Аналіз фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності банкрутсва

33

Курсова робота

Аналіз фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності банкрутсва

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП......................................................................................................................              3

1. Зміст аналізу фінансового стану підприємства й особливості аналізу в умовах переходу до ринку......................................................................................5

2. Задачі аналізу фінансового стану підприємства, інформаційна база аналізу. Основні показники..................................................................................................9

3. Поняття банкрутства та методи його прогнозування....................................20

ВИСНОВКИ ...................................................................................................…...28

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ...............................................................................................30

ВСТУП

Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини докорінно змінили умови функціонування підприємств. Підприємства, для того щоб вижити, повинні виявити ініціативу, заповзятливість і ощадливість для того, щоб підвищити ефективність виробництва. У противному випадку вони можуть виявитися на грані банкрутства. У ринкових умовах заставою виживаності й основою стабільного положення підприємства служить його фінансова стійкість. Вона відбиває такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню.

Визначення границь фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності в підприємств засобів для розвитку виробництва, їхньої неплатоспроможності і, у кінцевому рахунку, до банкрутства, а «надлишкова» стійкість буде перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Ціль аналізу складається не тільки і не стільки в тім, щоб установити й оцінити фінансовий стан підприємства, але також і в тім, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його поліпшення. Аналіз фінансового стану показує, по яких конкретних напрямках треба вести цю роботу. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.

Мета даної роботи полягає в тім, щоб дати зведену систему показників, що характеризують внутрішній фінансовий стан підприємства, необхідних для розробки програми по оздоровленню неплатоспроможного підприємства, прийняття ділових виробничо-господарських і управлінських рішень по поліпшенню чи стабілізації.

Разом з тим, фінансовий стан — це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробіт-ництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. Тому система показників, що приводяться в роботі, має на меті показати його стан для зовнішніх споживачів, тому що при розвитку ринкових відносин кількість користувачів фінансової інформації значно зростає.

Теоретичною і методологічною основою дослідження служили праці вітчизняних і закордонних учених із проблем аналізу, обліку й аудита, ключові положення (стандарти) бухгалтерського обліку, базові державні нормативно-правові акти.

1.  Зміст аналізу фінансового стану підприємства й особливості аналізу в умовах переходу до ринку

У сучасних умовах кожне підприємство повинне чітко орієнтуватися в складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий і економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан, як свого підприємства, так і підприємства-партнерів.

Фінансовий стан - це здатність (можливість) підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, що необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Основні фактори, що визначають фінансовий стан, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки відповідно до господарських угод, повертати банківські кредити, проводити оплату роботи персоналу, вносити платежі в бюджет.

Економістам постійно приходиться вирішувати складні задачі аналізу фінансової стійкості підприємства: наявність необхідної кількості засобів для погашення боргових зобов'язань; швидкість перетворення засобів, вкладених в активи, у реальні гроші; ефективність використання капіталу й ін.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні складати власні засоби, а яку притягнуті. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, запас фінансової міцності, ступінь ризику, а також методику їхнього аналізу.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Чим вище показники виробництва і реалізації продукції (робіт і послуг), нижче їхня собівартість, тим вище рентабельність і великий прибуток, і тем краще є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану виробництва і реалізації відбувається збільшення собівартості продукції (робіт, послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Існує і зворотний зв'язок.

Стійкий фінансовий стан, правильне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності, у свою чергу, позитивно впливають на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. На практиці нерідко бувають випадки, коли й у підприємств, що добре працюють, виникають фінансові ускладнення, викликані нераціональним розміщенням і використанням фінансових ресурсів. Саме тому фінансова діяльність, як складова господарської діяльності, спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціонального співвідно-шення власного і позикового капіталу й ефективного його використання.

В об'єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності, що у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об'єднані в три основні групи

особи, що безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

особи, що не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

особи, що мають непряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (податкові служби; фондові біржі, що займаються купівлею-продажем цінних паперів; органи, що контролюють ціни, експорт і імпорт; профспілка; і ін.)

У залежності від інформаційного забезпечення і розподілу на різні групи користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану, останній, поділяється на внутрішньогосподарський і зовнішній.

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, а також їх функціональних і лінійних підрозділів.

Результати цього аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його ціль - установлювати планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові засоби таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.

Успішна діяльність підприємства в умовах ринку значною мірою залежить від того, наскільки точно і безпомилково воно буде обирати собі ділових партнерів. Керівники підприємства, що відповідають його служби дають оцінку майбутньому партнеру шляхом збирання інформації про його господарську діяльність, фінансовий стан, перспективи подальшого розвитку. Випадковий вибір партнера може призвести до значних витрат і навіть до банкрутства. Саме тому необхідно детально аналізувати фінансовий стан майбутніх компаньйонів. Необхідність проведення внутрішньогоспо-дарського аналізу викликана також і появою ринку цінних паперів і акціонерних товариств, що жадає від підприємства постійної оцінки ефективності вкладених коштів в акції, облігації, а також у виді частки в інших підприємствах. Зрештою, підприємствам, що прагнуть до такого економічного статусу, як фінансово незалежне самостійне підприємство, варто забезпечити конкурентноздатність продукції, а також самої діяльності. Щоб забезпечити успіх на ринку, мати високий рівень прибутку, потрібно приділяти належну увагу не тільки зниженню собівартості продукції, але і таким сферам, як реалізація і збут продукції, поліпшення фінансового стану, результатів діяльності. Таким чином, щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до керування й організації процесу виробництва, а саме - вміти аналізувати дійсний фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє. Зовнішній аналіз здійснюють банки, що контролюють органи, інвестори, постачальники матеріальних і фінансових ресурсів.

Надаючи кредити, працівники банків повинні глибоко проаналізувати платоспроможність клієнта не тільки на дату видачі позики, а і спрогнозувати фінансову стійкість на перспективу. Це дає можливість банку ефективно керувати кредитними ресурсами.

Інвестори, що вкладають кошти і майно в акціонерне підприємство, повинні бути упевнені в збереженні й ефективному використанні своєї власності. Як зовнішній, так і внутрішньогосподарський аналіз фінансового стану прийнято класифікувати по різних ознаках (див. рис. 1).

Рис. 1. Класифікація видів аналізу фінансового стану підприємства

2. Задачі аналізу фінансового стану підприємства,  інформаційна база аналізу. Основні показники

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому першочерговими задачами аналізу є:

1) загальна оцінка фінансового стану і факторів, що його визначають;

2) вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їхнього розміщення й ефективність використання;

3) визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів і їхнього використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

4) дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

5) визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

6) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власного і притягнутого капіталу, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

7) розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне вико-ристання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Це коло задач визначається керівниками підприємств і зважується за допомогою внутрішнього аналізу. Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться по таких напрямках:

1) вивчення змін обсягу, структури і динаміки майна (капіталу) підприємства, зокрема - мобільних (оборотних) активів, відносних показників керування активами;

2) аналіз змін структури власних і притягнутих засобів і на основі цього оцінка рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства і його ринкової стійкості;

3) оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

4) аналіз показників керування боргами;

5) оцінка платоспроможності підприємства;

6) оцінка грошового потоку;

7) виявлення причин утворення дебіторської і кредиторської заборгованості;

8) вивчення й оцінка кредитних взаємин підприємства з банками.

Слід зазначити, що задачі аналізу фінансового стану підприємства змінюються в залежності від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так, наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються одержати зведення про результати діяльності підприємства, вплив окремих факторів на відхилення від прогнозованих, передбачених результатів, про структуру балансового прибутку і його розподіл.

Акціонерів, що уклали свої засоби у власний капітал підприємства, цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Крім того, їх цікавить рентабельність підприємницької діяльності і політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Ці ж питання цікавлять і власників облігацій, цього підприємства.

Оскільки банки зацікавлені в повноті і своєчасності погашення отриманих підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності підприємства.

Для вивчення тенденцій розвитку окремих галузей народного господарства і розробки рекомендацій з регулювання економіки країни статистичні органи вивчають і дають оцінку змінам ряду аналітичних показників фінансової діяльності підприємств за кілька років.

Таким чином, зовнішні користувачі аналітичного матеріалу вивчають і дають оцінку таким показникам фінансової діяльності підприємства:

прибуток і його розподіл;

рівень рентабельності;             

майновий стан;

зміна динаміки фінансового стану за кілька років;

фінансова стійкість;

платоспроможність;

взаємини підприємств із фінансово-банківською системою, постачальниками і споживачами продукції;

перспективи розвитку в майбутньому.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується система показників (рис. 2), що характеризує зміни:

структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

ефективності використання капіталу;

платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

фінансової стійкості;

рівня прибутковості (рентабельність) підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і зовнішні джерела інформації.

До внутрішніх джерел інформації відносять звітний бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати діяльності (форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна записка до річного звіту, дані бухгалтерського обліку.

Зовнішні дані - це матеріали печатки, фінансові довідники, висновки аудиторських фірм і т.п.

Рис. 2 Система показників оцінки фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою «читання балансу».

Під «читанням» балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом.

У закордонній практиці фірм і на деяких вітчизняних підприємствах при початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовуються показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) і трендового аналізів.

У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансу і різних його статей за звітний період, а також темпи росту, що важливі для характеристики фінансового стану підприємства.

Для цього підсумок балансу на кінець періоду, що аналізують, порівнюють з підсумком балансу на початок цього періоду. Це дає можливість визначити масштабність підприємства, загальний напрямок руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, але необхідно визначити, за рахунок чого він виріс. Якщо це відбулося за рахунок власного капіталу чи за рахунок власного капіталу разом зі збільшенням позикових засобів, то це позитивно. Однак керівництву підприємства варто задуматися, якщо зростання валюти балансу обумовлено зростанням лише боргових зобов'язань.

Зменшення валюти балансу «сигналізує» про звуження (згортання) діяльності підприємства. Причини такого згортання необхідно вивчити.

«Читання» бухгалтерського балансу передбачає також визначення характеру змін окремих статей і розділів балансу. Позитивно оцінюється збільшення в активі балансу залишків коштів, поточних фінансових інвестицій, як правило, основних засобів, нематеріальних активів і виробничих запасів; у пасиві балансу - підсумку першого розділу й особливо сум прибутку, доходів майбутніх періодів. Негативної оцінки заслуговує різке зростання дебіторської заборгованості в активі і кредиторській заборгованості в пасиві балансу.

Потрібно сказати, що в умовах ринкової економіки переглядається оцінка характеру змін деяких статей балансу. Наприклад, якщо раніш у всіх випадках позитивно оцінювалися збільшення залишків коштів на розрахунковому і валютному рахунках, те тепер підприємства повинні намагатися більш раціонально використовувати вільні кошти (надавати позику іншим підприємствам, купувати короткострокові цінні папери). Підприємства, що орієнтуються на ринкову економіку, як правило, здійснюють короткострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення, купують патенти, ліцензії й іншу інтелектуальну власність, що відображається в статті «Нематеріальні активи».

Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення:

питомої ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду;

зміна питомої ваги змін у % до розміру статей балансу на початок періоду (темп приросту статті балансу);

змін у % до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін - показник динаміки структурних змін);

ціна одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті - відношення розміру абсолютної зміни у відсотках абсолютної зміни на початок періоду.

Зіставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, по яких джерелах в основному був приплив нових засобів.

Для коректування фінансової стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового стану особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу.

При трендовому аналізі використовуються спеціальні економіко-математичні методи (середній приріст, визначення функцій, що дають опис поводження даної статті балансу, та інше).

Ознаками «гарного» балансу щодо підвищення (росту) ефективності можна вважати такі показники:

коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0;

забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом;

ріст власного капіталу;

немає різких змін в окремих статтях балансу;

дебіторська заборгованість нарівні (у рівновазі) з розмірами кредиторської заборгованості;

у балансі відсутні «хворі» статті (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету);

на підприємстві запаси і витрати не перевищують розмір мінімальних джерел їхнього формування (власний оборотний капітал, довгострокові і короткострокові кредити і позики).

Найбільш повну і глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу.

Особливої уваги заслуговує досвід і російських аналітиків. Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у виді двухмодульної структури:

      експрес-аналіз фінансового стану,

      деталізований аналіз фінансового стану.[32]

Експрес-аналіз фінансового стану

Його метою є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб'єкта, що хазяює. У процесі аналізу розраховуються різні показники і доповнюються методами, заснованими на досвіді і кваліфікації фахівця.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд фінансової звітності, економічне читання й аналіз звітності.

Ціль першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Тут проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних ознаках і власне кажучи: визначається наявність усіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність усіх звітних форм; перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки.

Ціль другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому положенні суб'єкта, що хазяює.

Третій етап - основної в експрес-аналізі; його ціль - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів (табл. 1).

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідність більш заглибленого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового положення.

Деталізований аналіз фінансового стану

Його ціль - більш докладна характеристика майнового і фінансового положення суб'єкта, що хазяює, результатів його діяльності в звітному періоді, що минає, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

Таблиця 1

Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу. [32]