Аналіз методів оцінки ТРС

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ 1. Територіально-рекреаційні  системи як об'єкт суспільно-географічного  дослідження.

1. Структура територіально-рекреаційних систем………………………………...5
2. Методичні основи дослідження ТРС……………………………………………11

РОЗДІЛ 2. Аналіз методів оцінки ТРС. 

2.1Рекреаційні навантаження на природні комплекси і методика їхнього визначення …………………………………………………………………………....13

2.2 Стійкість та навантаження на природні рекреаційні комплекси………………14

2.3 Розгляд рекреаційної діяльності як системи…………………………………….16

2.4 Картографічний  метод дослідження ТРС……………………………………….17

2.5 Оцінка потенційних  рекреаційних ресурсів…………………………………….17

2.6 Методика визначення  ресурсно-рекреаційного рейтингу  території(бальна оцінка)…………………………………………………………………………………20

2.7 Методи факторного  аналізу………………………………………………………25

2.8 Історико-культурний  потенціал і методика його  оцінки ………………………33

2.9 Методика кількісної  оцінки рекреаційного потенціалу  ТРС…………………..36

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...39

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………..40 
 

ВСТУП

Актуальність  теми полягає у ресурсній проблематиці – комплексі питань, які визначають сутність і структуру, стратегію і тактику використання природних і соціально-економічних ресурсів; особливого пріоритету набула в період кардинальних геополітичних трансформацій, під час демонтажу командно-планової економіки і пошуку Україною чільного місця в міжнародному поділі праці. У нинішньому суспільстві, яке намагається жити за законами цивілізованого ринку, рекреаційно-туристські ресурси (РТР) виступають передумовою формування експортної спеціалізації держави, аргументом забезпечення позитивного сальдо рекреаційно-туристського балансу та виходу України на відповідний її ресурсам, території, менталітету соціально-економічний рівень. Природно, що кожна наука має відповідну ідеологію, а ресурсокористування – складова ідеології будь-якої суспільно-економічної та природничої науки.

Суттєві аспекти  ресурсної та ресурсно-рекреаційної проблематики ґрунтовно висвітлені в класичних роботах географів  В.С.Преображенського (і його наукової школи), Іщука  С.  П. , Масляка П. О, Фоменко Н.В. , Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Міщенко В.С., Коваля Я.В., Новоторова О.С., Паламарчука М.М., Крачило Н.П. та ін.

Об’єкт  і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є диверсифіковані та гетерогенні рекреаційно-туристські ресурси України, що виступають як чинник її суспільно-економічного розвитку. Предмет дослідження – теоретико-методологічний апарат аналізу рекреаційно-туристських ресурсів.

  Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розвиток методології рекреаційної географії та географії туризму як складової суспільної географії,

який полягає  в систематизації уявлень про  просторові рекреаційно-туристські ресурси, розширенні та поглибленні поняттєво-термінологічного апарату рекреаційної географії, розробці методики аналізу рекреаційно-туристських  ресурсів території України з виходом на її ресурсно-рекреаційне районування та паспортизацію регіонів.

Для реалізації мети вирішувались такі завдання:

1. Теоретико-методологічні:  проаналізувати концептуальні підходи  сучасної географічної науки  щодо аналізу рекреаційних ресурсів  території; поглибити та розширити  поняттєво-термінологічний апарат  рекреаційної географії; обґрунтувати  нові структурно-класифікаційні  моделі туризму і рекреаційно-туристських  ресурсів; провести наукометричний аналіз публікацій з ресурсно-рекреаційної проблематики за останні 25–30 років; розробити ряд картографічних моделей, що віддзеркалюють головні складові РТР України; розширити уявлення про структуру РТР, їх якісні та кількісні характеристики; опрацювати методичні підходи щодо ресурсно-рекреаційного районування території України.

2. Методичні:  поглибити методику та технологію  оцінки природно-географічних і  суспільно-економічних складових  РТР; розширити уявлення про  структуру рекреаційно-туристських  ресурсів; систематизувати основні складові їх оцінки; розширити діапазон застосування комп’ютерних технологій для аналізу РТР.

3. Прикладні:  з метою вдосконалення просторової  організації рекреаційно-туристського  комплексу України та підвищення  ефективності використання рекреаційних  ресурсів обґрунтувати рейтингову  ресурсно-рекреаційну оцінку регіонів  України, розробити їх ресурсно-рекреаційні  паспорти та здійснити ресурсно-рекреаційне  районування території України.

Методологія та методи дослідження, використані матеріали. Методологічною базою роботи є основні положення теорії суспільної географії (роботи  Фоменко Н.В.

Рекреаційні ресурси  та курортологія У дослідженні застосовувався діалектичний підхід і використовувались методи: системно-структурний, аналізу та синтезу, картографічний (у т.ч. картографічного моделювання, картометричний – із використанням карт: топографічних – масштабу 1:200000, навігаційних і лоцманських – масштабу 1:25000, 1:50000), статистичний, типізації і класифікації, сучасних комп’ютерних технологій, суспільно-географічного районування та зонування, порівняльно-географічний, дедуктивний та індуктивний, історичний, монографічний, картографічні джерела.

Огляд структури курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Територіально-рекреаційні системи як об'єкт суспільно-географічного дослідження.

1.1 Структура територіально-рекреаційних систем

В сучасних умовах перебудови суспільних відносин в Україні  важливе значення має досягнення оптимальної територіальної організації  господарства, в тому числі формування раціональних міжгалузевих комплексів та систем. Вони є важливими об'єктами дослідження суспільної географії, зокрема, її складової -рекреаційної географії, яка вивчає закономірності формування і функціонування, динаміку та розміщення територіальних рекреаційних систем (ТРС) усіх типів і рангів: Вона також виявляє внутрішні взаємозв'язки (структуру),які обумовлюють цілісність ТРС, зв'язки між компонентами системи, взаємодією ТРС з іншими географічними системами, прогнозує виникаючі спонтанні і цілеспрямовані дії, розробляє систему методів пізнання.

Сьогодення вимагає  розв'язання низки завдань, пов'язаних із задоволенням розширенням рекреаційних потреб, підвищення їх соціальної ефективності існуючих і перспективних ТРС.

До таких відноситься  і рекреаційна галузь, для розвитку якої є сприятливі умови в різних регіонах України. Формування ТРС є  важливою умовою подальшої активізації  соціально-економічного розвитку різних регіонів. Для успішного розв'язання проблем розвитку ТРС необхідне  всебічне їх дослідження. Воно передбачає, насамперед, тлумачення поняття "територіальна  рекреаційна система", вивчення її структури, особливостей функціонування і розвитку.

 Щоб визначити  сутність поняття "територіально-рекреаційна система", необхідно розкрити зміст понять, які її утворюють. Це, насамперед, поняття "рекреація". Воно поєднує в собі ряд значень: rесrеаtіо (лат.) - відновлення, rесrеаtіоn (фран.) - відпочинок, зміна роботи, що не пов'язана з трудовою діяльністю. Отже, поняття "рекреація" характеризує не тільки певні види вибіркової життєдіяльності людей у вільний від роботи час, але й той простір, в якому вони функціонують. Існує декілька підходів чи тлумачень поняття рекреація. Як вважає І.Т.Твердохлебов, рекреація - це сукупність явищ і відношень, які виникають в результаті використання вільного часу для оздоровлювальної, пізнавальної, спортивної і культурно-розважальної діяльності людей в період добових, недільних і річних життєвих циклів на спеціалізованих територіях, що знаходяться за межами населеного пункту і не є постійним місцем для проживання В.С.Преображенський трактує рекреацію, як (лат. -rесrеаtіо - відновлення сил) 1) як процес відновлення, відтворення фізичних і духовних сил, втрачених людиною в процесі трудової, навчальної та побутової діяльності; 2) у вузькому розумінні - різноманітні види людської діяльності у від трудової діяльності.

   Територіальна  диференціація рекреаційної діяльності  служить необхідною передумовою  взаємодії окремих частин, що  приводять до утворення територіальних  рекреаційних систем.

Велике значення надається дослідженню рекреаційної діяльності відпочиваючих адже важко  прогнозувати поведінку та бажання  великих контингентів людей. Воно залежить від багатьох чинників, у тому числі, індивідуальних: моральний стан людини, звички, виховання. В результаті їх дій формуються запити, бажання, відпочивати  за інтересами, тому перед дослідниками постає завдання передбачати логіку, поведінку людей в процесі  їх рекреаційної діяльності  встановити контакти із рекреантами, для плідної  співпраці.

На сьогоднішній день дослідження рекреаційних процесів ведуться багатьма науками: соціологією, економікою, медициною та ін. Рекреаційна діяльність виявляється у просторових переміщеннях відпочиваючих, обслуговуючого персоналу, що забезпечують рекреаційну цілісність, а також і зміни властивостей, географічних ландшафтів; - природних і умов. При  дослідженні територіальної організації рекреаційної діяльності важливо дослідити спрямованість рекреаційно-географічних процесів, їх роль як факторів стабільності або змінності рекреаційних територій. Рекреаційно-географічна діяльність має ряд закономірностей. Які полягають перш за все, в тому, що їх початкова ланка пов'язана із переміщенням людей, а не з виробництвом товару на ін. видів продукції,як це відбувається в економіко-географічній діяльності. Рекреаційні послуги, є основною продукцією рекреаційної галузі . Таким чином, рекреаційно-географічна діяльність є постійним процесом створення і споживання матеріальних і духовних цінностей, які необхідні для відновлення і вдосконалення фізичних і моральних сил людини у вільний час який виявляється у просторовому переміщенні потоків людей, речей, енергії та  інформації, в періодичних змінах властивостей окремих територій.

 Рекреаційна  діяльність спрямована на задоволення  потреб рекреантів, виконує ряд  суспільних функцій, які можна  трактувати як; медико-біологічну, соціально-культурну, економічну та політичну. Медико-біологічна функція - полягає в санаторно-курортному лікуванні і оздоровленні. Оздоровлення через туризм - один із шляхів вирішення проблеми зняття виробничо-психологічного втомлення людини. Хоча це не єдиний шлях планування майбутніх міст та поселень, які б зрівноважили взаємодію людини з навколишнім середовищем у міських умова.

Соціально-культурна  функція - це провідна функція рекреації. Культурні, або моральні потреби, - це потреби , пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому, пізнання змісту та призначення свого існування.  широкі можливості для духовного спілкування людини з природними, культурно-історичними та соціальними цінностями не тільки своєї країни, але й всього світу. Серед економічних функцій рекреаційної діяльності головне місце займає відтворення робочої сили. Завдяки рекреації підвищується інтерес трудящих, до праці, збільшується тривалість періоду збереження повноцінної працездатності, що веде до збільшення фонду робочого часу внаслідок скорочення захворювань, підвищення життєвого тонусу людей.

З економічної  точки зору важлива роль рекреації, як нової форми споживчого попиту товарів і послуг, що призводить до формування цілої сфери відпочинку.

Оздоровлення  через туризм - один із шляхів вирішення  проблеми зняття виробничо-психологічної  втоми людини. Хоча це не єдиний шлях. Важливим є також планування майбутніх  міст та поселень, які б зрівноважили взаємодію людини з навколишнім  середовищем у міських умовах та ін.

Соціально-культурна  функція - це провідна функція рекреації. Культурні, або моральні потреби, - це потреби пізнання в широкому розумінні, пізнання навколишнього світу і  свого місця в ньому, пізнання змісту та призначення свого існування. Широкі можливості для духовного  спілкування людини з природними, культурно-історичними та соціальними  цінностями не тільки своєї країни, але й всього світу дає туризм.

Серед економічних  функцій рекреаційної діяльності головне  місце займає відтворення робочої  сили. Завдяки рекреації підвищується інтерес людей до праці, збільшується тривалість періоду збереження повноцінної  працездатності, що веде до збільшення фонду робочого часу внаслідок скорочення захворювань, підвищення життєвого  тонусу людей.

З економічної  точки зору важлива роль рекреації, як нової форми споживчого попиту товарів і послуг, що призводить до формування цілої сфери господарської  діяльності, яка розширює асортимент продукції традиційних галузей  промисловості і сільського господарства.

Важливими також  є такі функції, як: прискорення розвитку господарської сфери певної частини  території країни, збільшення зайнятості населення за рахунок рекреаційного  обслуговування і в галузях, пов'язаних з рекреацією, поліпшення структури  балансу грошових доходів населення, передусім, у рекреаційних районах, підвищення ефективності іноземного туризму  як джерела одержання іноземної  валюти.

Політична функція  сприяє налагодженню контактів між  країнами та різними народами через  галузі рекреаційної індустрії, туризм, спортивний туризм,

Політична функція  сприяє налагодженню контактів між  країнами та різними народами через  галузі рекреаційної індустрії, туризм, спортивний туризм, лікування, оздоровлення, культурно-історичні цінності, які  є надбанням всього людства.

Важливою умовою розвитку ТРС є рівень соціально-економічного розвитку території, який визначає потреби  населення у рекреаційних послугах і зв'язках.

Чим він вищий, тим при інших однакових умовах більші потреби людей в послугах В організації рекреаційної діяльності з часом  відбуваються зміни, які пов'язані із процесами формування рекреаційних територій, вдосконалення сформованих зон   відпочинку, з впровадженням нових форм відпочинку.

Рекреаційна діяльність, потужність її матеріально-технічної  бази, зв'язок із багатьма галузями народного  господарства, насамперед, соціальної сфери, зумовлюють необхідність дослідження  і пошук шляхів підвищення ефективності її територіальної організації і  управління. Сучасний ритм життя людей  ставить нові завдання перед індустрією відпочинку, сприяє вдосконаленню нових  методологічних і методичних принципів  дослідження рекреаційних процесів, які пов'язані із функціонально-територіальною організацією рекреаційної діяльності, виявлення нових факторів, що впливають  на хід подібних процесів, визначенням  можливостей управління цими процесами.

ТРС - це відкрита система, розвиток і функціонування якої залежить в - значній мірі від  впливу зовнішнього середовища. Розуміючи  під середовищем системи сукупність об'єктів, зміна властивостей яких впливає  на систему, а також тих об'єктів, властивості яких змінюються внаслідок  поведінки системи, середовищем  ТРС вважаємо природне довкілля, населення (в т.ч. розселення) та господарський  комплекс.

Територіально-рекреаційна  система , окрім складності щодо різноманітності галузей та видів діяльності, які підпорядковані їй, ще й певним чином впливає на різні сторони суспільного життя.

Зв'язок рекреаційних систем з географічними системами  можна спостерігати досить легко  тому що деякі географічні системи  територіальні, природні,   культурні   комплекси входять до складу рекреаційних систем у поєднанні з людиною (групою людей), яка здійснює управління даними типами систем.

       ТРС - соціально-географічна система,  гетерогенна за складом взаємопов'язаних  підсистем: групи відпочиваючих,  природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого  персоналу, органів управління  характеризуються функціональною  цілісністю (стан підсистем зумовлюється  функцією системи в цілому) і  територіальною цілісністю в  рамках деякого територіального  масштабу.

Являючи собою  складову частину суспільно-територіального  комплексу, рекреація сама є складною системою. Стверджуючи це, виходимо з загальних положень теорії систем. Під будь-якою системою розуміють "множину  елементів, що співвідносяться одне з одним, яка утворює певну  цілісність, єдність".

Взагалі "система" у перекладі з грецької означає "ціле, яке складається з  частин". Рекреація складає сукупність закладів і установ сфери послуг, які  займаються відновленням життєдіяльності  людини. Вона є динамічною системою, оскільки охоплює сукупність взаємопов'язаних об'єктів і процесів, що змінюються у часі. Ці об'єкти і процеси відбуваються на певній території, використовуючи її ресурси, тому система є ще й територіальною, тобто територіальна" рекреаційна  система. Важливою особливістю ТРС  є те, що вона органічно включає  в себе об'єктивно існуючі територіальні  утворення. 

1.2. Методичні основи дослідження ТРС

Найперше необхідна  оцінка природних ресурсів, зокрема  встановлення їх обсягів та структури, територіальної диференційованості. Серед  них вирішальне значення мають власне рекреаційні території (угіддя), мінеральні води, лікувальні грязі, кліматичні ресурси  та ін. їх оцінювання у роботі проводилось  за методикою Руденка (1989), її суть у  тому, що оцінка природного рекреаційного  потенціалу проводилась згідно з  можливостями задоволення нормативних  потреб населення в рекреаційних закладах, місцях санаторно-курортного лікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму. Розраховані  в людино-годинах нормативи потреб коректується міським І сільським  населенням відповідно до діючих на практиці показників планування місць відпочинку і лікування. При розрахунках  використовуються  дані   про  потенційні   потреби   в   рекреаційних територіях країну а також  враховуються можливості забезпечення ними частини рекреантів з інших  регіонів. Для переходу від натуральних  показників потенціалу до вартісних  застосовується такий методичний підхід, згідно якому відпочинок на природі  розглядається як одна із форм використання вільного часу а економічна оцінка природних рекреаційних територій  проводиться через його грошову  оцінку. Вартість вільного часу визначалася  за величиною. В створюваного за одиницю  часу і розрахованого на чисельність  всього населення у, країни, яке використовує ресурси рекреації. Економічна оцінка мінеральних вод і лікувальних  грязей базується на їх балансових експлуатаційних запасах і регіональних затратах.

При цьому важливо  також знати рівень забрудненості  вод шкідливими речовинами.

Аналіз кліматичних  рекреаційних ресурсів здійснюється на основі даних про кількість днів з оптимальними для основних видів  відпочинку погодними умовами, температурний  і вітровий режим у різні пори року, повторюваність днів з несприятливими погодними умовами. Встановлюються найсприятливіші для відпочинку людей території за сезонами року. Також враховуються дані про забрудненість повітря в місцях короткотривалого і довготривалого відпочинку.

Поряд з оцінкою  окремих видів природних рекреаційних ресурсів необхідне комплексне оцінювання цих ресурсів. При цьому основним об'єктом дослідження виступає природно-територіальний комлекс (ПТК). Для рекреаційної оцінки ПТК важливими є певні аспекти його системної організації, зокрема зв'язки між окремими одноранговими і різноранговими ПТК. Вивчення цих зв'язків, а також впливу діяльності людини на ПТК необхідне для не тільки наявних, але й потенційних природно-рекреаційних ресурсів.

Важливим показником кількісної оцінки природних рекреаційних ресурсів є максимальна ємкість  території, яка визначається як утворення  площ природних комплексів і відповідних  до них значень оптимальних рекреаційних навантажень. При визначенні максимальної ємкості природних ресурсів враховуються ліси, луки, території з охоронним  статусом (заповідники, заказники, інші види охоронних територій); сприятливі для відпочинку береги річок, ставків, водосховищ; спортивно-мисливські і  риболовецькі угіддя.

Висновок

Таким чином, територіально-рекреаційна система , окрім складності щодо різноманітності галузей та видів діяльності, які підпорядковані їй, ще й певним чином впливає на різні сторони суспільного життя.

ТРС - соціально-географічна  система, гетерогенна за складом  взаємопов'язаних підсистем: групи  відпочиваючих, природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органів управління характеризуються функціональною цілісністю (стан підсистем  зумовлюється функцією системи в  цілому) і територіальною цілісністю в рамках деякого територіального  масштабу.

Поряд з оцінкою  окремих видів природних рекреаційних ресурсів ТРС необхідне комплексне оцінювання інших ресурсів. При цьому основним об'єктом дослідження виступає природно-територіальний комлекс (ПТК). Для рекреаційної оцінки ПТК важливими є певні аспекти його системної організації, зокрема зв'язки між окремими одноранговими і різноранговими ПТК. Вивчення цих зв'язків, а також впливу діяльності людини на ПТК необхідне для не тільки наявних, але й потенційних природно-рекреаційних ресурсів. 

РОЗДІЛ 2. Аналіз методів оцінки ТРС.

2.1. Рекреаційні навантаження на природні комплекси і методика їхнього визначення .

Безупинно зростаючий процес залучення все більшого числа  людей у цикли рекреаційних занять обумовлює постійне розширення територій, охоплених у тім або іншому ступені рекреаційною діяльністю. Ще більш швидкими темпами розвивається процес інтенсифікації використання території, що веде до підвищення рівня впливу рекреантів на природні комплекси.

У цьому зв'язку виникла проблема оптимізації рекреаційних навантажень на природні комплекси  з метою запобігання їхньої деградації й збереження комфортних умов рекреаційної діяльності. Сутність цієї проблеми зводиться  до обґрунтування екологічного навантаження на природні комплекси (не перевищуючих меж їх природних відбудовних  здатностей) шляхом установлення нормативів рекреаційного впливу на них.

У світовій практиці рекреаційного використання природних  комплексів спостерігаються великі розходження в нормативах. Наприклад, норми пляжів на 1

рекреанта в  різних країнах коливаються від 5 до 15 м². У той же час на багатолюдних курортах ці норми в сезон пік не дотримуються, і на одну людину в результаті скупченості часом доводиться до 1 м² і менше.

2.2 Стійкість та навантаження на природні рекреаційні комплекси.

Природні комплекси  та їх складові елементи істотно розрізняються  по своїй потенційній стійкості  до рекреаційних навантажень. Стійкістю природного територіального комплексу проти рекреаційних навантажень називається його здатність протистояти цим навантаженням до відомої межі, за яким відбувається втрата здатності його до самопоновлення. Під навантаженням розуміється відвідуваність (спостережувана кількість рекреантів на території за певний строк) одиниці площі природного територіального комплексу в одиницю часу.

Навантаження, що викликає в природних комплексах необоротні зміни, називається критичної; навантаження, близька до критичного, але не зухвалих необоротних змін, називається цілком припустимої; навантаження, у результаті якої вже відбулися необоротні зміни – неприпустимої.

Рекреаційна ємність  природного територіального комплексу  звичайно визначається як добуток значення припустимого навантаження на площу  природного територіального комплексу.

В основі багатьох останніх радянських досліджень лежить положення про стадії «рекреаційної дигресії» за аналогією зі стадіями пасовищної дигресії. Вивчаючи лісопаркову зону Підмосков'я, Н. С. Казанська виділила й описала 5 стадій рекреаційної дигресії.

1. Діяльність людини не внесла в лісовий комплекс ніяких помітних змін.
2. Рекреаційний вплив людини виражається у встановленні рідкої мережі стежок, у появі серед трав'янистих рослин деяких світлолюбних видів, у початковій фазі руйнування підстилки.
3. Стежкова мережа порівняно густа, у трав'янистому покриві переважають світлолюбні види, починають з'являтися й лугові трави, потужність підстилки зменшується, на безстежкових ділянках поновлення лісу усе ще задовільне.
4. Стежки густою мережею обплутують ліс, у складі трав'янистого покриву кількість властиво лісових видів незначна, життєздатного підросту молодого віку (до 5-7 років) фактично ні, підстилка зустрічається фрагментарно в стовбурів дерев.
5. Повна відсутність підстилки й підросту, окремими екземплярами на витоптаній площі - бур'янисті й однолітні види трав.

Границя стійкості  природного комплексу, тобто межа, після  якого наступають необоротні зміни, проходить між 3 і 4 стадіями. Відповідно за гранично припустиме приймається те навантаження, що відповідає 3 стадії дигресії. Необоротні зміни в природному комплексі починаються на 4 стадії, а погроза загибелі лісових насаджень - на 5 стадії. 1,2 і почасти 3 стадії дигресії рослинного покриву з погляду естетичної привабливості природного комплексу в ряді випадків варто визнати позитивними.

В основі методики, таким чином, лежить порівняльна  характеристика даних по різних стадіях  дигресії того самого типу природних  комплексів і по однакових стадіях  дигресії різних типів природних  комплексів.

Під нормою рекреаційних навантажень звичайно розуміється одноразова навантаженість, вимірювана чисельністю людей в одиницю часу на одиницю площі, наприклад, людино-година/га. Якщо ж увести в це поняття також період інтенсивного рекреаційного використання території протягом доби, то ми одержимо більше достовірне навантаження на природний комплекс із запроектованим заданим часом.

Таким чином, природно-рекреаційний потенціал - це сума максимальних місткостей окремих природних комплексів, які характеризуються площинними або лінійними вимірами, певними природними параметрами і допущеним рекреаційним навантаженням .

Є також "індекс твердості", який характеризує відвідуваність через ступінь ущільнення грунту на самій ділянці і на стежках.

За допомогою  цих методів визначають не тільки рекреаційний вплив, але й встановлюють напрямки управління рекреаційним навантаженням, тобто розробляють систему заходів  для підвищення стійкості кожного  типу природних комплексів, як в  цілому для використовуваної території, так і для окремих її ділянок.