

Відповідно  до  поставленої мети в курсовій роботі вирішуються наступні завдання:

дати характеристику фінансової звітності та визначити  її місце в системі управління;

розглянути  методичні прийоми та об’єкти  аналізу фінансової звітності підприємства;

висвітлити  економічну характеристику фінансово-господарської діяльності ПАБ «Дніпроенерго»;

проаналізувати  економічні показники діяльності ПАБ «Дніпроенерго»;

розробити пропозиції щодо удосконалення методики аналізу фінансової звітності ПАБ «Дніпроенерго».

Об’єктом дослідження є фінансовий стан ПАБ «Дніпроенерго».

Предметом дослідження  виступають організаційні і методичні аспекти аналізу фінансової звітності підприємства.

Методами дослідження для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу (науковий метод пізнання, що являє собою послідовність дій з установлення структурних зв'язків між змінними або елементами досліджуваної системи. Спирається на комплекс загальнонаукових, експериментальних, природничих, статистичних, математичних методів.), методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу (науковий метод пізнання, в процесі якого невідомий показник зіставляється з іншими (відомими) з метою визначення загальних або відмінних рис), методи прямого структурного аналізу, моделювання (метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю)).

Інформаційною базою дослідження стали наукові  праці та публікації вітчизняних  та зарубіжних вчених-економістів і  практиків, що стосуються визначених проблем, емпіричну основу дослідження склали нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, офіційні дані Державного комітету статистики України, господарська практика, дані бухгалтерського обліку і звітності.

1. Характеристика фінансової звітності та її місце в системі управління

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність.

Звітність підприємства (господарюючого суб’єкта) – це система  взаємопов’язаних економічних показників, що характеризують діяльність підприємства за певний звітний період (місяць, квартал, рік) та його фінансовий і майновий стан на конкретну дату.

За видами її поділяють на бухгалтерську (фінансову), внутрішньогосподарську (управлінську), статистичну і податкову. Складається звітність за даними первинної документації, облікових регістрів, вибіркових і суцільних спостережень та інших джерел інформації.

Фінансова звітність  визначена П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» як бухгалтерська  звітність, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

 Верига Ю.  А. визначає фінансову звітність підприємства як систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік) [14, с. 15].

Метою складання  фінансової звітності є надання  користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства [1, с. 20].

На думку  Базілінської О. Я., метою складання фінансової звітності є інформаційне забезпечення прийняття обґрунтованих рішень в рамках операційної, фінансової та інвестиційної діяльностей підприємства.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені  в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», вони включають:

мету фінансової звітності;

її склад  та елементи;

звітні періоди;

якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

вимоги до розкриття  інформації у фінансовій звітності [1, с. 20 – 23].

Фінансові звіти  містять статті, склад і зміст  яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу  та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності  підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості  зобов’язань підприємства;

визначення  суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень [1, с. 20].

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

існує ймовірність  надходження або вибуття майбутніх  економічних вигод, пов'язаних з  цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» застосовується при підготовці і наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами    (надалі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Основою П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

За обсягом  даних, які містяться у звітах, розрізняють внутрішню і зовнішню звітність [ 2, с. 27].

Внутрішня – включає інформацію про роботу окремого підрозділу (цеху, бригади, дільниці). Складається вона для потреб управління підприємством та його підрозділами.

Зовнішня звітність  відображає господарську діяльність підприємства в цілому і є засобом інформування зовнішніх користувачів – заінтересованих юридичних і фізичних осіб про характер діяльності, доходності, майновий стан того або іншого господарюючого суб’єкта. Так, податкові адміністрації, банки, інвестори є користувачами бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства, з якими вони мають господарсько-фінансові стосунки.

Фінансова звітність  повинна задовольняти потреби тих  користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням  їх конкретних інформаційних потреб. 

Користувачами звітності Гладких Т. В. визначає фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень [15, с.357].

Таблиця 1.1

Основні зовнішні користувачі фінансової звітності

Кожна група  користувачів інформації переслідує власні цілі при проведенні аналізу фінансового  стану. Використання результатів аналізу дозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивні зміни в його роботу.

Таблиця 1.2

Основні внутрішні  користувачі фінансової звітності

Для прийняття  економічних рішень користувачами  фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», до неї відносяться:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про  рух грошових коштів;

звіт про  власний капітал;

примітки до річної фінансової звітності;

додатки до приміток до річної фінансової звітності «Інформація  за сегментами».

Інші звіти (звернення  ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Компоненти  фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих  же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства. Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи (див. табл. 1.3).

Фінансова звітність  повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів  діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Таблиця 1.3

           Призначення основних компонентів  фінансової звітності

Для того, щоб  фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» вимагає наявність у ній даних про:

підприємство;

дату звітності  та звітний період;

валюту звітності  та одиницю її виміру;

відповідні  показники (статті) за звітний та попередній періоди;

облікову політику підприємства та її зміни;

аналітичну  інформацію щодо статей фінансових звітів;

консолідацію  фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у  спільних підприємствах;

виявлені помилки  та пов'язані з ними коригування;

переоцінку  статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність  інформації характеризується її впливом  на прийняття рішень користувачами  та своєчасністю.

Фінансова звітність  повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.

Звітним періодом для складання фінансової звітності  є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

 Перший звітний  період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Корисною для  користувачів може бути лише достовірна інформація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна  бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

Метою П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

За П(С)БО 1 «Загальні  вимоги до фінансової звітності» зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:

принцип автономності підприємства. Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників — фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

принцип безперервності діяльності підприємства. Оцінка активів  і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

принцип періодичності  припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності;

принцип нарахування  та відповідності доходів і витрат підприємства. Для визначення фінансового  результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

принцип послідовності. Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової  політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

принцип превалювання змісту над формою. Операції повинні  обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної  форми;

принцип обачності. Методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

принцип історичної (фактичної) собівартості. Визначає пріоритет  оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

принцип повного  висвітлення. Фінансова звітність  повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

принцип єдиного  грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці [15, c. 363].

Отже, можна  зробити висновок про те, що звітність  підприємств відіграє велику роль в  процесі прийняття фінансово-економічних та управлінських рішень, проте необхідно відмітити, що нині ще не досконало опрацьовані питання використання звітності у системі управління підприємством, а також  не повною мірою досліджено шляхи забезпечення аналітичної інформативності фінансової звітності суб’єктів господарювання.

2. Методичні прийоми та об’єкти аналізу фінансової звітності підприємства

Однією з  найважливіших процедур з економічного аналізу є оцінювання фінансової звітності підприємства, при цьому  фахівець керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. №996-ХIV та такими нормативними документами:

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

П(С)БО 2 "Баланс";

П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Спеціаліст, керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей балансу та фінансової звітності.

Баланс (форма  №1) – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал [15, c. 367]. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Визначення  статей балансу:

актив відображається в балансі за умови, що його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних  вигод, пов’язаних з його використанням;

власний капітал  відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни;

зобов’язання  відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена  та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому  внаслідок його погашення.

Дані балансу використовують для аналізу складу і структури необоротних та оборотних активів, власного капіталу, довгострокових та поточних зобов’язань, ліквідності, узагальнюючих та часткових показників фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, його ділової активності та інших показників оцінки  фінансового стану.

Мета аналізу  – оперативне реагування і прийняття  управлінських рішень щодо зміцнення  фінансового стану підприємства, забезпечення його фінансової стабільності в майбутньому.

Звіт про  фінансові результати (форма №2) – звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства [3, c. 379]. Метою складання звіту про фінансові результати, на думку В. К. Орлової, є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки діяльності підприємства за звітний період [22, с. 383].

Важливість  Звіту про фінансові результати, за С. Я. Зубілевичем, зумовлена тим, що він:

надає інформацію про активність та результативність діяльності підприємства за певний проміжок часу;

є основою, на підставі якої будуються прогнози майбутньої діяльності підприємства.

Умови визнання доходів:

оцінка доходу може бути достовірно визначена;

дохід відображається в момент надходження активу або погашення  зобов’язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

Умови визнання витрат:

оцінка витрат може бути достовірно визначена;

витрати відображаються в  момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками);

якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох  звітних періодів, то витрати відображаються на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди;

витрати слід негайно відображати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.

Звіт про рух грошових коштів (форма №3) – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді [15, c. 393].

Метою складання Звіту  про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах.

Інформація про рух  грошових коштів необхідна для управління грошовими потоками підприємства, яке здійснюється для забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Управління грошовими потоками на підприємстві передбачає проведення аналізу грошових потоків та його прогнозування, розрахунок тривалості обороту грошових коштів та визначення їх оптимального рівня, складання бюджетів грошових коштів.

Аналіз грошових потоків  дозволяє визначити з яких джерел відбулося надходження на підприємстві грошових коштів та основні напрями  їх використання; розраховувати мінімально необхідні залишки грошових коштів для здійснення основної, фінансової та інвестиційної діяльності, розробити заходи щодо прискорення обороту грошових коштів, ефективного їх використання з метою визначення шляхів оптимізації грошових потоків.